Ґенеза проблеми формування державної антикорупційної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Ґенеза проблеми формування державної антикорупційної політики України

Фесенко Т.В.

Фесенко Т.В., аспірант кафедри поліцейського права Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є дослідження історико-правових передумов формування державної антикорупційної політики України та виокремлення авторської періодизації її становлення. У роботі наголошено, що становлення держави стало основою для наділення окремих осіб державно-владними функціями і, як наслідок, створило корупційні ризики, особливо після того, як державне управління стало професійною функцією певної частини суспільства. Становлення апарату управління та апарату примусу відбувалося відповідно до суспільно-політичних потреб, рівня розвитку економіки, природно-географічних умов тощо. Визначено, що аналіз державної антикорупційної політики повинен включати два основні вектори: по-перше, дослідження соціального та історико-правових аспектів мають включати періодизацію протягом усього історичного періоду; по-друге, акцентоване дослідження стану державної антикорупційної політики, потребує аналізу процесів за часів незалежної України.

З'ясовано, що тривале перебування України у складі імперій наклало відбиток на розвиток правовідносин та правосвідомості українського народу. Цю обставину необхідно враховувати, вивчаючи особливості здійснення державної антикорупційної політики. Досліджено історико-правові передумови формування державної антикорупційної політики України. Зазначено, що дослідження історично-правових аспектів державної антикорупційної політики сприятиме загальному розумінню корупційних явищ. Аналіз історико-правових досліджень у сфері державної антикорупційної політики дає змогу сформувати певні висновки та представити власне бачення періодизації її основних етапів:

- античний період;

- період Київської Русі ІХ - сер. ХІІІ ст.;

- період Галицько-Волинського князівства (кінець ХІІ - перша половина XIV ст.);

- період Великого князівства Литовського XIV-XVI ст.;

- період Речі Посполитої (1569-1795 рр.);

- період двох імперій: Російської та Австро-Угорської;

- період національної революції початку XX ст.;

- радянський період розвитку держави і права;

- сучасний етап розвитку національної системи права.

Ключові слова: корупція, антикорупційна політика, хабар, корупційні проступки, історичний розвиток, протидія.

GENESIS OF THE PROBLEM OF FORMATION OF STATE ANTI-CORRUPTION POLICY OF UKRAINE

The purpose of the article is to study the historical and legal prerequisites for the formation of the state anti-corruption policy of Ukraine and to separate the author's periodization of its formation. The article emphasized that the formation of the state became the basis for empowering individuals with state-power functions, which in turn created corruption risks. Especially after public administration has become a professional function of a certain part of society. Formation of the management and coercion apparatus occurred in accordance with socio-political needs, the level of economic development, natural and geographical conditions, etc. It is determined that the analysis of state anti-corruption policy should include two main vectors: first, studies of social and historical and legal aspects should include periodization throughout the historical period; secondly, an accentuated study of the state of anti-corruption policy requires an analysis of the processes of independent Ukraine. It is found that the long stay of Ukraine as part of the empires has left a mark on the development of legal relations and justice of the Ukrainian people. This fact should be taken into account when studying the peculiarities of the implementation of the state anti-corruption policy. Historical and legal prerequisites for the formation of the state anti-corruption policy of Ukraine are investigated. It is stated that the study of the historical and legal aspects of the state anti-corruption policy will contribute to the general understanding of corruption phenomena. The analysis of historical and legal researches in the field of state anti-corruption policy allows to form certain conclusions and to present own vision of periodization of the main stages of the last:

Ancient period;

- the period of Kievan Rus IX - ser. XIII century;

- period of Galicia-Volyn principality end of XII - first half of XIV century;

- the period of the Grand Duchy of Lithuania in the fourteenth and sixteenth centuries;

- the period of the Commonwealth (1569-1795);

- the period of the two empires of Russia and Austria-Hungary;

- the period of the national revolution of the early twentieth century;

- Soviet period of development of the state and law;

- the current stage of development of the national system of law.

Key words: corruption, anti-corruption policy, bribe, corruption offenses, historical development, counteraction.

Постановка проблеми

Під час детального аналізу будь-якої проблематики не можна оминути увагою історичні передумови її формування. У нашому випадку питання державної антикорупційної політики потребує історичної ретроспективи. При цьому такий історико-правовий аналіз найбільш чітко відображатиме еволюцію корупції як явища та способів і форм боротьби із корупційними проявами у різні історичні епохи.

Ми розуміємо, що комплексне дослідження питання з історико-правової точки зору є предметом окремої уваги науковців, тому вважаємо за потрібне оглядово розкрити питання антикорупційної політики, з виокремленням найбільш характерних рис кожного історичного періоду.

Дослідження історично-правових аспектів державної антикорупційної політики сприятиме загальному розумінню корупційних явищ. Лише в останні роки з'являються роботи науковців у сфері історії держави та права, при цьому комплексне дослідження проблеми не проводилося.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Із числа науковців, що аналізували історико-правові аспекти анти- корупційної політики, виокремлюємо А.В. Волошенко, ГД. Божка, О.А. Гавриленка, К.М. Зубова, О.А. Клад- ченка, О.Л. Горгана, К.В. Ростовську.

Метою статті є дослідження історико-правових передумов формування державної антикорупційної політики України та виокремлення авторської періодизації її становлення.

Виклад основного матеріалу дослідження

А.В. Волошенко у своїй статті констатує, що корупційні практики супроводжують всю економічну історію людства. Еволюціонуючи, корупція від окремих, спорадичних проявів у вигляді хабарництва, перетворилася на складне, системне, багатогранне явище як локального, так і глобального виміру [1, с. 13].

Однак, на нашу думку, така констатація є поспішною, оскільки, економічна історія людства (відповідно до офіційної історіографії - Т. Ф.) має значно більший період розвитку, ніж державно організоване суспільство. Ми пропонуємо за основу брати саме періодизацію розвитку державно організованого суспільства. Найдавнішими державами (стосовно протодержав питання залишається відкритим - Т. Ф.) є країни Стародавнього Сходу та Північної Африки (міста-держави міжріччя Тигру та Ефрату, Стародавній Єгипет тощо). Уже в цих державах постає питання щодо протидії корупційним проявам.

При цьому більшість науковців схиляються до думки, що жодна із соціально-політичних та економічних систем не мала і не має повного імунітету від корупції. Змінюються лише її обсяги та прояви, а також можливості, які визначаються ставленням держави і суспільства до корупційних проявів. Історико-правові дослідження достовірно засвідчують той факт, що корупція існувала в суспільстві з моменту виникнення держави, а отже, і створення державного апарату управління суспільством. Слід зазначити, що існують теорії, які заперечують історичний аспект корупції. Вони базуються на ідеологічних засадах та оцінюють корупцію як явище, притаманне лише окремим суспільно-економічним формаціям. Корупція в Україні є історичною спадщиною розвитку суспільства і кожної окремої держави, зокрема й українського суспільства та держави [2, с. 90].

Отже, формування держави стало основою для наділення окремих осіб державно-владними функціями, що, як наслідок, створило корупційні ризики, особливо після того, як державне управління стало професійною функцією певної частини суспільства. Становлення апарату управління та апарату примусу відбувалося відповідно до суспільно-політичних потреб, рівня розвитку економіки, природно-географічних умов тощо.

У сучасних умовах перед дослідниками історії держави і права України постало важливе завдання вивчити та узагальнити досвід державотворення та правотворення на українських землях у минулому, щоб накреслити шляхи використання найкращих його здобутків у формуванні антикорупційної складової державно-правового будівництва в Україні. Разом з тим, тривале перебування України у складі імперій наклало відбиток на розвиток правовідносин та правосвідомості українського народу. Цю обставину необхідно враховувати, вивчаючи особливості здійснення державної антикорупційної політики.

Представники сучасної історико-правової науки, використовуючи ґрунтовні праці попередніх періодів, ідуть шляхом звуження предмету дослідження та хронологічних рамок для більш детального аналізу окремих аспектів становлення державно-правових явищ.

Тому й ми здійснюватимемо аналіз державної антикорупційної політики в рамках такої періодизації, що включатиме два основні вектори:

- по-перше, дослідження соціального та історико-правових аспектів мають включати періодизацію протягом усього історичного періоду;

- по-друге, акцентоване дослідження стану державної антикорупційної політики потребує аналізу процесів за часів незалежної України.

А отже, класифікації потребуватимуть всі історико-правові епохи.

Варто звернути увагу на фактори, що враховуються при аналізі явища «корупція». У подальшому вони можуть виступати в якості критеріїв для класифікації.

У рамках нашої проблематики для формування періодизації розвитку суспільства, поряд з іншими критеріями, ми використаємо особливості реалізації державної антикорупційної політики.

Ще однією передумовою аналізу історико-правових засад протидії корупції в Україні є загальні закономірності розвитку системи права, що притаманні окремим цивілізаційним вимірам. У нашому випадку є підстави стверджувати про приналежність до європейського цивілізаційного виміру.

Остаточно не вирішеним питанням залишається періодизація історичних та суспільних процесів державної антикорупційної політики як у світі, так і в Україні.

Таким чином, більшість процесів державно-правового характеру на території України слід аналізувати принаймні з XV ст. до нашої ери, тобто появи держави кіммерійців. Щодо цього державного утворення даних археології та історії є дуже мало. А от їхні наступники: скіфи, сармати, а також грецькі міста-держави - справили значний вплив на формування власної унікальної моделі суспільно-політичного життя та отримали досить широке відображення у багатьох історичних джерелах.

У періодизації історії України саме приналежність Північного Причорномор'я до еллінського світу зумовлює інтерес до цих правових джерел.

У рамках XXVII Міжнародної історико-правової конференції 21-23 вересня 2012 p., яка проводилася в м. Євпаторія, О.Н Ярмиш запропонував аналіз специфіки організаційно-правових засад протидії корупції на українських землях від найдавніших часів до початку XXI ст. Автор констатує, що протягом тисячоліть народ України напрацював величезний досвід діяльності, спрямованої на протидію корупції. Цей процес не можна вважати рівномірно-поступальним. На різних етапах соціально-економічного розвитку, залежно від конкретно-історичної ситуації, органи державної влади по-різному визначали пріоритети.

Відомо, що в містах-державах Північного Причорномор'я здійснювалася боротьба з проявами корупції та запроваджувалися спеціальні органи, уповноважені здійснювати ці функції [3, с. 30-40].

Періодизація не є повною, якщо не враховувати досвід формування державної політики щодо протидії корупції в Київській Русі й Галицько-Волинському князівстві.

З погляду антикорупційної політики інтерес становлять два певною мірою автономних джерела [4, с. 37]:

«Покон вірний», укладений за доби княжіння Ярослава Мудрого. Саме цей нормативний документ уперше вводить у законодавчі межі діяльність особливих посадових осіб - вірників;

Устав Володимира Мономаха, який регулював становище залежних селян - закупів, обмежував лихву, забороняв перетворювати на раба неспроможного платити боржника-купця, якщо це сталося внаслідок нещасного випадку тощо. У ньому точніше визначено становище холопів [5, с. 135].

Козацька доба на території України теж має свої особливості у питаннях протидії корупції. З цієї проблематики проводилися окремі дослідження у вітчизняній науці. У праці «Корупція і Військо Запорозьке у 20-30-х рр. XVII ст.»Тарас Ковалець проаналізував історію Війська Запорозького першої половини XVII ст. та в контексті майже недослідженої проблематики здійснив спробу з'ясувати місце корупції в житті Війська Запорозького [6, с. 47-57].

За часів Великого князівства Литовського та Королівства Польського (а з 1569 р. Речі Посполитої - Т. Ф.) хабарництво мало «середньоєвропейський» характер, прояви якого були відносно незначними. При цьому, три Литовські Статути 1529, 1566, 1588 років передбачали покарання за вчинення низки корупційних злочинів.

Наприклад, норма арт. 9 розд. 2 Статуту 1529 р. містила санкцію у вигляді позбавлення злочинця посади за відпущення, вочевидь за хабар, шляхтича хорунжим з військової служби.

Покарання за корупційні правопорушення - це симбіоз майнових та ганебних санкцій, які, зазвичай, супроводжувалися конфіскацією майна або грошовими штрафами на користь потерпілого та суду. Тоді від «справедливого» королівського суду (який завжди ставав на бік багатшої сторони - Т. Ф.) постраждав сам Б. Хмельницький. Після його перемоги над Річчю Посполитою в Гетьманській державі також почало процвітати хабарництво [7].

Корупція в Російській імперії була настільки масштабним явищем, що пронизувала, по-перше, всю систему органів влади, а по-друге, ефективно виживала при спробах їй протидіяти.

Щодо протидії корупції у Російській імперії, то тут можна виокремити декілька підперіодів:

- до 1555 р., коли фактично було скасовано інститут «годівлі»;

- друга половина XVI - початок XVIII ст.;

- XVIII - початок XIX ст. ;

- XIX - початок XX ст.[8, с. 35].

Безумовно, XX століття насичене подіями й є визначальним у багатьох сферах сучасного суспільства.

Одним із найбільш авторитетних дослідників зовнішньоекономічної, фінансової, податкової, антикорупційної політики українських Урядів цього періоду є П.П. Гай-Нижник. Йому належить низка робіт, присвячених діяльності Урядів УНР, Гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР. На думку автора, найбільш виваженою фінансовою політикою відзначалася влада П. Скоропадського, яка спромоглася накопичити значні суми державного резерву, які в подальшому були неефективно витрачені або банально вкрадені за часів Директорії [9, с. 63].

Замість українських урядів на початку 1920-х років на більшості території України встановлюється радянська влада, яка, попри всі «намагання», не тільки не зуміла знищити корупційні явища, але й в умовах тоталітаризму (авторитаризму) надала їм специфічних форм та зробила всеосяжними.

Деякі дослідники класифікують етапи антикорупційної політики тільки в період незалежності України, виокремлюючи від чотирьох до семи основних етапів.

У своїй дисертаційній роботі В.В Побережний виокремлює чотири основні етапи антикорупційної політики [10]. А.М. Новак, аналізуючи процес формування національної антикорупційної політики в умовах реформування державного управління, акцентує увагу на тому, що вагомим завданням виступає визначення стратегії, тактики та конкретних заходів антикорупційної діяльності на кожному історичному етапі [11, с. 13--19]. Це не єдині аналогічні класифікації. У тому чи іншому варіантах окремі науковці формували періодизацію антикорупційної політики за час існування незалежної України.

Висновки

Отже, аналіз історико-правових досліджень у сфері державної антикорупційної політики дає змогу зробити певні висновки та представити власне бачення періодизації її основних етапів. А оскільки в науковій літературі аналогічної періодизації розвитку державної антикорупційної політики в Україні запропоновано не було, тому можемо надати авторське бачення періодизації протягом існування державно організованого суспільства. Виокремлюємо дев'ять основних етапів:

- античний період. Це період існування держав кіммерійців, скіфів, сарматів та грецьких полісів у Північному Причорномор'ї (VII ст. до н.е. - VII ст. н.е.) Сформовано основні моделі управління суспільством та системи права, вплив яких відчуваємо до сьогодні, а перебування цих міст під владою Риму утвердило дію римського права з класичним поділом на публічне та приватне;

- період Київської Русі (IX - сер. XIII ст.) характеризується формуванням на теренах України феодальної моделі управління суспільством, роздробленістю, а відповідно, і значними корупційними ризиками;

- період Галицько-Волинського князівства (кінець XII- перша половина XIV ст.) Цей період також відомий активним протистоянням між княжою та боярською владами, що теж можна розглядати як модель корупційного конфлікту;

- період Великого князівства Литовського XIV-XVI ст.: на початках відбувається рецепція права Київської Русі, у подальшому - три Литовські статути, прийняті в XVI ст., яскраво засвідчили приналежність української системи права до загальноєвропейської системи цінностей;

- період Речі Посполитої (1569-1795рр.) став симбіозом дії величезного спектру норм з погляду суверенів його формування (Польща, Московська держава, Кримське ханство, козацьке право, звичаєве, канонічне право тощо - Т. Ф.). Однак заперечувати основний вплив Речі Посполитої на формування права в цей час досить складно;

- період двох імперій: Російської та Австро-Угорської теж свідчить про дію норм європейських правових систем та особливий вплив континентальної правової сім'ї в XIX ст. через призму правових систем двох імперій. Xоча слід відмітити, що рівень та характер корупції в обох імперіях відрізнявся. Це пояснюється тими чинниками, про які йшлося раніше: різні моделі управління суспільством, підходи у праворозумінні тощо. На нашу думку, рівень корупції в Росії був вищим, хоча таких порівняльних даних ми не зустрічали, проте відзначаємо традиційну толерантність російського суспільства до корупції;

- період національної революції початку XX ст. Усі державні утворення цього періоду (УНР, ЗУИР, Українська держава - Т. Ф.) були спрямовані на західні традиції та стандарти у сфері права. Xоча не те що дієвої, а й будь-якої комплексної антикорупційної політики не було сформовано, в рамках загальної державної стратегії корупція визначалася як негативний чинник, що потребує протидії;

- радянський період розвитку держави і права вплинув на формування номенклатурної корупції, а в подальшому сприяв її поширенню фактично на всі сфери життя та діяльності суспільства, хоча саме ця правова система стала основною для сучасної України;

- сучасний етап розвитку національної системи права - це період конвергенції з європейською системою права, унаслідок якої система джерел національного права збагатилася під впливом європейської системи права, особливо у питаннях протидії корупції.

Література

історичний правовий державний корупція

1. Волошенко А.В. Корупція: історичні витоки та сучасні прояви. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 3. С. 8-16.

2. Дєхтярьова С.В Боротьба з корупцією як невід'ємна складова становлення української державності. Актуальні проблеми державного управління: зб. наук.пр. / редкол.: С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 4 (34). 300 с.

3. Ярмиш О.Н, Гавриленко О.А Одне з «вічних» питань історико-правової реальності: організаційно-правові засади протидії корупції з вітчизняного досвіду. Історико-правова реальність у глобальному і регіональному вимірах: матеріали XXVII Міжнародної історико-правової конференції 21-23 вересня 2012 p., м. Євпаторія. Частина І. Київ - Сімферополь: ДОЛЯ, 20І2. 344 с.

4. Терлюк І.Я. Історія українського права від найдавніших часів до XVIII століття: навчальний посібник з історії держави і права України. Львів, 2003. 156 с.

5. Іванов В.М. Історія держави і права України: підручник. Київ:КУПНАНУ, 2013. 892 с. https://lawbook.online/derjavi-prava-istoriya/ ruska-pravda-prostorova-65551.html.

6. Ковалець Т.Ф Корупція і Військо Запорозьке у 20-30-х рр. XVII ст. Український історичний збірник. 2013. Вип. 16. Київ: Інститут історії України, 2013. 460 с.

7. Чишко К.О. Історичні передумови формування антикорупційного законодавства України. Держава та регіони. Серія «Право».

8. № 2(64). URL: http://www.law.stateandregions.zp.ua/archive/2_2019/15.pdf.

9. Ярошенко М.О. Запобігання корупції в системі губернської адміністрації в Наддніпрянській Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.).Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2016. Вип. 36(1). С. 33-36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2016_36(1) 8.

10. Гай-Нижник П.П. Прояви корупції у закордонних інституціях і представництвах УНР у 1919-1920 рр. як чинник загрози національній безпеці України. Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України на варті національних інтересів: збірник статей і матеріалів. Київ: ТОВ «Видавництво «Прометей», 2019. Cерія «Світові традиції державного управління». Випуск VIII. 2019. C.59-89.

11. Побережний В.В. Становлення запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади України: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. Київ, 2014. 20 с.

12. Новак А.М. Історико-теоретичні основи формування національної антикорупційної політики в Україні в 1991-2017 роках. Вчені записки. Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія «Державне управління». 2018. Т 29(68). № 4. С. 13-19. Режим доступу: http://www.pubadm.vemadskyjoumals.in.Ua/joumals/2018/4_2018/5.pdf.

Размещено на Allbest.ru