Суспільний інтерес чи захист персональних даних: межі та пріоритети в умовах пандемії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Суспільний інтерес чи захист персональних даних: межі та пріоритети в умовах пандемії

Щербина А.О.

Щербина А.О., засновник Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС ПЕЙ ГРУП

У статті розглянуто питання визначення змісту персональних даних, які становлять особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, зокрема, осіб, хворих на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру. З'ясовано, що такими персональними даними є прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання, місце перебування, роботи, навчання, лікування, відвідування релігійних об'єктів, шляхи пересування, інформація про власний автотранспорт, факти проведення медичного обстеження, його результати. Висвітлюються нормативні положення та наукові підходи до з'ясування поняття «суспільний інтерес» та його конкретизації в умовах боротьби з пандемією коронавірусу в Україні. Виявляються правові та етичні засади роботи журналістів та засобів масової інформації щодо висвітлення та поширення персональних даних осіб, які хворіють на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру. До таких основних засад віднесено обов'язкову письмову згоду осіб, які хворі на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру, на використання їх персональних даних, винятки становлять рішення суду про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності осіб, що порушують правила карантину, які вступили в законну силу. Аналізуються та узагальнюються критерії та основні маркери правомірності дій медичних працівників, журналістів, правоохоронців, пересічних громадян щодо розголошення персональних даних хворих на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру, які здійснюються у будь-якій формі поширення такої інформації: усно, письмово чи за допомогою будь-яких технічних приладів. Доведено, що міжнародне та національне законодавство передбачає можливості для опрацювання та поширення персональних даних для моніторингу епідемій та їхнього розповсюдження, що є проявом суспільного інтересу. З'ясовано, що для цілей боротьби із пандемією коронавірусу, що виражає суспільний інтерес, є виправданими певні обмеження правил захисту персональних даних, проте медичні працівники, журналісти, правоохоронці та представники публічної влади повинні знаходити баланс між правом суспільства на інформацію та потенційною шкодою, якої може завдати ця інформація.

Ключові слова: персональні дані, суспільний інтерес, коронавірус, пандемія, обмеження, розголошення.

PUBLIC INTEREST OR PROTECTION OF PERSONAL DATA:LIMITS AND PRIORITIES UNDER PANDEMIC

The scientific article addresses the issue of determining the content of personal data that poses a particular risk to the rights and freedoms of personal data subjects for coronavirus patients, their family members, their contact persons, or persons with such suspicion. It is revealed that such personal data are surname, first name, patronymic, address of residence, place of residence, work, study, treatment, visit to religious sites, ways of movement, information about own motor transport, facts of medical examination, his results. The regulations and scientific approaches to clarifying the notion of public interest and its specification in the context of combating the coronavirus pandemic in Ukraine are highlighted. The legal and ethical principles of the work of journalists and the media in the coverage and dissemination of personal data of persons with coronaviruses, their families, persons who have contacted them or persons with such suspicion are revealed. Such basic principles include the mandatory written consent of persons with coronaviruses, their families, persons who have contacted them or persons who have such suspicion of using their personal data, exceptions are the court's decision to bring to administrative or criminal liability of persons who violate the quarantine rules that have come into force. The criteria and main markers of legitimacy of actions of medical workers, journalists, law enforcement officers, ordinary citizens, concerning disclosure of personal data of patients with coronavirus, their family members, persons who have contacted them or persons who have such suspicion, are analyzed and summarized - any form of disseminating such information orally, in writing or through any technical device. It is proved that international and national legislation provides for the possibility of processing and disseminating personal data for monitoring epidemics and their dissemination, which is a manifestation of public interest. It has been found that for the purposes of combating a public interest coronavirus pandemic, certain restrictions on the rules of personal data protection are justified, but health professionals, journalists, law enforcement and public authorities must strike a balance between the public's right to information and the potential harm may ask for this information.

Key words: personal data, public interest, coronavirus, pandemic, restrictions, disclosure.

Актуальність теми

Сучасний світ зустрівся з новими викликами для дотримання прав людини, цінностей демократії та засад інформаційного суспільства, що спричинені пандемією коронавірусу. Україна вживає комплекс заходів з урегулювання суспільних відносин, що докорінно змінюються у цих умовах, шляхом прийняття таких документів, як: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» [14], «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» [13]. Проте вони не визначають пріоритет суспільного інтересу чи захисту персональних даних хворих на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру.

Засоби масової інформації повідомляють про значну кількість випадків розголошення інформації про місце проживання, роботи, переміщення осіб, що захворіли на коронавірус, та осіб, що з ними контактували. Є випадки поширення у соціальних мережах особистих даних громадян, які хворіють чи померли від COVID-19. Наприклад, видання «Вести» у своєму матеріалі опублікувало номери будинків киян, начебто хворих на коронавірус. Представники видання заявляли, що дані отримали з власних джерел у медичних колах, і пояснювали, що оприлюднили адреси для того, щоб «кияни мали уявлення про масштаби епідемії і дотримувалися карантину» [1]. Матеріал з адресами будинків почали активно публікувати такі сайти, як From-ua, «Фраза», «Народна правда», а також Gazeta.ua, Depo.ua. Паралельно у телеграм-каналах вже розміщують скріншоти списків не лише самих будинків, а й номери квартир, де нібито живуть хворі на коронавірус кияни [1]. У соціальних мережах стрімко поширюються персональні дані про осіб, що захворіли на короно- вірус [13]. У багатьох випадках розголошення такої інформації спричиняло прояви агресії щодо таких осіб та порушення їх прав. Наприклад, третього березня у Чернівцях занепокоєні мешканці пікетували будинок першого хворого на коронавірус, отримавши з соцмереж та місцевих ЗМІ його домашню адресу разом з інформацією про те, що дружина хворого залишається на самоізоляції вдома. Показовим є й інцидент у Нових Санжарах, де учасники заворушень жбурляли каміння в автобуси з евакуйованими з Уханя українцями [22].

Проте представники публічної влади наголошують, що персональні дані не можуть бути розголошені на підставі лише суспільного інтересу [13; 2]. Захист персональних даних в Україні регламентується Законом України «Про захист персональних даних», і представники влади обіцяють не допустити витоку персональних даних.

Ступінь наукової розробки

Поняття, порядок використання та механізми захисту персональних даних досліджували такі вчені, як В. Брижко, А. Пазюк, О. Дмитренко, М. Різак, А. Туніка, А. Чернобай. Питаннями, пов'язаними із визначенням змісту та меж суспільного інтересу, займались такі вчені, як Д. Луспеник, Д.Маріц, О.Нестеренко, О. Посикалюк та інші. Проте питання визначення критеріїв та меж переважного застосування правил захисту персональних даних чи розкриття такої інформації для задоволення суспільного інтересу у вітчизняній правовій науці досліджені мало. Мета статті полягає у з'ясуванні основних юридичних маркерів та критеріїв, що дозволять визначитись журналістам, правоохоронцям та громадянам щодо правомірності розголошення персональних даних хворих на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру, в ЗМІ, соціальних мережах та публічних висловлюваннях.

Основний зміст

Особливості використання персональних даних визначені Законом України «Про захист персональних даних» [16]. У ст.2 цього закону подано визначення персональних даних як відомостей чи сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Аналізуючи перелік відомостей, що складають персональні дані, ми з'ясували, що у Законі України «Про захист персональних даних» чітко не вказано зміст відомостей, що складають персональні дані, проте Законом України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу віднесено дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження [17]. Конституційний Суд України Рішенням від 30 жовтня 1997 року N 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані [20], а рішенням від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, пояснив, що до інформації про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) входять відомості про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я і так далі [21].

Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу не є вичерпним, і більша їх частина визнається конфіденційною інформацією. Основними правилами використання такої інформації є недопущення збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження [17]. Враховуючи зазначене вище, доходимо висновку, що Конституційний Суд України вважає перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не вичерпним.

Порядок повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних під час їх обробки, а також оприлюднення вказаної інформації, визначає перелік персональних даних, обробка яких становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, це, зокрема, дані про стан здоров'я, місце перебування та шляхи пересування особи [11].

Проте міжнародне та національне законодавство вказує на можливості правового обмеження захисту персональних даних. Так, Регламент Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 2016/679 від 27 квітня 2016 року «Про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ ЄС (Загальний регламент про захист даних)», право на захист персональних даних не є абсолютним правом; воно повинне розглядатися в зв'язку з його функцією в суспільстві та бути збалансованим з іншими фундаментальними правами згідно з принципом пропорційності. Цей Регламент також надає простір для маневру для держав-членів в уточненні своїх норм, зокрема щодо опрацювання спеціальних категорій персональних даних («чутливих даних»). Відповідно, цей Регламент не виключає законодавство держави-члена у визначенні обставин особливих ситуацій опрацювання, зокрема в уточненні умов, за яких опрацювання персональних даних є правомірним. Опрацювання персональних даних необхідно також вважати законним, якщо постає необхідність захистити інтерес, що є важливим для життя суб'єкта даних або життя ще однієї фізичної особи. Опрацювання персональних даних на підставі життєво важливого інтересу іншої фізичної особи повинно мати місце лише у разі, коли опрацювання неможливо відкрито здійснювати на іншій законній підставі. Деякі типи опрацювання можуть ґрунтуватися на важливих підставах суспільного інтересу та життєво важливих інтересах суб'єкта даних, наприклад, якщо опрацювання є необхідним для гуманітарних цілей, у тому числі моніторингу епідемій та їхнього розповсюдження, чи у разі надзвичайних гуманітарних ситуацій, зокрема в ситуаціях стихійних лих і антропогенних катастроф [19].

Ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних або Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 25 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб'єктів персональних даних чи інших осіб. Зазначено також у цій статті, що дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється: 1) фізичною особою винятково для особистих чи побутових потреб; 2) винятково для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів [16]. Таким чином, винятками з правил захисту персональних даних є використання відповідної інформації для особистих потреб, а в сучасному світі - це і для соціальних мереж; для підготовки матеріалів журналістами для ЗМІ; забезпечення національної безпеки. Таким чином, персональні дані захищаються міжнародним та національним законодавством, яке містить винятки з правил, що зумовлені також задоволенням суспільного інтересу.

Термін «суспільний інтерес» вживається в Законі України «Про доступ до публічної інформації» (ст. 6), хоча на нормативному рівні відсутнє його легальне визначення. Однак, як відзначає О. Нестеренко, у ст. 1 законопроекту «Про доступ до публічної інформації» містилося визначення цього терміна, проте було виключено [9]. З огляду на специфіку Закону України «Про доступ до публічної інформації» зміст поняття «суспільний інтерес» є іншим. Однак визнання інформації, яка відповідає суспільним інтересам, є юридичним фактом, який спричиняє відповідні правові наслідки - виникнення інформаційних відносин. Д. Маріц вважає, що суспільний інтерес у публічних правовідносинах має такі ознаки: така інформація є публічною з обмеженим доступом; інформація була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; інформація перебуває у володінні розпорядника інформації; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, специфічний суб'єктний склад таких правовідносин [8].

У Постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» [18] міститься перелік орієнтовних підстав, які дають змогу визначити, становить така інформація суспільний інтерес чи ні. Отже, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє: 1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину; 2) необхідності роз'яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії; з'ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа; 3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень; 4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ; 5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців; 6) захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про справжній стан довкілля та чинники, які на нього впливають; 7) виявленню ризиків для здоров'я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам; 8) виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб; 9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо; 10) інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/ або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті - в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері; 11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників; 12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов'язків, дискримінації за будь-якою ознакою; 13) інноваціям, науковим дослідженням; 14) економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям; 15) виявленню фактів уведення громадськості в оману.

Європейський суд з прав людини виробив ряд фундаментальних принципів, що стосуються діяльності журналістів в аспекті поширення інформації, що становить суспільний інтерес. Такі принципи можуть застосовуватися судами в Україні, оскільки рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні. Отже, такими принципами є: 1) належне повідомлення інформації та ідей стосовно питань, які становлять громадський інтерес; 2) належне повідомлення про роботу судів (попереднє обговорення таких спорів чи то у спеціалізованому журналі, чи в широкій пресі, чи серед громадськості взагалі); 3) ведення політичної дискусії (в цій боротьбі кожен використовує ту зброю, яка є в його розпорядженні, і в цьому немає нічого незвичайного для запеклої політичної дискусії); 4) твердження про брутальність поліції (питання, яке становить загальний інтерес, оскільки багато людей розповідають такі історії, й ці історії настільки численні і схожі між собою, що їх не можна вважати простою вигадкою); 5) представлення в репортажі соціальної проблеми (надання слова групі екстремістські налаштованих юнаків, які поширюють расистські висловлювання); 6) захист та компенсація за шкоду, завдану в результаті наукових розробок, а також сім'ї численних жертв трагедії, які були життєво зацікавлені в тому, щоб бути обізнаними з усіма фактами (питання, яке збурило громадськість); 7) вільна циркуляція інформації у передвиборчий період (для забезпечення вільного вираження поглядів народу під час обрання законодавчої влади); 8) страйк проти головних фірм (публікація під час соціального конфлікту, оскільки проблеми зайнятості й оплати праці завжди привертають загальну увагу); 9) надання інформації про поточні події, погляди та ідеї є роллю преси; 10) дії або бездіяльність Уряду (помилки перебувають під пильним контролем не тільки законодавчої та судової влади, але й преси та громадськості) [6]. Отже, якщо проаналізувати наведені положення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію» та принципи ЄСПЛ у світлі питання суспільного інтересу, то можна дійти висновку, що сфера, яку охоплюють у своїй діяльності ЗМІ, є дуже широкою, а тому загалом і становить суспільний інтерес для громадськості. Отже, «суспільний інтерес» та «суспільно необхідна інформація» є взаємопов'язаними поняттями. Однак відмінною рисою цих понять є різна сфера їх використання та застосування: приватна або публічна сфери. Хоча ключовим у розумінні поняття «суспільно необхідна інформація», на думку О.О. Посикалюк, є категорія суспільного інтересу [12, с. 146].

Таким чином, постає питання про співвідношення приватного та публічного інтересу в таких правовідносинах. Є важливим з'ясування умов, за яких суспільний інтерес переважає над принципом захисту персональних даних, коли вони можуть розголошуватись без згоди їх власника.

Водночас Д. Луспеник зазначає, що суд має упевнитись, чи є поширена інформація про приватне і сімейне життя публічної особи предметом суспільного, громадського інтересу, чи переважає право громадськості знати цю інформацію над правом власника на її захист [7, с. 103]. У цьому контексті погоджуємося з твердженням Д. Маріц, що суспільний інтерес - гнучке поняття, яке змінюється з часом і залежно від обставин конкретної справи. Суспільний інтерес можна визначити як те, що дає користь суспільству. При цьому те, що лише цікавить або розважає суспільство, є сенсаційним, не становить суспільний інтерес (наприклад, подробиці особистогожиття політика чи іншого публічного діяча, які не стосуються публічних функцій чи публічної ролі особи) [10].

Д. Маріц запропонувала під суспільним інтересом розуміти коло питань, які стосуються найрізноманітніших сфер суспільних відносин, що пов'язані із правом кожного на доступ до інформації, яка може визнаватись суспільно необхідною з огляду на судову практику, що склалась, а поширення суспільно необхідної інформації забезпечує дотримання та реалізацію конституційних прав і свобод людини на інформацію, та переважає право громадськості знати певну інформацію над потенційною шкодою від її поширення, якщо мета поширення такої інформації є легітимною, необхідною та доцільною в демократичному суспільстві. Загальними ознаками суспільного інтересу, на думку Д. Маріц, є суспільна необхідність; легітимність; доцільність; корисність; перевага суспільного інтересу над потенційною шкодою від її поширення. Цей науковець запропонувала також розрізняти «суспільний інтерес» у приватних та публічних правовідносинах. Для такого розмежування вона вважає за необхідне обрати такі критерії, як суб'єктний склад, предмет суспільного інтересу, проте спільною ознакою (приватної та публічної сфери) вважає мету, яка полягає в отриманні, поширенні (розповсюдженні) інформації, що становить користь для суспільства [8].

Таким чином, з урахуванням зазначеного можна вважати, що для цілей боротьби із пандемією коронавірусу, що виражає суспільний інтерес, є виправданими певні обмеження правил захисту персональних даних. Водночас здоров'я кожної людини - це частина її приватного життя. І захворювання на коронавірус COVID-19 не є винятком. Стандарти журналістської етики в усьому світі захищають право людей на приватність і не допускають необґрунтованого втручання журналістів у приватне життя. Наприклад, у Кодексі мовлення британського регулятора Офком зазначено, що прикладами інтересів суспільства можуть бути виявлення або розкриття злочину, захист здоров'я та безпеки населення, розкриття помилкових заяв, зроблених окремими особами або організаціями, або виявлення некомпетентності, що впливає на суспільство [4]. Журналіст має знаходити баланс між правом суспільства на інформацію та потенційною шкодою, якої може завдати ця інформація. Американське Товариство професійних журналістів у своєму кодексі радить зважувати наслідки розголошення персональної інформації про приватних і публічних осіб: «Усвідомте, що приватні особи мають більше права контролювати інформацію про себе, ніж громадські діячі та інші, які шукають влади, впливу чи уваги. Зважте наслідки публікації чи трансляції особистої інформації» [5]. «Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи», - йдеться в Кодексі етики українського журналіста [3]. Таким чином, ЗМІ можуть повідомляти про хворих на COVID-19 лише з прямої та однозначної особистої згоди людини, про яку йдеться. Розголошення цієї інформації без дозволу може завдати моральної шкоди не лише самому хворому, а й близьким і рідним, а також несе загрозу подальшої стигматизації та навіть фізичної розправи. Також не можна публікувати персональні дані особи, підозра про хворобу якої на коронавірус не підтвердилась. Ця інформація може мати ті самі згубні наслідки, що повідомлення про те, що людина хвора. Навіть якщо згодом підозра не підтвердиться, і ЗМІ про це повідомить, то все одно не можна гарантувати донесення цієї новини до всіх читачів / глядачів / слухачів, які раніше довідались про підозру. Повідомляти персональні дані людини, померлої від COVID-19, можна лише з дозволу або за ініціативою рідних померлої людини. Журналісти можуть проводити розслідування, але озвучувати імена тих, із ким контактувала людина, в якої підтверджений коронавірус, можна лише з її та їхньої безпосередньої згоди. Звинувачувати людину в тому, що вона навмисно або через недбалість когось заразила чи могла заразити, абсолютно неприйнятно, як і створювати підґрунтя для таких звинувачень [22]. Єдиним винятком з правил захисту персональних даних осіб, що хворіють на коронавірус, є висвітлення інформації про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності особи, що порушила карантинні обмеження.

Висновки

Таким чином, ми вважаємо, що персональними даними, які становлять особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, зокрема, осіб, хворих на коронавірус, членів їх сімей (у тому числі померлих), осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру, є їх прізвище, ім'я, по батькові, адреса їх проживання (включаючи вказівку номеру будинку без вказівки номеру квартири), місце їх перебування, роботи, навчання, відвідування релігійних об'єктів, шляхи пересування, інформація про їх власний автотранспорт, факти проведення медичного обстеження, його результати. Основним правилом для розголошення персональних даних осіб, які хворі на коронавірус, членів їх сімей, осіб, що з ними контактували, чи осіб, що тільки мають таку підозру, є тільки їх письмова згода, або рішення суду про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності осіб, що порушують правила карантину, яке вступило в законну силу. Ці правила стосуються розголошення персональних даних зазначених категорій осіб в процесі професійної діяльності як медичних працівників, журналістів, правоохоронців, так і пересічних громадян, що здійснюється у будь-якій формі поширення такої інформації: усно, письмово чи за допомогою будь-яких технічних приладів.

Література

юридичний суспільний інформаційний приватність

1. «Коронавірус тут»: що порушує публікація адрес начебто хворих на коронавірус киян. URL: https://netfreedom.org. ua/article/koronavirus-tut-shcho-porushuye-publikaciya-adres-nachebto-hvorih-na-koronavirus-kiyan.

2. Влада Закарпаття обіцяє не допустити витоку персональних даних хворих на COVID-19. URL: https://trubyna.org.ua/zakarpattya/vlada-zakarpattia-obitsiaie-ne-dopustyty-vytoku-personalnykh-danykh-khvorykh-na-covid-19/ (дата звернення 09.04.2020).

3. Етичний кодекс українського журналіста. URL: https://risu.org.ua/ua/index/projects/masmedia/16251/.

4. Кодекс мовлення британського регулятора Офком. Розділ восьмий: Конфіденційність. 03 апреля 2017. URL: https:// www.ofcom.org.uk/tv-radio-and-on-demand/broadcast-codes/broadcast-code/section-eight-privacy.

5. Кодекс этики SPJ, пересмотренный 6 сентября 2014 года в 16:49 CTна Национальном конгрессе SPJв Нэшвилле, штат Теннесси. URL: https://www.spj.org/ethicscode.asp

6. Котюжинська ТСуспільно значуща інформація: законодавче визначення та судова практика. Телекритика. URL: http://ru.telekritika.ua/yuridichna-consultaciya/20ь8-09-05/40399.

7. Луспеник Д.Д. Право на недоторканість приватного життя публічних осіб у контексті дифамаційного спору: практичні рекомендації. Часопис цивільного та кримінального судочинства. 2011. № 2. С. 92-106.

8. Маріц Д. Поняття «суспільний інтерес» в інформаційних правовідносинах. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 11. С.165-170. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/11/33.pdf.

9. Нестеренко О. Деякі проблеми застосування Закону України «Про доступ до публічної інформації». Права людини в Україні / Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. URL: http://khpg.org/index.php?id=1317625772(дата звернення: 18.10.2018).

10. Перевірка суспільним інтересом / Центр демократії та верховенства права. URL: https://cedem.org.ua/2017/05/perevirka-suspilnym-interesom/ (дата звернення: 14.10.2018).

11. Порядок повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації: Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 08.01.2014 № 1/02-14. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14.

12. Посикалюк О.О. Суспільно необхідна інформація як межа здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичних осіб. Університетські наукові записки. 2012. № 4 (44). С. 145--152.

13. Прикарпатців попереджають: За розголошення даних хворих на коронавірус - кримінальна відповідальність. URL: http://blitz.if.ua/news/za-rozgoloshennya-danikh-khvorikh-na-koronavirus-peredbachena-kriminalna-vidpovidalnist-golovniy- politseyskiy-oblasti.

14. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVlD-19): Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/530-20.

15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19): Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n356.

16. Про захист персональних даних : Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 34. ст. 481

17. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. N 48. ст. 650.

18. Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації: Постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 / Вищий адміністративний суд України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010760-16 (дата звернення: 13.10.2018).

19. Регламент Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 2016/679 від 27 квітня 2016 року «Про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ ЄС (Загальний регламент про захист даних)». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_008-16.

20. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31,47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К.Г. Устименка) від 30 жовтня 1997 року N 5-зп Справа N 18/203-97 URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-97.

21. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України N 1-9/2012 від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 URL: zakon.rada.gov.ua/go/v002p710-12.

22. Чи можна медіа називати імена хворих на COVID-19? А якщо це політики? URL: https://detector.media/community/ article/175907/2020-03-27-chi-mozhna-media-nazivati-imena-khvorikh-na-covid-19-a-yakshcho-tse-politiki/.

Размещено на Allbest.ru