Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Індивідуальне контрольне завдання

з дисципліни «Аграрне право»

на тему « Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському

господарстві »

Виконала

студентка групи ПР-42

Карпій І.Б.

Перевірив викладач

Мамалига М.В.

Львів - 2020

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Поняття та зміст державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
• Розділ 2. Принципи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
• Висновок
• Список використаних джерел


Вступ

Тема державної регулятивної діяльності в сільському господарстві є актуальна, оскільки зважаючи на те, що процеси реформування майнових та земельних відносин, не тільки не принесли відчутних позитивних економічних результатів, а навпаки загострили ситуацію на селі, значно підвищується роль держави у забезпеченні ефективного регулювання аграрним сектором економіки.

Пріоритетність розвитку агропромислового комплексу України в національній економіці зумовлюється винятковою значущістю та незамінністю вироблюваної продукції сільського господарства в життєдіяльності людини і суспільства. Виходячи зі статусу України як повноцінного члена Світової організації торгівлі (СОТ) та в умовах здійснення євроінтеграції важливим завданням держави є контроль та управління аграрним сектором економіки. Зважаючи на те, що процеси реформування майнових та земельних відносин, не тільки не принесли відчутних позитивних економічних результатів, а навпаки загострили ситуацію на селі, значно підвищується роль держави у забезпеченні ефективного регулювання аграрним сектором економіки.

Це завдання забезпечує державна регулятивна діяльність в сільськомугосподарстві, щоявляєсобоюсукупністьправовихзасад щодоцілеспрямованоговпливудержавинасільське господарство.

Розділ 1. Поняття та зміст державної регулятивної діяльності в сільському господарстві

Перехіддоринковоїекономікинеозначаєвідмовувіддержавногорегулювання (самерегулювання, а неуправління) аграрногосектору.

В сучаснихумовахтількидержавазможезабезпечитинайбільшраціональневикористаннясільськогосподарськихземель, рівністьусіхформвласностітагосподарювання, гарантуватирозвитокпідприємництва, виробництвонеобхідноїтаякісноїпродукції.

Державнерегулюваннясільськогогосподарства - цевиддержавноїдіяльності, реалізаціїзавдань і функційдержави, щопроявляєтьсячерездіяльністьуповноваженихструктур , спрямовануназдійснення у межахповноважень, визначенихзаконом,безперервного, цілеспрямованогоорганізаційноговпливунавиробництво, переробку, реалізаціюсільськогосподарськоїпродукціїтаіншівидипов'язанихізцимвідносин з метоюзабезпеченняпродовольчоїбезпеки , ефективноговикористанняземельнихтаіншихприроднихресурсів, дотриманнязаконодавства,попередженняправопорушеньтазахистправ громадян.

Державно-правове регулювання сільського господарства здійснюється на засадах, передбачених Конституцією України, Господарським Кодексом України, законами України: "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року", "Про державну підтримку сільського господарства України", іншими нормативно-правовими актами аграрного законодавства, а також законодавства, яким регулюється діяльність органів державного управління та контролю в цілому.

Сільськегосподарствовходитьдоскладуагропромисловогокомплексу і включаєтакіосновнігалузі (структурасільськогогосподарства):

· рослинництво

(підгалузі: зерновікультури, зернобобовікультури,кормовікультури,технічнікультури,овоче-баштаннікультури, цитрусовікультури,тонізуючітанаркотичнікультури,виноградарство, садівництво, грибництво);

· тваринництво

(підгалузі: скотарство,вівчарство, козівництво, конярство, бджільництво, джмільництво, звірівництво, марикультура, оленярство, птахівництво, верблюдівництво, шовківництво, свинарство, рибництво, кролівництво);

· рибальство.

Значнимнапрямомдержавногорегулюваннябулозабезпеченняпроведенняаграрноїтаземельноїреформ в Україні ,щообумовлювалисяпереходомдоринковихзасадекономічноголаду.

Неменшважливимнапрямомдержавно-правовогорегулюваннясільського господарства є забезпеченняпродовольчоїбезпеки ,тобтостанузахищеностіжиттєвихінтересівлюдини, якавиражаєтьсяу гарантуваннідержавоюбезперешкодногоекономічногодоступулюдинидопродуктівхарчування з метоюпідтриманняїїзвичайноїжиттєвоїдіяльності.

Суб'єктами державного управління сільського господарства є ті органи державного управління, що здійснюють державне регулювання сільським господарством, забезпечують належне виконання положень аграрного законодавства, здійснення повсякденного управління підлеглими по вертикалі управлінськими структурами, виробничо-господарськими, виробничо-обслуговуючими сільське господарство службами, а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських підприємств і об'єднань.

Об'єктами державного регулювання сільського господарства є матеріальні засоби і форми ведення сільськогосподарського виробництва. До них належать насамперед землі сільськогосподарського призначення, що становлять основу сільськогосподарського виробництва, а також галузі сільського господарства (рослинництво, тваринництво, рибництво), соціальна сфера села тощо

Конституція України дає права кожному громадянину володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, здійснювати підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Держава забезпечує захист цих прав, прав конкуренції в підприємницькій діяльності. сільське господарство агропромисловий правовий

Держава забезпечує суб'єктам господарювання незалежно від форм власності однакові правові та економічні умови; сприяє розвитку ринку, здійснює його регулювання, використовуючи економічні важелі і стимули, реалізує антимонопольні заходи; забезпечує пільгові умови підприємствам, які застосовують прогресивні технології, створюють нові робочі місця; стимулює розвиток малих підприємств (ст.3 Закону «Про підприємства в Україні», ст.15 Закону «Про підприємництво»).

Законодавство України встановлює, що втручання в господарську та іншу діяльність підприємств і підприємців, зокрема сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств, з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні суб'єктам господарювання неправомірним втручанням у їхню діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних.

Але ці положення не обмежують прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання (ст. 3 Закону «Про селянське (фермерське) господарство», ст.26 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Органи державного управління у своїх відносинах з суб'єктами господарювання в умовах ринку впливають на їхні інтереси завдяки податковим і фінансово-кредитним важелям, коли встановлюють ставки відсотків за державними кредитами, податкові пільги, цільові дотації, розміри економічних санкцій; систему резервів, ліцензій, лізингу, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; програми економічного і соціального розвитку та інші загальнодержавні і регіональні програми; державні замовлення на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Державне регулювання сільського господарства передбачає запровадження заходів політики аграрного протекціонізму:

- державної підтримки вітчизняних аграрних товаровиробників шляхом забезпечення стабільного фінансування підприємств агропромислового комплексу за бюджетними програмами підтримки їх розвитку, насамперед спрямованих на надання фінансової підтримки підприємствам агропромислового комплексу із застосуванням механізму здешевлення кредитів;

- забезпечення державної підтримки оновлення машинно-тракторного парку за напрямами та в обсягах, що передбачені Державною цільовою програмою реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2011 року;

- сприяння створенню і функціонуванню сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у галузях тваринництва, рослинництва та переробки сільськогосподарської продукції;

- стимулювання виробництва та використання біологічних видів палива, забезпечення виконання заходів, спрямованих на охорону земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів, раціонального та ефективного використання земель сільськогосподарського призначення тощо.

Отже, все це дозволяє визначити державне регулювання як система економічно-правових засобів, спрямованих на встановлення ринкових відносин, роздержавлення, приватизацію, підприємництво, розвиток села і різних форм господарювання з метою покращення організації виробництва і доведення пр

Розділ 2. Принципи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві

Державнарегулятивнанадіяльність у сферісільськогогосподарстваґрунтуєтьсянапевнихпринципах -- основоположнихідеях, засадах, якиммаєвідповідатичиннасистемааграрногозаконодавства у взаємозв'язкахсуб'єктівдержавноївлади з суб'єктамисільськогосподарськоговиробництва.

Усіпринципидержавногорегулюваннясільськогогосподарствакласифікуютьсяназагальнітаспеціальні.

Дозагальнихвідносяться такі принципи:

· гарантуванняправавласностіУкраїнськогонародуназемлю, їїнадра, атмосфернеповітря , воднітаінші п риродн і ресурси,якізнаходяться в межахтериторіїУкраїни (ст.13 КУ);

· гарантуванняправавласності (ст.41КУ);

· гарантуванняправанапідприємницькудіяльність (ст.42КУ)

У ГКУ закріпленізагальніпринципигосподарювання, у томучислі у сільськомугосподарстві, середякихперерахованітакі: забезпеченняекономічноїбагатоманітностітарівнийзахистдержавоюусіхсуб'єкті в господарювання ;

· принципзаконності

Державаспрямовуєсвоїзусилляначітке і безумовнедодержаннязаконності в господарськійдіяльності з бокуаграрнихтоваровиробників, а також з бокудержавнихорганів,щоздійснюютьрегуляторнудіяльність у сільськомугосподарстві. Так,відповіднодо ч.2 ст.19 КонституціїУкраїниорганидержавноївладитаорганимісцевогосамоврядування, їхпосадовіособизобов'язанідіятилишенапідставі, в межахповноваженьта у спосіб, щопередбаченіКонституцієютазаконамиУкраїни;

· принципсвободипідприємницькоїдіяльності

Всісуб'єктисільськогосподарськоговиробництвамаютьправоздійснюватибудь-яківидидіяльності, щонезабороненізаконом, з метоюодержанняприбутку. Однак, свободапідприємницькоїдіяльностімаєпевні, визначенізакономмежітапередбачаєнетількивстановленняправ, а й виконанняобов'язків (своєчасноїсплатиподатків, виробництваякісноїсільськогосподарськоїпродукції, дбайливогоставленнядоприроднихресурсів, зокремадоземлі, тощо),а такожвизначеннястатусуорганівдержавноївлади у сферірегулюваннясільськогосподарськоїдіяльності

· принципствореннярівнихправових і економічнихумовдлярозвиткуаграрнихтоваровиробниківусіхформвласностітаорганізаційно-правовихформ.

ВідповіднодозаконодавстваУкраїни(ч.4 ст.13 КУ) державазабезпечуєзахистусіхсуб'єктівправавласності і господарювання, соціальнуспрямованістьекономіки.Усісуб'єктиправавласностірівніпередзаконом.

· вільнийрухкапіталів, товарівтапослугнатериторіїУкраїни;

· обмеженнядержавногорегулюванняекономічнихпроцесів узв'язку з необхідністюзабезпеченнясоціальноїспрямованостіекономіки , добросовісноїконкуренції у підприємнцтві, екологічногозахистунаселення, захиступравспоживачівтабезпекисуспільства і держави;

· захистнаціональноготоваровиробника (захистнаціональногоаграрноготоваровиробника);

· заборонанезаконноговтручанняорганівдержавноївладитаорганівмісцевогосамоврядування, їхпосадовихосіб у господарськівідносини (принципневтручаннядержави у безпосереднювиробничогосподарськудіяльністьсуб'єктіваграрноговиробництва)

В законодавствіУкраїнизакріплено, щовтручання у господарськудіяльністьсільськогосподарськихпідприємств з бокудержавнихорганівтаїхпосадовихосібнедопускається.Збитки, заподіянітакимнеправомірнимвтручанням, підлягаютьвідшкодуваннюзарахуноквинних.Протеціположеннянеобмежуютьправадержавнихорганівщодоздійсненняконтролюзагосподарськоюдіяльністюаграрнихтоваровиробників.

· принциппоєднаннягалузевого і територіальногорозвитку

Різноманітністькліматичнихумовзумовлюєвиробництвопевнихсільськогосподарськихкультур у різнихрегіонах, і томувиникаєпотребав їхпереміщенні у тірегіони, девониневирощуються.Цимзабезпечуєтьсявстановленнябалансувирощування і споживання, а такожпостачання у відповіднірегіони.

Середспеціальнихпринципівдержавногорегулюваннясільськогогосподарстваможнавиділитинаступні :

· вільнийвибірорганізаційно-правовоїформигосподарювання у сільськомугосподарствітаіншихгалузях АПК;

· системністьтакомплексністьзаходівдержавногорегулюваннясілськогогосподарства;

· цілеспрямованістьтаадресністьдержавноїпідтримкисільськогосподарськихтоваровиробників;

· поєднаннядержавноговпливу і ринковихрегуляторів;

· принцип сприяннярозвиткуаграрногоринку, розвиткуекономічноїконкуренції(державнапідтримканауковихдослідженьпоствореннютавпровадженнюновихекологічночистихресурсозберігаючихтехнологійвирощування, поглибленоїпереробкисільськогосподарськоїсировинитавиготовленняз неїконкурентоздатноївітчизняноїпродукції);

· принципаграрногопротекціонізму (протекціонізмрозвиткусільськогогосподарства)

Черезвеликузначущістьтанезамінністьсільськогосподарськоїпродукціїдляжиттєдіяльностілюдини і суспільства, а такожоб'єктивнуспецифікуаграрноговиробництва (залежністьвідприроднокліматичнихумов, сезонністьтощо)таскрутнестановищеаграрнихтоваровиробниківнасьогоднівиникаєпотреба у державнійпідтримціаграрногосекторуекономікиУкраїни.Данийпринципзакріплено у законодавстві, насамперед у ЗаконіУкраїнивід 24 червня 2004 р. «ПродержавнупідтримкусільськогогосподарстваУкраїни».

Висновок

Значним напрямом державного регулювання було забезпечення проведення аграрної та земельної реформ в Україні , що обумовлювалися переходом до ринкових засад економічного ладу.

В сучасних умовах тільки держава зможе забезпечити найбільш раціональне використання сільськогосподарських земель, рівність усіх форм власності та господарювання, гарантувати розвиток підприємництва, виробництво необхідної та якісної продукції.

Основними складовими державної аграрної політики є комплекс правових, організаційних і економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування аграрного сектору економіки, розв'язання соціальних проблем сільського населення та забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій.

Список використаних джерел

1. Аграрне право: Підручник / В.П. Жушман, В.М. Корнієнко, Г.С. Корнієнко та ін.. / за ред. В.П. Жушмана та А.М. Статівки. -- Х., 2010. -- 296 с.

2. Аграрне право України: підручник / Єрмоленко В.М., Гафурова О.В., Гребенюк М.В. та ін. ; за заг. ред. В.М. Єрмоленка. - К. : Юрінком Інтер, 2010.-608с.

3.Державна регулятивна діяльність у сільському господарстві України[Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://studies.in.ua/

4. Поняття, сутність і принципи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві. Аграрне право[Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://yurist-online.com/

5. Харитонова Т.Є., Каракаш І.І. (ред.) Аграрне право України.Навчальний посібник. -- Одеса : Юридична література, 2017. -- 436 с.

Размещено на Allbest.ru