Особливості відшкодування (компенсації) моральної (немайнової) шкоди як гарантії захисту прав і свобод особи

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Особливості відшкодування (компенсації) моральної (немайнової) шкоди як гарантії захисту прав і свобод особи

Нагорна В.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії

та історії держави і права та приватно-правових дисциплін

Горда К.П., викладач кафедри конституційного, адміністративного

та міжнародного права

Нагайчук В.Ю., студент факультету правоохоронної діяльності

У науковій статті висвітлено проблемні питання правового регулювання відшкодування (компенсацію) моральної (немайнової) шкоди. Здійснено комплексне дослідження та аналіз наукових досліджень щодо визначення критеріїв та меж відшкодування моральної шкоди. Визначено основні проблеми компенсації моральної шкоди у судовій практиці. Проаналізовано види та форми моральної шкоди, способи її відшкодування. Наведено пропозиції щодо реалізації права на відшкодування моральної шкоди шляхом удосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: моральна шкода, відшкодування немайнової шкоди, розмір та межі шкоди.

В научной статье освещены проблемные вопросы правового регулирования возмещения морального (неимущественного) вреда. Осуществлены комплексное исследование и анализ научных исследований по определению критериев и границ возмещения морального вреда. Определены основные проблемы возмещения морального вреда в судебной практике. Проанализированы виды и формы морального вреда, способы его возмещения. Приведены предложения по реализации права на возмещение морального вреда путем усовершенствования действующего законодательства.

Ключевые слова: моральный вред, возмещение морального вреда, размер и границы вреда.

features OF COMPENSATION FOR MORAL (NOT MATERIAL) DAMAGE AS A GuARANTEE OF PROTECTION OF THE rights And freedoms OF A CITIZEN

The article deals with problematic issues of legal regulation of compensation for moral (non-property) damage. Complex research and analysis of scientific researches on determination of criteria and limits of compensation for moral harm are carried out. The main problems of non- pecuniary damage in judicial practice are determined.The types and forms of moral harm, ways of its compensation are analyzed. The proposals on the realization of the right to compensation for moral damage by improving the current legislation are presented.

Key words: moral damage, non-pecuniary damage compensation, size and limits of harm.

1. Постановка проблеми

Основним завданням правової та демократичної держави є створення ефективної системи захисту прав і свобод людини і громадянина.

Проблемі відшкодування моральної шкоди як різновиду шкоди, яка може бути спричинена фізичній або юридичній особі, уже багато років, проте цей інститут права потребує ґрунтовного розгляду, що й зумовлює актуальність публікації.

Інститут відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди розглядається науковцями в цивілістичній доктрині і закріплений нормами не тільки конституційного права, а й нормами цивільного права як один із найбільш ефективних способів захисту майнових та особистих немайнових прав людини і громадянина. Але, на жаль, в Україні відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який би регулював відносини з відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, визначав поняття «моральна шкода», закріплював межі відшкодування моральної шкоди. Невирішеність питання розміру відшкодування моральної шкоди на законодавчому та науковому рівнях породжує актуальні проблеми і сприяє подальшому дослідженню цієї проблематики у цивільному праві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто зазначити, що дослідженням проблеми відшкодування моральної шкоди займались такі вчені, як І. Бірюков, О. Грищук, О. Дзера, Л. Корчемна, М. Коссак, Н. Кузнєцова, В. Луць, В. Примак, Н. Павловська, В. Паліюк, Є. Солодко, С. Рабінович, І. Спасибо-Фатєєва, Р. Стефанчук, І. Тімуш, В. Чернадчук, що свідчить про його актуальність.

Формулювання цілей статті. Це дослідження спрямоване на низку завдань:

- дослідити правове регулювання відшкодування (компенсацію) моральної (немайнової) шкоди;

- проаналізувати проблемні питання правового регулювання моральної шкоди та її компенсації;

- здійснити комплексне дослідження наукових досліджень щодо визначення критеріїв, меж відшкодування моральної шкоди, її видів та форм;

- розглянути пропозиції щодо реалізації права на відшкодування моральної шкоди шляхом удосконалення чинного законодавства.

2. Виклад основного матеріалу дослідження

Основний Закон країни закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та гідні умови їх життя. Життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю соціальної, правової та демократичної держави [1, ст. 3].

Положення Конституції України та норми чинного законодавства спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, які містять норми, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як наслідок, порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Відшкодування шкоди є одним із найважливіших інститутів сучасної цивільної правової науки. У чинному законодавстві особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо порушено її права. В нормах цивільного законодавства визначається два види шкоди - матеріальна (збитки) та моральна (нематеріальна) шкода та способи її відшкодування, які є не вичерпними.

Відсутність категоріального апарату, умов настання цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду, норм права щодо критеріїв визначення її розміру та способів відшкодування залишаються невирішеними питаннями як на законодавчому, так і на науковому рівнях. Тому виникає потреба дослідити актуальні питання та наукові точки зору щодо відшкодування моральної шкоди.

Історично поняття моральної шкоди, а тим паче механізму її відшкодування не було. Цивільний кодекс УРСР не містив жодної норми, яка б врегульовувала це питання компенсації або відшкодування шкоди немайнового характеру. Але 6 травня 1993 р. Цивільний Кодекс УРСР був доповнений ст. 440-1, яка мала назву «Відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Нормативно-правовими актами, які закріпили право громадянина на відшкодування моральної шкоди, є: Конституція України; Цивільний кодекс України 2003 р.; Кодекс законів про працю; закони України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р.; «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.; «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.; «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р., «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства, прокуратури і суду» тощо.

На окрему увагу заслуговує судова практика з актуальної проблеми, зокрема: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»; Методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797), які мають лише рекомендаційний характер, адже судовий прецедент не є основним джерелом права в Україні.

Правове регулювання відшкодування моральної шкоди як способу захисту прав людини і громадянина здійснюється нормами Конституції України, адже у ч. 4 ст. 32 Конституції України проголошено: «Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації» [1].

У ст. 56 Конституції України зазначено: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень» [1].

У ст. 62 Конституції України міститься положення такого змісту: «У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням» [1].

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала через каліцтво або інші ушкодження здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала через знищення чи пошкодження її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи [2].

Отже, відповідно до Конституції України та цивільного законодавства відшкодування моральної шкоди визначається правом особи внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України (ВСУ) № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб [3]. Немає тлумачення, що розуміти під іншими негативними явищами, та критеріїв визначення моральних страждань.

Ця норма суду має лише рекомендаційний характер внаслідок судової практики, яка напрацьовувалася роками, і в чинному законодавстві відсутнє офіційне визначення моральної шкоди. Ст. 23 Цивільного кодексу України визначила лише способи відшкодування такої шкоди, перелік яких не є вичерпним. Формами моральної шкоди визначаються моральні чи фізичні страждання.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Отже, залежно від того, кому була заподіяна шкода, можна визначити моральну шкоду, заподіяну фізичній особі і юридичній особі [3, п. 3].

Отже, аналіз Конституції України, Цивільного кодексу України та положень Постанови Пленуму ВСУ дає змогу дійти висновку про відсутність майнової (грошової) складової частини у визначенні «моральна шкода», а право на відшкодування моральної шкоди є одним з основних способів захисту немайнових прав і має нематеріальний характер.

З судової практики Європейського суду з прав людини має місце тлумачення поняття відшкодування моральної шкоди, яка має назву «сатисфакція». І, вирішуючи справи, суд керується нормами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.

Більшість науковців висловлюють думку про визначення термінології, пов'язаної з моральною шкодою щодо розгляду визначення «моральна шкода» як загального теоретичного комплексного поняття, адже цей інститут торкається захисту усіх прав, наданих людині природою.

В.Д. Примак розглядає відшкодування моральної шкоди як захід цивільно-правової відповідальності, а саме позадоговірної, що може бути застосований у разі посягання на будь-які особисті немайнові блага потерпілої особи, незалежно від того, є воно наслідком порушення особистих немайнових або майнових прав особи в абсолютних цивільних відносинах [4, с. 176].

Більшість актів України у різних сферах правового регулювання розкривають зміст моральної шкоди стосовно врегульованих окремими галузями права певних правовідносин (моральна шкода внаслідок деліктних зобов'язань, відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення трудових правовідносин, відшкодування шкоди внаслідок вчинення злочину тощо).

Тому питання відшкодування моральної шкоди розглядаються у конституційному, цивільному, трудовому, адміністративному, цивільному процесуальному та кримінально-процесуальному праві.

Отже, за галузями права, в яких здійснюється відшкодування моральної шкоди, можна визначити її види: в цивільному праві; конституційному праві; трудовому праві; адміністративному праві; процесуальних галузях права.

У цивільному праві майнова шкода має ще назву «немайнова шкода».

Ознаками відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди можна визначити, що це є: правом як фізичних, так і юридичних осіб; гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб; відшкодуванням втрат немайнового характеру; відшкодовується як за наявності вини того, хто заподіяв шкоду, так і за відсутності вини у випадках, визначених чинним законодавством, незалежно від завданої матеріальної шкоди; оцінюється в грошовій сумі чи в матеріальній формі.

Відшкодування моральної шкоди в деліктних зобов'язаннях визначається як особливий спосіб захисту порушених особистих немайнових чи (або) майнових прав та інтересів особи.

Питання визначення розміру відшкодування моральної шкоди залишається без належного правового врегулювання в чинному законодавстві, про що й свідчить відсутність законодавчих підстав для визначення розміру моральної шкоди, визначення меж відшкодування шкоди.

У Цивільному Кодексі України визначені способи відшкодування моральної шкоди: грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Тому суд під час розгляду справи визначає, яка саме моральна шкода була завдана особі, якого розміру відшкодування доцільно визнати необхідним для неї та чи взагалі є обставини (доказова база), на які посилається потерпілий, вважати моральною шкодою. Під час визначення розміру відшкодування суд зобов'язаний дотримуватися та керуватися загальними принципами права та судочинства - розумності і справедливості.

Розглядаючи визначення розміру моральної шкоди, варто зазначити, що це питання вирішується лише судом, проте сторони можуть пропонувати суду власну оцінку понесених ними страждань та компенсацію за їх понесення.

В науковій площині пропонується погляд щодо компенсації моральної шкоди, а не її відшкодування, адже шкода в повному розмірі не може бути відшкодована через не визначений об'єм та критерії оцінки завданих страждань, обґрунтування та розмір яких визначається на розсуд суду відповідно до загальноприйнятих принципів права - розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, добровільного спростування інформації редакцією засобу масової інформації [3].

Одним з юридичних фактів, які входять до предмета доказування, є розмір такої шкоди, порядок обчислення якої нині на законодавчому рівні не закріплений. У позовній заяві позивач самостійно визначає розмір грошової компенсації.

На практиці суди за деякими категоріями справ встановлюють свої критерії, крім зазначених. Варто зазначити, що питання законодавчого закріплення мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, тобто меж відшкодування нині є дискусійним.

На думку І. Бакірової, оскільки у чинному законодавстві чітких меж розміру відшкодування моральної шкоди не передбачено, потерпілі упереджено оцінюють власні понесені страждання, що породжує виникнення нових спорів. Автор пропонує розробити принципи мінімальної та максимальної межі визначення розміру оцінки моральної шкоди, що дасть змогу суду реально оцінити та призначити потерпілому відшкодування зазначеної шкоди [6, с. 90].

М. Гошовський та О. Кучинська вважають, що максимальний розмір не має перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати, оскільки розмір моральної шкоди на практиці істотно перевищує спричинену шкоду, і розмір стягнутих сум за своїм змістом є відшкодуванням порівняно з кримінальним покаранням [7, с. 47-48].

Т.В. Чабаненко вважає, що встановлення на законодавчому рівні меж розміру (мінімального або максимального) моральної шкоди є недоцільним з таких причин:

1) сприйняття факту моральної шкоди має індивідуальний характер, адже не можна відшкодувати в повному обсязі того, не має (і не може мати) точних критеріїв: душевного болю, спокою, честі, гідності особи;

2) порушене право потерпілого, який може оцінити втрати немайнового характеру вище або нижче визначеного законом рівня, призведе до підвищення чи заниження такого розміру, у разі виходу за встановлені рамки;

3) створюються перешкоди для правозастосовчої практики в реалізації належного захисту прав та законних інтересів людини [7, с. 410].

Автор доходить висновку, що в законі не має бути вказівок, які б стосувалися встановлення мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір суд має визначати в межах заявлених позовних вимог залежно від тих критеріїв оцінки розміру відшкодування моральної шкоди, які наявні в цій справі, керуючись при цьому вимогами розумності та справедливості [8, с. 412].

Водночас М.І. Цуркан зазначає, що, оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, адже немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більш якщо така компенсація стосується юридичної особи. На практиці обов'язково мають наводитися мотиви визначення розміру моральної шкоди.

Відсутність єдиного нормативно-правового акта, який би регулював питання визначення та доведення наявності моральної шкоди, призводить до неоднозначної практики українських судів. На практиці судами неповно з'ясовуються наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, неповною мірою обґрунтовується її розмір, допускаються порушення процесуальних норм.

Відповідно до ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ, доведенню підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини останнього в заподіянні шкоди [3].

Отже, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На сайті Верховної Ради України зареєстрований законопроект № 8396, автори якого пропонують прийняти Закон України «Про регулювання діяльності із визначення моральної (немайнової) шкоди», який передбачає запровадження спеціального виду господарської діяльності - встановлення факту завдання та визначення розміру моральної шкоди. Він містить положення щодо визначення випадків і порядку експертизи моральної шкоди, суб'єктів, які будуть уповноважені надавати такі висновки тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень

правовий відшкодування моральний шкода

Отже, законодавчого визначення поняття «моральна шкода», «право на моральну шкоду» немає, водночас відшкодування моральної шкоди є гарантією захисту прав і свобод людини і громадянин незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Також чинне законодавство не містить механізму обрахування моральної шкоди в грошовому еквіваленті, тим паче іншими способами..

З огляду на норми чинного законодавства відшкодування моральної (немайнової шкоди) визначається як правом особи, гарантією захисту її порушених прав і свобод, так і заходом цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування моральної шкоди визначається правом особи внаслідок порушення її прав. У цивілістичній науці відшкодування моральної шкоди розглядається також як захід цивільно-правової відповідальності та як спосіб захисту порушених прав та інтересів особи.

Важливим є те, що розмір моральної шкоди не залежить від розміру відшкодування майнової шкоди та від того, чи була вона відшкодована, хоча ці обставини можуть братися судом до уваги.

Нині законодавство України не має жодного нормативно-правового акта, який би врегульовував правовідносини щодо визначення розміру моральної шкоди, способів її компенсації. Законодавство, що регулює правовідносини в певних галузях, дає визначення «моральна шкода» стосовно особливостей цих галузей.

Незважаючи на те, що моральна шкода є немайновою, відшкодування її здійснюється грішми, іншим майном або в інший спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Вважаємо за необхідне прийняти законодавчий акт, який би врегулював питання визначення розмірів та меж моральної шкоди, чітких способів та форм компенсації моральної шкоди, визначення критеріїв моральної шкоди, визначив легальну дефініцію моральної шкоди, методику та способи обрахування моральної шкоди і підстави для її відшкодування.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР Дата оновлення: 30.09.2017. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254K/96- вр (дата звернення: 22.04.2019).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 22.04.2019).

3. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди : Постанова Пленуму Верховного Суду України (ВСУ) № 4 від 31.03.1995 р. UrL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 (дата звернення: 23.04.2019).

4. Примак В.Д. Особливості відшкодування моральної шкоди як заходу цивільно-правової відповідальності. Часопис Київського університету права. 2013. № 3. С. 175--179.

5. І. Бакірова. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання. Право України. 2006. № 5. С. 89-92.

6. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. Київ : Юрінком Інтер, 1998. 192 с.

7. Чабаненко Т. В. Розмір моральної шкоди, як один із елементів предмету доказування у справах про відшкодування моральної шкоди. Проблеми цивільного права та процесу : матеріали науково-практичної конференції, присвяченій пам'яті професора О.А. Пушкіна, 22 травня 2010 р. Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010. 456 с.

Размещено на Allbest.ru