Податкове стимулювання інноваційної діяльності: європейський досвід

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Податкове стимулювання інноваційної діяльності: європейський досвід

Бойко В.О., студент магістратури факультету адвокатури

Шульга Т.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри фінансового права

Стаття присвячена засобам податкового стимулювання інноваційної діяльності. У межах дослідження головну увагу приділено європейському досвіду застосування конкретних видів засобів податкового стимулювання. Окрім того, висвітлено окремі теоретичні аспекти правової природи податкового стимулювання, а також його практичне значення для сучасного економіко-правового простору.

Ключові слова: податкове стимулювання, європейський досвід, інноваційна діяльність, правове регулювання інноватизації, податкові пільги.

Статья посвящена способам налогового стимулирования инновационной деятельности. В рамках исследования акцентировано внимание на европейском опыте использования конкретных видов налогового стимулирования. Кроме того, представлены некоторые теоретические аспекты правовой природы налогового стимулирования, а также его практического значения для экономико-правового пространства.

Ключевые слова: налоговое стимулирование, европейский опыт, инновационная деятельность, правовое регулирование инноватизации, налоговые льготы.

TAX INCENTIVES FOR INNOVATION: EUROPEAN EXPERIENCE

The article is devoted to methods of tax incentives of the innovation activity. As part of the research, the focus was on the European experience in using specific types of tax incentives. In addition, the article presents some theoretical aspects of tax incentives, as well as its practical value for the economic and legal area.

Key words: tax incentives, European experience, legal regulation, innovation activity, tax breaks.

1. Постановка проблеми

Сьогодні широке застосування інноваційних технологій та активне сприяння цьому з боку держави є запорукою стрімкого економічного та соціального розвитку країни, підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Україна долучилася до програми Східноєвропейського партнерства - зовнішньополітичної ініціативи Європейського Союзу (далі - ЄС), яка, серед іншого, стосується економічної інтеграції та зближення з політиками ЄС, осучасненням господарсько- правової сфери регулювання новітніх бізнес-галузей. Тобто актуальність досліджуваної тематики об'єктивно зумовлена необхідністю вивчення європейського досвіду щодо стимулювання розвитку та впровадження інноваційних технологій у різних галузях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремим питанням даної тематики свої праці присвятили такі вчені, як: М. Гаман, Т Крушельницька, І. Алексєєв, Р. Желізняк, Д. Рева, І. Точиліна, Ю. Прокопенко, Т Мединська, Р. Черевата й інші. Дослідження стосувалися податкового середовища окремих європейських країн та окремих засобів податкового стимулювання.

Не вирішені раніше проблеми. Попередні дослідження здійснені здебільшого в галузі економіки та мали фрагментарний характер. Існує об'єктивна потреба дослідження європейського податково-інноваційної політики країн ЄС із метою акумулювання, аналізу й імплементації позитивного досвіду у вітчизняну економіко-правову площину для узгодження українського правового поля зі світовими стандартами. Окрім того, не було визначено соціально-правового значення податкового стимулювання для розвитку інноваційної діяльності, що має велике значення для подальшого правового урегулювання галузі.

Мета статті - визначити зміст та значення податкового стимулювання для розвитку інноваційної діяльності. Проаналізувати відповідний досвід ЄС, окресливши загальні тенденції щодо податкового стимулювання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР).

2. Виклад основного матеріалу

Останніми роками Європейський Союз активно й успішно розвиває інноваційний сектор економіки, що свідчить про поступове формування пан'європейської інноваційної системи. Головна мета ЄС, у даному вимірі, - посісти панівне місце в регіоні за рівнем інноваційного розвитку.

Кожна держава, яка прагне стати конкурентоспроможною, має підтримувати на високому рівні власний науковий та інноваційний потенціал, демонструвати швидкі темпи нововведень. Інновації є матеріальною основою підвищення ефективності виробництва якості продукції (послуг), зниження витрат, є найважливішою умовою економічного зростання, що відбувається на платформі якісного оновлення виробничого комплексу. Саме впровадження новітніх науково-технічних розробок і технологічних процесів формує структурні технологічні зміни в усіх сферах діяльності, підприємництва також [1].

Виходячи зі змісту стратегічних програм Європейського Союзу, як-от Комюніке Європейської комісії «Міжнародний вимір Європейського дослідницького простору», Лісабонська стратегія розвитку ЄС 2000 р. та останній - флагманський проект ЄС - «Горизонт 2020», основним інструментарієм для впровадження та популяризації серед підприємців інноваційних технологій вбачається необхідність створення та проведення ефективної фінансової політики, яка включає заходи з підтримки та стимулювання модернізаційних процесів.

Одним з елементів такої фінансової політики є комплекс заходів із податкового стимулювання, націлених на створення найбільш сприятливих умов для розвитку інноваційних технологій та їх імплементації в практичну площину.

Розуміння правової природи податкового стимулювання дуже важливе в контексті аналізу його заходів, що мають місце в податковому середовищі країн Європейського Союзу.

Податки здатні виступати позитивним засобом, стимуюючи діяльність, яка має цінність для суспільства у відповідний момент, одночасно стримуючи інші. Вони здатні виступати стимулюючим чинником у розвитку виробництва. На думку М. Кучерявенко, дотримання законодавчо визначених принципів оподаткування створює гарантії для економічної активності платників податків. Збільшення обсягів господарської діяльності приводить до зростання бази оподаткування та первинних доходів платників податків. Як слушно зазначає В. Загорський, «оподаткування не повинне створювати перешкоди для економічного зростання, більш того - воно покликане сприяти йому» [2, с. 73].

Тобто за вдалого балансування між фіскальною та регулюючою функціями податкової системи необхідним є пошук та створення оптимального комплексу засобів стимулювання. Держава не має ставити за мету «податки заради податків», адже наповнюючи завдяки їм бюджет, держава, у класичному розумінні, витрачає ці акумульовані кошти саме на подальший розвиток і функціонування своїх елементів (економічна сфера, оборонна, правоохоронна, соціальна тощо). У контексті саме стимулювання інноваційної діяльності, на нашу думку, створення сприятливих умов, через оптимальне підлаштування податкових механізмів під об'єктивно зумовлені інтереси та потреби держави, дасть змогу знизити податковий тиск і дати поштовх для динамічного розвитку зазначеної галузі.

У впровадженні інновацій, інноваційному розвитку суспільства має бути зацікавлена не лише держава, а й ті, кого ці зміни стосуються безпосередньо, - суб'єкти господарювання та споживачі. Зацікавленість може мати різний характер, головна її мета - особа, спрямована й вмотивована на впровадження інновацій, а також цифровізація процесу виробництва та діяльності.

За формою впливу на інноваційну діяльність податкове стимулювання належить до непрямих методів державного управління, а його сутність полягає у відмові держави від частини податкових надходжень в обмін на зростання обсягу інноваційної продукції з урахуванням визначених державою пріоритетів. У свою чергу, зростання обсягів виробництва такої продукції приводить до збільшення суми податкових надходжень. За умови, коли останнє перевищує суму наданих податкових пільг, податкове стимулювання стає економічно вигідним для держави [3, с. 119]. Отже, якщо держава зацікавлена в інноваційному розвитку, враховуючи специфіку галузі, встановлення засобів заохочення та стимулювання може стати не лише підтримкою для вже функціонуючих осіб, а й мотиваційним важелем для залучення нових суб'єктів інноваційної діяльності, зокрема інвесторів.

До інструментів податкового стимулювання інноваційної діяльності відносять зниження ставки податку, податкову знижку, звільнення від оподаткування прибутку, що реінвестується, податкові угоди з іншими країнами, податкові кредити тощо [4, с. 29]. Перелік засобів податкового стимулювання, у контексті світового досвіду, є досить широким, таке розмаїття зумовлене особливостями та національними нюансами щодо їх застосування в кожній окремо взятій державі. Так, наприклад, звільнення від оподаткування прибутку може мати різні підстави та порядок застосування. Кожна країна обирає оптимальний для себе вид (чи комплекс) засобів податкового стимулювання. Вибір здебільшого залежить від економічно- соціального рівня розвитку держави, правосвідомості її громадян, стратегічних цілей та завдань, що ставить на меті держава тощо.

Країнами Європейського Союзу використовується широкий спектр засобів податкового стимулювання інноваційної діяльності, серед яких варто виділити такі: «податкові канікули» протягом кількох років на прибуток, отриманий від реалізації інноваційних проектів; зв'язок надання пільг з урахуванням пріоритетності виконуваних проектів; пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліцензій, ноу-хау та інших нематеріальних активів, що входять до складу інтелектуальної власності; зниження ставок податку на прибуток для замовних та спільних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт [5, с. 8].

Перелічені засоби напрочуд органічно поєднуються з концепцією державного адміністрування галуззю. Тобто, з одного боку, держава проявляє податкову лояльність до інноваційної сфери: стимулює розвиток, зменшує податковий тиск, дає «зелене світло» для реалізації модифікаційних ініціатив, а з іншого - вказує на галузі, які є найбільш вигідними для впровадження інновацій; які саме науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи є для держави пріоритетними, виходячи зі стратегічного планування державної політики; у розвитку яких підгалузей інноваційної сфери держава зацікавлена найбільше тощо. Усе залежить від державних пріоритетів: що саме хоче в даний період держава: акумулювати максимальний обсяг податків до бюджетів чи зробити «вклад у майбутнє» шляхом створення комфортного податкового середовища для розвитку галузі.

Однією із країн, яка інтенсивно здійснює податкове стимулювання інноваційної діяльності, є Франція. Основним засобом податкового стимулювання в цій державі сьогодні є податковий дослідницький кредит, який залежить суто від обсягу витрат на інноваційну діяльність. Він складається із двох частин: 30% від загальних витрат на науково-дослідницькі роботи, якщо сума затрачених витрат не перевищує 100 млн євро, та 5% на перевищену суму витрат на науково-дослідницькі роботи [5 с. 9]. Такий підхід дозволяє охопити значний сегмент галузі, сприяючи її загальній популяризації та пришвидшенню темпів інноватизації економічного сектора.

Дещо інший підхід до податкового кредиту має Іспанія. Відмінністю є зменшення 50% перевищених середніх витрат за останні два роки. Окрім того, Іспанія застосовує також систему податкових пільг загальнодержавного та регіонального рівня. Загальнодержавні пільги вираховуються на суму кваліфікованих витрат на НДДКР за попередніми періодами. Якщо сума нарахованої пільги перевищує розмір податкового зобов'язання фірми, то залишок виплачується готівкою. Аналогічно, коли у фірми відсутнє податкове зобов'язання - сума нарахованої пільги виплачується повністю готівкою [6, с. 57]. Хоча такий підхід відрізняється від французької моделі, усе ж він має свої позитивні моменти. Така форма податкового стимулювання, по-перше, дисциплінує та привчає підприємців до раціонального здійснення господарської діяльності; по-друге, готівкова форма надлишку податкової пільги дає змогу застосувати її, а точніше - отримані кошти, на подальший розвиток чи відкласти на наступний період.

Податкове стимулювання інноваційної діяльності в Польщі також віддає перевагу кредитуванню та пільгам. На початку 2016 р. уведено нову систему податкового кредитування, яка передбачає скасування прибуткового податку на інтелектуальну власність у компаніях; податкове вирахування за вартість отримання патенту для середніх і малих підприємств; збільшення кількості витрат на НДДКР, які є податком; можливість відняти вартість для НДДКР не три, а шість років; повернути грошові кошти для знову створених підприємств, що діють у галузі НДДКР; більш гнучкі правила для розташування з боку держави юридичних осіб ІТ-індустрії, зокрема дослідження; модифікація процедури «вчених виборчих прав» (право власності на винаходи) [7, с. 1153]. Такий варіант, на наш погляд, є оптимальним для країн, де сектор інновацій лише почав активно розвиватися, особливо щодо податкового вирахування вартості патенту для малого та середнього підприємництва. Даний комплекс засобів податкового стимулювання дає змогу «вижити» підприємництву-початківцю за умов жорсткої ринкової конкуренції, зберігши свої інноваційні розробки від конкурентів.

Великобританія є однією із країн Європи, яка також інтенсивно стимулює НДДКР непрямими методами, а саме через податкові преференції. Цікавими є преференції до 2008 р. Вони передбачали можливість підприємств зменшувати свої податкові платежі, податок на прибуток шляхом перенесення величини податкових пільг на наступні періоди, за відсутності достатнього рівня прибутку. З 2008 р. і до сьогодні збільшено ставки відрахувань для малого та середнього підприємств. Окрім того, малі підприємства, що здійснюють НДДКР, у разі відсутності прибутку, а також підприємства, незалежно від розміру, що займаються розробленням вакцин проти інфекційних хвороб, мають право на пряме відшкодування витрат на таку діяльність [5, с. 12]. Даний приклад чудово ілюструє, як держава одночасно стимулює приріст нових суб'єктів інноваційної діяльності та визначає, засобами податкового стимулювання, пріоритетні напрями розвитку інноваційної галузі.

Інший захід із підтримки, закріплений у законодавстві Угорщини, - спеціальна знижка на кошти, пов'язані із НДДКР: зобов'язання сплачувати податок на прибуток компанії (до 70% податку зменшується через інші види податкових пільг) за поточний податковий рік та наступні три роки може бути знижене на 10% на зарплату як прямі витрати на фундаментальні та прикладні дослідження й експериментальні розробки чи кошти, сплачені розробникам програмного забезпечення. Для підприємств малого та середнього бізнесу (далі - МСБ) ця пільга дорівнює 25%. Цей захід податкового стимулювання застосовується незалежно від того, чи використано можливість зниження базових податків. Досвід Угорщини досить цікавий також з погляду стимулювання до промислового впровадження (комерціалізації) НДДКР, оскільки суб'єктові - правовласнику розроблених і запатентованих ним НДДКР дозволяється вираховувати з бази оподаткування 50% доходу, отриманого від особи, яка має матеріальні права (займається промисловим освоєнням НДДКР). У Нідерландах доходи від комерціалізації НДДКР оподатковуються за зниженою ставкою податку на прибуток - 5% (стандартна ставка податку - 25,5%) [6, с. 58].

Нідерланди, Чехія, Бельгія й Італія використовують зменшення ставок оподатковування заробітної плати персоналу фірм, що здійснюють НДДКР. Наприклад, у Чехії надається фінансова підтримка в розмірі 9 000 тис. доларів на одне нове робоче місце в НДДКР А в Нідерландах оподаткування заробітної плати та відрахування на соціальне страхування для працівників, які проводять кваліфіковані дослідження, зменшуються на 35% (50% для стартапів) за перші 250 тис. євро витрат на оплату праці в галузі R&D, а також зменшуються на 14% до досягнення максимальної суми в 14 млн євро. Окрім того, Бельгія, Італія, Іспанія, Австрія здійснюють вирахування з патентних доходів («патентні бокси»). Преференції в межах патентного боксу виражаються не тільки у звільненні частини доходів від оподаткування, але й у визначенні спеціальних ставок податків. Наявність такої преференції передбачає або застосування сприятливої податкової ставки на доходи від патентного боксу, або дозвіл на вирахування доходу від інтелектуальної власності з бази оподаткування [8]. Бачимо ще один приклад того, як держава поєднує стимулювання розвитку інноваційного бізнесу й одночасно вирішує інші проблеми - збільшення робочих місць тощо. Зокрема, патентні бокси не тільки сприяють підвищенню відсотка запатентованих інноваційних технологій, але й, завдяки пільгуванню, робить сферу інноваційних досліджень перспективною для інвестування та проведення нових досліджень.

Інші країни Європи також здійснюють податкове стимулювання інноваційної діяльності. Ірландія та Португалія, своєю чергою, використовують податкові преференції у вигляді податкового кредиту, який становить 25% від величини витрат на НДДКР (в Ірландії - від 32,5% до 50%, у Португалії - від 25% до 42%) [5, с. 15]. Загалом, податкове сприяння інноваційній галузі є частиною комплексної державної інноваційної політики, націленої на перехід до цифрової економіки. Такий підхід говорить про зрілість країни та її здатність до мобільності в середовищі сучасних вимог та трендів світової економіки. Комфортне економіко-правове середовище для інститутів інноватизації є запорукою розвитку сучасного, конкурентноспроможного бізнесу та держави загалом.

Використання засобів податкового стимулювання передусім говорить про готовність та здатність держави поступитися власними фіскальними інтересами, розраховувати на задоволення інших потреб, як-от інвестування вивільнених ресурсів у виробництво, фундаментальні дослідження, прикладні розробки, зменшення відтоку із країни носіїв інтелектуального потенціалу тощо. Запровадження політики податкового стимулювання інноваційної діяльності фактично означає винайдення способів та меж балансування між державними та приватними інтересами, результатом яких є обопільне задоволення інтересів кожного із суб'єктів [9, с. 71]. Держава має бути соціально орієнтованою. Державна політика повинна бути передусім спрямована на внутрішній розвиток як логічний етап (та/ або передумова) рівноправної участі у світових економі- ко-політичних процесах.

Аналізуючи широкий видовий спектр засобів податкового стимулювання інноваційної діяльності, запропонований країнами ЄС, саме в контексті подальшого впровадження в Україні, варто сказати, що обрати якийсь конкретний засіб складно. Ми вважаємо, що продуктивність податкового стимулювання в галузі інновацій можлива лише за умови комплексного підходу. Якщо розібрати на складові елементи саму інноваційну діяльність, то маємо ключовою складовою інформацію, зокрема у формі комерційної таємниці, яка, у свою чергу, містить самі результати досліджень, технології тощо. Тому одним із перспективних засобів податкового стимулювання можна вважати патентні бокси. Не менш цікавими є дослідницький кредит та відрахування з податку на прибуток.

Висновки

Розвиток інноваційної діяльності сьогодні - пряма запорука та невід'ємна складова частина конкурентоспроможної держави. Саме із цією метою країни Європи активно впроваджують новітні технології та всіляко підтримують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Одним із заходів такого сприяння і є податкове стимулювання, що полягає в запровадженні в податкову систему країни засобів, що зменшують податковий тиск і формують більш комфортне для розвитку інновацій податкове середовище. За вдалого балансування між фіскальною та регулюючою функціями податкової системи необхідний пошук та створення оптимального комплексу засобів стимулювання. Серед країн Європейського Союзу найбільш поширені такі засоби стимулювання, як податковий кредит та податкові пільги в різних варіаціях. Здатність держави до впровадження інтенсивного податкового стимулювання інноваційної галузі залежить від стратегічних пріоритетів самої держави.

податковий стимулювання інноваційний правовий

Список використаних джерел

1. Кудла І. Досвід політики країн Європейського союзу у створенні єдиного інноваційного простору. Керівник. ІНФО : студентський науковий вісник. URL: http://kerivnyk.info/2016/02/kudla.html.

2. Рева Д. Актуальні питання податкового стимулюванняю. Право та інновації. 2015. № 3 (11). URL: http://ndipzir.org.ua/wp-content/ uploads/2015/09/Reva11.pdf.

3. Гаман М., Крушельницька Т Удосконалення механізмів оподаткування інноваційної діяльності в Україна в контексті світового досвіду. Економіка та управління підприємствами та національним господарством : вісник Національної академії управління. 2011. № 3 (18). URL: http://visnyk.academy.gov.ua/wp-content/uploads/2013/11/2011-3-18.pdf.

4. Кондрашов О. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в промисловості України. Київ : Науковий світ, 2002. 29 с.

5. Алексєєв І., Желізняк Р Європейський досвід податкового стимулювання інноваційної діяльності. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Економіка. 2012. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/14096/1/3_7-16_Vis_725_Ekonomika.pdf.

6. Точиліна І. Досвід податковго стимулювання інноваційного розвитку економіки. Наукові праці НДФІ. Облік і оподаткування. 2016. № 3 (76). URL: file:///C:/DOCUME~1/C494~1/LOCALS~1/Temp/NpndfL2016_3_5.pdf.

7. Мединська Т., Черевата Р Податкове стимулювання інноваційної діяльності в Україні та Польщі в умовах європейського вибору. Економіка і суспільство. 2017. № 13. URL: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/13_ukr/193.pdf.

8. Вісім державних стимулів для розвитку інновацій - світовий досвід. Київський міжнародний економічний форум. Аналітика. 23.04.2018. URL: http://forumkyiv.org/uk/analytics/visim-derzhavnih-stimuliv-dlya-rozvitku-innovacij-svitovij-dosvid.

9. Прокопенко Ю. Податкове стимулювання - запорука активізації інноваційної діяльності підприємств та ефективного управління інноваційними проектами. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 23. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2017/14.pdf.

Размещено на Allbest.ru