До питання правового забезпечення охорони земель в Україні від псування, забруднення та засмічення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ ВІД ПСУВАННЯ, ЗАБРУДНЕННЯ ТА ЗАСМІЧЕННЯ

Баїк О.І.,

доцент кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», доктор юридичних наук

У статті зауважено про дискусійність термінів «забруднення земель», «псування земель», «засмічення земель», які інколи ототожнюють за значенням. Водночас з'ясовано, що визначення цих термінів закріплено у вітчизняному законодавстві, та підтримано положення про те, що саме від правильного їх тлумачення залежить наявність або відсутність об'єктивної сторони складу правопорушення та точна кваліфікація скоєного. Своєю чергою, вказано, що правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначено у Законі України від 19 червня 2003 р. «Про охорону земель».

Водночас забезпечення раціонального використання та охорони земель є принципом земельного законодавства. Важливою складовою правового забезпечення раціонального використання та охорони земель є юридична відповідальність за порушення земельного законодавства. Крім того вказано, що комплексного опрацювання потребує питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності за псування, забруднення та засмічення земель в Україні. Зокрема, необхідною підставою для застосування заходів примусового впливу та притягнення особи до юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства є вчинення нею земельного правопорушення. Зазначено, що порушення земельного законодавства, вчинення яких пов'язане з заподіянням шкоди землі, належать до земельних правопорушень екологічної спрямованості. Вони є водночас і екологічними правопорушеннями, їх об'єктом виступає земля як невід'ємний елемент екосистеми. Вказано, що за такі порушення громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Узагальнено, що застосування норм вітчизняного законодавства, зокрема щодо притягнення винних осіб у псуванні, забрудненні та засміченні земель, за їх юридичною силою впливу на правопорушників, дає змогу притягати винних осіб до дисциплінарної, цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Ключові слова: відповідальність за порушення земельного законодавства, забруднення земель, засмічення земель, земельне законодавство, земельне правопорушення, охорона земель, псування земель.

ON THE LEGAL SUPPORT OF LAND PROTECTION IN UKRAINE FROM DAMAGE, POLLUTION AND LITTERING

The article notes the debatability of the terms «land pollution», «land damage», «land littering», which are sometimes identified in meaning. At the same time, it was found that the definition of these terms is enshrined in domestic law, and supported the provision that the correct interpretation of them depends on the presence or absence of an objective aspect of the offense and the exact qualification of the offense. In turn, it is stated that the legal, economic and social bases of land protection in order to ensure their rational use, reproduction and increase soil fertility, other useful properties of land, preservation of ecological functions of soil cover and environmental protection are defined in the Law of Ukraine «On land protection» of June 19, 2003. At the same time, ensuring the rational use and protection of land is a principle of land legislation. An important component of legal support for the rational use and protection of land is legal liability for violations of land legislation. In addition, it is stated that the issue of bringing the perpetrators to justice for damage, pollution and littering of lands in Ukraine needs to be comprehensively studied. In particular, a necessary ground for the application of coercive measures and bringing a person to legal responsibility for violation of land legislation is the commission of a land offense. It is noted that violations of land legislation, the commission of which is associated with damage to land, belong to the land offenses of environmental orientation.

They are also environmental offenses, targeting the earth as an integral part of the ecosystem. It is stated that citizens and legal entities are liable for such violations in accordance with the law. It is generalized that the application of the norms of the domestic legislation, in particular concerning bringing of guilty persons in spoilage, pollution and littering of the earths, on their legal force of influence on offenders, allows to bring guilty persons to disciplinary, civil, administrative and criminal responsibility.

Keywords: liability for violations of land legislation, land pollution, land littering, land legislation, land offenses, land protection, land damage.

Постановка проблеми

Впродовж останніх років в Україні шкідливий вплив людини на довкілля невпинно зростає. Це становить небезпеку як для екологічної сфери загалом, так і для землі, як природного ресурсу та національного багатства нашої країни, яка зазнає псування, забруднення та засмічення. Саме незадовільний екологічний стан земельних ресурсів є однією з головних причин погіршення якості навколишнього природного середовища. Зокрема, розв'язання проблем у сфері використання та охорони земель належить до пріоритетних напрямів діяльності Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», яка бере участь у: забезпеченні пріоритету вимог екобезпеки у процесі використання земель, дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів; забезпеченні вимог щодо використання земель у санітарно-захисних зонах навколо промислових підприємств; попередженні зміни цільового призначення особливо цінних земель, в тому числі земель природно-заповідного фонду; наданні допомоги об'єктам природно-заповідного фонду у вирішенні їхніх земельно-правових проблем; вдосконаленні законодавства щодо охорони та використання земель [1]. Водночас, як слушно зауважує М.В. Іщенко, сьогодні дискусійним залишається питання науково обґрунтованого визначення термінів «забруднення земель» та «псування земель», а також з'ясування, чи поглинає один із цих термінів інший [2, с. 121]. Крім того, на нашу думку, можна стверджувати і про наявність потреби щодо з'ясування значення терміна «засмічення земель», який інколи ототожнюють із вказаними термінами. До того ж, комплексного опрацювання потребує питання щодо притягнення правопорушників до відповідальності за псування, забруднення та засмічення земель в Україні.

Мета статті полягає у аналізі настання правових наслідків за псування, забруднення та засмічення земель в Україні.

Виклад основного матеріалу

Перш за все, варто зазначити, що терміни «псування земель», «забруднення земель» та «засмічення земель» закріплено у законодавстві України. Водночас погоджуємося, що саме від правильного їх тлумачення залежить наявність або відсутність об'єктивної сторони складу правопорушення та точна кваліфікація скоєного. Своєю чергою, вказане свідчить про наявність певних теоретичних та практичних проблем щодо цього [2, с. 120].

Отже, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» псування земель визначено як «порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість» [3]. забруднення земля законодавство кримінальний

Забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін [3; 4]. Отже, землі є забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. Водночас зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) [4]. Своєю чергою, під «забрудненням ґрунтів» варто розуміти накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості [5; 4]. Порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ [5].

Засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі є засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища [4].

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюють уповноважені особи, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель [4]. Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначено у Законі України від 19 червня 2003 р. «Про охорону земель» [5]. Водночас забезпечення раціонального використання та охорони земель є принципом земельного законодавства (ст. 5 ЗК України).

Важливою складовою правового забезпечення раціонального використання та охорони земель є юридична відповідальність за порушення земельного законодавства, яка спрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також на запобігання вчиненню земельних правопорушень. Юридичний зміст відповідальності полягає у безумовному обов'язку правопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру. Вид і міра цих наслідків передбачені відповідними санкціями правових норм [6, с. 102].

Необхідною підставою для застосування заходів примусового впливу та притягнення особи до юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства є вчинення нею земельного правопорушення [7, с. 235]. У теорії земельного права земельне правопорушення визначають як: - винне, протиправне діяння (дію чи бездіяльність), що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатством нашої держави (Ю. В. Корнєєв, М. О. Мацелик) [8, с. 113-114]; - суспільно шкідливу дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність (М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та інші) [7, с. 235]; - правопорушення, яке за змістом є порушенням норм земельного права, а за формою - порушенням приписів земельного законодавства (А.М. Мірошниченко) [9, с. 405].

Порушення земельного законодавства, вчинення яких пов'язане з заподіянням шкоди землі, належать до земельних правопорушень екологічної спрямованості. Вони є водночас і екологічними правопорушеннями, їх об'єктом виступає земля як невід'ємний елемент екосистеми. Серед таких правопорушень є: псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднювання хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічування промисловими, побутовими та іншими відходами; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту тощо [8, с. 115-116]. За такі порушення громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства (п. «в» ч. 1 ст. 211 ЗК України) [10]. Крім того, застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (ст. 56 Закону України «Про охорону земель») [5].

Зокрема, дисциплінарну відповідальність за псування, забруднення та засмічення земель застосовують до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінарних стягнень. Дисциплінарна відповідальність настає за порушення особами трудових обов'язків, які стосуються земельних інтересів. Вона полягає в покладенні на працівників і посадових осіб підприємств, які перебувають у трудових відносинах з цими підприємствами і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого підприємству заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні інтереси, обов'язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у встановленому порядку. Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопорушень працівниками сільськогосподарських підприємств ycix форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми КЗпП України. За певних умов застосовуються заходи відповідальності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підприємств [6, с. 130-131].

Цивільна відповідальність за забруднення земель та вчинення інших порушень земельного законодавства полягає у відшкодуванні шкоди відповідно до ст. 211 ЗК України та з врахуванням положень глави 82 ЦК України [11]. Зокрема, розмір збитків, заподіяних внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 [12].

Законодавством врегульовано також порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди, завданої внаслідок забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення відходами [4].

Адміністративна відповідальність за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами настає відповідно до ст. 52 КУпАП. Також адміністративна відповідальність настає за такі протиправні діяння, як: - використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень (ст. 53 КУпАП); - зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту (ст. 53-3 КУпАП) [13]. На правопорушників (громадян, посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності) накладають штраф.

Зауважимо, що суворішим видом відповідальності за вказані правопорушення, які у КК України віднесено до злочинів проти довкілля, є кримінальна відповідальність. Зокрема, за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, настає кримінальна відповідальність... (ст. 239 КК України).

Також кримінальні санкції передбачено за:

- незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 239-1 КК України);

- безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; умисне ухилення від обов'язкової рекультивації земель, порушених внаслідок дослідно-промислової розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину на підставі спеціального дозволу на користування надрами, що заподіяло істотну шкоду (ст. 254 КК України) [14].

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо, що застосування норм вітчизняного законодавства, зокрема щодо притягнення винних осіб у псуванні, забрудненні та засміченні земель, вимагає надзвичайно високої професійної правової підготовки та обізнаності у сфері земельного права. Як правило, застосування санкцій за порушення земельного законодавства щодо псування, забруднення та засмічення земель, за їх юридичною силою впливу на правопорушників, дає змогу притягати винних осіб до дисциплінарної, цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Земля. «Екологія-Право-Людина». Верховенство права для захисту довкілля.

2. Іщенко М. В. Забруднення або псування земель як наслідки у злочині, передбаченому ст. 239 Кримінального кодексу України. Проблеми законності. 2016. Вип. 134. С. 119-128.

3. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19.06.2003 р. № 963-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 350.

4. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 р. № 171, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 р. за № 285/2725.

5. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 р. № 962-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 349.

6. Корнєєв Ю. В. Земельне право: навч. посібник. 2-ге вид. перероб. та доп. Київ: Центр учбової літератури, 2011. 248 с.

7. Земельне право України: підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; за ред. М. В. Шульги. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 368 с.

8. Корнєєв Ю. В., Мацелик М. О. Земельне право: навч. посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 240 с.

9. Мірошниченко А. М. Земельне право України: підручник. 2-ге видання, допов. і перероб. Київ: Алерта; ЦУЛ, 2011. 678 с.

10. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 3-4 Ст. 27.

11. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

12. Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

13. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. Додаток до №51. Ст. 1122.

14. Кримінальний кодекс України від 18.05.2004 р. № 1723-IV. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131

Размещено на Allbest.ru