Деякі аспекти нормотворчої діяльності всесвітньої митної організації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Деякі аспекти нормотворчої діяльності всесвітньої митної організації

Київець О.В.

Київець О.В., доктор юридичних наук, професор Радник першого заступника Голови Верховної Ради України https://orcid.org/0000-0002-8065-595X

У статті, враховуючи важливість діяльності Всесвітньої митної організації для розвитку світової торгівлі та забезпечення генезису внутрішньодержавної митної справи, розглянуто результати її діяльності у сфері розробки, удосконалення, тлумачення та застосування міжнародних конвенцій. Встановлено, що під конвенціями Всесвітньої митної організації доречно розуміти два види міжнародних конвенцій, а саме: 1) міжнародні конвенції, розроблені Всесвітньою митною організацією; 2) міжнародні конвенції та міжнародні угоди, передані Всесвітній митній організації під її адміністрування. Наголошується на тому, що не всі міжнародні конвенції Всесвітньої митної організації отримали належного визнання з боку її держав-членів. З огляду на це, серед її конвенцій є такі, як наприклад, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 р., коло договірних сторін якої становить 159, а є й такі, що дотепер не набули чинності - Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у митних справах від 27 червня 2003 р. Акцентується увага на неприпустимості включення до результатів нормотворчої діяльності ВМО міжнародних конвенцій, що не розроблялися цією міжнародною організацією, зокрема як це має місце стосовно її установчого акта - Конвенції про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р.

Стверджується, що незважаючи на те, що за останні три десятиліття Всесвітньою митною організацією не було розроблено жодного самостійного міжнародного митного договору (конвенції), який набрав би чинності, міжнародні конвенції залишаються однією з основних зовнішніх форм вираження результатів правотворчої діяльності в галузі міжнародного митного права.

Припускається, що ситуація стосовно відсутності нових проектів міжнародних митних конвенцій за результатами діяльності Всесвітньої митної організації є тимчасовою. Вона обумовлюється загальним рівнем міжнародно-правового регулювання міжнародних митних відносин, практичною зручністю для митних адміністрацій резолюцій, декларацій і рекомендацій, а також не готовністю держав - членів ВМО до переходу на більш поглиблений рівень міжнародної митної взаємодії у відносинах між собою.

Ключові слова: Всесвітня митна організація, Рада митного співробітництва, міжнародна організація, міжнародні конвенції, міжнародні митні відносини, міжнародна митна взаємодія, правова основа.

SOME ASPECTS OF RULE-MAKING OF THE WORLD CUSTOMS ORGANIZATION

The article deals with the results of the activities of the World Customs Organization in the development, improvement, interpretation and application of international conventions, taking into account the importance of the Organization for the development of world trade and ensuring the genesis of domestic customs. It is established that the conventions of the World Customs Organization should be understood as two types of international conventions, namely: 1) international conventions developed by the World Customs Organization; 2) international conventions and international agreements transferred to the World Customs Organization under its administration. It is emphasized that not all international conventions of the World Customs Organization have received due recognition from its member states. In view of this, its conventions include, for instance, the International Convention on the Harmonized Commodity Description and Coding System of June 14, 1983, with 159 contracting parties; and there are those that have not yet entered into force - the International Convention on Mutual Administrative Assistance in Customs Matters of June 27, 2003. Emphasis is placed on the inadmissibility of including in the WCO rule-making international conventions not developed by that international organization, in particular as regards its founding act, the Convention Establishing the Customs Cooperation Council of December 15, 1950.

It is argued that, despite the fact that the World Customs Organization has not developed any independent international customs treaty (convention) in the last three decades that would enter into force, international conventions remain one of the main external forms of rule-making in international customs law.

It is assumed that the situation regarding the absence of new draft international customs conventions based on the results of the World Customs Organization is temporary. It is determined by the general level of international legal regulation of international customs relations, practical convenience for customs administrations of resolutions, declarations and recommendations, as well as the readiness of WCO member states to move to a deeper level of international customs cooperation.

Keywords: World Customs Organization, Customs Cooperation Council, international organization, international conventions, international customs relations, international customs cooperation, legal basis.

Постановка проблеми

Створена в 1952 р. як регіональна європейська міжнародна міжурядова організація під назвою «Рада митного співробітництва», сьогодні Всесвітня митна організація (неофіційна назва Ради митного співробітництва), є єдиною у світі міжнародною організацією, що спеціалізується на митних питаннях і представляє інтереси 183 митних адміністрацій, що контролюють 98 % світової торгівлі. Її головною місією є постійне підвищення ефективності роботи митних органів її членів. З цією метою організація використовує різні доступні їй правові засоби, зокрема міжнародні конвенції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій у цій сфері дозволяє дійти висновку, що вітчизняні (І. Г. Бережнюк, С. В. Ківалов, Я.І. Музика, С. М. Перепьолкін, В. В. Ченцовта інші) та зарубіжні (Н. Е. Буваєва, К. Вірз, Г.-М. Вольфганг, Ед. Кафіро, М. Люкс, С. В. Халіпов, С. С. Хосейн, Ч.-Д. Ченг та інші) вчені часто посилаються у наукових дослідженнях на розроблені під егідою Всесвітньої митної організації (далі - ВМО) міжнародні конвенції або детально аналізують зміст найбільш відомих з них, серед яких центральне місце належить Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р. (далі - Конвенція Кіото). Однак загальному аналізу інших розроблених ВМО міжнародних конвенцій, визначенню кола їх договірних сторін та перспектив нормотворчої діяльності у напрямі підготовки проектів нових конвенцій належної уваги представниками міжнародно-правової доктрини не приділялось.

З огляду на зазначене вище, метою статті є правовий аналіз результатів роботи ВМО у напрямі розробки та адміністрування міжнародних конвенцій, а також визначення перспектив діяльності організації з цих питань у майбутньому.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку міжнародного права загальновизнаним є твердження стосовного того, що міжнародним організаціям належить провідна роль у творенні міжнародного права.

Аналогічною щодо цього є ситуація і в галузі міжнародного митного права, до творення якого долучаються різні міжнародні організації. Серед них найбільший обсяг роботи виконує саме ВМО, яка в межах здійснюваної нормотворчої діяльності може: розробляти проекти міжнародних конвенцій, а також поправки до них; розробляти примирливі рекомендації для вирішення спорів стосовно тлумачення і застосування розроблених під її егідою міжнародних конвенцій; розробляти рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності застосування міжнародних конвенцій як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях правового регулювання митних відносин; здійснювати інтерпретацію міжнародних конвенцій, як укладених за результатами її роботи, так і міжнародних договорів, переданих під її адміністрування [1, с. 252].

Наголосимо на тому, що на доктринальному рівні дослідження конвенцій ВМО проводяться вже не одне десятиліття. Здебільшого вчені аналізують зміст окремих міжнародних конвенцій, їх вплив на зміни чинного внутрішньодержавного законодавства з питань митної справи або перспективи внесення таких змін у майбутньому.

Так учений із Уганди Ед. Кафіро, серед усіх розроблених ВМО конвенцій, обрав лише Переглянуту Конвенцію Кіото для встановлення відповідності її положенням митного права Східноафриканського співтовариства. Обраний підхід учений аргументував тим, що положення переглянутої Конвенції Кіото, разом із положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р., є основоположними для правового регулювання митних відносин [2, с. 28].

Про важливість вивчення положень переглянутою Конвенції Кіото для своєчасного виконання державами міжнародних зобов'язань стосовно прикордонних і торговельних процедур, зазначає дослідник із Шрі-Ланки Л. Едірізінгхе [3, с. 5].

Зі свого боку, відомий дослідник європейського митного права К. Вірз порівнював змістовні складові тарифної номенклатури Європейського Союзу із відповідними складовими елементами Гармонізованої системи 2007, закріпленої у додатку Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 р. [4, с. 111-115]. Адже Гармонізовану систему, як основу для національних митних тарифів, сьогодні використовують більше 200 держав і митних або економічних союзів.

А. Ю. Райкова, побудувала власне дисертаційне дослідження зосередивши увагу на міжнародних конвенціях системи карнет АТА, зокрема Митній конвенції стосовно книжок ATA на тимчасове ввезення товарів від 6 грудня 1961 р., Конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р., а також окремих додатках Конвенції Кіото [5].

Вітчизняний дослідник відносин взаємної адміністративної допомоги за участі митних органів України М. А. Кривонос, аналізував, відповідно, положення Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу для запобігання, розслідування та покарання за митні правопорушення від 9 червня 1977 р. і Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у митних справах від 27 червня 2003 р. [6, с. 25-29].

Не поодинокими є випадки, коли до результатів нормотворчої діяльності ВМО включають міжнародні конвенції, які ця організація не розробляла, зокрема як це має місце стосовно її установчого акта - Конвенції про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р. [7]. Найчастіше, в якості таких міжнародних договорів, згадуються також Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) та Угода з правил походження, підписані 15 квітня 1994 р. за результатами Уругвайського раунду проведення переговорів держав - членів ГАТТ 1947 р. та передані для адміністрування ВМО.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, конвенції ВМО за їх походженням доречно класифікувати на два види: 1) розроблені ВМО; 2) передані ВМО для адміністрування. Використання запропонованої диференціації видів конвенцій ВМО є актуальним як для подальших теоретичних досліджень правотворчої діяльності цієї міжнародної організації, так і для практичних працівників органів державної влади України.

До першого виду міжнародних конвенцій, на думку автора, доречно включити такі розроблені ВМО міжнародні конвенції: Митна конвенція про карнет ECS для промислових зразків від 1 березня 1956 р.;

Митна конвенція про тимчасове ввезення упаковок від 6 жовтня 1960 р.; Митна конвенція про тимчасове ввезення професійного обладнання від 8 червня 1961 р.; Митна конвенція про пільги, що надаються при ввезенні товарів, призначених бути представленими чи використаними на виставці, ярмарку, конгресі чи подібному заході від 8 червня 1961 р.; Митна конвенція стосовно книжок ATA на тимчасове ввезення товарів від 6 грудня 1961 р.; Митна конвенція про матеріали для забезпечення добробуту мореплавців від 1 грудня 1964 р.; Митна конвенція про тимчасове ввезення наукового устаткування від 11 червня 1968 р.; Митна конвенція про тимчасове ввезення педагогічного устаткування від 8 червня 1970 р.; Митна конвенція про міжнародний транзит товарів від 7 червня 1971 р. (Конвенція ІТІ); Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р.; Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу для запобігання, розслідування та покарання за митні правопорушення від 9 червня 1977 р.; Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 р.; Міжнародна конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р.; Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у митних справах від 27 червня 2003 р.

Акцентуємо увагу на тому, що незважаючи на те, що усі наведені вище міжнародні договори було розроблено в межах однієї міжнародної організації, кількість їх договірних сторін різниться. Так, станом на 2020 р., Конвенцією лідером за цим показником є Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 р. [8], положення якої визнали обов'язковими 159 договірних сторін. Друге місце належить Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р. - 122 договірні сторони [9]. На третьому місці, із показником 72 договірні сторони, Міжнародна конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р. [10].

При цьому важливо наголосити, що є серед цих конвенцій і такі, що дотепер не набули чинності, а саме: Митна конвенція про міжнародний транзит товарів від 7 червня 1971 р. (Конвенція ІТІ); Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у митних справах від 27 червня 2003 р.

Водночас, у випадку з останньою конвенцією, яку за місцем прийняття інколи згадують як Йоганнесбурзьку конвенцію, варто зазначити, що незважаючи на те, що вона ще не набула чинності, окремі її положення вже використовуються митними адміністраціями держав - членів ВМО у взаємовідносинах між собою. Коротко охарактеризуємо її положення.

За структурою Йоганнесбурзька конвенція складається з преамбули і тринадцяти глав, які містять 54 статті. Основна увага у її змісті спрямована на налагодження між митними адміністраціями її договірних сторін взаємодії з питань наданням та використанням інформації як на основі запитів між ними, так і за власною ініціативою.

Важливо зазначити, що в конвенції відсилати запити пропонується як у письмовій, так і в електронній формах. Як виключення допускається можливість робити запити також й усно. Однак у такому разі, зроблені в усній формі запити мають бути підтвердженні якнайшвидше письмово або із використанням електронних засобів зв'язку.

З метою пришвидшення обміну інформацією між собою та створення єдиної для усіх зацікавлених митних адміністрацій інформаційної бази даних договірним сторонам Йоганнесбурзької конвенції пропонується створити на базі ВМО єдину автоматизовану інформаційну систему.

За допомогою цієї системи сторони зможуть обмінюватися як індивідуальною інформацією щодо юридичних та фізичних осіб (дату і місце народження; національність; належність до кримінальних організацій; реєстраційний номер; місце реєстрації офісу; вид бізнесу тощо), так й інформацією загального характеру (дані про товари; засоби транспорту; маршрути переміщення товарів тощо).

При цьому значної уваги у конвенції приділяється захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, інформацію про яких можуть розмістити у цій базі даних. З метою усунення зловживання з боку відповідальних за таку діяльність органів, у статтях Йоганнесбурзької конвенції наголошується на необхідності передбачення її договірними сторонами юридичної відповідальності, наскільки це можливо, за точність, поточний стан та законність інформації, яку може бути розміщено в єдиній автоматизованій інформаційній системі.

До інших, найбільш прогресивних, новацій Йоганнесбурзької конвенції, спрямованих на поглиблення та розвиток взаємодії між митними органами держав - членів ВМО, слід віднести запропоновані до визнання митним адміністраціям її договірних сторін такі види можливого залучення їх посадових осіб на території одна одної, а саме: «право переслідування по гарячих слідах»; «нагляд по інший бік кордону»; «право на таємне (скрите) розслідування»; «створення спільних груп для контролю та розслідування».

Водночас відсутність належної кількості ратифікаційних документів Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу в митних справах від 27 червня 2003 р., свідчить про неготовність держав - членів ВМО поступатися суверенітетом у сфері митної справи, що значною мірою зменшує ефективність міжнародної протидії контрабанді та порушенням митних правил.

Стосовно другого виду конвенцій ВМО, то поряд із згадуваними раніше Угодою про застосування статті VII та Угодою з правил походження від 15 квітня 1994 р., ще одним його прикладом слід вважати також Митну конвенцію про контейнери від 2 грудня 1972 р., розроблену Робочою групою з митних питань Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй [11].

Висновки

На основі вище викладеного доходимо висновку, що з моменту прийняття ВМО Міжнародної конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р., останнього за моментом набуття чинності міжнародного митного договору, пройшло вже тридцять років. За цей період нормотворча діяльність ВМО у цьому напрямі майже не здійснювалась. Виключенням можна вважати розробку Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у митних справах від 27 червня 2003 р. (яка не набрала чинності) та Протокол про зміну Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 26 червня 1999 р., із набуттям чинності якого, з 3 лютого 2006 р., визнана чинною редакція Конвенції Кіото.

Зосередившись на удосконаленні чинних міжнародних конвенцій, ВМО змінила пріоритетну форму зовнішнього вираження результатів здійснюваної нею нормотворчої діяльності від розробки універсальних міжнародних договорів на прийняття резолюції, рекомендацій і декларацій.

Наголосимо, що прийняття останніх мало місце і раніше. Однак на сучасному етапі правового регулювання міжнародних митних відносин і розвитку міжнародного митного співробітництва відповідним актам почали надавати більшого значення. Зважаючи на ту обставину, що вони не зобов'язують до чітко визначених дій і можуть здійснюватися митними адміністраціями членів ВМО у зручному для них порядку.

При цьому не можна однозначно стверджувати, що ВМО відмовилась від використання міжнародних конвенцій для зовнішнього закріплення результатів її нормотворчої діяльності та переорієнтувалась на прийняття актів «м'якого» права. Швидше за все, такий стан речей обумовлений загальним рівнем міжнародно-правового регулювання міжнародних митних відносин, практичною зручністю для митних адміністрацій резолюцій, декларацій і рекомендацій, а також не готовністю держав - членів ВМО до переходу на більш поглиблений рівень міжнародної митної взаємодії у відносинах між собою.

Література

митний правовий конвенція всесвітній

1. Перепьолкін С. М. Міжнародне митне право у сучасному вимірі: теоретичний, методологічний та прикладний аспекти: монографія. Дніпро: Університет митної справи та фінансів, 2020. 360 с.

2. Kafeero Ed. Customs Law of the East African Community in light of WTO Law and the Revised Kyoto Convention : Inaugural-Dissertation. Lyabuguma, Uganda, 2009. 268 р.

3. Edirisinghe L. Understanding International Customs Law for better Logistics. Daily Mirror (Sri Lanka). Thu, 1. Nov 2012. Р 5.

4. Weerth C. HS 2007: notes of the tariff nomenclature and the additional notes of the EC. World Customs Journal. 2008. Vol 2. № 1. Р 111-115.

5. Райкова А. Ю. Международно-правовые аспекты упрощения и гармонизации таможенных процедур (на примере международных таможенных конвенций по Карнетам А.Т.А.): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Москов. гос. инст. междунар. отношений (ун-т) МИД России. Москва, 2009. 189 с.

6. Кривонос М.А. Організація взаємодії митних органів щодо надання взаємної адміністративної допомоги з питань порушень митного законодавства. Вісник Академії митної служби України. Серія: «Право». 2012. № 1. С. 25-29.

7. Convention establishing a Customs Cooperation Council. Signed in Brussels on 15 December 1950, entered into force on 4 November 1952. URL: http://www.wcoomd.org/Vmedia/wco/public/global/pdf/about-us/legal-instruments/conventions-and-agreements/ccc/convccc.pdf?la=en (дата звернення: 21.10.2020).

8. International Convention on the Harmonized Commodity Description and Coding System. Entered into force on 1 January 1988. URL: http://www.wcoomd.org/en/topics/nomenclature/instrument-and-tools/hs_convention.aspx (дата звернення: 21.10.2020).

9. International Convention on the simplification and harmonization of Customs procedures (Kyoto Convention) as amended. Entered into force on 3 February 2006. URL :http://www. wcoomd.org/en/topics/facilitation/instrument-and-tools/conventions/pf_revised_kyoto_conv.aspx (дата звернення: 21.10.2020).

10. Convention on Temporary Admission (Istanbul Convention). Entered into force on 27 November 1993. URL: http://www.wcoomd.org/-/media/wco/public/global/pdf/about-us/legal-instruments/conventions-and-agreements/istanbul/istanbul_legal_text_eng.pdf?la=en (дата звернення : 21.10.2020).

11. Customs Convention on Containers, 1972.URL: http://www.wcoomd.org/-/media/wco/public/global/pdf/about-us/legal-instruments/conventions-and-agreements/containers/pf_txt_containers_contract.pdf?la=en (дата звернення: 21.10.2020).

Размещено на Allbest.ru