Поняття цивільного захисту прав учасників кредитних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ УЧАСНИКІВ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

Сердюк О.О.,

здобувач кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена дослідженню поняття цивільно-правового захисту прав учасників кредитних відносин. Аналізуються співвідношення вказаної категорії із суміжними цивілістичними поняттями, такими як охорона цивільних прав та цивільно-правова відповідальність. На підставі проведеного дослідження робиться висновок, що поняття охорони й захисту цивільних прав є самостійними правовими категоріями та відрізняються за суб'єктом, об'єктом і змістом. Суб'єктом охорони є держава, а захисту - уповноважені зацікавлені особи. У випадку охорони об'єктом є загальні суспільні відносини, що становлять предмет цивільного права, а захисту - конкретне суб'єктивне цивільне право чи охоронюваний інтерес. Зміст охорони полягає в цивільно-правовому регулюванні, тобто цілеспрямованому упорядкуванню суспільних відносин, змістом захисту виступає реалізація охоронних повноважень або прав.

Аргументується, що охороні підлягає не суб'єктивне цивільне право, а вся сукупність суспільних відносин, що складають предмет об'єктивного цивільного права. Враховуючи приватноправову спрямованість цивільного законодавства, термін «охорона» не часто використовується для позначення заходів протидії правопорушенню; натомість поняття «захист» має більше теоретичне та прикладне значення.

Пропонується авторське визначення поняття захисту прав учасників кредитних відносин, як сукупності дозволених законодавством матеріальних та процесуальних способів і засобів, що застосовуються органами державної влади або уповноваженою особою до правопорушника з метою усунення перешкод у реалізації останньою своїх інтересів. Під матеріальними елементами варто розуміти способи захисту, а під процесуальними - форми й засоби захисту. Їхній взаємозв'язок проявляється в тому, що той чи інший спосіб захисту кредитних відносин здійснюється в установленій законодавством формі. Доводиться необхідність поділу способів захисту на дві групи: заходи оперативного впливу на порушника (зміна або припинення правовідношення, вимога про дострокове повернення кредиту тощо) та заходи, які застосовуються компетентними органами держави.

Ключові слова: кредитні відносини, кредитний договір, захист цивільних прав, охорона прав, цивільна відповідальність.

CONCEPTS OF CIVIL PROTECTION OF PARTICIPANTS OF CREDIT RELATIONS

The article is devoted to the study of the concept of civil law protection of the rights of participants of credit relations. Analyzed the correlation of this category with related civil concepts such as “protection” of civil rights and civil liability. On the basis of the conducted research it is concluded that the concept of protection of civil rights is an independent legal categories and are different for subject, object and content. The subject of protection is the state and the protection stakeholders. In the case of the object of protection is the General social relations that are the subject of civil rights, and protection - specific subjective civil right or a protected interest. The content of protection is civil regulation, purposeful streamlining of public relations, content protection, supports implementation of protective powers or rights.

It's argued that the protection is not subjective civil law, and the totality of social relations which are the subject of the objective of civil law. Given private focus of the civil legislation the term “protection” is not often used to refer to the response to the offense, but the concept of “protection” has more theoretical and practical importance.

The author's definition of the concept of protection of the rights of participants of credit relations, as the aggregate permitted by law substantive and procedural ways and means used by state authorities or by the person with the rights face to the offender with the aim of removing obstacles in the implementation of the latter their interests. Under the material elements necessary to understand the methods of protection, and under the procedural forms and means of protection. Their relationship is that one or another method of protection of credit relations is carried out in statutory form. It proves the necessity of separation of the protection methods into two groups: measures of the operational impact on the offender (modification or termination of legal relations, demand early repayment of the loan, etc.) and measures taken by the competent authorities of the state.

Key words: credit relationship, credit agreement, protection of civil rights, civic responsibility.

Постановка проблеми

Сьогодні в Україні попри велику кількість нормативних актів, присвячених правовому регулюванню кредитних відносин, досі немає розробленого ефективного механізму захисту прав їх учасників. Про це свідчить відсутність у державних органів, що регулюють ринок фінансових послуг, дієвих важелів впливу на кредитні організації, у результаті чого на практиці права й інтереси споживачів цієї сфери фактично лишаються поза межами захисту з боку держави. Поряд з цим, більшість споживачів є недостатньо обізнаними у фінансовій галузі, у результаті чого кредитні організації здійснюють свою діяльність недобросовісно. Тому нд сфера потребує належного захисту прав і законних інтересів споживачів і кредитодавців, що сприятиме зростанню довіри до ринку кредитування, мінімізує порушення законних прав кредитодавців та споживачів, забезпечить сприятливі умови для розвитку економіки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питаннями захисту цивільних прав і законних інтересів учасників цивільних відносин займалося багато видатних вітчизняних науковців, таких як Н.П. Бондар, І.В. Венідиктова, І.О. Дзера, О.О. Кот, О.Д. Кузнєцова, В.В. Луць, Я.М. Шевченко, В.Л. Яроцький та інші. Утім питання специфіки та особливостей захисту прав у сфері кредитних відносин лишилося поза увагою цивілістичної доктрини.

Метою статті є розмежування понять «охорона цивільних прав» і їх «захист», що має не лише теоретичне, а й практичне значення в аспекті подальших розробок правового регулювання кредитних відносин, а також розроблення авторського визначення поняття захисту прав учасників кредитних відносин.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до традицій розробленої вітчизняної правової доктрини під поняттям «захист цивільних прав» розуміють їх правову охорону у вузькому значенні. Під «охороною» зазвичай розуміють сукупність заходів правового, економічного, політичного та іншого характеру, спрямованих на забезпечення нормального функціонування та здійснення суб'єктивних цивільних прав. У загальному вигляді «право на захист» можна визначити як надану уповноваженій особі можливість застосування передбачених законом заходів з метою відновлення його порушених чи заперечуваних цивільних прав. Тобто захист права є тією діяльністю, що спрямована на попередження або відсіч діям, які порушують суб'єктивні цивільні права, або відновлення вже порушених прав.

Варто зазначити, що взаємопов'язаність і співвідношення понять «захист» й «охорона» цивільних прав на сьогодні є предметом багатьох наукових дискусій. Унаслідок їхнього тісного взаємозв'язку розмежування між ними є достатньо умовним, що викликає складнощі у формулюванні висновків щодо них як окремих правових категорій [1, с. 34; 2, с. 34].

Так, наприклад, одні правники ототожнюють досліджувані поняття й визначають «захист» цивільних прав як можливість застосування встановленої законодавством системи заходів правоохоронного характеру, що спирається на силу державного примусу та спрямована на боротьбу з правопорушеннями, унаслідок чого забезпечується недоторканність права й усуваються випадки його порушення [3, c. 104]. Утім, варто зазначити, що таке визначення більше характеризує загальне поняття охорони цивільних прав, оскільки вказівка на можливість застосування державно-правових заходів впливу більше спрямована на майбутнє і становить потенційно можливу поведінку, у той час як поняття «захист цивільних прав» передбачає здійснення активних дій насамперед самим суб'єктом. Тобто охорона - це забезпечення, так би мовити, загального правового режиму, а під захистом розуміють уже конкретні заходи, що застосовуються в разі необхідності поновлення чи визнання прав та інтересів [2, c. 33]. У зв'язку з цим точнішим видається визначення поняття захисту як застосування до зобов'язаної сторони заходів матеріально-правового характеру у відповідній, визначеній законодавством процесуальній формі. Підтримку зазначених висновків можна знайти у працях З.В. Ромовської, яка розглядає поняття охорони права через призму реалізації покладених на нього функцій - загального регулювання суспільних відносин та визначення заходів охорони конкретного суб'єктивного права. Перша полягає в створенні безпосередньої можливості захисту суб'єктивних прав, друга - в конкретній реалізації такої можливості [4, с. 108]. Таким чином, охорона права створює умови для запобігання правопорушень, а захист права реалізується в кожному конкретному випадку порушень і тягне за собою відновлення відповідного суб'єктивного права [5; 6, с. 12].

Варто також зазначити, що внаслідок ототожнення понять охорони й захисту цивільних прав вони розглядаються через призму діяльності компетентних органів і покладання на них функції ліквідації перешкод у здійсненні суб'єктами своїх прав. Наприклад, С.С. Алексєєв каже, що захистом цивільних прав є державно-примусова діяльність, спрямована на поновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку. Таким чином, правником робиться висновок про існування особливих охоронних відносин, що виникають з моменту вчинення правопорушення і тягнуть за собою застосування заходів юридичної відповідальності [7, с. 280]. Утім, убачається, що вказане визначення не розкриває усієї сутності досліджуваного поняття. Крім гарантованої можливості звернення до компетентних органів у разі порушення прав особи, вона може самостійно здійснити дії, спрямовані на захист своїх інтересів. Тому під «захистом» слід розуміти використання всієї сукупності дозволених законом засобів, що застосовуються з метою відновлення порушених прав у встановленому порядку державним органом або уповноваженою особою.

Зі сказаного можна зробити висновок, що захист цивільних прав являє собою синтез матеріальної вимоги уповноваженої особи до правопорушника припинити вчинення перешкод у реалізації нею своїх інтересів, а також її процесуальних прав, що виникають під час застосування заходів матеріального та правового впливу.

Часто в науковій правовій літературі зустрічаються протилежні думки про те, що поняття «охорона права» є ширшим відносно «захисту» або навпаки, що категорія захисту містить у собі й поняття охорони. Так, прихильники першого висновку вважають, що охорона - це весь комплекс правових, економічних, організаційних та інших засобів, спрямованих на забезпечення та реалізацію суб'єктивних прав, а також спеціальних заходів реагування в разі їхнього порушення, що спрямовані на відновлення порушених прав та інтересів [8, с. 11]. Прибічники другої позиції кажуть, що саме поняття захисту містить у собі нормотворчу діяльність, що полягає в установленні правових норм, якими визначаються права й обов'язки учасників цивільних відносин, порядок їх реалізації та захисту, а також правозастосовну діяльність, що проявляється в реалізації особами своїх суб'єктивних прав, їх захисті, попереджувальних функціях органів державної влади та їхніх дій з реалізації правових санкцій [9, c. 291].

Оминаючи тотожність або охоплення однією категорією іншої, варто погодитися з думкою про те, що співвідношення категорій «охорона» та «захист» варто розглядати у вигляді певної системи противаг, тобто такими, що потребують самостійних деталізованих дефініцій. Так, відомий правник О.О. Кот з цього приводу зазначає, що правові норми (гарантії) та конкретні способи захисту прав є за своєю сутністю різними категоріями. Норми права є абстрактними й спрямовані на регулювання загальних правовідносин між невизначеними суб'єктами. Своєю чергою конкретні способи захисту завжди мають прикладний характер, оскільки застосовуються в межах реальних правовідносин з визначеними в них правами та обов'язками їх учасників. Таким чином, охорона прав проявляється в установленні загальних заходів впливу, що запобігають правопорушенням. Що стосується цивільно-правового захисту, то його основним завданням є відновлення конкретного порушеного права або компенсація завданої шкоди [10, с. 91].

На підставі викладеного можна зробити висновок, що цивільно-правові категорії захисту й охорони цивільних прав досить схожі. Так, у науковій юридичній літературі поширеною є думка, що «захист» - це діяльність органів державної влади, спрямована на відновлення порушеного права. Таким чином, охоронні правовідносини виникають у момент вчинення правопорушення і містять елементи юридичної відповідальності й заходи захисту суб'єктивних прав. На противагу цьому багато правників підтримують позицію розмежування таких понять, як «захист» і «охорона». Наголошується, що останній термін є ширшим і містить у собі комплекс економічних, юридичних, ідеологічних, організаційних та інших засобів, спрямованих на забезпечення нормального розвитку динаміки суспільних відносин, створення необхідних умов для здійснення суб'єктивних прав, що забезпечують їх позитивну реалізацію. У загальному вигляді право на захист можна визначити, як надану уповноваженій особі можливість застосування правоохоронних заходів, спрямованих на відновлення її порушеного чи заперечуваного права. Тобто захист права становить собою діяльність, спрямовану на запобігання правопорушенням а також поновлення порушених прав. юридичний захист право кредитний

Відповідаючи на питання про співвідношення понять «охорони» та «захисту» цивільних прав, слід зазначити, що вони є самостійними, але взаємоузгодженими категоріями. Це пояснюється тим, що обидва ці інститути є елементами комплексного механізму регулювання кредитних відносин, де цивільно-правові засоби взаємодіють з публічно-правовими.

Охорона прав має здебільшого превентивну функцію й полягає у встановленні правових заходів, що забезпечують запобігання правопорушенням та усунення причин їх виникнення. Що стосується цивільно-правового захисту, то на нього покладається, так би мовити, компенсаційна роль щодо відновлення конкретних порушених прав і відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, можна зробити висновок, що поняття охорони й захисту відрізняються за суб'єктом, об'єктом, та змістом. Суб'єктом охорони є держава, а захисту - уповноважені зацікавлені особи. У випадку охорони об'єктом є загальні суспільні відносини, що становлять предмет цивільного права, а захисту - конкретне суб'єктивне цивільне право чи охоронюваний інтерес. Зміст охорони полягає у цивільно-правовому регулюванні, тобто цілеспрямованому упорядкуванню суспільних відносин, змістом захисту виступає реалізація охоронних повноважень або прав.

Отже, охороні підлягає не суб'єктивне цивільне право, а вся сукупність суспільних відносин, що складають предмет об'єктивного цивільного права. З урахуванням приватноправової спрямованості цивільного законодавства термін «охорона» не часто використовується для позначення заходів протидії правопорушенню, натомість поняття «захист» має більше теоретичне та прикладне значення.

Що стосується поняття захисту прав учасників кредитних відносин, то ним є сукупність дозволених законодавством матеріальних і процесуальних способів і засобів, що застосовуються органами державної влади або уповноваженою особою до правопорушника з метою усунення перешкод у реалізації останньою своїх інтересів. Під матеріальними елементами варто розуміти способи захисту, а під процесуальними - форми й засоби захисту. Їхній взаємозв'язок проявляється в тому, що той чи інший спосіб захисту кредитних відносин здійснюється в установленій законодавством формі.

Список використаних джерел

1. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у механізмі забезпечення прав і основних свобод людини / В. Темченко. Право України. 2005. № 9. С. 33-35.

2. Давидова Н.О. «Регулювання», «охорона», «захист»: співвідношення понять на прикладі особистих немайнових відносин / Н.О. Давидова. Бюлетень Міністерства юстиції' України. 2007. № 6 (68). С. 29-35.

3. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. / В.П. Грибанов. Москва: Статут, 2001. 411 с.

4. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве / З.В. Ромовская. Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1985. 180 с.

5. Желіховська Ю.В. Співвідношення та розмежування понять «охорона» та «захист» / Ю.В. Желіховська. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2015. № 13, Т 2. С. 18-21.

6. П'янова Я.В. Судовий захист майнових цивільних прав: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Я.В. П'янова. 224 с.

7. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 Т / С.С. Алексеев. Т I. Москва: Юрид. лит., 1981.361 с.

8. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / І.О. Дзера. Київ: Юрінком Інтер, 2001.

9. Гражданское право: учеб. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. Москва: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. Т 1. 632 с.

10. Кот О.О. Спеціальні способи захисту суб'єктивних цивільних прав / О.О. Кот. Право України. 2017. № 1. С. 91-100.

Размещено на Allbest.ru