Відповідальність за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода, за кримінальним законодавством зарубіжних держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Відповідальність за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода, за кримінальним законодавством зарубіжних держав

Рубцов В.В., кандидат юридичних наук, начальник другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Львівської області

Лемеха Р.І., кандидат юридичних наук, доцент кафедри менеджменту та соціально-гуманітарних дисциплін Львівської філії ПВНЗ «Європейський університет»

Аналізуються питання кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода за кримінальним законодавством зарубіжних держав. Здійснено аналіз істотної шкоди як наскрізної ознаки, передбаченої КК, розглянуто її зміст та обсяг, а також вивчено співвідношення поняття «істотна шкода» із суміжними кримінально-правовими поняттями. Висловлюється авторська точка зору щодо доцільності імплементації деяких положень зарубіжного законодавства у вітчизняне.

Ключові слова: суспільно-небезпечні наслідки, значна шкода, велика шкода, кримінальна відповідальність, істотна шкода, зарубіжний досвід.

Анализируются вопросы уголовной ответственности, признаком составов которых являются существенный вред по уголовному законодательству зарубежных государств. Проведен анализ существенного вреда как сквозного признака, предусмотренного УК, рассмотрены его суть и объем, а также изучено соотношение между понятием «существенный вред» и смежными уголовно-правовыми понятиями. Высказывается авторская точка зрения о целесообразности имплементации некоторых положений зарубежного законодательства в отечественное.

Ключевые слова: общественно опасные последствия, существенный вред, значительный ущерб, уголовная ответственность, существенный вред, зарубежный опыт.

Responsibility for crimes, the sign of whose syllables is a significant damage, under The Criminal law Of Foreign States

This paper examines the international experience of regulation of criminal responsibility for offences with substantial harm being their essential element is summarized. The research of the topic covered all the articles of Criminal Code, which contain the direct reference to the notion “substantial harm” being one of the many constant criminal law notions as well as one of the objective aspects of the offence. The author point of view speaks out in relation to expedience of implementation of some positions of foreign legislation in domestic practice.

Key words: great harm, harm to health, socially dangerous consequences, criminal responsibility, extensive damage, foreign experience.

Постановка проблеми

КК України має реформуватися відповідно до стратегії європейської інтеграції з урахуванням найкращих іноземних стандартів, у зв'язку з чим важливого значення набуває вивчення іноземного права, яке відкриває перед юристом нові обрії, дозволяє йому краще пізнати право своєї країни, оскільки специфічні риси цього права особливо виразно виявляються порівняно з іншими системами. Без порівняльно-правового методу аналіз будь-якого явища чи процесу кримінально-правової дійсності не буде всебічним, а отже, об'єктивним, через це пізнавальна цінність наукової роботи буде мінімальна [1, с. 32].

З огляду на це проаналізуємо зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складу яких виступає істотна шкода. Таке дослідження сприятиме різнобічному аналізу досліджуваної проблеми, а також допоможе виявити переваги і недоліки окремих законодавчих конструкцій. Окрім того, порівняння законодавства зарубіжних держав надасть змогу виявити позитивний досвід, який варто впровадити у національну правову систему, та вказати на законодавчі рішення, яких треба уникнути.

Стан опрацювання. Питання регламентації відповідальності за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода, у кримінальному законодавстві зарубіжних держав порушувались у кримінально-правовій літературі, як правило, в межах опрацювання того чи іншого злочину. Зокрема, акцентувалося на визначенні істотної шкоди як малозначного діяння чи діяння, передбаченого відповідною диспозицією статті. Проте ніхто з авторів не досліджував комплексно поняття істотної шкоди в зарубіжному аспекті з урахуванням усіх суспільно-небезпечних наслідків, які її позначають.

Таким чином, основною метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду регламентації кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода.

Виклад основного матеріалу

Україна географічно та історично завжди була в Європі. Проте історія все ж таки пов'язує нас із пострадянським простором. Вважаємо, що в цьому контексті неабиякий науковий інтерес становить правове регулювання питання регламентації кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода в кримінальному законодавстві держав пострадянського простору, які приймалися майже в однакових економічних, соціальних і політичних умовах як результат розвитку кримінально-правової доктрини радянської епохи (Республіка Грузія [2] (далі - Грузія), Республіка Вірменія [3] (далі - Вірменія), Киргизька Республіка [4] (далі - Киргизстан), Республіка Таджикистан [5] (далі - Таджикистан), Республіка Казахстан [6] (далі - Казахстан), Азербайджанська Республіка [7] (далі - Азербайджан), Республіка Узбекистан [8] (далі - Узбекистан).

Втім, інтеграція України в європейські структури ставить питання про зближення національного та європейського законодавства. У зв'язку з цим слід звернути увагу на положення кримінального законодавства держав, які є членами Європейського Союзу (Австрійська Республіка [9] (далі - Австрія), Федеративна Республіка Німеччини [10] (далі - ФРН), Французька Республіка [11] (далі - Франція), Королівство Швеції [12] (далі - Швеція), Королівство Бельгії [13] (далі - Бельгія), Латвійська Республіка [14] (далі - Латвія), Литовська Республіка [15] (далі - Литва), Королівство Іспанії [16] (далі - Іспанія), Королівство Данії [17] (далі - Данія), Республіка Польща [18] (далі - Польща).

Відразу зазначимо, що термін «істотна шкода» для позначення суспільно небезпечних наслідків згадується не у всіх КК розглядуваних держав. Як правило, вказівка на істотну шкоду міститься у кримінальному законодавстві пострадянських держав. Такий стан речей зумовлений спільною історією (вплив кримінального законодавства Радянського Союзу), яка дала поштовх до використання державами такої термінології. При цьому законодавець використовує різні терміни для позначення наслідків злочинних посягань, а зокрема: «шкода» (Азербайджан (ст. 154), Киргизстан (ст. 135), Білорусь (ч. 2 ст. 230), Вірменія (ст. 148), «збитки» (Казахстан (ст. 182), Молдова, Австрія, Білорусь (ст. 136), «менш тяжка шкода» (Азербайджан (ст. 222-1); Грузія (ст. 119)), «шкода у великих розмірах» (Вірменія (ч. 2 ст. 183)), «шкода в особливо великих розмірах» (Республіка Вірменія (ч. 3 ст. 183)), «істотна шкода», «велика шкода» (Азербайджан (ст. 201), Вірменія (ст. 182), Білорусь (ст. 190), Грузія (ст. 181), Казахстан (ст. 186), Киргизстан ( ст. 138), Молдова (ст. 224), «серйозна шкода» (Азербайджан (ст. 111), Вірменія (ч. 3 ст. 390), ФРН (§ 100а.п. 1), «тяжка шкода» (Азербайджан (ст. 103), Вірменія (ст. 112), Грузія (ст. 117), Казахстан (ст. 300), Киргизстан ( ст. 106), Литва (ст. 99), Данія (ст. 102), ФРН (§ 93. п. 1); Польща (ч. 2 ст. 140), «шкода, яка має особливу тяжкість» (Іспанія).

Звернемо увагу і на те, що в окремих статтях КК зарубіжних держав «істотна шкода» використовується як альтернатива іншим суспільно-небезпечним наслідкам, передбаченим у диспозиції статті (частини статті КК). А це, своєю чергою, дає всі підстави вважати, що ступінь суспільної небезпеки таких однопорядкових альтернативних суспільно-небезпечних наслідків перебуває на одному рівні. Так, у низці статей КК зарубіжних країн поряд із словосполученням «істотна шкода» законодавець вводить дещо схожі поняття - «велика шкода» (ч. 1 ст. 322 КК Вірменії), «значна шкода» (ч. 1 ст. 301 КК Узбекистану), «шкода у великому розмірі» (ст. 383 КК Білорусії), «істотне порушення прав та законних інтересів» (ч.1 ст. 380 КК Казахстану).

Варто зазначити, що у жодному з проаналізованих КК зарубіжних держав не має законодавчого визначення поняття «істотна шкода». Крім того, не подано переліку суспільно небезпечних наслідків, які належать до істотної шкоди. Можливо, законодавці цих держав залишили вирішення відповідної проблеми на розгляд працівників правоохоронних чи судових органів, які застосовують відповідну кримінально-правову норму. Проте навряд чи такий підхід є правильним, оскільки, як справедливо вказує В.О. Навроцький, вирішення часткових питань без попереднього розв'язання загальних неминуче наштовхує на них, призводить до непослідовності та суперечностей [19, с. 7]. Не викликає заперечень той факт, що зміст будь-якого оцінного поняття, в тому числі й істотної шкоди є різним залежно від виду злочину, його складу (основний, кваліфікований, особливо кваліфікований), способу опису суспільно небезпечного діяння у диспозиції статті та його наслідків тощо.

Поняття істотної шкоди визначається, лише якщо така полягає у матеріальних втратах. Так, у примітці до ст. 261 КК Азербайджанської Республіки вказується, що «під словами «істотна шкода» необхідно розуміти суму, яка перевищує двохсоткратний розмір умовної фінансової одиниці. У ч. 1 ст. 308, 309 КК Вірменії вказується, що істотна шкода полягає у матеріальних втратах та оцінюється в розмірі суми, яка перевищує п'ятисоткратний розмір мінімальної заробітної плати, яка встановлена на момент чинення злочину, або вартості шкоди. Однак до усіх трьох роз'яснень одразу ж виникає одне запитання: якщо шкода полягає у заподіянні нематеріальних збитків, то критеріїв її визначення немає? Відповідно до положень кримінального законодавства зарубіжних держав виходить саме так.

Разом із тим аналіз КК зарубіжних держав свідчить про те, що істотною може визнаватися шкода здоров'ю людини, тваринному або рослинному світу, навколишньому середовищу (ч. 2 ст. 252 КК Азербайджану, ч. 1 ст. 287 КК Вірменії, ч. 2 ст. 283 КК Казахстану, п. «а» ч. 2 ст. 226 КК Таджикистану, ч. 1 ст. 224 КК Молдови) та полягати у порушенні охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 182, ст. 308 КК Вірменії, ч. 1 ст. 181 КК Грузії, ч. 1 ст. 181, ч.1 ст. 226, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 327 КК Казахстану, ст. 138 КК Киргизстану, ст. 144 КК Узбекистану, ст. 190, ст. 383 КК Білорусі), інтересів воєнної служби тощо (ч. 1 ст. 383 КК Грузії, ч. 1 ст. 367 КК Казахстану, ч. 1 ст. 355 КК Киргизстану).

Таким чином, аналіз диспозицій статей, в яких міститься вказівка на термін «істотна шкода», дає змогу запропонувати класифікацію різновидів істотної шкоди:

істотна шкода, яка полягає у заподіянні матеріальних збитків (ст. 261 КК Азербайджану, ст. 322 Вірменії, ст. 350 КК Білорусі);

істотна шкода, яка характеризується спричиненням фізичної шкоди (ст. 248 КК Азербайджану, ст. 284 КК Вірменія);

істотна шкода, яка полягає в заподіянні моральної шкоди (ст. 144 КК Узбекистану, ст. 190, ст. 383 КК Білорусі);

істотна шкода, яка полягає у заподіянні як матеріальної, так і фізичної шкоди (ст. 288 КК Грузії, ст. 278, ст. 283 КК Казахстану, ст. 224 КК Молдови).

Слід зазначити, що істотна шкода здебільшого виступає як обов'язкова ознака основного (простого) складу злочину (КК Азербайджанської Республіки (ст. 201), КК Республіка Вірменія (ст. 182), КК Республіки Білорусь (ст. 190). Окрім того, істотна шкода виступає кваліфікуючою ознакою у КК Білорусі (ч. 2 ст. 197), Грузії (ч. 2 ст. 180), Казахстану (ч. 2 ст. 283) та особливо кваліфікуючою у КК Грузії (ч. 3 ст. 383). Видається, істотна шкода має використовуватися лише виключно для визначення суспільної небезпечності діяння і аж ніяк не виступати у ролі кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак складів злочинів.

Аналіз положень КК зарубіжних держав засвідчує, що законодавець передбачив відповідальність не лише за спричинення злочином істотної шкоди, але й за створення загрози її заподіяння. Однак вказівка у диспозиції статті на юридичну конструкцію «створення загрози спричинення істотної шкоди» трапляється вкрай рідко. Серед досліджуваних кодексів кримінальна відповідальність за створення загрози спричинення істотної шкоди передбачена лише у КК Азербайджану (ст. 248), Казахстану (ч. 1 ст. 278, ст. 279), Киргизстану (ч. 1 ст. 266), Молдови (ч. 1 ст. 224) та Таджикистану (ч. 1 ст. 223).

Що ж до видів покарань за спричинення злочином істотної шкоди та створення загрози її заподіяння, то необхідно зазначити, що у КК деяких зарубіжних держав не враховується співвідношення ступенів суворості окремих видів покарань. Так, для прикладу, у ч. 1 ст. 223 КК Таджикистану за порушення правил безпеки під час поводження з екологічно небезпечними речовинами та відходами,якщо це створило загрозу спричинення істотної шкоди навколишньому середовищу, передбачене покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років чи позбавлення волі на строк до двох років. Натомість за спричинення істотної шкоди навколишньому середовищу внаслідок порушення правил експлуатації установок, споруд чи інших об'єктів передбачене покарання у вигляді штрафу або виправних робіт на термін до двох років або обмеження волі на термін до трьох років (ч. 1 ст. 227 КК Таджикистану).Гадаємо, що за діяння, яке не спричинило жодних наслідків матеріального характеру, а створило лише загрозу їх настання, не може бути встановлено покарання суворіше, ніж за діяння аналогічного характеру, яке спричинило відповідні наслідки.

Варто вказати на те, що в диспозиціях окремих статей КК зарубіжних держав законодавець істотну шкоду, завдану людині, прирівнює до істотної шкоди, завданої тварині, рослинному світу і т. д. Наприклад, у КК Азербайджану (ч. 2 ст. 252) передбачена кримінальна відповідальність за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке заподіяло істотну шкоду здоров'ю людини, тваринному чи рослинному світу, рибним запасам, навколишньому середовищу, зонам відпочинку чи іншим охоронюваним законом інтересам. Норми із таким змістом передбачені також у КК Вірменії (ст. 284); Грузії (ч. 1 ст. 288, ст. 180); Казахстану (ст.ст. 278, 279, 283), Киргизстану (ст. 260), Таджикистану (ст. 223). Таким чином, законодавець фактично прирівнює істотну шкоду, завдану людині, до інших менш шкідливих наслідків. Водночас в інших статях КК зарубіжних держав законодавець шкоду, завдану людині, закріплює кваліфікуючою ознакою щодо наслідків у вигляді істотної шкоди рослинному чи тваринному світу (п. 1 ч. 2 ст. 287, ч. 2 ст. 289 КК Вірменії, ч. 2 ст. 227 КК Таджикистану).

Деякі особливості містить зміст суб'єктивної сторони складів злочинів, ознакою яких є істотна шкода. Зокрема, в одних випадках законодавець вказує, що відповідні посягання вчиняються з необережною формою вини (ст.ст. 291, 315 КК Вірменії, ст. 248 КК Білорусії, ст. 288, ч.3 ст. 383 КК Грузії, ст. 229 КК Литви), в інших - як з умисною, так і необережною формами вини (ст.ст. 287-290, ст. 298 КК Вірменії).

Аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних держав засвідчує, що поняття істотної шкоди використовується не лише для позначення суспільно небезпечних наслідків, але й як критерій малозначності діяння. Разом із тим поняття «малозначності діяння» передбачене не у всіх КК зарубіжних держав, а зокрема: Азербайджану (ч. 2 ст. 14), Вірменії (ч. 2 ст. 18), Білорусії (ст. 11), Грузії (ч. 2 ст. 7), Казахстану (ч. 2 ст. 9), Киргизстану (ч. 2 ст. 8), Молдови (ч. 2 ст. 14), Білорусі (ч. 4 ст. 11). Так, за КК Білорусі малозначним варто визнавати діяння, яке не спричинило та не могло спричинити істотної шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам (ч. 4 ст. 11). Схоже положення містить ч. 2 ст. 18 КК Вірменії.

Однак здебільшого поняття істотної шкоди як критерій малозначності діяння у КК зарубіжних держав не використовується. Так, наприклад, у ч. 2 ст. 8 Киргизстану вказується, що не є злочином дія чи бездіяльність, яка формально підпадає під ознаки діяння передбаченого Особливою частиною КК, однак через малозначність не являє суспільної небезпеки. На відміну від ч. 2 ст. 8 КК Киргизстану, де йдеться про відсутність суспільної небезпечності малозначного діяння, ч. 2 ст. 14 КК Молдови акцентує на відсутності шкоди, що потягла б необхідність кримінальної відповідальності особи, яка його вчинила, або відсутності ступеня шкідливості злочину. Цікавим для порівняння є КК Польщі, в якому взагалі не міститься поняття малозначності, однак у ст. 1 §2 вказується, що не є злочином заборонене діяння, суспільна шкідливість якого є незначною. У КК Азербайджану (ч. 2 ст. 14), Грузії (ч. 2 ст. 7), Казахстану (ч. 2 ст. 9) як критерій малозначності діяння використовується поняття «шкода». Наприклад, ч. 2 ст. 7 КК Грузії передбачено, що не є злочином діяння, яке хоча формально містить ознаки діяння, передбаченого КК, однак через малозначність не спричинило шкоди або не створило загрози її спричинення, яка б зумовила необхідність притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Висновки

істотний шкода законодавство відповідальність

Загалом проведення дослідження дає підстави для таких висновків. Невдалими вважаємо положення кримінального законодавства держав колишнього СРСР (Вірменія (ст. 284); Грузія (ч. 1 ст. 288, ст. 180); Казахстан (ст.ст. 278, 279, 283), Киргизстан (ст. 260), Таджикистан (ст. 223), в яких законодавець фактично прирівнює істотну шкоду, завдану людині, до інших менш шкідливих наслідків. Окрім цього, не досить вдалим варто визнати законотворчий досвід Таджикистану, де під час конструювання кримінально-правових санкцій не враховується співвідношення ступенів суворості окремих видів покарань, а, зокрема, за створення загрози спричинення істотної шкоди навколишньому середовищу передбачене більш суворе покарання, аніж за діяння аналогічного характеру, яке спричинило відповідні наслідки. Відповідно, такі положення не заслуговують на запозичення в Україні, навпаки, їх варто остерігатися.

Водночас у контексті проведеного аналізу заслуговує на підтримку законодавчий досвід ФРН та Франції. У КК цих держав законодавець, як правило, не вказує на узагальнені кримінально-правові наслідки, в тому числі істотну шкоду, а конкретно позначає відповідні суспільно-небезпечні наслідки. Такий підхід заслуговує на увагу, оскільки визначення наслідків, в тому числі й істотної шкоди, має забезпечувати точність у тлумаченні кримінального закону під час його застосування. Тому наслідок має піддаватись або кількісним вимірам, або конкретному якісному визначенню.

Список використаних джерел

1. Малиновский А.А. Сравнительное уголовное право: понятие и основные задачи. Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: материалы 4-й Международной научно-практической конференции. Москва: ТК ВЕЛБИ, Изд-во Проспект, 2007. С. 30-33.

2. Уголовный кодекс Грузии / науч. ред. З.К. Бигвава. Санкт-Петербург: Издательство «Юридический Центр Пресс», 2002. 409 с.

3. Уголовный кодекс Республики Армения / Е.Р Азаряна, Н.И. Мацнева. Предисловие Е.Р Азаряна, пер. с армян. РЗ. Авакяна. Санкт- Петербург: Изд-во Р Асланова «Юридический Центр Пресс», 2004. 450 с.

4. Уголовный кодекс Кыргыской Республики від 1 жовтня 1997 р. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. Санкт-Пе.: Юрид. Центр Пресс, 2001. - 410 с.

5. Уголовный кодекс Республики Казахстан: Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167. Ведомости Перламента РК. 1997. № 15-16) / Предисловие министра юстиции Республики Казахстан докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова. Санкт-Петербург: Издательство «Юридический Центр Пресс», 2001.466 с.

6. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / науч. ред. И.М. Рагимова; перевод с азербайджанского Б.Э. Аббасова. Санкт- Петербург: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. 325 с.

7. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изм. и доп. на 15 июля 2001 г.) / Вступ. статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гу- лямова. Санкт-Петербург: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. 338 с.

8. Уголовный кодекс Австрии / Науч. ред. и вступ. Статья докт. юрид. наук, проф. С.В. Милюкова; предисловие Генерального прокурора Австрии, доктора Э.О. Фабрици; перевод с немецкого Л.С. Вихровой. Санкт-Петербург: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. 352 с.

9. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. Москва: Издательство «Зерцало», 2000. 208 с.

10. Уголовный кодекс Франции / Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук., доц. Н.Е. Крыловой; перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой. Санкт-Петербург: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. 650 с.

11. Уголовный кодекс Швеции / Пер. с англ. С.С. Беляева. Москва, 2000. 167 с.

12. Уголовный кодекс Бельгии / науч. ред. и предисловие канд. юрид. наук доц. Н.И. Мацнева; перевод с фр. канд. юрид. наук Г.И. Мачковского. Санкт-Петербург: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. 561 с.

13. Уголовный закон Латвийской Республики / Адапт. пер. с лат., науч. ред. и вступ. ст. А.И. Лукашова и Э.А. Саркисовой. Минск: «Тесей», 1999. 176 с.

14. Уголовный кодекс Литовской Республики:Утвержден 26 сентября 2000 г. законом № VMI-1968.

15. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с пред.докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецовой и докт. юрид. наук, проф. Ф.М. Решетникова. Москва: Издательство «Зерцало», 1998. 218 с.

16. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. и предисл. С.С. Беляева; пер. с датского и английского канд. юрид. наук С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. 230 с.

17. Уголовный кодекс Республики Польша / пер. с польск. Барилович Д.А. и др.; адапт. пер. и науч. ред. Э.А. Саркисова, А.И. Лукашов; подобщ. ред. Н.Ф. Кузнецовой. Минск: Тесей, 1998. 128 с.

18. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 704 с.

Размещено на Allbest.ru