Стан та тенденції дітовбивств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та тенденції дітовбивств в Україні

Старко О.Л. кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права і процесу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Статтю присвячено проблемі кримінологічної характеристики дітовбивств (умисних вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини) в Україні. Зокрема, досліджено питання про стан цих злочинів за останні 26 років (1993-2018 рр.). Проаналізовано кількісно-якісні показники злочину, в тому числі порівняно з даними минулих років. Зроблено висновки щодо тенденцій поширення цього виду умисних вбивств.

Ключові слова: дітовбивство, стан, рівень, структура, питома вага, географія, латентність.

Статья посвящена проблеме криминологической характеристики детоубийств (умышленных убийств матерью своего новорожденного ребенка) в Украине. В частности, исследован вопрос о состоянии этих преступлений за последние 26 лет (1993-2018 гг.). Проанализированы количественно-качественные показатели преступлений, в том числе в сравнении с данными предыдущих лет. Сделаны выводы касательно тенденций распространения умышленных убийств этого вида.

Ключевые слова: детоубийство, состояние, уровень, структура, удельный вес, география, латентность.

State and tendency of infanticide in Ukraine

The article is devoted to the problem of criminological characteristics of infanticide in Ukraine (intentional murder of newborn child by mother). In particular, the issue of the status of these crimes has been investigated for 26 years. The quantitative and qualitative indicators of this crime, including comparison with the data of past years, have been analyzed. The author has drawn conclusions regarding the tendencies of the distribution of this type of intentional murders.

Key words: infanticide, condition, level, structure, specific gravity, geography, latency.

Постановка проблеми

Виявлення закономірностей злочинності, особливостей її детермінації, а також вироблення найефективніших рекомендацій щодо її запобігання не можливе без проведення аналізу інформаційно-статистичного характеру. Дослідження кількісно-якісних показників дітовбивства (умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини) за останні десятиріччя, зіставлення їх із показниками попередніх років дає змогу охарактеризувати сучасний стан цих злочинів, відслідкувати тенденції їх поширення та, відповідно, внести певні корективи щодо шляхів запобігання.

Стан опрацювання. Питання кримінологічної характеристики дітовбивств, як правило, розглядались у рамках досліджень більш широкого спрямування, переважно жіночої злочинності, де було окреслено деякі кримінологічні аспекти дітовбивств. Передусім це праці радянських вчених-кримінологів - Ю.М. Антоняна, М.І. Арсеньєвої, М.Н. Гернета, А.К. Звірбуля, М.А. Максимової, В.А. Серебрякової, Е.В. Середи, Т.Д. Цибуленко та інших. Серед перших кримінологічних досліджень дітовбивств, здійснених на початку ХХ ст., були праці М.Н. Гернета, П.М. Тарновської, І.Я. Бичкова. В УРСР єдиним спеціальним кримінологічним дослідженням була дисертація Т.Д. Цибуленко «Дітовбивства та заходи їх викорінення (за матеріалами слідчої та судової практики)» (1975 р.).

Метою статті є дослідження питання про стан дітовбивств (умисних вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини) в Україні за останні 26 років та формулювання висновків щодо тенденцій їх поширення.

Викладення основного матеріалу

Серед насильницьких злочинів початку ХХ ст., вчинених жінками, дітовбивство посідало одне з перших місць. Так, М.І. Гернет зазначав, що під час Першої світової війни і після неї з усіх жінок, засуджених за злочини проти життя, три чверті покарано за злочини проти життя новонародженої дитини (1915 р. - 76,2%, 1916 р. - 78,7%) [1, с. 145].

У 1936 р. у СРСР були заборонені аборти, внаслідок чого рівень дітовбивств стрімко зростав. За даними А.К. Звірбуля, порівняно з 1935 р., рівень дітовбивств у 1936 р. зріс на 81%, а у 1937 р. - вже на 217%. Проте у зв'язку зі скасуванням у 1955 р. заборони абортів, кількість засуджених за дітовбивство в СРСР скоротилась у 1957 р. порівняно з 1954 р. на 27,6%, а в період 1954-1964 рр. - вже на 60%. Зниження кількості дітовбивств відбувалося досить інтенсивно в УРСР, де з 1957 р. по 1964 р. кількість засуджених за цей злочин зменшилася на 51,7% [2, с. 7-8].

Зниження рівня дітовбивств у СРСР, починаючи з 1956 р., відбувалося щороку. За даними В.В. Лунєєва, питома вага дітовбивств у структурі умисних убивств також зазнавала щорічних змін. Якщо у 1956 р. вона становила 7,5%, то у 1990 р. - 0,8% [3, с. 201, 206].

За дослідженнями Ю.М. Антоняна, відсоток дітовбивств від загальної кількості вбивств, що вчинялися жінками, був доволі високий. Так, у 1959 р. показник становив 64%, у 1960 р. - 55%, але до 70-х рр. частка дітовбивств серед цього контингенту злочинниць скоротилася до 3035%. У подальші роки також спостерігалася тенденція до скорочення: у 1986 р. - до 12,9%, у 1987 - 24%, у 1988 р. - 19%, у 1989 р. - 15,3%, у 1990 р. - 11,1% [4, с. 34-35].

В Україні впродовж останніх 26 років (1993-2018 рр.) відбувалось поступове скорочення рівня дітовбивств, особливо після 1997 р., коли був пік зростання абсолютного числа зареєстрованих злочинів. Згідно з даними Департаменту інформаційних технологій (далі - ДІТ) МВС України, з 1993 р. по 2003 р. число зареєстрованих дітовбивств (за ст. 96 Кримінального кодексу (далі - КК) України 1960 р. та ст. 117 КК України 2001 р.) у середньому за рік становило 30 випадків (у 1993 р. - 33 зареєстрованих злочини, у 1994 р. - 28, у 1995 р. - 32, у 1996 р. - 33, у 1997 р. - 48, у 1998 р. - 32, у 1999 р. - 26, у 2000 р. - 29, 2001 р. - 20, у 2002 р. - 20, у 2003 р. - 29 злочинів) [5].

Починаючи з 2004 р. відбувалось чергове зниження рівня дітовбивств. За період з 2004 р. по 2010 р. число зареєстрованих за ст. 117 КК України злочинів скоротилось майже вдвічі та у середньому становило вже 18 злочинів. Так, за даними ДІТ МВС України у 2006 р. було зареєстровано 18 злочинів, у 2007 р. - 21, у 2008 - 16, у 2009 р. - 17, у 2010 р. - 14 злочинів [5].

З 2013 р. по 2018 р. помічається подальше скорочення рівня дітовбивств. У середньому щороку було обліковано лише 12 кримінальних правопорушень. Так, за даними Генеральної прокуратури України, у 2013 р. було обліковано 12 кримінальних правопорушень, у 2014 р. - 14, у 2015 р. - 11, у 2016 р. - 14, у 2017 р. - 11, у 2018 р. - 12 [6].

Тенденція до поступового скорочення рівня дітовбивств в Україні за останні 26 років, на наш погляд, пов'язана з такими обставинами:

1) лібералізація поглядів сучасного суспільства щодо народження дітей поза шлюбом, навіть у сільській місцевості. Принагідно зауважимо, що основним мотивом цього виду вбивства є мотив сорому та побоювання вагітною жінкою суспільного осуду у зв'язку з народженням позашлюбної дитини. Останнім часом дані офіційної статистики свідчать про збільшення числа народження позашлюбних дітей в Україні при зниженні народжуваності загалом. Так, за даними Держкомстату України, у 1993 р. кількість живонароджень (новонароджених) у матерів, які не перебувають у шлюбі, становила 12,1% з числа загальної кількості живонароджень (із них 12,4% народжені у сільській місцевості). У 2006 р. ця цифра сягнула вже 21,1% (з них 20,9% народжені в сільській місцевості), а у 2017 р., незважаючи на зниження народжуваності, кількість народжених поза шлюбом дітей становила 20,5% від загальної кількості народжених (з них 22,4% народжені у сільській місцевості) [7, с. 92];

2) збільшення суми соціальних виплат при народженні дитини. Зазначимо, що з 2005 р., коли відбулось суттєве підвищення розміру допомоги при народженні дитини, поступово збільшувалась і кількість народжених дітей. Так, у 1993 р. кількість живонароджених становила 557 467 осіб, у 2001 р. цей показник знизився до 376 478 осіб. Проте з 2006 р. народжуваність почала зростати - 460 368 живонароджених, і в 2012 р. цей показник сягнув вже 520 705 осіб. З 2016 р. почалось чергове зниження народжуваності - 397 037 осіб, у 2017 р. - 363 987 осіб [7, с. 41];

3) відсутність офіційного обліку в Автономній Республіці Крим, окупованих частинах Донецької, Луганської областей з 2014 р. Зазначимо, що в Автономній Республіці Крим, Луганській, та особливо Донецькій областях за період 1993-2008 рр. було зафіксовано досить високий рівень дітовбивств порівняно з іншими областями. Так, у Донецькій області було зареєстровано 26 злочинів, в АРК - 16, у Луганській - 14 злочинів. Проте варто враховувати, що показник інтенсивності цього злочину у Донецькій області за вказаний період був одним із найнижчих в Україні (у 2001-2002 рр., за нашими даними, становив 2%) [8, с. 176-177];

4) висока латентність вбивств цього виду. З цього приводу зазначимо, що традиційно кількість облікованих злочинів не збігається із фактично вчиненими. Про це свідчить значна розбіжність між кількістю зареєстрованих за ст. 96 КК України 1960 р. та ст. 117 КК України злочинів та кількістю судово-медичних досліджень трупів новонароджених дітей з ознаками насильницької смерті. Так, за даними обласних судово-медичних бюро (період 1993-2005 рр.), кількість трупів немовлят з ознаками насильницької смерті від 2 до 9 разів перевищує кількість зареєстрованих злочинів. Так, у Тернопільській області за вказаний період було проведено судово-медичні дослідження 28 трупів немовлят з ознаками насильницької смерті, але зареєстровано лише 13 умисних вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини, в Автономній Республіці Крим - 27 та 10 відповідно, у Волинській області - 19 та 11 відповідно, у Чернівецькій області - 10 та 1 відповідно, у Львівській - 18 та 8 відповідно [8, с. 58]. Можливо, цей факт пояснюється тим, що статистика про кількість вбивств новонароджених дітей складається переважно із тих випадків, коли винна особа встановлена і викрита у вчиненні злочину, а можливо, й тим, що у разі виявлення трупа новонародженої дитини кримінальна справа порушувалась не лише за ст. 117 КК України, а й за ч. 1 або ч. 2 ст. 115 КК України. Ймовірно також, що значна частина вбивств немовлят подається як наслідки абортів, викиднів (недоношування вагітності), внаслідок чого вони не реєструються як злочини.

На латентність впливає й та обставина, що значна частина жінок учиняє дітовбивство заздалегідь обмірковано, готуючись до нього задовго до пологів, а це дає змогу приховати труп немовляти. Внаслідок таких дій, а також прискорених процесів гниття трупів новонароджених, виявлення, встановлення причин смерті та реєстрація вбивства зводяться нанівець. Але навіть і в таких випадках, коли умисел на вбивство дитини виникає раптово, змога заховати труп немовляти значно більша, ніж у разі вбивства дорослої людини. Високій латентності сприяє також те, що про факт народження дитини, як правило, нікому, за винятком матері, не відомо, її ніхто не розшукує. В окремих випадках досить складно встановити особу, яка його вчинила. Тому кількість виявлених осіб, які вчинили дітовбивство, як правило, є меншою, ніж кількість облікованих кримінальних правопорушень. Про це свідчать офіційні статистичні дані. Так, за останні 6 років (2013-2018 рр.) зазначається певна розбіжність між кількістю облікованих кримінальних правопорушень та кількістю правопорушень, в яких особам вручено повідомлення про підозру. У 2013 р. було обліковано 12 кримінальних правопорушень та при цьому 9 особам вручено повідомлення про підозру, у 2014 р. - 14 та 10 відповідно, у 2015 р. - 9 та 5 відповідно, у 2016 р. - 14 та 11 відповідно, у 2017 р. - 11 та 10 відповідно, у 2018 р. - 12 та 10 відповідно [6]. Порівняно з аналогічними показниками стосовно умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання такої розбіжності не помічається (за ст. 116 КК України у 2018 р. зареєстровано 6 кримінальних правопорушень та 5 особам повідомлено про підозру, у 2017 р. - 5 та 5 відповідно, у 2016 р. - 7 та 6, у 2015 р. - 6 та 6 відповідно [6]).

Істотну роль у з'ясуванні особливостей стану злочинності відіграють не лише абсолютні, а й порівняні показники злочинності. Якісним показником злочинності є її структура - внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території [9, с. 68]. До основних показників структури злочинності зараховують питому вагу найпоширеніших злочинів, питому вагу злочинності неповнолітніх, питому вагу рецидиву, географію злочинності та інші. Важливе значення для оцінки сучасного стану дітовбивств має такий якісний показник, як їх питома вага у структурі: 1) жіночої злочинності; 2) умисних убивств; 3) умисних убивств, учинених жінками.

Щодо частки дітовбивств у жіночій злочинності. Починаючи з 1990 р. відбувалось стрімке зростання жіночої злочинності порівняно з попередніми роками. З 2000 р. по 2018 р. рівень жіночої злочинності, навпаки, поступово скорочувався. Якщо у 1996 р. було виявлено близько 59 тис., у 2000 р. - 46 тис., то у 2001 р. - понад 38,5 тис. жінок, які вчинили злочини [10, с. 260]. Останнім часом кількість виявлених жінок, які вчинили кримінальні правопорушення, зменшилась понад удвічі, порівняно з наведеними вище показниками минулих років. Так, у 2016 р. було виявлено 11 798 жінок, у 2017 р. - 13 860, у 2018 р. - 14 183 [11]. Питома вага жіночої злочинності у структурі злочинності загалом протягом останніх трьох років (2016-2018 рр.) становила 12%. Проте, незважаючи на таке поступове зниження рівня жіночої злочинності протягом останніх 26 років, частка дітовбивств залишалась незмінною та в середньому становила 0,1%. Навіть за останні три роки на тлі стрімкого зниження рівня жіночої злочинності питома вага дітовбивств майже не змінилась - 0,18%.

Щодо частки дітовбивств у структурі умисних вбивств, цей показник, починаючи з 50-х рр. ХХ ст. і по сьогодні істотно змінювався. Так, у 1952 р. частка дітовбивств у загальній кількості умисних убивств в Україні становила 13,5%, до 1972 р. вона скоротилася більше ніж утроє - 3,85%, а у 2005 р. вона становила лише 0,5% [8, с. 56]. За останні 6 років (2013-2018 рр.) на тлі зростання умисних вбивств (майже втричі, порівняно з періодом до 2013 р.), частка дітовбивств не зросла і становить 0,5%.

Щодо частки дітовбивств у структурі умисних вбивств, вчинених жінками зазначимо, що з 1990 р. по 2000 р. кількість умисних вбивств, вчинених жінками, збільшилась більш ніж удвічі [12, с. 184]. Аналіз даних Єдиного звіту про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за 2016-2018 рр., показує, що рівень умисних вбивств, вчинених жінками за останні 3 роки, становить 407 умисних вбивств (ст.ст. 115-118 КК України). Частка умисних вбивств, вчинених жінками, у структурі умисних вбивств становить 2%. Проте частка дітовбивств у структурі умисних вбивств, вчинених жінками, становить 8%.

Важливим елементом у розумінні детермінант злочинності та розробки заходів запобігання у масштабі країни є вивчення поширення злочинності у різних регіонах держави, тобто її географії. За період 1993-2008 рр. високий рівень дітовбивств помічався в Одеській (34 злочини), Донецькій (26 злочинів), Чернігівській (25 злочинів), Дніпропетровській (25 злочинів), Черкаській (25 злочинів), Харківській (23 злочинів), Запорізькій областях (18 злочинів) [5].

Проте показники інтенсивності цих злочинів значно відрізняються від вищенаведених показників рівня злочинів та свідчать про високу інтенсивність дітовбивств у областях із переважанням саме сільських населених пунктів. Так, високі коефіцієнти інтенсивності помічені нами саме у Волинській, Житомирській, Полтавській, Тернопільській, Хмельницькій, Херсонській, Черкаській областях [8, с. 176-177].

Таким чином, інтенсивність дітовбивств є вища у регіонах, де переважає сільське населення та є низький рівень урбанізації. Аналіз кримінальних справ, проведений нами за період 1993-2005 рр., показав, що 75% дітовбивств учиняються в сільській місцевості, а 25% - у містах. Причому більшість «міських» дітовбивств учинено в районних центрах із невеликою кількістю населення. Дослідження попередніх років, проведені Т.Д. Цибуленко та іншими вченими, також показали аналогічні результати. Можливо, цей факт зумовлений особливостями життя сільського населення. Жорсткий соціальний контроль, характерний для сільського способу життя, примушує підпорядковувати свою поведінку вимогам оточення, що зазвичай має антикриміногенне значення. Але для жінки з позашлюбною вагітністю його вплив протилежний, тобто такий, що виступає спонуканням до вбивства дитини (мотив сорому, ганьби, що супроводжує народження поза шлюбом) [8, с. 56-57].

Аналіз кількісно-якісних показників дітовбивств за останні 26 років (1993-2018 рр.) свідчить про такі тенденції щодо їх поширення:

1. дані офіційної статистики свідчать про поступове зниження рівня умисних вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини протягом 1993-2018 рр., що зумовлено не лише високою латентністю цього злочину та відсутністю показників із тимчасово окупованих територій України, а й про лібералізацію суспільних поглядів щодо народження дітей поза шлюбом. Зниження рівня дітовбивств збігається із початком суттєвого підвищення розміру допомоги при народженні дитини;

2. інтенсивність дітовбивств, як і у радянські часи, є вищою в областях із переважанням сільських населених пунктів, що має бути враховано у процесі розробки заходів запобігання;

3. показники питомої ваги дітовбивств у структурі споріднених видів злочинності характеризуються сталістю їх значень, незважаючи на зниження чи зростання рівня останніх. Питома вага дітовбивств у структурі жіночої злочинності на тлі її стрімкого зниження є не змінною та становить 0,1%. Питома вага дітовбивств у структурі умисних вбивств, у тому числі на тлі їх зростання у 2-4 рази за останні шість років, також є сталою - 0,5%. Питома вага дітовбивств у структурі умисних вбивств, вчинених жінками за останні три роки, становить 8%.

Окреслені підсумки спостереження уможливлюють висновок, що дієвим та ключовим напрямом у системі загальносоціального запобігання дітовбивствам є подальше збільшення розміру відповідних соціальних виплат, а також формування толерантності у суспільстві стосовно факту народження дитини в матері, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі.

вбивство злочин дитина матір

Список використаних джерел

1. Гернет М.Н. Преступность за границей и в СССР М.: Сов. законодательство, 1931. 187 с.

2. Звирбуль А.К. Расследование и предупреждение детоубивств : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. М.: Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. 1969. 16 с.

3. Лунеев В.В. Преступность ХХ в.: мировые, региональные и российские тенденции. Мировой криминологический анализ. М.: Норма, 1999. 525 с.

4. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. М.: Рос. право, 1992. 252 с.

5. Довідка Департаменту інформаційних технологій при МВС України за 1993-2008 рр.: рукопис.

6. Статистична інформація. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування.

7. Населення України за 2017 р. Демографічний щорічник. Кількість живонароджень у матерів, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, за типом поселень у 1992-2017 роках.

8. Старко О.Л. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): монографія. Луцьк: Вежа, 2009. 188 с.

9. Іванов Ю.Ф., Джужа О.М. Кримінологія: Навчальний посібник. Київ: Вид. Паливода А.В., 2006. 264 с.

10. Кримінологія (Загальна та Особлива частини): підручник / за ред. проф. І.М. Даньшина. Харків: Право, 2003. 352 с.

11. Єдиний звіт про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за 2016-2018 рр.

12. Кримінологія: навчальний посібник / за заг. ред. О.М. Джужи. Київ: Прецедент, 2004. 208 с.

Размещено на Allbest.ru