Щодо питання визначення та класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув’язнених та поводження з ними
Оцінка діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань України. Вимоги Європейських пенітенціарних правил до захисту прав ув’язнених та поводження з ними. Норми, принципи та порядок реалізації покарань, альтернативних позбавленню волі.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.03.2021 |
| Размер файла | 25,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»
Щодо питання визначення та класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними
Колодчин В.В., кандидат юридичних наук,
докторант кафедри управління безпеки,
правоохоронної та антикорупційної діяльності
Анотація
Актуальність обраної теми написання наукової статті пояснюється тим значенням, якого міжнародно-правові стандарти в галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними набувають під час дослідження питань, пов'язаних з їх відображенням у національному законодавстві України. У свою чергу, сучасна науково обґрунтована класифікація міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними необхідна для правильного аналізу змісту і, як наслідок, належного застосування міжнародно-правових документів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, інших міжнародних угод, які підписала або до яких приєдналась Україна.
У статті зазначено, що відповідно до вимог Європейських пенітенціарних правил для цілей Правил ув'язненими вважаються всі особи, які утримуються в пенітенціарних закладах, або які взяті під варту відповідно до рішення суду, або які засуджені до позбавлення волі, але з тих чи інших причин утримуються в інших місцях.
Під міжнародно-правовими стандартами у сфері забезпечення захисту прав засуджених вчені розуміють прийняті або схвалені відповідними міжнародними організаціями в результаті визначеної юридичної процедури принципи, правила, рекомендації і норми, що визначають: порядок і умови реалізації процесу ізоляції осіб, які за рішенням національного суду або компетентного національного державного органу примусово позбавлені волі; порядок і умови реалізації процесу відбування покарань особами, засудженими національним судом до покарань, альтернативних позбавленню волі; гарантії і процедури захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів на національному рівні або у спеціально для цієї мети створених міжнародних органах; вимоги щодо підбору, підготовки, навчання та діяльності персоналу органів та установ, призначених для примусової ізоляції цих осіб та гарантій їхнього правового та соціального захисту; вимоги до інших фахівців, які не відносяться до персоналу цих органів та установ, але залучаються для забезпечення їх діяльності.
Не менш важливим вважається питання визначення критеріїв класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними. Тут особливо виділяються міжнародні документи, які стосуються позбавлення волі і альтернативних покарань, окремих категорій ув'язнених.
Проведений аналіз систем класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними може стати в нагоді під час дослідження механізму та змісту відображення стандартів у національному законодавстві України та визначення рівню їхнього залучення до практичної діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань України.
Ключові слова: стандарти, ООН, Рада Європи, критерії, класифікація, права, ув'язнені.
Abstract
On the issue of the definition, classification and treatment of international legal standards for the protection of the rights of prisoners
The relevance of the selected topic of writing a scientific article is explained by the importance that international legal standards in the field of protection of the rights of prisoners and their treatment acquire in the study of issues related to their reflection in the national legislation of Ukraine. In turn, a modern scientific classification of international legal standards in the field of protection of the rights of prisoners and their treatment is necessary for the correct analysis of the content and, as a result, the proper application of international legal instruments of the United Nations, the Council of Europe, the European Union and other international agreements to which Ukraine has signed or acceded.
The article states that, in accordance with the requirements of the European Penal Rules for the purposes of the Rules, all persons detained in penal institutions or detained in accordance with a court decision or sentenced to deprivation of liberty are considered prisoners, but for some reason or another are held in other places.
International legal standards for the protection of the rights of convicted persons are understood by scientists to mean the principles, rules, recommendations and rules adopted or approved by the relevant international organizations as a result of a certain legal procedure, which determine the procedure and conditions for the implementation of the process of isolation of persons, by decision of a national court or a competent national state body, who are forcibly deprived of their liberty; the procedure and conditions for the execution of the process of serving sentences by persons sentenced by a national court to sentences alternative to deprivation of liberty; guarantees and procedures for the protection of their rights, freedoms and legitimate interests at the national level or in international bodies established for that purpose; requirements for selection, preparation, training and activity of personnel of the bodies and institutions intended for compulsory isolation of these persons and guarantees of their legal and social protection; requirements for other professionals who do not apply to the staff of these bodies and agencies but are involved to support their activities.
Equally important is the question of defining criteria for the classification of international legal standards for the protection and treatment of prisoners `rights. International instruments relating to deprivation of liberty and alternative sentences for certain categories of prisoners are particularly highlighted here.
An analysis of the classification systems of international legal standards for the protection of the rights of prisoners and their treatment may be useful when examining the mechanism and content of the mapping of standards in Ukrainian national legislation and determining the level of their use in the practical activities of Ukrainian penal enforcement bodies and institutions.
Key words: standards, UN, Council of Europe, criteria, classification, rights, prisoners.
Постановка проблеми
Актуальність підготовки даної статті пояснюється тим значенням, якого міжнародно-правові стандарти в галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними набувають під час дослідження питань, пов'язаних з їхнім відображенням у національному законодавстві України.
У свою чергу, сучасна науково обґрунтована класифікація міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними необхідна для правильного аналізу змісту і, як наслідок, належного застосування міжнародно-правових документів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, інших міжнародних угод, які підписала або до яких приєдналась Україна.
Слід також підкреслити роль і значення міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними для вдосконалення чинного національного законодавства та практики виконання кримінальних покарань.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням змісту міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними, а також аналізом питань їх класифікації в новітній історії займалися вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема:
І.Г. Богатирьов, В.В. Василевич, О.І. Зубков, О.І. Іваньков, М.Ш. Курмангалі, О.В. Лисодєд, В.А. Льовочкін, С.В. Пєтков, П.Г. Пономарьов, М.С. Пузирьов, В.О. Уткін, Г.М. Цой, В.О. Човган.
Окремі вчені, наприклад, В.А. Бадира, Є.Ю. Бараш, В.М. Бєлік, О.П. Нєкрасов, А.М. Шаніна, І.С. Яковець Т.В. Якимчук, вивчали окремі питання досліджуваної проблематики, що стали складовою частиною їхніх власних наукових доробок, однак унаслідок певної обмеженості тематики досліджень не надали її цілісної характеристики.
Постановка завдання. Мета статті полягає в порівнянні різних точок зору на питання визначення міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними і встановлення сучасних науково обґрунтованих критеріїв їх класифікації.
Виклад основного матеріалу дослідження
Стандарт (англ. standard - норма, зразок, модель, від франк, standhard, буквально - твердо стояти, з гот. standan - стояти і hardus - твердий, міцний) - документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі [1].
Першим міжнародно-правовим стандартом за своєю сутністю, «до досягнення якого повинні прагнути всі народи і всі держави» [2, с. 471], стала прийнята у 1948 р. Загальна декларація прав людини, що і в сучасних умовах залишається основним джерелом права, «слугує моделлю, яка широко використовується багатьма країнами для розроблення окремих положень конституцій, різних законів і документів, що стосуються прав людини, в тому числі і ув'язнених» [3, с. 10]. Слід зазначити, що відповідно до вимог Європейських пенітенціарних правил для цілей Правил ув'язненими вважаються всі особи, які утримуються в пенітенціарних закладах, або які взяті під варту відповідно до рішення суду, або які засуджені до позбавлення волі, але з тих чи інших причин утримуються в інших місцях [4].
Уперше сучасне визначення міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними було надане П.Г Пономарьовим, який зазначив, що «прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання кримінальних покарань і діяльності кримінально-виконавчих установ та органів отримали найменування міжнародних стандартів поводження із засудженими» [5, с. 26]. Такої ж думки дотримується і відомий український вчений А.Х. Степа- нюк [6, с. 26]. Ми також вважаємо це визначення найбільш доречним: по-перше, воно охоплює всі категорії засуджених та ув'язнених; по-друге, воно включає в себе всі основні види стандартів - норми, принципи і рекомендації.
У свою чергу, В.О. Уткін, розглядаючи їх у більш широкому значенні, пропонував їх назвати «міжнародними стандартами кримінально-виконавчої діяльності» [7, с. 89], що, як ми вважаємо, за рахунок узагальнення суттєво обмежує їх зміст.
В.І. Олефір та О.Г Колб також, на наш погляд, запропонували більш звужене визначення - вони розглядають «міжнародні стандарти захисту прав засуджених як сукупність прийнятих на міжнародному рівні відповідних принципів, конвенцій, рекомендацій та норм, стандартів організації різних сфер діяльності установ виконання покарань» [8, с. 61], виключивши з кола суб'єктів, на яких спрямована дія стандартів, засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, які також потребують міжнародно-правового захисту.
Найбільш повне визначення запропоноване О.І. Івань- ковим, який вважає, що під «міжнародно-правові стандартами у сфері забезпечення захисту прав засуджених слід розуміти прийняті або схвалені відповідними міжнародними організаціями в результаті визначеної юридичної процедури принципи, правила, рекомендації і норми, що визначають: порядок і умови реалізації процесу ізоляції осіб, які за рішенням національного суду або компетентного національного державного органу примусово позбавлені волі; порядок і умови реалізації процесу відбування покарань особами, засудженими національним судом до покарань, альтернативних позбавленню волі; гарантії і процедури захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів на національному рівні або у спеціально для цієї мети створених міжнародних органах; вимоги щодо підбору, підготовки, навчання та діяльності персоналу органів та установ, призначених для примусової ізоляції цих осіб та гарантій їх правового та соціального захисту; вимоги до інших фахівців, які не відносяться до персоналу цих органів та установ, але залучаються для забезпечення їх діяльності» [9].
На нашу думку, це визначення, незважаючи на певну стилістичну ускладненість, є сьогодні найбільш точним і відображає не тільки сутність поняття «міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними», але й механізми їх створення, а також окреслює коло суб'єктів: а) на яких розповсюджується дія цих стандартів; б) які залучаються до їх реалізації за всіма основними напрямками.
Не менш важливим вважається питання визначення критеріїв класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними.
В.О. Уткін вважає, що основними є чотири критерії класифікації міжнародних стандартів: територіальний масштаб їх дії, ступінь спеціалізації, форми їх вираження, ступінь обов'язковості. За широтою (територіальними масштабами) дії він виділяє загальносвітові та регіональні міжнародні стандарти. За ступенем спеціалізації він пропонує міжнародні стандарти класифікувати на універсальні і спеціальні. Перші відносяться до прав людини в цілому. Друга група стандартів приймається спеціально для відносин із виконання покарань (або для системи кримінальної юстиції в цілому). Тут особливо виділяються міжнародні документи, які стосуються позбавлення волі і альтернативних покарань, окремих категорій ув'язнених. За формою юридичного висловлювання або джерелами походження В.О. Уткін розділяє міждержавні договори (пакти, конвенції) та акти, прийняті міжнародними урядовими або неурядовими організаціями. За ступенем обов'язковості виділяються обов'язкові до виконання та рекомендаційні стандарти [7, с. 91].
Казахський дослідник ГВ. Цой пропонує «всі міжнародно-правові стандарти, що містяться в численних міжнародних актах щодо поводження із засудженими, класифікувати, як мінімум, з огляду на наявну практику, за сьома підставами. Така класифікація може здійснюватися:
1) за територіальними масштабами дії;
2) за правовою природою;
3) за ступенем спільності або спеціалізації;
4) за джерелами походження;
5) на основі поділу всіх учасників правовідносин із приводу виконання покарання у вигляді позбавлення волі;
6) в залежності від можливостей їх реалізації в національному законодавстві;
7) в залежності від сфер відносин із приводу виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією засуджених від суспільства [10, с. 118]. Думаємо, що запропонована Г.В. Цоєм система критеріїв класифікації, незважаючи на їх кількість, більше стосується покарання у вигляді позбавлення волі, що обмежує принцип універсальності.
Своєрідною, на наш погляд, є типологізація міжнародно-правових актів у галузі прав людини, запропонована П.М. Рабіновичем, який пропонує в якості критеріїв використовувати поняття:
1) «онтичного статусу», тобто: а) номінальні (термінологічні, текстуальні) норми, до яких належать самі лише назви прав і свобод людини, що вжиті в міжнародних актах, та б) фактичні (змістові) норми, до яких відносять зафіксовані в цих джерелах змістові й обсягові показники таких прав і свобод;
2) «деонтичного статусу», до якого належать а) обов'язкові норми, втілення яких є формально необхідним для держав і може забезпечуватися застосуванням міжнародних політико-юридичних санкцій, та б) рекомендаційні, що хоч і не мають формальної обов'язковості, проте також забезпечуються певними (міжнародно-політичними або морально-політичними) санкціями.
Також у якості класифікаційних критеріїв П.М. Рабінович вважає доцільним використовувати такі:
1) за простором (територією) дії: а) світові (загальноцивілізаційні, глобальні) та б) регіональні (зокрема, континентальні);
2) за колом адресатів: а) загальні (що стосуються всіх людей) та б) спеціалізовані (адресовані лише членам певних соціальних груп);
3) за суб'єктом встановлення: а) стандарти ООН, б) стандарти Ради Європи, в) стандарти Європейського Союзу та інші стандарти [11, с. 24]. Вважаємо, що запропонована система класифікації є певною мірою перенавантаженою спеціальними та науковими термінами, що ускладнює користування нею.
Цікаву, на наш погляд, класифікацію міжнародно- правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними запропонувала М.Т. Гігінейшвілі, яка вважає за необхідне «розділити міжнародні акти, які містять стандарти поводження із засудженими, в залежності від юридичної сили на міжнародні договори і акти «м'якого права», серед яких, у свою чергу, виділити акти «м'якого права у чистому вигляді» та акти «м'якого права», які переважно мають правову природу» [12].
До міжнародних договорів вона традиційно відносить: Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод (1950 р.); Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.); Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.); Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984 р.); Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987 р.) та ін. М.Т. Гігінейшвілі підкреслює, що юридична сила Пактів та Конвенцій не викликає питань, оскільки міжнародні договори згідно зі ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН є основними джерелами міжнародного права, в той час як акти «м'якого права»... самі по собі не мають юридичну силу і є лише політичним важелем впливу на державу. При цьому норми, що містяться в актах «м'якого права», можуть переростати в міжнародний звичай, який поряд із міжнародним договором є основним джерелом міжнародного права. До актів «м'якого права» науковець відносить: Звід принципів ООН щодо захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню в будь-якій формі (1988 р); Основні принципи ООН щодо поводження з ув'язненими (1990 р); Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські принципи (1990 р); Кодекс ООН поведінки посадових осіб із підтримання правопорядку (1979 р.); Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила) (1985 р.); Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням (Токійські правила) (1990 р.); Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі (Гаванські правила) (1990 р.). Вищевказані документи ООН із питань виконання покарань і поводження з ув'язненими, як правило, реалізуються в національному законодавстві за наявності необхідних економічних і соціальних можливостей, тобто вони не є обов'язковими в повному розумінні цього виразу.
До актів м'якого права, що мають правову природу, відносяться: Загальна декларація прав людини ООН (1948 р.); Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими (Правила Мандели) (2015 р.); Декларація ООН про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1975 р.) та ін. [12] Ми підтримуємо думку М.Т. Гігінейшвілі, що міжнародні стандарти останньої групи в силу їх звичаєво-правової природи повинні бути обов'язковими для виконання всіма державами в якості загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, оскільки «в загальному і цілому вони відображають ті мінімальні умови, які Організація Об'єднаних Націй вважає прийнятними» [13].
Іваньков пропонує обмежитись двома основними критеріями класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними: а) загальним, який включає в себе загальні норми і правила, що стосуються прав людини, боротьби зі злочинністю та проблем удосконалення правосуддя; загальні стандарти у сфері забезпечення захисту прав всіх категорій засуджених і поводження із ними; б) спеціальним, який визначає норми і правила, що стосуються визначених категорій засуджених до позбавлення волі, зокрема: жінок; неповнолітніх; осіб, взятих від варту; жертв злочину; засуджених до альтернативних видів покарань; засуджених до смертної кари; засуджених до довічного ув'язнення та інших тривалих строків покарання; уразливих категорій засуджених; персоналу установ виконання покарань [9]. Ця точка зору є також певною мірою спрощеною та не охоплює всіх характеристик міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними, що може впливати на якість їх наукового дослідження.
Отож вищевикладене дозволяє нам узагальнити всю інформацію і зробити такі висновки:
1. Відповідно до змісту міжнародно-правових стандартів персонал органів та установ виконання кримінальних покарань включає в себе спеціалізований персонал, зокрема працівників соціальних служб, медичний персонал, психологів, цивільних осіб, які обіймають керівні посади, і безпосередньо тюремний персонал.
2. Міжнародні стандарти в галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними, розроблені ООН, а також регіональні стандарти, як правило, містять норми, що визначають загальні правила прийому тюремного персоналу на роботу, стосуються умов їхньої праці та навчання, виплат тюремним працівникам фінансового забезпечення, необхідних соціальних гарантій, інших винагород і компенсацій.
3. Найбільш повно вимоги до підбору та підготовки персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань викладені в Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з ув'язненими 2015 р. (Правилах Мандели). кримінальний пенітенціарний норма покарання
Висновки
Таким чином, дослідивши більшість сучасних визначень міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними, слід визнати:
1. Найбільш вичерпним є таке:
· це прийняті або схвалені відповідними міжнародними організаціями в результаті визначеної юридичної процедури принципи, правила, рекомендації і норми, що визначають: порядок і умови реалізації процесу ізоляції осіб, які за рішенням національного суду або компетентного національного державного органу примусово позбавлені волі;
· порядок і умови реалізації процесу відбування покарань особами, засудженими національним судом до покарань, альтернативних позбавленню волі;
· гарантії і процедури захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів на національному рівні або у спеціально для цієї мети створених міжнародних органах;
· вимоги щодо підбору, підготовки, навчання та діяльності персоналу органів та установ, призначених для примусової ізоляції цих осіб та гарантій їх правового та соціального захисту; вимоги до інших фахівців, які не відносяться до персоналу цих органів та установ, але залучаються для забезпечення їхньої діяльності
2. Необхідно зазначити, що всі сучасні класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними мають на меті, по-перше, впорядкувати чинні міжнародно-правові стандарти в галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними; по-друге, встановити джерело їх походження і, як наслідок, юридичну силу; по-третє, визначити їхній правовий характер та конкретний зміст.
3. Проведений аналіз систем класифікації міжнародно-правових стандартів у галузі захисту прав ув'язнених та поводження з ними може стати в нагоді під час дослідження механізму та змісту відображення стандартів у національному законодавстві України та визначення рівню їх залучення до практичної діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань України.
Список використаних джерел
1. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2003. Т. 5: П-С. 736 с. URL : https://leksika.com.ua/12031102/legal/standart (дата звернення: 15.03.2020).
2. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е.А. Лукашева. Москв а: Издательство НОРМА М, 2001.573 с.
3. Курмангали М.Ш. Международно-правовые стандарты по обращению с заключенными: основные теоретико-практические вопросы относительно их юридической силы. Известия НАН Республики Кахахстан. Серия общественных наук. 2008. № 3. С. 8-14.
4. Європейські пенітенціарні правила (Рекомендація № R (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць): прийняті Комітетом Міністрів 11 січня 2006 р. на 952-й зустрічі Заступників Міністрів. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032 (дата звернення: 13.03.2020).
5. Пономарев П.Г. Международно-правовые стандарты обращения с заключенными и национальные варианты их реализации: учебное пособие. Рязань : РВШ МВД РФ, 1994. 59 с.
6. Степанюк А.Х. Кримінально-виконавче право України : підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Харків : Право, 2006. 256 с.
7. Уткин В.А. Международные стандарты уголовно-исполнительной деятельности и стереотипы их восприятия. Уголовная юстиция. 2016. № 2 (8). С. 89-96.
8. Олефір В.І., Колб О.Г., Рогатинська Н.3. та ін. Кримінально-виконавче право України [у схемах та таблицях] : навч. посіб. / за заг. ред. В.І. Олефіра та. О.Г. Колба. Київ, 2016. 264 с.
9. Іваньков О.І. Міжнародно-правові стандарти у сфері забезпечення захисту прав засуджених до позбавлення волі : дис. ... к-та юрид. наук : 12.00.08 / Класич. прив. універ. Запоріжжя, 2016. 189 с.
10. Цой Г.М. Классификация действующих международно-правовых стандартов по обращению с осужденными. Вестник науки Костанайского социально-технического университета имени академика Зулхарнай Алдамжар. Серия естественно-гуманитарных наук. 2014. № 2. С. 117-124.
11. Рабінович П.М. Міжнародні стандарти прав людини: властивості, загальне поняття, класифікація. Вісник Національної академії правових наук України. 2016. № 1. С. 19-29.
12. Гигинейшвили М.Т. Международные стандарты обращения с осужденными. Юридическая наука и практика. 2018. Вып. 3. URL : https://studref.com/427696/pravo/mezhdunarodnye_standarty_obrascheniya_osuzhdennymi (дата звернення: 18.03.2020).
13. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила ): Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 4 40/33, прийнята 29 листопада 1985 р. URL : https://www.un.org/ru/documents/ decl_conv/conventions/beijing_rules.shtml (дата звернення: 17.03.2020).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Залежність побудови системи органів й установ виконання покарань від видів покарання, передбачених діючим законодавством. Основні види покарань. Порядок встановлення, здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
контрольная работа [35,9 K], добавлен 14.06.2011Позбавлення волі как наріжний камінь сучасної системи кримінальних покарань у будь-якій країні. Визначення можливих альтернатив даному типу покарань, їх розгляд в широкому а вузькому значенні. Причини та показники неефективності позбавлення волі.
реферат [25,8 K], добавлен 14.05.2011Кримінально-виконавче законодавство України. Органи і установи виконання покарань. Нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених. Виконання покарання у виді штрафу, позбавлення волі.
книга [3,3 M], добавлен 07.12.2010Регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод людини і громадянина. Світовий підхід до визначення прав, які випливають зі шлюбного стану і сімейних відносин. Проблема співвідношення міжнародно-правового і внутрішньодержавного регулювання.
контрольная работа [46,6 K], добавлен 23.12.2015Теоретичні та практичні аспекти реалізації організаційно-правових форм і методів діяльності судових органів, їх правовий статус та система нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу. Визначення напрямів реформування реалізації захисту прав.
курсовая работа [47,8 K], добавлен 18.03.2012Особливості виконання і відбування неповнолітнім покарання у виді адміністративного штрафу. Порядок і умови виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, їх відображення та регламентування Кримінально-виконавчим кодексом України і Інструкцією.
реферат [28,3 K], добавлен 25.04.2011Визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина як сукупності базових правових норм та інститутів. Місце органів правосуддя в механізмі захисту громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав і свобод громадян.
курсовая работа [112,4 K], добавлен 19.07.2016Дослідження принципів та форм захисту цивільних прав за римським правом. Аналіз співвідношення способів захисту цивільних прав та інтересів. Особливості юрисдикційного захисту прав. Інститут самозахисту, як неюрисдикційна форма захисту цивільних прав.
курсовая работа [57,3 K], добавлен 18.02.2011Загальна характеристика сучасного законодавства України в сфері захисту прав споживача. Аналіз вимог щодо відповідного зменшення купівельної ціни товару. Знайомство з історією виникнення руху щодо захисту прав споживачів, та розвиток його в Україні.
курсовая работа [89,4 K], добавлен 09.01.2014Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Стандарти здійснення судочинства в рамках окремої правової системи. Можливості людини в сфері захисту своїх прав та гарантії їх забезпечення. Вибудовування системи норм цивільного процесу в Україні.
статья [42,8 K], добавлен 11.08.2017Характеристика правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини. Процес забезпечення прав, свобод людини відповідно до міжнародних стандартів, закріплених у міжнародно-правових документах. Створення універсальних міжнародно-правових стандартів.
статья [20,1 K], добавлен 22.02.2018Визначення цивільно-правових теоретичних засад, принципів і методів механізму реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Специфіка законодавства України у цій сфері, форми і види відповідальності за порушення, вдосконалення законодавства.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 24.01.2011Вивчення змісту, сутності загальнообов'язкових норм, що регламентують діяльність органів та установ виконання покарань, визначають порядок й умови відбування, регулюють правовідносини, що виникають у сфері їх виконання. Права та обов’язки даних органів.
реферат [21,3 K], добавлен 13.08.2013Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Розгляд авторської позиції щодо систематизації покарань, що застосовуються до військовослужбовців. Визначення груп та видів покарань. Окреслення проблемних питань та способів їх вирішення. Аналіз актуальної проблеми зміцнення військової дисципліни.
статья [27,6 K], добавлен 11.09.2017Міжнародне право в галузі прав людини, дієвість міжнародного права, міжнародні організації захисту прав людини та їх діяльність, міжнародні організації під егідою ООН. Європейська гуманітарна юстиція.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 05.03.2003Екологічне право як перспективна галузь сучасного права. Аналіз змісту європейських стандартів в даній галузі. Визначення основних видів європейських стандартів, які діють на території нашої країни, а також їх ролі і методів застосування на практиці.
статья [21,6 K], добавлен 19.09.2017Співвідношення мети покарання і завдань українського кримінально-виконавчого законодавства. Особливості реформування кримінально-виконавчої служби України та системи управління органами і установами виконання покарань. Визначення виду виправної колонії.
контрольная работа [23,9 K], добавлен 17.04.2011Норми права стимулюють осіб до створення об’єктів авторського права та надають можливості по їх реалізації. Форми захисту авторського права. Матеріальні та процесуальні аспекти здійснення судового захисту. Міжнародні акти забезпечення авторських прав.
реферат [28,1 K], добавлен 04.04.2008Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004
