Актуальні проблеми інституту дисциплінарної відповідальності державних службовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Актуальні проблеми інституту дисциплінарної відповідальності державних службовців

Actual problems of the institute of disciplinary responsibility of civil servants

Владовська К.П.

старший викладач кафедри конституційного,

адміністративного та міжнародного права

Трач А.В.

студентка II курсу магістратури

Анотація

дисциплінарний відповідальність державний службовець

Представлена стаття присвячена розгляду інституту дисциплінарної відповідальності державних службовців. У статті проводиться аналіз чинного законодавства, правової доктрини, правозастосовної практики європейських держав, надано пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про державну службу». Автором вказано на необхідність здійснення ефективного контролю за діяльністю державних службовців, оскільки вона пов'язана із забезпеченням прав і свобод людини. Надано визначення терміна «службова дисципліна» та встановлено зв'язок із підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності. Проаналізовано основні підходи до визначення правової природи дисциплінарної відповідальності державних службовців. Зазначається, що дисциплінарна відповідальність державних службовців є спеціальним видом дисциплінарної відповідальності, правова регламентація якої здійснюється трудовим законодавством та спеціальними нормативно-правовими актами.

Встановлено, що єдиною підставою притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку. Автор вказує, що на законодавчому рівні недоцільно встановлювати вичерпний перелік дисциплінарних проступків тому, що абсолютно всі прояви протиправної поведінки неможливо передбачити. Досліджено ознаки дисциплінарного проступку: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою і вина. Автор пропонує враховувати форму вини (умисел чи необережність) під час обрання дисциплінарного стягнення, що має застосовуватися до державного службовця.

Проаналізовано дисциплінарні стягнення, що можуть застосовуватися до державних службовців. Автор вказує, що звільнення як вид дисциплінарного стягнення може застосовуватися лише за вчинення найбільш серйозних дисциплінарних проступків. Зазначається, що таку санкцію необхідно відрізняти від звільнення як виду припинення державної служби, що має відмінності в підставі, процедурі та правових наслідках застосування. Автор пропонує передбачити чинним законодавством змогу застосовувати альтернативні дисциплінарні стягнення за конкретно вчинений дисциплінарний проступок. Зроблено висновок, що для удосконалення механізму притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності необхідно створити спеціалізований суд.

Ключові слова: державний службовець, дисциплінарна відповідальність, службова дисципліна, дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, Закон України «Про державну службу».

Summary

The article is devoted to consideration of the institute of disciplinary responsibility of public servants. The article analyzes the legislation in force, legal doctrine, law enforcement practices of European states and proposes amendments to the Law of Ukraine “On Public Service”. The author points to the need for effective control over the activities of public servants, since it is related to the protection of human rights and freedoms. The definition of the term “service discipline” is given and the connection with the basis of bringing to disciplinary responsibility is established. The basic approaches to determining the legal nature of the disciplinary responsibility of public servants are analyzed. It is noted that the disciplinary responsibility of public servants is a special type of disciplinary responsibility, the legal regulation of which is exercised by labor legislation and special legislative acts.

It is established that the only reason for bringing public servants to disciplinary responsibility is to commit a disciplinary offense. The author points out that it is inappropriate to establish at the legislative level an exhaustive list of disciplinary offenses because absolutely all situations of unlawful behavior cannot be predicted. Characteristic of disciplinary offense were investigated: unlawful behavior, the presence of damage, the causal link between unlawful behavior and the damage caused and the guilt. The author proposes to take into account the form of guilt (intent or negligence) when choosing a disciplinary sanction to be applied to a public servant.

Disciplinary penalties applicable to public servants are analyzed. The author points out that dismissal as a form of disciplinary action can only be applied in the most serious disciplinary offenses. It is noted that such a sanction should be distinguished from dismissal as a type of termination of public service, which has differences in the reason, procedure and legal consequences of the application. The author proposes to provide the current legislation with the possibility to apply alternative disciplinary sanctions for a specific disciplinary offence. It was concluded that in order to improve the mechanism of bringing public servants to disciplinary responsibility, a specialized court should be created.

Key words: public servant, disciplinary responsibility, service discipline, disciplinary offense, disciplinary penalty, the Law of Ukraine “On Public Service”.

Постановка проблеми. Людина є найвищою соціальною цінністю, її життя і здоров'я підлягають підвищеному рівню захисту, а забезпечення її прав і свобод є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України) [1]. Реалізація функцій держави покладається на органи державної влади та їх посадових осіб, які мають виконувати свої обов'язки в межах та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому належне забезпечення прав і свобод людини перебуває в безпосередньому зв'язку з ефективною діяльністю державних службовців.

За часів існування незалежної України було прийнято три закони (1993, 2011 і 2015 рр.), які встановлювали правові та організаційні засади здійснення державної служби. Окреме місце в них відводилося питанню дисциплінарної відповідальності, яке згодом підлягало більш детальній регламентації та зближенню з практикою європейських держав. Проте чинний Закон України «Про державну службу» містить низку недоліків, що потребують аналізу та усуненню шляхом внесення до нього змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження інституту дисциплінарної відповідальності державних службовців проводилося представниками як адміністративного права, так і трудового, що вплинуло на формування двох підходів до розуміння сутності досліджуваного інституту. Л.М. Корнута і О.В. Новак відстоюють позицію, що дисциплінарна відповідальність державних службовців є інститутом адміністративного права. Дослідниці аргументують свої позиції виокремленням характерних особливостей та аналізом підстави притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. До того ж Л.М. Корнута пропонує виділяти два її види: загальну дисциплінарну відповідальність адміністративних державних службовців та спеціальну дисциплінарну відповідальність державних службовців [2, с. 10].

Протилежну позицію займає О.Є. Луценко, яка спростовує тезу, що дисциплінарна відповідальність державних службовців регулюється нормами адміністративного права. Дослідниця приділяє особливу увагу підставі притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягненням, що можуть застосовуватися до державних службовців за порушення трудової дисципліни.

Ґрунтовну порівняльну характеристику законів про державну службу за часів незалежної України проводить В.К. Колпаков, вказуючи на еволюцію нормативного регулювання та роблячи висновок щодо змоги виокремити інститут дисциплінарної відповідальності державних службовців.

Окремі аспекти притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців досліджували Л.Р. Біла-Тіунова, Ю.П. Битяк, О. Губанов, М.І. Іншин, М.І. Зубрицький, С.В. Ківалов, В.І. Щербина, Н.В. Янюк, О.М. Ярошенко та інші.

Метою статті є аналіз чинного законодавства та національної правової доктрини, що присвячена питанню дисциплінарної відповідальності державних службовців, з'ясування основних недоліків та надання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, в тому числі шляхом врахування нормотворчої та правозастосовної практики європейських держав.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дисциплінарна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, який настає в разі порушення працівниками трудової дисципліни. Державні службовці є особливим різновидом працівників, які перебувають на державній службі, наділені владними повноваженнями та змогою приймати рішення з метою виконання функцій та завдань держави. Оскільки діяльність державних службовців може суттєво вплинути на права і свободи людини, дисциплінарна відповідальність має стати ефективним засобом забезпечення дотримання ними комплексу норм і правил, що забезпечують службову дисципліну.

Визначення терміна «службова дисципліна» наведено в Законі України «Про державну службу», під нею розуміють неухильне дотримання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку (п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону) [3]. З метою додержання службової дисципліни державний службовець має не допускати вчинків, які є несумісними із його професійним статусом, виявляти високий рівень культури, професіоналізму, повагу до громадян, дбайливо ставитися до державного майна, публічних інтересів тощо (ст. 62 Закону) [3]. В іншому разі, його суспільно шкідлива діяльність може стати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У правовій доктрині сформувалося два основні підходи до визначення правової природи дисциплінарної відповідальності державних службовців:

як інститут адміністративного права (С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова, Л.М. Корнута, О.В. Новак);

як інститут трудового права (О.І. Процевський, О.М. Ярошенко, М.І. Іншин, О.Є. Луценко). Проте Н.В. Янюк пропонує дисциплінарну відповідальність державних службовців розглядати як комплексний інститут, що поєднує в собі ознаки різних галузей права [4, с. 138-139].

Існування різних підходів щодо розуміння сутності дисциплінарної відповідальності державних службовців пов'язано, насамперед, із поділом її на загальну та спеціальну, де перша з них застосовується на підставі загальних положень трудового законодавства (Кодексу законів про працю України), а друга передбачена спеціальними законами, статутами, положеннями тощо (наприклад, Закон України «Про державну службу»).

С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова, Л.М. Корнута доводять, що дисциплінарна відповідальність державних службовців регулюється нормами адміністративного права, виокремлюючи такі її специфічні ознаки: 1) спеціальний суб'єкт відповідальності - державний службовець; 2) джерело правового регулювання - адміністративно-правові акти (КАС України, Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» тощо); 3) фактична підстава відповідальності (дисциплінарний проступок); 4) види дисциплінарних стягнень; 5) порядок накладення стягнень; 6) особлива сфера застосування дисциплінарної відповідальності - державне управління [5, с. 98]. Загалом запропоновані ознаки (спеціальний суб'єкт, види стягнень, джерело правового регулювання) більше вказують на те, що дисциплінарна відповідальність державних службовців є спеціальним видом дисциплінарної відповідальності, але не доводять, що це інститут адміністративного права.

Державний службовець перебуває в трудових правовідносинах, що характеризуються певною специфікою, де роботодавцем виступає держава в особі конкретного органу державної влади. При цьому державний службовець виконує трудову функцію та зобов'язаний дотримуватися службової дисципліни. Основу нормативно-правового регулювання становить ст. 3 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що законодавство про працю регулює абсолютно всі трудові відносини працівників незалежно від форми власності, галузевої приналежності чи виду діяльності підприємств, установ, організацій, на яких вони працюють [6]. Не виключенням із цього правила є й державні службовців, до яких застосовується трудове законодавство, враховуючи специфіку їх діяльності.

О.Є. Луценко вказує на таку специфічну ознаку дисциплінарної відповідальності державних службовців, як службова підлеглість, яка допомагає відрізнити цей вид юридичної відповідальності від інших. До того ж, на думку вченої, це є додатковою гарантією, що унеможливлює втручання інших органів влади в процедуру притягнення винної особи до відповідальності та самостійно здійснювати охорону внутрішнього порядку [7, с. 161].

Отже, дисциплінарна відповідальність державних службовців є спеціальним видом дисциплінарної відповідальності, правова регламентація якої здійснюється трудовим законодавством та спеціальними нормативно-правовими актами (законами, статутами, положеннями).

Правову основу дисциплінарної відповідальності державних службовців становить Закон України «Про державну службу», де у ч. 1 ст. 64 зазначається, що до неї притягається державний службовець, який: 1) не виконав або неналежно виконав посадові обов'язки, що визначені чинним законодавством чи посадовою інструкцією; 2) порушив правила етичної поведінки; 3) вчинив інше порушення службової дисципліни [3]. Порівнюючи цю норму з положеннями ст. 65 Закону, зауважимо, що є колізія норм. Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону, законодавець виділяє три підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця, тоді як за ч. 1 ст. 65 Закону єдиною підставою є вчинення дисциплінарного проступку, вичерпний перелік яких наведено в ч. 2 ст. 65 Закону.

Варто зауважити, що в ч. 1 ст. 64 Закону порушення правил етичної поведінки є окремою підставою притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Поряд із цим у п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону одним із різновидів дисциплінарного проступку є порушення правил етичної поведінки державних службовців. Також О.Є. Луценко звертає увагу на недоречність виокремлення «інших порушень службової дисципліни» як підстави для притягнення до відповідальності. На її думку, терміном «порушення службової дисципліни» охоплюється: 1) скоєння кримінальних, адміністративних правопорушень чи дисциплінарних проступків; 2) знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей; 3) вчинення діянь, що порушують права і свободи громадян; 4) події, що сталися за участю державного службовця і можуть викликати суспільний резонанс [8, с. 100]. Тому такі дії можуть слугувати підставою притягнення державного службовця до різних видів юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної). Отже, єдиною підставою притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

В.І. Щербина характеризує дисциплінарний проступок як протиправне винне діяння, що посягає на службову дисципліну в органі державної влади через невиконання чи неналежне виконання працівником своїх службових обов'язків, порушення заборон або обмежень, зловживання повноваженнями, вчинення проступку, який порочить його як державного службовця чи дискредитує орган, в якому він працює [9, с. 168]. М.І. Іншин пропонує дещо інше визначення дисциплінарного проступку, а саме як свідоме невиконання чи неналежне виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків, яке полягає в навмисному порушенні правил службового розпорядку, посадових інструкцій, наказів начальників і керівників, морально-етичних вимог, зумовлених особливістю проходження служби в цих органах [10, с. 360-361]. До того ж вчений акцентує на необхідності віднесення поведінки державного службовця в позаробочий час як такої, що може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності [11, с. 10]. Аналогічної точки зору дотримується О.Д. Новак, пропонуючи закріпити на рівні закону обов'язок державного службовця дотримуватися правил етичної поведінки в позаробочий час через високий рівень його відповідальності перед суспільством [12, с. 12].

У чинному Законі України «Про державну службу» вперше запропоновано законодавче визначення терміна «дисциплінарний проступок» (ч. 1 ст. 65 Закону). А в ч. 2 ст. 65 Закону наведено вичерпний перелік діянь, що можуть бути дисциплінарним проступком. До речі, цей перелік збільшено порівняно з попереднім законом. У вітчизняній правовій доктрині існують різні точки зору щодо необхідності закріплення вичерпного переліку дисциплінарних проступків на законодавчому рівні. Правозастосовна практика у світі пропонує три підходи до вирішення цього питання: 1) всі види дисциплінарних проступків чітко визначені в нормативно-правових актах (Бельгія, Греція, Японія); 2) зазначається про необхідність законодавчого визначення дисциплінарних проступків, але передбачається можливість самостійного їх встановлення суб'єктом призначення, окрім тих, що визначені законодавством (Австрія, Велика Британія, ФРН, Швейцарія); 3) суб'єкт призначення уповноважений самостійно визначати, яке діяння є дисциплінарним проступком (Канада, США, Франція) [13, с. 350--35І]. На нашу думку, недоцільно на законодавчому рівні встановлювати вичерпний перелік дисциплінарних проступків, оскільки неможливо передбачити абсолютно всі прояви протиправної поведінки державних службовців, що завдають шкоди інтересам держави, фізичних чи юридичних осіб.

Дисциплінарний проступок складається з кількох елементів, які становлять підставу притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Ми погоджуємося з думкою М.І. Зубрицького, який пропонує виділяти такі ознаки дисциплінарного проступку: 1) протиправна поведінка; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; 4) вина [14, с. 197].

Протиправною поведінкою є активна чи пасивна діяльність державного службовця, що порушує службову дисципліну та проявляється в одній із форм, передбачених ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу». Іншою ознакою є шкода, що заподіюється службовій дисципліні, органу або посадовій особі, уповноваженій виконувати функції та завдання держави. Незважаючи на те, що в законодавчому визначенні дисциплінарного проступку шкода не виокремлена як окрема його ознака, більшість науковців підтримують позицію, що шкода є обов'язковою складовою частиною підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця [15, с. 54]. Між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою має існувати прямий безпосередній зв'язок.

Серед науковців точаться дискусії щодо необхідності наявності вини в складі дисциплінарного проступку. На думку А.Г Безверхова, посадові проступки службовців не є виключно наслідком винного ставлення правопорушника до вчиненого. Вчений зазначає, що порушення посадових обов'язків досить часто є результатом невинної поведінки державного службовця через його некомпетентність, непрофесіоналізм чи помилкові посадові дії [16, с. 197--199]. Н.М. Вапнярчук вважає, що відсутність вини вказує на неможливість притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, оскільки він не виконує чи неналежно виконує свої обов'язки з причин, що не залежать від його волі [17, с. 101]. До того ж у ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» зазначається, що дисциплінарним проступком є винна дія чи бездіяльність державного службовця. Отже, вину необхідно розглядати як обов'язковий елемент складу дисциплінарного проступку. Також О.Є. Луценко пропонує враховувати форму вини (умисел чи необережність) під час обрання дисциплінарного стягнення, що має застосовуватися до державного службовця [13, с. 354].

Законом України «Про державну службу» встановлено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до державних службовців: зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади державної служби (ч. 1 ст. 66) [3]. Цією статтею Закону визначено, за які види дисциплінарних проступків може накладатися те чи інше дисциплінарне стягнення. Звільнення є винятковим видом дисциплінарного стягнення та застосовується в разі вчинення державним службовцем найбільш серйозних дисциплінарних проступків. Крім того, таку санкцію необхідно відрізняти від звільнення як виду припинення державної служби, що має відмінності в підставі, процедурі та правових наслідках застосування.

О.Є. Луценко вказує на такі недоліки дисциплінарних стягнень, що застосовуються до державних службовців: 1) у багатьох випадках, визначених Законом, вид дисциплінарного стягнення не відповідає юридичній природі дисциплінарного проступку; 2) в більшості ситуацій відсутня альтернатива в застосуванні дисциплінарних стягнень за конкретно вчинений дисциплінарний проступок [18, с. 110]. На нашу думку, в цій частині чинне законодавство підлягає реформуванню шляхом встановлення альтернативних видів стягнень за вчинений дисциплінарний проступок з урахуванням форми вини, обставин вчинення, заподіяної шкоди тощо.

О.Д. Новак зауважує, що в сучасних умовах економічного та політичного розвитку держави відсутня обґрунтованість у застосуванні штрафу як виду дисциплінарного стягнення [12, с. 13]. Хоча така санкція є ефективним засобом стимулювання державних службовців належним чином виконувати свої обов'язки та дотримуватися службової дисципліни. Про це свідчить правозастосовна практика ФРН, де штраф є одним із видів дисциплінарних стягнень для державних службовців, що перебувають на посаді, а до осіб, які вийшли на пенсію, за вчинення дисциплінарного проступку можливе застосування зменшення чи позбавлення пенсії [19, с. 98].

Досліджуючи німецький досвід притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності, зазначимо, що будь-який вид стягнення, окрім догани, накладається за рішенням спеціального дисциплінарного суду. Особливістю цього суду є те, що він складається із трьох професійних суддів та двох народних засідателів, хоча б один з яких має таке професійне спрямування, що і державний службовець, щодо якого розглядається справа [19, с. 100]. Передача на розгляд дисциплінарної справи суду сприяє більшій об'єктивності та застосуванню принципу змагальності. Тому пропонуємо створити в Україні спеціалізований суд, який займатиметься питаннями притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.

Висновки. Дисциплінарна відповідальність державних службовців є інститутом трудового права, що полягає в застосуванні негативних наслідків правового характеру до винної особи в разі вчинення нею дисциплінарного проступку, з метою відшкодування шкоди, припинення та попередження порушень службової дисципліни в майбутньому. Досліджуваний інститут зазнав суттєвого реформування з моменту створення та нині потребує подальшого удосконалення в таких аспектах: 1) усунення законодавчої колізії та дублювання положень щодо визначення дисциплінарної відповідальності державного службовця (ст. 64 Закону України «Про державну службу») і підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності (ст. 65 Закону); 2) скасування вичерпного переліку видів дисциплінарних проступків та встановлення можливості розширеного їх тлумачення; 3) розширення переліку дисциплінарних стягнень шляхом доповнення його штрафом; 4) встановлення змоги застосовувати альтернативні дисциплінарні стягнення за конкретно вчинений дисциплінарний проступок; 5) створити спеціалізований суд щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.

У подальшому перспективними напрямами наукових досліджень можуть слугувати розроблення альтернативних видів дисциплінарних стягнень та принципів їх застосування до державних службовців.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР Дата оновлення: 01.01.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 10.03.2020).

2. Корнута Л.М. Дисциплінарна відповідальність державного службовця в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2013. 23 с.

3. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIN. Дата оновлення: 13.02.2020. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/889-19 (дата звернення: 10.03.2020).

4. Янюк Н. Дисциплінарна відповідальність державних службовців за Законом України «Про державну службу» (2015): правовий аналіз. Вісник Львівського університету. 2015. Вип. 62. С. 138-147.

5. Ківалов С.В., Біла-Тіунова Л.Р., Корнута Л.М. Адміністративна відповідальність державного службовця в Україні: питання теорії і правового регулювання: монографія. Одеса: Фенікс, 2013. 274 с.

6. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р. № 322-VIII. Дата оновлення: 13.02.2020. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/322-08#n820 (дата звернення: 10.03.2020).

7. Луценко О.Є. Галузева належність дисциплінарної відповідальності державних службовців України. Право та інновації. 2016. № 1. С. 159-165.

8. Луценко О.Є. Деякі проблеми реалізації положень нового Закону України «Про державну службу» про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Europska tradicia vmedzinarodnom prave: uplatnovanie ludskych prav: Zb. prispevkov z medzinar. vedeckej konf., 6-7 mai 2016. Bratislava, 2016. C. 99-101.

9. Щербина В.І. Дисциплінарна відповідальність державних службовців органів внутрішніх справ: дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 1998. 208 с.

10. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: дис. ... д-ра юрид. наук. Харків, 452 с.

11. Іншин М.І. Поняття дисциплінарного проступку як фактору, що дестабілізує дисципліну та законність в ОВС. Право і безпека. 2006. № 5. С. 7-10.

12. Новак О.Д. Адміністративно-правові засади дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2014. 28 с.

13. Луценко О.Є. Поняття та ознаки дисциплінарного проступку державних службовців. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 349-358.

14. Зубрицький М.І. Специфіка дисциплінарної відповідальності державних службовців. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 41. С. 195-200.

15. Нечитайленко А.О. Особливості інституту юридичної відповідальності державних службовців. Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків : наук. збірник за заг. ред. Г.І. Мостового та ін. Харків, 2000. С. 54-58.

16. Безверхов А.Г. Должностные (служебные) преступления и проступки : дис. ... канд. юрид. наук. Казань, 1995. 234 с.

17. Вапнярчук Н.М. Теоретико-прикладні проблеми правового регулювання дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні. Харків: Юрайт, 2012. 312 с.

18. Луценко О.Є. Види дисциплінарних проступків державних службовців за новим Законом України «Про державну службу». Visegrad Journal on Human Rights. 2016. № 3. С. 109-112.

19. Губанов О.О. Процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні та Німеччині: порівняльний аналіз. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 10. С. 97-101.

Размещено на Allbest.ru