Нормативне визначення поняття майна Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України

Нормативне визначення поняття майна Збройних Сил України

Бугайова О.О., ад'юнкт кафедри господарсько-правових дисциплін

Стаття присвячена дослідженню нормативного визначення правової категорії «майно Збройних Сил України». У статті досліджено законодавство України, яке містить термінологію «військове майно», його співвідношення з поняттям «майно Збройних Сил України»; проаналізовано думки вчених щодо ототожнення та розмежування цих понять; досліджено наукові погляди на правову природу військового майна.

На підставі Закону України «Про Збройні Сили України» наведено загальну структуру Збройних Сил України. Звернено увагу, що організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»). У статті 1 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» взагалі не згадується такий суб'єкт як орган військового управління, об'єднання, з'єднання, якому може належати або за яким може бути закріплене військове майно. Надано висновок, що правовий режим військового майна (в тому числі правовий титул його закріплення) визначений законом лише щодо військових частин (цим терміном охоплюються як власне військові частини, так і заклади, установи та організації Збройних Сил України).

Доведено, що аналіз законодавчих змін переконує у необхідності більш чіткого на законодавчому рівні змістовного розмежування понять «військового майна» та «майна Збройних Сил України». Запропоновано таке визначення майна Збройних Сил України - це державне майно, закріплене за органами військового управління, об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Ключові слова: військове майно, правовий режим, майно Збройних Сил України, майно, господарська діяльність.

правовий збройний законодавчий майно

Legislative definition of the concept of property of the armed forces of ukraine

The article is devoted to the study of the normative definition of the legal category “property of the Armed Forces of Ukraine”. The article examines the legislation of Ukraine, which contains the terminology “military property”, its relation with the concept of “property of the Armed Forces of Ukraine”; the scientists' opinions on the identification and delimitation of these concepts are analyzed; scientific views on the legal nature of military property have been investigated.

On the basis of the Law of Ukraine “On the Armed Forces of Ukraine” the general structure of the Armed Forces of Ukraine is given. It is noted that organizationally the Armed Forces of Ukraine consist of bodies of military administration, associations, units, military units, military educational establishments, institutions and organizations (Part 3 of Article 3 of the Law of Ukraine “On the Armed Forces of Ukraine”). However, Article 1 of the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Property of the Armed Forces of Ukraine” does not mention at all such entity as a military administration body, association, association to which military property may belong or which may be attached.

It is concluded that the legal regime of military property (including the legal title of its attachment) is defined by law only with respect to military units (this term covers both the military units and institutions, institutions and organizations of the Armed Forces of Ukraine).

It is proved that the analysis of the legislative ones convinces the necessity of a clearer, and necessarily at the legislative level, meaningful distinction between the concepts of “military property” and “property of the Armed Forces of Ukraine”. The following definition of property of the Armed Forces of Ukraine is proposed, it is state property assigned to the military authorities, associations, associations, military units, establishments, institutions and organizations of the Armed Forces of Ukraine.

Key words: military property, legal regime, property of the Armed Forces of Ukraine, property, economic activity.

1. Постановка проблеми

Майно Збройних Сил України становить матеріальну основу суверенітету держави, а його правовий режим має свої особливості порівняно з майном, закріпленим за більшістю державних установ. Особливий (спеціальний) статус військового майна передбачає й відповідний порядок його обліку, зберігання, списання, використання та передачі закріпленого за Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями рухомого і нерухомого майна; відповідальності суб'єктів, які заподіяли шкоду або збитки тощо.

Сучасна політична та військова ситуація, яка склалася в Україні, обумовлює необхідність перегляду майнових засад формування та розвитку Збройних Сил України. Про необхідність дослідження цієї тематики свідчить те, що за останні декілька років законодавство в сфері регулювання режиму військового майна було оновлено шляхом унесення змін до чинних законодавчих актів і прийняття нових нормативних актів. Тому актуальність проблематики дослідження пов'язана, крім теоретичної і правової важливості, з відсутністю визначеного на законодавчому рівні категорійного апарату, що вкрай важливо для регулювання відносин, пов'язаних із майном Збройних Сил України.

Стан дослідження. На актуальність питання щодо законодавчого закріплення понять «військове майно» та «майно Збройних Сил України» звертав увагу В.С. Щербина, визначаючи правовий режим майна в Збройних Силах України. Комплексне дослідження правового регулювання господарської діяльності військових частин Збройних Сил України здійснив Е.Г. Бойченко, який запропонував власний підхід до визначення понять «військове майно» та «майно Збройних Сил України».

Окремі дослідження в галузі адміністративного, кримінального та цивільного права були здійснені С.О. Івановим, О.Г Мельником, В.М. Панасюком, Ю.Д. Кучинським. Відсутність нормативного закріплення поняття «майно Збройних Сил України» впливає на подальше визначення засад його формування та використання в системі Збройних Сил України. Тому метою цієї статті є аналіз існуючих наукових думок щодо поняття «майно Збройних Сил України», розробка пропозицій і надання авторського визначення цього поняття.

Результати дослідження. Натепер жоден нормативно-правовий документ в Україні не надає визначення поняттю «майно Збройних Сил України». Це ускладнює подальше визначення правового режиму майна, порядку його формування, обліку, передачі, утилізації чи списання. Виходячи з того, що автор розглядає правову категорію, яка умовно складається з двох детермінантів, слід дослідити нормативно-правову базу, яка визначає структуру Збройних Сил України та регулює правовий режим майна в Збройних Силах України.

Так, відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України як орган управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил); види Збройних Сил України: Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-морські сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, які не належать до видів Збройних Сил України; окремий рід військ - Десантно-штурмові війська Збройних Сил України; окремий рід сил - Сили спеціальних операцій Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій [1]. На підставі цієї норми можна припустити, що майно Збройних Сил України - це майно, яке закріплене за органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями.

Спеціальним нормативним актом, який регулює правовий режим майна у Збройних Силах України, є однойменний закон, у статті 1 якого надається визначення військового майна як державного майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військовими частинами). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо [2].

Одразу ж виникає питання чи є «військове майно» та «майно Збройних Сил України» тотожними поняттями, тому що назва закону та його зміст щодо визначення військового майна мають різні термінологічні дефініції. На цю правову колізію звертає увагу В.С. Щербина. Він наголошує на двох діаметрально протилежних висновках, за допомогою яких можна дійти до правової природи військового майна: 1) законодавець ототожнює поняття майна у Збройних Силах України і військового майна; 2) майно у Збройних Силах України включає, крім військового майна, ще й інші види майна. В.С. Щербина робить припущення, що правильним слід вважати перший висновок, оскільки зміст наступних статей закону не дає підстав виокремити у складі майна Збройних Сил України «невійськове майно» [3].

Е.Г. Бойченко у своєму дослідженні вказує на те, що проблема полягає в тому, що нормативно- правових визначень військового майна існує значна кількість, і всі вони різняться між собою. До того ж поняття військового майна неоднаково тлумачиться в різних підзаконних нормативно-правових актах, а тому використовувати їх в якості узагальнених (на відміну від норми, закріпленої у законі) не можна [4, с. 77-78]. Наприклад, у Порядку утилізації військового майна Збройних сил також використовується термін «військове майно», під яким мається на увазі озброєння, військова техніка, інше майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами й організаціями Збройних Сил [5]. У Положенні про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил «військове майно» визначається як державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України [6].

Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах регламентує, що поняття «військове майно» і «військова частина» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» [7]. Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України також використовує термін військове майно в значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» [8].

В.Й. Кисіль наголошував на необхідності розмежування понять «військове майно» та «озброєння і військова техніка», яке містяться, наприклад, у Законі України «Про оборону України», а також Указі Президента України N° 1195/2001 від 06.12.2001 «Про заходи щодо дальшого зміцнення обороноздатності держави». У зв'язку з тим, зазначає В.Й. Кисіль, що визначення майнового об'єкта як «озброєння та військова техніка» відображає його виключно військове призначення, це виявляється у виключенні його з майнового обороту. Інше ж майно, яке знаходиться у Збройних Силах, за своїми споживчими якостями може використовуватися як з військовою, так і з цивільною метою [9, с. 60].

П.М. Кондик вказував на необхідність розмежування майна, яке знаходиться у сфері управління Міністерства оборони України, на військове майно Збройних Сил України та майно невійськових структур, функції щодо управління яким покладалися на Міністерство оборони. При цьому таке майно, на думку П.М. Кондика, поділяється на цивільне, подвійне або військового призначення [10, сЛ64].

В.Й. Кисіль також пропонує весь комплекс майна, яке знаходиться у військових частинах Збройних Сил України, класифікувати на дві групи. До першої групи варто відносити військове майно, призначене для використання виключно з військовою метою (озброєння, військова техніка, боєприпаси). До другої групи - майно подвійного призначення, яке за своєю природою, крім використання військовими організаціями, може також бути товаром на цивільному ринку (продовольство, речове майно, автомобільна техніка, казармено-житловий фонд тощо) [9, с. 61].

Деякі вчені зазначають, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Центральні органи здійснюють відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплюють військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймають рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами в тому числі у разі їх розформування [11, с. 70].

А.В. Баженов зазначає, що основним критерієм для віднесення тих чи інших матеріальних засобів до категорії військового майна в широкому сенсі цього поняття буде слугувати факт знаходження конкретного майна на балансі (в господарському віданні, оперативному управлінні) відповідної військової частини, організації, установи Збройних Сил, інших військ, органів і військових формувань, у яких передбачена військова служба [12].

Слід наголосити, що сьогодні відбуваються значні зміни в сферах оборонної реформи та розвитку Збройних Сил України, які призвели до оновлення законодавства. Про це свідчать більшість нормативно-правових актів, в тому числі й підзаконних, які визначають термін «військове майно» в значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим у Збройних Силах України». Серед них Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців і прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку списання військового майна у Збройних Силах України», Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України», Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції з особливостей ведення обліку, передачі та повернення надлишкового рухомого військового майна (крім стрілецької зброї та боєприпасів) у системі Міністерства оборони України» тощо.

Висновки

Більшість підзаконних нормативно- правових актів використовують те визначення військового майна, яке міститься в ст. 1 Закону України «Про правовий режим у Збройних Силах України». На початку статті автор окреслив, що організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»). У ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» взагалі не згадується такий суб'єкт - орган військового управління, об'єднання, з'єднання, якому може належати або за яким може бути закріплене військове майно. Отже, і правовий режим військового майна (в тому числі правовий титул його закріплення) визначений законом лише щодо військових частин (цим терміном охоплюються як власне військові частини, так і заклади, установи та організації Збройних Сил України). Що стосується органів військового управління, об'єднань і з'єднань, то відсутність у законодавстві норм щодо можливості закріплення за ними військового майна є, на думку автора, прогалиною у визначенні поняття «військове майно» та правового режиму майна у Збройних Силах України.

Аналіз ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України», а також іншої нормативної бази з цього питання переконує у необхідності більш чіткого (на законодавчому рівні) змістовного розмежування понять «військового майна» та «майна Збройних Сил України». Автор пропонує таке визначення майна Збройних Сил України - це державне майно, закріплене за органами військового управління, об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Визначення структури майна Збройних Сил України є темою окремого наукового дослідження, яке не можливо дослідити без аналізу всієї майнової бази, яка може належати цьому військовому формуванню.

Список використаних джерел

1. Про Збройні сили України : Закон України від 06.12.1991 № 1934-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Стаття 108.

2. Про правовий режим майна у Збройних силах України : Закон України від 21.09.1999 № 1075-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 48. Стаття 407.

3. Щербина В.С. Правовий режим майна у Збройних Силах України. Приватне право і підприємництво : зб. наук. пр.; Н.-д. ін-т приват, права і підприємництва Нац. акад. правових наук України. 2012. № 11. С. 148-153.

4. Бойченко Е.Г Правове регулювання господарської діяльності військових частин Збройних сил України : дис. канд. юр. наук: 12.00.04 / Нац. ун-т «Одеська юридична академія». Одеса, 2015. 242 с.

5. Порядок утилізації військового майна Збройних сил : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 705. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/705-2003-%D0%BF (дата звернення: 30.01.2020).

6. Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил : Постанова Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1919-2000-%D0%BF (дата звернення: 30.01.2020).

7. Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1225-2000-%D0%BF (дата звернення: 30.01.2020).

8. Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України : Наказ Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1192-17 (дата звернення: 13.12.2019).

9. Кисіль В.Й. Поняття та правовий режим військового майна: цивільно-правовий аспект. Юридична Україна. 2006. № 2. С. 59-63.

10. Кондик П.М. Правові аспекти визначення статусу військового майна. Вісник господарського судочинства. 2002. № 3. С. 161-165.

11. Бакало В.Р, Варченко О.М., Бакало І.І. Актуальні проблеми державної реєстрації військових формувань. Честь і закон. 2015. № 2. С. 69-71.

12. Баженов А.В. Правовое определение содержания понятия «военное имущество». URL: http://xn--7sbbaj7auwnffhk. xn--p1ai/article/21846 (дата звернення: 30.01.2020).

Размещено на Allbest.ru