Правовий статус абортів: право жінки на вільний вибір

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВИЙ СТАТУС АБОРТІВ: ПРАВО ЖІНКИ НА ВІЛЬНИЙ ВИБІР

Філінович В.В.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу

юридичного факультету Національного авіаційного університету

Савела В.А.,

студентка юридичного факультету Національного авіаційного університету

У статті розглядаються проблеми, пов'язані із правовим регулюванням абортів в Україні. В залежності від політичних, економічних і соціальних умов життя суспільство та держава змінювала своє ставлення до аборту безліч разів. Аналізуючи аборт з морально-етичної та філософської точки зору, слід зазначити, що це багатогранна і складна проблематика морально-психологічного вибору конкретної людини. Вагітна жінка не може бути примушена до проведення операції штучного переривання вагітності. Продовження вагітності чи проведення операції штучного переривання вагітності є особистим правом жінки. Проте у суспільстві виникає багато дискусій і суперечок щодо морального та правового статусу аборту. Крім того складність даної проблеми обумовлена ставленням релігії та церкви до абортів.

Адже штучне переривання вагітності засуджується трьома головними релігіями. Церква виступає проти такого бажання жінки, вважає аборт дітовбивством, гріхом та неприпустимим рішенням. Суспільство поділяється на прихильників та противників штучного переривання вагітності. Прихильники аборту стверджують, що жінка має невід'ємне право на аборт. Згідно з цією позицією, жінка має право на проведення операції штучного переривання вагітності, як складову права розпоряджатися власним тілом. Проте інша частина населення вважають, що ембріон є людською істотою та зазнає страждань і болю під час аборту. Проблема вільного вибору жінки залишити дитину чи робити аборт залишається актуальною та невирішеною у суспільстві на даному етапі розвитку держави.

Права жінок на міжнародному рівні закріплені в Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Гарантування права на вільний вибір -- це проблема прав людини, яка повинна гарантуватися та регулюватися Конституцією України. На даному етапі розвитку українського суспільства та держави немає чіткого механізму регулювання прав жінки на вільний вибір, а питання правового статусу абортів залишається відкритим. Отже, тільки за допомогою ефективного реформування соціальної сфери життя, впровадження та дотримання державою нових підходів для забезпечення прав жінок в країні, вдосконалення законодавства України, модернізації медичної сфери та підвищення кваліфікації медичних працівників можливе вирішення проблеми захисту та гарантування прав жінок на вільний вибір.

Ключові слова: вільний вибір, аборт, вагітність, соціальні цінності, законність, легалізація, захист прав жінок.

LEGAL STATUS OF ABORTION: WOMEN'S RIGHT TO FREE CHOICE

The article considers the problems related to the legal regulation of abortion in Ukraine. Depending on the political, economic and social living conditions, society and the state have changed their attitude to abortion many times. Analyzing abortion from a moral, ethical and philosophical point of view, it should be noted that this is a multifaceted and complex issue of moral and psychological choice of a particular person. A pregnant woman cannot be forced to have an abortion. Continuing a pregnancy or performing an abortion is a woman's personal right. However, there are many discussions and disputes in society about the moral and legal status of abortion. In addition, the complexity of this problem is due to the attitude of religion and the church to abortion. After all, abortion is condemned by three main religions. The Church opposes this desire of women, considers abortion a child murder, a sin and an unacceptable decision. Society is divided into supporters and opponents of abortion. Proponents of abortion argue that a woman has an inalienable right to abortion. According to this position, a woman has the right to undergo abortion as part of the right to dispose of her own body. However, the rest of the population believes that the embryo is a human being and suffers from pain and pain during abortion. The problem of a woman's free choice to leave a child or have an abortion remains relevant and unresolved in society at this stage of state development.

Women's rights at the international level are enshrined in the UN Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women and the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Guaranteeing the right to free choice is a human rights issue that must be guaranteed and regulated by the Constitution of Ukraine. At this stage of development of Ukrainian society and the state, there is no clear mechanism for regulating women's rights to free choice, and the issue of the legal status of abortion remains open. So, only through effective reform of the social sphere of life, introduction and compliance by the state with new approaches to ensuring women's rights in the country, improvement of the legislation of Ukraine, modernization of the medical sphere and advanced training of medical workers can solve the problem of protecting and guaranteeing women's rights to free choice.

Keywords: free choice, abortion, pregnancy, social values, legality, legalization, protection of women's rights.

Постановка проблеми

Україна є демократичною державою, в якій людина, її життя і здоров'я є найвищою соціальною цінністю. Забезпечення і додержання прав і свобод головний обов'язок держави. На сучасному етапі розвитку української держави актуальним залишається проблема права жінки на вільний вибір: народжувати їй чи ні. Під впливом зовнішніх обставин та проблем жінки часто вирішують для себе правильним перервати вагітність. Церква вважає аборт дітовбивством, а суспільство розходиться у думках: одні говорять про те, що незапланована вагітність не привід ламати собі життя і вважають аборт цілком невинною медичною маніпуляцією, а інші стверджують, що така процедура є неприйнятною в будь - якій ситуації.

Метою статті є аналіз та вивчення проблеми реалізації прав жінок. З'ясувати проблемні питання забезпечення і дотримання свобод, інтересів та права на вільний вибір жінкою. Дослідити питання правового статусу абортів.

Виклад основного матеріалу

Україна відноситься до країн, в якій переривання вагітності офіційно не заборонено. Тому до 12 тижня перервати вагітність може кожна громадянка нашої країни чи іноземка за бажанням або у випадку наявності медичних показань. Вагітність з 13 по 22 тиждень може бути перервана тільки за медичними показаннями у випадку наявності у дитини захворювання чи виявлення патології плоду несумісних з його життям після народження. Або ж коли вагітність загрожує життю жінки. Також показання можуть бути соціальні [1]. Багато дискусій виникає стосовно того, що слід вважати моментом виникнення права на життя - зачаття чи народження. І з якого періоду ембріон вважається живою істотою.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, закріплює фундаментальне право людини, проте не визначає ні його часових меж, ні моментів початку і закінчення життя [2]. Також Конвенція не містить положення, яке б означало й захищало право на життя ненародженої дитини. Проте Цивільний Кодекс містить формулювання «зачата, але ще ненароджена дитина», зокрема стаття 25 «У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини» [3].

Статистика абортів в Україні свідчить про масштабний рівень абортів та їх наслідки. У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Спостерігається також несприятлива тенденція до збільшення кількості випадків штучного переривання вагітності у вперше вагітних, що призводить до високого рівня захворюваності та ризику безплідності у жінок [4]. До того ж рівень абортів в Україні залишається найвищим серед країн Європи. У 2013 та 2015 роках у Верховній Раді з'являвся законопроект, який забороняв би переривання вагітності за бажанням жінки. Однак спричинивши хвилю обговорення у суспільстві, засудження правозахисників та не підтриманий більшістю у парламенті не був прийнятий.

«Законодавча заборона збільшить кількість підпільних абортів і призведе до значного росту смертності і захворюваності, каліцтва жінок і сирітства. При цьому партнери, в тому числі деякі законотворці, які строчать такі «законопроекти» і збираються за них голосувати, аж ніяк не постраждають», -- написала українська тележурналістка та політик, народний депутат Ірина Геращенко. Журналістка Анна Цуканова у своєму блозі написала: «Не покращити інвестиційний клімат і подолати корупцію, щоб у людей зросли доходи, і виховувати дітей стало трішечки легше, не збільшити оплачувану відпустку догляду за дитиною, не стимулювати відкриття приватних садочків і шкіл і реформувати державні, до яких дітей віддавати страшно, навіть не обмежити торгову націнку на контрацептиви, а просто -- заборонити аборти. Бажання таке виникає, що характерно, як правило, у депутатів чоловічої статі».

Заборона проведення штучного переривання вагітності спричинить збільшення кількості нелегальних абортів. Призведе до збільшення соціальних сиріт, адже жінки відмовлятимуться від небажаних дітей і залишатимуть їх у пологових будинках чи віддаватимуть до дитячих будинків, а також до обмеження волевиявлення жінки, що спричинить феміністичний бунт у суспільстві.

Складність даної проблеми обумовлена ставленням релігії до абортів. Штучне переривання вагітності засуджується трьома головними релігіями, -- християнством, ісламом та юдаїзмом -- і вважається в них формою вбивства. Згідно з християнським ученням свідомо вчинений аборт є вбивством людини та важким гріхом. Християнська Церква підкреслює загальне значення даного свідчення для всіх людей, не залежно від їх релігійного переконання, так як справа йде про життя. Церква також вірить у те, що життя людської особи починається від запліднення. Християнське заперечення аборту базується на ряді джерел. Дідахе -- трактат ранніх християн (вчення дванадцяти апостолів) -- прямо забороняє аборт. Старий заповіт також містить аргументи проти аборту. Біблія, натомість, не робить спеціальних згадок власне про аборт, однак неодноразово згадує про ненароджене життя. Прихильники релігійних вчень вважають, що вчинення аборту є важким гріхом, якого допускається не лише вагітна мати, але й ті, що її до цього намовили чи у цьому підтримали; зокрема, батько дитини і медичний персонал, який вчинив штучне переривання вагітності. Водночас церква підкреслює, що було б несправедливим перекласти всю відповідальність за аборт на матір. Почасти відповідальність інших осіб можна вважати такою самою, а іноді навіть більшою, ніж самої матері. Може бути винним батько дитини, який прямо примушує матір до аборту або робить це у непрямий спосіб [5]. На думку Церкви, аборт не може бути виправданий ні медичними, ані соціальними показниками, навіть у випадку, коли, на думку лікаря, доношування плоду до кінця вагітності пошкодило б здоров'ю матері [6].

Злочини проти найвищих соціальних цінностей - життя і здоров'я людини потребують особливого аналізу та уваги. Так як в кримінально - правовому аспекті ці посягання визначаються одними з найнебезпечніших. Законодавчі акти про охорону здоров'я, Конституція України та інші нормативно-правові акти направлені на забезпечення гарантій захисту кожної людини. Проте реалізувати їх неможливо без кримінально-правових засобів і втручання. Стаття 134 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне проведення аборту. Під нелегальним проведенням аборту розуміється проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти [7]. Також карається незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої [8].

Аборт визнається незаконним, якщо він, зокрема, здійснюється:

• не у спеціально акредитованих закладах охорони здоров'я

• за допомогою недозволених або заборонених засобів чи способів;

• при вагітності від 12 до 28 тижнів, якщо відсутні соціальні і медичні показання, за наявності яких дозволяється штучне переривання вагітності у такі строки;

До соціальних показань переривання вагітності віднесені, зокрема, наявність трьох і більше дітей, розлучення під час вагітності, смерть чоловіка під час вагітності, вагітність внаслідок зґвалтування [8].

Штучне переривання вагітності визнається законним, якщо воно проведене за згодою жінки:

• в акредитованих закладах охорони здоров'я ІІ та ІІІ рівнів із застосуванням методик, відповідно до медичного Протоколу;

• операція (процедура) штучного переривання небажаної вагітності здійснюється після обов'язкового підписання вагітною жінкою інформованої добровільної згоди вагітної жінки на проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 травня 2013 року № 423;

• операція (процедура) штучного переривання небажаної вагітності здійснюється лікарями акушерами-гінекологами акредитованих закладів охорони здоров'я ІІ та ІІІ рівнів, які мають відповідні підготовку та досвід;

• у зв'язку з тим, що продовження вагітності і пологи загрожували життю жінки (у цьому випадку аборт буде законним і тоді, коли вагітність тримала понад 12 тижнів) [9].

Ставлення суспільства і держави до аборту змінювалося безліч разів в залежності від політичних, економічних і соціальних умов життя. Аналізуючи аборт з морально-етичної та філософської точки зору, слід зазначити, що це багатогранна і складна проблематика морально-психологічного вибору конкретної людини. Проте у суспільстві виникає багато дискусій і суперечок щодо морального та правового статусу аборту. Суспільність поділяється на прихильників та противників штучного переривання вагітності. Прихильники аборту стверджують, що жінка має невід'ємне право на аборт. Згідно з цією позицією, жінка має право на аборт, як складову права розпоряджатися власним тілом. Зазначається, що ембріон не є особистістю чи людським єством. Основна неоднозначність в цьому підході є час, після якого ембріон слід визнавати людиною (наприклад, час розвитку нервової системи) чи особою (поява можливості відчувати-страждати чи пам'яті).

Право жінок вільно вирішувати питання щодо кількості дітей та проміжків часу між їх народженнями й мати доступ до інформації, освіти, а також засобів, які дозволяють їм здійснювати це право, закріплене в Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ч. 1, ст. 16, ратифікована Україною в 1981 р.) та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Штучне переривання вагітності -- це проблема прав людини, тому воно може гарантуватися та регулюватися виключно Конституцією України (п. 1 ст. 92), а не підзаконними актами [10].

Зміна цивільного законодавства України та заборона штучного переривання вагітності вважається неправомірною, оскільки обмежує права громадянок та порушує Конституцію України та норми міжнародних договорів. Заборона абортів спонукатиме до народження небажаних дітей. Це в свою чергу сприятиме зростанню покинутих немовлят, сирітства, вбивства новонароджених та насильства над дітьми. Це також погіршуватиме можливість батьків створювати сприятливі умови для гідного життя вже народженим дітям та обмежуватиме їх життєві шанси, прирікаючи на злидні та безвихідь. Примус народжувати в умовах соціальної незахищеності населення та несприятливої економічної ситуації -- це безвідповідальна ініціатива, яка призведе до ще більшого зубожіння населення та насильства над дітьми.

Особи, які є противниками аборту, вважають що ембріон є людською істотою. Посилаючись на дані ембріології, противники абортів стверджують, що ембріон має багато характеристик людської істоти, зокрема геном, спрямований на поступовий розвиток аж до формування дорослої людини. Лікар Бернард Натансон, засновник Національної асоціації щодо скасування закону про аборти «NARAL» (англ. National Association for Repeal of Abortion Laws), яка пізніше була перейменована в Національну лігу за право на аборти (англ. National Abortion Rights Action League) на основі проведених досліджень, зробив висновок, що ембріон зазнає фізичних страждань під час штучного переривання вагітності.

Висновок

Таким чином, можна зробити висновок, що проблема вільного вибору жінки залишити дитину чи робити аборт залишається актуальною та невирішеною у суспільстві на даному етапі розвитку держави. На мою думку, аборт - це особистий вибір жінки. І ніхто не має права засуджувати жінку за її рішення.

Я вважаю, що жінка повинна самостійно прийняти рішення - залишити дитину чи зробити аборт без морально-психологічного тиску чоловіка, батьків чи лікаря. Адже насильно збережена вагітність призводить до того, що жінки залишають небажану дитину у пологовому будинку, або віддають її до дитбудинку, тим самим ламаючи життя собі та дитині. На мій погляд, у випадку відсутності бажання чи умов для нормального утримання і виховання дитини, нічого аморального у здійсненні у дозволені строки аборту немає. Застарілі розуміння і стереотипи не дають змоги жінці відчувати себе повноцінною і зробити самостійний вибір, який надалі допоможе їй побудувати своє життя. Виною цього є недосконалості у законодавстві або тиск з боку суспільства. Деякі держави світу, забороняючи робити аборти, не дають змоги зробити вибір, який належить кожній особистості. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що суть проблеми знаходиться у недодержанні державою конституційних прав та свобод, які повинні гарантуватись кожному. Поки в Україні немає чіткого механізму регулювання прав жінки на вільний вибір, питання правового статусу абортів залишається відкритим.

право жінка законодавство медичний

Список використаних джерел

1. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04 листопада 1950р. Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97р.

3. Цивільний кодекс України: закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356.

4. Про схвалення Концепції Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 244-р.

5. Полеміка щодо аборту. Обговорення на основі Писань / Товариство: «Вартова Башта», 2003 - 26 ст.

6. Кримінальний кодекс України: закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131.

7. Науково-практичний коментар до статті 134 Кримінального кодексу України від 01 січня 2009 року.

8. Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення: Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 423 від 24 травня 2013 року.

9. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Конвенція ООН від 18 грудня 1979 року.

Размещено на Allbest.ru