Міжнародна правосуб’єктність Міжнародного комітету Червоного Хреста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет права Національної академії наук України

Міжнародна правосуб'єктність Міжнародного комітету Червоного Хреста

Бордіженко В.А.,

студент магістратури

Анотація

У статті проаналізовано наукову літературу з питань міжнародної правосуб'єктності.

Одним із критеріїв класифікації міжнародних організацій є поділ їх на міжнародні міжурядові та міжнародні неурядові організації. Доктрина міжнародного права виділяє серед основних суб'єктів міжнародного права міжнародні міжурядові організації та держави, проте існують також інші суб'єкти міжнародного права, до яких можна віднести міжнародні організації. Відповідно до класичної доктрини міжнародного права міжнародні організації вважаються вторинними суб'єктами міжнародного права, похідними від держав.

Дається визначення поняття міжнародної правосуб'єктності. Досліджено походження правосуб'єктності міжурядових організацій. Також досліджено критерії, яким повинна відповідати міжнародна неурядова організація, щоб її було наділено міжнародною правосуб'єктністю. Основним напрямом дослідження є міжнародна правосуб'єктність неурядової організацій, такої як Міжнародний комітет Червоного Хреста.

У доктрині міжнародного права не склалося єдиної думки щодо правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій. Проте можна виділити три групи вчених, думки яких різняться, однак вони все ж припускають, що таким утворенням, як міжнародні неурядові організації, може бути присвоєно статус суб'єкта міжнародної правосуб'єктності.

У статті виокремлено основні критерії, за допомогою яких міжнародним неурядовим організаціям може бути присвоєно статус суб'єкта міжнародного права, проте у кожному випадку дане питання розглядається індивідуально і залежно від юридичної природи та діяльності певної неурядової організації. Щоб говорити про міжнародну правосуб'єктність конкретної міжнародної неурядової організації, необхідно наділити таку організацію спеціальним статусом. Для отримання спеціального статусу необхідно відповідати певним критеріям та приєднатися до міжурядової організації, яка є суб'єктом міжнародного права.

Ключові слова: міжнародна правосуб'єктність, Міжнародний комітет Червоного Хреста, організація, урядова організація, неурядова організація, доктрина.

Abstract

International legal relations of the International Red Cross committee

The article analyzes the scientific literature on international legal personality.

One of the criteria for the classification of international organizations is their division into international intergovernmental and international non-governmental organizations.

The doctrine of international law distinguishes among the main subjects of international law, such as international intergovernmental organizations and states, but there are other subjects of international law, which may include international organizations. According to the classical doctrine of international law, international organizations are considered as secondary entities of international law, derived from states.

The concept of international legal personality is defined, the origin of legal personality of intergovernmental organizations is investigated. It also examines the criteria that an international non-governmental organization must meet in order for it to be endowed with international legal personality. The main focus of the study is the international legal personality of non-governmental organizations such as the International Committee of the Red Cross.

Although there is no consensus in the doctrine of international law, the legal personality of international non-governmental organizations. However, there are three groups of scholars whose views differ but nevertheless suggest that such entities as international non-governmental organizations may be given the status of a subject of international legal personality.

The article outlines the main criteria by which international non-governmental organizations can be granted the status of a subject of international law, but in each case this issue is considered individually, depending on the legal nature and activity of a particular non-governmental organization. In order to speak about the international legal personality of a particular international non-governmental organization, it is first of all necessary to give such an organization a special status. To qualify for special status, you must meet certain criteria and join an intergovernmental organization that is subject to international law.

Key words: international legal personality, International Committee of the Red Cross, organization, governmental, non-governmental, Doctrine.

Основна частина

Постановка проблеми. З часу заснування Міжнародного комітету Червоного Хреста (далі - МКЧХ) єдиною метою цієї організації є надання захисту та допомоги жертвам збройних конфліктів і внутрішніх заворушень. Для досягнення цієї мети МКЧХ здійснює гуманітарні програми по всьому світу, а також сприяє дотриманню міжнародного гуманітарного права (МГП) і поширює знання про нього серед представників влади і носіїв зброї.

Діяльність МКЧХ за осатаній час стає всебічно затребуваною. Попри значні досягнення в міжнародному гуманітарному праві, війни та локальні конфлікти стають все частішими. Значна кількість держав стає театром збройних конфліктів (як міждержавних, так і конфліктів неміжнародного характеру). У результаті таких дій, крім військових, поранення зазнають і цивільні особи. Насправді цивільне населення продовжує бути основною жертвою порушень міжнародного гуманітарного права як державами-учасницями конфлікту, так і недержавними збройними формуваннями. Значна відповідальність за добробут цивільного населення покладається на держави та сторони конфлікту. Як правило, цивільного медичного персоналу не вистачає, а фінансові можливості певних регіонів є обмеженими. У такому разі надати допомогу може Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Щоб мати можливість виконати свою місію, МКЧХ необхідно отримати доступ до районів, постраждалих від насильства. Цей фактичний доступ є вирішальним для здійснення незалежної оцінки потреб жертв та неупередженого надання допомоги.

Однак сторони збройних конфліктів іноді відкрито відмовляють у доступі до окремих районів. Вони можуть також неявно / непрямо перешкоджати доступу, створюючи правові, адміністративні та інші фактичні перепони, що унеможливлюють гуманітарну діяльність.

Для розуміння законності діяльності Міжнародного комітету Червоного Хреста на певній території чи в певній країні під час бойових дій слід пояснити особливості прояву її міжнародної правосуб'єктності.

При наявній та визначеній міжнародній правосуб'єктності ми розуміємо права та обов'язки такої організації, а також відповідальність, яку вона несе. Це є важливою ознакою для безпечної діяльності МКЧХ. Якщо одна із сторін не розуміє цього, то дії, які вона вчинить, можуть призвести до ще більших втрат цивільного населення та працівників МКЧХ.

Стан дослідження. Питання міжнародної правосуб'єктності МКЧХ досліджували такі вчені, як В.Г Буткович, В.Н. Денисова, М.Б. Кирилова, Т.І. Ливицький, В.М. Лисик, Ф. Абпланальп, А. Буває, Ф. Буньона, Х. Гасера та інші.

Метою статті є аналіз існуючої літератури з даного питання, а також дослідження механізму становлення міжнародної правосуб'єктності неурядових організацій.

Виклад основного матеріалу. Доктрина правосуб'єктності існує як у національному, так і в міжнародному праві. Ця концепція в міжнародному праві використовується аналогічно національному законодавству, хоча суб'єкти, що володіють правосуб'єктністю, не є однаковими у двох різних правових системах. Це юридична концепція, яка дає змогу громаді розрізняти суб'єктів, які здатні діяти з юридичними наслідками. Володіння міжнародною правосуб'єктністю дозволяє суб'єкту діяти в міжнародній правовій системі. На нашу думку, термін «міжнародна правосуб'єктність» використовується як синонім до терміна «суб'єкт міжнародного права». Вони розглядаються як взаємозамінні поняття в тому сенсі, що суб'єкти, які володіють міжнародною правосуб'єктністю, є суб'єктами міжнародного права.

Міжнародна правосуб'єктність - це юридична ознака певного утворення. Дана ознака надає як міжурядовій, так і неурядовій організації статус суб'єкта міжнародного права. Оскільки міжнародні організації вторинні суб'єкти міжнародного права, то їхня міжнародна правосуб'єктність є похідною від правосуб'єктності держав.

Міжнародна правосуб'єктність передбачає, що організація як суб'єкт міжнародного права здатна захищати свої права та має можливість притягнення суб'єктів міжнародного права до відповідальності.

Як відзначав О.Ф. Висоцький, термін «правосуб'єктність» стосується здебільшого наукової сфери застосування. У міжнародно-правових документах (міжнародних угодах, конвенціях, деклараціях, статутах міжнародних організацій) ототожнюється термін «правоздатність» (поняття, яке включає і право, і дієздатність суб'єкта) і поняття «правосуб'єктність» [1, с. 328].

У сучасній теорії міжнародного права закріпилась думка, що до суб'єктів міжнародного права належать держави та міжнародні організації. Однак класична доктрина міжнародного права визнає також інших суб'єктів - нації і народи, які борються за незалежність, а також державо - подібні утворення [2, с. 162-166].

Згідно із загальним правилом суб'єктами міжнародного права серед міжнародних організацій визнаються міжурядові організації. Що стосується визнання суб'єктом міжнародного права неурядових організацій, то це питання залишається спірним.

Одним із критеріїв класифікації міжнародних організацій є поділ їх на міжурядові та неурядові. Сучасні теоретики міжнародного права вважають міжнародні міжурядові організації вторинними суб'єктами міжнародного права. Міжнародна правосуб'єктність таких організацій є похідною від правосуб'єктності держав. Міжурядові організації є суб'єктами міжнародного права, оскільки вони були створені на основі міжнародної угоди. Неурядові організації не є суб'єктами міжнародного права. Вони були утворені міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

До міжурядових міжнародних організацій належать такі, як Організація Об'єднаних Націй та ін. Але серед неурядових організацій є одна, яка володіє особливим статусом, що наближає її до суб'єкта міжнародного права. Це Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Оскільки МКЧХ є неурядовою організацією, то питання вирішення міжнародної правосуб'єктності має безпосередній вплив на статус цього утворення.

У сучасній юридичній літературі питання право - суб'єктності неурядових міжнародних організацій розглядається дуже широко, але важливим є те, що не склалося єдиної думки щодо їх місця серед суб'єктів міжнародного права в міжнародно-правовій літературі.

Незалежно від дебатів та суперечливих аспектів концепції вона зазвичай використовується та приписується новим структурам. Яке саме значення має міжнародна правосуб'єктність?

Статус міжнародної правосуб'єктності дає змогу суб'єктам міжнародного права функціонувати в міжнародному правовому порядку і певною мірою є необхідною умовою правоздатності таких організацій.

У вітчизняній та іноземній науці міжнародного права висловлювалися три основні думки щодо право - суб'єктності міжнародних неурядових організацій. Це, зокрема, такі думки:

1) заперечення міжнародної правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій;

2) часткове визнання міжнародної правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій;

3) повне визнання міжнародної правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій.

Домінуючою є перша точка зору. Її дотримувалися такі вчені, як А.Я. Вишинський, В.Н. Дурденевський, С.Б. Крилов, Л.А. Моджорян та інші. Вони вважали, що єдиним суб'єктом міжнародного права є лише держави. Отже, на думку згаданих авторів-науковців, суб'єкт міжнародного права повинен мати ознаки, які властиві лише державам, оскільки ніхто, крім них, не може мати суверенітет, власну територію та населення, яке проживає на ній.

Хоча держави все ще є основними суб'єктами міжнародного права, XX століття дозволило доповнити доктрину. Нові юридичні суб'єкти вийшли на міжнародну площину, що призвело до розвитку. Було визнано, що суб'єктами міжнародного права можуть бути, крім держав, й інші суб'єкти. Вважати держави єдиними природними суб'єктами міжнародного права більше не можна [3, с. 23].

Деякі науковці, що заперечували ідею міжнародної правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій, відстоювали ідею, що неурядові організації є суб'єктами не міжнародного права, а міжнародних відносин, тим самим уникаючи питання про їх міжнародну правосуб'єктність.

Таку позицію відстоювали В.М. Шуршалов, В.В. Кравченко та низка інших учених [4, с. 55].

Ідея розмежування суб'єктів міжнародного права і суб'єктів міжнародних правовідносин дуже часто критикується. Так, слід погодитися з С.В. Черніченком, який вказував, що можна бути суб'єктом міжнародного права й не бути суб'єктом, тобто учасником, конкретних міжнародних правовідносин, але не можна бути суб'єктом міжнародних правовідносин і не бути суб'єктом міжнародного права [5, с. 217]. Отже, учасниками міжнародних правовідносин можуть бути лише суб'єкти міжнародного права.

Для неурядових організацій, створених фізичними особами та їхніми об'єднаннями, питання про існування та визнання їх міжнародної правосуб'єктності можливе лише при певному особливому статусі даної неурядової організації. Фізичні особи не є суб'єктами міжнародної правосуб'єктності, тому організації, створені фізичними особами, не можуть мати міжнародної правосуб'єктності [6].

Отже, відсутність міжнародної правосуб'єктності у засновників та членів неурядових організацій є причиною відсутності міжнародної правосуб'єктності в самій організації, тобто недержавна природа є основною перешкодою для міжнародних неурядових організацій щодо визнання їх пра - вовстановлюючими і правореалізуючими суб'єктами міжнародного права. Багато норм міжнародного права надає права й обов'язки іншим учасникам міжнародних відносин, таким як міжнародні неурядові організації.

Ідею щодо визнання часткової міжнародної правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій підтримувала низка вчених, зокрема І.І. Коваленко, Г.І. Морозов, Є.С. Пчелінцев, Н.В. Захарова та інші.

Н.В. Захарова стверджувала, що неурядові організації володіють міжнародною правосуб'єктністю, оскільки міжнародно-правові акти регулюють діяльність цих суб'єктів і встановлюють їх права та обов'язки. Цю думку підтримував також А.М. Каледін, який визнавав за такими організаціями право реалізувати норми, створені в рамках ООН.

У рамках концепції про визнання часткової правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій слід виділити думки вчених, які прямо не визнавали право - суб'єктності міжнародних неурядових організацій, однак з їх висловлювань випливає, що вони визнавали їх суб'єктами міжнародного права. Так, ГІ. Тункін вважав, що юридичні особи за певних умов можуть бути визнані суб'єктами міжнародного права [7, с. 9].

Прихильники цієї позиції визнають за міжнародними неурядовими організаціями певний мінімальний об'єм прав і обов'язків, з чого роблять висновок, що вони володіють обмеженою міжнародною правосуб'єктністю.

Третю групу вчених складають науковці, які визнають міжнародну правосуб'єктність неурядових організацій. Така позиція більше притаманна зарубіжній доктрині міжнародного права.

Так, на думку Т.М. Нешатаєвої, міжнародні неурядові організації володіють міжнародною правосуб'єктністю, тобто є повноцінними суб'єктами міжнародного права. Роль, яку міжнародне право відводить неурядовим організаціям, не відповідає реаліям сьогодення, тому що в системі ООН міжнародні неурядові організації діють як суб'єкти міжнародного права, які володіють обмеженим обсягом правоздатності. Правовий статус цих організацій містить у собі досить різноманітні права та обов'язки, закріплені нормами міжнародного права [8].

Сьогодні діяльність неурядових організацій має об'єктивний вплив на позиції урядів держав, міжнародних організацій та є складовою частиною міжнародно-правових відносин. Основною перешкодою для визнання неурядових організацій як правовстановлюючих і правореалізуючих суб'єктів міжнародного права є їхня недержавна природа.

Слід погодитися з позицією І.Б. Малкіної, яка стверджує, що міжнародні неурядові організації є суб'єктом міжнародного права зі спеціальною правосуб'єктністю, що включає досить різноманітні права й обов'язки, закріплені нормами міжнародного права [9, с. 175].

Отже, доктрина сучасного міжнародного права по-різному ставиться до питання про надання міжнародної правосуб'єктності неурядовим організаціям.

Об'єктивна теорія базується на думці, що неурядові організації можуть набути правосуб'єктності, виконуючи певні функції на міжнародній арені. Намір організації не є визначальним згідно з цією теорією, оскільки відповідність до певних об'єктивних критеріїв є найважливішою вимогою для володіння міжнародною правосуб'єктністю [4, с. 55].

Повертаючись до питання про правосуб'єктність МКЧХ, слід визначити елементи, з яких вона складається. Єдиної точки зору про них у доктрині міжнародного права не існує. Проте можна виділити два основних погляди:

1) для набуття неурядовою організацією міжнародної правосуб'єктності вона має відповідати всім або хоча б більшості таких ознак, які притаманні міжнародним організаціям;

2) оскільки об'єм міжнародної правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій суттєво відрізняється від об'єму правосуб'єктності інших суб'єктів міжнародного права, в тому числі міжурядових організацій, то вона включає притаманні лише їй елементи.

На нашу думку, остання позиція є більш обґрунтованою, оскільки деяким вимогам, що ставляться до міжнародних міжурядових організацій, неурядові організації ніколи не зможуть відповідати. Ідеться про те, що ці організації мають абсолютно різну юридичну природу установчих документів. Саме тому слід визначити специфічні елементи, за наявності яких неурядова організація може бути визнана суб'єктом міжнародного права [5, с. 217].

Нині доктрина міжнародного права не має вичерпного переліку таких елементів. Проаналізувавши основні думки в міжнародно-правовій літературі щодо вирішення цього питання, можна навести такі елементи, які необхідні для міжнародної правосуб'єктності неурядових організацій.

Неурядова організація має відповідати ознакам, необхідним для отримання консультативного статусу, а також отримати консультативний статус при міжнародних міжурядових організаціях. Після отримання консультативного статусу така організація стає активним учасником міжнародних правовідносин та отримує низку міжнародних прав та обов'язків.

Простіше кажучи, щоб отримати міжнародну правосуб'єктність, міжнародній неурядовій організації потрібно отримати статус хоча б при одній міжнародній організації.

Натепер Міжнародний комітет Червоного Хреста має консультативний статус у таких організаціях, як Рада Європи, ООН, Організація Американських Держав, ОБСЄ. З огляду на це МКЧХ володіє міжнародною правосуб'єктністю в обсязі, необхідному для міжнародних неурядових організацій (цей статус є ширшим порівняно з іншими неурядовими організаціями).

Висновок. З огляду на викладене доречно зробити висновок, що не існує чітко визначених критеріїв, яким необхідно відповідати, щоб мати міжнародну правосуб'єктність. Загалом, беручи до уваги різні аргументи видатних фахівців з міжнародного права можна зауважити, що міжнародна правосуб'єктність не залежить від точних та чітких критеріїв. Однак існують певні вимоги, які слід використовувати як орієнтири для набуття міжнародної правосуб'єктності неурядовою організацією. Можна вважати, що МКЧХ набув міжнародну правосуб'єктність, приєднавшись в ролі спостерігача до міжурядових організацій.

Список використаних джерел

міжнародний неурядовий право

1. Щіпцов О.А., Анцелевич Г.О., Висоцьий О.Ф. Сучасне міжнародне морське право і практика його застосування. Київ, 1995. 328 с.

2. Макарова И.А. К вопросу о правосубъектности международных неправительственных организаций. Международное право в современном мире: сборник статей / под ред. Колосова Ю.М. Москва, 1991. С. 162-166.

3. International legal personality - an assessment of the International Committee of the Red Cross and its legal status. URL: https://www.duo.uio.no/handle/10852/39583.

4. Лисик В.М. Правовий статус Міжнародного Комітету Червоного Хреста у міжнародному праві: монографія. Одеса: «Фенікс», 2012. 55 с.

5. Черкєс М.Ю. Рижиков В.Г. Міжнародна правосуб'єктність Червоного Хреста як неурядової організації. Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 1997. №1. С. 217.

6. Задорожный Г.П. Мирное сосуществование и международное право. Москва, 1964.

7. Міжнародне право: посібник / ред. К.А. Бякешев. Москва, 2007. C. 9.

8. Нахлик С.Е. Краткий очерк международного гуманитарного права. Москва, 2000.

9. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом. Харків, 2000. 175 с.

Размещено на Allbest.ru