Кримінально-процесуальні проблеми розкриття конфіденційної медичної інформації на досудовому розслідуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кримінально-процесуальні проблеми розкриття конфіденційної медичної інформації на досудовому розслідуванні

Карпенко М.О., кандидат юридичних наук, доцент

Микитюк О.С., студент 1 курсу магістратури факультету адвокатури

Анотація

Стаття присвячена аналізу проблемних питань правового регулювання розкриття конфіденційної медичної інформації на етапі досудового розслідуванні у законодавстві України та вивченню міжнародного досвіду у цій сфері. В Україні спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я № 612/679 «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції» зобов'язує керівників закладів охорони здоров'я вести облік фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та невідкладне інформування органів і підрозділів поліції про такі випадки. У той самий час відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» та ряду інших законів конфіденційна інформація про фізичну особу може бути поширена без згоди пацієнта лише за наявності сукупності відразу 2 умов: 1) у випадку, передбаченому законом; 2) лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Однак, жоден з чинних законів України не містить прямої та чіткої вказівки на випадки, у яких лікар міг би розкрити конфіденційну інформацію пацієнта.

Аналіз досвіду Сполученого Королівства та Сполучених штатів Америки у регулюванні зазначеної проблеми свідчить про наявність і у статутному праві і у прецедентному конкретних встановлених випадків, коли медичний працівник зобов'язаний розкрити відповідну конфіденційну медичну інформацію.

Автори вважають, що закріплення регулювання зазначеної проблеми на законодавчому рівні не лише підвищить довіру до медичних працівників з боку пацієнтів, а й стане перешкодою латентності злочинів, зробить процедуру початку досудового розслідування більш прозорою.

Ключові слова: кримінально-процесуальні проблеми, розкриття конфіденційної медичної інформації, досудове розслідування, тілесні ушкодження кримінального характеру, інтереси національної безпеки, пацієнт.

CRIMINAL PROCEDURE PROBLEMS OF CONFIDENTIAL MEDICAL INFORMATION DISCLOSURE AT THE PRE-TRIAL INVESTIGATION

The article is devoted to the analysis of the problematic issues of legal regulation of the disclosure of confidential medical information at the stage of pre-trial investigation in the legislation of Ukraine and the study of international experience in this field. In Ukraine, a joint order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the Ministry of Health № 612/679 “On the procedure for recording the facts of treatment and delivery to health care facilities in connection with the infliction of criminal bodily harm and informing the authorities and police units about such cases” obliges the heads of health care facilities to keep records of the facts of treatment and delivery to health care facilities of persons in connection with the infliction of bodily injuries of a criminal nature and to inform immediately authorities and police units about such cases.

At the same time, in accordance with Part 2 of Art. 32 of the Constitution of Ukraine, Part 2 of Art. 11 of the Law of Ukraine “On Information” and a number of other laws, confidential information about an individual may be disseminated without the consent of the patient only if two conditions are available: 1) in the case provided by law; 2) only in the interests of national security, economic prosperity and human rights. However, none of the current laws of Ukraine contains a direct and clear indication of cases in which a doctor could disclose confidential patient information.

The analysis of the experience of the United Kingdom and the United States in regulating this issue shows that there are specific cases in statutory law and case law where a healthcare professional is required to disclose relevant confidential medical information.

The authors believe that the consolidation of the regulation of this problem at the legislative level will not only increase the confidence in medical workers on the part of patients, but also become an obstacle to the latency of crimes, and make the procedure for initiating pre-trial investigation more transparent.

Key words: criminal procedure problems, disclosure of confidential medical information, pre-trial investigation, criminal injuries, national security interests, patient. конфіденційний інформація досудовий розслідування

Постановка проблеми

Спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я № 612/679 «Про порядок обліку фактів звернення та до- ставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції» (далі Наказ) закріпив за керівниками закладів охорони здоров'я обов'язок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та невідкладне інформування органів і підрозділів поліції про такі випадки. На наш погляд, реалізація цих положень на практиці не лише є перешкодою зверненню осіб за медичною допомогою через побоювання потенційного втягнення в орбіту кримінального процесу, а й порушує низку прав громадян.

Метою даної статті є дослідження особливостей правового регулювання розкриття конфіденційної медичної інформації на етапі досудового розслідуванні у законодавстві України та міжнародного досвіду у цій сфері.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до приписів документа (Наказ) під тілесними ушкодженнями кримінального характеру розуміють тілесні ушкодження із вогнепальними, колотими, різаними або забитими пораненнями. Крім того, Наказом затверджено Інструкцію щодо заповнення в журналі обліку фактів звернення та доставлення до закладу охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів та підрозділів поліції, у пунктах закладів охорони здоров'я має вестися відповідний журнал обліку. Працівник закладу охорони здоров'я після закінчення огляду постраждалої особи, яка звернулася або була доставлена із тілесними ушкодженнями кримінального характеру, інформує телефоном про це чергову частину органу та підрозділу поліції. Після телефонного дзвінка, лікар має заповнити журнал, надавши таку інформацію: дату і час звернення та доставлення до закладу охорони здоров'я осіб із тілесними ушкодженнями кримінального характеру, прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік народження особи, яка отримала тілесні ушкодження кримінального характеру, місця проживання/перебування, роботи та номер контактного телефону (мобільний, стаціонарний) постраждалого, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання/перебування та номер контактного телефону (мобільний, стаціонарний) особи, яка доставила постраждалого, обставини отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи нанесення ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які) їх нанесла(ли), застосування вогнепальної або холодної зброї), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання/перебування особи (осіб), яка(і) зі слів постраждалого завдала(ли) йому тілесних ушкоджень кримінального характеру, характер та локалізацію тілесних ушкоджень кримінального характеру (місце розташування тілесних ушкоджень на тілі постраждалого, їх види (вогнепальні, колоті, різані, рубані, забиті поранення. Журнал та дані з нього працівники закладів охорони здоров'я на вимогу уповноваженого працівника органу чи підрозділу поліції мають надати для ознайомлення [1].

У зв'язку з цим слід детально розібратись, чи не порушує такий порядок обліку виявлених тілесних ушкоджень права особи на конфіденційність інформації та на звернення за медичною допомогою? Оскільки особа, яка зазнала тілесних ушкоджень, буде вирішувати, чи звертатись їй за медичною допомогою, ризикуючи, що інформація про неї згідно Наказу буде поширена.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини [2]. Зазначена норма Основного закону майже повністю відтворена у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», передбачає, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її стан здоров'я [3]. З наведених положень можна зробити висновок, що інформація може бути поширена без згоди пацієнта лише за наявності сукупності відразу 2 умов:

у випадку, передбаченому законом;

лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закони України встановлюють гарантії збереження конфіденційності інформації про стан здоров'я особи, визначаючи правила поведінки для тих, кому ця інформація може стати відомою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, та передбачаючи випадки, у яких інформація про стан здоров'я особи може бути розголошена.

Статті 39-1 та 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» («Основи») гарантують фізичній особі збереження у таємниці інформації про стан здоров'я, а також факт звернення за медичною допомогою і одержані данні при медичному обстежені. Схожа норма міститься і у Цивільному кодексі України у статті 286 - фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні [3].

Стаття 40 Основ передбачає, що медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків [4].

Закони України (Сімейний кодекс України, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про психіатричну допомогу» тощо) визначають випадки, у яких інформація про стан здоров'я особи може бути розголошена.

Проте, жоден з чинних законів не містить прямої та чіткої вказівки на випадки, у яких лікар міг би розкрити конфіденційну інформацію і, які б відповідали положенням Конституції. Вимоги, змістом яких є розголошення інформації про стан здоров'я особи, містяться лише у Наказі, що суперечить статті 32 Конституції України, відповідно до якої такі випадки визначаються законом.

Така ситуація викликає складнощі на початковому етапі досудового розслідування. Стаття 214 КПК України встановлює обов'язок слідчого, прокурора протягом 24 годин після виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відомості до ЄРДР [5]. Проте, надання інформації працівником органу охорони здоров'я про наявні тілесні ушкодження, порушуючи при цьому лікарську таємницю, яка закріплена на законодавчому рівні, стає неправомірною. Для ілюстрації, відповідно до ч. 3 ст. 1 Положення «Про порядок ведення ЄРДР» до реєстру необхідно внести джерело, з якого отримані виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. У нашому випадку таке джерело буде неналежним, оскільки воно здійснило передачу інформації з порушенням законодавства.

Доречи, у Великій Британії існує декілька встановлених законом зобов'язань, покладених на лікарів щодо розкриття інформації з метою запобігання шкоди. По-перше, стаття 8 Закону про права людини 1998 року (право на повагу до приватного та сімейного життя), вимагає, щоб приватна інформація, така як медичні записи, залишалася приватною. Крім того, зазначається, що право на конфіденційність не є абсолютним. Відповідно до розділу 2: «Державний орган не повинен втручатися у реалізацію цього права, крім випадків: в інтересах національної безпеки, громадської безпеки. . . для запобігання злочинності. . . або для захисту прав і свобод інших осіб» [6]. Таким чином, інтереси суспільства щодо запобігання злочину переважають інтереси окремої особи.

По-друге, розкриття конфіденційної інформації вимагається, коли національна безпека знаходиться під загрозою. Закон про запобігання тероризму від 2005 року вимагає від медичних працівників інформувати поліцію про будь-яку інформацію, яка може допомогти запобігти терористичному акту, або допомогти у затриманні або переслідуванні терориста [7].

По-третє, Закон про дорожній рух 1991 року вимагає від практикуючих лікарів надати інформацію про пацієнта поліції, коли є підозра, що водій скоїв злочин. Лікарі можуть бути притягнуті до відповідальності за нерозголошення такої інформації [8]. У контексті цього закону обов'язок поваги до конфіденційності був узагальнений у справі Hunter v Mann, коли підсудного лікаря попросили надати інформацію, яка могла б призвести до затримання підозрюваного у небезпечному водінні викраденим транспортним засобом. Суд заявив, встановлений цим законом обов'язок має перевагу над обов'язком лікаря щодо збереження конфіденційної інформації [9].

Аналогічна судова справа слухалась і судом штату Каліфорнія в США у справі Tarassoff v The Regents of the University of California (1976). Верховний суд Каліфорнії зазначив, що існує «обов'язок захищати» потенційну жертву. Медичний працівник може виконати цей обов'язок декількома способами, включаючи: повідомити поліцію, попередити жертву, та/або вжиття інших розумних заходів для захисту особи, яка перебуває під загрозою [10]. Для прецедентної системи права США ця справа є взірцем для вирішення інших аналогічних спорів.

Проаналізувавши наведене, можна зробити висновки, що в законах Великої

Британії, на відміну від законів України, містяться конкретні випадки, коли лікар має розкрити відповідну конфіденційну медичну інформацію про пацієнта. Закріплення такої інформації на рівні закону є суттєво важливим, оскільки це може попередити виникнення суперечностей під час правозастосування, наприклад, як це відбувалось тривалий час із ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю), у якій наявність дозволу, передбаченого законом, є обов'язково ознакою диспозиції статті. Тому суди, зокрема Печерський районний суд м. Києва у справі № 757/7651/16-к, виправдовуючи підсудного у справі про незаконне поводження зі зброєю, зазначали, що держава не в праві застосовувати до особи процесуальний примус у вигляді кримінальної відповідальності за відсутності дозволу, передбаченого законом, поки немає закону, який передбачає отримання цього дозволу.

Отже, доцільним є закріплення саме на законодавчому рівні випадків, коли працівником закладу охорони здоров'я може бути розголошена медична таємниця. Такий підхід не лише підвищить довіру до медичних працівників з боку пацієнтів, стане перешкодою латентності злочинів, зробить процедуру початку досудового розслідування більш прозорою.

Список використаних джерел

1. Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 06.07.2016 № 612/679 «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції».

2. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

3. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 4044, ст. 356.

4. Закон України. Основи законодавства України про охорону здоров'я. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88).

6. Right to a private and family, life. The human Rights Act, 1998, Article 8.

7. Mental Capacity Act, 2005.

8. Road Traffic Act, 1991.

9. Hunter v. Mann. 8 Feb 1974.

10. Tarasoff v. Regents of University of California. Justia US Law.

Размещено на Allbest.ru