"Професійний спорт" як конституційно-правова категорія

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

«Професійний спорт» як конституційно-правова категорія

Туряниця О.О.

Туряниця О.О., аспірант кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Встановлено, 28 вересня 2004 року Указом Президента України № 1148/2004 була затверджена Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. У пункті 13 Доктрини зазначено, що держава створює умови для подальшого розвитку професійного спорту на комерційних засадах. На законодавчому рівні регулюються економічні та трудові відносини у професійному спорті, розробляються заходи щодо захисту інтересів спортсменів-професіоналів. Проте, незважаючи на задекларовані в Доктрині наміри держави врегулювати відносини у сфері професійного спорту шляхом ухвалення відповідного законодавства, натепер багато питань у цій площині залишаються або неврегульованими, або такими, що потребують удосконалення. Серед них проблема сутності та змісту законодавчої дефініції професійного спорту.

Метою статті є огляд та конституційно-правовий аналіз законодавчого поняття «професійний спорт». Проведено порівняльний аналіз категорій «професійний спорт», «спорт вищих досягнень», «олімпійський спорт», «аматорський спорт». Досліджено визначення професійного спорту в юридичній науці, профільних законодавчих актах про спорт різних країн (закони «Про фізичну культуру і спорт» України, Литви, Російської Федерації, Молдови, Казахстану, Вірменії, Білорусі тощо; Закон Італії «Правові засади відносин суспільства та професійних спортсменів», Закон «Про спорт в Автономному співтоваристві Мадрид» (Іспанія), Закон Латвії «Про спорт» тощо). Розглянуто характерні ознаки професійного спорту, вплив його особливостей на проблему визначення на законодавчому рівні.

Доведено характерні особливості та суттєві відмінності професійного спорту від спорту вищих досягнень, олімпійського спорту, аматорського спорту. Встановлено відсутність визначення терміна «професійний спорт» у текстах Конституції України й основних законів закордонних країн. Запропоновано авторське визначення даного поняття.

Ключові слова: спорт, професійний спорт, конституційно-правовий аналіз.

“PROFESSIONAL SPORT” AS AN ORGANIZATIONAL AND LEGAL CATEGORY

On September 28, 2004, Presidential Decree № 1148/2004 approved the National Doctrine for the Development of Physical Culture and Sports. Point 13 of the Doctrine says that the state creates conditions for the further development of professional sports on a commercial basis. At the legislative level, economic and labor relations in professional sports are regulated, and measures are being developed to protect the interests of professional sportsmen. However, despite the State's intentions in the Doctrine to regulate professional sport relations by adopting appropriate legislation, many issues remain unsettled or in need of improvement in this area. Among them is the problem of the essence and content of the legislative definition of professional sport.

The purpose of the article is to review and constitutionally analyze the legislative concept of “professional sport”. The comparative analysis of the categories “professional sport”, “sport of higher achievements”, “Olympic sport”, “amateur sport” is carried out. Investigated the definition of professional sports in law science, profile legislative acts on sports in different countries (Laws on Physical Culture and Sports of Ukraine, Lithuania, Russian Federation, Moldova, Kazakhstan, Armenia, Belarus, etc.; Italian Law on the Legal Principles of Community Relations and Professional Athletes, the Law on Sport in the Autonomous Community of Madrid (Spain), the Law of Latvia on Sport, etc.). The characteristic features of professional sport, the influence of its peculiarities on the problem of definition at the legislative level are considered.

The characteristic features and significant differences of professional sports from high-performance sports, Olympic sports, and amateur sports are proved. The absence of the definition of the term “professional sport” in the texts of the Constitution of Ukraine and the basic laws of foreign countries is installed. The author's definition of this concept is proposed.

Key words: sports, professional sports, constitutional and legal analysis.

Аналіз досліджень місця та значення професійного спорту в суспільному житті, державній політиці та міжнародних відносинах вказує на необхідність узгодженості та логічної впорядкованості сучасного законодавства. Необхідно зазначити, що якість нормативного акта безпосередньо залежить від несуперечливості правової термінології, її відповідності національним і міжнародним стандартам. Законодавча дефініція має бути лінгвістично правильною, узагальненою; містити найсуттєвіші ознаки; ураховувати всі потенційні запитання та колізії, що можуть виникнути під час сприйняття, тлумачення та практичного застосування норм законодавчого акта. Порушення даних вимог призводить до нечіткості, неясності та неоднозначності в розумінні та застосуванні законодавчих приписів.

Натепер науковці виділяють низку основних причин і чинників, що прямо впливають на розвиток і формування дефініції професійного спорту. До них належать: історико-культурний (менталітет, історичний період), релігійний, міський (аристократичний, буржуазний спорт), загальнолюдський чинники, кожному з яких належить особливе місце [11, с. 52].

Велике значення має і правильне тлумачення напрямів спорту; серед них, як визначено у ст. 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (далі - Закон), одним з основних, поряд із професійним, є спорт вищих досягнень. А. Полянський зазначає, що спорт вищих досягнень - це напрям спорту, який забезпечує залучення спортсменів із резервного спорту шляхом подальшої спеціалізації та індивідуалізації їх навчально-тренувального процесу з певного виду спорту для підготовки й участі у спортивних змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівнів. Розвиток спорту вищих досягнень забезпечують національні збірні команди та суб'єкти сфери фізичної культури і спорту, зокрема центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, спортивні клуби, а також спортивні команди Збройних сил України й інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів, рятувальних та інших спеціальних служб, а також суб'єкти сфери фізичної культури і спорту, які здійснюють розвиток професійного спорту [10, с. 49].

На думку А. Сухої, дефініції професійного спорту і спорту вищих досягнень не є тотожними. Виходячи з вищезазначених законодавчих визначень і тверджень науковців, поняття спорту вищих досягнень є значно ширшим, ніж поняття професійного спорту, однак розглядати їх як співвідношення цілого та частини видається неправильним. Дані поняття, з одного боку, забезпечують певний шлях розвитку спорту, тісно взаємодіючи одне з одним (участь професійних спортсменів у змаганнях національних збірних команд тощо), а з іншого боку, реалізація цього шляху здійснюється у протилежних напрямах: якщо в основі професійного спорту лежить комерція, тобто видовищні спортивні заходи проводяться з метою отримання прибутку, то спорт вищих досягнень базується виключно на меті досягнення високих спортивних результатів шляхом створення умов для максимального розвитку індивідуальних здібностей спортсменів [14, с. 202].

Зазначимо, що поняття «професійний спорт» безпосередньо пов'язане з такими напрямами спорту, як аматорський і олімпійський спорт. Хоча науковці виділяють й інші різновиди спорту, що зазначалося вище, для визначення змістовної особливості професійного спорту, його необхідно порівняти насамперед саме з аматорським і олімпійським спортом, оскільки історичне поняття професійного спорту формувалося як протилежне щодо аматорського. Професійний спорт відрізняється від олімпійського й аматорського тим, що коли для професійного спорту характерні, по-перше, система змагань, орієнтована на постійну підтримку атмосфери жорсткої конкуренції; по-друге, пріоритетний розвиток видів спорту, які можуть принести прибуток; по-третє, інтеграція американського професійного спорту в інші країни; по-четверте, ефективна система так званої «розкрутки» спортивних зірок; по-п'яте, потужна система соціального захисту професійних спортсменів; то олімпійському й аматорському спорту передусім притаманні спортивні досягнення та демонстрація найвищого результату.

Незважаючи на суттєві відмінності, із 80-х рр ХХ ст. спостерігається активізація співпраці між олімпійським і професійним спортом. Більшість олімпійських видів спорту, серед яких: легка атлетика, фехтування, плавання тощо, обрали шлях комерціалізації та професіоналізації [9, с. 34].

Визначення поняття «професійний спорт» сьогодні закріплено в Законі, у ст. 38 якого професійний спорт є комерційним напрямом діяльності у спорті, пов'язаним із підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку [1].

Незважаючи на те, що є вчені, серед яких Ю. Суха, які вважають дефініцію терміна «професійний спорт», закріплену у вищезазначеному Законі, вдалою, більшість учених піддає таке визначення значній критиці. Так, О. Шевченко зазначає, що професійний спорт є взаємодіючим комплексом суспільних відносин, спрямованих на вдосконалення спорту вищих досягнень, урегульованих міжнародними актами, законодавством та іншими нормативно-правовими актами, актами саморегулювання спортивних федерацій (регламентами і правилами міжнародних і національних спортивних федерацій, звичаями і принципами у сфері спорту), заснованих на угоді між суб'єктами у сфері професійного спорту, спрямованих на систематичну участь у спортивних змаганнях і підготовку до них за певну винагороду з метою реалізації спортивного результату [16]. М. Попичев і В. Маслов також критикують зазначене вище визначення професійного спорту та зауважують, що ним майже не охоплюється коло суб'єктів, які беруть участь у такій спортивній діяльності, зовсім не згадується про спорт вищих досягнень. Через це вони вважають, що професійний спорт має розглядатися як напрям діяльності у спорті, що включає в себе підприємницьку, трудову й іншу не заборонену законом діяльність спортсменів-професіоналів, тренерів та інших фахівців, пов'язану з підготовкою і проведенням видовищних спортивних змагань і досягненням високих спортивних результатів [12]. На думку Ю. Рєпкіна, професійний спорт - це комерційна (підприємницька) діяльність із задоволення інтересів професійних спортивних організацій, спортсменів, що обрали спорт своєю професією, і глядачів, з метою отримання прибутку [13, с. 14].

Професійному спорту як одному з основних різновидів спорту, притаманні деякі особливості: по-перше, видовищність спортивних змагань, яка випливає з низки специфічних властивостей, характерних і для спорту загалом, проте саме у професійному спорті ці властивості відіграють найбільш помітну роль. Так, в основі професійного спорту лежить організація та продаж продукту, покликаного привертати увагу глядачів, спонсорів, телебачення; по-друге, спрямованість професійного спорту на розвиток тієї невеликої кількості видів спорту, які можуть принести значні прибутки або як мінімум покрити всі витрати власними доходами. До них належать: футбол, теніс, хокей, баскетбол, велоспорт тощо; по-третє, наявність у кожному виді професійного спорту так званих «особливих» спортсменів, топ-зірок, які привертають найбільшу увагу глядачів і суспільства. Так, у футболі - це Ліонель Мессі та Кріштіану Роналду, у тенісі - Роджер Федерер, у баскетболі - Леброн Джеймс, у хокеї - Сідні Кросбі тощо; по-четверте, для професійного спортсмена заняття професійним спортом є основним видом діяльності, який приносить спортсмену відповідний заробіток; по-п'яте, наявність достатньо ефективної та постійно прогресуючої системи соціального захисту спортсменів; по-шосте, в основі спортивних змагань завжди лежить жорстка конкуренція, без якої професійний спорт втрачає свою привабливість для глядачів, спонсорів і телебачення, яка забезпечує певну стабільність складів команд, а також передбачає в окремих видах спорту компенсацію одним клубам за перехід їхніх гравців до складу інших команд.

Р. Чередник зазначає, що професійний спорт є особливою сферою підприємництва, що має на меті виробництво спортивно-видовищних послуг, продаж яких дає прибуток. Професійні спортивні федерації, асоціації, ліги, клуби є складними комерційними структурами, у цьому вимірі не відрізняються від суб'єктів господарювання в інших сферах підприємницької діяльності [15, с. 558].

На думку С. Гуськова, М. Линця, В. Платонова, професійний спорт є одним із різновидів підприємницької діяльності спортивних функціонерів і спортсменів-професіоналів, метою якої є виробництво спортивного видовища, що набуває форми товару. Водночас, за визначенням С. Алтухова, професійний спорт - це платна спортивна послуга, що передбачає економічну ефективність для суб'єктів і високу інформаційно-розважальну цінність спортивно-видовищних заходів для глядачів [9, с. 33]. Незважаючи на деякі відмінності, головною спільною ознакою даних дефініцій є комерціалізація професійного спорту, а саме чітко визначена мета отримання прибутку. Одним з основних завдань суб'єктів підприємницької діяльності в галузі професійного спорту, реалізації якого повинна сприяти кожна складова частина професійного спорту, зокрема спортивні споруди, людські ресурси, інфраструктура тощо, є надання послуг щодо виробництва і продажу видовища.

Аналізуючи наведені вище визначення терміна «професійний спорт», можна зробити висновок, що кожне з них, з одного боку, містить правдиві судження, але, з іншого боку, жодне не є досконалим. Наприклад, О. Шевченко вказує на яскраву вираженість приналежності сфери професійного спорту до трудових правовідносин, що не є правильним через полігалузевість правового регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері. Недоліком судження Ю. Рєпкіної є нечіткість та незрозумілість її позиції щодо конкретизації тих інтересів, які повинні бути задоволені під час проведення професійних спортивних змагань. С. Гуськов і С. Алтухов зазначають, що основною метою професійного спорту є максимальна комерціалізація і спрямованість на отримання прибутку, водночас зовсім не звертають увагу на необхідність популяризації професійного спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів і представлення нашої держави на спортивних змаганнях різного рівня, зокрема й на Літніх і Зимових Олімпійських іграх.

Намагаючись удосконалити зазначене вище визначення професійного спорту, закріплене у ст. 38 Закону, необхідно розглянути та проаналізувати дану дефініцію в законодавстві різних країн світу. Так, В. Гаврилін зазначає, що у Федеральному законі «Про фізичну культуру і спорт у Російській Федерації» під професійним спортом розуміють частину спорту, спрямовану на організацію і проведення спортивних змагань, за участь в яких і підготовку до яких як за свою основну діяльність спортсмени отримують винагороду від організаторів таких змагань та (або) заробітну плату [3]. У Республіці Білорусь під професійним спортом розуміють частину спорту, складниками якої є підприємницька, трудова й інша не заборонена законодавством діяльність, метою якої є досягнення максимально високих спортивних результатів, яка пов'язана з отриманням доходу від організації спортивних заходів та (або) від участі в них [5]. У законі Республіки Казахстан «Про фізичну культуру і спорт» зазначається, що професійний спорт - це складова частина спорту, спрямована на організацію і проведення спортивно-видовищних заходів (змагань), за підготовку і участь у яких спортсмени, що обрали спорт як професійну діяльність, отримують винагороду відповідно до цивільного законодавства Республіки Казахстан [6]. Закон Республіки Молдова «Про фізичну культуру і спорт» містить таке визначення: «Професійний спорт - це спортивно-комерційна діяльність, яка передбачає економічну ефективність і високу інформаційно-розважальну цінність спортивних заходів» [7]. Закон Республіки Вірменія «Про фізичну культуру і спорт» тлумачить професійний спорт як «діяльність, спрямовану на отримання прибутку у сфері спорту, у якій беруть участь професійні спортивні організації (ліги, клуби, команди), спортсмени, що обрали спорт за професію» [4]. У Законі Грузії «Про спорт» немає дефініції поняття «професійний спорт», але зазначено, що дана сфера регулюється нормами трудового законодавства [8, с. 104].

Досліджуючи визначення терміна «професійний спорт» у законодавстві пострадянських країн, необхідно звернути увагу на те, що, на відміну від вітчизняної дефініції, де професійний спорт розглядається як комерційний напрям діяльності, тут професійний спорт насамперед є складником спорту (водночас мета отримання прибутку, хоч і зазначається, але є другорядною).

Підсумовуючи зазначене вище, уважаємо за доцільне професійний спорт визначити як комерційний напрям діяльності у сфері спорту, пов'язаний із підготовкою (організацією) та проведенням видовищних спортивних заходів за участі професійних спортсменів з метою отримання прибутку та досягнення високих спортивних результатів.

Отже, на основі проведеного дослідження понятійного апарату у сфері професійного спорту можна зробити такі висновки:

Науковий аналіз категорії «професійний спорт» вказує на її характерні особливості та суттєві відмінності даного різновиду спорту від спорту вищих досягнень, олімпійського спорту, аматорського спорту.

Тексти Конституції України та конституцій закордонних країн не містять визначення поняття «професійний спорт»; сутність та зміст даного терміна відображено у профільних законодавчих актах про спорт різних країн (закони «Про фізичну культуру і спорт» України, Литви, Російської Федерації, Молдови, Казахстану, Вірменії, Білорусі тощо; Закон Італії «Правові засади відносин суспільства та професійних спортсменів», Закон «Про спорт в Автономному співтоваристві Мадрид» (Іспанія), Закон Латвії «Про спорт» тощо).

Вітчизняне законодавче визначення вищезазначеного поняття на сучасному етапі розвитку залишається чітко не визначеним, а тому потребує істотного вдосконалення. Уважаємо за доцільне термін «професійний спорт» визначити так: «Професійний спорт - це комерційний напрям діяльності у сфері спорту, пов'язаний із підготовкою (організацією) та проведенням видовищних спортивних заходів за участі професійних спортсменів із метою отримання прибутку та досягнення високих спортивних результатів».

Правовідносини у сфері професійного спорту в Україні натепер становлять самостійний правовий інститут у галузі спортивного права, що потребує належного правового регулювання на рівні окремих спеціалізованих нормативно-правових актів. Базовим із них повинен стати Закон України «Про професійний спорт», який не тільки чітко визначить правовий зміст понять і термінів, що вживаються в даній сфері діяльності, але й дасть можливість вирішити інші проблемні питання, що виникають під час здійснення правового регулювання відносин у галузі професійного спорту.

Література

професійний спорт правовий нормативний

1. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24 грудня 1993 р. №3808/12 / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 14. Ст. 80.

2. Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту: Указ Президента України від 28 вересня 2004 р. № 1148/2004. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1148/2004.

3. О физической культуре и спорте в Российской Федерации: Федеральный закон Российской Федерации от 4 декабря 2007 г. № 329-ФЗ. URL: http://www.consultant.ru/document/cons-doc-LAW-73038.

4. О физической культуре и спорте: Закон Республики Армения от 10 июля 2001 г.№ 3Р-196. URL:

5. http://base.spinform.ru/show_ doc.fwx?rgn=10671.

6. О физической культуре и спорте: Закон Республики Беларусь от 4 января 2014 г. № 125-3. URL:

7. https://kodeksy-by.com/zakon-rb-o-fizicheskoj-kulture-i-sporte.htm.

8. О физической культуре и спорте: Закон Республики Казахстан от 3 июля 2014 г. № 228-V. URL: https://online.zakon.kz/document/doc-id=31576150.

9. О физической культуре и спорте: Закон Республики Молдова от 25 марта 1999 г. № 330-XIV. URL:

10. https://cnas.md/libview.php?l=ru&idc=183&id=547&t=/zakonodatelictvo/zakoni/zakono-fiziceckoi-kuliture-i-cporte-N-330- XIV-ot-250399.

11. Гаврилін В., Мердов С., Білобров В. Професійний спорт: проблеми визначення та законодавчого регулювання. Правовий часопис Донбасу. 2017. № № 3-4 (б1). С. 102-106.

12. Нерода Н. Організаційні та правові засади європейського професійного спорту: дис. ... канд. наук з фіз. вих-ня і спорту. Львів, 2018. 240 с.

13. Полянський А. Правові проблеми регулювання праці професійних спортсменів в Україні: збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Харків: Право, 2011. Вип. 16. С. 47-53.

14. Пивоваров Г Философско-культурологический анализ физической культуры и спорта: учебное пособие для студентов вузов физической культуры и спорта. Челябинск, 1996. 210 с.

15. Попичєв М. Проблемні питання правового регулювання професійного спорту. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г Шевченка. 2014. № 118. С. 282-285.

16. Рєпкіна Ю. Адміністративно-правові основи регулювання фізичної культури і спорту: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2010. 19 с.

17. Сухая Ю. К вопросу о законодательной дефиниции профессионального спорта (на примере законодательств Украины и Российской Федерации). Закон и жизнь. 2013. № 10/3. С. 201-205.

18. Чередник Р Спорт як сфера правового регулювання: загальнотеоретичний аспект. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 60. С. 556-562.

19. Шевченко О. Правовая доктрина регулирования труда в сфере профессионального спорта и пути ее реализации в России. Москва, 2015. 275 с.

Размещено на Allbest.ru