Роль та значення систематизації законодавства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Роль та значення систематизації законодавства в Україні

Обушенко Н.М., кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник секретаріату Вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Анотація

У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених запропоновано авторське визначення поняття «систематизація законодавства України». Зазначено, що систематизація законодавства дає змогу, по-перше, вдосконалити та впорядкувати законодавство задля зручності його застосування й ефективної реалізації на практиці, по-друге, створити всі необхідні умови для подальшого розвитку відповідного законодавства, позбавитись у ньому прогалин та недоліків, забезпечити його внутрішню єдність. Наголошено, що систематизація представляє собою процес упорядкування окремих елементів, створення належних умов для того, щоб вони співпрацювали та взаємодіяли один з одним.

З'ясовано, що систематизація законодавства включає чотири самостійних форми правової діяльності: збір державними органами, підприємствами, фірмами та іншими установами чинних нормативних актів, їх опрацювання та систематизоване розміщення з подальшим зберіганням, а також видання довідок за запитом органів, установ, окремих особистостей; розробка та оприлюднення різного роду збірників нормативних актів; підготовка та ухвалення укрупнених актів шляхом об'єднання норм розрізнених актів, спрямованих на вирішення однакових питань; розробка і затвердження нових актів, які поєднують у собі старі норми, що є дієвими, та нові нормативні приписи.

Визначено, що під систематизацією законодавства варто розуміти визначену нормами чинного законодавства України сукупність дій організаційного та правового характеру, які здійснюються уповноваженими органами державної влади, задля зведення в єдину внутрішню узгоджену систему чинних нормативно-правових актів, що сприяє підвищенню загальної ефективності їх функціонування.

Зроблено висновок, що в умовах сьогодення систематизація законодавства є вкрай необхідним заходом на шляху європейської інтеграції України.

Ключові слова: систематизація законодавства, нормативно-правові акти, нормативна база.

Annotation

THE ROLE AND IMPORTANCE OF SYSTEMATISATION LEGISLATION IN UKRAINE

In the article, based on the analysis of scientific views of scientists, the author defines the concept of “systematization of the legislation of Ukraine”.

It is noted that the systematization of legislation: firstly, allows to improve and streamline the legislation for convenience of its implementation and effective implementation in practice; Secondly, the role of systematization of legislation is to create all the necessary conditions for the further development of the relevant legislation, to eliminate gaps and shortcomings in it, to ensure its internal unity.

It is emphasized that systematization is the process of ordering individual elements, creating the right conditions for them to cooperate and interact with each other.

It has been established that the systematization of the legislation includes four independent forms of legal activity: collecting by the state bodies, enterprises, firms and other institutions of existing regulatory acts, their elaboration and systematic placement with subsequent storage, as well as issuing certificates upon request of bodies, institutions, individuals; development and promulgation of various collections of normative acts; preparation and adoption of large-scale acts by combining differentiated norms of acts aimed at solving the same issues; drafting and approving new acts that combine old, effective regulations and new regulations.

It is determined that the systematization of legislation should be understood as defined by the norms of the current legislation of Ukraine set of actions of organizational and legal nature, which are carried out by the authorized bodies of state power, in order to consolidate into a single internal harmonized system of existing normative legal acts, which contributes to improving their overall efficiency.

It is concluded that in the conditions of today the systematization of the legislation is an indispensable measure on the way of European integration of Ukraine.

Key words: systematization of legislation, normative legal acts, regulatory framework.

Постановка проблеми

Євроінтеграційні процеси, які нині відбуваються в Україні, вимагають від вітчизняного законодавця адаптації правової системи країни до вимог, які ставляться до неї європейською спільнотою. Вказаний процес є планомірним і має кілька етапів, завдання яких полягає в досягненні певного ступеню відповідності зі збереженням принципу ієрархізації нормативно-правових актів. У розв'язанні останнього головна роль належить саме систематизації законодавства. Практичне значення систематизації законодавства підкреслював ще у 1833 р. найвидатніший кодифікатор Європи і Росії М. Сперанський. Зокрема він наголошував на значенні систематизації як для реальних потреб держави, так і для юридичної науки [1]. Такої ж думки дотримується більшість сучасних фахівців.

Стан дослідження. Питання систематизації законодавства неодноразово потрапляло в поле зору різних фахівців, зокрема їй приділяли увагу Л.В. Могілевський, О.В. Петришин, С.П. Погребняк, В.С. Смородинський, А.М. Ришелюк, С.В. Пєтков, Г.О. Спіцина, С.М. При- липко, О.М. Ярошенко, В.В. Жернаков, О.І. Кисельова, Н.П. Долгіх, В.П. Марущак та багато інших. Однак, незважаючи на чималу кількість наукових досліджень, нині в юридичній літературі єдиного бачення щодо сутності та значення систематизації законодавства так сформовано і не було.

Саме тому метою статті є визначення сутності, ролі та значення систематизації законодавства в Україні.

Виклад основного матеріалу

Починаючи наукове дослідження, варто зазначити, що будь-яка система являє собою сукупність визначених елементів, які знаходяться в єдності між собою, доповнюють одне одного, та спільна робота яких дає змогу досягти певної кінцевої мети. З огляду на наведене вище визначення, систематизація в найбільш загальному уявленні представляє собою процес із впорядкування окреслених елементів. Термін «систематизація» бере свій початок від французького слова («systematization»), що трактується як система, єдине ціле [2, с. 812]. Етимологічний аналіз слова «систематизація» засвідчив, що це поняття є багатозначним: порядок, в основі якого послідовні розташування, що зумовлені взаємним зв'язком частин; прийнята класифікація за певним критерієм (форма, організація, тощо) [3, с. 1320-1321]. У філософському розумінні під поняттям систематизації розуміють систематику (впорядкованість) - якість, що знаходить свій прояв у вигляді певної системи та є джерелом її виникнення [4, с. 415].

У великій радянській енциклопедії зазначено, що систематизація - це об'єднання предметів або знань про них шляхом встановлення істотних зв'язків між ними; встановлення порядку між частинами цілого на підставі певних закономірностей, принципів або правил; удосконалення системи [5, с. 160]. Фактично в цьому контексті систематизація набуває значення упорядкування. Однак у сфері вдосконалення законодавства систематизація має дещо ширший зміст. З цього приводу М.Н. Марченко наголошує, що важливість систематизації зумовлюється її функціональними характеристиками. Вона, з точки зору дослідника, дає змогу: оглянути весь масив чинного законодавства; виявляти й усувати неузгодженості, протиріччя, прогалини в праві (дефекти законодавства); підвищувати ефективність законодавства; робити законодавство більш доступним інформаційно; робити його більш доступним інтелектуально (полегшує з'ясування змісту норм); вивчати й досліджувати законодавство [6, с. 386]. В. Медведчук констатує, що систематизація - це оптимальний шлях «створення правової бази, звільненої від застарілих та колізійних норм, дублювань, не переобтяженої нормативно-правовими актами тимчасової чи локальної дії, а головне такої, що містить достатню кількість актів, призначених регулювати сучасні суспільні відносини, перш за все законів, які перебувають у певному системному взаємозв'язку не лише для фахівця, але й для пересічного громадянина» [7, с. 1].

Отже, систематизація являє собою процес упорядкування окремих елементів, створення належних умов для того, що вони співпрацювали та взаємодіяли один з одним. Що ж стосується поняття «систематизація законодавства», то перш за все варто зауважити, що проблема систематизації законодавства була актуальною ще за часів існування СРСР. Практичне значення систематизації законодавства підкреслював ще в 1833 р. відомий кодифікатор М. Сперанський, який виокремив основні пріоритетні сфери впливу систематизації: потреби держави та юридичної науки. Окрім цього, систематизація є одним із головних факторів цілеспрямованого й ефективного правового виховання (формування правосвідомості), наукових досліджень у галузі навчання студентів [8]. Залежно від періоду розвитку держави потреба в систематизації законодавства буває різною. У разі накопичення протягом певного часу великого обсягу нормативно-правового матеріалу, що був затверджений у різні історичні періоди становлення держави та водночас дублює один одного, систематизація законодавства є обов'язком засобом врегулювання. У процесі революційної модернізації правової системи (скасування цілих нормативних блоків), що ліквідує застарілі відносини, створюється якісно нова суспільно-економічна система, в основу якої покладено оновлені закони - систематизація законодавства відступає на другий план [8].

Проблема систематизації 40-60-х рр. ХХ ст. висвітлювалася у дослідженнях Д.А. Керімова, який зазначав, що «чинні в суспільстві правові норми через їх багатоманітність певним чином систематизуються, приводяться у певний порядок для того, щоб полегшити їх використання та застосування на практиці» [9, с. 8]. Автор у своїх дослідженнях виокремив основні порушення у сфері законодавчої техніки в процесі законотворчості: відсутність ануляції або перегляду чинних актів при затвердженні нових; скасування або зміна чинних актів без точного і вичерпного їх обліку; зміни у чинні нормативні акти вносяться ненормативними актами; зміна актів відбувається без одночасного затвердження нової редакції відповідних розділів або статей; введення правил довготривалої дії до нормативних актів, що зорієнтовані на функціонування на певний час; вплив одноосібних розпоряджень на нормативні акти, які не передбачають суспільні відносини; відсутність узгодженості між актами, які зорієнтовані на вирішення тих самих питань, що призводить до виникнення суперечливості між ними; обмеження повноважень нового акта в регулюванні відповідних питань, що унеможливлює скасування попередніх актів, спрямованих на вирішення цього ж питання; відсутність чіткого формулювання нормативних актів [10, с. 119].

Г.Б. Поліщук зазначає: «У 90-х роках ХХ ст. в середині наукових кіл підвищується інтерес до вивчення проблематики систематизації законодавства, зокрема юридичної техніки та кодифікації. Однак на сьогодні значно актуалізується питання дослідження юридичної техніки кодифікаційних актів, що зумовлено як епізодичністю висвітлення цього питання у попередніх наукових роботах, так і значним збільшенням об'ємів кодифікаційної роботи в Україні» [11]. Дослідник акцентує на актуальності питання систематизації у сфері процесу галузеутворення. Подібна позиція представлена також у дослідженнях В. Костицького, який вказує, що «нині в Україні ще не розроблена концепція теоретичних засад розвитку окремих галузей права» [12, с. 161].

Важливим етапом у процесі систематизації українського законодавства прийняття Указу Президента України «Про заходи щодо здійснення правової реформи в Україні» від 19 червня 1995 р. (який вже втратив чинність) на основі якого було сформовано Українську кодифікаційну комісію (координуючий науково-експертний центр), головними завданнями якої були: визначення наукових засад здійснення кодифікації законодавства України, черговості та послідовності в підготовці кодексів, інших кодифікованих законодавчих актів з окремих галузей права; розроблення загальних принципів побудови кодифікованих законодавчих актів, їх взаємної узгодженості з метою забезпечення повноти законодавчого регулювання відповідних сфер суспільних відносин; організація широкого громадського обговорення проектів кодексів, інших кодифікованих законодавчих актів, у тому числі шляхом організації наукових конференцій, «круглих столів» тощо; забезпечення належної наукової експертизи проектів кодифікованих законодавчих актів шляхом залучення до її проведення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців; підготовка наукових висновків щодо законопроектів, які вносяться на розгляд Верховної Ради України [13].

Саме з того часу вчені фактично більше уваги стали приділяти теорії систематизації законодавства, що зумовило велику кількість підходів до розуміння цієї категорії. Так, у сучасній правовій енциклопедії вказується, що систематизація законодавства - це спосіб впорядкування законодавства, набуття ним внутрішньо узгодженої системи [14, с. 322], яка покликана забезпечити ефективну роботу чинного законодавства, шляхом усунення суперечностей, недоліків, прогалин, повторень і застарілих норм у праві [2, с. 812]. Результатом впровадження систематизації законодавство є зручність і доступність у користуванні, що впливає, у позитивному ключі, на зміцнення законності в регулюванні суспільних відносин [2, с. 812].

На думку Г.Ф. Шершеневича, систематизація законодавства - це діяльність з організації нормативно-правових актів у впорядковану систему. До основних завдань цієї діяльності належать: забезпечення уніфікації національного законодавства - його приведення до єдиної системи шляхом елімінації протиріч і набуття одноманітності правового регулювання у подібних або близьких за змістом видах суспільних відносин [15]. Відповідно до точки зору В.Д. Журавльова, систематизація законодавства - це найефективніший шлях створення правової бази, де будуть відсутні суперечності, застарілі норми, повторення, не переобтяженої нормативно-правовими актами тимчасової чи локальної дії та наповнена сучасними актами (законами), що компетентні регулювати суспільні відносини та знаходяться у взаємозв'язку із точки зору як фахівця, так і звичайного громадянина [16, с. 144]. А.І. Граціанов дає таке визначення: «Систематизація - це діяльність із впорядкування й удосконалення нормативного матеріалу шляхом його обробки і розміщення за класифікаційними критеріями, що обираються відповідно до тих завдань, які розв'язуються цією діяльністю. Систематизація законодавства сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та способів їх усунення. Вона забезпечує зручність при реалізації прав, можливість оперативного знаходження норм і їх.

систематизація правовий законодавчий техніка

Таблиця 1 - Узагальнення тлумачень поняття «систематизація законодавства» вченими

Цей напрям ґрунтується на ідеї про аналітичне мислення, яке може раціоналізувати та спрямоване на узагальнення положення права. Основним принципом цієї ідеї є розвиток загальних учень, які базуються на різних галузях права та орієнтуються на загальні правила права, до яких належать взаємозалежні процеси [18, с. 1, 4].

Варто також вказати, що в юридичній літературі зазначається, що систематизація законодавства включає чотири самостійних форми правової діяльності: збір державними органами, підприємствами, фірмами та іншими установами (організаціями) чинних нормативних актів, їх опрацювання та систематизоване розміщення з подальшим зберіганням, а також видання довідок за запитом органів, установ, окремих особистостей (облік нормативних актів); розробка та оприлюднення різного роду збірників нормативних актів (інкорпорація законодавства); підготовка та ухвалення укрупнених актів шляхом об'єднання норм розрізнених актів, спрямованих на вирішення однакових питань; розробка і затвердження нових актів (кодексів), які поєднують у собі старі норми, що є дієвими, та нові нормативні приписи (кодифікація законодавства) [19].

На основі аналізу літератури нами здійснено узагальнення тлумачень поняття «систематизація законодавства» різними вченими, що подано в Таблиці 1.

Висновки

Отже, узагальнюючи наведений вище матеріал, можемо констатувати, що під систематизацією законодавства варто розуміти визначену нормами чинного законодавства України сукупність дій організаційного та правового характеру, які здійснюються уповноваженими органами державної влади задля зведення в єдину внутрішню узгоджену систему чинних нормативно-правових актів, що сприяє підвищенню загальної ефективності їх функціонування.

Таким чином, завершуючи представлене наукове дослідження, варто узагальнити, що в умовах сьогодення систематизація законодавства є вкрай необхідним заходом на шляху європейської інтеграції нашої країни. Саме систематизація дає змогу вдосконалити та впорядкувати законодавство задля зручності його застосування й ефективної реалізації на практиці. До того ж роль систематизації законодавства полягає у тому, щоб створити всі необхідні умови для подальшого розвитку відповідного законодавства, позбавитись у ньому прогалин та недоліків, забезпечити його внутрішню єдність.

Список використаних джерел

1. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. 536 с.

2. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю.С. Шемшученка. Київ: Юрид. думка, 2007. 992 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.

4. Философский энциклопедический словарь. Москва: ИНФРА-М, 2012. 576 с.

5. Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. 3-е изд. Т 16. Москва: Сов. энциклопедия, 1974. 616 с.

6. Теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченко. Москва: Изд-во МГУ, 1987. 431 с.

7. Медведчук В. Від системної правотворчості до систематизації національного законодавства. Юридичний вісник України. 2000. № 42. С.1-6.

8. Курусь Т.В. Основні напрями систематизації результатів нормотворчої діяльності органів державної влади. Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». 2014. № 2. С. 27-34.

9. Керимов Д.А. Понятие и формы кодификации. Вопросы кодификации советского права. Сборник статей. Вып. 1. Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1957. С. 8-9.

10. Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копейчикова. Київ: Юрінком, 1997. 691 с.

11. Поліщук Г.Б. Категоріальні засади юридичної техніки кодифікаційних актів.

12. Костицький В.В. Проблеми розвитку екологічного права України. Екологічний менеджмент в Україні: порівняльний аналіз українського та західноєвропейського підходів. 21-31 травня 1991 р. Женева, 1991. С. 163.

13. Про заходи щодо здійснення правової реформи в Україні: Указ Президента України від 19.06.1995 р. № 458/95.

14. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, В.С. Ковальський [та ін.]; за заг. ред. О.В. Зайчука; Ін-т законодавства Верховної Ради України. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 408 с.

15. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. 2-й вып. Москва: Изд-во Бр. Башмаковых, 1910. Т 1-2. 512 с.

16. Журавльов Д.В. Система трудового законодавства України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. Харьков, 2005. 174 с.

01. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України: дис... канд. юрид. наук: Київ, 2004. 185с.

17. Шмідт-Ассманн Е. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та зав дання систематики адміністративного права / пер. з нім. Г Рижков, І. Сойко, А. Баканов; відп. ред. О. Сироїд. 2-ге вид., перероблене та доповнене. Київ: “К.І.С.”, 552 с.

18. Зайчук О.В., Онищенко Н.М. Теория государства и права. Учебник. Юринком Интер, 2006.

19. Систематизация законодательства в Российской Федерации: учеб. пособие / под ред. А.С. Пигалкина. Москва - Санкт-Петербург, 45 с.

20. Рассолов М.М. Проблемы теории государства и права: учеб. пособие. Москва: ЮНИТИ; Закон и право, 2007. 431 с.

21. Михайлович М.М. Теоретико-правові аспекти систематизації законодавства. Вісник Національного ун-ту внутрішніх справ. 2005. Вип. 31. С. 249-255.

22. Борщевський І.В. Природа, сутність та класифікація інкорпорації - форми систематизації законодавства. Юридичні і політичні науки. 2007. Вип. 38. С. 57-62.

23. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. Москва, 2002. С. 356.

Размещено на Allbest.ru