Адміністративно-правове забезпечення суб’єктивних прав окремих категорій громадян

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове забезпечення суб'єктивних прав окремих категорій громадян у сфері соціальної інфраструктури

Кондратенко В.М., доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Статтю присвячено розгляду основних питань щодо здійснення публічного адміністрування у сфері налагодження фізичної та інформаційної доступності людей зі стійкими розладами здоров'я до об'єктів соціальної інфраструктури. Окреслено сутність і зміст низки юридичних категорій, зокрема «соціальна інфраструктура» «об'єкти соціальної інфраструктури», «інформаційно-телекомунікаційна сфера». Охарактеризовано особливості адміністративно-правового забезпечення в аналізованій сфері, що включає чотири складники. Ці складники, що передбачають застосування комплексу відповідного юридичного інструментарію, є такими: а) організаційно-правові юридичні засоби; б) регулятивні юридичні засоби; в) юридичні засоби адміністративного примусу; г) контрольні та наглядові юридичні засоби.

Визначено головне функціональне призначення організаційно-правових юридичних засобів (державних будівельних норм та національних стандартів), що передбачає створення умов безбар'єрного архітектурного середовища за високого рівня наукового й технічного обґрунтування. Регулятивні юридичні засоби розділено на дві групи: а) дозвільні та реєстраційні адміністративні процедури у сфері зведення об'єктів архітектури; б) адміністративно-правові приписи, якими визначено зобов'язання фізичних і юридичних осіб незалежно від форми власності щодо забезпечення доступності до фізичного оточення.

Юридичні засоби адміністративного примусу передбачають накладення адміністративних стягнень компетентними органами державної влади та органами місцевого самоврядування за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безбар'єрного середовища для осіб зі стійкими порушеннями функцій організму. Аргументовано, що основна роль контрольних і наглядових юридичних засобів полягає у видачі адміністративно-правових актів та індивідуальних приписів, проведенні планових та позапланових перевірок, притягненні винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, особи зі стійкими розладами здоров'я, публічна адміністрація, соціальна інфраструктура, юридичні засоби.

Administrative legal providing of equitable rights of separatecategories of citizens in the field of social infrastructure

The article is sanctified to consideration of basic questions in relation to realization of public administration in the field of adjusting physical and informative availability of people with proof disorders of health to the objects of social infrastructure. Essence and maintenance of row of legal categories are outlined, in particular “social infrastructure” of “objects of social infrastructure”, “informative telecommunication sphere”. The features of administrative legal are characterized providing in an analyzable sphere that includes four constituents. They envisage application of complex of corresponding legal tool, in particular: organizational legal facilities; leading legal facilities; legal facilities of administrative compulsion; control and observant legal facilities.

The main functional setting of organizational legal facilities (state building norms and national standards), that envisages conditioning of accessible architectural environment at the high level of scientific and technical ground, is certain. Leading legal facilities are divided into two groups: а) permissive and registration administrative procedures in the field of erection of objects of architecture; б) administrative legal binding overs the obligation of physical and legal persons is certain that regardless of pattern of ownership in relation to providing of availability to physical surroundings.

Legal facilities of administrative compulsion envisage imposition of administrative penalties competent public authorities and organs of local self-government for committing offences in the field of providing of accessible environment for persons with proof violations of functions of organism. Argued, that the basic role of control and observant legal facilities consists in delivery of administrative legal acts and individual binding overs, realization provided for by the plan verifications, bringing in of guilty persons to disciplinary responsibility.

Key words: administrative legal providing, persons with proof disorders of health, public administration, social infrastructure, legal facilities.

Постановка проблеми

Сприяння публічною адміністрацією залученню людей із певними розладами здоров'я до соціальної сфери є важливим аспектом демократичних засад, передумовою реалізації прав і свобод цієї категорії населення. Суб'єкти владних повноважень розуміють провідну роль зазначеної діяльності серед інших завдань і напрямів роботи. Вони створюють належні умови рівного доступу громадян зі стійкими функціональними порушеннями до всіх об'єктів соціальної та інформаційної інфраструктури в державі. Відповідний адміністративно-правовий механізм покликаний втілити в життя за допомогою комплексу юридичних засобів, застосованих значною кількістю органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, наведене завдання з дотриманням засад недискримінації, рівних можливостей і найбільшого публічного сприяння.

Стан дослідження. Суспільна важливість розвитку питань публічного адміністрування соціальної інфраструктури людей із розладами здоров'я зумовила активні наукові пошуки, які реалізувалися в певній кількості праць. На особливу увагу заслуговують публікації останніх декількох років низки вчених, зокрема Г.О. Барабаш, А.М. Куцої, С.В. Пасічніченко, Є.Ю. Соболя, В.С. Тарасенко, М.В. Чічкань. Натомість основні проблеми з'ясування підстав і порядку застосування адміністративно-правових засобів реалізації та захисту окремих категорій громадян у сфері соціальної інфраструктури мають фрагментарний характер, а також залишаються не досить дослідженими в контексті сучасного етапу адміністративної реформи в Україні.

Мета статті полягає у визначенні особливостей та наданні характеристики адміністративно-правового забезпечення прав і свобод окремих категорій громадян у сфері соціальної інфраструктури, які мають стійкі розлади функцій організму.

Виклад основного матеріалу

Нині сутність і зміст соціальної інфраструктури не знайшли єдиного наукового тлумачення, а наявні бачення відрізняються з урахуванням специфіки розгляду цієї проблематики. На переконання Н.Г Пігуль, соціальна інфраструктура - це сукупність об'єктів, які сприяють життєдіяльності людини та метою функціонування яких є забезпечення загального рівня життя населення й гармонійного його розвитку [1, с. 40].

О.М. Салій вважає, що це явище виражає сукупність матеріальних об'єктів, які забезпечують умови для ефективної діяльності людини в усіх сферах суспільного життя.

Автор виокремлює певні специфічні функції зазначеного явища, серед яких - раціональне використання вільного часу та формування самосвідомості населення [2, с. 215-218].

Більшість класифікацій об'єктів соціальної інфраструктури здійснено за критерієм призначення, яке є функціональним, побутовим або інженерно-технічним. Класифікацію цих об'єктів ми побудуємо з урахуванням прав, свобод та законних інтересів осіб з інвалідністю, зокрема:

- об'єкти житлово-комунальної сфери;

- об'єкти соціально-побутової сфери;

- об'єкти охорони здоров'я та реабілітації;

- об'єкти освіти й науки;

- об'єкти транспортної та інженерно-технічної комунікації;

- об'єкти інформаційної комунікації;

- об'єкти духовної та культурної сфери;

- об'єкти у сфері трудової діяльності;

- об'єкти у сфері публічного управління та судочинства.

Основною підсистемою соціальної інфраструктури є сукупність об'єктів в інформаційно-телекомунікаційній сфері, які відіграють важливу роль у житті всіх прошарків населення, вимагаючи системних дій публічної адміністрації щодо створення належного доступу з аналізованих питань. Для людей зі стійкими розладами здоров'я активна залученість до всесторонньої інформаційної соціальної взаємодії має подвійне значення: з одного боку, реалізується право на доступ до публічної та іншої відкритої інформації, забезпечується свобода слова й думки, вільність поглядів, а з іншого - вона є інструментом соціальної інтеграції, де ці особи можуть на рівних умовах втілювати в життя всю сукупність громадянських, соціально-економічних, культурних та інших прав і свобод. Сутність інформаційної інфраструктури полягає в тому, що вона включає сукупність інформаційних систем і ресурсів, телекомунікаційних мереж та каналів передачі даних, засобів комунікацій та управління інформаційними потоками, а також організаційно-технічних структур, механізмів, що забезпечують їх функціонування [3].

Адміністративно-правове забезпечення в цій сфері включає чотири складники, які передбачають застосування комплексу відповідного юридичного інструментарію. Це такі складники: а) організаційно-правові юридичні засоби; б) регулятивні юридичні засоби; в) наглядові (контрольні) юридичні засоби; г) юридичні засоби адміністративного примусу. Перша з наведених категорій відіграє ключову роль у всій системі засобів державного впливу на сферу створення умов безбар'єрного архітектурного середовища для осіб з інвалідністю. Вона є правовим фундаментом можливості реалізації й захисту прав і свобод людей з особливими потребами шляхом належного обладнання фізичного оточення згідно з їхніми потребами за високого рівня наукового та технічного обґрунтування.

Державні будівельні норми й стандарти покликані визначити обов'язковий до виконання органами влади, підприємствами, установами та організаціями вимір доступності до об'єктів соціальної інфраструктури громадян з інвалідністю різної нозології. Дієвість інститутів нормування та стандартизації у сфері будівельної галузі досягається за рахунок встановленого порядку їх затвердження й погодження з органами публічної адміністрації із залученням провідних представників науково-технічного та експертного середовища [4]. На вимогу правових актів щодо створення безперешкодного життєвого середовища задано вектори реалізації окресленого напряму насамперед за рахунок державних гарантій щодо дотримання та постійного розвитку вітчизняної системи будівельних норм і стандартів, узгодженої з правом країн Європейського Союзу.

Вітчизняна система державних будівельних норм і національних стандартів в аналізованій сфері в сьогоднішніх реаліях потребує суттєвих змін за внутрішнім наповненням і шляхами розвитку. Вбачаються такі основні проблеми зниження ефективності їх застосування:

- одночасне застосування застарілих і нових, нещодавно прийнятих нормативних актів, які не узгоджуються між собою за певними спільними аспектами;

- у низці державних будівельних норм посилання здійснюється на інші державні будівельні норми й стандарти, які втратили чинність;

- положення оновлених державних будівельних норм не апробовані, а також низка новацій (на кшталт передбачення в усіх закладах дошкільної освіти спеціального типу ліфтів для одночасного перевезення двох дітей з інвалідністю на колясках) є складними в дотриманні з архітектурного й економічного боків.

Адміністративно-правові засоби регулятивного характеру спрямовані на окреслення сукупності дозволів, приписів і заборон щодо забезпечення доступності осіб з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури не лише для суб'єктів господарювання у сфері будівництва, містобудування та архітектури, а й для органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, які згідно із законодавством повинні створювати безбар'єрне середовище для таких людей. Основу цих юридичних засобів становлять дві категорії засобів, зокрема: а) дозвільні та реєстраційні адміністративні процедури у сфері зведення об'єктів архітектури; б) адміністративно-правові приписи, якими визначено зобов'язання фізичних і юридичних осіб незалежно від форми власності забезпечувати доступність осіб з інвалідністю до фізичного оточення.

Дозвільні та реєстраційні адміністративні процедури посідають особливе місце серед ланок публічного управління в будівельній галузі, оскільки визначають підстави, умови та порядок здійснення відповідної діяльності суб'єктами господарювання з метою забезпечення безпечності для населення та довговічності об'єктів архітектури. За рахунок встановлення меж дозволеної поведінки компетентні органи публічної адміністрації задовольняють суспільні потреби й інтереси, зокрема, уможливлюють повноцінне долучення осіб зі стійкими розладами здоров'я до соціальної сфери.

Адміністративні процедури різняться за формами й напрямами владного впливу на забезпечення доступності осіб з інвалідністю до об'єктів будівництва та архітектури на стадії їх проєктування і зведення. Водночас їм притаманні спільні риси, серед яких на особливу увагу заслуговують такі:

а) здійснюються на виконання положень державних будівельних норм і стандартів щодо створення безбар'єрного середовища;

б) керівними органами є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та інші органи державного архітектурно-будівельного контролю, що підпорядковані місцевим органам публічної адміністрації;

в) переслідують мету забезпечення доступності осіб з інвалідністю до будівельних об'єктів на стадії зведення;

г) передбачають вчинення значимих юридичних дій у певній формі, у тому числі видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, видачу дозволів на будівельні роботи, видачу сертифікатів щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, реєстрацію повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт.

Основна увага держави зосереджена на обов'язку органів публічної адміністрації центрального й місцевих рівнів забезпечити належні умови пересування людей зі стійкими порушеннями здоров'я на громадському транспорті, залізниці за рахунок таких заходів: 1) закупівлі пристосованого рухомого складу або обладнання його спеціальними технічними й інженерними засобами; 2) передбачення роботи автобусів і тролейбусів у населених пунктах за окремим графіком; 3) сприяння перевізникам, які використовують відповідні транспортні засоби; 4) отримання квитків у касах поза чергою; 5) надання працівниками транспорту допомоги окремим громадянам [5]. Особи з інвалідністю за висновками медико-соціальної експертної комісії можуть безкоштовно отримати технічні засоби реабілітації для пересування та автомобілі з виділенням спеціальних місць для паркування.

Інформаційна сфера пронизує всі процеси суспільного життя, є невід'ємним складником діяльності публічних і приватних інститутів. Обмежити доступ до інформації в сучасних умовах означає позбавити людину можливості пізнати світ, навчатися, культурно й духовно розвиватися тощо. Питання сутності та значення інформації щодо осіб з інвалідністю має вузьке й широке значення. За вузького розуміння, коли інформаційне відображення у спеціальних формах є необхідною умовою тимчасової компенсації порушених чи втрачених функцій (повна або часткова втрата зору та слуху), безбар'єрне середовище реалізується в межах архітектурної, транспортної та іншої відповідної інфраструктури.

Для адміністративно-правових засобів, які застосовуються для забезпечення безперешкодного доступу людей із порушеннями функцій організму до об'єктів інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, характерні такі особливості:

1) комплексність застосування, що реалізується у вигляді охоплення базових сфер життя суспільства, де необхідним є отримання систематичної, вчасної й точної інформації з метою забезпечення прав і свобод населення, а також задоволення духовних, культурних та інших біосоціальних потреб;

2) неоднорідність системи суб'єктів владного впливу, що проявляється у значній кількості органів публічної адміністрації, не підпорядкованих один одному, та відмінність сфер доступу, щодо яких застосовуються юридичні засоби;

3) уніфікованість об'єкта доступу, що передбачає застосування юридичних засобів із метою забезпечення доступу до відкритої інформації або сприяння поінформуванню про окремі процеси, об'єкти, предмети тощо в передбаченому законодавством порядку;

4) диференціація способів і методів створення умов безбар'єрного інформаційного середовища залежно від нозології захворювання людей з інвалідністю, зокрема:

- з порушеннями слуху;

- з порушеннями зору;

- з порушеннями окремих функцій організму;

- із загальними стійкими порушеннями чи втраченими функціями організму.

Питання забезпечення безперешкодного життєвого середовища стосується всіх органів публічної адміністрації, у підпорядкуванні яких перебувають об'єкти соціальної інфраструктури. Особлива роль у створенні належних умов реалізації й захисту прав і свобод цієї категорії людей відводиться Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству інфраструктури України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству соціальної політики України. Вони в межах своїх повноважень зобов'язують адміністрації відповідних підприємств, установ та організацій втілювати в життя положення необхідних державних будівельних норм, стандартів і правил.

Контрольні та наглядові заходи з боку вказаних органів влади щодо дотримання архітектурної й транспортної доступності реалізуються поряд з іншими адміністративно-правовими засобами, які спрямовуються на забезпечення законності у сфері відповідальності певної публічної інстанції. Основна роль відводиться видачі адміністративно-правових актів та індивідуальних приписів, плановим і позаплановим перевіркам, притягненню винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Отже, такі заходи мають внутрішньовідомчий характер, будуються на засадах єдиноначальності без звітування перед іншими суб'єктами публічного права.

Правова модель поєднання контрольних і наглядових повноважень дає змогу на належному рівні забезпечити створення умов для доступності осіб зі стійкими порушеннями функцій організму до об'єктів архітектури. Реалізується вона через застосування сукупності адміністративно-правових засобів, зокрема таких:

а) здійснення перевірок місць будівництва з фіксуванням процесу за допомогою фото-, аудіо- та відеотехніки;

б) видачі приписів щодо усунення порушення вимог будівельного законодавства, зупинення підготовчих і будівельних робіт;

в) заборони експлуатації окремих закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;

г) складання протоколів про вчинення адміністративних проступків і правопорушень у сфері містобудівної діяльності з накладенням штрафів [6].

адміністрування соціальний здоров'я юридичний

Висновки

Таким чином, варто зробити висновок, що безперешкодне життєве середовище є запорукою належної реалізації особами зі стійкими розладами здоров'я прав і свобод на одному рівні з іншими громадянами. Відповідний забезпечувальний адміністративно-правовий механізм у сфері соціальної інфраструктури передбачає застосування сукупності юридичних засобів, якими є:

1) організаційно-правові юридичні засоби - нормування та стандартизація сфери будівництва, архітектури й містобудування, що дає змогу встановити загальні технічно-інженерні та інші необхідні показники забезпечення безбар'єрного середовища;

2) регулятивні юридичні засоби - дозвільні та реєстраційні процедури у сфері зведення об'єктів архітектури й транспорту, ліцензування будівельної та інформаційно-телекомунікаційної діяльності, а також адміністративно-правові приписи, якими визначено зобов'язання фізичних і юридичних осіб в аналізованій сфері, що спрямовані на встановлення системи публічних дозволів, приписів і заборон щодо забезпечення безперешкодної доступності до фізичного та інформаційного оточення в суспільстві;

3) наглядові (контрольні) юридичні засоби - адміністративно-правові заходи, здійснювані в межах виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної адміністрації з метою забезпечення законності у сфері доступності об'єктів соціальної інфраструктури, попередження та виявлення фактів порушення прав і свобод із подальшим владним реагуванням;

4) юридичні засоби адміністративного примусу - адміністративні стягнення, які накладаються компетентними органами публічної адміністрації за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безбар'єрного середовища.

Список використаних джерел

1. Пігуль Н.Г. Сутність і значення соціальної інфраструктури. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2012. - № 2. С. 37-41.

2. Салій О.М. Функціональне призначення та основні завдання соціальної інфраструктури України. Наука і економіка. 2012. № 2. С. 215-218.

3. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386-р / Кабінет Міністрів України. Урядовий кур'єр. 2013. № 105.

4. Про затвердження Порядку розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2010 р. № 543 / Кабінет Міністрів України. Офіційний вісник України. 2010. № 50. Ст. 1656.

5. Деякі питання забезпечення транспортними послугами осіб з обмеженими фізичними можливостями : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1481-р / Кабінет Міністрів України. Урядовий кур'єр. 2009. № 238.

6. Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 671 / Кабінет Міністрів України. Урядовий кур'єр. 2015. № 166.

Размещено на Allbest.ru