Генезис розвитку адміністративних процедур у сфері міграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генезис розвитку адміністративних процедур у сфері міграції

Єрмаков Ю.В., здобувач кафедри адміністративного та митного права Університету митної справи та фінансів

Наукова стаття присвячена розкриттю генезису розвитку адміністративних процедур у сфері міграції. Виокремлено три групи досліджень стану сучасних наукових розробок адміністративних процедур у сфері міграції: теоретико-правові засади адміністративних процедур у діяльності органів влади; адміністративно-правові аспекти діяльності органів публічної адміністрації у сфері імміграції; адміністративно-правові аспекти діяльності органів публічної адміністрації у сфері еміграції.

Питання міграції (міграційної політики) розглядали: О.О. Бандурка «Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні» (2002 рік) [3]; С.О. Мосьондз «Державна міграційна політика в сучасній Україні (адміністративно-правовий аспект)» (2003 рік); В.І. Олефір «Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект)» (2005 рік); Н.П. Тиндик «Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні» (2009 рік); А.І. Cупруновський «Міграційне право в системі права України» (2011 рік); О.О. Воронятніков «Адміністративно-правовий статус державної міграційної служби України» (2012 рік).

Виділено дослідження, які стосуються вивчення еміграції та міграції в Україні: С.С. Саїв «Правове регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні (адміністративно-правовий аспект)» (2007 рік); Л.Л. Савранчук «Публічне адміністрування оформлення та видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну» (2012 рік); І.В. Михайлишин «Адміністративно-правові засади забезпечення реалізації конституційного права громадян на вільне пересування та вибір місця проживання» (2013 рік); Я.А. Поєдинок «Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту» (2013 рік).

Ключові слова: адміністративна процедура, генезис, дослідження, адміністративно-правові аспекти діяльності органів публічної адміністрації у сфері імміграції, адміністративно-правові аспекти діяльності органів публічної адміністрації у сфері еміграції.

Genesis of administrative procedure development at sphere of migration

The article is dedicated to the genesis of the development of administrative procedures in the sphere of migration. Three groups have been violated. I will become of the current scientific knowledge of administrative procedures in the field of migration: legal and theoretical ambushes of administrative procedures in the administrative organs of power; administrative and legal aspects of public administration in the sphere of social sciences; administrative and legal aspects of public administration in the sphere of public relations.

Migration (migration politics) reserched: O.O. Bandurka “Administrative law regulation of the migration process in Ukraine” (2002) [3]; S.O. Mosondz “The State migration policy in current Ukraine (administrative and legal aspects)” (2003); B.I. Olefir “The State Migration Policy of Ukraine (organizational-legal aspect)” (2005); N.P. Tindik “Administrative and legal mechanism of regulation of migration in Ukraine” (2009); A.I. Suprunovsky “Migration law in the system of law of Ukraine” (2011); O.O. Voronyatnikov “Administrative and legal status of the sovereign migratory service of Ukraine” (2012).

Researches which touch the study of emigration and migration in Ukraine are selected: S.S. Saev “The Law of Regulation of Migration and Restoration of Physical Features in Ukraine (administrative and legal aspect)” (2007); L.L. Savranchuk “Public administration documents for those types of business documents for traveling abroad and those without large numbers to Ukraine” (2012); LV. Mikhaylishin “Administrative law ambush protection of the implementation of the constitutional right of the people in the village to rescue and vibrate the residence” (2013); Ya.A. Poedynok “Administrative realization about confession of foreign citizen and person without citizenship by a refugee and person which needs additional or temporal defence” (2013).

Key words: administrative procedure, genesis, compliance, administrative and legal aspects of public administration, public administration, administrative and legal aspects.

Етимологія слова «процедура» походить від латинського “procedo”, що означає «проходжу або просуваюсь» [25, с. 470; 33, с. 234]. У лексичному плані термін «процедура» взагалі визначається як «будь-яка тривала, послідовна справа, порядок, обряд» [8, с. 526], «офіційний порядок дій, виконання, обговорення чого-небудь» [16, с. 511]. Всі ці визначення мають низку спільних сутнісних рис: 1) це низка послідовних дій; 2) вони спрямовані на досягнення певного результату (оформлення, виконання, здійснення, обговорення будь-якої справи). Отже, процедура - це офіційно встановлений порядок виконання певної діяльності. З правової точки зору процедура - це регламентований юридичною нормою порядок дій або регулювання відповідних суспільних відносин у сфері правозастосування [6, с. 166].

Так, В.П. Тимощук визначає адміністративну процедуру як: встановлений законодавством порядок розгляду та вирішення адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ [1, с. 24]. На думку О.С. Лагоди, адміністративна процедура - це встановлений законом порядок розгляду та вирішення індивідуальних справ органами виконавчої влади й місцевого самоврядування, який закінчується прийняттям адміністративного акта або укладанням адміністративного договору [12, с. 4]. Своєю чергою Л.Л. Попов вважає, що адміністративні процедури - це процедури здійснення різних видів позитивної управлінської діяльності (процедури нормотворчої діяльності, процедури реалізації прав і обов'язків громадян і організацій у сфері управління, процедури контрольної діяльності), а також процедури, пов'язані з організацією роботи апарату органів виконавчої влади [20, с. 222].

О.С Лагода стверджує, що правова процедура характеризується такими ознаками: 1) це попередньо визначена модель її застосування у реальному житті, через яку досягається необхідний результат; 2) юридична сила, тобто норми, що визначають процедурну діяльність, закріплені у законі, як і основні; 3) межі регулятивного «впливу» процедурних норм [11, с. 13].

С. Гусаров, В. Білоус зазначають, що процедурні норми не торкаються змістової (внутрішньої) сторони реалізації основних норм, лише передбачають зовнішній процес їх впровадження; синхронність, тобто з виникненням основної норми відразу приймається процедурна [7, с. 10]. Це забезпечує нерозривність правотворчості та правореалізації, теорії та практики; законність - відповідність процедури нормативній моделі, закріпленій у нормативно-правовому акті; ознака демократизму правової процедури стосується тільки тих, які є шляхом до реалізації владних відносин [11, с. 13; 7, с. 10].

В.В. Ратніков стверджує, що адміністративна процедура є процесуальною формою юридичної діяльності уповноважених суб'єктів щодо досягнення нормативно передбаченого результату [21, с. 14]. Адміністративні процедури називають порядком діяльності [6, с. 217, 134-135], послідовно здійснюваною діяльністю [28, с. 4], порядком розгляду й розв'язання [2, с. 276] та вирішення індивідуальних справ [12, с. 9]. Невід'ємним атрибутом адміністративних процедур різні дослідники вважають ті, що встановлені законодавством [2, с. 276], нормативно врегульовані [28, с. 4], встановлені нормами адміністративно-процесуального права [6, с. 2, с. 134-135; 12, с. 9] або врегульовані адміністративно-процедурними нормами [13, с. 29]. А.І. Філатова визначає адміністративну процедуру як нормативно-правове закріплення (правову модель) певних видів діяльності, що реалізуються в межах адміністративних правовідносин і виражаються в певній, встановленій законом правовій формі [32, с. 92].

Автори навчального посібника «Адміністративне право України» відзначають, що адміністративні процедури - це встановлений законодавством порядок розгляду й розв'язання органами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ із метою забезпечення прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства й держави [2, с. 276].

В.В. Ратніков стверджує, що адміністративна процедура є процесуальною формою юридичної діяльності уповноважених суб'єктів щодо досягнення нормативно передбаченого результату [21, с. 14]. Адміністративні процедури називають порядком діяльності [6, с. 9, с. 134-135], послідовно здійснюваною діяльністю [28, с. 4], порядком розгляду й розв'язання [2, с. 276] та вирішенням індивідуальних справ [12, с. 9]. Невід'ємним атрибутом адміністративних процедур різні дослідники вважають те, що вони встановлені законодавством [2, с. 276], нормативно врегульовані [28, с. 4], встановлені нормами адміністративно-процесуального права [6, с. 9, с. 134-135; 12, с. 9].

Слід зазначити, що дискусії щодо сутності адміністративної процедури пов'язані з існуванням різного розуміння сутності адміністративного процесу та його співвідношення з адміністративною процедурою. Детально висвітлено такий аспект у статті Н.В. Галіциної «Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу» [6, с. 163-177]. О.І. Миколенко відносить до обов'язкових елементів адміністративної процедури врегульованість адміністративно-процедурними нормами [13, с. 29].

Зазначений підхід підтримується вченими А.Т. Комзюком, В.П. Тимощуком [1, с. 12-24; 10, с. 47]. Так, під адміністративною процедурою ними розуміється встановлений законом (офіційно) порядок розгляду та вирішення адміністративними органами адміністративних справ, спрямований на прийняття адміністративного акта або укладення адміністративного договору. А.І. Філатова визначає адміністративну процедуру як нормативно-правове закріплення (правову модель) певних видів діяльності, що реалізуються в межах адміністративних правовідносин і виражаються в певній, встановленій законом правовій формі [32, с. 92].

Не можна не погодитися з В.П. Тимощуком, який зазначає, що у вітчизняній адміністративно-правовій науці процедура прийняття адміністративних актів розглядається у структурі «адміністративного процесу» в його «управлінському» або «широкому» значенні. Проте, на думку вченого, найбільш коректним і раціональним використанням категорії «адміністративний процес» є її вживання для позначення відносин, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства [29, с. 31]. О. І. Миколенко пропонує розглядати адміністративну процедуру як урегульовану адміністративно-процедурними нормами послідовність дій суб'єктів нормотворчої й правозастосовної діяльності, структурованих відповідними процедурними відносинами, щодо прийняття нормативно-правових актів управління та вирішення адміністративних справ [13, с. 29].

Виокремимо вчених, які займалися питанням вивчення міграції (міграційної політики): О.О. Бандурка «Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні» (2002 рік) [3]; С.О. Мосьондз «Державна міграційна політика в сучасній Україні (адміністративно-правовий аспект)» (2003 рік) [15]; В.І. Олефір «Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект)» (2005 рік) [17; 18]; Н.П. Тиндик «Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні» (2009 рік) [31]; А.І. Супруновський «Міграційне право в системі права України» (2011 рік) [27]; О.О. Воронятніков «Адміністративно-правовий статус державної міграційної служби України» (2012 рік) [5]; Є.В. Стрільченко «Організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн» (2012 рік) [26]; Д.М. Ворона «Адміністративно-правовий аспект реалізації міграційної політики України: теорія, практика і законодавство» (2015 рік) тощо.

Член-кореспондент НАПрН України В.І. Олефір у дослідженні «Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект)» розкрив компетенцію та повноваження Кабінету Міністрів України щодо управління міграційними процесами; роль і місце центральних органів виконавчої влади в регулюванні міграції; повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій в управлінні міграційними процесами; діяльність міжнародних організацій у сфері міграції (організаційно-правовий аспект); протидію нелегальній міграції у контексті регулювання міграційних потоків; адміністративну відповідальність за порушення міграційного законодавства України [17].

Цікавим та слушним є визначення міграції, запропоноване В.І. Олефіром, під яким розуміється переселення, переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов'язане зі зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього; переміщення, переселення населення всередині країни або з однієї країни до іншої; соціально-економічний і демографічний процес, що являє собою сукупність переміщень, які здійснюються людьми між країнами, районами, поселеннями; переміщення людей через територіальні межі або інші території зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу; переселення, переміщення населення всередині країни - внутрішні міграції населення, з однієї країни до іншої - зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція; переміщення людей, пов'язане, як правило, зі зміною місця проживання; переміщення людей, працівників пов'язане загалом зі зміною місця проживання та місця роботи; міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування тощо [17].

Так, учений С.О. Мосьондз у дослідженні «Державна міграційна політика в сучасній Україні (адміністративно-правовий аспект)» розглядає та аналізує різні світоглядні уявлення з цього питання і наукове ставлення до міграційної політики, вирізняє функції міграційної політики, дає класифікацію категорій мігрантів, враховуючи ситуацію, що склалася в Україні у сфері міграції. Представлено в роботі основні етапи становлення державної міграційної політики та напрями і заходи щодо її можливої реалізації. Здійснено аналіз державних органів, під юрисдикцією яких перебуває управління міграційними процесами. Досліджено проблеми правового регулювання міграції, зокрема, процес формування українського законодавства у цій сфері та практику його застосування.

Розглянуті проблеми протидії нелегальній міграції та адміністративної відповідальності громадян України, іноземців, осіб без громадянства та посадових осіб державних органів за порушення загальнообов'язкових правил у сфері міграції [15, с. 145].

Предметом міграційного права є система правовідносин, що формують між суб'єктами міграційного процесу з приводу в'їзду, виїзду з країни, перебування та/ або проживання на її території [27, с. 174]. Під методами міграційного права необхідно розуміти сукупність способів та підходів до характеристики сутності міграційного права як комплексної галузі права в системі українського права [27, с. 174]. Міграційні правовідносини - це врегульовані нормами національного та міжнародного права відносини, пов'язані з просторовим переміщенням особи, а також з реалізацією прав, свобод і обов'язків осіб, які здійснюють переміщення [27, с. 174].

Вчений Є.В. Стрільченко в дисертації «Організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн» (2012 рік) зазначає, що вивчення джерел міграційного законодавства США, Канади, ФРН і Швеції дає змогу виокремити такі загальні тенденції розвитку їхнього міграційного законодавства: 1) норми, що регулюють міграційні процеси, в основному об'єднані в базовому законодавчому акті; 2) глобалізація міграційних процесів зумовила перегляд законодавства й ухвалення нових імміграційних законів; 3) на законодавчому рівні чітко закріплюються такі основні цілі міграційної політики, як отримання економічної, культурної, соціальної та демографічної вигоди від міграції, а також визнання необхідності інтеграції мігрантів у життя суспільства; 4) визнається пріоритет програм возз'єднання сімей та імміграції висококваліфікованих фахівців; 5) передбачається надання додаткового «гуманітарного статусу»; 6) деталізується порядок в'їзду іноземців у державу та їх перебування на території держави; 7) усі держави мають схожі переліки небажаних для в'їзду в країну осіб, а також вимоги про надання гарантій перебування іноземця на території країни; 8) регулювання процесів імміграції відбувається шляхом встановлення системи квотування, планування чи бальної системи відбору іммігрантів; 9) гнучкість підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують конкретні процедури і правила реалізації законодавчих актів у сфері міграції тощо [26, с. 172].

Запропоновано виділити дослідження, які стосуються вивчення еміграції та міграції в України: С.С. Саїв «Правове регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні (адміністративно-правовий аспект)» (2007 рік) [23]; Л.Л. Савранчук «Публічне адміністрування оформлення та видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну» (2012 рік) [22]; І.В. Михайлишин «Адміністративно-правові засади забезпечення реалізації конституційного права громадян на вільне пересування та вибір місця проживання» (2013 рік) [14]; Я.А. Поєдинок «Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту» (2013 рік) [19] та інші.

Так, у дисертаційному дослідженні Л.Л. Савранчук «Публічне адміністрування оформлення та видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну» визначено теоретико-правові основи публічного адміністрування оформлення та видачі візових документів, а також їх особливостей; здійснено аналіз представлених у законодавстві і в науковій літературі класифікацій підстав щодо оформлення та/або відмови в оформленні візових документів для в'їзду іноземців і осіб без громадянства в Україну, вироблено критерії щодо розмежування; охарактеризовано систему суб'єктів оформлення, видачі та/або отримання візових документів для в'їзду в Україну; з'ясовано зміст стадій адміністративного провадження щодо оформлення і видачі візових документів; охарактеризовано особливості досвіду щодо оформлення і видачі запрошень, а також візових документів країнами Європейського Союзу (ЄС), США та Великобританією; розроблено конкретні пропозиції до вітчизняного законодавства та правозастосовної діяльності щодо оформлення і/або видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну [22]. Також автором запропоновано авторські визначення, а саме: запрошення - це документ встановленого зразка, належним чином оформлений органами Державної міграційної служби України, що підтверджує за своїм видом характер поїздки, для отримання візи для іноземців та осіб без громадянства; під візою слід розуміти нормативно-регламентований дозвіл на в'їзд та виїзд на територію іноземної держави, який оформляється дипломатичними представниками та консульськими установами, має відповідну форму та терміни дії, затверджені Кабінетом Міністрів України, ставиться як позначка в паспортному документі та видається як на платній, так і на безоплатній основі [22].

О.П. Сікорський у дослідженні «Адміністративно-правовий статус державного департаменту у справах міграції МВС України» зазначає, що елементом адміністративно-правового статусу цього державного органу є компетенція, яка визначає його правовий статус та оперативну самостійність. Під компетенцією запропоновано розуміти закріплену законом або відповідним підзаконним актом сукупність предметів відання й повноважень. Тобто компетенція поєднує у собі два елементи: по-перше, «предмети відання» (суспільні відносини), по-друге, «права і обов'язки» або «владні повноваження» органу. Підкреслено, що повноваження є державно-владними, і крім прав та обов'язків, також включають у себе: видання розпоряджень, надання вказівок, прийняття обов'язкових для всіх рішень; організацію виконання прийнятих рішень; контроль за виконанням розпоряджень державного органу не лише засобами переконання, а у необхідних випадках - заходами державного примусу [24].

Висновок

Таким чином, підбиваючи підсумок аналізу стану сучасних наукових розробок адміністративних процедур у сфері міграції, нами виокремлено три групи досліджень, в яких розкривалися: теоретико-правові засади адміністративних процедур у діяльності органів влади; адміністративно-правові аспекти діяльності органів публічної адміністрації у сфері імміграції; адміністративно-правові аспекти діяльності органів публічної адміністрації у сфері еміграції.

міграція влада адміністрація

Список використаних джерел

1. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. В.П. Тимощук. Київ: Факт, 2003. 496 с.

2. Адміністративне право України: навчальний посібник: у 2 т. / В.В. Галунько, В.І. Олефір, М.П. Пихтін та ін.; за заг. ред. А.В. Галунька. Херсон: пАт «Херсонська міська друкарня», 2011. Т 1: Загальне адміністративне право. 320 с.

3. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний ун-т внутрішніх справ. Харків, 2002. 182 c.

4. Власенко О.Г. Стан наукової розробки надання адміністративних послуг у сфері міграції. Visegrad journal on human rights: Culture Ministry of Slovakia Republic. 2015. № 5 (2). С. 12-16.

5. Воронятніков О.О. Адміністративно-правовий статус державної міграційної служби України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.0.07. ДВНЗ «Запоріз. нац. ун-т» МОНМС України. Запоріжжя, 2012. 17 c.

6. Галіцина Н.В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу. Форум права. 2010. № 4. С. 163-177

7. Гусаров С. Визначення понять адміністративної процедури та адміністративного процесу в адміністративному праві України / С. Гусаров, В. Білоус. Вісник Акад. упр. МВС. 2008. № 3. С. 6-18.

8. Даль В.И. Толковый словарь живого великого русского языка: в 4 т. Москва: Рус. яз., 1980. Т 3. 588 с.

9. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 495 с.

10. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: навчальний посібник / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, РС. Мельник. Київ: Прецедент, 2007. - 531 с.

11. Лагода О.С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2007. 187 с.

12. Лагода О.С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2007. 21 с.

13. Миколенко О.І. Місце адміністративного процедурного права в системі юридичних знань та системі права України. Запоріжжя, 2011. - 40 с.

14. Михайлишин І.В. Адміністративно-правові засади забезпечення реалізації конституційного права громадян на вільне пересування та вибір місця проживання: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права». Львів, 2013. 220 с.

15. Мосьондз С.О. Державна міграційна політика в сучасній Україні (адміністративно-правовий аспект): дис... канд. юрид. наук: 12.0. 07. Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2003. 199 c

16. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Москва: Рус. яз., 1987. 750 с.

17. Олефір В.І. Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект): дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2005. 463 с.

18. Олефір В.І. Адміністративно-правове регулювання протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми: монографія. Київ: Друкарня МВС України. 2004. 308 с.

19. Поєдинок Я.А. Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2013. 222 с.

20. Попов Л.Л. Административное право Российской Федерации / Л.Л. Попов, Ю.И. Мигачев, С.В. Тихомиров. М.: Юрайт, 2010. - 444 с.

21. Ратников В.В. Административная процедура аккредитации в сфере высшего образования: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.0. 14. Челябинск, 2012. 23 с.

22. Савранчук Л.Л. Публічне адміністрування оформлення та видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2012. 230 с.

23. Саїв С.С. Правове регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні (адміністративно-правовий аспект): дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київський національний ун-т внутрішніх справ. Київ, 2007. 194 с.

24. Сікорський О.П. Адміністративно-правовий статус державного департаменту у справах міграції МВС України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. ХНУВС. Харків, 2011. 226 c.

25. Словник іншомовних слів / уклад. Морозов С.М., Шкарапута Л.М. Київ: Наукова думка, 2000. 680 с.

26. Стрільченко Є.В. Організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн: дис. ... канд. юрид. наук: 12.0.07. Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Київ, 2012. 204 c.

27. Cупруновський А.І. Міграційне право в системі права України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний Університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2011. 195 c.

28. Талапина Э.В. Административные процедуры и право / Э.В. Талапина, Ю.А. Тихомиров. Журнал российского права. 2002. № 4. С. 3-13.

29. Тимощук В.П. Процедура прийняття адміністративних актів: питання правового регулювання: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2009. 214 с.

30. Тиндик Н.П. Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Національний університет державної податкової служби України. Ірпінь, 2009. 526 с.

31. Тиндик Н.П. Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Національний університет державної податкової служби України. Ірпінь, 2009. 49 с.

32. Филатова А.В. Регламенты и процедуры в сфере реализации государственного контроля (надзора): монография / под ред. Н.М. Конина. Саратов: Научная книга, 2009. 280 с.

Размещено на Allbest.ru