Відповідальність фізичної особи за порушення мовного законодавства: аналіз майбутніх статей 188-52 та 188-53 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Ще раз наголосимо, що досліджувана адміністративна відповідальність буде введена з 16 липня 2022 р. (аналіз змісту ст.ст. 188-52, 188-53, 244-24 КУпАП здійснено як чинних і в теперішньому часі виключно задля інструментальної зручності формулювань). Факт відтермінування початку дії механізму відповідальності фізичної особи за порушення вимог мовного законодавства зумовлений підготовкою до імплементації приписів Закону № 2704-VIII. Голова комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності у своїй доповіді пояснив це необхідністю додаткового часу для того, аби в кожній області України були створені центри для безплатного вивчення української мови [17]. Хоча в самому Законі № 2704-VIII прямо не зазначено про жодні «центри», ним передбачено затвердження і забезпечення виконання (Урядом) Державної програми сприяння опануванню державної мови, яка, зокрема, включатиме створення (ч. 3 ст. 5) «мережі державних, комунальних курсів із вивчення державної мови громадянами України, іноземцями та особами без громадянства» (принагідно зазначимо той негативний факт, що вказана програма станом на березень місяць 2020 р. не є затвердженою). У будь-якому разі впровадження нових нормативних приписів часто вимагає виділення додаткового (перехідного) часу для підзаконного, організаційного, фінансового та іншого забезпечення їх реального втілення; це особливо актуально тоді, коли новації пов'язані зі спрямуванням до приватних чи публічних суб'єктів імперативів, які не можуть бути виконані негайно (разовим актом). Із такою метою, наприклад, відстрочувалося введення в дію вимоги щодо «володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи» державними службовцями, котрі обіймають посади категорії «А» (чи претендують на них). Цей припис п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону «Про державну службу» набрав чинності 1 травня 2018 р. (хоча з більшістю решти положень закону це відбулося на два роки раніше).

Іншим чинником темпоральної розтягнутості впровадження мовного законодавства вважаємо суспільну реакцію (дійсну чи очікувану). Важливим є ставлення до юридичних новацій тих, на кого вони поширюватимуться. Без належного сприйняття особами змін неможливо буде досягти реальної ефективності механізму впорядкування суспільних відносин. Незалежно від позитивності/негативності соціальних динамік, вони все одно потенційно здатні провокувати стресові реакції (з огляду на першочергову психологічну «непривабливість» самого явища «зміна», якість якої оцінюється в другу чергу). Означене контекстно посилюється через дискусійність питання, пов'язану з ним (і роздмухувану штучно) соціальною напругою, стереотипними страхами (що супроводжуються неознайомленням із законом), політичними маніпуляціями тощо. Саме в таких ситуаціях законодавець вдається до пом'якшувальних факторів, які забезпечували б перехідне звикання- узвичаєння та згладжували б емоційність первинного сприйняття. Наприклад, для інституту автоматичної фіксації порушення правил дорожнього руху таким фактором стало моделювання і впровадження окремого виду адміністративних стягнень - штрафних балів [18]. Для мовного законодавства (частково) та адміністративної відповідальності за його порушення зазначену функцію покликаний виконати час.

Висновки

Є низка труднощів стосовно інтерпретації (та майбутнього застосування) матеріально-правових і організаційно-процедурних засад адміністративної відповідальності фізичних осіб за порушення вимог Закону № 2704-VIII. Проаналізувавши їх, вважаємо за можливе висунути низку заключних тез: 1) трактування «публічної сфери» застосування державної мови необхідно здійснювати широко (як усього «гласно-масового», а не лише «владного»), допускаючи в кожній публічній сфері (формально названій такою) існування «приватних» сегментів; 2) ст. 188-52 КУпАП передбачає адміністративні проступки з формальним складом, об'єктивна сторона яких здатна виражатися і дією, і (значно менше) бездіяльністю; можливим є моделювання ситуації, коли застосування державної мови теж матиме наслідком відповідальність за вказаною статтею; 3) у будь-якому разі первинного порушення вимог щодо застосування державної мови особа вправі наполягати на допустимості єдиного варіанту санкцій - попередження (незважаючи на, припускаємо, відмінність цілей законодавця); 4) компонування ст. 188-52 КУпАП здійснено з недостатньою диференціацією складів закріплюваних проступків, нехтуванням логіки взаємозв'язків частин у статті, встановленням санкцій, що не узгоджуються з тяжкістю вчинених діянь; 5) ст. 188-53 КУпАП може бути вдосконалена шляхом розширення її захисної дії на випадки первинного нехтування законними вимогами і Уповноваженого, і його представників; 6) провадження у справах про адміністративні проступки, передбачені ст.ст. 188-52, 188-53 КУпАП варто передати до компетенції суддів місцевих загальних судів; 7) запровадження адміністративної відповідальності фізичних осіб за порушення мовного законодавства було відтерміновано з огляду на необхідність організаційного забезпечення розглядуваних новацій та вирівнювання соціальних (часто ірраціональних) реакцій. Окрім охарактеризованих у цій статті, є й інші проблеми мовного законодавства та його деліктного супроводження; зокрема: щодо місця розташування ст.ст. 188-52 та 188-53 у загальній структурі КУпАП [19], щодо наявності не гарантованих нормативних положень Закону № 2704-VIII. Так, ч. 1 ст. 7 останнього передбачає можливість набуття громадянства (особами, які мають визначні заслуги перед Україною) без засвідчення рівня володіння державною мовою, але з обов'язком «опанувати державну мову на рівні, визначеному законодавством, упродовж одного року з дня набуття громадянства». Проте не передбачено жодних заходів щодо перевірки виконання/невиконання цитованого обов'язку, виявлення випадків його ігнорування та заходів негативної публічно-правової реакції на них. Іншими словами, вимога про опанування державної мови протягом року є юридичною фікцією.

Отже, законодавство про забезпечення функціонування державної мови і про адміністративну відповідальність за проступки в цій сфері суспільних відносин потребує удосконалення (задля подолання ідентифікованих недоліків його змісту) та подальшого наукового аналізу (з метою виявлення нових проблем, розробки ймовірних способів їх усунення). Модернізаційні мотиви здійсненого пізнавального пошуку зумовили критичний стиль викладеного матеріалу, але це не заперечує позитивної регулятивної спроможності дослідженого законодавства. У зв'язку з цим вважаємо за необхідне висловитися проти спостережуваних у публічній сфері пропозицій (швидше популістсько-політичних, ніж професійно-правових) і тенденцій [20; 21] до скасування Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Конструктивний вектор - гармонізація змісту Закону № 2704-VIII, зниження дискреційності (особливо інтерпретаційної) його формулювань, усунення випадків безпідставного диференціювання впливів, врахування основних рекомендацій Венеціанської комісії. Оскільки висновки останньої переважно згадуються однобічно (ілюструючи негативну оцінку мовного закону), процитуємо і кілька її схвальних суджень: «Зважаючи на особливе місце російської мови в Україні (яка є найбільш вживаною мовою з усіх регіональних мов чи мов меншин України та основною мовою спілкування для багатьох осіб, що належать до неросійських меншин), а також пригнічення української мови в минулому, Венеціанська комісія повністю розуміє необхідність вжиття українським законодавством заходів щодо сприяння використанню української мови як державної. Сама Венеціанська комісія в попередніх висновках закликала українського законодавця вжити необхідних заходів для посилення ролі української мови в суспільстві - рекомендація, яку Закон не лише певною мірою виконує, а й прямо посилається на неї в преамбулі. У зв'язку з цим похвально, що Закон про державну мову передбачає певні позитивні заходи для досягнення цієї мети. Він покладає на державу обов'язок надати кожному громадянину України можливість оволодіння державною мовою через освітню систему, організовувати безплатні курси української мови для дорослих та вживати позитивні заходи щодо сприяння доступу до кінофільмів та інших культурно-мистецьких продуктів українською мовою. Ці положення відповідають нагальній потребі українського суспільства, і Венеціанська комісія закликає владу мобілізувати всі необхідні фінансові та кадрові ресурси для того, щоб максимально виконати ці юридичні зобов'язання» [8, п. 134 і п. 135].

Список використаних джерел

1. Про забезпечення функціонування української мови як державної: Закон України від 25.04.2019 р. № 2704-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19 (дата звернення: 29.03.2020).

2. Оболенський О., Лукін С. Публічне управління: публічна сфера, публічне право і публічна політика - співвідношення понять. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 2 (17). С. 2-11.

3. Риттер М. Политическая сфера как идеал политической культуры. Граждане и власть: проблемы и подходы / под ред. Г.М. Михалевой, С.И. Рыженкова. Москва; Санкт-Петербург: Летний сад. 2001. С. 12-27.

4. Словник української мови: в 11 томах. Том 8, 1977. С. 383. URL: http://sum.in.Ua/s/publichnyj (дата звернення: 29.03.2020).

5. Бодрунова С.С. Концепции публичной сферы и медиакратическая теория: поиск точек соприкосновения. Журнал социологии и социальной антропологи. 2011. Том 14. № 1(54). С. 110-132.

6. Про застосування державної мови в освітньому процесі: Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-581 від 17.09.2019 р. URL: https://bilop-osvita.gov.ua/zagalna-serednya-osvita-16-44-14-11-10-2017/ (дата звернення: 29.03.2020).

7. Словник української мови: в 11 томах. Том 7, 1976. С. 568. URL: http://sum.in.ua/s/pryvatnyj (дата звернення: 29.03.2020).

8. Висновок щодо Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (Страсбург, 9 грудня 2019 р., висновок № 960/2019). Прийнятий Венеціанською Комісією на 121-му пленарному засіданні. URL: http://kmf.uz.ua/ wp-content/uploads/2019/12/%D0%92%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA-%D0%B2%D0%B5 %D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BA%D0%BE %D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%97-960-2019.pdf (дата звернення: 29.03.2020).

9. Зауваження Головного юридичного управління до проекту Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 26.02.2019 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61994 (дата звернення: 29.03.2020).

10. Адміністративне право України. Академічний курс. Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова) та ін. Киъв: Юридична думка, 2007. 592 с.

11. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-X. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 29.03.2020).

12. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 256 с.

13. Лук'янець Д.М. Вина як суб'єктивна підстава адміністративної відповідальності та проблеми її визначення. Адвокат. 2004. № 7. С. 3-6. URL: https://uabs.sumdu.edu.ua/images/stories/docs/K_KPD/Lukianets_23.pdf (дата звернення: 29.03.2020).

14. Ус О.В. Кваліфікація злочину при конкуренції спеціальних кримінально-правових норм. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2019. Вип. 56. Т 2. С. 79-83.

15. Хамходера О.П. Адміністративно-правовий статус інспекції як центрального органу виконавчої влади: дис.... канд. юрид. наук. Одеса, 2014. 270 с.

16. Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 р. № 10-рп/2011 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» (справа про строки адміністративного затримання). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-11#Text (дата звернення: 29.03.2020).

17. Штрафи за порушення мовного закону відклали на три роки. URL: https://www.slovoidilo.ua/2019/04/25/novyna/ polityka/shtrafy-porushennya-movnoho-zakonu-vidklaly-try-roky (дата звернення 29.03.2020).

18. Хамходера О.П. Абсолютно визначені штрафні санкції за проступки у сфері безпеки дорожнього руху. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 20 травня 2016 р., м. Одеса: у 2 т., Т 2 / відп. ред. М.В. Афанасьєва. Одеса: Юридична література, 2016. С. 29-31.

19. Толкач С.А. Майбутні статті 188-52 та 188-53 КУпАП: проблема місця розташування у структурі кодексу. Рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику: міжнародна науково-практична конференція, м. Харків, 31 січня - 1 лютого 2020 р. Харків: Східноукраїнська наукова юридична організація, 2020. С. 69-72.

20. Проект Закону про визнання таким, що втратив чинність Закону України від 25 квітня 2019 р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (№ 1102 від 29.08.2019 р.). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66373 (дата звернення: 29.03.2020).

21. Проект Закону про першочергові заходи щодо врегулювання мовного питання в Україні (№ 2577 від 12.12.2019 р.). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67615 (дата звернення: 29.03.2020).

Размещено на Allbest.ru