Доктринальні підходи до визначення поняття компетенції адміністративного суду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Доктринальні підходи до визначення поняття компетенції адміністративного суду

Владовська К.П.,

старший викладач кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права

Шуракова А.С.,

студентка II курсу магістратури

Анотація

У статті автор розкриває концептуальні наукові підходи до визначення поняття «компетенція» в загальнонауковому значенні з метою подальшого формулювання власного бачення дефініції спеціального поняття «компетенція адміністративних судів», дефініція якого нині не отримала свого законодавчого закріплення. Наголошено, що аналіз наукових напрацювань та чинного законодавства свідчить не тільки про складність юридичного феномена компетенції адміністративних судів, але й про наявність різних підходів до його тлумачення.

У результаті проведеного дослідження автор доходить висновку, що в юридичній літературі склалося кілька підходів до тлумачення поняття «компетенція», а саме: 1) компетенція органів державної влади розглядається як їх повноваження - права та обов'язки; 2) компетенція визначається через поняття предмета відання, коло юридичних справ, які відповідний орган державної влади має змогу вирішувати; 3) до поняття компетенції включаються як повноваження, так і предмет відання; 4) компетенція визначається через категорії повноважень та/або предметів відання, але при цьому додається низка інших обов'язкових елементів структури компетенції, таких як функції, відповідальність, цілі, завдання тощо.

Автором висвітлено власне бачення щодо визначення поняття «компетенція адміністративних судів», під яким варто розуміти юридичний феномен, що визначає місце адміністративного суду в системі судоустрою України і становить сукупність законодавчо встановлених повноважень та визначеного кола питань (предметів відання), щодо яких такі повноваження адміністративного суду можуть бути реалізовані. З метою уникнення неоднозначності в підходах до тлумачення цього поняття наголошено на необхідності закріплення його дефініції на законодавчому рівні.

Ключові слова: компетенція, компетенція адміністративних судів, повноваження, предмет відання.

Abstract

Doctrinal approaches to defining the concept of administrative court competence

In the article the author reveals conceptual scientific approaches to the definition of the concept of «competence» in the general scientific sense in order to further formulate her own vision of the definition of the special concept of «administrative courts competence», the definition of which has not received its legislative consolidation. It is emphasized that the analysis of scientific achievements and the current legislation shows not only the complexity of the legal phenomenon of the administrative courts competence, but also the existence of different approaches to its interpretation.

As a result of the research, the author comes to the conclusion that in the legal literature there are several approaches to the interpretation of the concept of «competence», namely: 1) the competence of public authorities is considered as their powers - rights and obligations; 2) competence is determined by the concept of the jurisdiction, the range of legal cases that the relevant public authority has the opportunity to resolve; 3) the concept of competence includes both powers and jurisdiction; 4) competence is defined through categories of powers and / or jurisdiction, but a number of other mandatory elements of the competence structure are added, such as: functions, responsibilities, goals, tasks, and so on.

The author outlines her own vision of defining the concept of «administrative courts competence», which should be understood as a legal phenomenon that defines the place of administrative court in the system of judicial system of Ukraine and constitutes a set of statutory powers and a certain range of issues (jurisdiction), for which such powers of administrative court can be implemented. In order to avoid ambiguity in the approaches to the interpretation of this concept, the need for consolidation of its definition at the legislative level is emphasized.

Key words: competence, administrative courts competence, powers, jurisdiction.

Основна частина

адміністративний суд законодавчий

Постановка проблеми. Адміністративні суди в Україні відіграють основоположну роль у сфері захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень із боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та інших суб'єктів владних повноважень. Проте сучасний стан наукової розробки категоріального апарату, а саме визначення змісту основних понять, що використовуються в нормативно-правових актах, продовжує характеризуватися відсутністю єдиних доктринальних підходів та концептуального аналізу адміністративно-правових норм. Це призводить до відсутності належної системності та цілісності законодавчих положень, що стосуються забезпечення діяльності адміністративних судів, помилок у тлумаченні норм, підміни понять тощо.

Зокрема, законодавчо не визначеною залишається така важлива категорія адміністративного права та процесу, як «компетенція» адміністративних судів. При цьому аналіз наукових напрацювань та чинного законодавства свідчить не тільки про складність юридичного феномена компетенції адміністративних судів, але й про наявність різних, а подекуди й протилежних підходів до тлумачення цього ключового поняття публічного права. На фоні відсутності єдиних підходів до визначення цього поняття в науковій літературі його застосування на практиці викликає низку труднощів, непорозумінь, підміни юридичних категорій тощо.

З огляду на вказане опрацювання окресленої проблематики є підґрунтям для формування заходів, спрямованих на підвищення якості нормативно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів, вироблення єдиного розуміння їх компетенції, відмежування таких понять, що сприятиме підвищенню ефективності здійснення адміністративного судочинства. Особливої актуальності вказана проблематика набуває у зв'язку із втіленням положень адміністративної реформи та розробкою нових підходів до реформування судової системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання компетенції в її загально-правовому розумінні та поняття компетенції безпосередньо адміністративних судів прямо чи опосередковано ставали предметом досліджень низки вітчизняних та зарубіжних науковців. Серед них можна назвати таких, як Д.Б. Баронін, Ю.П. Битяк, І.О. Богомазова, A.A. Іванищук, Н. Мостова, Я.Я. Сідей, М.І. Смокович, Г.Б. Супрун, Ю.А. Тихомиров, А.О. Ткаченко, О.В. Фазикош та інші дослідники. Але попри значну кількість праць, присвячених окресленій проблематиці, в юридичній науці досі остаточно не вирішене питання визначення змісту та елементів поняття «компетенції адміністративних судів».

Формулювання цілей. Завданням статті є розкриття концептуальних підходів до визначення поняття компетенції адміністративного суду та з урахуванням отриманих результатів формулювання власного бачення дефініції вказаного юридичного феномена.

Виклад основного матеріалу. У науковій юридичній літературі є дещо узагальнене розуміння терміна «компетенція». Дослідження його змісту та елементів протягом років, проте єдиної точки зору науковці не досягли й досі. Попри те, комплексне визначення поняття компетенції дасть закінчене розуміння того, які саме повноваження щодо вирішення встановленого законодавством кола юридичних справ та функцій має конкретний орган відповідно до покладених на нього завдань.

Автори Сучасної правової енциклопедії переконані, що під компетенцією (від латинського competentia, від compete - «взаємно прагну; відповідаю, підходжу») варто розуміти сукупність предметів відання, функцій, повноважень, прав і обов'язків органу державної влади, органу місцевого самоврядування або їх посадової особи чи службової особи, що визначається законодавством [1, с. 54]. Проте вказане визначення на можна вважати досконалим, оскільки воно не позбавлене низки недоліків.

Досліджуючи питання компетенції як загально - правової категорії, на нашу думку, можна виділити чотири групи поглядів на його розуміння. Так, перша група науковців розглядає компетенцію органів державної влади як їх повноваження - права та обов'язки або правообов'язки. Особливість феномена повноважень пов'язується з тим, що права та обов'язки органу державної влади одночасно виступають як єдине ціле, де право виступає як обов'язок. Саме тому на позначення окресленої специфіки впроваджується термін «повноваження», який підкреслює їх відмінність від класичного розуміння суб'єктивних прав і обов'язків, якими наділяються фізичні та юридичні особи у приватних відносинах. Так, суперечність, за якої на адміністративний суд одночасно покладається змога і необхідність діяти за певних обставин, зумовлена неможливістю суду не скористатися своїми правами, оскільки він має здійснити їх у публічних інтересах за визначених умов.

Представники вказаної групи наголошують, що керовані об'єкти (коло справ або питань, які орган влади має вирішувати) не є елементами компетенції, оскільки головне в ній становлять саме права та обов'язки здійснювати зазначені в законі функції щодо об'єктів [2, с. 102]. З огляду на це компетенція та повноваження розглядаються як тотожні поняття [3, с. 152].

До прикладу, Н. Мостова вказує, що «судова компетенція» - це сукупність юридично встановлених повноважень (владних прав і обов'язків) певного судового органу, в тому числі спеціалізованого суду, щодо визначеного законом кола питань, які підлягають вирішенню. Обсяг цієї компетенції зумовлюється здійсненням державної влади судовими органами в окремих сферах суспільного життя залежно від їх спеціалізації, територіального масштабу діяльності кожної ланки судової системи. Як вказує автор, предметну компетенцію системи судових органів закріплено в ст. ст. 124, 125 Конституції України та в інших законодавчих актах, що не тільки встановлюють конкретні повноваження судів у певних галузях права, а й визначають функціональні повноваження (відповідні права й обов'язки) судів у галузі правосуддя [4, с. 39]. Своєю чергою, М.І. Смокович доповнює аналогічну позицію тезою, що обсяг компетенції зумовлюється здійсненням державної влади судовими органами в окремих сферах суспільного життя залежно від їх спеціалізації, територіального масштабу діяльності кожної ланки судової системи [5, с. 39].

На думку О.В. Фазикоша, компетенція суду - це сукупність гарантованих законом державно-владних повноважень (прав та обов'язків) суду, реалізація яких здійснюється в адміністративно-деліктному провадженні. При цьому автор вказує, що компетенції притаманна низка характерних ознак: 1) визначається чи обмежується законодавчою нормою. Відсутність нормативного припису стосовно можливості чи необхідності вчинення конкретних дій унеможливлює їх реалізацію; 2) полягає у владному приписі щодо інших суб'єктів правовідносин, тобто уповноважений суб'єкт, що наділений компетенцією, вправі вимагати сумлінного виконання іншими учасниками правовідносин дій, необхідних для реалізації ним своїх повноважень; 3) забезпечується державним примусом, тобто гарантується законом; 4) представлена завжди сукупністю прав та обов'язків (повноваженнями) [6, с. 393].

Ю. Шемчушенко вважає, що компетенція є сукупністю встановлених в офіційній юридичній чи неюридичній формі прав та обов'язків будь-якого органу або посадової особи, які визначають можливість цього органу або посадової особи приймати обов'язкові до виконання рішення, організовувати та контролювати її виконання, вживати в необхідних випадках заходи відповідальності [7, с. 196].

Друга група науковців компетенцію розглядає як предмет відання, коло юридичних справ, які відповідний орган державної влади має змогу вирішувати [8, с. 55]. Предмет відання виступає сферою діяльності, показує те коло питань, за якими уповноважений орган може прийняти владне рішення. Предмети відання виступають тими об'єктами, на які впливають органи державної влади, відповідно до покладених на них функцій. Це є певні сфери діяльності, за якими відмежовуються одні органи влади від інших. Так, на думку Д. Бароніна, компетенція суду - це визначений законом обсяг публічних справ, покладених на суд [9, с. 21]. Своєю чергою, Ю. Битяк розглядає компетенцію як певний обсяг державної діяльності, що покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами, які орган має право вирішувати в процесі практичної діяльності [10, с. 59].

Третя група науковців поєднує погляди перших двох підходів і вказує, що поняття «компетенція» включає в себе як повноваження, так і предмет відання або коло юридичних справ, щодо яких ці повноваження можна реалізувати [11, с. 196]. Термін «компетенція» визначається прихильниками цієї позиції також як сукупність юридично встановлених повноважень (прав та обов'язків) публічно - владних органів (органів держаної влади та органів місцевого самоврядування), посадових осіб та одночасно - коло питань, з яких вони мають право приймати рішення [12, с. 388]. Окремі автори, визначаючи компетенцію як сукупність предметів відання, прав і обов'язків, вказують на тісний взаємозв'язок компетенції і функцій. При цьому функції не включаються в поняття компетенції [13, с. 284].

Четверта група науковців об'єднує різноманітні погляди, які можуть включати в основу визначення поняття компетенції категорії повноважень та/або предметів відання, але при цьому додають низку інших обов'язкових, на їхню думку, елементів структури компетенції. Серед таких елементів науковці виділяють, зокрема, функції [14, с. 17], відповідальність [15, с. 594], цілі [8, с. 55], завдання [16, с. 275] тощо. Так, деякі вчені стверджують, що завданням державного органу є певна ділянка його діяльності зі здійснення і розвитку функцій [17, с. 54-55]. На думку А.П. Коренєва, зміст компетенції необхідно визначати через відповідальність, форми й методи діяльності, структуру органів [18, с. 36]. Є також позиція авторів, які розуміють компетенцію державного органу як закріплену сукупність завдань, функцій, прав та обов'язків [19, с. 59].

Враховуючи проведене дослідження, на нашу думку, компетенцію адміністративного суду варто розглядати в поєднанні таких елементів, як «повноваження» та «предмет відання». Тому найбільш виваженою нам видається позиція представників третьої групи. Адже сама вказівка на повноваження органу влади без їх прив'язки до предметів відання не дасть змогу взагалі розмежувати діяльність різних судів, оскільки вона є подібною. Призначення компетенції зводиться до проведення такого розмежування. Зокрема, всі місцеві суди в Україні мають право розглядати справи по суті, але без усвідомлення видів цих справ неможливо визначити, який саме суд має повноваження їх розглядати.

Повноваження та предмети відання є однаково важливими елементами компетенції, без яких неможливо визначити компетентний судовий орган у сфері адміністративного судочинства. Проте в окремих випадках саме на підставі повноважень може бути визначено компетентний орган. Так, повноваження судів першої інстанції передбачають розгляд публічно-правових спорів по суті. Повноваження апеляційних судів пов'язані з переглядом судових рішень судів першої інстанції, які не набрали законної сили. При цьому предмети відання як судів першої інстанції, так і апеляційних судів є однаковими - це визначені законодавством публічно-правові спори.

Водночас доповнення поняття «компетенція» іншими елементами, такими як функції, цілі, завдання, відповідальність тощо, наштовхуються на доволі аргументовану критику [11, с. 193-194]. Цілі та завдання зміст та характер повноважень, але це не перетворює їх на елементи компетенції. Водночас функції є напрямами діяльності щодо досягнення визначених цілей та завдань, а повноваження конкретизують вказані напрями, чітко визначаючи зміст діяльності органу влади, в тому числі й адміністративного суду. Відповідальність забезпечує реалізацію повноважень. Своєю чергою, методи відображають способи реалізації повноважень.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Здійснивши аналіз наукової літератури, пропонуємо під компетенцією адміністративного суду розуміти юридичний феномен, який визначає місце адміністративного суду в системі судоустрою України і становить сукупність законодавчо встановлених повноважень та визначеного кола питань (предметів відання), щодо яких такі повноваження адміністративного суду можуть бути реалізовані. З метою уникнення неоднозначності в підходах до тлумачення цього поняття переконані в необхідності закріплення його дефініції на законодавчому рівні.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на дослідження особливостей елементів поняття «компетенція адміністративного суду» та його ознак.

Список використаних джерел

1. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко та ін.; за заг ред. О.В. Зайчука. Київ: Юрінком Інтер, 2010. 384 с.

2. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. Москва: Юрид. лит., 1972. 280 с.

3. Алексеев С.С. Общая теория права. Москва: Юрид. лит., 1982. Т ІІ. 360 с.

4. Мостова Н. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Закон и жизнь. 2013. №6. С. 38-40.

5. Смокович М.І. Визначення судової юрисдикції адміністративних судів та розмежування судових юрисдикцій: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2012. 304 с.

6. Фазикош О.В. Роль та компетенція суду у справах про адміністративні правопорушення. Публічне право. 2013. №2. С. 392-397.

7. Юридична енциклопедія / за ред. Ю.С. Шемчушенка. Київ: «Українська енциклопедія», 1998. Т 3. 733 с.

8. Тихомиров Ю.А. Теория компетенции. Москва: Юринформцентр, 2001.355 с.

9. Баронін Д.Б. Правовий статус суду в Україні: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.10. Харків, 2015. 201 с.

10. Адміністративне право України / за ред. Ю.П. Битяка. Харків: Право, 2001.528 с.

11. Ткаченко А.О. Поняття компетенції державного органу. Часопис Київського університету права. 2009. №4. С. 192-197.

12. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемчушенка. 2-ге вид., перероблене і доповнене. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2012. 1020 с.

13. Панасюк О.А. До питання про співвідношення понять «повноваження» та «компетенція» суду в кримінальному провадженні. Публічне право. 2013. №4. С. 282-290.

14. Лисенков С.Л. Основи правознавства. Київ: Либідь, 2000. 392 с.

15. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): учебник. Харьков: Эспада, 2005. 840 с.

16. Правознавство. Словник термінів: навчальний посібник / за ред. В.Г. Гончаренка. Київ: КНТ, 2007. 636 с.

17. Барабашев Г.В., Шеремет К.Ф. Советское строительство: учебник. Москва, 1988. 560 с.

18. Коренев А.П. Административное право России. Москва: МЮИ, 1996. В 3 ч. Ч. 1.268 с.

19. Комаров С.А. Общая теорія государства и права: учебник. 6-е изд., доп. Санкт-Петербург: Изд-во Юридлитинсти - тут, 2001. 330 с.

Размещено на Allbest.ru