Шляхи вдосконалення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту права ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом»

Шляхи вдосконалення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України

Ways to improve judicial supervision of laws when conducting non-claimed investigative (surveying) actions by the National police bodies

Слива Ю.М.

здобувач кафедри

правоохоронної та антикорупційної діяльності

Кислий А.М.

доктор юридичних наук, професор, директор

Анотація

судовий контроль негласний слідчий

У статті наголошується, що проблема формування і функціонування інституту судового контролю за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, що обмежують конституційні права і свободи громадян, у кримінальному процесі України є однією з актуальних новел юридичної науки і правозастосовної діяльності. Розкриваються сучасні проблеми судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Проведено аналіз позицій дослідників та їхніх пропозицій щодо шляхів удосконалення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України. Запропоновано власні позиції щодо шляхів удосконалення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України. Визначено, що метою розроблення інструкції «Про організацію судового контролю за додержанням законів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України» є необхідність удосконалення правових засад здійснення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, приведення її у відповідність з європейськими стандартами, які висуваються до діяльності, пов'язаної з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, синхронізації процесуальної діяльності, яка здійснюється відповідно до Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України. Прийняття проекту Інструкції «Про організацію судового контролю за додержанням законів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України» сприятиме удосконаленню правових та організаційних засад здійснення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій; дозволить привести її у відповідність з європейськими стандартами; посилить захист прав людини під час здійснення діяльності, пов'язаної з тимчасовим обмеженням її свобод; забезпечить практичну синхронізацію кримінальної процесуальної діяльності; створить умови для більш ефективної протидії злочинності.

Ключові слова: судовий контроль, слідчий суддя, органи Національної поліції України, негласні слідчі (розшукові) дії, шляхи удосконалення.

Summary

In the article it is emphasized that the problem of formation and functioning of the institute of judicial control over the conduct of unspoken investigative (investigative) actions, which restrict the constitutional rights and freedoms of citizens, in the criminal process of Ukraine is one of the current novelties of legal science and law enforcement activity. The modern problems of judicial control over the observance of laws in the conduct of unspoken investigative (search) actions are revealed. The analysis of the positions of the researchers and their proposals on ways to improve judicial control over the observance of the laws during the conduct of unspoken investigative (search) actions by the National Police of Ukraine is conducted. The own positions on ways of improvement of judicial control over observance of laws at carrying out unspoken investigative (search) actions by bodies of the National police of Ukraine are offered. It is determined that the purpose of elaboration of the Instruction “On the organization of judicial control over the observance of laws during the conduct of unspoken investigative (search) actions by the bodies of the National Police of Ukraine” is the need to improve the legal foundations of the exercise of judicial control over the observance of laws in conducting unspoken investigative (search) actions, bringing it into compliance with European standards for activities related to the temporary restriction of human rights and freedoms, synchronization of procedural activities carried out by be in accordance with the Constitution of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine. Adoption of the draft Instruction “On the Organization of Judicial Control over the Observance of Laws in the Conduct of Unofficial Investigative (search) Actions by the National Police of Ukraine” will facilitate the improvement of the legal and organizational principles of judicial control over the observance of the laws in the conduct of unspoken investigative (search) actions; will allow to bring it in conformity with the European standards; strengthen the protection of human rights in the exercise of activities related to the temporary restriction of its freedoms; ensure practical synchronization of criminal procedural activities; will create conditions for more effective counteraction to crime.

Key words: judicial control, investigating judge, bodies of the National police of Ukraine, unspoken investigative (search) actions, ways of improvement.

Постановка завдання

Захист конституційних прав і свобод кожного громадянина - частина ширшої проблеми взаємин індивіда й держави. Це є показником ступеня зрілості останньої. Тому вважаємо, що аналіз цієї проблеми актуальний у практичному плані. Паралельно спостерігається етап розвитку і становлення судової влади в Україні, адже існує історична нерозривність процесів захисту прав і свобод громадянина з інституційним оформленням судової влади як самостійної та незалежної гілки влади, що здатна припинити свавілля і захистити права людини [1, с. 131].

Як зазначає А.В. Савченко, «коли право замикається саме в собі та прагне увічнити застарілі нормативні форми, відкидаючи будь-який обмін і зіставлення, що стосуються неординарних рішень та ідей щодо різноманітних правових інститутів, тоді воно стає безплідним і приречене до занепаду. Лише порівняння теорій, поглядів, думок, ідей, міркувань, а також нормативних стандартів формує нові конструктивні підходи, визначає місце і роль права в контексті загальноцивілізаційного розвитку людства» [2, c. 12].

Норми кримінального процесуального закону, якими регламентується процедура розслідування злочинів, тісно пов'язані з історичними, соціальними, культурними, матеріальними та політичними умовами, в яких знаходиться законодавець. Протягом усього свого існування та розвитку людство прагнуло створити й удосконалити, і продовжує удосконалювати гласні та негласні способи, прийоми й методи боротьби зі злочинністю. На різних етапах розвитку української держави вони відображали рівень політичного, економічного і суспільного розвитку нації та задовольняли вимоги часу. У залежності від часу, видів і типів держави процес розкриття і розслідування ускладнювався чи спрощувався, і, таким чином, створювалася та розвивалася система збирання, фіксації та перевірки доказів. Так, у кримінальному процесуальному законодавстві сформувався інститут негласних слідчих (розшукових) дій [3, с. 57].

В.В. Городовенко наголошує, що належний судовий контроль, об'єктивне й незалежне досудове слідство, на його переконання, неможливі без наявності слідчого судді як об'єктивного і незалежного дослідника обставин вчиненого злочину. Запровадження у вітчизняному кримінальному процесі інституту слідчого судді - це вірний шлях до вирішення низки проблем на стадії досудового розслідування. З його введенням відпала частина невластивих як слідчому, так і прокуророві функцій, а чіткий розподіл останніх на стадії досудового розслідування є гарантією реалізації принципу змагальності [4, с. 59].

Проблема формування і функціонування інституту судового контролю за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), що обмежують конституційні права і свободи громадян, у кримінальному процесі України є однією з актуальних новел юридичної науки і правозастосовної діяльності. Важливе значення мають норми Конституції України, які проголошують, що слідчі дії мають проводитися тільки за рішенням суду. Основний Закон установлює, що кожна особа має право на судовий захист своїх конституційних прав. Але цілком зрозуміло, що ці права громадянина не абсолютні [1, с. 132], що зумовило актуальність вибору теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню теоретичних та практичних аспектів сучасного стану організаційних засад судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України присвячено наукові праці таких учених, як: В.С. Бабкова, С. Банах, В.В. Городовенко, Т.Г. Ільєва, А.М. Кислий, ГВ. Кожевніков, С.М. Міщенко, М.А. Погорецький, В.В. Рожнова, Н.З. Рогатинська, Д.О. Савицький, Д.Б. Сергєєва, Н.П. Сиза, Л.П. Скалозуб, О.А. Смоляр, В.Л. Соколкін, О.Ю. Татаров, Т.В. Терещенко, Л.Д. Удалова, С. Штогун та інші.

У зв'язку з цим мета статті вбачається в обґрунтуванні пропозицій з удосконалення правового та організаційного забезпечення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України, також здійснення судового контролю в подальшому за використання результатів НРСД у кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу

Відповідно, вважаємо з окресленої проблеми розглянути позиції дослідників та їхні пропозиції щодо шляхів удосконалення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України.

При цьому необхідно звернути увагу, що проведені В.В. Ковалем анкетування та соціальні опитування слідчих суддів, прокурорів, слідчих СВ, адвокатів, співробітників оперативних підрозділів у Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях щодо техніки формування кримінально-процесуальних норм, які регламентують порядок проведення НСРД, а також проблемних питань правового регулювання досліджуваного інституту та проблемних питань проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій дозволили нам констатувати певні висновки. Так, 62% респондентів були не повною мірою готовими до зазначених заходів, а також не готовими до проведення НСРД взагалі через такі причини: велика завантаженість роботою, складність та відносна новизна самого інституту НСРД, недостатність професійної підготовки для проведення НСРД, необізнаність щодо шляхів реформування кримінального процесуального права України тощо [3, с. 228].

М.В. Багрій акцентує, що важливим є питання про те, чи може прокурор заборонити проведення чи припинити подальше проведення негласної слідчої (розшукової) дії у випадку, коли дозвіл на її проведення надавався слідчим суддею. Відповідно до ч. 3 ст. 246 КПК України прокурор має право заборонити проведення або припинити проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Буквальне тлумачення цієї норми надає можливість стверджувати, що прокурор як процесуальний керівник досудовим розслідуванням, котрий несе відповідальність за ефективність розслідування, має право заборонити проведення або припинити вже розпочату будь-яку негласну слідчу (розшукову) дію. На перший погляд, жодних проблем у цьому випадку немає. Проте на практиці можливі випадки, коли слідчий проведе негласну слідчу (розшукову) дію (або розпочне її проведення), а прокурор заборонить подальше її проведення. Відповідно до ч. 2 ст. 264 КПК України слідчий може самостійно провести (без погодження з прокурором) зняття інформації з електронних інформаційних систем, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем чи утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Прокурор може визнати проведення такої дії недоцільним і заборонити її проведення на підставі норми ч. 3 ст. 246 КПК України. Слідчий у такому разі позбавлений права оскаржити дії прокурора [5, с. 88].

В.І. Галаган та В.В. Шум у монографії пропонують ряд змін і доповнень до чинного КПК України: до пункту 4 частини 2 статті 36, частини 1 статті 248, частини 1 статті 250, частини 3 статті 254, частин 1, 2 та 4 статті 261, частин 1, 3-5 статті 262 КПК України, спрямованих на вдосконалення процесуальної регламентації проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема накладення арешту на кореспонденцію, дотримання прав учасників кримінального провадження та інших громадян; сформульовано пропозицію щодо обов'язкового складання копії протоколу про проведення огляду, виїмки чи затримання кореспонденції з додатками до них, що направляють слідчому судді для виконання функції судового контролю на досудовому розслідуванні [6].

З метою удосконалення кримінального процесуального законодавства у сфері судового контролю в досудовому провадженні В.В. Косов пропонує регламентувати процесуальний статус слідчого судді в окремій статті Кримінального процесуального кодексу України [7, с. 16].

А.Г. Гаркуша звертає увагу на те, що нормативне забезпечення автономності функціонування слідчого судді та його процесуальної незалежності повинно бути пов'язано зі створенням ефективної системи перевірки законності й обґрунтованості рішень самого слідчого судді. Наприклад, можна передбачити право подання апеляції на рішення слідчого судді, яка розглядатиметься окремою палатою апеляційного суду або відповідним комітетом органів місцевого самоврядування [8, с. 51].

Н.О. Гольдберг акцентує, що в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (у другому розділі «Підстави та порядок отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій») до п. 2.2 необхідно додати третій абзац, викладений у такій редакції: «Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя а клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим із прокурором, а також за клопотанням захисника або представника потерпілого». Ці ж самі зміни мають бути відображені в ч. 3 ст. 246 КПК України [1].

А.Б. Степанов пропонує відновити інститут окремих ухвал слідчого судді, якими він може реагувати на виявлені порушення вимог кримінального процесуального законодавства з боку слідчих та прокурорів процесуальних керівників під час розгляду їхніх клопотань та скарг на їхні рішення, дії, бездіяльність. Така пропозиція цілком відповідає правозахисному характеру діяльності слідчого судді та забезпечує баланс у механізмі контрольно-наглядової діяльності під час досудового розслідування [9].

І.І. Башта наголошує, що удосконалення порядку розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій зумовлене необхідністю підвищення ефективності досудового розслідування кримінальних правопорушень, тому будь-які спроби змінити наявну процесуальну процедуру мають, на нашу думку, узгоджуватися з виконанням такого завдання кримінального провадження, як забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. З огляду на вказане було б доцільним викласти ч. 5 ст. 248 Кримінального кодексу України у такій редакції: «5. У разі постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії прокурор, слідчий може звернутися з повторним зверненням із новим клопотанням за умови усунення обставин або недоліків, указаних слідчим суддею в ухвалі про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій» [10, с. 175].

М.А. Макаров запропонував доповнити ст. 248 КПК України таким положенням: «Встановивши, що клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії подано без додержання вимог частини 2 статті 248 цього Кодексу, слідчий суддя відмовляє у його задоволенні та повертає прокурору, про що постановляє ухвалу». Доведено, що слід уточнити строк розгляду цього клопотання - невідкладно, але не пізніше від дня його надходження до суду [11]. Також розроблено пропозицію, що визначений у ст. 247 КПК України слідчий суддя має надавати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права особи на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Слідчий суддя місцевого суду повинен приймати рішення про надання дозволу на проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій [11].

А.Ф. Бондюк обґрунтовує положення про збільшення часу розгляду слідчим суддею клопотань про проведення негласних слідчих (розшукових) дій із шести до двадцяти чотирьох годин шляхом внесення змін до ст. 248 КПК України. На його переконання, попри вимогу оперативності проведення негласних слідчих (розшукових) дій, строк розгляду клопотання, визначений у ст. 248 КПК, є явно недостатнім з огляду на значний обсяг інформації, що підлягає дослідженню та перевірці. Більшість опитаних слідчих, прокурорів, адвокатів та слідчих суддів (81%) вважають, що для розгляду слідчим суддею клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій недостатньо часу у вигляді шести годин [12].

О.І. Полюхович із цього приводу аргументує, що точкою відліку для визначення територіальної наближеності апеляційного суду іншої області, до якого потрібно скеровувати клопотання у порядку ч. 2 ст. 247 КПК, має бути не місцезнаходження апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а місцезнаходження органу, який здійснює досудове розслідування [13].

В.О. Шерудило наголошує на тому, щоб посилити гарантії прав осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та поступово розширити повноваження суду на досудовому провадженні. Обґрунтовано доцільність доповнення ст. 248 КПК України в частині ухвалення рішення про надання дозволу на проведення НСРД, пов'язаних із втручанням у приватне спілкування, а саме: до клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу про проведення НСРД, пов'язаної з втручанням у приватне спілкування, додаються матеріали кримінального провадження; слідчий суддя своєю ухвалою відмовляє у задоволенні цього клопотання та повертає прокурору, якщо воно подано без додержання вимог ч. 2 цієї статті. Слідчий суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, найбільш територіально наближеного до органу, що здійснює досудове розслідування, надає дозвіл на проведення НСРД, пов'язаних із втручанням у приватне спілкування, а у випадку, що передбачений ч. 2 ст. 247 КПК України, - слідчий суддя апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до органу, що здійснює досудове розслідування (пропозицію підтримали 76% опитаних слідчих, 75% прокурорів) [14].

О.Ю. Татаров уважає за необхідне внести зміни до ст. 257 КПК України, доповнивши її частиною третьою такого змісту: «Якщо слідчим суддею винесено ухвалу про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні, прокурор вносить відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Рішення про виготовлення дублікату протоколу та результатів негласних слідчих (розшукових) дій приймається прокурором виключно з метою їх використання в іншому кримінальному провадженні. У такому випадку дублікати протоколів НСРД є джерелом доказів» [15].

Розмаїття поглядів на цю проблематику переконливо свідчить, що теоретичні та практичні проблеми функціонування інституту негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному судочинстві України потребують ґрунтовного наукового дослідження на предмет вироблення наукових положень, які вирішили теоретичні проблеми його існування як засобу досудового розслідування з метою подальшого усунення недоліків нормативно-правового регулювання [16, с. 70].

Отже, проаналізувавши значну кількість нормативно- правових актів України, відповідні пробіли та неузгодженості в законодавстві, аналіз поглядів теоретиків та практиків щодо окремих проблем здійснення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також врахувавши їхні позиції, нами було розроблено «Інструкцію про організацію судового контролю за додержанням законів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України» (далі - Інструкція). Під час проведеного опитування таку пропозицію підтримали 88% опитаних слідчих суддів, 72% слідчих та 71% опитаних працівників оперативних Національної поліції України.

Актуальність цієї науково-дослідної теми полягає в тому, що нині відсутній єдиний нормативний акт, який би охоплював усі аспекти здійснення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, починаючи від понять і закінчуючи соціальним та правовим захистом тощо.

Тому метою розроблення Інструкції є необхідність удосконалення правових засад здійснення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, приведення її у відповідність із європейськими стандартами, які висуваються до діяльності, пов'язаної з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, синхронізації процесуальної діяльності, яка здійснюється відповідно до Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України. Прийняття проекту Інструкції сприятиме удосконаленню правових та організаційних засад здійснення судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій; дозволить привести її у відповідність із європейськими стандартами; посилить захист прав людини під час здійснення діяльності, пов'язаної з тимчасовим обмеженням її свобод; забезпечить практичну синхронізацію кримінальної процесуальної діяльності; створить умови для більш ефективної протидії злочинності.

Конструктивний аналіз законодавчих актів, теоретичних напрацювань та наявність вимог і реалій практики (слабке знання органами Національної поліції України законів, що регулюють проведення негласних слідчих (розшукових) дій (через відсутність відповідної дисципліни в навчальних програмах більшості вищих юридичних навчальних закладів), зумовлює необхідне виокремлення навчальної дисципліни «Судовий контроль за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України» в самостійну дисципліну, що сприятиме освітньому процесу для курсантів, студентів та слухачів магістратури, ад'юнктів (аспірантів), а також у межах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників слідчих органів і оперативних підрозділів Національної поліції України (85% опитаних оперативних працівників, 79% слідчих України, 81% слідчих суддів підтримали дану тезу).

І, нарешті, слід застосовувати заходи з навчально- методичного забезпечення слідчих, оперативних співробітників, прокурорів та суддів, що дозволить сформувати у практиків знання, навички щодо особливостей досягнення завдань кримінального судочинства [17].

Висновки

Вважаємо, що зроблені пропозиції щодо вдосконалення напрямів розвитку нормативних засад судового контролю за додержанням законів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами Національної поліції України підвищать якість та ефективність роботи органів Національної поліції України та певною мірою сприятимуть подальшим науковим розвідкам у галузі судового контролю.

Список використаних джерел

1. Гольдберг Н.О. Судовий контроль у системі забезпечення прав і свобод громадян у ході негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник АМСУ Серія: «Право». 2014. № 2 (13). С. 131-135.

2. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство США: комплексне порівняльно- правове дослідження: монографія. Київ: КНТ, 2007. 594 с.

3. Коваль А.А. Забезпечення прав людини при провадженні негласних слідчих (розшукових) дій: монографія. Миколаїв: Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2019. 264 с.

4. Городовенко В.В. Слідчий суддя як суб'єкт надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання досудового розслідування слідчими органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики»: Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 18-19 квітня 2013 року). Київ: «Хай Тек Прес», 2013. С. 57-59.

5. Багрій М.В. Судовий контроль за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій: окремі аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. С. 86-89.

6. Галаган В.І., Шум В.В. Процесуальний порядок накладення арешту на кореспонденцію у кримінальному провадженні України : монографія. Київ, 2017. 168 с.

7. Косов В.В. Суб'єкти судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09.; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.» Одеса, 2012. 20 с.

8. Гаркуша А.Г. Повноваження слідчого судді у кримінальному процесі України. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання досудового розслідування слідчими органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики» : Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 18-19 квітня 2013 року). Кихїв: «Хай Тек Прес», 2013. С. 47-51.

9. Степанов А.Б. Співвідношення прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю під час досудового розслідування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2018. С. 20.

10. Башта І.І. Удосконалення порядку розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції : наук, збірник. 2019. Вип. 1. С. 172-175.

11. Макаров М.А. Судовий контроль у кримінальному процесі: теоретичні та правові основи: автореф. дис. ... док. юрид. наук: 09; Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2018. 40 с.

12. Бондюк А.Ф. Процесуальні основи статусу слідчого судді у кримінальному провадженні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 09. Київ, 2017. 19 с.

13. Полюхович О.І. Судовий контроль при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 09; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2017. 20 с.

14. Шерудило В.О. Процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних з втручанням у приватне спілкування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09; НАВС. Київ, 2018. 20 с.

15. Татаров О.Ю. Окремі проблеми при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 3. С. 69-77.

16. Білічак О.А. Щодо поняття «негласні слідчі (розшукові) дії». Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Юридичні науки. 2015. Випуск 3. Том 3. С. 69-73.

17. Чорноус Ю.М. Міжнародне співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2011. № 1. С. 241-249.

Размещено на Allbest.ru