Вплив положень про корпорації (колегії) та товариства у римському праві на формування сучасних юридичних осіб корпоративного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив положень про корпорації (колегії) та товариства у римському праві на формування сучасних юридичних осіб корпоративного типу

Ольга Кучмієнко

Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю єдиного підходу до поняття «корпорація» в сучасній теорії і практиці цивільного права, що обумовлює необхідність вивчення історичних витоків даного явища та з'ясування причин та процесів формування сутнісних ознак даної категорії. Для виявлення зв'язку сучасних корпорацій та колегій і товариств за римським правом необхідно дослідити сутнісні ознаки останніх двох категорій, а також відповісти на питання, як ці характеристики проявляються у сучасних корпораціях.

Римське право стало своєрідним джерелом, з якого беруть свої витоки майже всі галузі сучасного права. Значна кількість положень римського цивільного права дійшла до нашого часу, що позначилося на законодавстві багатьох країн світу. Сучасне корпоративне законодавство базується на низці вихідних фундаментальних положеннях, закладених ще у римському цивільному праві1.

У римському праві не було сформульовано цілісного вчення або системи загальних положень щодо колективних або майнових організацій Становлення і розвиток корпоративних відносин і корпоративного права в Україні (стислий історичний огляд). Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Перевод с испанского; Отв. Ред.. Л.Л. Кофанов. - М.: Статут, 2005. - С.230., тобто фактично римському праву не було відоме поняття юридичної особи. В той же час римські юристи не ототожнювали статус окремих фізичних осіб та статус установ (театрів, органів державної влади, спілок пекарів тощо).

Вже у стародавні часи в Римі з'являються різноманітні приватні корпорації: союзи з релігійними цілями (sodalitates, collegia sodalicia) та професійні спілки ремісників (pistorum, fabrorum і т. д.). Про такі приватні корпорації згадується вже у Законах XII таблиць: за свідченнями Гая, членам collegia sodalicia (sodales) надавалося право створювати для себе правила і статути, з єдиною вимогою аби ці статути не суперечили закону. Ці примітивні, на перший погляд, утворення ще не були юридичними особами, але вже мали деякі ознаки сучасних корпорацій Становлення і розвиток корпоративних відносин і корпоративного права в Україні (стислий історичний огляд)..

У період республіки таких приватних корпорацій розвивається ше більше: з'являються корпорації apparitorum (нижчих служителів при магістратах), корпорації взаємодопомоги (поховальні - collegia funeraticia) і т. д. Всі ці корпорації мали, звичайно, певну організацію і деяке загальне майно - зокрема, загальну касу (area communis), але це майно юридично розглядалося або як майно всіх окремих членів (за правилами товариства, societas) у певних частках, або як майно одного з них - того, хто є скарбником. У зовнішніх відносинах колегія як окрема юридична особа не виступала: треті особи мали справу тільки з окремими членами. Вироблений принцип юридичної особи, застосовуваний до муніципій, пізніше був перенесений на різні приватні корпорації, collegia, які починали наділятися цивільною правоздатністю «за зразком муніципій» - "ad exemplum rei publicae". Таким чином, наприкінці республіканського періоду - на початку періоду ранньої імперії прототипами юридичних осіб були муніципії та приватні корпорації1.

Висновок про наявність лише прототипів, але не юридичних осіб у власному розумінні, беззаперечно підтримується в науці цивільного права з огляду на наступні аргументи. По-перше, корпорація не могла виступати учасником цивільного процесу у власному розумінні Покровский И.А. История римского права / И.А. Покровский. - СПб: «Летний сад», 1999. - С. 311. Новицкий И.Б. Римское право. - М.: Изд. «ГЕИС», 2002. - С. 70.. Подруге, І.А. Покровський звертав увагу на відсутність у римському праві достатньої самостійності волі юридичної особи від волі її членів Покровский И.А. История римского права / И.А. Покровский. - СПб: «Летний сад», 1999. - С. 309.. По- третє, така корпорація не була наділена дієздатністю: в окремих випадках від її імені міг виступати представник, який укладав угоди, пред'являв позови; до того ж його права були ідентичними правами приватних осіб. Поліно Н.А. Методичні рекомендації з дисципліни «Основи римського права». - К., 2012. - С. 55.

Загалом попри відсутність остаточно сформованої концепції юридичної особи у римському праві, беззаперечним є факт зародження ідеї про юридичну особу, а також окремих елементів її практичного втілення: наприклад, вироблення поняття правоздатності, незалежної від фізичної особи, штучної дієздатності, а також основних типів юридичних осіб (корпорації та установи). Покровский И.А. История римского права / И.А. Покровский. - СПб: «Летний сад», 1999. - С. 317.

Існують і факти, які свідчать про зародження певних категорій, які на сьогодні є визначальними ознаками корпорацій. Зокрема, такі утворення могли мати свій Статут, повинні були представлятися через довірену особу та мати свою касу Поліно Н.А. Методичні рекомендації з дисципліни «Основи римського права».- К., 2012. - С. 54.

66. Вони були наділені достатньою абстрактністю для збереження своєї сутності у разі зміни персональног

складу членів: це пояснювалось тим, що адміністрацію, яка давала дозвіл на створення корпорації, не цікавив персональний склад її членів1. В період Республіки йде мова про встановлення дозвільного порядку створення корпорацій Медведев. В.Г. Субъекты права в Древнем Риме // Вектор науки ТГУ. - 2009. - № 5(8). - С. 67. Хвостов В. М. Система римского права: учебник / В. М. Хвостов. - М.: Спарк, 1996. - С. 117.: корпорація визнавалася законною њllegium licitum, якщо її існування дозволене сенатом, ex senatus consulto coire licet; Попсуєнко Л.О. Виникнення та припинення церковних організацій: до історії питання. однак для окремих корпорацій реєстрація відбувалась у порядку повідомлення (наприклад, для поховальних організацій) Медведев. В.Г. Субъекты права в Древнем Риме // Вектор науки ТГУ. - 2009. - № 5(8). - С. 67..

Окрема увагу слід приділити становленню особливого правового статусу майна корпорації, що стало важливим етапом в процесі наближення даного утворення до юридичної особи у сучасному розумінні. Перехід від неподільної власності учасників до відокремленого майна традиційно розглядається як завершальний етап утворення інституту корпорації з огляду на підвищення стійкості майнових відносин Медведев. В.Г. Субъекты права в Древнем Риме // Вектор науки ТГУ. - 2009. - № 5(8). - С. 67..

Відмінним за своєю правовою природою від корпорацій був договір товариства. Договір товариства фактично являв собою однин із видів консенсуальних контрактів, за яким два або більше учасники зобов'язувалися взаємно надавати товари або роботи задля спільного ведення справ, розділяючи між собою отримані доходи та збитки Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Перевод с испанского; Отв. Ред.. Л.Л. Кофанов. - М.: Статут, 2005. - С. 582.. Товариство було наділено, крім консенсуальності, і такими ознаками, як: взаємність прав та обов'язків товаришів, що випливала з внесків учасників; оплатність - право на отримання прибутку, який міг бути розподілений як в рівних частинах між його учасниками, так і за іншим принципом, залежно від особистого вкладу (праці) учасника; діяльність кожного із учасників товариства створювала права і обов'язки тільки для самої цієї особи, а те, що вона отримувала, підлягало розподілу між всіма учасниками товариства Бермічева О.В. Просте і таємне (негласне) товариство: поняття та співвідношення // Вісник Академії адвокатури. - 2012. - №1 (23). - С. 40-41.. Остання ознака вказує на суттєву відмінність товариств та колегій у римському праві, а також на ступінь схожості даних інститутів з сучасними корпораціями.

Товариство не було юридичною особою, тому у зовнішніх відносинах кожен з товаришів діяв від власного імені. У разі порушення договору, укладеного від імені товариства з третьою особою, перед цим зовнішнім контрагентом відповідав той, хто уклав договір. Лише після передачі усього отриманого за договором у касу товариства зовнішній контрагент міг пред'являти вимоги до інших товаришів1.

Сьогодні в ЦК України передбачені такі форми спільної діяльності,як договори простого товариства та договір про спільну діяльність, які характеризуються особистісним характером такої діяльності, що зберігся ще з часів римського права.

На відміну від колегій, де зміни особистого складу учасників не тягнули за собою змін в статусі колегії, договір товариства припинявся у разі виходу зі складу учасників або смерті хоча б одного учасника. Щоправда, згодом певні винятки були зроблені для спадкоємців та товариствах публіканів, однак вони не змінювали загальної сутності товаристваОснови римського приватного права. Електронний ресурс. Слепцова Е.Н. Societates в римском классическом праве и в гражданском кодексе Российской Федерации. Електронний ресурс..

Наступною відмінністю колегій та товариств був статус такого утворення: як самостійного суб'єкта права від імені якого можуть вчинятися певні дії (колегії) або без утворення нового суб'єкта (договір товариства) Слепцова Е.Н. Societates в риском классическом праве и в гражданском кодексе Российской Федерации. Електронний ресурс. Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты/ Перевод с испанского; Отв. Ред. Л.Л. Кофанов. - М.: Статут, 2005. - С. 233.. Тоді як учасники товариства діяли спільно, але кожен від свого імені, у випадку колегій можна вести мову про перші спроби сформувати окрему волю об'єднання, відносно відокремлену від волі його членів.

Правовий статус майна колегій та товариств був досить неоднозначним. З одного боку, на пізніх етапах існування колегій їхнє майно вважалося відокремленим від майна учасників, з іншого - якщо колегія успадковувала майно (тобто виступала як окремий суб'єкт права), таке майно ділилось порівну між її учасниками (тобто встановлювався режим спільності, а не відокремленості майна).

У товариствах про наявність відокремленого майна можна вести мову лише в контексті його об'єднання для досягнення певної мети, проте учасники товариства несли відповідальність за зобов'язанням за рахунок власного майна . юридичний правовий корпорація колегія

Втім, ще в дореволюційній науці зверталась увагу, що дана відмінність, хоч і мала місце, відігравала загалом другорядну роль1. Ключовою ж відмінністю визнавалася наявність «спільної каси», що в свою чергу відособлювало особисті та спільні зобов'язання в корпораціях, на відміну від товариств.

З огляду на викладене вище слід відзначити, що і корпорація, і прості товариства не визнавались юридичними особами за римським правом, разом з тим вказані два інститути сьогодні розглядаються в якості прототипів юридичних осіб.

Переходячи до дослідження зв'язку сучасних корпорацій та римських колегій і товариств, необхідно визначитись із обсягом поняттям корпорації. Широкий підхід включає до його складу не лише господарські товариства, а й інші господарські організації. Згідно з вузьким підходом, до корпорацій належать лише господарські товариства Соколовский П.Е. Договор товарищества по римскому гражданскому праву / П.Е. Соколовский. - К.: Тип. Ун-та св. Владимира, 1893. - С. 135. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2000. - С. 10.. Для цілей нашого дослідження розглядатимемо в якості суб'єктів корпоративних правовідносин лише господарські товариства, статутний капітал яких поділено на частки, з яких випливає право на управління товариством: акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, оскільки спорів щодо цих суб'єктів не виникає.

Розглядаючи значення досліджуваних інститутів для формування юридичних осіб корпоративного типу в сучасному праві, необхідно відзначити вплив обох утворень (як колегій, так і товариств) на формування уявлення про корпорації, проте з огляду на суворий особистий характер товариств в римському праві, вони так і зберегли свою природу у вигляді договорів простого товариства, передбаченого ст. 1132 ЦК. Разом з тим, можна вести мову про існування в даному утворенні окремих зачатків корпоративних прав, зокрема права на прибуток, а також про можливість встановлення залежності між вкладеним майном та працею і розміром прибутку. Римському праву був відомий договірний порядок розподілу прибутків, що в принципі не заборонено в сучасному праві (наприклад, виплати за привілейованими акціями), але не застосовується у корпораціях з огляду на встановлення залежності прибутку від розміру частки в статутному капіталі.

Слід окремо звернути увагу на те, що римське право забороняло існування «левових товариств», у яких один учасник отримував всі прибутки, а на інших покладались всі збитки1. Це правило може розглядатися як першооснова положення про пропорційність розподілу прибутку і збитків через розподіл прибутків після виплати з «загальної каси» за всіма зобов'язаннями (розподіл чистого прибутку).

Колегії у Стародавньому Римі мали більше схожих ознак із сучасними корпораціями, які проявлялись у відокремленості майна, наявності представника, який має право діяти від імені особи, а також фактичному визнанні такої особи самостійним суб'єктом права.

Отже, і товариства, і колегії мали певні риси, які стали основою формування корпорацій у сучасному розумінні цього слова. Проте з огляду на відсутність комплексного вчення про юридичну особу та уніфікованого підходу до її сутнісних ознак можна говорити про велику роль наступних історичних етапів формування даної категорії. Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Перевод с испанского; Отв. Ред. Л.Л. Кофанов. - М.: Статут, 2005. - С. 583.

Размещено на Allbest.ru