Правове регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності: особливості та окремі проблемні аспекти

The article is devoted to the analysis of peculiarities and problematic aspects of the legal regulation of contractual relations in the field of foreign economic activity. It is clear that in contract law self-regulation plays a significant role (both in domestic turnover and in the field of foreign economic activity). But in the latter case, the importance of self-regulation is extremely important, since an essential feature of the legal regulation of contractual relations in the field of foreign economic activity is the application of the principle of autonomy of will, according to which in cases provided for by law, participants (participant) of legal relations can independently exercise the choice of law, which is to be applied to the content of legal relations.

It has been established that the peculiarities and certain problematic aspects of the legal regulation of contractual relations in the field of foreign economic activity, which have been considered within the framework of this article, are predetermined, on the one hand, by the specificity of the subject of legal regulation, on the other - not always justified and successful combination of certain legal means and legal mechanisms of different sectoral affiliation for the settlement of relevant social relations.

The article argues that restriction of freedom of subjects of foreign economic activity to enter into contractual legal relations with foreign counterparties. In particular as a result of actions aimed at ensuring the implementation of the decisions of the United Nations Security Council on foreign economic issues, or by deciding to take action in response to discriminatory and/or unfriendly acts by other States, Customs unions or economic groupings through the introduction of licensing regime, or implementation of other measures in accordance with Parts 11 and 12 of Article 29 of the Law “On Foreign Economic Activity”, causes the problem of non-compliance with the principle of freedom of contract (as a general principle of civil law), namely, the existence of such public law mechanisms in itself attests to the priority of public law over private law.

Key words: legal regulation, contractual relations, foreign economic activity, freedom of contract, autonomy of will.

Постановка проблеми. Протягом кількох десятиліть у юридичній літературі звертається увага на те, що договір є практично універсальним засобом узгодження інтересів учасників цивільного обороту й одночасно одним із найважливіших правових засобів, за допомогою яких регулюються суспільні відносини.

У сучасному світі зазначене твердження переважно сприймається як таке, що не викликає заперечень. Тим більше, що більшість розвинутих країн світу позиціонують себе як правові держави, в яких сформоване громадянське суспільство. А як відомо, у такому суспільстві домінують горизонтальні зв'язки, що будуються на домовленостях між суб'єктами суспільних відносин.

Договори, що укладаються як у внутрішньому цивільному обороті, так і у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надають їхнім сторонам широкий спектр можливостей для реалізації своїх прав та інтересів. Поряд із цим спектр зазначених можливостей у першому та другому випадках відрізняється. І зумовлено це насамперед специфікою правового регулювання відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка потребує теоретичного осмислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з проблематикою правового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, тією чи іншою мірою вивчали такі науковці, як Г.К. Дмитрієва, І.М. Крючкова, М.Г Розенберг та ін. Проте до цього часу не всі проблемні аспекти зазначеного регулювання отримали вичерпне пояснення з позицій науки цивільного права.

Метою статті є з'ясування особливостей правового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що спричиняють виникнення окремих проблем, які потребують вирішення.

Виклад основного матеріалу. У юридичній літературі неодноразово зверталась увага на те, що в галузі зовнішньоекономічної діяльності все більший вплив чинять норми не лише цивільного, а й адміністративного, валютного, митного, податкового та іншого законодавства. Крім того, для регулювання відносин сторін досить часто використовуються положення законодавства країн іноземних контрагентів, а також правових актів міжнародного походження [1, с. 158].

З таким твердженням можна погодитись, адже, як правильно зазначає М.П. Шестакова, зважаючи на характер та багатоманітність умов формування конкретних зовнішньоекономічних відносин, їх ефективне регулювання може досягатись лише шляхом поєднання різноманітних способів та методів їх правової регламентації [2, с. 79]. При цьому необхідно враховувати, що оптимальне поєднання та використання таких способів і методів буде можливим лише за умови чіткого розуміння того, що являє собою правовий вплив загалом і правове регулювання зокрема. Адже досягнення фактичних цілей права значною мірою залежить від того, як буде сформовано правові основи організації діяльності учасників відносин, що регулюються.

Згідно із загальною теорією права, правове регулювання є лише частиною дії права, що характеризує спеціально-юридичний вплив права на поведінку та діяльність його адресатів. Воно охоплює лише владний юридичний вплив і стосується безпосередньо зовнішньої поведінки учасників суспільних відносин, що впорядковуються. Регулятивний вплив здійснюють норми права та індивідуально-правові акти компетентних органів, що застосовуються у регулюванні певної групи суспільних відносин для належної реалізації диспозицій або санкцій зазначених норм. Причому правовим регулюванням є не будь-яка діяльність уповноважених органів, а лише та, метою якої є спрямування поведінки учасників суспільних відносин у чітко визначене русло з допомогою норми права і основаних на ній індивідуальних актів [3, с. 133].

Якщо розглядати правове регулювання як спеціально- юридичний вплив, то можна чітко визначити його елементи: суб'єкти; об'єкт і предмет; форми та засоби. Як суб'єкти правового регулювання в сфері дії цивільного права виступають: 1) держава в особі своїх органів, які приймають (видають) нормативні та індивідуально-пра- вовові акти, котрі є загальними чи персоніфікованими регламентаторами суспільних відносин, що впорядковуються; 2) суб'єкти цивільного права, які впорядковують відносини між собою за допомогою індивідуальних актів автономного характеру в межах і в порядку, встановлених законом. Таким чином, у сфері дії цивільного права поєднуються зовнішнє регулювання та саморегуляція [4, с. 110-111].

У договірному праві саморегуляція відіграє істотну роль. Причому як у внутрішньому обороті, так і у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Але в останньому випадку значення саморегуляції є надзвичайно важливим, оскільки істотною особливістю правового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності є застосування принципу автономії волі, згідно з яким у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (ст. 5 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право») [5]. При цьому ст. 6 вказаного Закону встановлює, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, що регулюють відповідні відносини, і не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Отже, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, що вступають у договірні правовідносини, надається певна свобода поведінки. Проте варто зауважити, що у цьому разі йдеться саме про «певну» свободу, оскільки Закон України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» [6] закріплює цілий комплекс положень, спрямованих на обмеження свободи поведінки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. І це зрозуміло, оскільки держава, як суб'єкт правового впливу, має забезпечувати: «захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності» (ст. 8 вказаного Закону) [6].

Але в окремих випадках свобода суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо вступу у договірні правовідносини з іноземними контрагентами може обмежуватись, зокрема, внаслідок здійснення дій, спрямованих на забезпечення виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності, або внаслідок ухвалення рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/ або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом запровадження режиму ліцензування, або здійснення інших заходів відповідно до частин 11 та 12 ст. 29 зазначеного Закону.

Так, забезпечення виконання рішень Ради Безпеки ООН з питань зовнішньоекономічної діяльності є обов'язком Кабінету Міністрів України, який приймає відповідні постанови (де визначається коло осіб, на яких поширюються обмеження і заборони, що вводяться; вказуються обмежувальні заходи і суб'єкти, щодо яких вони запроваджуються; визначається дата початку дії обмежень, що вводяться; на конкретні державні органи покладаються обов'язки із здійснення обмежень і контролю за їх виконанням) [1, с. 159].

Як слушно зазначає Д.Ф. Кононенко: «Для з'ясування питання про співвідношення міжнародно-правового та приватноправового регулювання, а саме акта РБ ООН і міжнародного контракту, роль і значення волі держави є одним з ключових моментів. Така воля у разі введення економічних санкцій Ради Безпеки ООН у внутрішньодержавну сферу опосередковується прийняттям державою нормативно-правових актів національного права, які будуть джерелом права для суб'єктів приватноправових відносин і впливати на зміст їхніх комерційних угод. Однак ключове значення волі держави полягає в тому, що вона є сполучною ланкою між резолюцією РБ ООН і міжнародними контрактами» [1, с. 159].

З таким висновком, безумовно, можна погодитись. Але, на нашу думку, у такому разі виникає проблема недотримання принципу свободи договору (як однієї із загальних засад цивільного права), а саме по собі існування таких публічно-правових механізмів свідчить про пріоритет публічного права перед приватним.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності під час складання тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України [6].

У юридичній літературі вказані вище джерела іноді називають «недержавними джерелами у системі правового регулювання зовнішньоекономічних відносин» [2, с. 79]. Серед них велике значення мають: Принципи міжнародних комерційних контрактів (Принципи УНІДРУА) [7]; Принципи європейського договірного права [8]; Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (Інкотермс) [9] та деякі інші. Щодо останнього документа в Україні зазначені Правила мають нормативне значення, хоча за своєю сутністю є торговими звичаями.

Цікавим документом з позицій ознайомлення з результатами робіт, що здійснювались у рамках реформування приватного права Європейського Союзу, є «Про- єкт Загальної довідкової схеми» (Draft Common Frame of Reference) [10], який включає в себе принципи, визначення та типові (модельні) норми. Проте і він, як і вказані вище документи, не має юридичної сили і не розглядається як обов'язковий акт.

На нашу думку, істотною особливістю правового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності є не завжди виправдане поєднання певних правових засобів і юридичних механізмів різної галузевої належності для врегулювання відповідних суспільних відносин. Саме ця особливість спричиняє проблему недотримання оптимального балансу інтересів держави та окремих суб'єктів, що вступають у договірні відносини в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Висновки. Підсумовуючи, необхідно зазначити, що особливості та окремі проблемні аспекти правового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що були розглянуті в рамках цієї статті, зумовлені, з одного боку, специфікою предмета правового регулювання, з іншого - вадами «інструментарію», за допомогою якого це правове регулювання здійснюється. Тому предметом подальших досліджень у зазначеній сфері наукових інтересів може бути проблема ефективності правового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

СПИСОК ИКРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кононенко Д.Ф. Проблема юридичної автономії міжнародних контрактів від міжнародних актів, якими запроваджуються економічні санкції. Правова держава. 2016. № 23. С. 158-161.

2. Шестакова М.П. Тенденции развития правового регулирования международной купли-продажи. Журнал российского права. 2013. № 4. С. 78-91.

3. Фаткуллин Ф.Н. Проблемы теории государства и права : курс лекций. Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 1987. 335 с.

4. Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні : дис. на здоб. наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.03. Київ : ІДІП НАНУ, 2007. 453 с.

5. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23 червня 2005 року № 2709-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2709-15.

6. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII. Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12.

7. Principles of International Commercial Contracts. UNIDROIT. International Institute for the Unification of Private Law. Roma, 1994. URL: http://www.unidroit.org/english/principles/contracts/principles1994/1994fuNtext-english.pdf.

8. Principles of European Contract Law. PECL. The Lex Mercatoria (Old and New) and the Translex Principles. URL: https://www.trans-lex.org/ 400200/_/pecl/.