Співробітництво між Україною та Міжнародним кримінальним судом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співробітництво між Україною та Міжнародним кримінальним судом

Cooperation between Ukraine and international criminal court

Діденко Є.В.

кандидат юридичних наук

доцент кафедри права та безпеки підприємства

Академії рекреаційних технологій і права

Анотація

кримінальний законодавство колізія суд

У статті досліджуються положення щодо співпраці Міжнародного кримінального суду та України. Вивчаються питання щодо безпосередньої діяльності суду, його юрисдикції та умов виконання його вироків. Зазначається, що Міжнародний кримінальний суд доповнює національні органи кримінальної юстиції. Його держав-учасниць не зобов'язують включати Міжнародний кримінальний суд до національних систем судоустрою та надавати йому статус найвищого суду порівняно з внутрішньодержавними судовими органами. Міжнародний кримінальний суд отримує право здійснювати свою юрисдикцію лише у тих випадках, коли правосуддя не може бути здійснене на внутрішньодержавному рівні, створюючи додаткові гарантії для відвернення, розслідування та припинення міжнародних злочинів, що загрожують миру, безпеці та добробуту.

Незважаючи на виникаючі колізії норм національного кримінального законодавства і положень Статуту МКС, сама процедура реалізації справ є ефективним правовим інструментом, спрямованим на підтримку міжнародного миру та безпеки. Спільна діяльність МКС і Ради Безпеки ООН дає змогу здійснювати розгляд у справах про міжнародні злочини і вживати ефективних заходів із протидії таким злочинам. Будучи ключовим компонентом системи міжнародної кримінальної юстиції, МКС є одним із найзначніших інститутів міжнародного кримінального права, що постійно розвивається та певною мірою впливає на закономірності в розвитку механізмів розслідування міжнародних злочинів і захисту прав людини на міжнародному та національному рівнях.

Незважаючи на всі колізії, які виникають між положеннями Римського статуту МКС і нормами національного законодавства України та низки інших держав, необхідно звернути увагу на важливий момент, що стосується самої діяльності МКС та його специфіки. Варто зазначити, що у межах кримінальної відповідальності за злочини, скоєні окремими фізичними особами, шляхом порівняльно-правового аналізу Суд розвинув своєрідну концепцію колективної перевірки за злочини, яка дуже вдало висловлює характерні риси системної міжнародної злочинності. Нормотворча діяльність МКС має вплив на роботу інших міжнародних кримінальних трибуналів та національних судів.

Ключові слова: юрисдикція, міжнародні злочини, Міжнародний кримінальний суд, Римський статут, ратифікація, Конституція України, органи кримінальної юстиції.

Abstract

The article explores the provisions on cooperation between the International Criminal Court and Ukraine. The issues of direct activity of the court, its jurisdiction and conditions of execution of its sentences are examined. It is noted that the International Criminal Court supplements national criminal justice authorities do not oblige its member States to include the International Criminal Court in national judicial systems and to grant it the status of the highest court in comparison with national judicial authorities. The International Criminal Court has the right to exercise its jurisdiction only in cases where justice cannot be exercised domestically, creating additional guarantees for the prevention, investigation and termination of international crimes that threaten peace, security and prosperity.

Despite conflicts of national criminal law and the provisions of the ISS Charter, the procedure itself is an effective legal instrument aimed at supporting international peace and security. The joint work of the ISS and the UN Security Council allows for international crimes cases and effective measures to counter such crimes. As a key component of the international criminal justice system, the ISS is one of the most significant institutions of international criminal law that is constantly evolving and to some extent influencing patterns in the development of mechanisms to investigate international crimes and protect human rights at international and national levels.

Despite all the conflicts that arise between the provisions of the Rome Statute of the ISS and the norms of national legislation of Ukraine and several other states, it is necessary to pay attention to an important point regarding the activity of the ISS itself and its specifics. It should be noted that, within the framework of criminal liability for crimes committed by individuals, a comparative legal analysis has developed a kind of concept of collective crime screening that very well expresses the characteristic features of systemic international crime. The ICC's rulemaking has implications for the work of other international criminal tribunals and national courts.

Key words: jurisdiction, international crimes, International Criminal Court, Roman Statute, ratification, Constitution of Ukraine, criminal justice authorities.

Постановка проблеми

Питання міжнародного кримінального правосуддя в контексті нещодавніх подій в Україні стало дуже популярним у національному політичному дискурсі. Драматичні події, що розпочалися в листопаді 2013 року, воєнні дії на Донбасі винесли питання співпраці України з Міжнародним кримінальним судом (далі - МКС) у центр громадської уваги. Водночас дуже поширені хибні уявлення та заяви щодо того, що собою являє МКС та який обсяг його повноважень, межі такої співпраці з Україною.

Стан дослідження проблеми

Найбільш істотну увагу питанням, пов'язаним з матеріальними та процесуальними аспектами діяльності Міжнародного кримінального суду, приділяє західна доктрина міжнародного права. Серед вітчизняних та закордонних науковців, що висвітлювали діяльність МКС та розвивали у своїх працях ідеї міжнародної кримінальної відповідальності та співпраці, були такі як: K. Амбос, М.В. Буроменський, Ш. Бассіуні, A. Бос, В.С. Верещетин, М.М. Гнатовський, Н.В. Дрьоміна, A. Кассезе, Ю.М. Колосов, Дж. Кроуфорд, Ф. Кірш, Д.Б. Левін, Р. Мей, Дж. Мерфі, В.П. Нанда, А.В. Наумов, В.П. Панов, А. Пеле, Ю.О. Решетов, Т.Л. Сироїд, В.М. Точиловський, Г.І. Тункін, М.О. Ушаков, Р.Б. Філіпс, І.В. Фісенко, A. Ціммерман, С.В. Черниченко та інші.

Проте слід відзначити, що події кінця 2013 - початку 2014 рр. свідчать про необхідність актуалізації будь-яких питань, пов'язаних з удосконаленням співпраці України та Міжнародного кримінального суду, належного розуміння необхідності ратифікації Римського статуту та внесення відповідних змін до чинних нормативно-правових актів України, передусім до Конституції України.

Саме тому метою статті є вивчення підходів до практичної реалізації співпраці МКС та України та пропонування відповідних шляхів удосконалення вітчизняного законодавства з урахуванням сучасного стану речей.

Виклад основного матеріалу

Міжнародне кримінальне право неможливо уявити без відповідних договорів, що закріплюють норми, якими має керуватися міжнародне співтовариство. Формування цієї галузі почалося з моменту розроблення принципів, які були закладені в Статуті Нюрнберзького трибуналу, а надалі закріплені Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Разом із тим Статут Міжнародного кримінального суду є найбільш повним джерелом міжнародного кримінального права, в преамбулі якого підтверджуються принципи, перераховані в Статуті ООН. Зокрема, МКС почав працювати у 2002 році і, незважаючи на короткий строк діяльності, вже показав свою ефективність у кількох справах.

Римський статут МКС спрямований на зміцнення верховенства права в міжнародних відносинах, вимагаючи від осіб, які порушили обов'язки щодо міжнародного співтовариства, постати перед незалежною міжнародною судовою установою та понести відповідальність за свої вчинки. Стаття 5 (1) (d) говорить, що Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію над усіма серйозними міжнародними злочинами [1].

Злочинами, що підпадають під юрисдикцію МСК, є геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та інші, які діють на основі наявних міжнародних договорів: Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання від 10 грудня 1984 року та інших міжнародних актів. Відповідно до норм, закріплених у цих конвенціях, держави зобов'язані здійснювати кримінальне переслідування осіб, які вчинили міжнародні злочини.

МКС не замінює національні суди, навіть якщо йдеться про найсерйозніші злочини за міжнародним правом, що входять до його юрисдикції. Основна відповідальність за переслідування осіб, яких обвинувачено в геноциді, злочинах проти людяності та воєнних злочинах, покладається на держави.

Важливо відзначити, що Суд може здійснювати свою юрисдикцію щодо злочину, вчиненого державою-учасником, тільки в тому разі, якщо держава-учасник раніше не заявила про невизнання такої юрисдикції шляхом надсилання відповідної заяви Секретареві Суду. Проте, як зазначає Ю.В. Орлов, проблема полягає в тому, що українське законодавство про кримінальну відповідальність не передбачає можливості та не закріплює критерії, за якими злочинність діяння, вчиненого на території України, встановлювалася б не КК України, а іншими нормативно-правовими актами, зокрема Римським статутом МКС. Такий висновок можна зробити, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 КК України [2, с. 131].

Необхідно зазначити, що стосовно держави, яка не є учасницею Римського статуту, Суд не може здійснювати свою юрисдикцію за будь-яким злочином, скоєним громадянами цієї держави або на її території. Отже, визначення, затверджене резолюцією 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН, є похідним від наявних джерел. Визначення, закріплене Римським статутом, навпаки, вимагає від держави дій або участі в процесі звинувачення окремих фізичних осіб, винних у злочині.

За визначенням Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України юрисдикція МКС є лише доповненням до національної юрисдикції і виступає як самостійна тільки в тому разі, коли національні системи правосуддя не працюють.

Відповідно до принципу «компліментарності» МКС буде діяти лише у тих випадках, коли національні суди не можуть чи не хочуть боротися зі злочинами проти миру і безпеки людства. Зокрема, коли держава не зацікавлена у переслідуванні високопосадовців або судова система держави зруйнована [1].

Незважаючи на всі колізії, які виникають між положеннями Римського статуту МКС і нормами національного законодавства України та низки інших держав, необхідно звернути увагу на важливий момент, що стосується самої діяльності МКС та його специфіки. Варто зазначити, що у межах кримінальної відповідальності за злочини, вчинені окремими фізичними особами, шляхом порівняльно-правового аналізу Суд розвинув своєрідну концепцію колективної перевірки за злочини, яка дуже вдало висловлює характерні риси системної міжнародної злочинності. Нормотворча діяльність МКС має вплив на роботу інших міжнародних кримінальних трибуналів та національних судів.

На практиці суд робить висновок, а саме двосторонні угоди з державами встановлюють межі для прийняття засуджених осіб. Ці домовленості мають відповідати Римському статуту та бути підписані главою держави перебування засудженого.

На цій стадії процес переговорів і укладення двосторонніх угод має найбільш розвинений аспект суддівської правозастосовної практики. Через деякі складнощі, що виникають у процесі правозастосування положень Римського статуту і правил суду, Президія Суду використовує модель виконання угод, щоб сприяти укладенню двосторонніх договорів. Зміст моделі виконання угод взято з відповідних положень Римського статуту, правил і регламентів і додано до практики міжнародних кримінальних трибуналів, спрямованих на конкретний випадок. Коли держава звертається з проханням приєднатися до списку, Голова суду надає для окремих держав-учасниць модель виконання угод.

Для країн, які хочуть приєднатися до списку, процес переговорів настає між відділом Президії з контролю і відповідним відділом зі зв'язків, який був призначений державою-учасником для аналізу або обговорення, як правило, це відділ Міністерства юстиції або Міністерство закордонних справ. У разі необхідності переговорний процес, який виникає на основі моделі виконання рішень, дає змогу державам-учасницям офіційно додати умови щодо входження в список для держав-претендентів. Залежно від внутрішньої системи законодавства держави угода набуває чинності в момент підписання або в терміни ратифікації, що визначені національним законодавством. Після будь-яких необхідних внутрішньодержавних процедур договір набуває чинності і його публікують в офіційному журналі МКС.

Здійснюючи повноваження для призначення держави зі списку для виконання вироку, Президія має враховувати принципи справедливого розподілу, які визнані міжнародними договірними стандартами, що регулюють поводження з ув'язненими. Призначена держава має повідомити Суд про прийняте рішення з питання утримання на своїй території засудженої особи.

Якщо держава відмовляється, Президія може призначити іншу державу. Якщо держава дає згоду на утримання засудженого, то Суд може направити його до пенітенціарної установи цієї держави або іншої держави, виходячи з того, що Суд визнає за необхідне.

Коли Суд не може призначити конкретну державу для виконання вироку, то засуджений відбуватиме термін позбавлення волі в спеціально відведеній установі на території приймаючої держави. За таких обставин угода між керівництвом МКС та приймаючою державою (Угода керівництва) буде регулювати всі умови забезпечення виконання покарання. Угода керівництва передбачає, що у випадках непередбачених обставин посилаються на відповідні положення РС та правила, що регулюють нагляд за здійсненням виконання вироку щодо позбавлення волі.

Як тільки держава, де буде виконано вирок суду, приймає всі умови, засудженого доставляють до цієї держави в найкоротші терміни. Секретар МКС, який працює у цій справі з державою, де буде засуджений, переконується, що все зроблено у межах закону.

Важливо зазначити, що виконання вироку має обов'язкову силу для держави, де буде перебувати злочинець. Держава не може змінити його або звільнити ув'язненого до закінчення терміну ув'язнення. Виконання вироку підлягає нагляду з боку Суду та має відповідати загальноприйнятим міжнародним договірним стандартам у поводженні з ув'язненими. Ця домовленість є балансом між національним законодавством держави виконання вироку та загальноприйнятими міжнародними стандартами в сфері прав людини. Вдосконалення механізму застосування відповідальності сприятиме зменшенню кількості ухилень від відповідальності за міжнародні правопорушення [3, с. 251].

Незважаючи на виникаючі колізії норм національного кримінального законодавства і положень Статуту МКС, сама процедура реалізації справ є ефективним правовим інструментом, спрямованим на підтримку міжнародного миру та безпеки. Спільна діяльність МКС і Ради Безпеки ООН дає змогу здійснювати розгляд у справах про міжнародні злочини і вживати ефективних заходів із протидії таким злочинам. Будучи ключовим компонентом системи міжнародної кримінальної юстиції, МКС є одним із найзначніших інститутів міжнародного кримінального права, що постійно розвивається та певною мірою впливає на закономірності в розвитку механізмів розслідування міжнародних злочинів і захисту прав людини на міжнародному та національному рівнях.

Вітчизняна правова наука досі не дала відповіді на низку питань, серед яких - можливі шляхи імплементації РС до національного законодавства України. У рамках цього дослідження ми ставимо за мету дослідити питання реальної взаємодії України та МКС.

У квітні 2014 року Україна передала під юрисдикцію Суду події, що відбувались у нашій державі у листопаді-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року. Відразу особливої актуальності набула низка питань: про сумісність Римського статуту з конституційним законодавством України, про принципи формування та функціонування Міжнародного кримінального суду, про порядок і підстави порушення судової процедури, про межі юрисдикції Суду, про основні принципи, якими керується Суд під час прийняття рішень. Україні, яка наразі не в змозі здійснювати справедливе і неупереджене судочинство щодо своїх колишніх високопосадовців, доцільно було б ратифікувати РС.

Проте ратифікація потребує ретельного вивчення цього та інших документів Суду та зіставлення їх з національним законодавством, зокрема і в тому, що стосується основних засад притягнення до кримінальної відповідальності - принципів міжнародного та національного кримінального права.

Уряд України відповідно до статті 12 (3) РС зробив дві заяви про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочинів на українській території.

25 квітня 2014 року прокурор Міжнародного кримінального суду розпочав попередню оцінку ситуації в Україні. На стадії попередньої оцінки немає жодних обставин, які б перешкоджали співробітництву України та МКС. Водночас КПК України містить деякі прогалини, які перешкоджають співробітництву на стадії розслідування та кримінального переслідування. Зокрема, національне законодавство дозволяє співпрацю між Україною та міжнародними кримінальними судами (трибуналами) лише за наявності певного міжнародного договору, який регулює таке співробітництво.

Отже, співробітництво між Україною та МКС потребує зміцнення на національному рівні. Уряд України підготував проєкт закону, який містить усі необхідні зміни до КПК та КК України, але, на жаль, він був заблокований Комітетом Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Прийняття ВРУ проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», реєстр. № 7179 (далі - законопроєкт № 7179) [4], покликане створити належне правове підґрунтя для міжнародного співробітництва України з МКС. Перешкодою для цього є системна вада національного законодавства України, яка полягає у відсутності правової регламентації співробітництва з міжнародними судовими установами (не лише з МКС) за відсутності міжнародного договору.

На жаль, перспективи прийняття законопроєкту № 7179 натепер є песимістичними: 1) проти прийняття законопроєкту висловилося ГНЕУ [5]; 2) Комітет ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (далі - Комітет) на своєму засіданні 14 березня 2018 року ухвалив рішення повернути текст законопроєкту на доопрацювання суб'єкту права законодавчої ініціативи [6].

Втім, з настанням 30 червня 2019 року не було реалізовано жодного із цих варіантів. МКС продовжує здійснювати правосуддя на засадах принципу «комплементарності» в його незмінному вигляді, а ч. 6 ст. 124 Конституції України, як і інші конституційні новели, які привніс із собою Закон України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року (далі - ЗУ № 1401-VIII), не передбачає «інтеграції» МКС у судову систему України.

Насправді, прийнявши ч. 6 ст. 124 Конституції України та відтермінувавши набрання нею чинності, ВРУ створила ще один «бар'єр» на шляху до ратифікації РС, який не є «чутливим» до особливостей юрисдикційного механізму МКС, що свого часу викликали занепокоєння в суддів КСУ. Мотиви такого кроку, напевно, варто шукати в тому, що відповідно до статті 8 Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії й їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року [7] Україна взяла на себе зобов'язання ратифікувати та імплементувати РС. Таким чином, доповнення статті 124 Основного Закону спеціальним положенням про ратифікацію РС засвідчує відданість України зобов'язанням за Угодою про асоціацію, а відтермінування набрання цим положенням чинності слід, очевидно, розглядати як sui generis «паузу» у виконанні зазначених зобов'язань з причин, що видалися українській владі вагомими.

Висновки. На основі викладеного вище зазначимо, що злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС, є загрозою для міжнародного миру та безпеки. Однак в умовах регіональної нестабільності та ускладнення геополітичної обстановки необхідна подальша наукова діяльність із розробки та прийняття міжнародних договорів для вирішення різних практичних питань. Доцільно вирішити питання та нарешті визначитись Україні, чи потрібна їй така співпраця з МКС і необхідність ратифікації РС. Адже натепер не несе відповідальності жодна особа, винна у подіях 2013-2019 рр.

Усунення наявних перешкод для здійснення ратифікації ВРУ Римського статуту та імплементації його положень нашою державою мають стати справді одними з пріоритетних завдань для чинних органів державної влади. Досягнення цієї мети дасть змогу поширити юрисдикцію МКС на всю територію України починаючи від подій у Автономній Республіці Крим і на території Донецької і Луганської областей.

Як результат, незважаючи на значну кількість наукових праць з питань діяльності міжнародної кримінальної юстиції, зокрема й МКС, вивчення питань визнання Україною юрисдикції МКС, ратифікації та імплементації його Статуту залишається актуальним, що зумовлює необхідність продовження наукових досліджень вказаної проблематики.

Список використаних джерел

1. Щодо участі України в Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1471 (дата звернення: 17.02.2020).

2. Орлов Ю.В. Кримінально-правові та кримінологічні засади визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Вісник кримінологічної асоціації України. 2017. № 1 (15). С. 128-136.

3. Морозюк Р. Відповідальність держав у міжнародному праві. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 11. С. 249-251.

4. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом»: проєкт Закону України № 7179 від 05.10.2017 / Верховна Рада України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=62671&pf35401=435624 (дата звернення: 16.02.2020).

5. Головне науково-експертне управління Верховної Ради України: Висновок щодо проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc34?id=&pf3511=62671&pf35401=444827 (дата звернення: 16.02.2020).

6. Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності: Висновок щодо Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=62671&pf35401=450000 (дата звернення: 16.02.2020).

7. Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part (adopted 27 June 2014, entered into force 01 September 2017). uRl: http://eurlex.europa.eu/ legalcontent/EN/TxT/?uri=uriserv:0J.L_.2014.161.01.0003.01.ENG (дата звернення: 17.02.2020).

Размещено на Allbest.ru