Дисциплінарна відповідальність у трудовому праві

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Спеціальність «Право»

Дисциплінарна відповідальність у трудовому праві

Желай О.В., магістрант

Анотація

У статті розглянуто категорію «дисциплінарна відповідальність у трудовому праві» та науково обґрунтовано її теоретичні положення. Виділено ознаки, що притаманні поняттю дисциплінарної відповідальності, такі як: дисциплінарна відповідальність є самостійним правовим явищем; підставою притягнення є вчинення дисциплінарного проступку, за яке передбачено накладення дисциплінарного стягнення; межі державного примусу чітко визначені правовими нормами; стягнення накладається органом, якому надано право прийняття на роботу відповідного працівника; працівник має право на оскарження дисциплінарного стягнення; за кожен дисциплінарний проступок накладається стягнення.

Проаналізовано наукові підходи до розуміння цього поняття, доцільності й правильності використання в трудовому праві. Запропоновано власне визначення дисциплінарної відповідальності як самостійне правове явище у трудових відносинах між працівником та роботодавцем, що полягає у праві застосуванні останнім юридичних санкцій, за порушення трудової дисципліни працівником, визначених Конституцією України та трудовим законодавством, які застосовуються у вигляді дисциплінарних стягнень у встановленому законом порядку, та обов'язок працівника зазнати для себе певних відповідних обмежень організаційного та особистого характеру.

Розмежовано дисциплінарну відповідальність на загальну та спеціальну. Встановлено, що загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі порушення норм Кодексу законів про працю України, а саме, правил внутрішнього трудового розпорядку. Визначено, що єдиною фактичною підставою для притягнення особи до загальної дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.

Досліджено специфіку притягнення до спеціальної дисциплінарної відповідальності, що характеризується спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення.

Запропоновано шляхи вдосконалення покращення стану законодавчого врегулювання дисциплінарної відповідальності, а саме: визначити дефініцію «дисциплінарна відповідальність» та «дисциплінарне правопорушення»; виокремити порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності із зазначенням конкретного переліку складів дисциплінарних правопорушень, видів дисциплінарних стягнень та обставин, що пом'якшують та обтяжують дисциплінарну відповідальність.

Ключові слова: дисциплінарна відповідальність, трудове право, дисциплінарний проступок, стягнення, строки.

Annotation

Disciplinary responsibility in labor law

The article considers the category of “disciplinary liability in labor law” and scientifically substantiates its theoretical provisions. The features inherent in the concept of disciplinary responsibility are highlighted, such as: disciplinary responsibility is an independent legal phenomenon; the grounds for attraction are the commission of a disciplinary misdemeanor, for which a disciplinary sanction is imposed; the limits of state coercion are clearly defined by legal norms; the penalty is imposed by the body to which the right to hire the relevant employee has been granted; the employee has the right to appeal the disciplinary sanction; a penalty is imposed for each disciplinary offense.

Scientific approaches to understanding this concept, expediency and correctness of use in labor law are analyzed. Proposed own definition of disciplinary liability as an independent legal phenomenon in the employment relationship between employee and employer, which consists in the right to apply legal sanctions for violation of labor discipline by the employee, defined by the Constitution of Ukraine and labor legislation, which are applied in the form of disciplinary sanctions. and the employee's obligation to experience certain appropriate organizational and personal constraints.

The disciplinary responsibility is divided into general and special. It is established that the general disciplinary responsibility arises on the basis of violation of the norms of the Labor Code of Ukraine, namely, the rules of internal labor regulations. It is determined that the only factual basis for bringing a person to general disciplinary responsibility is a disciplinary misconduct.

The specifics of bringing to special disciplinary responsibility, which is characterized by a special subject of disciplinary misconduct, the special nature of disciplinary misconduct, special types of disciplinary sanctions, a special procedure for imposing and appealing disciplinary sanctions.

Ways to improve the state of legislative regulation of disciplinary liability are proposed, namely: to define the definition of “disciplinary liability” and “disciplinary offense”; to separate the procedure for bringing to disciplinary responsibility with an indication of a specific list of disciplinary offenses, types of disciplinary sanctions and circumstances that mitigate and aggravate disciplinary liability.

Key words: disciplinary responsibility, labor law, disciplinary misconduct, penalties, terms.

Постановка проблеми

Сучасний стан соціально-економічного життя в Україні свідчить про те, що ефективне використання трудових ресурсів є необхідною умовою фінансового процвітання України. При цьому головним засобом забезпечення належної продуктивності праці є встановлення трудової дисципліни, що передбачає у необхідності сумлінного та неухильного виконання трудових обов'язків, дотримання стандартів та внутрішніх правил роботодавця. Проте, на жаль, далеко не всі працівники проявляють високий рівень правової свідомості.

Саме тому для врегулювання порушень трудової дисципліни та недопущення вчинення проступків існує інститут дисциплінарної відповідальності.

Стан дослідження. Варто зазначити, що окремі проблемні питання дисциплінарної відповідальності у трудовому праві неодноразово досліджувались у науковій літературі, зокрема такими вченими, як: Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, Л.П. Грузінова, В.О. Голобородько, Ю.П. Дмитренко, В.В. Жернаков, В.Г. Короткін, Н.І. Левченко, О.М. Перунова, П.Д. Пилипенко, С.В

Селезень, О.І. Процевський та інші. Проте більшість питань, які стосуються суті та значення дисциплінарної відповідальності так і не знайшли єдиного підходу до розуміння. Слід відзначити, що особлива роль у питанні забезпечення належного рівня дисципліни праці належить дисциплінарній відповідальності, дослідженню поняття, ознакам та механізму функціонування у трудових правовідносинах якої і буде присвячена дана стаття.

Саме тому метою статті є визначення сутності, та виокремлення ознак дисциплінарної відповідальності у трудовому праві.

Виклад основного матеріалу

Діюче на сьогодні трудове законодавств не містить чіткого визначення дисциплінарної відповідальності. У Кодексі законів про працю України від 10 грудня 1971 року лише закріплено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір [1]. А в разі порушення ними трудової дисципліни до них можуть бути застосовані відповідні стягнення.

Таким чином, дисциплінарна відповідальність є самостійним видом відповідальності, що характерна для трудових правовідносин та є одним із заходів забезпечення дисципліни та законності в трудовому законодавстві.

На сторінках наукової та навчальної літератури з трудового права правниками пропонується цілий ряд визначень поняття дисциплінарної відповідальності. Так, наприклад, Л.П. Грузінова розуміє дисциплінарну відповідальність як обов'язок працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права [2, с. 19].

На думку Н.Б. Болотіної, дисциплінарна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, який полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права [3, с. 440].

Д.М. Овсянко розуміє дисциплінарну відповідальність як застосування заходів дисциплінарного впливу на працівників у порядку службового підпорядкування за винні порушення трудової дисципліни, що не переслідуються в кримінальному порядку [4, с. 173].

П.Д. Пилипенко зазначає, що зміст дисциплінарної відповідальності полягає в обов'язку працівника нести відповідальність за вчинене ним порушення трудової дисципліни перед роботодавцем і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права [5, с.152].

О.М. Перунова та С.В. Селезень характеризує дисциплінарну відповідальність як обов'язок працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний працівником дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права [6]. відповідальність трудовий дисциплінарний проступок

Таким чином, дисциплінарна відповідальність за своїм змістом являє собою дисциплінарне охоронне правовідношення, в рамках якого накладаються дисциплінарні стягнення та винна особа несе обов'язок зазнати негативні наслідки особистого та організаційного характеру, викликаних їх застосуванням [7, с. 274].

На думку Н.І. Левченко дисциплінарна відповідальність являється одним із видів юридичної відповідальності і полягає вона в обов'язку працівника нести відповідальність перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і, отже, понести дисциплінарні стягнення, що передбачені нормами трудового права [8, с. 50].

У свою чергу О.І. Процевський зазначає, що дисциплінарна відповідальність наступає за порушення умов трудового договору, який укладається за волею рівних за законом сторін або порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, які приймаються трудовим колективом [9, с. 13].

З точки зору, яку висловлюють В.В. Жернаков, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко, дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов'язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків [10, с. 151].

Отже, дисциплінарна відповідальність розглядається в двох аспектах:

1) як реакція держави на дисциплінарний проступок у сфері трудових відносин та можливості застосування до порушника заходів дисциплінарного стягнення, передбачених нормами трудового права;

2) як наслідок виконання чи неналежного виконання трудових обов'язків працівником, якого прийняли на роботу із застосуванням санкцій за порушення трудової дисципліни.

Отже, сьогодні є різні позиції науковців, щодо визначення терміна «дисциплінарна відповідальність» і ми поділяємо думки вищевказаних науковців та вважаємо за доцільне схарактеризувати це поняття в нашому розумінні, а саме: дисциплінарну відповідальність - це самостійне правове явище у трудових відносинах між працівником та роботодавцем, що полягає у праві застосуванні останнім юридичних санкцій, за порушення трудової дисципліни працівником, визначених Конституцією України та трудовим законодавством, які застосовуються у вигляді дисциплінарних стягнень у встановленому законом порядку, та обов'язок працівника зазнати для себе певних відповідних обмежень організаційного та особистого характеру.

Таким чином розглянувши поняття дисциплінарної відповідальності можна визначити притаманні їй ознаки, а саме:

1) є самостійним правовим явищем;

2) її підставою є вчинення дисциплінарного проступку (порушення трудової дисципліни);

3) за дисциплінарний проступок передбачено накладення дисциплінарного стягнення;

4) стягнення накладається органом, якому надано право прийняття на роботу відповідного працівника;

5) межі державного примусу чітко визначені правовими нормами;

6) працівник має право на оскарження дисциплінарного стягнення у вищий орган або в судовому порядку;

7) за кожен дисциплінарний проступок накладається стягнення.

Треба відзначити, що дисциплінарний примус є позасудовим, для нього властиве широке використання морально-правових санкцій, він здійснюється суб'єктами дисциплінарної влади. Якщо засоби цивільно-правового примусу можуть застосовуватись як до індивідуальних, так і до колективних суб'єктів права, то засоби дисциплінарного примусу застосовуються тільки до фізичних осіб, вони не тільки персоніфіковані, але й індивідуалізовані. В його рамках існує багато санкцій та процедур, розрахованих на визначену групу осіб [11, с. 348-349].

Враховуючи наведене, дисциплінарна відповідальність може бути загальною і спеціальною. Такий поділ, на думку Ю.С. Адушкіна, обумовлений трьома підставами:

- по-перше, включенням особи і той чи інший тип колективу;

- по-друге, належністю громадянина до організації певного виду (наприклад, особливо регулюється відповідальність працівників підприємств, і установ систем різних транспортних міністерств, працівників прокуратури, суддів та ін.);

- по-третє, характером функцій, виконуваних особою в цій організації [12, с. 28].

Отже, загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі порушення норм КЗпП України, а саме, правил внутрішнього трудового розпорядку. Єдиною фактичною підставою для притягнення особи до загальної дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. Так, у теорії трудового права дисциплінарний проступок визначається як протиправне винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього законодавством, колективним і трудовим договором чи контрактом трудових обов'язків, вчинене шляхом дії або бездіяльності [13, с. 353]. В.В. Жернаков, С.М. Прилипко та О.М. Ярошенко пишуть, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків [10]. Л.П. Грузінова, розглядаючи дисциплінарну відповідальність зазначає, що її єдиною підставою є трудове правопорушення - протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником трудових обов'язків [2, с. 18].

Відмітимо, що в трудовому праві не встановлюються чіткі склади правопорушень, на відміну від адміністративного чи кримінального, за наявності ознак яких у діях працівника, до нього застосовується дисциплінарна відповідальність. Загальним юридичним підґрунтям для застосування до правопорушника дисциплінарного стягнення є стаття 147 КЗпП України, в якій передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один із передбачених законодавством заходів стягнення: догана; звільнення [1]. Таким чином, відмітимо, що юридичною підставою для застосування дисциплінарної відповідальності є сам факт наявності відповідних, обов'язкових до виконання працівниками правил трудової поведінки.

Наступним елементом дисциплінарної відповідальності є дисциплінарне стягнення. Так, у статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством [1].

При застосування дисциплінарної відповідальності одним із важливих моментів є дотримання строків. Так, за загальним правилом дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Крім того дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку [1]. Також законом передбачено, що Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу [1].

Таким чином, загальна дисциплінарна відповідальність поширюється на переважну більшість працюючих, включаючи постійних та тимчасових працівників, на яких не поширюється дія статутів і положень про дисципліну та інших спеціальних положень.

Що стосується спеціальної дисциплінарної відповідальності, то її специфіка полягає у тому, що вона застосовується тільки до конкретно визначених категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативно-правових актів, наприклад, Закони: «Про державну службу» від 10.12.2015 р., «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р., «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 Р, «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. тощо.

Також в якості специфіки притягнення осіб до спеціальної дисциплінарної відповідальності слід відзначити те, що її підставою може бути не лише дисциплінарний, але й адміністративний проступок, зокрема про це свідчить зміст статті 15 КУпАП, в якій закріплено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Інші, крім зазначених, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах [14].

Відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності спеціальна і ти, що вона, як правило, має більш широкий зміст дисциплінарного проступку та більш суворі санкції. Так, для певних категорій працівників до їхніх трудових обов'язків включені вимоги морального змісту. Це стосується державних службовців, прокурорів, суддів. Порушення моральних та етичних норм такими працівниками не тільки під час роботи, але й в побуті може бути підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади. Причому, цими спеціальними нормативно-правовими актами передбачається більш широке коло дисциплінарних стягнень [6].

Отже, спеціальна дисциплінарна відповідальність встановлена для вузького кола працівників, які несуть відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами: статутами, положеннями, законами; характеризується особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення [6].

Висновок

Отже, дисциплінарна відповідальність є одним із заходів забезпечення дисципліни та законності у сфері трудових відносин. Та потребує покращення стану її законодавчого врегулювання, а саме: визначити дефініцію «дисциплінарна відповідальність» та «дисциплінарне правопорушення»; виокремити порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності із зазначенням конкретного переліку складів дисциплінарних правопорушень, видів дисциплінарних стягнень та обставин, що пом'якшують та обтяжують дисциплінарну відповідальність. Адже зазначені недоліки трудового законодавства надають сприятливі умови працедавцю для зловживання дисциплінарною владою та суттєво зменшують гарантії прав та законних інтересів працівників. Тому, на нашу думку, прийняття кодифікованого спеціального Закону про дисциплінарну відповідальність частково вирішить ці проблемні питання.

Список використаних джерел

1. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971р. № 322-VIII.

2. Грузінова Л.П., Короткін В.Г Трудове право України: навчальний посыбник. К.: МАУП, Ч. 4. 2003. 152 с.

3. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник. К.: Вікар, 2006. 725 с.

4. Овсянко Д.М. Государственная служба Российской Федерации: учебное пособие. М.: Юристъ, 1996. 320 с.

5. Пилипенко П.Д. Трудове право України: навчальний посібник. К.: Істина, 2005 208 с

6. Перунова О.М., Селезень С.В. Трудове право: конспект лекцій. Харків: ХНАДУ 2009.

7. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение. Минск: «Наука и техника», 1988. 326 с.

8. Левченко Н.І. Види відповідальності в трудовому праві України. Журнал східноєвропейського права. 2014. № 5. С.49-55.

9. Процевський О.І. Особливості юридичної відповідальності у сфері трудового права. Збірник наукових праць Харківського націон. педагогічного ун-ту. ім. Г.С. Сковороди. Серія: «Право». 2014. Випуск 21. С. 13-25.

10. Жернаков В.В. Трудове право: підручник. Харків: Право, 2012. 496 с.

11. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник. М.: издательство БЕК, 1997. 350 с.

12. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР Саратов: Изд-во Сарат. Унта, 1986. 128 с.

13. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: підручник. К.: Юрінком-Інтер. 2009. 624 с.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. №8073- X.

Размещено на allbest.ru