Проблемні аспекти розуміння транснаціональної організованої злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні аспекти розуміння транснаціональної організованої злочинності

Problematic aspects of the concept of transnashional organized crime

Ткаля О.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та інших кримінально-правових дисциплін Миколаївського інституту права Національного університету «Одеська юридична академія»

Шелудько А.А.,

студент магістратури Миколаївського інституту права Національного університету «Одеська юридична академія»

У статті проаналізовані національні і міжнародні нормативно-правові акти, в яких закріплені принципи, ознаки та механізми протидії транснаціональній організованій злочинності. Також проаналізовані ознаки цього виду злочинності, які подають різні дослідники. Спираючись на законодавчі акти та роботи дослідників, автори наводять поняття транснаціональної організованої злочинності.

Ключові слова: транснаціональна організована злочинність, нормативно-правові акти, конвенція, організована група, злочинна організація, ознаки.

транснаціональний організований злочинність

В статье проанализированы национальные и международные нормативно-правовые акты, в которых закреплены принципы, признаки и механизмы противодействия транснациональной организованной преступности. Также проанализированы признаки этого вида преступности, которые приводят разные исследователи. Опираясь на законодательные акты и работы исследователей, авторы приводят понятие транснациональной организованной преступности.

Ключевые слова: транснациональная организованная преступность, нормативно-правовые акты, конвенция, организованная группа, преступная организация, признаки.

The article analyzes national and international legal acts in which the principles, characteristics and mechanisms of counteraction to transnational organized crime are enshrined. Also the signs of this type of crime, which are presented by lead different researchers are analyzed. The concept of transnational organized crime is given based on the legislative acts and the works of researchers.

Key words: transnational organized crime, legal acts, convention, organized group, criminal organization, characteristics.

Постановка проблеми

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття відбувається культурна, економічна та політична глобалізація. Це стало можливим завдяки стрімкому розвитку міждержавних взаємовідносин, транспортних та телекомунікаційних технологій. Міжнародна співпраця відкрила доступ до світового обігу товарів, світового ринку праці, взаємної допомоги та партнерства між державами, юридичними та фізичними особами. Але є і негативна сторона глобалізації. З розвитком взаємодії світового суспільства розвиваються зв'язки між злочинними елементами різних держав. Злочинність також розвивається, методи та засоби злочинців вдосконалюється завдяки отриманій можливості перейняття зарубіжного досвіду. Найнебезпечнішою для суспільства є організована злочинність, яка може впливати на суспільство, політику, економіку, культуру. В умовах глобалізації організована злочинність має змогу поширити вплив і за кордоном держави. Таким чином, з'являється транснаціональна організована злочинність, яка може загрожувати не тільки окремим людям, а й суспільству, державам та світу. Крім того, в сучасних умовах вона набуває принципово нових рис, оскільки сучасні злочинні транснаціональні організації виходять за межі економічної злочинної діяльності, втручаються в політичні процеси, зазіхають на безпеку тощо. Отже, вивчення цієї проблеми є досить актуальним завданням, оскільки транснаціональна організована злочинність може бути загрозою для внутрішнього благополуччя України та її відносинах з іншими державами.

Стан дослідження. Питанням транснаціональної організованої злочинності приділяли увагу у своїх працях вітчизняні та зарубіжні вчені (В. Звягінцев, А.Л. Репецька,О.В. Козаченко, Н.В. Кльован, І.В. Пшеничний, І Щебли- кіна, В.А. Яценко тощо). Окремі питання ознак транснаціональних злочинних організацій розглядали Г Жаровська, Є. Скулиш, але побіжно, у комплексі з іншими питаннями.

Мета статті - здійснити спробу проаналізувати окремі аспекти транснаціональної організованої злочинності, дослідити її ознаки та, спираючись на законодавчі акти та роботи дослідників, окреслити дефініцію транснаціональної організованої злочинності.

Виклад основного матеріалу

Для з'ясування ознак та вироблення розуміння транснаціональної організованої злочинності важливим є аналіз низки міжнародних та національних нормативно-правових актів.

Основним міжнародним нормативно-правовим актом, в якому закріплена мета боротьби з транснаціональною організованою злочинністю (ТОЗ), є «Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності», підписана 15.11.2000 р., яка ратифікована Україною 04.02.2004 р. та набрала чинності для України 21.05.2004 р. ЇЇ мета полягає у сприянні співробітництву в справі більш ефективного попередження транснаціональної організованої злочинності та боротьби з нею [5, с. 1]. Міжнародним нормативним актом, суміжним у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю, є «Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму», підписана 16.05.2005 р. і ратифікована Україною 17.11.2010 р. (набрала чинності 01.06.2011 р.) [4, с. 1].

Ще одним міжнародним актом, що закріплює шляхи та засоби зміцнення і удосконалення національних можливостей та міжнародного співробітництва у боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю і закладає підґрунтя для узгоджених і ефективних глобальних дій у боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю і попередження її подальшого поширення, є «Неапольська політична декларація і Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності», прийнята 23.12.1994 р. Організацією Об'єднаних Націй [7, с. 2].

Головним національним законом у цьому напрямі є Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 р. Напряму в ній не зазначається інститут боротьби із транснаціональною організованою злочинністю, але в ній закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства (абз. 1 ст. 9 Конституції України) [1, с. 5]. А тому міжнародні конвенції та договори, в яких закріплюється інститут боротьби із ТОЗ, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також чинні на території України.

У боротьбі з організованою злочинністю в Україні фундаментальним законом на національному рівні є Кримінальний кодекс України, прийнятий від 05.04.2001 р. Він має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. У Кримінальному кодексі закріплена низка складів злочинів, які можуть вчинятися транснаціональною організованою злочинністю [2, с. 6]. Крім цього, Кримінальний процесуальний кодекс України, ухвалений 13 квітня 2012 р., передбачає міжнародне співробітництво під час кримінального провадження, отже, закріплює порядок, основні поняття, суб'єктний склад та особливості, пов'язані із кримінальним провадженням у межах міжнародного співробітництва щодо протидії транснаціональній злочинності [3, с. 1].

Також боротьбу з організованою злочинністю закріплено у Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р. (остання редакція від 05.01.2017 р.). Цей Закон визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю [9, с. 1]. Окрім названих законів, в Україні також діє низка інших нормативно-правових актів, які відповідають вимогам Конвенції ООН «Проти Транснаціональної організованої злочинності».

Незважаючи на великий обсяг національних та міжнародних нормативно-правових актів, різноманіття робіт вчених, однозначного поняття «транснаціональна організована злочинність» немає. Це є суттєвою прогалиною, оскільки відсутність чіткого розуміння ускладнює боротьбу національних правоохоронних органів та міжнародних спеціалізованих структур із цим негативним явищем.

У міжнародних актах досить чітко визначено тільки поняття «організована злочинність», що означає групову діяльність трьох або більше осіб, яка характеризується ієрархічними зв'язками або особистими відносинами, які дають змогу їх ватажкам витягати прибуток або контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за допомогою насильства, залякування або корупції, як із метою продовження злочинної діяльності, так і з метою проникнення у легальну економіку [6, с. 1]. Крім того, окреслено перелік способів такої злочинної діяльності: незаконний обіг наркотичних або психотропних речовин і «відмивання» грошей; торгівля людьми; підробка грошових знаків; незаконна торгівля предметами культури або їх крадіжка; викрадення ядерного матеріалу, неправильне поводження з ним або погроза неправильного поводження з ним із метою завдання шкоди населенню; терористичні акти; незаконна торгівля зброєю або вибуховими речовинами, або вибуховими пристроями або їх викрадення; незаконна торгівля автотранспортними засобами або їх викрадення; підкуп посадових осіб державних органів. Але варто зауважити, що організована злочинність та транснаціональна організована злочинність співвідносяться як ціле та частка, тобто остання є особливим різновидом першої.

У Конвенції ООН «Проти транснаціональної організованої злочинності» відсутня дефініція цієї категорії, але зазначаються ознаки злочину, який має транснаціональний характер: злочин вчиняється на території двох або більше держав; злочин вчиняється на території однієї держави, але його підготовка, планування, керівництво провадиться в іншій державі; злочин вчиняється на території однієї держави, але з участю організованої злочинної групи, яка провадить свою діяльність на території двох або більше держав; злочин вчиняється на території однієї держави, але наслідки правопорушення виникають на території іншої держави [5, c. 1]. У цій самій конвенції наведені визначення: організована злочинна група - означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або кількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду; структурно оформлена група - це група, яка не була випадково утворена для негайного вчинення злочину і в якій не обов'язково формально визначені ролі її членів, обговорений безперервний характер членства або створена розвинута структура [5, c. 1]. Але ці поняття не повною мірою закріплюють характер саме транснаціональної організованої злочинності.

Відсутність чіткої нормативної визначеності цієї категорії дає змогу науковцям розглядати транснаціональну організовану злочинність у кримінально-правовому та кримінологічному розумінні.

М.Г Вербенський транснаціональну організовану злочинність розглядає у кримінологічному аспекті, визначаючи її як окремий вид організованої злочинності, «який характеризується структурною системою високоорганізо- ваних і ретельно законспірованих злочинних угруповань, що займаються міжрегіональною або, в низці випадків, міжнародною злочинною діяльністю у вигляді промислу, спрямованого на систематичне отримання максимально високих прибутків і надприбутків, нерідко використовуючи у своїх інтересах як державні структури, так й інститути громадянського суспільства» [12, с. 84].

В.А. Яценко більше схиляється до кримінально-правового аспекту, оскільки вважає транснаціональну організовану злочинність порівняно масовим соціально-економічним кримінальним явищем, «що проявляється у функціонуванні стійких керованих об'єднань злочинців у межах певної території (країни, регіону), що здійснюють злочинну діяльність як бізнес із метою отримання максимальної вигоди, мають сувору ієрархічну побудову з виділенням лідерів, які організовують і керують процесом планування, підготовки і вчинення злочинів, і створюють за допомогою залучених до кримінальної сфери широких прошарків населення і корумпованих зв'язків механізм захисту і протидії соціальному контролю» [13, с. 12].

О.В. Козаченко та Н.В. Кльован вважають: «Транснаціональну організовану злочинність можна визначити як функціонування злочинних організацій і співтовариств, що мають розгалужену мережу філій в інших країнах, що використовують міжнародні зв'язки для постійного здійснення глобальних незаконних операцій, пов'язаних із переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей, інших матеріальних і нематеріальних засобів через державні кордони з метою використання сприятливої ринкової кон'юнктури в одній або кількох іноземних державах задля отримання суттєвої економічної вигоди, а також ефективного ухилення від соціального контролю за допомогою корупції, насильства і використання значних відмінностей у системах кримінального правосуддя різних країн» [9, c. 32].

Дослідники цієї теми виділяють ознаки, що притаманні ТОЗ, по різному. Наприклад, Г. Жаровська наводить таку групу ознак: «1) незаконні операції з переміщення матеріальних і нематеріальних ресурсів через державні кордони або ж переміщення осіб («торгівля людьми»), які приносять істотну економічну вигоду; 2) організований характер, структурована система взаємозв'язків з іншими соціальними та державними інститутами, внутрішня субординація та внутрішній розподіл злочинних ролей; 3) використання у своїй діяльності новітніх інформаційних технологій, сучасних засобів транспорту та комунікації, до того ж транснаціональні злочинні організації не виключають зі свого арсеналу традиційні форми злочинної діяльності - вбивства, шантаж, корупцію тощо; 4) симбіоз «білокомірцевої злочинності», злочинності у сфері високих технологій з іншими, зокрема «силовими» і корупцій- ними, формами злочинної діяльності, які забезпечують реалізацію складних злочинних схем у фінансовій, господарській, зовнішньоторговельній діяльності» [10, c. 115].

І. Щабликіна та В. Звягінцев наводять три групи ознак:

структурованість і системність стійкого об'єднання;

отримання високих доходів від протиправної діяльності і їхня легалізація; 3) захист від соціального контролю з використанням контррозвідувального, корупційного та інших методів протидії [11, c. 32].

Аналізуючи нормативно-правові акти, можна виділити іншу низку ознак, які притаманні транснаціональній організованій злочинності.

По-перше, суб'єктами транснаціональної злочинності є фізичні особи, які є осудними та досягли віку кримінальної відповідальності. В державах світу граничний вік, з якого може наступати кримінальна відповідальність за скоєні злочини, визначається по-різному: загалом він визначається від 7 років до 15 років. В Україні таким віком є 16 років, але можливе й пониження віку особи до 14 років за умисні злочини, передбачені у Кримінальному Кодексі України.

По-друге, ці злочини вчиняються в групі, яка має не менше трьох осіб та певну внутрішню організацію. Внутрішня організація означає, що злочин скоюється групою осіб, які є осудними, з попередньою змовою для досягнення певної мети, між якими може існувати певна ієрархія та підпорядкованість.

По-третє, ці організовані групи існують або постійно, або певний проміжок часу, або доки не досягнуть своїх цілей. Організована група створюється на невизначений проміжок часу задля систематичного або періодичного вчинення злочинів або створюється на певний проміжок часу задля здійснення одного чи кількох злочинів.

По-четверте, діяльність цих груп спрямована на скоєння злочинів, середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів. За національним законодавством, злочини середньої тяжкості - це ті, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не до п'яти років, тяжкі злочини - це ті, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, особливо тяжкі злочини - це ті, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

У міжнародному ж законодавстві використовується поняття «серйозний злочин», яке означає застосування до правопорушників позбавлення волі на строк понад чотири роки або більш суворої міри покарання.

По-п'яте, основною метою діяльності транснаціональної організованої злочинності є матеріальний або фінансовий прибуток. Матеріальним прибутком організованої злочинної групи є незаконне одержання певного майна задля набуття права володіти користуватися та розпоряджатися ним. Фінансовим прибутком є незаконне одержання злочинною групою грошових коштів або цінних паперів із метою власного збагачення або використання для подальшої злочинної діяльності.

По-шосте, злочин вчиняється групою на території кількох держав, тобто антисоціальна, протиправна діяльність злочинних організацій виходить за межі території та юрисдикції однієї держави: якщо його було організовано на території однієї держави, а вчинено на території другої; якщо злочин було вчинено за участю організованої групи, яка провадить свою злочинну діяльність на території різних держав (2 і більше); якщо ця злочинна група вчиняє злочин на території однієї держави, а наслідки цього діяння проявляються в іншій державі.

По-сьоме, протиправні діяння, які вчиняються транснаціональними організованими групами, закріплені як злочини у кримінальному законодавстві держав, на території яких вчиняються транснаціональні кримінальні правопорушення.

В Україні проводиться масштабна зміна законодавства, яка закріплена у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Ця адаптація передбачає і зміну Кримінального законодавства загалом та частин, що торкаються організованої транснаціональної злочинності.

Отже, транснаціональна організована злочинність здійснюється фізичними особами в групах не менше трьох осіб, завжди спрямована на скоєння злочинів середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких на території двох або більше держав; ці групи існують певний проміжок часу; основною метою їх діяльності є матеріальний або фінансовий прибуток; протиправні діяння, скоєні цими групами, закріплені як злочини у кримінальному законодавстві держав, в яких вони провадять свою діяльність.

Враховуючи зроблений аналіз ознак транснаціональної організованої злочинності, можна подати дефініцію. Транснаціональна організована злочинність - це діяльність злочинних об'єднань, які можуть мати ієрархічний склад, поділ обов'язків та попередню домовленість між учасниками, цілями яких є вчинення протиправних діянь на території різних держав задля отримання незаконного прибутку, заволодіння владою та поширення свого впливу на території своєї діяльності.

Висновки

Злочинність завжди намагається використовувати у своїй діяльності новітні технології та знання, прогалини в законодавстві та міжнародних відносинах. Найнебезпечнішою злочинністю вважають організовану злочинність. Організована злочинність використовує переваги культурної, ідейної, інформаційної, політичної, економічної глобалізації задля досягнення своїх незаконних цілей. Але держави в особі правоохоронних органів також розвивають свої знання, використовуючи кримінологію, статистику та досвід минулої боротьби з організованою злочинністю. Постійно проводиться робота з удосконалення нормативної бази, технічних засобів та стратегій боротьби із транснаціональною організованою злочинністю. Отже, на сучасному етапі міждержавна координація та оптимізація заходів із попередження злочинності стала одним із найважливіших завдань міжнародного співтовариства. Таким чином, доречно було б включити норми міжнародного та національного законодавства, які б чітко закріпили дефініцію та ознаки транснаціональної організованої злочинності. Це дало б змогу чітко виокремити їх з-поміж інших видів злочинних проявів та значно покращити боротьбу з ними.

Список використаних джерел

Конституція України : Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96- Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141.

Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму : Ратифікована від 17.11.2010 р. № 994_948. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/994_948.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності : Ратифікована від 04.02.2004 р. № 995_789. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_789.

Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності : Прийнята від 21.07.1997 р. № 995_786. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_786.

Неапольська політична декларація і Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності : Прийнята від 23.12.1994 р. № 995_787. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_787.

Кримінальний Кодекс України : Закон від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. Ст. 131.

Кримінальний Процесуальний Кодекс України : Закон від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88.

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» : Прийнятий від 30 червня 1993 р. № 3341-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1993. № 35. Ст. 358.

Жаровська Г Транснаціональна злочинність : джерела, ознаки, структура взаємозв'язків. Науковий вісник Чернівецького університету. Серія : Правознавство. 2013. Вип. 660. С. 111-117.

Козаченко А.В., Клеван Н.В. Феномен транснациональной преступности : Научно-практическое пособие. Николаев : ООО «Фирма «Илион», 2009. 408 с.

Щеблыкина И., Звягинцев В. Теоретикометодологические аспекты исследования транснациональной организованной преступности как одной из угроз военной безопасности государства. Вестник Алтайской академии экономики и права. 2014. № 6. С. 30-34.

Вербенський М.Г. Протидія транснаціональній організованій злочинності спеціалізованими підрозділами органів внутрішніх справ України: сучасні тенденції. Право і суспільство. 2006. № 2. С. 83-88.

Яценко В.А. Транснациональная организованная преступность: криминологическая характеристика и предупреждение : авто- реф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Ростов-на-Дону, 2003. 20 с.

Размещено на Allbest.ru