Права жінок в ісламі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський інститут міжнародних відносин

ПРАВА ЖІНОК В ІСЛАМІ

Мамедов Юсіф Ульман огли

аспірант, кафедра міжнародного права

Київ

Анотація

жінка іслам правовий мусульманський

Стаття присвячена проблемі правового становища жінки в ісламі і мусульманському суспільстві. Зокрема визначенню важливих проблем, які стосуються обмеження прав мусульманської жінки по відношенню до прав чоловіка, утиски особистісних та політичних прав, регулюванню сімейних та спадкових відносин, її суспільному становищу.

Ключові слова: права жінок, мусульманське право, шлюб, дискримінація, рівність, спадок.

Annotation

WOMEN'S RIGHTS IN ISLAM Mamedov Yusif Elman oglu, postgraduate student, Department of International Law, Kyiv Institute of International Relations (Ukraine, Kyiv)

The article is devoted to the problem of the legal status of women in Islam and Muslim society. In particular, the identification of important issues related to the restriction of the rights of Muslim women in relation to the rights of men, the oppression of personal and political rights, the regulation of family and hereditary relations, her social status.

Keywords: women's rights, Muslim law, marriage, discrimination, equality, inheritance.

Актуальність дослідження

У зв'язку з розвитком глобалізації, країни мусульманського світу перестають бути диковинними, стають більш зрозумілими для пересічного обивателя. Не дивлячись на це, багато положень в питанні права, повинні трактуватись в ісламі і донині, вони викликають досить суперечливі думки. Питання впливу ісламу на світ залишається актуальним і донині.

Постановка проблеми

Питання правового становища жінок в ісламі не залишається однозначним і отримує фактично протилежні оцінки з боку різних дослідників. У статті будуть наведені основні положення за і проти актуальності мусульманської системи права, що розглядаються через призму оцінки ролі і статусу жінки-мусульманки.

Основний текст

Іслам, як релігія і як основа унікальної системи правових відносин в соціумі зробила безпосередній вплив на появу цілої низки держав, на їх судові та правові складові, в тому числі і на ставлення до людини в суспільстві, виділяючи при цьому окрему роль для жінки. У багатьох сферах життя іслам залишається релігією, яка задає напрямок в житті і світогляд всім тим хто його сповідує. Причиною цього є тісний зв'язок ісламу з мусульманським правом, за рахунок чого релігія має великий вплив в сучасному світі. Такий зв'язок є головною особливістю цієї світової релігії, що і відрізняє її від інших. Головним правовим законодавчим документом є шаріат, норми якого повинні дотримуватися всіма мусульманами. Трактуються його норми за допомогою Корану і Сунни - священних писань мусульман. При цьому всі положення в ісламі є досить гнучкими - при різних обставин вони можуть інтерпретуватися за рахунок иджтиха- да, в результаті чого він стає найважливішим джерелом права, але тільки після раніше названих Корану і Сунни. Фікх, доктрина про правила поведінки, яка базується на шаріаті також може бути модернізована, але тільки через старання людини. При цьому окремі постанови фікха можуть при необхідності формулюватися повторно. Іслам вкорінюється в законодавчій основі держав, де є основною яку сповідує релігією - вірність принципам ісламу закріплюється конституцією. Прикладами країн, які звели іслам на такий рівень стали: Алжир, Іран, Марокко, Мавританія, Пакистан, Туніс.

Тим не менш, багато з названих країн бажають еволюціонувати в питанні права і політичного режиму, приймаючи для цього різні реформи, в тому числі що стосуються і питання прав жінок. В сучасності ми можемо спостерігати, як все більш сучасні режими поєднуються з існуванням вічного мусульманського права.

Багато спільнот, які керуються мусульманським правом, існують за рахунок дотримання деяких звичаїв, які ніяк не протиставляються цьому праву. Деякі з них можуть бути незаконні з точки зору шаріату, але, тим не менше, знаходять місце в мусульманських країнах. Поведінка людини, по принципам мусульманського права, можна розділити на п'ять варіантів: обов'язкове, рекомендоване, байдуже, засуджуюче і заборонене. Звичай не володіє можливістю заохочувати заборонене поводження, а також забороняти рекомендоване. Проте, завдяки своїй гнучкості, мусульманське право допускає внесення змін до норми, які не є обов'язковими. Це може істотно змінити картину в тій, чи іншій ситуації. У сфері прав жінок це може кардинально поміняти положення, наприклад, в питанні укладення шлюбу. В цьому випадку наречена може наполягати на тому, що в разі недотримання чоловіком який-небудь домовленості вона може подати на розлучення. Подібним чином інститут шлюбу був видозмінений в Сирії. Проте, не всі течії ісламу дозволяють організувати такі поступки в питанні прав людини. Шиїтський напрям ісламу в даній сфері значно ліберальні- ше, ніж сунітський, який не передбачає, якщо звернутися до прикладу, обмеженого за часом шлюбу, а також встановлення інших умов, що допускають спільне майно. Однак, ці чинники не перешкоджають здійсненню мусульманським правом можливостей розвитку.

Так значне місце в ньому займають інститути сім'ї, шлюбу і роль жінки в суспільстві. Шаріат передбачає шлюб однією з найголовніших обов'язків мусульманина, так що перебування в безшлюбності залишається небажаним. Шлюб є священним і не може бути розірваний без ґрунтовних причин. Пророк у власному вченні говорив послідовникам так: «із усіх дозволених дій розлучення найбільш ненависне для Всевишнього». Згідно зі ст.5 Конституції Бахрейну «сім'я, згуртованість якої досягається завдяки релігії, нормам моралі та патріотизму, є основною ланкою суспільства. Закон забезпечує захист сім'ї, сприяє зміцненню сімейних цінностей, та забезпечує захист матері та дитини» [4, с. 263-266]. У багатьох випадках шлюб трансформувався в пошук матеріальної вигоди для сторін. Для одруження необхідне схвалення обох сторін, включаючи і жінку. Чоловік у шлюбі був зобов'язаний бути мусульманином, в той час як наречена могла мати інше віросповідання, так як передбачалося, що чоловік спонукає її стати мусульманкою. Проте, не можна було одружитися або вийти заміж за атеїстів і ренегатів, а мусульманка ж не мала права вийти заміж за представника іншої конфесії. У разі недотримання будь-якого з правил шлюб підлягав розірвання. Право на розірвання шлюбу належало чоловікові, проте той зобов'язаний був вчинити з жінкою чесно і допомагати їй матеріально: « Для знедолених дружин має бути чесне утримання; це обов'язок для виконання тих, хто бояться Бога ». Коран передбачає чотири види розлучення: талак Баін (остаточний розлучення), Раджан (правила повернення чоловіка до дружини), Хулла (розлучення, ініційоване жінкою за рахунок дарі- тельної суми чоловікові) і мурабат (розлучення з обопільної згоди). У першому випадку чоловік повинен тричі вимовити слово «талак», в результаті чого шлюб вважався розірваним, але колишнє подружжя повинні були прибувати в будинку у чоловіка протягом чотирьох місяців і десяти днів, або, в разі вагітності - до народження дитини, яка після діставався чоловікові. Проте, не дивлячись на назву такого виду розлучення, колишнє подружжя володіли можливістю примирення, але в цьому випадку дружина повинна була змінити одного чоловіка, в результаті чого той б відкинув її таким же чином. Після цього шлюб може підлягати відновленню.

Возз'єднати сім'ю може тільки чоловік за допомогою Раджан, який можна застосувати тільки після дотримання всіх умов, за рахунок чого дружина буде зобов'язана повернутися до чоловіка без будь-яких заперечень. Хула проводиться з ініціативи дружини, яка дарує чоловікові частину свого майна або приданого в обмін на розвідний лист. У разі мурабата ініціатива, проте, все також виходила від жінки, а чоловік визначав, яку частину майна забрати собі. Так як це розлучення з обопільної згоди - запити чоловіка можуть бути менше, ніж в разі хули. Існують також форми розлучення, наприклад розлучення-прокляття. Таке розлучення вдає із себе обвинувачення з боку чоловіка дружини в зраді, або в “прижитої” дитини. В такому випадку подружжя з'являються перед судом, після чого чоловік повинен чотири рази вимовити присягу: «Свідчу перед Богом, що справедливо сказане мною те, в чому я її звинувачую», після такої засуджується прокляття: «Хай буде наді мною прокляття Бога, якщо несправедливо говорю», у відповідь на що дружина, в разі, якщо вона не винна в чотири рази вимовляє: «засвідчую перед Богом, що він неправду каже», після чого закінчує фразою: «Та покарає мене Бог, якщо він правду каже». Після процесії шлюб оголошується розірвання, бастард, якщо такий є, залишається у матері, але має право використовувати деяке майно батька, а подружжя позбавляються спадкової частки один одного. Існує ряд окремих причин, за якими саме жінка має можливість в середовищі мусульманського права на розірвання шлюбу. Один з таких причин є ренегатство. Якщо подружжя ще не проживали в одному будинку, то через віровідступництво з боку будь-якого учасника шлюб автоматично розпадався. У разі ж спільного проживання ренегатство дружини не давало їй ніяких можливостей для розірвання уз шлюбу, проте в разі відмови від ісламу з боку чоловіка - дружина могла тут же його анулювати, забравши собі придане чоловіка. Якщо ж чоловік без пояснення причини не з'являвся вдома, то жінці призначається термін, по закінченню якого та могла заново ступити в шлюб.

Практикувалося одруження неповнолітніх. Малолітня дівчинка видавалася заміж тільки близькими родичами, що мають над нею безпосереднє піклування, але якщо шлюб був укладений ними ж особами, то дівчинка при досягненні повноліття (дев'яти років) могла подати на розлучення. Таким правом володів і малолітній хлопчик, при досягненні повноліття (п'ятнадцять років) віддаючи колишній дружині викуп і віддане. Жінка мала можливість розірвати шлюб, якщо за чоловіком знаходили такі негативні сторони: повнота, хвороба, не сумісне з співжиттям, проблеми з психічним здоров'ям. Однак, якщо причиною розірвання виступають негативні якості людини - це не є розлученням, в результаті чого дружина повинна виплатити чоловіку запитану їм компенсацію. Шлюб розривається і в разі порушення будь-якого з обрядів шаріату. Збитки при таких обставинах ніс той чоловік, що був обізнаний про незаконність такого шлюбу. Дружина була зобов'язана перебувати подалі від всього того, що належало чоловіку. Розірвання шлюбів були присутні і в середні віки, але не були великим явищем, так як жінки були багато в чому переконані в справедливості ісламу, в результаті чого залишалося тільки терпіти і переймати нові порядки, побудовані чоловіком [7, с. 43].

Здебільшого автори ісламського віросповідання вивчають стан жінки в такий релігійному середовищі як питання соціальної справедливості. Слід ісламу позначився і на відносинах у суспільстві. Табу накладено на свавільне спілкування з чоловіками, без ніякої важливої та законної цілі. Саме тому, у багатьох країнах мусульманського світу школи, коледжі, лікарні, суспільний транспорт мають спеціальні відділення для жінок і чоловіків. Будинки будують таким чином, що чоловіка- відвідувача зустрічає і проводжає у вітальню чоловік, а жінка в цей час виконує домашню роботу в повсякденному вбранні. Якщо ж такий контакт відбувається, то обоє повинні дотримувати пристойності у власних діях і поведінці. Жінка повинна бути діловою і цілеспрямованою, й жодним способом не демонструвати своєї привабливості. Окрім цього, не дозволяється залишатися один з одним наодинці. Загально прийнято, що жінки можуть обирати будь-який одяг, який їм подобається та є прийнятним у тій чи іншій сфері життя. Мусульманки ж мають ховати від чоловіка привабливість свого тіла за допомогою нікабу та поза межами власного дому жінка не користуватися косметикою та парфумами. Однак, необхідно пам'ятати, що нікаб не являється обов'язковим і абсолютно допустимо для жінки відкрите обличчя і кисті рук перед незнайомими чоловіками [8, с. 84].

Приватне право кожного мусульманина і окремої сім'ї є важливою частиною ісламського співтовариства з точки зору різних обрядів, норм шаріату і тісним зв'язком з самою релігією, що стосується і будь-яких інших сфер життя мусульманської громади. Багато в чому правила, що існують для цієї зв'язки описані в Корані. Найбільша кількість проблем, пов'язаних з правами жінки в мусульманській громаді, які і до цього дня піддаються скепсису з боку багатьох юристів і теоретиків виділяються в тему про засвідчення та успадкування. Наведені факти наштовхують на два елементи, які також підлягають розгляду. Першим є необхідність, на думку деяких вчених у цій галузі, модернізації мусульманського права до рівня, що відповідає сучасним тенденціям і нових умов, до яких повинна пристосовуватися релігія. Причиною для такого умовиводу є порівняно мала частка божественних одкровень, укладених в ці положення - інші є лише доповненнями з боку мислителів тогочасної епохи, коли іслам останній раз зазнавав розвиток. Саме вибиваються з-під традиційних установок своєї держави різних мусульманських вчених і схиляло вдаватися до таких методів. Цікавий приклад на користь раніше наведеного аргументу на користь закостенілості ісламу призводить автор статті З.М. Бараева: вірш з Корану, в якому беруть участь жінки в якості боржника і кредитора. Така система час від часу, коли на аравійському півострові, де, в період поширення ісламу, жінка не мала вагому роль і не брала участь в банківських операціях в тому числі в силу відсутності знань в даній сфері. Однак, сьогодні мусульманка також експлуатує сучасні економічні інструменти для поліпшення і спрощення життя, при цьому керуючись правилами Корану, що диктуються з раннього Середньовіччя. Такі формулювання виправдовує час їх написання, коли жінка не тільки в мусульманському, а й в християнському суспільстві не мала належних знань в економічних питаннях, тоді як сьогодні жінка активно бере участь в кожному з них, а ніяких конкретних приписів, які диктують заборона на дану діяльність просто немає. В одкровенні, наведеному Ба- раєву констатується чітка сфера застосування правил, що стосуються жінки. У багатьох випадках ці трактати підлягають поширенню на інші сфери діяльності, що ліквідувало жінку в ісламському суспільстві як свідка. На думку багатьох теологів, таке поширене тлумачення вірша з Корану невірно, а права підлог в ісламі чітко визначені та є рівними в ісламі, але, тим не менше, мають між собою ряд суттєвих відмінностей. Іслам передбачає зміцнення інституту сім'ї, вважаючи його єдиним вірним осередком суспільства, осуджуючи конкурентне середовище універсального співтовариства. Ідентифікація ролей і рівність, але при цьому різниця прав походять від того, що чоловік і жінка по всім ісламським канонам повинні відповідати їх стандартному образу, відповідаючи всім статевими ознаками. Багато в чому це виражається в сфері фінансів сім'ї, де жінка і чоловік кардинально поділяють поле своєї відповідальності. Багато в чому це пов'язано з різницею в фізіологічних функціях, наприклад, коли жінка вагітна, вона виконує ті ж зобов'язання перед суспільством, що і чоловік, що постачає в сім'ю все необхідне, що дозволяє полам врівноважити свої обов'язки і прийти до консенсусу. За подібним принципом організовані і правила успадкування, хоча вони і використовуються зокрема як дискредитує іслам з точки зору статевої дискримінації. На аравійському півострові, за часів до поширення ісламу практикувалася практика успадкування виключно по чоловічій лінії в формі когнатичного споріднення. Жінки, відповідно, не брали участь у спадкуванні титулів і майна в силу тамтешніх законодавств. З поширенням ісламу сталася реформа на підставі приписі з Корану, що висвітлює питання вдів і дочок. Не дивлячись на половинну частку в спадкуванні жінки щодо частки чоловіка, це був революційний прорив для досить консервативної на той період Аравії.

Іншим об'єктом, що використовується в якості аргументу для дискредитації положення жінки в ісламі використовується різний правовий статус чоловіка і жінки. Однак, нести свою індивідуальність від початку і до кінця життя - завдання кожного мусульманина не залежно від статі. Так що такий суспільний індивідуалізм дозволяє жінці, як актору в стосунках мусульманської громади займатися збагаченням за рахунок заняття фінансами незалежно від чоловіка. Шлюб в цьому питанні ніяк не обмежує її права і можливості. Цим обумовлено і стягнення штрафів за різні адміністративні порушення, які передбачені однаковими у своїй сумі як для чоловіків, так і для жінок. У разі ж інвалідності, хвороби і будь-який інший форми недієздатності мусульманка, в той же час як і мусульманин може отримати від держави компенсацію. Питання спадкування в ісламі також супроводжується і положенням сім'ї - чим більше у неї членів, тим сильніше змінюється положення. У до ісламській Аравії спадок передавалося суто чоловікові. Такий спосіб розподілу, не дивлячись на свою консервативність, все одно задовольняє вимоги шаріату. Коран, як святе письмо, передбачає виправити питання успадкування для жінок, хоча проблема залишається в підвішеному стані. Проте, Коран передбачає рівність між статями - адже саме мусульманське право принесло радикальні зміни по частині отримання спадщини, додавши в лінію спадкування жінку. До поширення ісламу як такого цілком практикувалася передача і самих жінок, як власності як успадкованого після смерті чоловіка. Такий перелом у правах жінки обумовлюється встановленням Аллаха, а не політичними маневрами. Спадщина, проте, передавалося все також в когнатичній формі. Сам підхід, що знаходиться в підвішеному стані, є причиною для суперечок безлічі теоретиків, які в якості вірного тлумачення норм спадкування використовують свої напрацювання і думки. В одному з варіантів сестра успадковує половину від того, що отримує брат через те, що той зобов'язаний надавати їй допомогу і підтримку. Інші приписи в Корані заявляють про необхідність надавати допомогу більш фінансово обділеній з боку людей в достатку, що ще раз декларує матеріальну відповідальність чоловіки за збереження і підтримку жінки. Інший варіант передбачає активувати право на спадкування суто при смерті заможного. У таких теорій є безліч контраргументів, що зводяться, в тому числі і до самого священного писання. В такому вірші з сури як « Корова » заявляється про обов'язкове написанні заповіту, але, проте, не повідомляється нічого про розподілу успадкованого майна. Деякі ісламські богослови схильні припускати, що елементи розподілу майна були обнулінні в силу наявності рядків про черги спадкування. Третій варіант дає припущення, що майно реально передати у спадок не тільки після смерті заповідача. В окремих випадках практикується отримання третини усієї спадщини в будь-якому вигляді, але при гарантії, що воно піде на забезпечення жінці. Прихильники різних напрямків ісламу також трактують питання по-різному. Якщо мусульмани-суніти схильні до заяв, що обговорювана третину майна не може бути передана призначеній з природних причин спадкоємцю, в той час як інші, зокрема мусульмани- шиїти заперечують таку заборону.

Таким чином, в ісламі немає чіткої картини такого правила, а багато теорій часто є досить суперечливими і потребують додаткового дослідження. Ґрунтуючись на цих доводах, можна припустити, що в подальшому ісламським богословам доведеться зіткнутися з реформаторством питання успадкування, оскільки в сучасності нерівність статей хоч в якомусь із проявів неприпустимо в силу прогресивної риторики. Це завдання завела в глухий кут багатьох теологів, віруючих в божественне походження Корану, через що просто заперечують важливість змін в деяких областях. Саме така консервативна позиція і ставить ісламських богословів в позицію захисту, в результаті чого ті з неприйняттям відносяться до сучасного трактування рівності статей, в контексті засудження ісламу і заявляють, що таке зведення правил дозволить жінці гідно жити. Інші дослідники вказують на необхідність паювання майна по відношенню до жінок необхідно використовувати правило два до одного, обґрунтовуючи це тим, що в два рази менша частка в порівнянні з чоловіком пов'язана не з соціальному статусом жінки, а з її роллю в цьому суспільстві. Це дозволяє виправдати багато віршів Корана, що далекі від сучасних понять як ті, що просто відповідали реаліям шаріату.

Такий вчений, як Махмуд Шальтут також заявляє, що жінка не повинна намагатися підтримувати фінансово свою сім'ю, бо можливими наслідками вона тільки ускладнює відповідальність, що стосується чоловіка. Важливим моментом є й те, що жінка не зобов'язана витрачати на чоловіка свою частку спадщини, в той час як на чоловіка накладається подібне зобов'язання. Виходячи з цього Шальтут доходить такого висновку: « на цій підставі, з ісламської точки зору, жінка знаходиться в більш вигідному, ніж чоловік, положенні» [6, с. 258-262]. З точки зору самого ісламу, жінка-мусульманка має ті самі права, що і мусульмани-чоловіки. Відокремлюють від них лише представників інших конфесій і рабів, що обмежуються в правах. Таким чином, теоретично жінка багато в чому зрівняна в правах з чоловіком, але практика демонструє інші результати.

Східне уявлення про право відрізняється від західного безпосередньою вірою в божественність виділених елементів, що містяться в священних писаннях, що не дає засумніватися в їх істинності. Інші вчені зовсім вважають, що концепт західного права не відрізняється від права мусульманського, проте шлях до досягнення такого рівноважного положення був різним: в ісламі права людини були закладені ще з появи такого, західної ж цивілізації на це було потрібно чотирнадцять століть. Це припущення заперечується тим, що питання прав і положення в суспільстві жінки-мусульманки виникло через розбіжності з низкою пунктів з Загальною декларацією прав людини від 1948 року, яка до цього дня діє на рівні ООН. Грунтуючись на цьому можна заявити, що можливості людини в мусульманському праві вступають в пряму конфронтацію з положеннями про права людини, прийнятих країнами Заходу. Такий дисонанс простежується в законодавствах багатьох сучасних держав ісламського толку: право на життя і положення про смертну кару; право людини на свободу переконань і на свободу їх вираження; право людини на свободу думки совісті і релігії; рівність чоловіків і жінок, а також рівне для чоловіків і жінок право користування всіма правами; рабство і работоргівля. Багато діючих конституцій також містять положення про права людини, але в них відсутній елемент старанності, який би гарантував роботу даних інститутів. Місія Мухаммада в Мецці цілком агітувала людину переймати права і свободи, декларовані пророком. Місія полягала в закликах до солідарності і справедливості серед мусульманського співтовариства, що стосувалося і жінок безпосередньо, як і інші нині обмежені верстви суспільства. Через деякий час правила зазнали посилення. Самі права трактуються не так, як юридичні норми, скільки як божественне припис, щось понад, що не повинно піддаватися чиємусь осуду або схвалення, а держави, які воістину є мусульманськими повинні захищати збереження цих принципів. Російський вчений Л. Р. Сюкіяйнен розглядає західний варіант прав людини, як елемент, що захищається від держави, що ще раз дає розглянути відмінності між західною концепцією і ісламом, де держава є єдиним інструментів для їх реалізації і збереження. Права людини в ісламі також є важливим елементом за рахунок того, що їх божественне походження у вигляді припису надає їм образ зобов'язання, які в ісламі також священні. Їх трансформація в зобов'язання також зобов'язує державу забезпечувати збереження людського життя в питаннях гідності і здоров'я, що виводить самогубства на терені законодавчих заборон. Наявність сім'ї, як раніше зазначалося, є також зобов'язанням будь- якого адекватного мусульманина, в той час як її відсутність небажано [8, с. 53].

Підсумком дотримання всіх обов'язків мусульманина є помірність і аскетизм, які, в свою чергу, є частиною ісламської доктрини. Така доктрина унікальна концептуальним закріпленням рівності між чоловіком і жінкою, але на практиці, ґрунтуючись на досить суперечливому законодавстві про спадкування майна - з цим можна посперечатися. Відбиток на це протиріччя накладає також носіння конкретних видів одягу: жінка, на відміну від чоловіка, зобов'язана закривати себе від чужого погляду хіджабом, маючи можливість при необхідності відкрити тільки особа, руки або ступні. З. М. Бараева ділить ісламську концепцію на дві категорії: загальне і одиничне. Як раніше зазначалося, в ісламі декларується рівність статей, але при цьому їх відмінність, які стосується не тільки фізіологічних, а й психологічних, соціальних і інших причин, але їх наявність, проте, не повинно призводити до дискримінації тієї чи іншої статі в правових або соціальних відносинах. Такі статеві відмінності ведуть до різниці ролей чоловіка та жінки в родині, а здатність жінки до дітородіння і зобов'язання до їхнього виховання прирівняні до найголовніших функцій суспільства. У соціальній сфері чоловік займається матеріальним забезпеченням сім'ї, в той час як жінка піклується і підтримують сім'ю зсередини.

Саме логічні доводи до неможливості порушити ці статеві відмінності і призводять жінок-мусульманок до конформістської позиції, в результаті чого ті просто стають не згодні з представниками феміністичних рухів, так як ті вносять дисбаланс в рівне, що доповнюють положення статей ісламської концепції. Реновації положення жінки мусульманського світу в сучасному суспільстві перешкоджають також багато теологів, науковців та правників ісламського толку. Переважною більшістю таких є чоловіки, що пояснює їх мотивацію до консервативного бачення ісламської доктрини. Не дивлячись на це, в країнах з переважно мусульманським віросповіданням все більш нагальним стає питання участі жінок у визначенні їх соціального і політичного майбутнього, оскільки чоловік не зможе об'єктивно оцінити потреби жінки, затвердженої в конкретній соціальній ролі. Крім цього відсутність жінок в рішенні таких питань дасть лише додатковий привід до дискредитації ісламу в питаннях дискримінації.

Основною методологією ісламського фемінізму є класична ісламська методологія іджтіхаду (самостійного дослідження релігійних джерел) і тафсір (інтерпретація Корану). Поряд з цими методами використовуються засоби лінгвістики, історії, соціології, антропології та ін. У трактуванні Корану жінки використовують свій власний досвід і підхід. Вони стверджують, що класична і посткласична інтерпретація була базована на чоловічому досвіді та орієнтувалася на патріархальні суспільства.

Феміністична герменевтика шукає підтвердження тендерної рівності в Корані і включає три підходи:

- повторний перегляд аятів Корану для спростування популярних неправдивих історій, які встановлюють чоловічу перевагу (події в Едемському саду);

- цитування аятів, які однозначно закріплюють гендерну рівність;

- розгляд аятів, які пояснюють різницю між чоловіками та жінками і традиційно трактувалися на користь чоловіків [3, с. 43].

Основними елементами для дискримінації жінок наводяться, в тому числі, і їх тіла. Концепт аврат жіночого тіла передбачає закриття жіночого тіла тканиною в публічних місцях. Якщо в разі аврат чоловічого існує ряд обмежень, де чоловік повинен носити одяг, то в разі жіночого таким є все. Інші дослідники схиляються до того, щоб зарахувати до аврат можливість говорити, позбавивши її можливості спілкуватися на чоловічий публіці. Саме ця практика, що дозволяє встановити табу на жіночу можливість розмовляти робить її соціально і культурно відчуженої. Навіть в тих випадках. Коли жінка передає хадис, то її словами потрібне додаткове підтвердження у вигляді коментарів, які доведуть актуальність і правдивість переказу. Цими фактами користуються багато феміністських активістів, які стверджують про перевагу чоловіків і диктат в релігійній сфері, яка транслюється на суспільство досі. Примітно, що деякі вчені порівнюють історію ісламських держав, проектуючи їх досягнення на можливе майбутнє решти світу, не зважаючи на чужі культурні особливості.

На сьогоднішній день в соціально-політичних сферах відсутній жіноче представництво, що говорить про колапс розвитку мусульманської юрисдикції в питаннях прав жінок. Деякі вірші священних переказів можуть бути екстрапольовані як ті, що здатні дискредитувати жінку в сфері розумових і моральних здібностей.

Не дивлячись на унікальний статус жінки в мусульманській сім'ї, що має безліч плюсів в порівнянні з не монотеїстичної Аравією, вона все ж піддавалася дискримінації банально через неоднозначну інтерпретацією тексту священних писань, в результаті чого відмінність між положеннями чоловіки і жінки ставали все більш наочними в ісламі.

Висновок

Для закріплення поточного становища в питанні міжособистісних взаємин, розділ ісламської юриспруденції піддавався додатковим роз'ясненням, в результаті чого соціальні ролі та інше, що було відображено в Корані виявилося закам'янілим. У такій же області, як «ибадат» в рівність в правовій специфіці між чоловіком і жінкою сумнівів немає. Але як тільки її діяльність ставала обмеженою, жінці ставало складніше виконувати свої обряди. Питання позначеного пересування з родичем, або чоловіком чітко встановив релігійні обмеження для мусульманки в разі, наприклад, хаджу в Мекку, який є для віруючих ісламської конфесії обов'язковим. Це відзначено і в мусульманському праві: « запобігання причини для пороку краще отримання можливої користі ». Інші подібні обмеження включали в себе дискримінацію не тільки жінок, а й інших меншин, в результаті чого такі поправки відгукуються на положенні меншин досі. Жінці-мусульманці фактично неможливо отримати своє право в ісламі за рахунок догматизації серед послідовників заданих умов, а спроба оскаржити їх фактично буде визнана зрадою і ренегатством. Головним сучасним питанням залишається наявність або відсутність попиту на якісні зміни. Якщо міркувати з точки зору середньостатистичної мусульманки, то все те, що відбувається навколо цілком вписується в рамки її розуміння і культурного виховання. З урахуванням того, що іслам має можливість в крайніх випадках модернізувати себе і свої порядки - така релігійна спрямованість у моральній, соціокультурної, правової та економічної сфері стає ідеальним варіантом. З точки зору людини, що виросла поза мусульманських традицій можна висловити явне обурення через суперечності, що виникають в приписах шаріату в багатьох місцях, а також надмірне маніпуляцією поняттями, вкладеними в священні писання заради вигоди певного соціального прошарку. У цьому випадку з'являється бажання порівняти становище людини, а не окремо взятої жінкою в ісламі з постановою Конвенції з прав людини, в результаті чого стає зрозумілим прагнення зокрема феміністських організацій розширити спектр прав і можливостей для жінок-му- сульманок як і в їхніх країнах, так і в країнах Європи [1; 2; 5].

Список використаних джерел

1. Абдуллаева М. А. Правовое положение женщины в исламе/ М. А. Абдуллаева // Актуальные проблемы российского права. 2008. №3. с. 569575.

2. Бараева З. М. Некоторые правовые аспекты мусульманки в исламе/ З. М. Бараева //Исламове- дение.2010. №3. с.157-169.

3. Зінько С. Фемінізм в ісламі: історія і сучасність / С. Зінько // Сходознавство. 2008. №4. С.43.

4. Кириченко Т. С. Роль і місце жінки в країнах Ісламського права / Т. С. Кириченко // Право і безпека. 2010. с. 263-266.

5. Коран: Сура 4, Женщина.

6. Магомедов И. А. Особенности мусульманского семейного права/ И. А. Магомедов// Вестник Оренбуржского государственного университета. 2005. №3. с. 258-262.

7. Мурзабулатов М. В. Расторжение брака по мусульманским канонам/ М. В. Мурзабулатов // Проблемы востоковедения. 2009. №1. с.43.

8. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики / Л. Р. Сюкияйнен; ред. В. А. Туманов. М.: Наука, 1986. 256 с.

References

1. Abdullaeva M. A. The legal position of women in Islam / M. A. Abdullaeva // Actual problems of Russian law. 2008. №3. p. 569-575.

2. Baraeva Z. M. Some legal aspects of a Muslim woman in Islam / Z. M. Baraeva //Islamovedenie. 2010. №3. p. 157-169.

3. Zinko S. Feminism in Islam: history and modernity / S. Zinko // Oriental Studies. 2008. №4. P.43.

4. Kirichenko T. S. The role and place of women in the countries of Islamic law / T. S. Kirichenko // Law and Security. 2010. p. 263-266.

5. Qur'an: Sura 4, Woman.

6. Magomedov I. A. Peculiarities of Muslim family law / I. A. Magomedov // Bulletin of the Orenburg State University.2005. №3. p. 258-262.

7. Murzabulatov M. V. Divorce according to Muslim canons / M. V Murzabulatov // Problems of Oriental Studies. 2009.№1. p.43.

8. Sukiainen L. R. Muslim law. Questions of theory and practice / L. R. Sukiainen; ed. V A. Tumanov.M.: Nauka, 1986. 256 p.

Размещено на Allbest.ru