Предмет злочинного впливу у процесі вчинення злочину, передбаченого статтею 110-2 Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Предмет злочинного впливу у процесі вчинення злочину, передбаченого статтею 110-2 Кримінального кодексу України

Гайворонський О.Ю., кандидат юридичних наук

Предметом злочинного впливу у злочинах проти основ національної безпеки України є елемент суспільних відносин, що забезпечують захищеність національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності та належне функціонування об'єктів основ національної безпеки України, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому в першу чергу завдається суспільно небезпечна шкода.

Специфічна нормативна конструкція диспозиції ст. 110-2 КК України, що забороняє фінансувати дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади, зміни меж території чи державного кордону України, а також невизначеність «механізму» спричинення суспільно небезпечної шкоди об'єктам цього злочину чи поставлення їх в небезпеку такого заподіяння, зумовлює дослідження кожного елемента суспільних відносин, що є запорукою їх існування та належного функціонування.

Предметом злочинного впливу у процесі фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або окупації державної влади, зміни меж території чи державного кордону України, можуть виступати суб'єкти суспільних відносин - представники влади та фізичні особи.

Якщо брати до уваги специфіку предметів суспільних відносин, що забезпечують належне функціонування конституційного ладу, державної влади, територіальної цілісності та недоторканності України, зарахування законодавцем цього злочину до злочинів із формальним складом, а також те, що зазначені предмети нематеріальних відносин у першу чергу та безпосередньо на злочинний вплив не наражаються, то вони у процесі вчиненні злочину, передбаченого ст 110-2 КК України, предметом злочинного впливу не виступають.

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин може бути предметом злочинного впливу у процесі вчинення злочину, передбаченого ст. 110-2 Кримінального кодексу України.

Розглянуто питання про викладення частини 1 примітки до ст. 110-2 Кримінального кодексу України.

Ключові слова: об'єкт злочину, суспільні відносини, предмет злочинного впливу.

The subject of criminal influence at commissionof the crime provided by article 110-2 criminal code of Ukraine

The subject of criminal influence in crimes against the foundations of national security of Ukraine is an element of social relations. It ensures the protection of national interests and guarantee individual, society and state security in Ukraine from external and internal threats in all spheres of life and the proper functioning of fundamental objects of national security of Ukraine. All this is subjected to direct criminal influence, and which, first of all, causes socially harmful damage.

Specific normative construction of the criminal law prohibit the financing of actions committed for the purpose of forcible change or overturn of the constitutional order, or the occupation of state power, changes boundaries of the territory or state border of Ukraine, as well as the uncertainty of the “mechanism” of causing socially dangerous damage to the objects of the crime or putting them at the risk of such a causation, necessitates consideration of every element of social relations, which is a guarantee of their existence and proper functioning.

The subject of criminal influence in financing the actions committed for the purpose of forcible change or overturn of the constitutional order, or the occupation of state power, changes boundaries of the territory or state border of Ukraine, may act as subjects of public relations - representatives of the authorities and the individuals.

Taking into account the specifics of the subjects of social relations that ensure the proper functioning of the constitutional system, state power, territorial integrity or inviolability of Ukraine, the assignment of this crime to the offender with the formal composition, as well as the fact that the specified subjects of intangible relations are primarily and directly to the criminal the influence is not inflicted, then they are in the commission of the crime provided for in art. 110-2 of the Criminal Code of Ukraine, the subject of criminal influence does not act.

Social connection, as an element of social relations, can be the subject of criminal influence at commission of the crime, provided for in art. 110-2 of the Criminal Code of Ukraine.

The issue of setting out part 1 of the note to article 110-2 of the Criminal Code of Ukraine was considered.

Key words: subject of crime, public relations, subject of criminal influence.

злочин національний небезпека суспільний

Постановка проблеми

Реалізація засад національної безпеки України, передбачених у розділі ІІ Закону України «Про національну безпеку України», зумовлює наявність ефективних правових інструментів здійснення кримінально-правового захисту таких складників фундаментальних національних інтересів України, як державний суверенітет, територіальна цілісність та демократичний конституційний лад [1]. Діяльність законодавця щодо захисту зазначених об'єктів злочинів проти основ національної безпеки України, а також їх соціальна цінність характеризується як розміщенням відповідних статей у найпершому розділі Особливої частини Кримінального кодексу (далі - КК) України, так і криміналізацією спричинення суспільної шкоди цим об'єктам, зокрема шляхом фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України у ст. 110-2 КК України [2].

Для правильної оцінки суспільної небезпеки будь-якого злочину проти основ національної безпеки України, з'ясування «механізму» заподіяння шкоди його об'єкту та кваліфікації вчиненого діяння важливе значення має встановлення предмета злочинного впливу.

Під предметом злочинного впливу В.Я. Тацій пропонує розуміти «той елемент суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому, отже, в першу чергу завдається шкода». Таким предметом може бути суб'єкт, сам соціальний зв'язок, а також предмет суспільних відносин [3, с. 58; 4, с. 41; 5, с. 122].

Окрім наявної кримінально-правової заборони посягань на об'єкти злочинів, передбачених ст.ст. 109, 110 КК України, криміналізація посягань на конституційний лад, державну владу, територію та державний кордон, але в контексті їх фінансового або матеріального забезпечення, передбачена законодавцем й у ст. 110-2 КК України. Так, згідно із зазначеною нормою закону про кримінальну відповідальність, заподіяння суспільно небезпечної шкоди об'єктам цього злочину спричиняється чи вони (об'єкти) ставляться під загрозу такого заподіяння внаслідок фінансування (тобто дій, вчинених із метою фінансового або матеріального забезпечення) дій, вчинених із метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, або насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади в Україні [2].

Стан дослідження. Незважаючи на порівняно невеликий проміжок часу криміналізації дій, передбачених ст. 110-2 КК України, науковці, зокрема О.Ф. Бантишев, С.А. Кузьмін та О.М. Юрченко, дали науково-практичний коментар цій нормі-забороні [6, с. 30-35]. Суспільна небезпека цього злочину, на думку зазначених правників, полягає в тому, що «при його вчиненні винна особа (суб'єкт злочину) надає фінансову допомогу окремим особам або групам осіб, які намагаються здійснити насильницьку зміну меж території або державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України (ч. 1 ст. 110-2 КК України), чи фінансує дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ч. 2 ст. 110-2 КК України). Тобто винна особа, здійснюючи фінансування такої протиправної діяльності, посягає на основи існування держави, закріплені Основним Законом України. Зокрема, ст. 2 Конституції України проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, а ст. 5 Конституції України однозначно вказує, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, а право визначати і змінювати конституційний лад в країні належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами» [6, с. 31].

Специфічна нормативна конструкція диспозиції ст. 110-2 КК України, а також невизначеність «механізму» спричинення суспільно небезпечної шкоди об'єктам цього злочину чи поставлення їх у небезпеку такого заподіяння зумовлює мету цієї статті, що полягає в дослідженні кожного елемента суспільних відносин, що є запорукою їх існування та належного функціонування.

Виклад основного матеріалу

Злочинний вплив на суб'єктний склад суспільних відносин

Результати аналізу диспозицій ст.ст. 109, 110 КК України у контексті мети цієї статті вказують на те, що антисоціальну суть цих злочинів законодавець вбачає в умисному сприянні винним вчиненню суб'єктом (загальним або спеціальним) злочину, передбаченого ст.ст. 109 або 110 КК України, посягань на конституційний лад, державну владу, територіальну цілісність або недоторканність України, шляхом їх фінансування, тобто фінансового або матеріального забезпечення таких дій.

Коментуючи досліджуваний злочин, О.Ф. Бантишев, С.А. Кузьмін та О.М. Юрченко зазначають, що «об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України, характеризується активною формою злочинного діяння, тобто наданням грошових коштів (готівкових чи безготівкових), матеріальних цінностей, технічних ресурсів, задля забезпечення здійснення їх фінансового або матеріального забезпечення (реалізації) протиправних дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, чи (та) зміну меж території або державного кордону України» [6, с. 31-32]. Так само ці науковці характеризують й об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110-2 КК України [6, с. 32].

Варто зазначити, що така позиція може дістати подальшого розвитку, адже фінансування зазначеної протиправної діяльності може полягати не тільки в наданні активів будь-якого роду, а й у збиранні їх з усвідомленням того, що вони повністю або частково будуть використані для будь-яких цілей особою чи групою осіб, які здійснили, здійснюють або будуть здійснювати протиправні дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, чи (та) зміну меж території або державного кордону України.

Приклад такого роду дій наведено в низці вироків Марийського районного суду Донецької області [7; 8; 9], а також вироку Дергачівського районного суду Харківської області [10], в описово-мотивувальних частинах яких судом встановлено надання винними фінансової допомоги.

Разом із тим наявні й вироки, в яких суди вдаються до розширеного тлумачення диспозиції ст. 110-2 КК України. Зокрема, до такого «фінансування» окремі суди не беззаперечно зараховують сплату податків на території «Л/ДНР» [11], адже будь-який правочин, навіть дрібно-побутовий (наприклад, купівля продуктів харчування), що передбачає автоматичну сплату податку чи іншого обов'язкового платежу утворює, на думку суду, склад злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України. Крім того, вже наявна подібна практика бачення судом цивільно-правових і господарсько-правових відносин підсудних із фізичними та/або юридичними особами, що перебувають на зазначеній території, без надання відповідної правової оцінки діям останніх (зокрема, виконання зобов'язань за правочинами, купівля ліків, споживчих чи продовольчих товарів тощо) на предмет їх вчинення саме з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України [12; 13; 14].

Яскравий приклад розширювального тлумачення диспозиції ст. 110-2 КК України наведено у вироку Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/7297/15-к від 8 жовтня 2015 р. (далі - вирок): «У жовтні 2014 року ОСОБА_2 познайомилась з ОСОБА_4, який у квітні 2014 року, будучи радикально налаштованим проти державної влади країни, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи, що створення ЛНР відбулось всупереч положенням Конституції України, завдяки збройному захвату органів державної влади вказаного регіону виїхав із м. Бердянська разом із групою мешканців Запорізької області до Луганської області, де очолив не передбачене законом збройне формування - козацький полк «Ярга», що дислокується в м. Антрацит Луганської області та входить до складу ЛНР, яка займається вчиненням актів насилля, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі <.. .>

ОСОБА_2 на порушення вимог постанови Правління Національного банку України «Про призупинення здійснення фінансових операції» № 466 від 6 серпня 2014 року здійснювала фінансові операції з грошовими коштами, які здобуті злочинним шляхом, збройним формуванням на чолі з ОСОБА_4, а саме: здійснювала фінансові операції з обміну зношених та помічених фарбою та виведених з обігу грошових коштів<...>, а також звичайних купюр української гривні на російські рублі та долари США, які у подальшому використовувались ОСОБА_4 для фінансування дій, вчинених із метою зміни меж території або державного кордону України» [15].

Важко погодитись із результатами проведеної судом перевірки угоди про визнання винуватості на предмет її відповідності як вимогам КПК і КК України, так і правильності правової кваліфікації, а також фактичної наявності підстав для визнання винуватості (п.п. 1 та 6 ч. 7 ст. 474 КПК України), адже в діях обвинуваченої хоча і наявна причетність до фінансування дій, вчинених із метою зміни меж території або державного кордону України, але навіть у самому вироку зазначено, що фінансування вчинено Особою_4. Фактів фінансування у формі надання або збирання активів будь-якого роду, можливої протиправної (з огляду на відсутність відповідного обвинувального вироку суду, що набрав законної сили) діяльності Особа_4 безпосередньо внаслідок дій обвинуваченої у вироку не наведено. Також із вироку не вбачається, що обвинувачена здійснювала передачу активів, що перебували в її особистій власності чи віданні (управлінні). Встановлений в описово-мотивувальній частині вироку «обмін грошових коштів збройного формування ОСОБА 4, одержаних внаслідок нападу на підприємства, установи та організації» виключає факт фінансування такої діяльності, адже будь-якого її «наповнення» активами підсудної не було.

Отже, підсудна фактично не виступала джерелом фінансового або іншого забезпечення дій Особи_4. Тому, напевно, тут можна вести мову про співучасть підсудної у фінансуванні Особою_4 дій, вчинених із метою зміни меж території або державного кордону України, якщо такі факти будуть встановлені судом. Крім того, у вироку відсутня правова оцінка судом наданої стороною обвинувачення кваліфікації дій підсудної, оскільки в них можуть також вбачатись ознаки злочинів, передбачених ст. 258-5 (фінансування тероризму), ч. 3 ст. 260 (фінансування не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань) або ст. 447 (фінансування найманців із метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності) КК України.

Разом із тим в описово-мотивувальній частині зазначеного вироку судом встановлено факт спрямування злочинного впливу Особа_4 на підсудну, метою якого було отримати від неї згоду на сприяння у фінансуванні ним дій, вчинених із метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України: «<...> ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправну діяльність не передбаченого законом збройного формування ОСОБА_4, будучи керівником Донецького відділення ПАТ «Петрокомерцбанк Україна», надала добровільну згоду на фінансування дій, вчинених із метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, на користь збройного формування ОСОБА_4, а саме вчинення валюто-обмінних операцій із метою фінансового та матеріального забезпечення не передбаченого законом збройного формування ОСОБА_4» [15].

Таким чином, предметом злочинного впливу у процесі фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, можуть виступати суб'єкти суспільних відносин.

Злочинний вплив на предмет суспільних відносин.

Результати дослідження суспільних відносин, що забезпечують належне функціонування об'єктів злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України, свідчать про наявність нематеріальних відносин, функції предмета в яких виконують такі соціальні цінності, як конституційний лад, державна влада, територіальна цілісність або недоторканність України.

Під час розгляду способів злочинного впливу на суспільні відносини варто мати на увазі, що не будь-який вплив на людину або річ (матеріальний об'єкт) має кримінально-правове значення. Кримінально карним визнається лише такий вплив, який через особливі властивості охоронюваного кримінальним законом об'єкта завдає суспільно небезпечної шкоди або створює загрозу спричинення такої шкоди [16, с. 162].

Беручи до уваги специфіку предметів суспільних відносин, що забезпечують належне функціонування конституційного ладу, державної влади, територіальної цілісності та недоторканності України, зарахування законодавцем цього злочину до злочинів із формальним складом, а також те, що зазначені предмети нематеріальних відносин у першу чергу та безпосередньо на злочинний вплив не наражаються, тому вони у процесі вчинення злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України, предметом злочинного впливу не виступають.

Злочинний вплив на соціальний зв'язок суспільних відносин

Завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони або поставлення його в небезпеку такого заподіяння шляхом розриву соціального зв'язку суспільних відносин має певні особливості. Так, при цьому винний не здійснює безпосереднього впливу ані на суб'єкт відносин, ані на його предмет. Крім того, в багатьох випадках винна особа є одночасно й суб'єктом змінюваних нею відносин [16, с. 178-179].

З огляду на те, що відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 110-2 КК України законодавець вбачає однаковий ступінь суспільної небезпеки незалежно від вчинення об'єктивної сторони цього злочину загальним або спеціальним суб'єктом, соціальна суть цього злочину в розірванні соціального зв'язку не полягає.

Разом із тим розірвання соціального зв'язку суб'єктом відносин, зокрема, шляхом невиконання ним свого соціального обов'язку, що може бути встановлений як приписами законодавства України та/або відомчих нормативно-правових актів, так і посадової інструкції або посадовими обов'язками за конкретною посадою, можуть бути враховані судом під час призначення покарання.

Висновки

Отже, предметом злочинного впливу у процесі вчинення злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України, є суб'єкти (учасники) суспільних відносин.

Досить сумнівною а кримінальних провадженнях цієї категорії видається позиція прокурора, який звертається до суду для затвердження угоди про визнання винуватості, попередньо не дослідивши та не надавши належну правову оцінку ані часу вчинення (оскільки таке фінансування передує вчиненню злочину, передбаченого ст.ст. 109 або 110 КК України, його кримінально-правова заборона не може поширюватись на юридичні факти, що безпосередньо не пов'язані з конкретним суспільно небезпечним посяганням на об'єкти зазначених злочинів), ані суб'єктивній стороні (зокрема мотиву і меті) злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України, ані наявності вироків, що набрали законної сили, відповідно до яких набувача такого фінансування визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109 та/або ст. 110 КК України.

«Примітка. 1. Фінансуванням дій, передбачених у цій статті, є надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, чи (та) зміни меж території або державного кордону України».

Список використаних джерел

1. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2468-VIII.

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

3. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве: моногр. Харьков: Выща шк. Изд-во при ХГУ, 1988. 198 с.

4. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: навч. посібник. Харків: УкрЮА, 1994. 76 с.

5. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник: у 2 т. / за ред.: В.Я. Тацій, В.І. Борисов. 5-те вид., переробл. і допов. Харків: Право, 2015. Т 1. 528 с.

6. Юрченко О.М., Бантишев О.Ф., Кузьмін С.А. Науково-практичний коментар до Розділу І Особливої частини Кримінального кодексу України (Злочини проти основ національної безпеки). Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2015. 72 с.

7. Вирок Марійського районного суду Донецької області від 23 квітня 2019 р., судова справа № 237/2029/19.

8. Вирок Марійського районного суду Донецької області від 27 червня 2019 р., судова справа № 237/1848/19.

9. Вирок Марійського районного суду Донецької області від 01 липня 2019 р., судова справа № 237/2100/19.

10. Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 р., судова справа № 619/2469/19.

11. Вирок Троїцького районного суд Луганської області від 14.08.2019 р., судова справа № 433/1433/19.

12. Вирок Жовтневого районного суду м. Харків від 19 березня 2019 р., судова справа № 639/841/19.

13. Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 травня 2019 р., судова справа № 619/1543/19.

14. Вирок Київського районного суду м. Харків області від 03 червня 2019 р., судова справа № 640/7613/19.

15. Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2015 р., судова справа № 331/7297/15-к

16. Энциклопедия уголовного права: в 35 т. / изд. проф. Малинина. Санкт-Петербург: ГКА, Состав преступления. Т 4.

2005. 798 с.

Размещено на Allbest.ru