Проведення експертизи в кримінальному провадженні: проблемні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ

CONDUCTING EXAMINATION IN CRIMINAL PROCEEDINGS: PROBLEM ASPECTS

провадження кримінальний експертиза судовий

Максимів Л.В.,

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін та оперативно-розшукової діяльності Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) Національної академії внутрішніх справ

Ісакова В.Р.,

курсант 303 навчальної групи Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) Національної академії внутрішніх справ

Учинення протиправних дій ще здавна зумовило потребу в уведенні спеціальних правил і методів щодо розкриття й розслідування злочинів. Протягом тривалого періоду Інститут призначення та проведення судової експертизи розвивався й упроваджував щось нове. Значний внесок у розвиток цього інституту здійснив науково-технічний прогрес. Однак наука про судову експертизу досі залишає для вчених безліч невирішених питань, що часто постають у центрі дискусій, зокрема, деякі з них стали об'єктом нашого дослідження.

У статті досліджено проблемні питання, пов'язані з призначенням та проведенням експертизи в кримінальному провадженні, зокрема у випадках її обов'язкового призначення та проведення. У ході дослідження проаналізовано законодавство, що регламентує дане питання та подано пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема щодо розгляду питання про внесення змін до ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) та надання можливості слідчим самостійно приймати рішення щодо призначення експертизи у випадках, передбачених ч. 2 ст. 242 КПК України, а також прибрати один із пунктів, передбачених зазначеною статтею. Окрім цього, ми вважаємо доцільним скористатись міжнародним досвідом та ввести в дію Інститут приватної експертизи в Україні. Основні ідеї й висновки статті роз'яснюють історичні аспекти застосування спеціальних знань під час розслідування протиправних діянь та виникнення самої судової експертизи, поняття та значення судової експертизи в кримінальному провадженні, окреслюють виявлені проблеми, пов'язані з порядком призначення та проведення експертизи, із можливими шляхами їх вирішення, а також слугують теоретичною базою для подальшого вивчення цієї теми.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що отримані результати дозволять слідчим у певних випадках здійснювати досудове розслідування протягом менш коротких термінів, наприклад, зникне необхідність даремно здійснювати експертизу у випадку, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 242 КПК України. Запровадження Інституту приватної експертизи в Україні дозволить забезпечити принцип рівності сторін у кримінальному провадженні.

Ключові слова: досудове розслідування, спеціальні знання, Інститут приватної експертизи, висновок експерта, випадки обов'язкового призначення експертизи.

The commission of illegal actions has long since determined the need for the introduction of special rules and methods for the disclosure and investigation of crimes. For a long period, the institution of appointment and conducting forensic examinations developed and introduced something new. Significant contribution to the development of this institute has made scientific and technological progress.

However, the science of forensic expertise still leaves a lot of unresolved issues for scientists, which often arise in the discussions of many of them, in particular, some of them have become the subject of our study.

In this article the problem issues related to the appointment and conducting of expert examination in criminal proceedings, including in cases of their mandatory appointment and conduct, were investigated. The study analyzed the legislation regulating this issue and proposes its improvement, in particular, regarding the consideration of the issue of amending the Article 242 of the Criminal Procedural Code of Ukraine and allowing the investigator to independently make decisions on the appointment of an expert examination in cases provided for in part two of the article 242 of the CPC of Ukraine, as well as delete one of the items stipulated by this article. In addition, we consider it expedient to take advantage of international experience and put in place an institute of private expertise in Ukraine. The main ideas and conclusions of the article explain the historical aspects of the application of special knowledge in the investigation of unlawful acts and the appearance of the forensic examination itself, the concept and meaning of forensic examination in criminal proceedings, outlining the identification of problems associated with the procedure for its appointment and conduct with possible ways for their solutions, and also serve as a theoretical basis for further study of this topic.

The practical significance of the conducted research is that the results will allow the investigator in certain cases to conduct pre-trial investigation in less short terms, in particular, the need to in vain carry out an examination in the case provided for in paragraph 5 of part two of Article 242 of the Criminal Procedure Code of Ukraine will not be lost. The introduction of the Institute of Private Investigation in Ukraine will ensure the principle of equality of parties in criminal proceedings.

Key words: pre-trial investigation; expertise; rnstitute of private expertise; expert's conclusion; cases of compulsory appointment of expertise.

Постановка проблеми

У період реформування національного законодавства України, після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України значно змінився порядок здійснення всього кримінального провадження. У зв'язку з цим суттєвих змін зазнали більшість уже дієвих процесуальних інститутів. До того ж з'явилось досить багато нових, що потребують глибокого наукового вивчення та аналізу. До тих, що зазнали значних змін, слід також віднести Інститут призначення та проведення експертизи в кримінальному провадженні, що є важливою процесуальною формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. За допомогою такої експертизи органи досудового розслідування й суду встановлюють фактичні дані, які неможливо встановити іншим шляхом та які мають істотне значення в кримінальному провадженні.

Завдяки своїй пізнавальній можливості судову експертизу також можна назвати найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Однак залишається й багато прогалин у законодавстві, що регламентують порядок призначення та проведення експертизи в кримінальному провадженні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В основу пропонованого дослідження покладено праці таких науковців:

В.В. Арешонкова, А.П. Черненка, А.Б. Антонюка, М.Г Щербаковського, В.В. Курдюкова, О.В. Кравчук, А.П. Чередніченка, С.В. Євдокіменко, А.М. Лазебного, П.Д. Біленчука, О.В. Калиновського, Ю.О. Кривченка та інших.

Метою статті є дослідження проблемних питань, пов'язаних із призначенням та проведенням експертизи в кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Учинення протиправних дій ще з давніх часів зумовило потребу у використанні спеціальних знань. Адже ще тоді для розслідування злочинів та встановлення особи правопорушника застосовували певний арсенал криміналістичних та інших спеціальних знань, що згодом стали називати експертизою та експертними дослідженнями.

Поштовхом до виникнення криміналістичної науки стала поява в Німеччині, Франції, Англії, США та інших країнах нового для того часу феномену організованої злочинності. З етнічною організованою злочинністю вперше зіштовхнулися в США, коли в XX ст. туди емігрувала велика кількість італійців. Італійська мафія “cosanostra” в США змогла витиснути місцеві злочинні угрупування і, набравши сили, встановила контроль над незаконним бізнесом по всій країні й навіть почала впливати на органи державної влади [1, с. 28-29].

Озброївшись новітніми засобами зв'язку та транспорту, вона використовувала все більш витончені й наукомісткі методи вчинення та приховування злочинів. Ця нова хвиля злочинності, перед якою виявилося безсилим правосуддя, полонила не тільки Росію, до якої тоді належала Україна, але й всю Європу та Америку. Це викликало в людей страх та паніку, а також призвело до більшого зосередження уваги на каральних органах із боку народу, який сподівався побачити в них захист. Натомість правоохоронні органи не були готовими до такого та не могли протистояти новому «професійному» виду злочинності.

Окрім цього, активного й системного використання криміналістичні засоби, прийоми та методи набувають із середини кінця XIX ст. у зв'язку з тим, що саме в цей період відбувається інтеграція криміналістичних знань і виникає нова наука криміналістика, предметом якої виступають закономірності, що характеризують утворення, виявлення, оцінку юридично значущих фактів, які досліджуються загально-філософськими, загальнонауковими, конкретно науковими й спеціальними засобами та методами в процесі пізнання та доказування й використовуються в окремих видах судочинства з метою забезпечення верховенства права, законності та справедливості [2, с. 111].

Весь час цей інститут розвивався й упроваджував щось нове. Значний внесок у його розвиток вніс науково-технічний прогрес. Широке впровадження нових досягнень науки і техніки в експертній діяльності допомогло досягти значного розвитку та успіху, формуючи теперішнє законодавство, яке порівняно з минулим більше відповідає потребам суспільства, є доцільнішим та ефективнішим.

За роки незалежності України судова експертиза стала одним із основних засобів і способів захисту прав та законних інтересів громадян у зв'язку з тим, що розкриття окремих злочинів взагалі неможливе без проведення експертних досліджень. А їх результати віддавна використовують як засіб доказування в кримінальному провадженні.

Тож судова експертиза це дослідження об'єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо з метою надання висновку з питань, що є або буде предметом судового розгляду [3, с. 1].

До спеціальних знань відносять будь-які знання та вміння об'єктивного характеру, отримані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науковому й практичному рівню.

Відповідно до ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Фактичною підставою для призначення експертизи є потреба в наукових, технічних або інших спеціальних знаннях, які потрібні для вирішення певних питань у кримінальному провадженні [4, с. 41]. Слідчий суддя самостійно визначає експерта, якого необхідно залучити, або експертну установу, якій необхідно доручити проведення експертизи.

Слід зазначити також, що кожна ситуація, кожне кримінальне провадження є індивідуальним, і в кожному з них призначаються різні види експертиз у різних сферах наукової діяльності. Деякі з них, які мають значення для розслідування кримінальних проваджень, потребують проведення декількох різних експертиз або тієї ж самої повторно в разі з'ясування нових обставин. Деякі провадження взагалі не потребують проведення експертиз. Тобто до кожного провадження необхідний індивідуальний підхід залежно від його суті та вже з'ясованих обставин.

Крім цього, законодавець увів категорію обов'язкових експертиз, без одержання результатів яких у певних випадках будь-яке кримінальне провадження як пізнавально-доказовий процес не може вважатися завершеним і позбавляє можливості прийняття підсумкового юридичного рішення [5, с. 149-150]. Вичерпний перелік випадків призначення таких експертиз передбачено ч. 2 ст. 242 чинного Кримінального процесуального кодексу України. До того ж його розширюють постанови Пленумів Верховного Суду України.

Так, до випадків обов'язкового призначення експертизи належать такі: 1) установлення причин смерті;

установлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) установлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання щодо можливості притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5) установлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 Кримінального кодексу України; 6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням [6].

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації» від 14 березня 2018 р. № 2334-VIII до ст. 155 Кримінального кодексу України внесено зміни, що передбачають кримінальну відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, замінивши даною диспозицією посилання на відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. У зв'язку з цим ми вважаємо за доцільне виключити пункт 5, а саме призначення обов'язкової експертизи для встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 Кримінального кодексу України з ч. 2 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України [7].

У ч. 1 ст. 242 КПК України зазначено, що експерт у кримінальному провадженні залучається лише за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, чим забезпечується принцип змагальності в досудовому розслідуванні. Залежно від наявності підстав, слідчий суддя на свій розсуд, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які має відповісти тільки фахівець із певної галузі знань, визначає, чи потрібно до кримінального провадження залучати експерта та проводити експертизу, яку саме та які питання варто поставити перед експертом для досягнення результатів у розслідуванні кримінального провадження. Однак в обов'язкових випадках призначення експертизи, передбачених ч. 2 ст. 242 КПК України, у слідчого судді не залишається іншого варіанту, ніж ухвалити рішення щодо призначення експертизи.

У зв'язку з цим виникає питання: «Чому слідчий сам не може прийняти рішення щодо проведення експертизи, хоча б у випадках обов'язкового призначення експертизи? Навіщо витрачати зайвий час на те, щоб слідчий суддя дав дозвіл на призначення експертизи, на яку його зобов'язує дати дозвіл КПК України і яку він сам не має права не призначити?» Ми вважаємо за доцільне передбачити в КПК України можливість слідчого самостійно приймати рішення щодо призначення експертиз в обов'язкових випадках їх проведення.

Підсумувавши вищезазначене, пропонуємо викласти ч. 2 ст. 242 КПК України в такій редакції:

«Слідчий або прокурор зобов'язані самостійно призначити експертизу щодо:

установлення причин смерті;

установлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

установлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання щодо можливості притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням».

Так, отримані результати дозволять слідчим в окремих випадках здійснювати досудове розслідування за менш короткий термін завдяки можливості самостійно призначати експертизи у випадках, передбачених ст. 242 КПК України, зокрема не буде необхідності даремно здійснювати експертизу у випадку, передбаченому п. 5 ч. 2 цієї статті, що натомість дозволить пришвидшити здійснення досудового розслідування.

Ще одним питанням, пов'язаним із призначенням та проведенням експертизи, що заслуговує на увагу науковців, є монополія держави на проведення експертизи в кримінальному провадженні, тобто надане державою повноваження здійснювати судово-експертну діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз виключно державним спеціалізованим установам.

У світі відслідковується тенденція до реалізації принципів забезпечення незалежності експерта, виключної орієнтації на наявність у нього спеціальних знань, необхідних для вирішення завдань правосуддя, забезпечення принципу змагальності експертів, залучених різними сторонами процесу, та забезпечення інших принципів, які мають вирішальне значення для забезпечення судочинства дійсно незалежною, об'єктивною та кваліфікованою експертизою. Досягається це завдяки введенню в дію Інституту приватної експертизи, що забезпечує дотримання принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні та надає право призначати експертизу не тільки суддям, а й самим учасникам.

У багатьох європейських країнах, таких як Латвія, Норвегія, Фінляндія, Данія, Ісландія та деяких інших уже діє Інститут приватної експертизи. Це сучасний інститут експертного дослідження, ефективно впроваджений у розвинених країнах. Варто зазначити, що установа, яка надає послуги приватної експертизи в цих країнах, є сертифікованою. Установа, яка хоче здобути статус приватної експертної установи в цих країнах, повинна переконати сертифікаційний орган у своїй неупередженості, компетентності, та зацікавленості в об'єктивності. До таких експертних установ за кордоном входять науковці та досвідчені судові експерти [8, с. 89].Основною умовою до таких установ повинна бути неупередженість та обґрунтованість їхніх рішень, заснованих на підставах реальної дійсності.

Використання досвіду судово-експертної діяльності іноземних держав, зокрема щодо запровадження Інституту приватної експертизи, сприятиме вдосконаленню національного законодавства щодо порядку призначення та проведення експертизи, використання її результатів у кримінальному провадженні, виробленню єдиної системи наукових рекомендацій, пов'язаних із здійсненням експертних досліджень у різних сферах та удосконаленню експертної діяльності загалом. Окрім цього, приватна експертиза стала б однією з гарантій забезпечення законних прав і свобод громадян та інтересів суспільства, змагальності сторін під час досудового розслідування та дозволить суттєво зменшити бюджетні витрати на утримання державних експертних установ, а також забезпечить можливість отримання результатів експертизи протягом коротших термінів.

Висновки

Отже, сьогодні Інститут призначення та проведення експертизи значно підвищив свій рівень розвитку та вдосконалився порівняно з минулим, однак залишилось чимало проблемних питань, які потребують швидкого вирішення, що в подальшому дозволило б підвищити ефективність роботи слідчого, зокрема здійснювати досудове розслідування в кримінальних провадження окремих категорій протягом коротших термінів. Із цією метою пропонуємо викласти ч. 2 ст. 242 КПК України в такій редакції:

«Слідчий або прокурор зобов'язані самостійно призначити експертизу щодо:

установлення причин смерті;

установлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

установлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням».

Крім цього, введення в дію Інституту приватної експертизи в Україні стало б однією з гарантій забезпечення законних прав і свобод громадян та інтересів суспільства, змагальності сторін під час досудового розслідування, а також дозволило б забезпечити можливість отримання результатів експертизи протягом коротших термінів та суттєво зменшити бюджетні витрати на утримання державних експертних установ.

Список використаних джерел

Калиновський О.В, Ремський В.В. Етнічна організована злочинність: історія та сучасність. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2010. Вип. 23. С. 28-36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/boz_2010_23_3.

Арешонков В.В. Проблеми призначення та проведення комплексних експертиз під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Юридична психологія. 2015. № 1. С. 90-100. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urpp_2015_1_11.

Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ . Відомості Верховної Ради України. 1994. № 28. Ст. 232.

Кравчук О.В., Циганюк Ю.В. Порядок призначення судових експертиз у сфері інтелектуальної власності за новим Кримінальним процесуальним кодексом України. Криміналістичний вісник. 2013. № 2. С. 34-45. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/krvis_2013_2_7.

Щербаковский М. Г Обов'язкове призначення судових експертиз у кримінальному провадженні. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2016. Вип. 16. С. 148-157. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpsek_2016_l6_22.

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17.

Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації» від 14 березня 2018 р. № 2334-VMI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2334-19.

Лазебний А.М. Міжнародний досвід використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2016. Вип. 1. С. 85-90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/muvnudp_2016_1_16.

Размещено на Allbest.ru