Щодо механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина: конституційні принципи здійснення судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина: конституційні принципи здійснення судочинства

Пікалюк С.С.

старший викладач кафедри права та фінансів Луцького інституту розвиту людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна"

Анотація

У статті проаналізовано твердження, що дотримання конституційних принципів здійснення судочинства однозначно сприяє укріпленню конституційної законності та спрямований на вироблення правових засобів, що забезпечують розвиток і захист конституційних цінностей, гарантують забезпечення і захист права і свободи людини і громадянина. Охарактеризовано місце та значення конституційних принципів здійснення судочинства в національному та міжнародному механізмах забезпечення прав і свобод людини. Проведена характеристика окремих конституційних принципів здійснення судочинства в Україні. Визначається, що конституційний принцип здійснення судочинства - це основоположна, фундаментальна та визначальна підстава судового розгляду, відповідно до якої здійснюється процесуально-правова форма розгляду справи судом. Запропоновані основні критерії класифікації конституційних принципів здійснення судочинства. конституційний судочинство право

Доведено, що такі конституційні принципи здійснення судочинства в Україні, як принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, принцип забезпечення доведеності вини, принцип забезпечення обвинуваченому права на захист, принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення тощо, передбачені ст. 129 Конституцією України, посідають важливе місце в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Оптимальність механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантії реалізації прав і свобод знаходяться у прямій залежності, насамперед, від дотримання конституційного принципу верховенства права, який є одночасно принципом здійснення судочинства в Україні та структурно включає, зокрема, свободу, рівність, справедливість і правову визначеність. Інші конституційні принципи здійснення судочинства в Україні також посідають важливе місце в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Зроблено висновок, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина в Україні потребує подальшого вдосконалення, чого можна досягти, зокрема, шляхом якісного вдосконалення конституційних принципів здійснення судочинства.

Ключові слова: конституційні принципи здійснення судочинства, механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, верховенство права.

On the mechanism of security and freedom of human and citizen: constitutional principles of judiciary

The article analyzes the assertion that adherence to the constitutional principles of the administration of justice unambiguously contributes to the strengthening of constitutional legitimacy and aims to develop legal means that ensure the development and protection of constitutional values, guarantee the protection and protection of the rights and freedoms of man and citizen. The place and significance of the constitutional principles of the administration of justice in the national and international mechanisms for ensuring human rights and freedoms are characterized. Characterization of certain constitutional principles of judicial administration in Ukraine is conducted. It is determined that the constitutional principle of the administration of justice is the fundamental, fundamental and decisive basis for judicial review, according to which the procedural and legal form of the court case is carried out. The main criteria for classification of the constitutional principles of the administration of justice are proposed.

It has been proved that the constitutional principles of the administration of justice in Ukraine are such as: the principle of equality of all participants of the trial before the law and the court; the principle of proof of guilt; the principle of securing the defendant's right to defense, the principle of securing the right to appeal the case and, in statutory cases, the appeal against a court decision, etc., provided for by Article 129 of the Constitution of Ukraine, play an important role in the mechanism of ensuring the rights and freedoms of a person and a citizen.

The optimality of the mechanism for ensuring the rights and freedoms of man and citizen, guarantees of the exercise of rights and freedoms are directly dependent, first of all, on the observance of the constitutional principle of the rule of law, which is also a principle of the administration of justice in Ukraine, and structurally includes, in particular, freedom, equality, justice. and legal certainty. Other constitutional principles for the administration of justice in Ukraine also play an important role in the mechanism for ensuring the rights and freedoms of the individual and the citizen.

It is concluded that judicial protection of human and citizen's rights and freedoms in Ukraine needs further improvement, which can be achieved, in particular, through qualitative improvement of the constitutional principles of the administration of justice.

Key words: constitutional principles of justice execution, the mechanism of ensuring the rights and freedoms of man and citizen, the Constitutional Court of Ukraine, courts of general jurisdiction, the rule of law.

Постановка проблеми. Фундаментальні правові ідеї та положення, на яких ґрунтується здійснення судочинства в сучасній правовій державі, мають глибокий зміст, важливе теоретичне та практичне значення.

Прийнятий Верховною Радою України Закон "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. визначають організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Реформування судової системи бере свій початок із прийняття Верховною Радою України Закону, яким Господарський процесуальний, Цивільний процесуальний кодекси України та Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, а також внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України та більш ніж 25 інших законодавчих актів. Серед завдань Закону, зокрема, визначено забезпечення реального дотримання принципів судочинства на всіх стадіях судового процесу, забезпечення своєчасності розгляду спорів судами та практичної реалізації принципу правової визначеності тощо.

Таким чином, саме під час здійснення кардинального реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів в Україні виникає об'єктивна потреба в новому дослідженні конституційних принципів здійснення вітчизняного судочинства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі питання конституційно-правового регулювання принципів здійснення судочинства стали об'єктом наукових досліджень таких учених, як Т.О. Бринь, П.М. Рабінович, Т.В. Наливайко, О.Б. Прокопенко, А.В. Хворостянкіна, В.А. Шатіло та ін.

Метою роботи є вирішення наукового завдання з розкриття поняття і правової природи конституційних принципів здійснення судочинства, їх місця та ролі в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, реалізації у судовій практиці.

Виклад основного матеріалу. Основний Закон України - Конституція, закріплюючи широкий спектр фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також систему гарантій їх забезпечення, встановлює, що саме вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком правової держави. Здійснення, забезпечення, а також захист прав і свобод людини і громадянина є надзвичайно важливою, основоположною функцією держави, що базується на визначенні України соціальною та правовою державою, визнанні і дії принципу верховенства права (ст.ст. 1, 8 Конституції України) [1].

Згідно з узятими на себе зобов'язаннями держава здійснює забезпечення прав і свобод людини шляхом проведення відповідної державної політики в цій сфері через спеціальну систему державних правових інститутів, засобів і інструментів [2; 3].

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їхніх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб [4].

Розглянемо, насамперед, поняття прав людини і громадянина як об'єкт судового захисту, передбаченого юридичними нормами.

Права людини - одна з основоположних проблем сучасної цивілізації. Це особлива сфера філософського і наукового знання, в якій юриспруденції відведена основоположна роль. Право як інструмент регулювання людських взаємовідносин для того й існує, щоб забезпечувати права і свободи особи, регламентувати отримані моделі взаємодії і взаємостосунків між людьми [5, с. 3].

Беззаперечно, конституційні права і свободи людини і громадянина є системоутворюючою категорією для організації і функціонування вітчизняної системи органів державної влади, оскільки суть і зміст діяльності нашої держави, відповідно до Конституції України, полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини та їх гарантій.

Варто зазначити, що передбачені Конституцією України права і свободи людини і громадянина реконструюють систему основних, фундаментальних, найбільш значущих та важливих прав людини і громадянина, встановлених на міжнародно-правовому рівні такими документами, як Загальна декларація прав людини 1948 року [6], Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року [7], Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року [8], Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року [9] та іншими міжнародно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. У процесі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод [1].

Тому основним змістом практики правозахисної діяльності судових органів виступає забезпечення відновлення й охорона прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у разі їх порушень.

Зокрема, П.М. Рабінович стверджує, що забезпечення прав і свобод людини передбачає три елементи (напрями) державної діяльності щодо створення умов для здійснення прав і свобод людини:

- сприяння реалізації прав і свобод (шляхом позитивного впливу формування їх загальносоціальних гарантій);

- охорону прав і свобод (шляхом уживання заходів, зокрема юридичних, для профілактики порушень прав і свобод);

- захист прав і свобод людини (відновлення порушення правомірного стану, притягнення порушників до юридичної відповідальності) [10, с. 16-23].

Найчастіше під механізмом забезпечення прав людини і громадянина розуміють систему засобів і чинників, за допомогою яких здійснюються реалізація прав і свобод особи та їх охорона відповідними зобов'язаними суб'єктами державної влади, а у разі порушення - їх захист і відновлення [11].

У теорії конституційного права, крім механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, характеризуються і суміжні правові категорії стосовно прав і свобод людини і громадянина, наприклад, "механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина", "здійснення", "забезпечення", "захист", "охорона" таких прав, свобод і обов'язків тощо.

Одним із важливих елементів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина варто виділити реалізацію прав і свобод людини і громадянина, яка відображає втілення в дійсність тих можливостей, що закладені в правах і свободах людини і громадянина та становлять їх зміст.

Отже, гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина виступають тими умовами та засобами, які безпосередньо забезпечують здійснення і захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також сприяють виконанню органами державної влади та іншими суб'єктами покладених на них обов'язків. Головним призначенням гарантій реалізації прав і свобод людини і громадянина видається забезпечення найбільш ефективних юридичних умов здійснення конституційно- правового статусу людини і громадянина.

В Україні механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина здійснюється на двох рівнях: національному та міжнародному.

Так, до національного рівня механізму забезпечення прав людини і громадянина в Україні зараховують, насамперед, органи, однією з функцій яких (основною чи додатковою) є захист прав і свобод людини і громадянина (органи судової влади, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи конституційної юстиції, органи прокуратури, правоохоронні органи та інші).

Зазначимо, що за своєю інституційною природою та функціональними характеристиками вказані органи державної влади відіграють різну роль у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Зауважимо, що лише органи судової влади володіють загальною (універсальною) компетенцією і необхідними засобами захисту прав людини, що обґрунтовується функціональною характеристикою суду як єдиного органу, що здійснює правосуддя в Україні відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України [1].

Отже, юрисдикція органів судової влади в нашій державі поширюється на будь-який юридичний спір і будь-яке кримінальне обвинувачення, основоположним елементом механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні є саме судова система.

Щодо міжнародного рівня механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, то норми ч. 5 ст. 55 Конституції України гарантують кожному право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна [1]. Серед міжнародних судових установ варто особливо виділити Європейський суд із прав людини, який відіграє особливу роль у сфері захисту прав людини в Україні.

Необхідно підкреслити, що конституційне провадження в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина є спеціальною організаційно-процесуальною формою розгляду органом конституційної юрисдикції судових справ із приводу конституційно-правових спорів, що виникають у сфері забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, результати якого мають преюдиційне значення для всіх зобов'язаних державних суб'єктів.

Суди загальної юрисдикції в Україні здійснюють судочинство з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та нашої держави загалом.

Зазначимо, що судовий розгляд конкретної справи, як і саме судове рішення, має ґрунтуватись на усіх конституційних принципах здійснення судочинства в Україні, а особливо принципах незалежності, верховенства права, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Конституційні принципи здійснення судочинства, визначені у ст. 129 Конституції України, зокрема, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріплений п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, становить загальновизнану засаду, що дає змогу учаснику судочинства реалізовувати свої процесуальні права [1].

Так, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріплений п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, становить загальновизнану засаду, що дає змогу учаснику судочинства реалізовувати свої процесуальні права. Строки розгляду справи судом, необхідність дотримання яких закріплено у п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина фіксують ймовірну тривалість судочинства в різних категоріях судових справ.

Слід зазначити, що взаємозв'язок окремих конституційних принципів здійснення судочинства проявляється у процесі забезпечення права кожного на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року. П. 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен у процесі вирішення справи щодо його цивільних прав та обов'язків або встановлення обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом [7].

О.Б. Прокопенко розглядає поняття "справедливий суд" в єдності двох аспектів: матеріальної (змістовної) справедливості, яка міститься у змісті судового рішення, та процесуальної (процедурної) справедливості, яка передбачає розгляд справи відповідно до визначених законом судових процедур [12, с. 15].

Право на справедливий суд, як зазначає вчений, у контексті норм Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод 1950 року [7] складається з інституціональних, органічних, процесуальних та спеціальних елементів. Інституціональні елементи передбачають вимоги щодо суду як установи (незалежний, неупереджений, створений на підставі закону), органічний елемент - це доступ до суду, процесуальні елементи характеризують вимоги щодо процедури судового розгляду (публічність, забезпечення наданих процесуальним законом прав осіб - учасників судового розгляду, рівність сторін у процесі й змагальність, розумний строк роз- іляду справи, виконання остаточного судового рішення), а спеціальні елементи втілюються в гарантіях прав осіб у кримінальному провадженні (презумпція невинуватості, достатність часу і можливостей для ознайомлення із висунутим обвинуваченням, право на захист, правовий захист свідків, надання обвинуваченому перекладача) [12, с. 16].

О.Б. Прокопенко запропонував визначення системи організаційно-правових гарантій права на справедливий суд, які поділяються на інституціональні (незалежність та неупередженість суду, утворення суду на підставі закону, компетентність суддів) та процесуальні (розумний строк розгляду справи, наявність системи альтернативних (позасудових) інститутів вирішення правових спорів, виконання судових рішень) [12, с. 7].

Отже, механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина є широким поняттям і включає в себе поняття "реалізація прав і свобод людини та громадянина", "охорона прав і свобод людини та громадянина", "захист прав і свобод людини та громадянина".

Основна роль у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні належить органам судової влади України (Конституційному Суду України та судам загальної юрисдикції), які гарантують верховенство Основного Закону та верховенство права на всій території нашої держави.

Конституційному Суду України та судам загальної юрисдикції, які розглядають цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення, належить функція забезпечення, охорони та захисту прав людини і громадянина, яка є основною і беззаперечною.

Важливим видається, що Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції успішно виконують своє призначення - гарантування верховенства Основного Закону держави та верховенства права на всій території України.

Таким чином, чинні конституційні принципи здійснення судочинства в Україні слід віднести до загальних (універсальних) гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Необхідність дотримання конституційних принципів здійснення судочинства однозначно сприяє зміцненню конституційної законності та спрямовано на формування правових засобів, що забезпечують розвиток і захист конституційних цінностей, гарантують забезпечення і захист права і свободи людини і громадянина.

Оптимальність механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантії реалізації прав і свобод знаходяться у прямій залежності, насамперед, від дотримання конституційного принципу верховенства права, який є одночасно принципом здійснення судочинства в Україні та структурно включає, зокрема, свободу, рівність, справедливість і правову визначеність.

Конституційні принципи здійснення судочинства в Україні, такі як принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, принцип забезпечення доведеності вини, принцип забезпечення обвинуваченому права на захист, принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення тощо, передбачені ст. 129 Конституцією України, також посідають важливе місце у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Висновки

Підсумовуючи, варто вказати, що конституційний принцип здійснення судочинства - це основоположна, фундаментальна та визначальна засада судового розгляду, відповідно до якої здійснюється процесуально- правова форма розгляду справи судом.

Тому конституційні принципи здійснення судочинства є основними гарантіями справедливого та неупередженого розгляду та вирішення судових спорів із метою захисту прав, свобод і законних інтересів суб'єктів правовідносин.

В юридичній науці конституційні принципи здійснення судочинства часто ототожнюються з процедурними принципами судової влади, процесуальними елементами принципів правосуддя, судочинними принципами правосуддя, функціональними принципами судової влади, динамічними принципами правосуддя.

Отже, судовий захист прав і свобод людини і громадянина в Україні потребує подальшого вдосконалення, чого можна досягти, зокрема, шляхом якісного вдосконалення конституційних принципів здійснення судочинства.

Список використаних джерел