Співвідношення правового регулювання обігу електронних грошей в Україні та Європейському союзі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співвідношення правового регулювання обігу електронних грошей в Україні та Європейському союзі

Чуйко В.О., студентка 3-го курсу міжнародно- правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена проблемам правового регулювання обігу електронних грошей в Україні. Проаналізовано підходи до визначення поняття «електронних грошей». Встановлено основні переваги та недоліки використання електронних грошей у якості засобу платежу. Окреслено чинне законодавство України, що регулює відносини, пов'язані з обігом електронних грошей. Порушуються питання недосконалості законодавчої бази, перешкод розвитку системи електронних грошей та використання міжнародних електронних платіжних систем, які надають платіжні послуги.

Розглянуто ключові норми Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.11.2010 р. № 481. Також звертається увага на необхідність забезпечення ефективного нагляду та контролю над розрахунками за допомогою електронних грошей, насамперед пов'язаних з використанням електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України. Підкреслюється, що це б мало позитивний характер на вирішення таких проблем, як незахищеність та відсутність довіри користувачів послуг до платіжних систем електронних грошей. Проаналізовано та досліджено директиви Комісій Європейського Союзу, які є основою регулювання електронного грошового обігу в країнах ЄС. Встановлено основні тенденції розвитку ринку електронних грошей в Європейському Союзі. Відмічені норми, що складають основу правового регулювання електронних грошей в Україні, які не відповідають міжнародній практиці. Основним питанням постає необхідність швидкого реагування відповідних органів держави для вирішення сучасних проблем впровадження електронних грошей та вдосконалення вітчизняного законодавства в сфері використання електронних платіжних систем, заснованих на електронних грошах. Адже, як показує міжнародна практика, ефективне правове регулювання системи електронних грошей має позитивний вплив на економіку держави.

Ключові слова: електронні гроші, платіжна система, емісія електронних грошей, обіг електронних грошей, емітенти електронних грошей, гроші, правове регулювання.

електронний гроші ринок законодавство

The relationship between legal regulation of electronic money circulation in Ukraine and the European Union

The article is devoted to the problems of legal regulation of electronic money circulation in Ukraine. Approaches to the definition of “electronic money” are analyzed. The main advantages and disadvantages of using electronic money as a means of payment are set. The current legislation of Ukraine regulating the relations related to the circulation of electronic money is outlined.

Issues of imperfection of the legal framework, obstacles to the development of the electronic money system and the use of international electronic payment systems that provide payment services are raised. The key norms of the Regulation on electronic money in Ukraine, approved by the resolution of the Board of the National Bank of Ukraine dated 04.11.2010 № 481 are considered. Attention is also paid to the need to ensure effective supervision and control over payments with electronic money, primarily for settlements with non-residents of Ukraine. Because it would be positive in solving such problems as: insecurity and lack of trust of service users to electronic money payment systems. The directives of the European Commission of the European Union, which are the basis for the regulation of electronic money circulation in the EU countries, are analyzed and researched. The main trends in the development of the electronic money market in the European Union have been identified. The norms that form the basis of legal regulation of electronic money in Ukraine, which do not correspond to international practice, are noted. The main issue is the need for rapid response of the relevant state bodies to address current problems of electronic money and improve domestic legislation in the use of electronic payment systems based on electronic money. After all, as international practice shows, effective legal regulation of the electronic money system has a positive impact on the economy.

Keywords: electronic money, payment system, e-money issue, e-money issuers, e-money circulation, money legal regulation.

Постановка проблеми

Бурхливий розвиток інформаційних технологій та Інтернету, незадоволення потреб споживачів та підвищення вимог до ефективності та надійності здійснення платежів спричинило появу нових платіжних засобів. Виходячи з цього, традиційні платіжні засоби та технології проведення розрахунків поступово втрачають свою привабливість. На даний час, серед безготівкових розрахунків, Інтернет-розрахунків набувають популярності та поширення електронні гроші. Це пов'язано з тим, що вони мають низку переваг для користувачів, а саме: зручність, доступність, мобільність, оперативність, простота використання та відсутність персоніфікації користувачів. Однак при їх застосуванні існують певні проблеми, що стримують розвиток системи електронних грошей. В першу чергу, це недосконалість законодавчих актів, що регулюють обіг електронних грошей, наявність розбіжностей у тлумаченні окремих питань щодо забезпечення високого рівня безпеки їх функціонування та інше.

Практика Європейського Союзу у сфері правового регулювання ринку електронних грошей свідчить про позитивний характер їх впливу на економіку країни. Відповідно, Україні слід звернутися до міжнародного досвіду для формування ефективного правового середовища обігу електронних грошей і контролю з боку держави за цією сферою.

Метою статті є дослідження змісту, переваг та недоліків електронних грошей як новітнього платіжного засобу, аналіз чинного законодавства у сфері регулювання операцій з електронними грошима як в Україні так і за кордоном.

Стан опрацювання

Дослідженню природи та проблематики застосування електронних грошей присвятили свої праці такі зарубіжні вчені як: М. Вудфорд, А. Генкін, Б. Коен, Л. Уайт, Б. Фрідмен, Б. Шміт, та ін. Серед вітчизняних вчених окремі питання та проблеми обігу електронних грошей в Україні досліджували такі вчені, як В. Міщенко, О. Махаєва, А. Мороз, М. Савлук та інші науковці. Не зважаючи на значну кількість наукових праць, вчені ще не знайшли консенсусу щодо сутності та особливостей електронних грошей, що зумовлює необхідність подальшого дослідження обраної теми.

Виклад основного матеріалу

Історію виникнення електронних грошей традиційно поділяють на кілька етапів, залежно від появи носіїв та засобів їх переміщення. Так, перший телеграфний переказ для проведення клірингу було здійснено ще у 1918 році між федеральними резервними банками США. А вже у 1960-1970 рр. з'явилися кредитні та дебетові картки, що надали споживачам можливість більш ефективно розпоряджатися своїми рахунками в кредитних установах (знизити витрати обігу, підвищити зручність і безпеку розрахунків). Другим етапом у розвитку електронних грошей став експеримент компанії Д. Чаума (американський вчений-криптограф), яка створила перший електронний банк - DigiCash (1984 р.) та електронну валюту за допомогою eCash (1995 р.). Саме цей експеримент став поштовхом для початку наступної електронізації грошового обігу, виникнення електронних платіжних систем та появи нових видів електронних “мережевих грошей” (network money). [1, с.400] І вже сьогодні частина ділової активності багатьох людей та сучасний бізнес змінили свої традиційні форми, а електронні гроші «переступили» межі Інтернету. Тепер ними можна користуватися не лише для здійснення операцій в межах електронних платіжних систем, а й для оплати різного роду товарів та послуг тощо. Вони спроможні виконувати «класичні» функції грошей (готівкових та безготівкових), що доповнюються новими, внаслідок необхідності прискорення розрахунків, розширення простору економічних відносин, оптимізації транзакційних витрат та інших потреб, продиктованих сучасним життям.

Єдина позиція щодо визначення поняття електронних грошей як у теоретичній площині, так і в законодавстві різних країн відсутня. Так, наприклад, на думку С. Фрідмана електронні гроші являють собою еквівалент грошової вартості, заздалегідь сплачений емітенту, фінансовий продукт із передплаченою вартістю. Б. Коен, Є. Горюков вважають, що електронні гроші являють собою нову форму грошей, які з'явилися завдяки технологічним інноваціям. Д.Є. Євсюков, Л. Вайт в свою чергу наполягають, що електронні гроші є грошовим зобов'язанням емітента. Тому можна дійти висновку, що правове підґрунтя цього поняття ще на етапі становлення [3, с.115]. Проте, це не заважає провідним країнам світу розвивати та ефективно регулювати систему електронних грошей.

Не дивлячись на те, що електронні гроші є достатньо новою формою безготівкових розрахунків, вони мають як переваги, так і певні недоліки. Зокрема, до переваг можна віднести: 1) простоту і низьку вартість емісії (допомагає зменшити витрати держави на їх виготовлення, обслуговування та знищення); 2) простоту зберігання та високу портативність (зберігаються в електронному вигляді, не мають таких властивостей як об'єм та вага, а тому не потребують витрат на їх транспортування, охорону тощо.); 3) зважаючи на відсутність їх фізичної форми вони не втрачають якості з часом; 4) зручність проведення розрахунків (дозволяють швидко розраховуватися за товари та послуги в мережі Інтернет або здійснювати грошові перекази); 5) не потребують перерахунку (цю функцію здійснюють алгоритми платіжних систем); 6) як правило, відсутність персоніфікації (для здійснення переказу коштів достатньо знати лише номер електронного гаманця одержувача); 7) відносна безпека операцій (сучасні методи захисту, що здійснюються електронними платіжними системами, дозволяють убезпечити проведення платежів та збереження коштів на електронних гаманцях). [4, с.793]. Ці переваги є вигідними для основних суб'єктів економіки України, наприклад:

• для підприємства (фірми) спрощення процесу купівлі та розширення кола споживачів в результаті збільшить обсяги продажу товару;

• для споживача (користувача) це, у свою чергу, економія часу та грошей;

• основна вигода держави - зменшення витрат на обслуговування, виготовлення та знищення готівки (внаслідок заміни певної частини готівки на е-гроші).

Недоліки можна умовно поділити на три групи. Зокрема, до першої групи належать недоліки пов'язані з фізичною безпекою коштів: сучасні методи захисту не виключають можливості шахрайських та інших злочинних дій у відношенні користувачів е-грошей; можливі вірусні атаки на платіжну систему/електронний гаманець, що може спричинити втрату коштів; збій в роботі самої платіжної системи.

До другої групи відносяться недоліки пов'язані з правовою безпекою: відсутність досконалої законодавчої бази (ускладнює правове регулювання обігу електронних грошей та сприяє їх використанню для ведення тіньового бізнесу, ухилення від податків тощо.); ризик блокування коштів (у випадку блокування, навіть якщо це сталося не з вини користувача, повернути гроші з електронного гаманця дуже складно) та ін.

Третю групу складають такі недоліки: необхідність безперервного підключення до мережі Інтернет та певного рівня знань для створення електронного гаманця, введення/ виведення електронних грошей, проведення платежів; більший розмір комісії за введення/вивід коштів, в порівнянні з безготівковими розрахунками в банках або отриманням/ відправкою грошових переказів; відсутність широкого застосування та необізнаність потенційних користувачів. [5, c.46]

В Україні ж електронні гроші ще не набули достатнього поширення. І цьому, насамперед, сприяє неузгодженість правового регулювання обігу електронних грошей, відсутність належного фінансового контролю за їх обігом, низький рівень довіри та обмеженість щодо користування електронними грошима.

Так, визначення поняття «електронні гроші» в українському законодавстві закріплено в ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», під якими розуміють: «одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі». З цього випливає, що електронні гроші є своєрідним платіжним інструментом.

Під платіжним інструментом розуміється «:...засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів належать документи на переказ та спеціальні платіжні засоби» (п.1.31 цього Закону). Постановою правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» від 30.04.2010 р. п. 1.4. визначено поняття спеціального платіжного засобу, згідно з яким ними є «платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку, а також інші операції, установлені договором .» (п.2.1 Закону). Отже, виникає певне протиріччя щодо визначення електронних грошей як засобу платежу взагалі, оскільки вони не віднесені до спеціальних платіжних засобів відповідно до норм Закону, але фактично, за своєю природою є платіжним інструментом [9, с.128].

Також поняття електронних грошей визначено в Законі України «Про валюту і валютні операції», згідно з яким вони вживаються у двох значеннях: як складова іноземної валюти (електронні гроші, номіно- вані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах) та національної валюти (електронні гроші, номіновані у гривні) (ст.1 Закону). Вираження електронних грошей в іноземній валюті дозволяє здійснювати розрахунки з нерезидентами України та транскордонні перекази. Особливості правового регулювання електронних грошей, номінованих у грошових одиницях іноземних держав розглянуто далі.

Основні положення та вимоги до суб'єктів, що здійснюють операції з електронними грошима, порядку здійснення цих операцій, а також до правил використання електронних грошей в Україні встановлені постановою Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» № 481 від 04.11.2010р., що затверджує Положення про електронні гроші. Аналіз норм вказаного положення у діючій редакції дає можливість встановити наступне:

1. Електронні гроші випускаються лише банками. Окремі функції по обслуговуванню системи можуть виконуватись агентами банків. На підставі договору, укладеного з емітентом, вони мають право надавати такі фінансові послуги: розповсюдження електронних грошей; надання засобів поповнення електронних гаманців; обмінні операції з електронними грошима; приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти;

2. Емітенти мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях. При цьому, їм забороняється: надавати кредит з коштів, які є зобов'язанням цього емітента за випущеними ним електронними грошима; нараховувати на суму електронних грошей відсотки та/або інший вид доходу, пов'язаного з тривалістю періоду часу, протягом якого користувач, агент, торговець мають їх у своєму розпорядженні; залучати агентів для випуску електронних грошей.

3. Агент (крім банку) зобов'язаний здійснювати операції, пов'язані з використанням електронних грошей, через окремий поточний рахунок, відкритий в емітента.

4. Емітент зобов'язаний визначати суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог: не повинна перевищувати 5 000 гривень на електронному гаманці, який не може поповнюватися; на електронному гаманці користувача, який поповнюється, не вище 400 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень).

5. Користувачами можуть бути лише фізичні особи або суб'єкт господарювання, який є власником електронних грошей і має право використовувати їх для придбання товарів і здійснення переказів з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням.

6. Електронні гроші можуть бути погашені на вимогу власника.

7. Правила роботи системи електронних грошей погоджуються з НБУ та ін.

В аспекті цієї проблеми, на наш погляд, цікавим буде розглянути питання, пов'язане з використанням електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійсненням транскордонних переказів. Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про валюту та валютні цінності» нерезидентами є: а) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України; б) юридичні особи та інші суб'єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України; в) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; г) інші особи, які не є резидентами відповідно до пункту 9 частини першої цієї статті.

Постановою № 481 створено правові підстави для використання резидентами України електронних грошей, випущених нерезидентами за межами України для розрахунків за допомогою міжнародних систем інтернет-розрахунків та установлено вимоги щодо придбання українськими користувачами електронних грошей, випущених нерезидентами за межами України та їх погашення. Так, користувач має право використовувати такі електронні гроші тільки як засіб платежу за товари на користь нерезидента, у міжнародній системі інтернет-розрахунків. Торговець має право приймати електронні гроші, випущені емітентом-нерезидентом, як засіб платежу від покупця-нерезидента за умови, що міжнародна система інтер- нет-розрахунків забезпечує перерахування цих електронних грошей одночасно з їх погашенням шляхом переказу коштів на рахунок торговця в банку-резиденті.

Нерезиденти з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про валюту та валютні цінності», мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. При цьому суб'єкти валютних операцій - нерезиденти зобов'язані надавати інформацію про їхні валютні операції уповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції, у межах, що стосуються діяльності таких суб'єктів валютних операцій в Україні (ст.10 Закону). Завдяки цьому Національний банк України може здійснювати валютний нагляд за їх діяльністю. Проте поширеною є практика користування міжнародними платіжними системами для проведення платежів та розрахунків у мережі Інтернет з використанням платіжних інструментів таких систем, відомості щодо яких не внесено до Реєстру платіжних систем. А це, у свою чергу, ускладнює можливість здійснення валютного нагляду щодо валютних операцій у таких системах електронних грошей. Тому, фактично, вони знаходяться поза правовим полем України. Рух коштів користувачів не контролюється, що сприяє відмиванню доходів, поширенню шахрайства та недобросовісної діяльності. До того ж забезпечити захист коштів користувачів дуже складно, оскільки такі гроші перебувають в обігу на території України без відповідних правових підстав.

Ще однією проблемою є формування довіри користувачів до транзакцій, що відбувається в результаті взаємозв'язку грошей і умов (соціальних,політичних і культурних) грошового обміну. Тому навіть більшість користувачів, що надають переваги безготівковим розрахункам, частіше користуються додатками та/або терміналами своїх банків. І лише деякі додатково користуються фіатними і нефіатними платіжними системами. Респонденти, які володіють банківськими картами, відзначають, що основними їх перевагами є гнучкість, оперативність прийому, ліквідність, персоніфікованість і безпека. Серед відмінних рис сучасних методів платежів респондентами виділяється їх віртуальність як основна характеристика і функціональне значення.[9] А тому рівень довіри до системи електронних грошей залишається незначним, що пов'язано, на нашу думку, з недосконалістю їх законодавчого регулювання та необізнаністю громадян. Все це виступає перешкодою для можливості повноцінно користуватися електронними грошима.

Таким чином, у сфері регулювання та розвитку електронних грошей в Україні залишається ще багато проблем. Тому для вирішення окремих питань може бути корисний досвід зарубіжних країн, насамперед, практика Європейського Союзу. Нормативну основу регулювання електронного грошового обігу в країнах ЄС складають директиви Комісій Європейського Союзу 2000-2009 років. Вперше офіційне визнання електронних грошей було затверджено Європейським Центральним Банком у «Доповіді про електронні гроші» в серпні 1998р, якою він офіційно визнав можливість здійснення електронного грошового обігу поза межами банківських систем.

18 вересня 2000 р. була прийнята Директива 2000/46/ЕЕС Європейського Парламенту і Ради «Про діяльність у сфері електронних грошей і пруденційного нагляду над інститутами, які займаються цією діяльністю». Вказана Директива встановлювала правила ведення діяльності установами, які проводять електронні розрахунки та обмеження щодо обсягу емісії електронних грошей у сумі не більшій за суму грошових коштів, отриманих при їх випуску. Проте, необхідно зазначити, що регламентація випуску електронних грошей в рамках Європейського союзу відбувалась за двома Директивами ЄС - Директивою 2000/46/ ЄС Європейського парламенту та Ради і Директивою 2000/28/ЕС. З часом було утворено спеціальну комісію з перегляду цих положень з підстав, що деякі з них «:.. .заважають формуванню справжнього єдиного ринку послуг із застосування електронних грошей та розвитку таких послуг, орієнтованих на користувача». А тому була прийнята нова Директива 2009/110/ЕС від 16.09.2009 р., яка встановлювала наступне: «...електронні гроші» означають грошову вартість, яку представлено у вимозі до емітента, які зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, випускаються для отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій, як визначено в підпункті 5 статті 4 Директиви 2007/64/ЕС, та приймаються фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента електронних грошей.» [12, с.126]. З таким визначенням узгоджується і положення визначені в ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні».

Директиви ЄС вперше закріпили основні нормативні вимоги до емітентів електронних грошей та сферу використання електронних грошей. За загальним правилом, ця сфера обмежена: 1) розрахунками фізичних осіб за товари і послуги; 2) окремими операціями юридичних осіб та індивідуальних підприємців. Основними вимогами до емітентів електронних грошей є: 1) управління емісією електронних платіжних інструментів та ведення електронних баз даних повинно відноситися до діяльності емітентів; 2) вимоги до достатності капіталу (власні кошти повинні складати не менше 1 млн. євро і не менше 102% по відношенню до вартості емісії електронних грошей); 3) зобов'язання емітентів повинні бути в повному обсязі інвестовані у встановлені активи, склад і структурне співвідношення яких жорстко регламентовані національним законодавством європейських країн; 4) вони є обмеженими щодо вкладення коштів, отриманих від користувачів, мають отримати ліцензію та періодично звітувати певному уповноваженому регуляторному органу тощо [3, с.116].

Зокрема, для ринку електронних грошей у ЄС властиві наступні тенденції розвитку:

- збільшення попиту на електронні гроші в якості засобів платежу;

- формування ринку кредитування в електронних грошах, який може мати потенційний вплив на банківський сектор, оскільки депозити перестають бути головною базою фінансових позик;

- поступове формування механізму приватного клірингу, який потенційно може замістити існуючу систему розрахунків між контрагентами через банки.

- зміни в характері обігу грошей (центральні банки поступово втрачатимуть монополізм у сфері організації грошового обігу внаслідок динамічного розвитку інформаційних технологій)^, с. 127].

Отже, більшість тенденцій мають позитивний характер впливу на економіку країни. Так, вимоги, встановлені до емітентів сприяють надійності та обачливості їх діяльності, збільшенню попиту на електронні гроші в якості засобів платежу, а отже, і збільшенню довіри до них з боку користувачів. Попит на користування електронними грошима сприяє збільшенню безготівкових розрахунків. А розвиток безготівкових розрахунків є запорукою економічного зростання країни, адже з одного боку підвищується рівень контролю над платежами, а з іншого - збільшуються обсяги витрат клієнтів, що призводить до збільшення споживання і зростання ВВП. Визначення та закріплення правового статусу органів, які займаються емісією електронних грошей, допомагає здійснювати ефективний контроль у сфері обігу електронних грошей.

Висновки

Проаналізувавши окремі положення здійснення розрахунків електронними грошима в Україні та міжнародний досвід, можна дійти висновку, що сьогодні в Україні правове регулювання сфери функціонування електронних грошей має досить багато недоліків. Основними чинниками, які впливають на розвиток та формування українського ринку електронних грошей, є: недосконалість законодавчої бази та відсутність довіри споживачів до нового продукту. Для вдосконалення і вирішення сучасних проблем обігу електронних грошей в Україні необхідно скористатися міжнародним досвідом, вдосконалити та адаптувати законодавчу базу до змінних умов, забезпечити надійність емітентів електронних грошей, що, у свою чергу, допоможе підвищити безпеку здійснення платіжних трансакцій з використанням електронних грошей.

Також важливим залишається вирішення питання пов'язане з підвищенням рівня доступності електронних грошей і розширення сфер їх застосування. Це допоможе розвинути інститут довіри до електронних грошей. Простота і легкість використання, безпека розрахунків будуть позитивно впливати на бажання споживачів використовувати електронні гроші. Але головним визначальним чинником є готовність населення України приймати нові технології. У разі масового залучення якомога більшої кількості населення України до користування електронними грошима країна отримає зростання безготівкових розрахунків, що в певній мірі буде сприяти виведенню з тіні значного обсягу готівки. На сьогодні електронні гроші є важливим інструментом фінансової інфраелектронних грошей є актуальним та потреструктури економічно розвинутих країн. А потребує постійної уваги, швидкого реагування тому питання правового врегулювання обігу від регулюючих органів.

Список використаних джерел

1. Тлустий А.О. Еволюція електронних грошових форм. Наукові записки. Серія «Економіка». 2008. № 10. с. 397-403

2. Рядінська В. Проблеми правового регулювання обігу електронних грошей в Україні. Фінансове право.2016. № 12. с.190-195.

3. Шлапко Т.В., Миронов П.Ф. Зарубіжний та вітчизняний досвід правового регулювання обігу електронних грошей. Правові горизонти. 2017. с.113-119

4. Ярош В.І., Романовська Ю.А. Електронні гроші: переваги та недоліки. Молодий вче- ний.2017. № 5 (45). с. 793-796

5. Шишкова Н.Л., Мороз С.Ю. Електронні гроші: сутність та проблеми використання в Україні. Економічний вісник.2017. № 4. с. 39-51

6. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 5 квітня .2001р. № 2346-III / Верховна Рада України.

7. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей : Постанова Правління Національного банку України від 4 листопада 2010р. № 481/ Верховна Рада України.

8. Про валюту і валютні операції:Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII/ Верховна Рада України.

9. Король К.Н. Предпочтения молодежи в отношении современных способов платежем. Вестник Поволжского института управления. 2018. Том 18. № 2. с. 150-156

10. Директива 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними»/ Верховна Рада України.

11. Директива 2009/110/ЕС Європейського Парламенту та Ради щодо започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни до Директиви 2005/60/ЕС та 2006/48/ЕС та скасовує Директиву 2000/46/Е»/ Верховна Рада України.

12. Іконнікова М.В. Електронні гроші в аспекті економічної глобалізації. Ринок електронних грошей України: перспективи, проблеми та шляхи вирішення. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право.2012. № 4. С. 123-130.

13. Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: постанова Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 р. № 705/ Верховна Рада України

14. Єсімов С.С. Інформаційно-правові засади регулювання обігу електронних грошей у контексті розширення застосування. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки.. 2014. № 810. С. 22-27.

Размещено на Allbest.ru