Дитячий будинок сімейного типу в системі правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Дитячий будинок сімейного типу в системі правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Грабовська Г.М., Побережнюк В.А.

Грабовська Г.М., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права і процесу Національного авіаційного університету Побережнюк В.А., магістр юридичного факультету Національного авіаційного університету

У статті досліджується питання дитячого будинку сімейного типу як важливої форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Піднімаються проблеми влаштування дітей-сиріт та дітей, які залишилися з різних причин без батьківського піклування, у сім'ї. Автори наголошують, що в якості однієї з правових форм виховання дітей, які залишилися без піклування батьків, передбачено новий інститут сімейного права - дитячий будинок сімейного типу. Фахівці відзначають, що тільки в умовах сімейного виховання можливе вирішення завдання з підготовки цих дітей до самостійного життя. У статті визначається місце дитячого будинку сімейного типу в системі правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Досліджено правову природу і галузеву належність правовідносин, що виникають у процесі створення дитячого будинку сімейного типу. Досліджено можливості застосування відповідного законодавства України для пояснення понять «дитячий будинок сімейного типу», «дитина-сирота» та застосування до цих понять правового механізму. Звернено увагу на місце дитячого будинку сімейного типу в системі правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Автори звертають увагу, що визначення правової природи дитячого будинку сімейного типу потребує ґрунтовного аналізу підстав виникнення та припинення правовідносин, що виникають між суб'єктами зазначеної форми влаштування покинутих дітей, характеру і обсягу тих прав та обов'язків, що виникають між цими суб'єктами, та порівняння їх з іншими існуючими способами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Цей аналіз дозволив зробити висновок про те, до якої саме форми влаштування можна віднести дитячий будинок сімейного типу. Акцентовано увагу на процесі організації дитячих будинків сімейного типу. Цим займаються місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, тому ці органи несуть відповідальність за збереження зазначеного житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення їх перебування у відповідному закладі для таких дітей.

Ключові слова: сім'я, дитина, правове регулювання, батьківське піклування, сирітство, батьки-вихователі.

CHILDREN'S FAMILY HOUSE IN THE SYSTEM OF LEGAL FORMS OF ORPHAN CHILDREN AND CHILDREN WITHOUT PARENTAL CARE

The article examines the issue of children's home of family type as an important form of arrangement of orphans and children deprived of parental care. There are raised problems with the installation of orphans and children who are left for various reasons without parental care in family. The authors emphasize that the new Institute of Family Law - a family-type orphanage, as one of the legal forms of education for children left without parental care, is envisaged. Experts note that only in the conditions of family education is possible to solve the task of preparing these children for independent living. The article defines the place of the children's home of family type in the system of legal forms of arrangement orphans and children deprived of parental care. The legal nature and sectoral belonging to the legal relations, arising in the process of creation of the children's House of family type, are investigated. The possibilities of applying the relevant legislation of Ukraine to the explanation of the concepts of family type children's home are investigated. The orphan child and application to these notions of the legal mechanism, paid attention to the place of the orphanage of the family type in the system of legal forms of arrangement orphans and children deprived of parental care.

The authors note that the determination of legal nature of the children's home of the family type requires thorough analysis of grounds for occurrence and termination of legal relations arising between the subjects of this form of the device of abandoned children, the character and The extent of those rights and obligations arising between these entities and comparing them with other existing means to device children deprived of parental care. This analysis will make a conclusion about what kind of form of the device include the children's home of family type. Attention is paid to the process of organizing family-type orphanages engaged in local state administrations and local self-government bodies, that is why these bodies are responsible for preserving the mentioned housing and Children-orphans and children deprived of parental care, after the completion of their stay in the appropriate institution for such children, family-type orphanage.

Key words: family, child, legal regulation, parental care, orphans, caregivers parents.

Постановка проблеми

Однією із ключових ознак цивілізаційного розвитку держави є її ставлення до соціальних проблем. Україна як соціально орієнтована держава сприяє розвитку молодого покоління, задоволенню його потреб та виконанню обов'язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планом дій щодо її виконання. Актуальність теми дослідження зумовлена наявністю проблеми влаштування дітей-сиріт та дітей, які залишилися з різних причин без батьківського піклування, у сім'ї.

Відповідно до чинного законодавства України в якості однієї з правових форм виховання дітей, які залишилися без піклування батьків, передбачено новий інститут сімейного права - дитячий будинок сімейного типу. За своїм змістом інститути прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу схожі. Відмінність полягає в кількості дітей, яких беруть на виховання, а також в умовах створення та функціонування дитячого будинку сімейного типу. Суть діяльності дитячого будинку сімейного типу полягає в тому, що він створюється місцевими органами влади. Орган опіки та піклування на умовах, визначених законом, іншими правовими актами, а також договором, передає в сім'ю на виховання зазначених дітей. Тим самим держава виконує покладений на неї обов'язок щодо забезпечення виховання дітей, які залишилися без піклування батьків, передбачений Конвенцією ООН «Про права дитини» і Декларацією ООН «Про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях».

Стан опрацювання

Характеризуючи стан дослідження запропонованої теми, необхідно зазначити, що кількість науковців, які звертають увагу на правовий і соціальний аспект захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування, поступово збільшується. Серед них необхідно виділити Л.М. Баранову, В.І. Борисову, В.С. Гопанчука, І.В. Жилінкову, Н.С. Кузнєцову, З.В. Ромовську, Ю.С. Червоного, Я.М. Шевченко, С.Я. Фурсу, Д.В. Боброву, В.Ю. Євко, Ю.Ю. Черновалюк, О.О. Свіжу, Н.В. Султанову, Л.С. Солодухіну, А.С. Суходольську, Я. Ткачук, Д. Касьянова та ін.

Метою статті є дослідження окремих аспектів функціонування дитячого будинку сімейного типу як пріоритетної форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім'ї.

Виклад основного матеріалу

Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 рр. [1] під альтернативним доглядом за дітьми визначає форми догляду за дітьми, які з певних причин не можуть проживати з біологічними батьками (установлення опіки та піклування, улаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, патронатні сім'ї, дитячі заклади з умовами проживання, наближеними до сімейних) [2, с. 84]. У Декларації прав дитини записано, що дитині повинен бути забезпечений соціальний захист і надані можливості та відповідні умови нормальним шляхом і в умовах свободи і достоїнства розвиватися фізично, розумово, морально, духовно. Зміст нормативно-правових актів має сприяти задоволенню інтересів дитини. Саме тому одним з головних завдань формування стратегії розвитку держави був і буде захист дитини, особливо в її дитячі роки, коли відбувається моральне, фізичне становлення особистості, засвоєння національних та загальнолюдських цінностей. З огляду на це діяльність усіх відповідних соціальних інститутів має бути спрямована на створення таких форм виховання й утримання дитини-сироти, які б могли певною мірою пом'якшити негативні наслідки діяльності деструктивних сімей.

Відповідно до національного законодавства в Україні є різні форми влаштування дітей, проте необхідно звернути увагу на те, що в сучасних умовах особливо актуальною формою є дитячий будинок сімейного типу. Ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регламентує передачу до дитячого будинку сімейного типу (прийняття в окрему сім'ю, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі) на виховання та для спільного проживання не менше як п'яти дітей-сиріт та/ або дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу є важливим соціальним інститутом, що може забезпечити сімейне оточення та соціальне виховання дитини [3]. Відповідно до Постанови «Про функціонування дитячого будинку сімейного типу» вони мають взаємодіяти на партнерських засадах в інтересах дитини, поділяючи відповідальність щодо забезпечення її потреб. Підтримка цих партнерських відносин є одним із завдань вихователя. З одного боку, він може отримати допомогу, з іншого - його робота перебуває під постійним наглядом соціальних служб, тому вихователь загалом не є вільним у прийнятті рішень щодо виховання дитини [4]. Батьки-вихователі отримують індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, а також необхідні меблі, побутову техніку та інші предмети тривалого вжитку. Діти - вихованці дитячого будинку сімейного типу - мають пільги та гарантії, які встановлені для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вони також зберігають права на призначені раніше аліменти, пенсію та інші види державної допомоги. Отримані кошти переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців. Батьки-вихователі отримують грошове забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кандидати у батьки-вихователі обов'язково проходять курс підготовки до створення дитячого будинку сімейного типу та його ефективного функціонування. Діти-вихованці мають право підтримувати особисті контакти із біологічними батьками й іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Обов'язковою умовою влаштування до дитячого будинку дитини є згода дитини, якщо вона досягла відповідного віку й такого рівня розвитку, що може її висловити. Згода на влаштування до дитячого будинку сімейного типу з'ясовується представником закладу, в якому дитина перебуває, у присутності батьків-вихователів та представника органу опіки та піклування і оформлюється документально.

Проте форма такого спілкування визначається органом опіки за погодженням батьків-вихователів та за участю соціального працівника, що здійснює соціальний супровід.

У Польщі сімейним дитячим будинком керує директор, який також є вихователем. У виняткових випадках за його відсутності об'єктом може керувати інша особа, призначена суб'єктом господарювання (повітом, воєводським самоврядуванням, католицькою церквою, іншими церквами, релігійними об'єднаннями, соціальними організаціями, фондами та асоціаціями) лідером за погодженням з директором. Людина, яка має освіту, відповідну підготовку в центрі усиновлення та догляду, отримала свідоцтво про кваліфікацію для виконання цього завдання, може стати директором у сімейному дитячому будинку. Вихователь у сімейному закладі може поєднувати адміністративні та службові функції. У закладі може бути від чотирьох до восьми дітей [5].

Особливу увагу слід звернути на співпрацю сімейних дитячих будинків з біологічними сім'ями дітей. Підпункт 34 пункту 1 Регламенту Міністра праці та соціальної політики щодо установ догляду за дітьми зобов'язує навчальний заклад організовувати збори і встановлювати регулярний, особистий та безпосередній контакт з батьками та іншими родичами, але за винятком випадків, коли суд заборонив або обмежив їхні особисті права на контакт з дитиною [5].

Важливим нормативно-правовим актом у регулюванні питання створення та діяльності будинків сімейного типу є положення Кабінету Міністрів України «Про дитячий будинок сімейного типу», згідно з яким між батьками-вихователями і органом, який ухвалив рішення про створення дитячого сімейного будинку, укладається Угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, хоча на практиці, як правило, укладається двосторонній договір [6].

Сторонами Договору є орган опіки та піклування і батьки-вихователі (батько-вихователь). Договір регламентує права і обов'язки сторін, порядок матеріального забезпечення дитячого будинку сімейного типу та соціального забезпечення його вихованців. Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу також має ознаки, притаманні комплексним договорам.

В.Ю. Євко наголошує, що дитячий будинок сімейного типу не є сім'єю, однак не можна вважати цей будинок юридичною особою. Через це батьки-вихователі мають розглядатися як самостійні суб'єкти цивільних правовідносин і правовідносин іншої галузевої належності, що виникають під час створення і діяльності дитячого будинку сімейного типу. При цьому самостійним, а також рівним із батьками-вихователями суб'єктом цивільних правовідносин виступає орган опіки та піклування. Урахування цього положення буде сприяти застосуванню до регулювання відносин, що виникають між названими суб'єктами, норм і принципів здебільшого цивільного, а не адміністративного права [7].

Дитячі будинки сімейного типу, добровільно приймаючи у сім'ю дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, мають бути ретельно і професійно підготовлені не просто до спільного проживання та ризиків його унеможливлення, а й до відповідального соціального виховання [8, с. 56].

Відомо, що з метою забезпечення найкращих інтересів дитини принципово важливо зберегти її соціальний зв'язок та право на виховання в сім'ї.

Дитячий будинок сімейного типу здатен забезпечити комплексність виховного впливу на формування особистості дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Тут вона набуває навичок і вмінь міжособистісних стосунків, засвоює позитивні зразки поведінки дорослих, розвиває прагнення до самовдосконалення.

На думку О.О. Свіжої, за правовою природою дитячий будинок сімейного типу можна розглядати як назване батьківство, за якого відносини між батьками та дітьми прирівнюються до кровноспоріднених (включає два підвиди - усиновлення та фактичне виховання), а також як державне піклування, за якого відносини між батьками (вихователями) та дітьми (вихованцями) прирівнюються до відносин «вихователь - вихованець». Дитячий будинок сімейного типу можна також розглядати як змішаний вид влаштування осіб. Такий вид відносин встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (включає підвиди - опіку та піклування). ДБСТ розглядається також як професійне (фостерне) виховання, коли дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, передається на виховання та проживання у сім'ю іншої особи до досягнення повноліття за плату (включає підвиди - прийомну сім'ю, патронат) [9, с. 866].

Міжнародне законодавство, ратифіковане Україною, закріплює права дітей на життя, охорону здоров'я, соціальний захист і всебічний розвиток та акцентує увагу на важливості забезпечення права дитини на виховання в сім'ї. Закон України «Про охорону дитинства» проголошує, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення для цього належних умов, а кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та піклування батьків [10].

Висновки

Багаторічний досвід існування дитячих будинків сімейного типу доводить, що правове регулювання тих правовідносин, що виникають у процесі створення і діяльності дитячого будинку сімейного типу, є досить недосконалим і потребує уточнення.

Належне впорядкування нормативно-правової бази щодо регулювання функціонування дитячих будинків сімейного типу сприятиме захисту прав і законних інтересів усіх суб'єктів дитячого будинку сімейного типу - батьків-вихователів, вихованців, органу опіки та піклування. Обов'язком держави є створення найбільш сприятливої атмосфери для виховання дітей батьками, які взяли на виховання дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.

Література

соціальний сирота дитячий правовий

1. Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 рр. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas.

2. Солодухіна Л.С. Особливості нормативно-правового врегулювання альтернативного догляду за дітьми в Україні. Соціальна і гуманітарна політика. Вісник НАДУ при Президентові України. Серія «Державне управління». 2018. Вип. 2. С. 82-90.

3. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України від 13.01.2005 р. № 2342. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show.

4. Положення про дитячий будинок сімейного типу. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/.

5. Kwasniewska A. Zozula J. Rodzinne domy dziecka. Problematyka prawna. Stowarzyszenie Interwencji Prawnej. Analizy Raporty Ekspertyzy. 1. 2009. S. 26.

6. Положення про дитячий будинок сімейного типу URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/.

7. Євко В.Ю. Правова природа договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Університетські наукові записки. 2009. № 3. С. 67-73.

8. Султанова Н.В. Перспективи реформування інституційних форм утримання та соціального виховання дітей в Україні ХХІ століття. Збірник наукових праць. Серія «Педагогічні науки». 2017. Вип. ХХХ (2). С. 51-56.

9. Свіжа О.О. Дитячий будинок сімейного типу в системі видів улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Форум права. 2011. Вип. 2. С. 864-872.

10. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. № 8402-ІМ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 33. Ст. 250.

Размещено на Allbest.ru