Державна політика щодо попередження епідемічної ситуації з ВІЛ/СНІДу: механізми впровадження на регіональному і місцевому рівні (на прикладі Херсонської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика щодо попередження епідемічної ситуації з ВІЛ/сніду: механізми впровадження на регіональному і місцевому рівні (на прикладі херсонської області)

Лопушинський Іван Петрович доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету

Бондарева Ліна Володимирівна кандидат наук з державного управління, доцент кафедри державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету (за сумісництвом), заступник директора Департаменту здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації

Дурман Микола Олександрович кандидат технічних наук, доцент, заслужений працівник освіти України, професор кафедри державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету

Анотація

Abstract. The article analyzes international and national legislative initiatives to prevent and combat HIV/AIDS; the peculiarities of the activity of regional public authorities of Ukraine (public administration and local self-government) to ensure the implementation of the Law of Ukraine of October 20, 2014 № 1708-VI "On approval of the National Targeted Social Program to Combat HIV/AIDS for 2015-2018 and relevant regional, district and city programs adopted during 2015 in order to implement the above Law are viewed, on the example of Kherson region and in subsequent years; it is shown that the issue of combating HIV/AIDS is one of the priority areas of state policy in the field of health and social development and the subject of Ukraine's international obligations in the field of combating HIV/AIDS; it is proved that the problem of HIV prevention and AIDS treatment remains quite relevant in our country and requires appropriate coordination of public policy (including the involvement of the general public) in this area of health, especially at the regional and local levels, especially adoption of new targeted social regional (district, city) programs for combating HIV/AIDS for 2021-2025; it was found that the history of the HIV epidemic in the world has shown that the spread of the HIV/AIDS epidemic can really be stopped. That is why the world policy in the field of combating the spread of HIV strives to achieve the goal of "90-90-90": 90% of people living with HIV know about their HIV-positive status; 90% of people who know about their HIV-positive status are being treated with antiretroviral drugs; 90% of people in treatment have an indefinite level of viral load; It has been proved that accelerating the overcoming of the HIV epidemic is a prerequisite for the implementation of state policy in this area by all public authorities and local governments, this task refers either to the entire society or to every citizen in particular.

Keywords: HIV/AIDS epidemic situation, counteraction to HIV/AIDS as a direction of state social policy, regional and local public authorities, public, mechanisms of state management of health care.

соціальна программа протидія снід херсонська

Постановка проблеми. Як зазначалося в Загальнодержавній цільовій соціальній програмі протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2015-2018 роки, затвердженій Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1708 -VI [9], питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов'язань України у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, зокрема щодо досягнення цілей розвитку, проголошених у Декларації тисячоліття

Організації Об'єднаних Націй, та виконання Політичної декларації 2011 року Організації Об'єднаних Націй з активізації зусиль для викорінення ВІЛ - інфекції/СНІДу [9]. Нині епідемічна ситуація в нашій державі характеризується високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції серед представників різних груп населення, насамперед осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, переважним ураженням осіб працездатного віку, нерівномірним поширенням та зміною основного шляху передачі ВІЛ з парентерального (поза організмом - авт.) на статевий. Своєю чергою, епідемія ВІЛ-інфекції є чинником негативного впливу на працездатне населення України та призводить до негативних соціально-економічних наслідків [9]. Перший випадок ВІЛ-інфекції в Україні було зареєстровано 1987 року. Сьогодні наша держава посідає одне із перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. За оціночними даними в країні наразі проживає понад 250 тис. ВІЛ-позитивних людей. Кожен сотий громадянин України у віці від 15 до 49 років інфікований ВІЛ, що є одним із найвищих показників серед країн регіону. Попри істотний прогрес, кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щороку збільшується, при цьому рівень доступу до послуг з лікування, особливо серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, є низьким, а отже, рівень смертності від СНІДу залишається високим. Саме тому проблема попередження ВІЛ-інфекції та лікування СНІДу залишається в нашій державі досить актуальною і потребує відповідної координації державної політики (у тому числі й із залученням широких верств громадськості) в цій галузі охорони здоров'я, особливо на регіональному та місцевому рівні, насамперед ухвалення нових цільових соціальних обласних (районних, міських) програм протидії ВІЛ-інфекції СПІДу на 2021-2025 роки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом до проблеми запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, у тому числі й на регіональному та місцевому рівні, зверталися вітчизняні дослідники, зокрема Александріна Т.А. (досліджено кроки держави щодо формування та дальшої реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції /СНІДу, 2013) [1], Білак-Лук'янчук В.Й., Ратаніна О.М. (здійснено огляд міжнародного і національного законодавства та політики у сфері протидії ВІЛ-інфекціїУСШДу, 2017) [3], Гойда Н.Г., Єщенко О.Г. (вивчено гендерні аспекти в державній політиці протидії ВІЛ -інфекції'/СНІДу, 2016) [4], Дацюк В.В. (висвітлено шляхи подолання дискримінації в державній політиці з протидії ВІЛ-інфекції СНІДУ, 2016) [5], Коваленко П.Г., Москаль О.І., Сисин О.Я. (проведено моніторинг та оцінку ефективності виконання обласної програми протидії ВІЛ-інфекціїУСНІДу в Кіровоградській області, 2018) [6], Лучинська О.В. (проаналізовано взаємодію з громадськістю в системі державного управління у сфері протидії ВІЛ/СНІДу, 2018) [7] та ін. Водночас у цих та інших дисертаційних дослідженнях та публікаціях по суті не розкриваються механізми запобігання ВІЛ-інфекції та лікування СНІДу на регіональному та місцевому рівні після завершення дії Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВШ-інфекціїУСШДу [9], тобто впродовж 2019 - 2020 років.

Саме тому метою нашої статті й стало висвітлення практичних кроків органів публічної влади (державного управління і місцевого самоврядування) щодо протидії ВІЧ-інфекції/СПІДу на регіональному та місцевому рівні (на прикладі Херсонської області) під час виконання обласної цільової соціальної програми протидії ВІЧ-інфекції, СПІДу в Херсонській області на 2015 - 2018 роки [10] та проведення порівняльної характеристики з аналогічними даними останнього часу.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, проблемі ВШ-інфекціїУСШДу у світі надається особлива увага. Ліквідація епідемії ВІЛ/СНІДу до кінця 2030 року є одним із завдань Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), що були затверджені у вересні 2015 року та визначають пріоритети міжнародного розвитку до 2030 року. У межах Стратегії ЮНЕЙДС (Об'єднана Програма ООН з ВІЛ/СНІДу - авт.) на 2016-2021 рр. «На шляху прискорення для подолання СНІДу» було надано пріоритет основним ЦСР, що стосуються завдань ВІЛ/СНІДу, та розроблено відповідні їм завдання. 2016 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Стратегію прискореного подолання епідемії ВІЛ-інфекції (Fast Track), що поставила перед міжнародною спільнотою амбітні цілі: до 2020 року виявити 90% людей, які живуть з ВІЛ, надати 90% з них антиретровірусну терапію (АРТ) та забезпечити ефективність лікування для 90% осіб, які отримують АРТ. Документ містить перелік конкретних цілей і заходів з прив'язкою до термінів, які мають бути виконані до кінця 2020 року, що дозволить до 2030 року викорінити епідемію ВІЛ/СНІД як загрозу громадському здоров'ю, забезпечивши необхідною допомогою всіх, хто її потребує. Застосування підходу ЮНЕЙДС у світі дозволить попередити до 2030 року приблизно 28 млн. нових випадків ВІЛ - інфекції, 21 млн. смертей, зумовлених СНІДом, уникнути додаткових витрат у зв'язку з ВІЛ у розмірі 24 млрд. доларів США та взагалі ліквідувати глобальну пандемію ВІЛ-інфекції.

Крім того, епідемія ВІЛ/СНІДу, що розвивається в світі, має значні соціально-економічні та медико-демографічні наслідки. Як уже зазначалося, в Україні за останні роки епідемія ВІЛ/СНІДу має найвищі в Європі темпи поширення. При цьому інфекцією вражаються люди працездатного віку, у тому числі й ті, які ще не виконали своєї репродуктивної функції. Водночас для України, на відміну від провідних країн світу, характерним є високий рівень стигми (негативної асоціації з людиною або групою людей, які поділяють певні характеристики, та конкретним захворюванням - авт.) та дискримінації стосовно ВІЛ-позитивних людей, що вдалося подолати в більшості країн Європи.

Після завершення терміну виконання Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VI «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВШ-інфекціїУСШДу на 2015-2018 роки» [9] й відповідних обласних, районних та міських програм, наприклад, Херсонської області [10] нині Україна має оновлену національну стратегію «Прискорення подолання епідемії ВІЛ-інфекції» (Fast Track), що затверджена на законодавчому рівні та є обов'язковою для виконання всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яка стосується як всього суспільства, так і кожного громадянина зокрема. У межах досягнення цілей стратегії Fast Track до 2020 року, відповідно до оціночних даних на кінець 2015 року, в Україні 214 000 людей, які живуть з ВІЛ, повинні перебувати під медичним наглядом, 192 000 - отримувати лікування, 173 000 - мати невизначальний рівень вірусного навантаження ВІЛ. Історія розвитку епідемії ВІЛ-інфекції у світі доказала, що поширення епідемії ВІЛ/СНІДу можна призупинити. Саме тому світова політика у сфері протидії поширення ВІЛ-інфекції прагне до досягнення мети «90-90-90»: 90% людей, які живуть з ВІЛ, знають про свій ВІЛ-позитивний статус; 90% людей, які знають про свій ВІЛ-позитивний статус, перебувають на лікуванні антиретровірусними препаратами; 90% людей, які перебувають на лікуванні, мають невизначений рівень вірусного навантаження. Діяльність у цьому напрямку здійснюється в тісній співпраці з громадськими та міжнародними організаціями. Крім того, Україна підтримала ініціативу для прискорення дій у великих містах (Fast-Track Cities Initiative) [12].

Своєю чергою, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 22 березня 2017 року № 248-р схвалив Стратегію забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекціїУСШДу на період до 2020 року та затвердив план заходів щодо її реалізації [11].

Крім того, останнім часом у нашій державі було розроблено Національну стратегію тестування на ВІЛ в Україні на 2019 - 2030 роки [8]. Названий Документ розроблено за підтримки проєкту SILab «Підтримка системи епіднагляду за ВІЛ і системи управління/поліпшення якості лабораторій МОЗ України, поліпшення використання стратегічної інформації та розбудова потенціалу громадської охорони здоров'я», що впроваджується ЦГЗ, за фінансуванням Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC), у межах Надзвичайного плану Президента США з надання допомоги в боротьбі з ВІЛ/СНІД.

Отже, як видно, в Україні на рівні держави ратифіковано міжнародні документи, ухвалено власні законодавчі ініціативи, розроблено низку надважливих підзаконних нормативно-правових актів, скерованих на протидію ВІЛ/СНІДу, проте без належної організації їх виконання на місцях (регіональний та місцевий рівень) досягти позитивних результатів у сфері попередження ВІЛ/СНІДу було б надзвичайно проблематичним.

У цьому зв'язку розглянемо хід реалізації державної політики в сфері протидії ВІЛ/СНІДу на прикладі Херсонської області. Так, за весь період боротьби зі СНІДом (1987-2020 роки) у Херсонській області офіційно було зареєстровано 9713 випадків ВІЛ-інфекції серед мешканців області, у тому числі 2640 випадків СНІДу та 719 померлих від хвороб, зумовлених ВІЛ [2].

Станом на 01.01.2020 року на обліку в закладах охорони здоров'я Херсонської області знаходилося 4449 ВІЛ-інфікованих із встановленим клінічним діагнозом (без урахування дітей у стадії підтвердження діагнозу) проти 4153 станом на 01.01.2019 року. На обліку 238 дітей (проти 234 дітей за 2018 рік), у тому числі 105 дітей із заключним діагнозом ВІЛ-інфекція (з них 101 дитина інфікувалися вертикальним шляхом передачі ВІЛ та 4 дитини інфікувалися статевим шляхом проти 97 та 4 дітей відповідно 2018 року). Хворих на СНІД - 1141 особа, з них 13 дітей (за 2018 рік - 1100 хворих на СНІД, з них 14 дітей) [2].

За 2019 рік в області порівняно з 2018 роком темпи захворюваності на ВІЛ- інфекцію зросли на 31,6% та зареєстровано дальше зниження показника захворюваності на СНІД на 9,7%. Уперше діагностовано ВІЛ-інфекцію у 660 осіб, у тому числі 194 випадки СНІДу (за 2018 рік - 508 та 216 відповідно), показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію на 100 тис. населення складали по області 63,7 (по Україні - 42,2) проти 48,4 2018 року та СНІДу - 18,7 (по Україні - 19,5) проти 20,7 2018 року [2].

Захворюваність на ВІЛ-інфекцію 2019 року перевищувала середньообласний показник у Великолепетиському районі (116,6 на 100 тис. населення), Корабельному районі міста Херсона (82,8), місті Нова Каховка (80,2), Олешківському (76,5), Скадовському (71,1), Дніпровському районі м. Херсона , Білозерському (68,9), Бериславському (64,4) районах. Показник захворюваності на СНІД на 100 тис. населення перевищує обласний показник у місті Нова Каховка (38,6), Великолепетиському (36,8), Голопристанському (23,6), Корабельному районі міста Херсон (23,5), Олешківському (21,2) районах області [2].

За 2019 рік показник смертності від хвороб, зумовлених ВІЛ, в області зменшився на 18,2% і становить 4,5 (по Україні - 7,7) на 100 тис. населення проти 5,5 2018 року (померло 47 хворих проти 58) Найвищі показники смертності від хвороб, що зумовлені ВІЛ, на 100 тис. населення зареєстровано в Скадовському (12,9), Каховському (9,8), Верхньорогачицькому (8,7), Іванівському (7,41), Високопільському (6,9), Голопристанському (6,76), Чаплинському (5,76) районах області, Корабельному районі міста Херсона (5,23) [2].

У цілому показник поширеності ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення за 2019 рік (429,4) був вищим за показник 2018 року (397,2), темп приросту +8,1% (до розрахунку цього показника не ввійшли діти, які народжені ВІЛ -інфікованими матерями, у стадії підтвердження діагнозу). Найбільші показники поширеності ВІЛ-інфекції зареєстровано в місті Нова Каховка (848,4), Великолепетиському (674,8), Корабельному районі міста Херсона (493,5), Каховському (460,8), Олешківському (458,9) та Скадовському (456,9) районах. Показник поширеності СНІДу на 100 тис. населення області за 2019 рік складає 99,7 проти 96,5 2018 року, темп приросту +3,3%. Найвищі показники поширеності СНІДу зареєстровано в м. Нова Каховка (230,3), у Горностаївському (185,6), Великолепетиському (147,2), Олешківському (136,0), Каховському (124,6), Корабельному районі міста Херсона (120,3) та Високопільському (103,4) районах. [2].

Після ухвалення Закону України [9] усі обласні, районні та міські ради України розробили власні програми і зосередили свою увагу на їх виконання. Проведена, наприклад, у Херсонській області децентралізація, зокрема впродовж 2014-2020 років, мала наслідком розширення доступу ВІЛ-інфікованих хворих до отримання антиретровірусних препаратів (АРП). Однак відсутність необхідної кількості АРП, що відповідала б наявним потребам, випадки відмов людей, які живуть з вірусом, в отриманні антиретровірусної терапії (АРТ) або припинення отримання вже призначеного лікування є перешкодою в досягненні цільового показника - охоплення лікування 90% хворих на ВІЛ-інфекцію. Адекватна система планування потреб в АРТ не функціонує і через нерегулярність поставок препаратів АРТ. Такі поставки запізнюються, як правило, на 1-1,5 року.

З метою децентралізації послуг щодо забезпечення розширення доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) в області станом на 01.01.2020 року працювало 25 сайтів АРТ, із них АРТ призначають на 21 сайті та на 3 сайтах організовано видачу препаратів. Водночас, до цього часу не вирішується питання створення сайту АРТ у Високопільському районі. Станом на 01.01.2020 року антиретровірусну терапію отримують 3520 мешканців області, у тому числі 101 дитина. За кошти державного бюджету отримують антиретровірусну терапію 2182 хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, з них 101 дитина, за кошти Глобального фонду боротьби з туберкульозом, СНІДом та малярією - 822 особи та за кошти PEPFAR (надзвичайного плану президента США щодо боротьби зі СНІДом - авт.) - 516 осіб [2].

Механізм виявлення хворих, які потребують АРТ, включає диспансеризацію хворих, профілактику та лікування опортуністичних інфекцій та супутніх захворювань, моніторинг імунного статусу, вірусного навантаження, відпрацювання прихильності та призначення АРТ. Крім того, проводиться робота щодо активного залучення хворих до АРТ лікарями-інфекціоністами загальної мережі, фахівцями КНП «Херсонський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Херсонської обласної ради й через соціальних працівників неурядових організацій (НУО).

Діагностика та лікування опортуністичних інфекцій ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД проводяться відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2019 року № 1292 «Про затвердження нового клінічного протоколу із застосування антиретровірусних препаратів для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції».

За 2019 рік з метою профілактики та лікування опортуністичних інфекцій та супутніх захворювань у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД проведено 1574 курси. Загальна кількість осіб, які отримали профілактику сульфаметоксазолом/ триметопримом (незалежно від джерел фінансування) - 652. У протитуберкульозних закладах області всі хворі на туберкульоз мають доступ до добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію, насамперед швидкими тестами. Пройшли тестування на ВІЛ-інфекцію 1472 хворих на туберкульоз, з них 1188 швидкими тестами та методом ІФА - 284 особи. Виявлено 42 позитивних результати (2,85%), у тому числі 27 виявлено швидкими тестами (2,27%), та 15 осіб виявлено методом ІФА (5,3%).

Відсоток ВІЛ-інфікованих осіб, яким встановлено діагноз ВІЛ-інфекція та яких узято під медичний нагляд упродовж 2019 року, серед загального числа ВІЛ - інфікованих осіб, що виявлені лабораторно 2019 року, зріс порівняно з 2018 роком з 74,8% до 84,8%. [2].

2019 року значно поліпшився обласний показник охоплення медичним наглядом ВІЛ-інфікованих осіб, які були виявлені за даними сероепідмоніторингу. Показник склав 97,18%, поліпшення показника відбулося в тому числі за рахунок зняття з обліку осіб, які не відвідували лікаря понад 5 років.

В області 2019 року порівняно з 2018 значно поліпшено виявлення хворих на ВІЛ-інфекцію в І та ІІ клінічних стадіях захворювання, відповідно значно зменшилася питома вага хворих, виявлених у ІІІ та ІУ клінічних стадіях (без урахування дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, у стадії підтвердження діагнозу) [2].

Сучасне обладнання лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції КНП «Херсонський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Херсонської обласної ради дозволяє розширити доступ ВІЛ/СНІД-хворих до лабораторного супроводу антиретровірусної терапії та моніторингу перебігу ВІЛ-інфекції у хворих. На рівні районів та міст області медичні сестри всіх лікувально - профілактичних закладів опанували методику забору крові у ВІЛ-інфікованих закритою вакуумною системою типу Vacutainer для визначення рівня імунного статусу, вірусного навантаження та ПЛР-ДНК. Водночас не в усіх районах області вирішено питання про доставку крові до лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції Центру для дослідження на СД/4 та вірусне навантаження.

У лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції КНП «Херсонський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Херсонської обласної ради за 2019 рік проведено 6234 досліджень внутрішнього та 17 - зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

За 2019 рік проведено 3480 підтверджувальних досліджень, із них 3370 - методом імуноферментного аналізу та 110 - імуноблотингом; 6160 досліджень для діагностики гепатиту В та 6144 гепатиту С та 6136 досліджень на ІПСШ. Хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД 2019 року проведено 6418 досліджень на визначення рівня CD/4, 7077 досліджень на визначення рівня вірусного навантаження та проведено 5608 аналізів для діагностики опортуністичних інфекцій.

В області впроваджено систему лабораторного моніторингу резистентності ВІЛ до антиретровірусних препаратів. З метою проведення епідеміологічного нагляду шляхом тестування на медикаментозну резистентність ВІЛ за 2019 рік направлено 8 зразків сироватки крові від нещодавно інфікованих пацієнтів [2].

У межах виконання обласної цільової соціальної програми протидії ВІЛ - інфекціїУСНІДу на 2015-2018 роки [10] та заходів протидії захворюванню соціально-небезпечних хвороб, у тому числі наркоманії, в області впроваджено замісну підтримувальну терапію для хворих з опіоїдною залежністю. У лікувально-профілактичних закладах Херсонської області відкрито і працює 8 сайтів ЗПТ, на яких станом на 01.01.2020 року охоплено цим видом лікування 348 осіб, у тому числі на сайті обласного наркодиспансеру - 103 особи, облтубдиспансеру - 15, Скадовська ЦРЛ - 46, Новокаховська міська лікарня - 57, Каховська ЦРЛ - 27, Олешківська ЦРЛ - 18, Голопристанська ЦРЛ - 24, Генічеська ЦРЛ - 58 [2].

На всіх сайтах ЗПТ 2019 року впроваджено обстеження хворих на ВІЛ- інфекцію швидкими тестами, розширено коло обстежених на ВІЛ, постійно пропонується з'ясувати ВІЛ-статус статевим партнерам пацієнтів. У межах поліпшення якості надання допомоги було запроваджено послугу видачі препаратів стабільним пацієнтам безпосередньо із сайту на термін до 10 діб, що передбачає більшу свободу пересування, працевлаштування та сприяє поліпшенню якості їхнього життя; таких пацієнтів 18 (5,2%) від загальної кількості на ЗПТ.

Херсонщина посідає перше місце за найважливішим показником якості надання допомоги ЗПТ - утримання пацієнтів у програмі. Майже 90% хворих довгостроково отримують лікування, як правило, виходять із програми або в разі самостійного рішення вести тверезий спосіб життя, або в разі смерті чи взяття під варту.

Із загальної кількості пацієнтів, які отримують ЗПТ (348) по області, 130 осіб ВІЛ-інфіковані (37,4%), у тому числі 120 отримують АРТ, охоплено лікуванням антиретровірусними препаратами 92,3%. Із загальної кількості отримувачів ЗПТ 81 пацієнту, або 23,3%, видається препарат безпосередньо на руки, організовано 2 стаціонари вдома. Аналіз соціально-демографічних характеристик пацієнтів ЗПТ засвідчив, що 87,4% від їхнього числа складають чоловіки та 12,6% - жінки. Препаратом «Метадон» лікується 310 осіб (89,1%), препаратом «Бупренорфін» - 38 (10,9%).

Усі клієнти ЗПТ отримують консультації соціальних працівників, здійснюються перенаправлення до психологів, лікарів, юриста. На сайтах проводяться групи самопомочі, індивідуальні консультації, групові заняття.

Медичним персоналом закладів охорони здоров'я, на базі яких розташовано сайти ЗПТ, відпрацьовано механізми переадресації хворих до інших ЗОЗ за показниками соматичних захворювань, розроблено локальні протоколи, маршрути пацієнтів. У подальшому в області планується розширення послуг із замісної підтримувальної терапії та відкриття сайтів у Білозерському та Бериславському районах, а також у місті Херсоні в первинній ланці клінічних міських лікарень. Питання щодо стану впровадження замісної підтримувальної терапії та відкриття сайтів ЗПТ у Бериславському та Білозерському районах заслуховувалося на засіданнях Херсонської обласної ради з координації дій (як відповідь на поширення туберкульозу та ВІЛ) від 03 квітня2019 року, протокол №1 та від 13 вересня 2019 року, протокол №3.

У межах проєкту «Поліпшення якості та стійкості медикаментозного підтримувального лікування в Україні», що реалізується МБФ «Альянс громадського здоров'я», згідно з Меморандумом про співпрацю із МОЗ України та за фінансової підтримки Центру контролю та профілактики захворювань США згідно з надзвичайним планом президента США щодо боротьби зі СНІДом (PEPFAR) у серпні 2019 року було проведено 3-денну робочу зустріч з питань розвитку медикаментозного підтримувального лікування в регіоні та підтримки досягнення цілей ініціативи Fast Track «90-90-90». У зустрічі взяли участь лікарі- наркологи, фтизіатри, інфекціоністи, психіатри, сімейні лікарі, медичні сестри, соціальні працівники та представники громадськості [2].

Окремо зупинимося на проблемах профілактики передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини. Так, основним методом виявлення ВІЛ-інфекції у вагітних є тестування на ВІЛ. 2019 року на ВІЛ-інфекцію проведено всього 8717 досліджень сироваток крові вагітних жінок при взятті їх на диспансерний облік щодо вагітності (код 109.1), виявлено 35 позитивних результатів (0,40%), з них обстежено швидкими тестами 325 осіб, виявлено 4 позитивних результати (1,23%). За кодом 109.2 обстежено 10426 вагітних, виявлено 2 -х осіб з позитивним результатом (0,02%).

На початок 2019 року під наглядом у жіночих консультаціях перебувало 33 ВІЛ-інфікованих вагітних, упродовж року первинно взято на облік 84 ВІЛ - інфіковані вагітні, загальна кількість склала 117 жінок (2018 р. - 120, 2017 р. - 135 вагітних). 2019 року вперше виявлено позитивний результат у 37 вагітних (2018 р. - 23, 2017 р. - 36 вагітних). З відомим ВІЛ-позитивним статусом на облік через вагітність звернулися 47 жінок, або 55,9% від загальної кількості взятих на облік 2019 року (2018 р. - 71,3%, 2017 р. - 63,6%).

2019 року відбулися пологи у 84 ВІЛ-інфікованих жінок (народилося 84 живих новонароджених дітей), із них у 38 випадках були ускладнення вагітності (45,2%); у 52 випадках виявлено супутню патологію (61,9%). Пологи були передчасними у 16 випадках (19,0%). Доставлено до пологового стаціонару в потужному періоді 11 вагітних (13,1%) та 2 жінки - після народження дитини (2,2%).

2019 року підлягали ПЛР ДНК діагностиці всього 105 дітей, обстежено 102 дитини (97,1%), виявлено 4 ВІЛ-позитивних дитини (3,9%). Із 102 дітей обстежено методом ПЛР ДНК упродовж перших 2-х місяців життя 97 дітей, або 95,1%. Із 81 обстеженої ПЛР ДНК дитини 2019 року народження виявлено ВІЛ - інфекцію в 2-х дітей, або 2,47%.

Водночас, як зазначають фахівці, заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини в області проводяться недостатньо, показники щороку погіршуються. За останні три роки спостерігається зниження охоплення ВІЛ - інфікованих вагітних профілактичним лікуванням АРТ: 2019 року показник охоплення склав 92,9% (не отримали лікування 6 ВІЛ-інфікованих вагітних), 2018 - 95,3%, 2017 - 97,7%. Отримали антиретровірусну профілактику 82 дитини, або 97,6% (усі в першу добу після народження), не отримали лікування 2 дитини. 2019 року проведено пологи шляхом кесаревого розтину в 24 жінок (28,6%), питома вага кесаревого розтину менше ніж 2018 (32,3%) та 2017 (40,0%). Показник передачі ВІЛ від матері до дитини 2019 року (діти 2017 року народження) зріс до 3,26%, 2018 - 2,08%. Цільове значення показника 1%.

За час дії обласної програми з ВІЛ/СНІД (2015 - 2018 роки) [10] та в наступний період за 9-ма індикаторами було досягнуто відповідних цільових значень. Водночас не вдалося виконати повністю такі індикатори: кількість ВІЛ - інфікованих, охоплених послугами з догляду та підтримки; кількість загальноосвітніх навчальних закладів, які мають підготовлених вчителів і впродовж останнього навчального року забезпечили навчання учнів за програмами розвитку життєвих навичок щодо формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ; частота передачі ВІЛ від матері до дитини; кількість ВІЛ-інфікованих, узятих під медичний нагляд на останніх стадіях розвитку ВІЛ - інфекції. Причини цього криються в складнощах роботи з асоціальними сім'ями, що не хочуть приймати АРТ і мігрують територією області, ховаючись від державних служб і банків, недостатнє тестування на ВІЛ, насамперед уразливі на ВІЛ групи населення, з метою виявлення раннього інфікування ВІЛ.

Висновки

Саме тому вважаємо за потрібне для поліпшення роботи з питань ВІЛ-інфекціїУСШДу на регіональному та місцевому рівні проведення таких заходів: 1. Насамперед розробити нові регіональні та місцеві програми протидії ВІЛ/СНІДу на 2021-2025 роки. 2. Вирішити питання про відкриття кабінетів «Довіра» в лікувальних закладах областей, де їх ще немає, відповідно до наказу МОЗ України від 12 березня 2008 року № 122 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23 лютого 2000 року № 33». 3. Розширити доступ до консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію за допомогою швидких тестів на первинному рівні надання медичної допомоги, насамперед вразливих до ВІЛ груп населення. 4. Забезпечити охоплення антиретровірусною терапією (АРТ) не менше 95% від кількості диспансерної групи ВІЛ-інфікованих без урахування дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, у стадії підтвердження діагнозу. 5. Організувати в районах і містах областей регулярний забір крові для дослідження на СД4, вірусне навантаження, ПЛР ДНК з наступною своєчасною доставкою біоматеріалу до лабораторій, зокрема на Херсонщині до КНП «Херсонський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Херсонської обласної ради. 6. Забезпечити якісну диспансеризацію ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, охоплення хворих дослідженням на визначення імунного статусу СД4+, вірусного навантаження, своєчасне якісного внесення даних до МІС/ВІЛ. 7. Забезпечити дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, дитячими молочними сумішами за рахунок місцевих бюджетів та запас ДМС на випадок виявлення ВІЛ-інфекції в жінки під час пологів. 8. Поліпшити охоплення тестуванням на ВІЛ-інфекцію чоловіків (статевих партнерів) вагітних жінок у жіночих консультаціях з метою профілактики інфікування статевим шляхом жінок у період вагітності та наступним інфікуванням дитини. 9. Забезпечити 100% проведення антиретровірусного лікування ВІЛ-інфікованих вагітних та народжених ними дітей, розширити проведення пологів ВІЛ-інфікованих вагітних шляхом кесаревого розтину. 10. Посилити контроль з боку акушерів -гінекологів жіночих консультацій за прийомом АРВ-терапії та продовження отримання лікування ВІЛ- інфікованими вагітними після пологів. 11. І насамкінець, що має неабияке значення: забезпечити належний зв'язок з громадськістю з питань запобігання ВІЛ/СНІДу, посилити роз'яснювальну профілактичну роботу, особливо серед молоді, насамперед учнівської і студентської, щодо небезпеки для здоров'я людини, яку спричиняє ВІЛ-інфекція, та наслідків для дальшого нормального життя.

Література:

1. Александріна Т.А. Кроки держави щодо формування та подальшої реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу / Т. А. Александріна // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 3. - С. 12-13. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_3_6

2. Аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ/СНІДу в Херсонській області, профілактичні заходи протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу станом на 01.01.2020 року. Інформаційний бюлетень №30. - Херсон, 2020 //Поточний архів Департаменту здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації за 2020 рік.

3. Білак-Лук'янчук В.Й. Огляд міжнародного і національного законодавства та політик у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу / В. Й. Білак-Лук'янчук, О. М. Ратаніна // Економіка і право охорони здоров'я. - 2017. - № 2. - С. 20-27. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/eprozd_2017_2_5

4. Гойда Н.Г. Гендерні аспекти у державній політиці протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні / Н. Г. Гойда, О. Г. Єщенко // Український медичний часопис. - 2016. - № 4. - С. 29-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2016_4_10

5. Дацюк В.В. Державна політика з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу: шляхи подолання дискримінації / В. В. Дацюк // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія : Державне управління. - 2016. - № 2. - С. 121 -126. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnaddy_2016_2_18

6. Коваленко П.Г. Моніторинг та оцінка ефективності виконання обласної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Кіровоградській області / П. Г. Коваленко, О. І. Москаль, О. Я. Сисин // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2018. - № 4. - С. 41-47. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2018_4_8

7. Лучинська О.В. Взаємодія з громадськістю в системі державного управління у сфері протидії ВІЛ/СНІДу: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Одеса, 2018. URL: http://www.oridu.odessa.ua/8/4/doc/dis_luch.pdf

8. Національна стратегія тестування на ВІЛ в Україні: 2019 - 2030 роки. URL: https://www.phc.org.ua/sites/default/files/uploads/files/Natsionalna_strategia_testuvannia_na_VIL_v_ Ukraini_2019-2030.pdf

9. Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ- інфекції/СНІДу на 2015-2018 роки: Закон України від 20 жовтня 2014 року №1708-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/1708-18#Text

10. Про обласну цільову соціальну програму протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2015-2018 роки: рішення XXIV сесії Херсонської обласної ради VII скликання від 29 квітня 2015 року № 1210. URL: http://khor.gov.ua/rishennia-xxiii-sesii-khersonskoi-oblasnoi-rady-vii-sklykannia-2/

11. Про схвалення Стратегії забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 248-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/248-2017-%D1%80#Text

12. «Цілі сталого розвитку: Україна»: національна доповідь. [Електронний документ]. - Режим доступу: . http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf