Особливості державного устрою Швейцарської Конфедерації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості державного устрою Швейцарської Конфедерації

Роянова І.В. - аспірантка кафедри права Європейського Союзу, Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого

Щербина В.А. - студентка Міжнародно-правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

У статті авторами було досліджено особливості державного устрою Швейцарської конфедерації. Серед них було виділено наявність двопалатного парламенту - Федеральні збори, що є вищим законодавчим органом у Швейцарії. Також авторами було визначено структуру парламенту: верхня палата - Рада кантонів, а нижня - Національна Рада, палати якого мають рівну політичну силу й рішення приймаються лише після утвердження їх кожною з палат. У статті було згадано те, що американську модель двопалатного парламенту запроваджено у Швейцарії після тривалих дебатів. Автори зазначили те, що для Швейцарії є характерною пряма демократія, яка здійснюється за допомогою референдумів та правом громадян на внесення поправок до законів і створення власних.

У Швейцарії на референдум виносяться закони, прийняті парламентом і питання щодо вступу до міжнародних організацій. Крім того, у статті було з'ясовано, що Парламент обирає Президента строком на 1 рік із складу Федеративної Ради. Президент керує на засіданнях Федеративної Ради та бере участь у церемоніях. Він не є головою уряду. Автори звернули увагу на те, що у Швейцарії кожний кантон самостійно вирішує питання внутрішньо-організаційного характеру. Окремі землі федерації (кантони) мають право на видання різних актів правового характеру.

До того ж, було виділено те, що у кантонах знаходяться постійні парламент і уряд, тому в них діє власна Конституція, яка визначає межі їхнього суверенітету. Більше того, у статті було згадано, що Швейцарія, яка зберігає власний нейтралітет, вступила до ООН лише 11 березня 2002 року. Авторами було з'ясовано, що орієнтація у зовнішній політиці на нейтралітет дозволила країні уникнути участі у багатьох війнах. Також авторами було зазначено те, що у Швейцарії існує чотири офіційні мови: французька, німецька, італійська та ретороманська, яка вважається похідною від старовинної латинської.

Ключові слова: Швейцарська конфедерація, державний устрій, федерація, кантони, багатомовність.

Abstract

Peculiarities of the switzerland confederation

In the article the authors investigated the features of the state structure of the Swiss Confederation. Among them, the presence of a bicameral parliament was highlighted - the Federal Assembly is the highest legislative body in Switzerland. The structure of parliament was determined: the upper house is the Council of Cantons, and the lower house is the National Council, the chambers of which have equal political power and decisions are made only after their approval by each of the houses. The article mentioned that the American model of a bicameral parliament was introduced in Switzerland after a lengthy debate. The authors noted that Switzerland is characterized by direct democracy, which is carried out through referendums and the right of citizens to amend laws and create their own. In Switzerland, laws passed by parliament and issues of accession to international organizations are put to a referendum. In addition, the article found out that the Parliament elects the President for a period of 1 year from the Federal Council.

The President presides over meetings of the Federal Council and participates in ceremonies. He is not the chairman of the government. The authors drew attention to the fact that in Switzerland each canton independently decides an internal organizational issue.

The individual states of the federation (cantons) have the right to issue various legal acts. In addition, it was emphasized that the cantons have a permanent parliament and government, so they have their own Constitution, which defines the boundaries of their sovereignty.

Moreover, the article mentioned that Switzerland, while maintaining its neutrality, entered the UN only on March 11, 2002. The authors found that the orientation in foreign policy towards neutrality allowed the country to avoid participation in many wars. The authors also noted that there are four official languages in Switzerland: French, German, Italian and Romansh, which is considered a derivative of the old Latin.

Key words: Swiss Confederation, government, federation, cantons, multilingualism.

Постановка проблеми. Швейцарія - країна, яка має дуже давні традиції державності і зазвичай асоціюється із стабільністю, якістю, надійністю та комфортом. Успішне забезпечення нейтралітету та позаблоковості у зовнішніх відносинах, високого рівня народного добробуту у внутрішній політиці, безконфліктне функціонування чотирьох державних мов, високий ступінь демократизму у вирішенні важливих проблем систематичними плебісцитами обумовлюють актуальність дослідження державного устрою Швейцарської Конфедерації, що отримала назву «республіки оригінального типу». В умовах сучасного реформування правової системи України вкрай важливим є ознайомлення із найкращими прикладами ефективного функціонування органів державної влади в стабільних розвинених державах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти зазначеної теми частково розкривались у роботах таких вчених, як Давіда [1], С.В.Боботова та Д.І.Васильєва [2], А.Я.Сухарева, [3], М.В. Примаченко [4], А.А. Соловйова [5], О.В.Петришина [6], Ю. Пилипенко [7]. Але на комплексному моно-графічному рівні особлівості державного устрою Швейцарії не досліджувались. Тому метою статті є висвітлення особливостей формування державного устрою Швейцарії та специфіки її правової системи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Швейцарія - єдина країна у світі, яка досі має у своїй назві слово конфедерація, хоча вже давно має іншу форму державного устрою. Швейцарія є федерацією, яка поділяється на 23 кантони та декілька пів кантонів [6, с. 295].

18 квітня 1999 року було прийнято Фе-деральну конституцію Швейцарії, що стала основоположним законодавчим документом цієї країни [8]. Вищим законодавчим органом у Швейцарії є Федеральні збори, що мають двопалатну структуру: верхня палата - Рада кантонів, нижня - Національна Рада. У 1847 році, коли розробляли конституцію, з'явилися різні думки стосовно питання організації законодавчої влади. Врешті-решт, після тривалих дебатів, було вирішено прийняти американську модель двопалатного парламенту, палати якого мають рівну політичну силу й рішення приймаються лише після затвердження їх кожною з палат. Національна рада налічує 200 депутатів, які розподіляються між кантонами залежно від чисельності населення. Вибори туди проводяться кожні 4 роки за пропорційним принципом у всіх кантонах (ст. 149 Союзної конституції Швейцарської Конфедерації) [8]. Рада кантонів налічує 46 депутатів, представляє 26 кантонів по два чи одному представнику від кожного, незалежно від кількості населення. Там кожен кантон має право самостійно вирішувати порядок обрання представників (ст.150 Союзної конституції Швейцарської Конфедерації) [8].

В Україні тривалий час велися дискусії щодо створення двопалатного парламенту. Але недоліками такого кроку можуть бути: можливості зменшення ролі законодавчої гілки влади, встановлення пріоритету місцевих інтересів над загальнодержавними, ускладнення процедури законопроектної роботи, виникнення протистояння між палатами парламенту, збільшення витрат на утримання парламенту [9]. Водночас до позитивних наслідків можна віднести децентралізацію влади, створення представництва регіонів у парламенті, зменшення конфронтації законодавчої з іншими гілками влади; забезпечення поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, підвищення якості законотворчої роботи [9].

Для Швейцарії є характерною пряма демократія, яка здійснюється за допомогою референдумів та з правом громадян на внесення поправок до законів і створення власних (Гл. 2 Союзної конституції Швейцарської

Конфедерації) [8]. Референдуми проводяться й у інших країнах, але дуже рідко та лише при серйозних змінах (наприклад, при зміні Конституції). У Швейцарії на референдум виносяться закони, прийняті парламентом і питання щодо вступу до міжнародних організацій та ін. (ст.140,141 Союзної конституції Швейцарської Конфедерації) [8]. У країні референдуми проходять приблизно 4 рази на рік. Більше того, поправки до Конституції чи законів можуть здійснюватися за волею народу. При зборі певної кількості підписів, можна винести питання на референдум, а кількість підписів залежить від важливості та впливу закону. Таким чином, громадяни мають право пропонувати власні закони.

Президент не є головою уряду. Парламент обирає його строком на 1 рік із складу Федеративної Ради. Він керує на засіданнях Федеративної Ради та бере участь у церемоніях, але фактично голови уряду в країні немає та всі рішення приймаються Радою Швейцарії, яка складається з 7 людей. Членів уряду обирають індивідуально строком на чотири роки. Федеральний Канцлер виконує роль керівника урядового апарату. Відтак, Федеральна Рада - найвища виконавча влада в країні, яка мусить постійно оцінювати поточну ситуацію в державі, суспільстві, за кордоном; визначати фундаментальні цілі держави і ресурси для їх досягнення; планувати і координувати політику уряду, забезпечувати її реалізацію; представляти Швейцарську Конфедерацію в країні, за кордоном (ст.180-187 Союзної конституції Швейцарської Конфедерації) [8].

Судоустрій Швейцарії є прикладом децентралізованої моделі судової системи. Проголошений Конституцією суверенітет кантонів призвів до того, що Швейцарія має 26 кантональних законів про судоустрій, цивільно-процесуальних і кримінальних кодексів. Федеральний суд - найвищий судовий орган загальної юрисдикції.

У Швейцарії є форми міського управління та самоврядування різного рівня. Кожний кантон самостійно вирішує питання внутрішньо-організаційного характеру. Варто зазначити, що окремі землі федерації (кантони) мають право на видання різних актів правового характеру. У кантонах знаходяться постійні парламент і уряд, тому в них діє власна Конституція. Федеральна Конституція Швейцарії визначає межі їхнього суверенітету. Згідно зі ст. 3: «Кантони є суверенними в межах, у яких їх суверенітет не обмежується Федеральною Конституцією; вони виконують всі права, які не передані Конфедерації» [8].

Кантони мають право приймати акти міжнародного значення, які не повинні суперечити законам Федерації (ст. 56 Союзної конституції Швейцарської Конфедерації) [8]. У Швейцарії конституція має намір наділити належним конституційним статусом різні культурні громади. В цій країні існує чотири офіційні мови: французька, німецька, італійська та ретороманська (ст. 4 Союзної конституції Швейцарської Конфедерації) [8]. Але варто зауважити, що не все законодавство перекладено на ретороманську мову. Вона є офіційною тільки для спілкування з її мовцями. Ретороманська вважається похідною від старовинної латинської, нею розмовляє лише близько 1 відсотка населення та вона поширена переважно у гірському регіоні Граубюнден.

Орієнтація у зовнішній політиці на нейтралітет дозволила країні уникнути багатьох спустошливих воєн. Швейцарія, яка зберігає власний нейтралітет, вступила до ООН лише 11 березня 2002 року. У ст. 54 Конституції Швейцарії закріплено положення, згідно з яким міжнародні відносини є питанням федерального значення [8]. Але водночас у ст. 55 стверджується, що «кантони беруть участь у підготовці рішень міжнародної політики, що стосуються їх повноважень або їх головних інтересів» [8].

Основною метою внутрішньої політики країни є забезпечення стабільного економічного розвитку, стійкої політичної системи та ідентичності населення країни. Значимість даної проблеми полягає в тому, що в Швейцарській Конфедерації відсутня єдина спільна мова і національна культура. Існують три провідні народні групи (німці, французи, італійці) до яких примикають сусідні великі країни. Тому основна ставка, яка вирішує внутрішні проблеми, робиться на дотриманні рівних прав меншин [10].

Висновки

державність правовий конфедерація

Таким чином, особливості державного устрою Швейцарської конфедерації полягають у наступному.

По-перше, вищим законодавчим органом у Швейцарії є Федеральні збори, що мають двопалатну структуру: верхня палата - Рада кантонів, нижня - Національна Рада. Після тривалих дебатів, було вирішено прийняти американську модель двопалатного парламенту, палати якого мають рівну політичну силу й рішення приймаються лише після утвердження їх кожною з палат.

По-друге, для Швейцарії є характерною є пряма демократія, яка здійснюється за допомогою референдумів та правом громадян на внесення поправок до законів і створення власних.

По-третє, Парламент обирає Президента строком на 1 рік із складу Федеративної Ради. Президент керує на засіданнях Федеративної Ради та бере участь у церемоніях. Він не є головою уряду.

По-четверте, у Швейцарії кожний кантон самостійно вирішує питання внутрішньо-організаційного характеру. Окремі землі федерації (кантони) мають право на видання різних актів правового характеру. У кантонах знаходяться постійні парламент і уряд, тому в них діє власна Конституція, яка визначає межі їхнього суверенітету.

По-п'яте, Швейцарія, яка зберігає власнішній політиці на нейтралітет дозволила ний нейтралітет, вступила до ООН країні уникнути багатьох спустошливих ше 11 березня 2002 року.

Список викоритсаних джерел

1.Давид Р, Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасності: Пер. з фр. В. А. Туманова. Москва: Міжнар. відносини, 1999. 400 с.

2.Боботов С.В., Васильев Д.И. О кодификации и систематизации законодательства Швейцарии. Правоведение. 1972. № 5. С. 76-83.

3.Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Под ред. Сухарева А. Я. 3-е изд., перераб. и доп. Москва: Норма, 2003. 944 с.

4.Примаченко М. В. Система державного управління Швейцарської Конфедерації: досвід для України. Київ: НАДУ 2011. 56 с.

5.Соловьёв А. А. Общая характеристика системы административной юстиции Швейцарской Конфедерации. Вестник РУДН. Серия «Юридические науки». 2014. № 3. С. 153162.

6.Петришин О. В., Зінченко О. В. Правова карта сучасного світу. Харків: Право, 2018. 508 с.

7.Пилипенко Ю. С. Судебная система Швейцарии: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: (специальность 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право»). Москва: Институт государства и права РАН., 2001. 24 с.

8.Союзная конституция Швейцарской конфедерации от 19 апреля 1999 г. URL: https:// worldconstitutions.ru/?p=135 (дата звернення 20.11.20).

9.Зотова Т.Г. Перспективы развития Верховной Рады Украины: структурный аспект. Актуальные проблемы современности: наука и общество. 2014. № 2 (3). С.23-26.

10.Армянинова А. А. Особенности государственного устройства Швейцарии как регионализированного государства. Гуманитарные научные исследования. 2017. № 1. С. 147149.

Размещено на Allbest.ru