Розлучення за римським і українським правом

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗЛУЧЕННЯ ЗА РИМСЬКИМ І УКРАЇНСЬКИМ ПРАВОМ

Богдан Кольченко

Право Стародавнього Риму мало визначний вплив на становлення й розвиток однієї з найпотужніших правових систем світу -- романо-германської. Українське право входить до романо-германської правової сім'ї, і тому воно також зазнало впливу римського права як у вигляді західної рецепції (через правотворчу діяльність Речі Посполитої), так і східної рецепції (Візантійське право). Така конкретизуюча галузь, як сімейне право не втрачало свого значення у всі часи, тому не буде перебільшенням сказати, що джерелом його були не лише норми моралі й звичаєве право України, а й рецепійоване в різних формах римське приватне право. Тому наразі є доволі актуальним питання дослідження й розширення знань про римське приватне право та його вплив на галузі українського права, в нашому розумінні -- сімейного.

Метою статті є розгляд й порівняння законодавчої бази розлучення за римським і українським законодавством, як одного із видів припинення шлюбу.

З історичних джерел відомо, що в римському суспільстві існувало дві основні форми шлюбу: це cum manu (“з рукою”, тобто під владою чоловіка або глави сім'ї чоловіка) і sine manu (“без руки”, де дружина перебувала не під владою свого чоловіка, а під владою батька чи опікуна). Sine manu є протилежним до старого виду шлюбу. Sine manu укладався звичайною згодою й нагадував певною мірою конкубінат (у римському праві -- постійне не випадкове дозволене законом співжиття чоловіка й жінки. При конкубінаті соціальне становище чоловіка не розділялося. Особливістю є те, що, на відміну від багатоженства, жінка й діти від такого зв'язку не мали права на батьківський спадок).¹ Також варто закценувати на двох видах споріднення, яке існувало в сімейному праві стародавнього Риму -- це агнатське й когнатське. Агнатське споріднення -- це тип такого споріднення, у якому всі члени сім'ї були підвладній одному домовладиці, лише по чоловічій лінії. Когнатське споріднення -- засноване на природному, кровному спорідненні. Воно виникло внаслідок розвитку товарно-грошових відносин, що позначилося на зростанні добробуту римських сімей, їх прагенні закріпити частину своїх набутих благ за агнатами -- перш за все, дітьми. Однак останні перебували під владою домовладики. Римское частное право. Под ред. профессора И.Б. Новицкого и профессора И.С. Перетерского. М. 1997, 512 стр. БартошекМ. Римское право / М. Бартошек. - М., 1989. - 477 с. Саме тому все частіше перевага почала надаватися когнатському спорідненню, як на способі недопуску зникнення матеріальних благ в руках чоловіка. У шлюбі сит manu дружина перебувала у становищі дочки (агнатське споріднення), у sine manu мати й діти перебували в кровному когнатському спорідненні.

Не завжди стосунки в сім'ї складалися так, як хотіло того подружжя, тому виникала потреба припинити співжиття. Це завдання досягалося через припинення шлюбу. Перш за все, варто розглянути шляхи і законодавчу базу, звдяки яким особа мала право на розлучення. Припинявся шлюб через смерть одного з подружжя, “громадянською смертю” чоловіка або дружини -- тобто втрата свободи і розлученням. Визначний німецький юрист Зом зазначає, що шлюб припиняється смертю одного із членів подружжя, але римському праву також відомо і про припинення шлюбу через юридичну згоду між подружжям.¹

У Стародавньму Римі існувало два терміни на позначення розлучення: repudium і divortium. Більшість дослідників римського права вважає, що у Стародавньому Римі розлучення позначалося двома термінами, які є різними за змістом, і які мають такі назви: repudium -- односторонній і divortium -- двосторонній (Дернбург, Грім, Хвостов). Хоча Макарчук, наприклад, розглядає repudium як спрощену форму divortium: тобто в шлюбі sine manu розлучалися або за взажмною згодою сторін, або за подання односторонньої заяви про відмову від шлюбного життя.Зом Р. Институции римского права / Рудольф Зом. - Москва, 1888. - 488 с. Макарчук В. С. Основи римського приватного права. Навчальний посібгник / В. С. Макарчук. - К.: Атіка, 2000. - 176 с. Боголєпов зазначає, що розлучення називалося repudium і divortium. Також автор пише, що у шлюбі sine manu лише батько міг вимагати розлучення своєї дочки, якщо остання була підвладною йому. Боголєпов Н. Учебник истории римского права / Н. Боголєпов. - М., 1907. - 640 с.

При шлюбі з чоловічою владою (cum manu) лише чоловік міг вимагати розлучення, що іноді викликало зловживання останніми цим правом. Законодавство згодом визначило підстави, які надавали право чоловікові у шлюбі ^m manu вимагати розлучення. Такими підставами були: порушення подружньої вірності дружиною, чаклунство стосовно дітей, та, як не дивно, обмеження чоловікові доступу до алкоголю. Розлучення в такому разі відбувалося з дотриманням обряду, протилежного за змістом тому, що передував шлюбові. Якщо дружина була куплена в pater familias з дотриманням правил мансипації (спосіб, у якому дружина “бралася в руки”, -- тобто переходила під владу чоловіка у присутності п'яти свідків і промовлялися при цьому строго визначеніформули), то чоловікові поверталася вся сума викупу. Це був так званий шлюб, установлений за допомогою coemptionem. Якщо ж шлюб був укладений через confarreatio, то припинявся він особливим чином, через diffarreatio. До нашого часу детального опису не дійшло, нам залишилося тільки відомим те, що ця форма носила більш релігіозний характер. Богам приносилася жертва. Зом зазнчає, що diffarreatio відбувалося через принесення жертви богу Юрітеру -- богу шлюбу. Але тут є деяке уточнення, яке могло впливати на подальшу долю шлюбу: жрець міг відмовити у задоволенні прохання на розірвання шлюбу, якщо не було надано вагомих доказів. Також Зом пише, що при мансипації дружини остання не розлучалася, а юільш за все виходила з-піж влади чоловіка (це з формальної точки зору). Процес розлучення в juris gentium (вільний шлюб) був без будь-яких особливих форм його здійснення. Тільки для доведення серйозності своїх намірів необхідно було залучити сімох свідків (lex Julia de adulteriis).¹ Для дійсності розірвання шлюбу необхідна не лише сім чоловік -- не повинні бути відпущеники ініціатора розлучення (включаючи відпущенників його батька, діда тощо). Формула в юридичному контексті мала таку назву: A menca et toro -- (від стола і ложа -- тобто відлучити). розлучення шлюб римський український законодавство

При шлюбі sine manu, вказує Боголєпов, не вимагали якої-небудь особливої формули розлучення. Чоловік міг якимось чином виразити своїй дружині, що він хоче розлучитися. У найдавніші часи звичайною формою для втілення цього бажання було відібрання ключей від будинку у дружини, а згодом -- слова : або tuas res tibi habeto (у мене є для тебе твої речі), або tuas res tibi agito (піклуйся про свої справи).

У Римській державі законодавці з часів імператора Августа, вбачаючи небезпеку в частих розлученнях між громадянами, що несло небезпеку підриву суспільної моралі й миттєвого зменшення дітонароджуваності, намагалися обмежувати розлучення. Дігести знають приклад, коли чоловіка, що привів чужу дружину й надіслав розвідну її чоловікові, імператор Адріан заслав на три роки. Тобто, робимо висновок, що свобода розлучення не мала сильного впливу на суворий регламент порядку розлучення. Але навіть у більш важкі умови для розлучення жінка навіть у шлюбі cum manu мала права на розлучення, які рятували її від безчестя. Це були: імпотенція чоловіка упродовж трьох років (проте на дружині був обов'язок onus probandi -- тягар доведення); полон чоловіка і якщо протягом п'яти років немає звістки про останнього; постриження Зом Р. Институции римского права / Рудольф Зом. - Москва, 1888. - 488 с.

108дружини в черниці. Юстиніан, наприклад, зробив такі нововведення -- за нього заборонялося розлучатися за спільною згодою подружжя. Якщо тільки була порушена подружня вірність, відбувся замах на життя одного з подружжя не зі сторони третьої особи, а одного із подружжя, і, знову- таки, постриження у ченці (черниці). Якщо не було надано доказів, то безпричинне розлучення каралося значним штрафом (retentiones). Цей вид покарання був ще розроблений у часи республіки, та краще втілився в життя за Імперії. Ці штрафи не досягали своєї цілі, однак деяким чином стримували свавілля в розлученнях, зробили можливим існування причин, через які можна без штрафу здійснити розірвання шлюбу (divortium bona gratia).

У Дігестах Юстиніана зазначається, що якщо розлучення не буде дотримано згідно правил, то подарунки, які будуть надані після розлучення будуть недійсними, адже шлюб вважатиметься недійсним. Доволі цікавою деталлю у принципі й можливості розлучення є пункт 2, 4 у книзі 24 Дігестів: людина, яка має душевні розлади, не могла розлучитися ні сама, ні зі згоди опікуна. Такий дозвіл міг дати лише батько (направляючи до чоловіка “посланця”). Отримати ж розвід душевнохвора людина могла, бо була в становищі тієї, з котрою розлучаються без відома. Цікавим є дослідження Казанцева щодо розлучення. Він указує -- ідея розлучення завдячує своєю появою купівлі як виду оформлення шлюбу. Шляхи розлучення (котрі ми розглянули вище) удосконалювалися с більш кращим розумінням терміну шлюб, з покращенням майнового та особистого стану дружини. Тому й суттєво змінювалась процедура розлучення. У ранній період Римської держави відбувалося лише за бажання чоловіка й через вину дружини. Обговорювали вину дружини члени її родини, які разом з чоловіком утворювали сімейний суд (цей суд обмежував свавілля чоловіка). Також автор описує випадок, коли Карвілій Руга розлучився з невинною дружиною через її безпліддя -- саме так з'явився шлюб sine manu, й Казанцев зазначає, що цей новий тип шлюбу призвів до падіння моралі. Шлюб без влади чоловіка над дружиною руйнував давні основи сімейного ладу римлян, адже нові норми не були на той час створені. Хоча плюси все-таки існували -- жінка отримала майнові й особисті права, стала маже незалежною від чоловіка. Через це Казанцев визначає шлюб sine manu як найвищу форму шлюбного договору, незважаючи на падіння моралі жінки. Також Казанцев зауважує таку деталь: відповідно до закону розлучення за етичними нормами вважалося непотрібним, але відповідно до юридичного закону він не був під забороною римської влади.

Як уже було зазначено, уплив римського приватного права позначився на становленні й розвиткові сучасного українського права, у тому числі й сімейного. Розглянемо більш детально. Так, ст.110 Сімейного кодексу України вказує , що позов про розірвання шлюбу може бути наданий одним з подружжя.

Розлучення(розірвання шлюбу) -- один з видів припинення шлюбу поряд зі смертю або оголошення померлим одного з подружжя (як і в римському праві). Припинення шлюбу внаслідок його розірвання (розлучення) згідно зі ст. 105 Сімейного кодексу України може мати місце у передбачених законом випадках: 1) державним органом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя або за заявою одного з подружжя; 2) судом за спільною заявою подружжя або за заявою одного з подружжя. Розлучення у відділі РАЦС за спільною заявою чоловіка і дружини можливе за відсутності дітей (ст. 106 СК України). Це найлегший варіант. У такому випадку державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після закінчення одного місяця з дня подання такої заяви. Заява про розлучення до закінчення цього терміну може бути відкликана.¹ Ст. 107 кодексу вказує, що шлюб може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо другий з подружжя: визнаний безвісно відсутнім, визнаний недієздатним або засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Під процесом розлучення, як правило, розуміється процедура розлучення через суд. Таким шляхом, за спільною заявою, розривається шлюб у пари, що має дітей (ст.109 СК України). У цьому випадку суд також виносить рішення про розірвання шлюбу після закінчення одного місяця з дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розлучення Райчук А. Б. Деякі питання розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя / А. Б. Райчук. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2005. - №67. - С. 101-103. Михальнюк О. Поняття та особливості сімейно-правового договору / О. Михальнюк. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2013. - №4. - С. 27-32.

Райчук А. Визнання шлюбу недійсним: теорія та практика / А. Райчук. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2007. - №77. - С. 102-105..

Крім того, можливо розірвати шлюб шляхом подання позову до суду одним з подружжя відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України (далі СКУ). Стаття 112 СКУ визначає підстави для розірвання шлюбу за позовом. Відповідно до частини 2 зазначеної статті суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При розірванні шлюбу необхідна реєстрація в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Після цього останньому (останній) видається Свідоцтво про розірвання шлюбу.

Але варто знати, що розлучення через суд можна розділити на два види: мирний -- подружжя подають спільну заяву про розлучення з договором щодо утримання дітей. Конфліктний -- коли один подає позов до суду, а інший заперечує. У сучасні умови життя розлучення стримується не через падіння моралі чи той факт, що держава отримуватиме збиток,-- зазвичай перепоною стає розділ майна подружжя.

Розподіл майна подружжя, хоча й пов'язаний з розлученням, однак не є перешкодою для нього. Цю проблему вирішує шлюбний договір, який передбачений українським законодавством, проте, як і раніше, є вкрай непопулярним у майбутнього подружжя.

Не можна подавати позов або заяву про розлучення протягом вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків протизаконних дій по відношенню до подружжю. Дружина має таке право.¹ Чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство по відношенню до нього визнано іншою особою або за рішенням суду інформація про чоловіка як батька дитини виключена з актів запису про народження дитини.Чоловік, який змінив своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, мають право після розірвання шлюбу і надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дівоче прізвище.

За заявою зацікавленої особи розірвання шлюбу, здійснене в РАЦСі , може бути визнана судом фіктивним, якщо було встановлено, що колишні дружини продовжували жити однією сім'єю і не мали наміру припиняти шлюбні відносини. За заявою подружжя або за позовом одного з них суд може прийняти рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання в разі їх неможливість або небажання проживати спільно. Скільки триває процес розлученя в суді? Терміни процедури розірвання шлюбу тривають так: якщо через суд за згодою подружжя -- в середньому до 1,5 місяця. Через суд без згоди одного з подружжя - від 1 до 3 місяців. У деяких випадках, якщо протилежна сторона зволікає,-- понад трьох місяців.

Прийняття цього режиму не скасовує прав і обов'язків подружжя, встановлених Сімейним кодексом України та шлюбним договором, однак, у разі встановлення режиму окремого проживання майно, придбане в майбутньому чоловіком і дружиною, не буде вважатися придбаним у шлюбі; а дитина, котра була народжена дружиною після закінчення 10 місяців, не буде вважатися дитиною її чоловіка. Стаття 30 СКУ вказує, що наречені повинні бути обізнаними про стан здоров'я одне одного. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Отже, римське право мало значний вплив на становлення українського права. Дослідивши законодавчу базу розлучення у Стародавньому Римі й Україні, робимо висновок, що римське приватне право поряд із звичаєвим правом України дало основи сімейного права України як конкретизуючої галузі. Дане дослідження поглиблює розуміння походження сучасного процесу розлучення на основі римського права, його особливості, а також завдяки об'єднанню й порівнянню сучасності й минулого в історично-правовому аспекті розуміти структуру розірвання шлюбу. Римське право заклало її фундамент, а українське законодавство з плином часу додавало свої характерні норми та удосконалювало попередні, що дозволяє кожному громадянину повністю реалізовувати свої права.

Размещено на Allbest.ru