Агроінновації в Україні в умовах сталого розвитку агросфери: правові засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Агроінновації в Україні в умовах сталого розвитку агросфери: правові засади

Курман Т.В.,

доктор юридичних наук, доцент кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Статтю присвячено дослідженню питань правового забезпечення сталого інноваційного розвитку агросфери в Україні. Авторка акцентує увагу на визначальній ролі впровадження ефективних механізмів інноваційної політики у формуванні агроекологічного іміджу держави, вирішенні продовольчої та екологічної проблем, а також у забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору. Подальше ефективне й стале функціонування сільського господарства безумовно пов'язане з інноваційним розвитком, із впровадженням інновацій в усі галузі сільськогосподарського виробництва та на всі його етапи.

Розглянуто низку теоретико-правових питань щодо сталого інноваційного розвитку агросфери. Виділено напрями агросфери, що потребують інноваційного розвитку, а саме: технології ведення традиційного сільськогосподарського виробництва, сільськогосподарська техніка, аграрна наука і освіта, сфера переробки, зберігання, транспортування та реалізації сільськогосподарської продукції, маркетингу, логістики, інформаційних технологій, соціальних стандартів тощо. Здійснено класифікацію агроінновацій за предметною ознакою на: виробничо-технологічні; технічні; селекційно-генетичні; інформаційні; організаційно-господарські; маркетингові; науково-освітні; соціальні та ін. Акцентовано увагу на тому, що запроваджувані агроінновації мають бути еколого- та антропоспрямованими. Адже лише за такої умови можна забезпечити сталий інноваційний розвиток агросфери.

Досліджено стан сучасного правового забезпечення агроінноваційного розвитку. Зазначено, що на сьогодні воно характеризується декларативністю, фрагментарністю та низькою ефективністю. Адже сучасний стан інноваційної діяльності в агросфері є наслідком відсутності стратегічного бачення та послідовної державної аграрної політики щодо переведення сільського господарства на шлях сталого інноваційного розвитку. Попри наявність окремих елементів, відсутня цілісна агроінноваційна система, призначення якої - сталий розвиток агросфери.

Авторка доходить висновку, що надзвичайно актуальною є проблема переорієнтації державної аграрної політики на високоефективну інноваційну, засновану на принципах сталого розвитку. У зв'язку з цим нагальним завданням держави має стати формування дієвого механізму забезпечення сталого інноваційного розвитку агросфери, який запровадить комплекс масштабних, взаємопов'язаних заходів організаційно-правового, економіко-господарського, соціального та іншого характеру задля забезпечення інноваційного розвитку цього важливого сектору економіки на засадах сталості. Одним із способів вдосконалення законодавства слід вважати розробку і прийняття спеціального Закону України "Про інновації в агросфері". правовий інноваційний агросфера

Ключові слова: агросфера, інновації, агроінновації, сталий розвиток, інноваційний розвиток, види агроінновацій.

AGROINNOVATIONS IN UKRAINE IN CONDITIONS OF SUSTAINABLE AGROSPHERE DEVELOPMENT: LEGAL BASIS

The article is devoted to the research of the issues of legal provision of sustainable innovative development of the agrosphere in Ukraine. The author emphasizes the crucial role of implementing effective mechanisms of innovation policy in the formation of agri-environmental image of our country, solving food and environmental problems, as well as in ensuring the competitiveness of the domestic agricultural sector. The further efficient and sustainable functioning of agriculture is certainly connected with innovative development, with the introduction of innovations in all branches of agricultural production and at all its stages.

A number of theoretical and legal issues concerning sustainable innovative development of the agrosphere are considered. Areas of agrosphere in need of innovative development are identified, namely: technologies of traditional agricultural production, agricultural machinery, agricultural science and education, processing, storage, transportation and sale of agricultural products, marketing, logistics, information technology, social standards etc. The classification of agroinnovations by subject on: production and technological; technical; selection and genetic; information; organizational and economic; marketing; scientific and educational; social, etc. Emphasis is placed on the fact that the introduced agro-innovations should be ecological and anthropo-oriented. After all, only under this condition can sustainable innovative development of the agrosphere be ensured.

The state of modern legal support of agroinnovative development is investigated. It is noted that today it is characterized by declarativeness, fragmentation and low efficiency. After all, the current state of innovation in the agricultural sector is a consequence of the lack of strategic vision and consistent state agricultural policy to transfer agriculture to the path of sustainable innovation. Despite the presence of individual elements, there is no holistic agro-innovation system, the purpose of which is the sustainable development of the agro-sphere.

The author concludes that the problem of reorientation of the state agrarian policy to highly effective innovative, based on the principles of sustainable development is extremely important. In this regard, the urgent task of the state should be the formation of an effective mechanism for sustainable innovative development of the agricultural sector, which will introduce a set of large-scale, interconnected measures of organizational, legal, economic, social and other nature to ensure innovative development of this important sector of the economy on a sustainable basis. One of the ways to improve the legislation should be considered the development and adoption of a special Law of Ukraine "On Innovations in the Agrosphere".

Key words: agrosphere, innovations, agroinnovations, sustainable development, innovative development, types of agroinnovation.

Постановка проблеми. Динаміка роз витку світової економіки в умовах глобалізації засвідчує визначальну роль впровадження ефективних механізмів інноваційної політики у забезпеченні конкурентоспроможності аграрного сектору. Сільське господарство України - потужна, експортоорієнтована галузь національної економіки, яка засвідчила свою життєздатність як під час ведення бойових дій на території нашої держави, так і під час пандемії COVID-19. Однак його подальше ефективне й стале функціонування безумовно пов'язане з інноваційним розвитком, із впровадженням інновацій в усі галузі сільськогосподарського виробництва та на всі його етапи.

Здобуття Україною незалежності й перехід до ринкової економіки внесли чимало суттєвих політичних, економічних і соціальних змін. Проте, на жаль, аграрна політика й інтенсивно-виснажливі підходи до ведення сільськогосподарського виробництва залишилися майже на тому ж рівні. У той же час, перед людством постають і вимагають невідкладного вирішення такі глобальні проблеми, як продовольча й екологічна. Україна має значний потенціал в аспекті їх вирішення. При цьому, як вбачається, саме сталий інноваційний розвиток сільськогосподарського виробництва здатен створити передумови для формування агроекологічного іміджу нашої держави та підвищення конкурентоспроможності національного аграрного сектору як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.

Питанням інновацій та розвитку інноваційної діяльності в цілому в науці приділяється достатня увага, зокрема такими представниками економічної і юридичної науки, як: Ю.Є. Атаманова, І.І. Вінніченко, О.В. Гафурова, А.П. Гетьман, І.В. Гіренко, С.В. Глібко, Х.А. Григор'єва, В.М. Єрмоленко, Д.В. Задихайло, Н.С. Кузнєцова, В.К. Мамутов, В.В. Панченко, О.А. Підопригора, О.П. Подцерковний, В.І. Семчик, О.Е. Сімсон, О.В. Скидан, А.М. Статівка, В.В. Юрчишин та інші. Однак вказані наукові праці спрямовані здебільшого на дослідження інноваційної діяльності з позицій економічної, цивілістичної або господарсько-правової науки, не враховують специфіки агроінноваційного розвитку або сформованої на даний час необхідності його запровадження на засадах сталості. Отже, питання правового забезпечення сталого агроінноваційного розвитку у сучасних умовах залишаються недостатньо опрацьованими правовою доктриною і найбільш проблемними, що й зумовлює доцільність та актуальність даного дослідження.

Виклад основного матеріалу. Проблематика сталого інноваційного розвитку агросфери особливо актуалізується у зв'язку з процесами євроінтеграції. Відповідно до ст. 404 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, з іншої, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року [1], співробітництво між сторонами в галузі сільського господарства та розвитку сільських територій охоплює, зокрема, такі сфери, як: заохочення сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва, з урахуванням необхідності захисту навколишнього природного середовища і тварин, поширення застосування методів органічного виробництва й використання біотехнологій, покращання конкурентоспроможності сільськогосподарської галузі, заохочення політики якості сільськогосподарської продукції, а також сприяння інноваціям шляхом проведення досліджень і просування системи дорадництва тощо.

Стаття 4 Закону України від 08 вересня 2011 р. "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [2] до стратегічних пріоритетних напрямів на 2011-2021 роки відносить: технологічне оновлення та розвиток АПК; широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища; розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки тощо. Вказані напрями інноваційної діяльності спрямовані на забезпечення економічної та продовольчої безпеки, створення конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, збільшення експортного потенціалу держави з ефективним використанням вітчизняних та світових досягнень НТП.

У Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. "Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року" [3] закріплено, що саме інноваційний потенціал має стати рушієм економічного зростання та сприяти розвитку всіх сфер економіки, зокрема й аграрного сектору як такого, що має високий потенціал до модернізації, впровадження новітніх технологій та підвищення рівня переробки власної продукції. Україна в цьому сенсі має ряд конкурентних переваг: ємність ринку, здатність до інновацій, наявність освічених кадрів, наукових шкіл тощо. Основою української інноваційної конкурентоспроможності має стати людський капітал, а також знання і результати наукових досліджень. Їх ефективна реалізація в Україні з можливістю виходу на світові ринки сприятиме розвитку держави.

Інноваційний процес в агросфері передбачає впровадження в агровиробничу практику результатів досліджень і розробок у вигляді нових сортів рослин, порід тварин, кросів птиці, нових або поліпшених продуктів харчування, нових технологій у рослинництві, тваринництві та переробній промисловості, нових добрив та засобів захисту рослин і тварин, нових методів профілактики та лікування тварин, птиці, риби, нових форм організації та управління різними сферами сільськогосподарської діяльності, нових підходів до соціальних послуг, що дозволяють підвищити ефективність аграрного виробництва.

Отже, інноваційного розвитку в агросфері потребують як технології ведення традиційного сільськогосподарського виробництва, так і сільськогосподарська техніка, наука і освіта, сфера переробки, зберігання, транспортування та реалізації сільськогосподарської продукції, маркетингу, логістики, інформаційних технологій тощо. Тому можна говорити про наступні види інновацій в агросфері: а) виробничо-технологічні (органічні методи виробництва; безвідходне аграрне виробництво; використання "дружніх до довкілля" методів й засобів боротьби з шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин і тварин, зокрема біопестицидів та біоветпрепаратів [4, с. 295296]; енерго- і ресурсозберігаючі технології; впровадження інновацій у сферу переробки і зберігання сільськогосподарської продукції тощо); б) технічні (модернізація сільськогосподарської техніки та обладнання; стимулювання вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, що відповідає запитам аграріїв та сучасним світовим стандартам; використання робототехніки, в т. ч. дронів для моніторингу територій та обробки посівів сільськогосподарських культур, роботів-пастухів у тваринництві, роботів "Ladybug" для пошуку та точкового знищення бур'янів); в) селекційно-генетичні (нові сорти рослин та породи тварин); г) інформаційні (державний аграрний реєстр (ДАР); сільськогосподарське дорадництво; автоматизовані бази даних щодо нових порід сільськогосподарських тварин, сортів сільськогосподарських культур, штамів мікроорганізмів; 3D-кадастр тощо); д) організаційно-господарські (створення агропромислових парків, агротехнопарків з метою формування повного циклу переробки продукції рослинництва і тваринництва, агробізнес-інкубаторів, розвиток кластер- них структур в агросфері); е) маркетингові (вихід на нові сегменти ринку; онлайн торгівля сільськогосподарською продукцією; реклама в соціальних мережах; підвищення якості та безпечності продукції, розширення її асортименту), є) науково-освітні (розвиток аграрної та аграрно-правової науки; поширення й популяризація знань у сфері аграрних інновацій та їх запровадження; підвищення кваліфікації кадрів суб'єктів агробізнесу; тренінги й довідники для ведення органічного та інших альтернативних форм сільськогосподарського виробництва; посібники для самопідготовки керівників та спеціалістів сільського господарства); ж) соціальні (забезпечення сприятливих умов для життя, праці та відпочинку сільського населення. Запровадження соціальних інновацій підтримується й провідними науковцями. Так, на пріоритетність інноваційного розвитку в життєзабезпеченні сільських населених пунктів вказує В.М. Єрмоленко [5, с. 202-205]) та ін. При цьому вкрай важливо, щоб всі запроваджувані інновації були еколого- та антропоспрямованими. Адже лише за такої умови можна забезпечити сталий інноваційний розвиток агросфери.

У спеціальній юридичній літературі зазначається, що попри проведення аграрної та земельної реформ, суцільну приватизацію у сільському господарстві, виробники товарної сільськогосподарської продукції не виявляють належного інтересу до впровадження досягнень аграрної та інших галузевих наук у практику, їхні зусилля спрямовані передусім на первісне накопичення капіталу на існуючих родючих землях та на наявному в господарствах науково-технічному потенціалі. Така ситуація пояснюється ними відсутністю фінансування, недосконалістю механізмів кредитування, податковим обтяженням, відсутністю інформаційного забезпечення, недосконалістю аграрного законодавства тощо [5, с. 3]. На низьку інноваційно-інвеститційну активність суб'єктів господарювання в аграрному секторі вказує й В.В. Панченко [6, с. 173].

Отже, перепонами на шляху формування сталої інноваційної системи в агросфері на сьогодні є: недостатнє забезпечення наукової сфери матеріально-технічними та фінансовими ресурсами, обмеженість інформаційних ресурсів, недосконала законодавча база й кредитно-фінансова система, брак державної підтримки у запровадженні аграрних інвестицій, застарілий машинно-тракторний парк, диспаритет цін на продукцію промисловості й сільського господарства, постійне зростання цін на паливо-мастильні матеріали та ін. Певні складнощі у цій сфері пов'язані і з запровадженням ринку земель сільськогосподарського призначення, адже аграрні товаровиробники на даний час більше зацікавлені в акумулюванні коштів, необхідних для придбання земельних ділянок у майбутньому, аніж в інноваційному розвитку. Додає гостроти цій проблемі й вступ України до СОТ, що вимагає від нашої держави постачання на світовий ринок високоякісної конкурентоспроможної продукції.

Висновки

Правове забезпечення агроінноваційного розвитку на сьогодні характеризується декларативністю, фрагментарністю та низькою ефективністю. Сучасний стан інноваційної діяльності в агросфері є наслідком відсутності стратегічного бачення та послідовної державної аграрної політики щодо переведення сільського господарства на шлях сталого інноваційного розвитку. Попри наявність окремих елементів, відсутня цілісна агроінноваційна система, призначення якої - сталий розвиток агросфери. Наразі Урядом розробляється Стратегія розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості України до 2026 року. Однак, як вбачається, існує нагальна потреба в розробці й запровадженні спеціального нормативно-правового акта, який би закріплював комплекс заходів, спрямованих на розвиток інноваційної діяльності в усіх галузях аграрного виробництва, й забезпечував би системність запроваджуваних заходів та їх спрямованість на розвиток й впровадження як техніко-технологічних, так і соціально-екологічних інновацій. Вагомим чинником розвитку аграрного сектору економіки вбачається й наявність належного інформаційно-інноваційного забезпечення та потрібного рівня знань і відповідної кваліфікації у аграрних виробників, а також забезпечення функціонування доступної бази даних інноваційних продуктів в агросфері України та взаємодії між науковими, навчальними закладами і сільськогосподарськими дорадчими службами.

Аграрно-правова доктрина традиційно відносить агроінноваційні відносини до предмета регулювання аграрного права [7, с. 100]. Такі відносини характеризуються аграрно-правовою специфікою й потребують спеціальної правової регламентації нормами аграрного права. Тому, як вбачається, одним із напрямів вдосконалення законодавства щодо сталого агроінноваційного розвитку слід вважати розробку і прийняття спеціального Закону України "Про інновації в агросфері". Дана пропозиція підтримується і у спеціальній літературі. Так, Х.А. Григор'єва вважає за необхідне прийняття Закону України "Про агроінноваційну діяльність", яким має регулюватися державна підтримка на етапах розробки, підготовки та впровадження агроінновацій [8, с. 10]. Як вбачається, прийняття спеціального Закону не лише надасть регульованим відносинам більшої стабільності, але й визначить основні категорії, принципи інноваційної діяльності в агросфері та види агроінновацій, запровадить підходи щодо державної політики й державної підтримки у даній сфері, визначить компетенцію органів державної влади та місцевого самоврядування, а також вирішить низку інших правових питань.

Таким чином, можна дійти висновку, що на сьогодні вкрай актуалізувалася проблема переорієнтації державної аграрної політики на високоефективну інноваційну, засновану на принципах сталого розвитку. Сталий інноваційний розвиток агросфери сприятиме вирішенню продовольчої та екологічної проблем, формуванню агроекологічного іміджу нашої держави, підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції національних виробників та аграрного сектору України як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. У зв'язку з цим нагальним завданням держави має стати формування дієвого механізму забезпечення сталого інноваційного розвитку агросфери, який запровадить комплекс масштабних, взаємопов'язаних заходів організаційно-правового, економіко-господарського, соціального та іншого характеру задля забезпечення інноваційного розвитку цього важливого сектору економіки на засадах сталості.

Список використаних джерел

1. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.2014 р. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 40. Ст. 2021.

2. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 08.09.2011 р. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 19-20. Ст. 166

3. Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/526-2019-%D1%80#Text (дата звернення: 22.11.2020)

4. Курман Т.В. Сталий розвиток сільськогосподарського виробництва: проблеми правового забезпечення: моногр. Х.: Юрайт, 2018. 376 с.

5. Правові засади інноваційного розвитку в сільському господарстві України: моногр. / кол. авторів; за ред. В.І. Семчика. К.: Юрид. думка, 2010. 456 с.

6. Панченко В.В. Загальні засади організаційно-правового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки. Державна аграрна політика України: проблеми правового забезпечення: моногр. / за ред. В.Ю. Уркевича та М.В. Шульги. Х.: Вид-ць О.М. Ешке, 2014. С. 156-181.

7. Савельєва О.М. Правове регулювання відносин в агросфері: моногр. / за заг. ред. М.В. Шульги. Х.: Друкарня Мадрид, 2017. 208 с.

Григор'єва Х.А. Концептуальні засади правового регулювання державної підтримки сільського господарства в Україні: автореф. ... докт. юрид. наук / 12.00.06. Нац. ун-т "Одеська юрид. академія". Одеса, 2020. 39 с.

Размещено на Allbest.ru