Досвід держав англосаксонської правової системи у сфері здійснення публічно-сервісної діяльності органами державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСВІД ДЕРЖАВ АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ПУБЛІЧНО-СЕРВІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Крилов Д.В.,

доктор економічних наук, докторант

У статті на основі аналізу наукових поглядів учених узагальнено досвід держав англосаксонської правової системи у сфері здійснення публічно-сервісної діяльності органами державної влади та визначено можливості його використання в Україні. Наголошено на тому, що управління адміністративних послуг займається здійсненням нагляду й контролю за тим, як федеральний уряд та органи державної влади надають адміністративні послуги, а також на основі отриманої інформації змінює і вдосконалює методи їх роботи у сфері надання цих послуг. Визначено, що у Великобританії значну роль у підвищенні якості публічних послуг відіграла Громадянська хартія. Зауважено, що Громадянська хартія виникла як особиста ініціатива прем'єр-міністра Джона Мейджора після того, як його було обрано в партійне керівництво в 1990 р., та оголошена громадськості в 1991 р. Мета хартії полягала в тому, щоб забезпечити «революцію в суспільстві». Послуги мали насамперед розширити можливості людей, які стали розглядатися державними службовцями як клієнти.

Місія Громадянської хартії полягала в тому, щоб роз'яснити громадськості те, як державні службовці та інші організації виконують державні послуги, а також притягти цивільних службовців і постачальників громадських послуг до відповідальності за послуги, які вони постачають. Зроблено висновок, що найбільш доцільним для України є запровадження розглянутого позитивного досвіду.

Зокрема, необхідно посилити нагляд і контроль за публічними адміністраціями щодо якості здійснення ними публічно-сервісної діяльності. Цього можна досягти, по-перше, за допомогою створення окремого структурного підрозділу, до повноважень якого входитиме здійснення нагляду й контролю в цій сфері, а також розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій стосовно вдосконалення публічно-сервісної діяльності; по-друге, шляхом перегляду порядку та змісту громадського контролю в окресленій сфері. Також необхідним є створення загальнодержавної єдиної інформаційної бази.

Ключові слова: англосаксонська правова система, публічно сервісна діяльність, законодавство, органи державної влади.

EXPERIENCE OF THE STATES OF THE ANGLO-SAXON LEGAL SYSTEM IN THE FIELD OF IMPLEMENTATION OF PUBLIC-SERVICE ACTIVITIES BY STATE AUTHORITIES

The article summarizes the experience of the states of the Anglo-Saxon legal system in the sphere of public-service activity by the state authorities and analyzes the possibilities of its use in Ukraine, based on the analysis of scientific views of scientists. It is emphasized that the administration services administration oversees and controls how the federal government and public authorities provide administrative services, and, based on the information received, changes and refines their methods of work in providing these services. It has been identified that in the UK, the Civil Charter has played a significant role in improving the quality of public services. It is noted that the Civic Charter emerged as a personal initiative of Prime Minister John Major after he was elected to the party leadership in 1990 and announced to the public in 1991. The purpose of the charter was to ensure a “revolution in society”. The services were primarily intended to open up opportunities for people who began to be seen as civil servants by clients. The mission of the Civic Charter was to explain to the public how public servants and other organizations perform public services, and to hold civil servants and public service providers accountable for the services they provide. It is concluded that introduction of the considered positive experience is the most expedient for Ukraine. In particular, it is necessary to strengthen the supervision and control over public administrations regarding the quality of their public service activities. This can be achieved, first of all, through the creation of a separate structural unit, which will be entrusted with the supervision and control in this area, as well as the development of appropriate proposals and recommendations for improving public service activities; second, by reviewing the order and content of public scrutiny in the field outlined. It is also necessary to create a nationwide unified information base.

Key words: Anglo-Saxon legal system, public service activity, legislation, public authorities.

Постановка проблеми

Сьогодні в Україні відбувається активне реформування низки органів державної влади, зокрема, акцент робиться на переорієнтації їх роботи в ключі якісного покращення публічно-сервісної діяльності. Усе це відповідає існуючій світовій тенденції, оскільки в усьому світі публічною адміністрацією активно провадяться ініціативи в напрямі поліпшення якості публічно-сервісної діяльності, адже це сприяє позитивній зміні уявлення громадськості про державну службу, підвищує довіру громадян до владних органів. Оскільки теорія публічних послуг у західноєвропейських країнах має більш тривалу історію та є значно розвиненішою за вітчизняну, під час формування напрямів удосконалення інституту адміністративних послуг України необхідно враховувати основні світові тенденції розвитку цього суспільно-правового інституту з метою модернізації української доктрини надання адміністративних послуг, інтеграції вітчизняного законодавства в європейський адміністративний простір та запровадження позитивного закордонного досвіду організації надання зазначених послуг [1, с. 186]. Вказане зумовлює актуальність дослідження, присвяченого зарубіжному досвіду здійснення органами публічної адміністрації публічно-сервісної діяльності, що своєю чергою дасть змогу сформувати власне бачення щодо напрямів удосконалення цього інституту в реаліях української держави.

Стан дослідження

Питанню публічно-сервісної діяльності різних органів державної влади неодноразово приділяли увагу багато науковців, зокрема: А.Б. Лис, Л.М. Щербаківська, Л.Л. Білик, І.І. Бригілевич, С.І. Ванько, В.А. Загайний, І.Б. Коліушко, О.В. Курінний, В.О. Стоян, В.П. Тимощук, О.В. Власенко, П.В. Ворона, М.О. Пухтинський, В.В. Юзефович, Н.Л. Астапова, Н.І. Ільчанінова, М.І. Мельник, В.Л. Федоренко, Я.О. Кагляк та інші. У своїх наукових працях учені звертали увагу на багато проблемних аспектів розвитку цього інституту. При цьому не досить дослідженим є зарубіжний досвід щодо здійснення публічно-сервісної функції державними органами, а саме досвід країн англосаксонської правової системи, де відповідна діяльність перебуває на досить високому якісному рівні.

Мета статті - узагальнити досвід країн англосаксонської правової системи у сфері здійснення публічно-сервісної діяльності та визначити можливості його використання в Україні.

Виклад основного матеріалу

Насамперед приділимо увагу досвіду Сполучених Штатів Америки (далі - США). У цій країні модель діяльності федеральних державних органів за функціональними ознаками сконцентрована на чотирьох сферах: а) послуги для громадян; б) способи надання послуг; в) підтримка процесу надання послуг; г) управління державними ресурсами [2; 3]. При цьому послуги для громадян охоплюють 19 напрямів діяльності (оборону, національну безпеку, внутрішню безпеку, освіту, енергетику, транспорт, охорону здоров'я, соціальні послуги, науку та інновації, економічний розвиток тощо), кожен із яких поділяється на певні субнапрями. Варто зауважити, що найбільш повну класифікацію спектру публічних послуг розроблено в Німеччині. Послуги федерального уряду (приблизно 400 видів) за змістом класифіковані на 8 типів, а 73% загальної їх кількості належать тільки до трьох типів: 1) збір, обробка та надання загальної і спеціалізованої інформації; 2) опрацювання заяв і звернень до державних органів; 3) надання допомоги в отриманні різних форм фінансової допомоги, участі в конкурсах на отримання грантів тощо [2; 3].

Важливо зазначити, що в США існує Управління адміністративних послуг (OAS), яке було створене розпорядженням Президента США від 12 грудня 1977 р. Місія цієї організації полягає в наданні адміністративних послуг усім підрозділам Адміністрації Президента (EOP), а також у прямій підтримці Президента США. Послуги включають у себе фінансове управління й підтримку інформаційних технологій, управління персоналом, бібліотечну та дослідницьку допомогу, управління різними об'єктами, закупівлями, підтримку друку й графіки, безпеку, а також поштові операції.

Зауважимо, що Управління адміністративних послуг займається здійсненням нагляду й контролю за тим, як федеральний уряд та органи державної влади надають адміністративні послуги, а також на основі отриманої інформації змінює та вдосконалює методи їх роботи у сфері надання цих послуг. Хоча, як зазначають американські фахівці, найбільш важливою функцією цього управління є загальне керування всіма аспектами програми, що передбачена Законом США «Про свободу інформації» (FOIA). Також необхідно зауважити, що Управління адміністративних послуг надає широкий спектр публічно-сервісних послуг із метою підтримки програм Міністерства праці США. Управління адміністративних послуг забезпечує загальну політику департаменту з управління простором, управління нерухомістю, управління енергоспоживанням і сталим розвитком, управління особистою власністю, управління поштою тощо.

Окрім того, зазначений орган державної влади США забезпечує пряму підтримку клієнтів для програм DOL та співробітників, розташованих у національному офісі, зокрема: здійснює експлуатацію єдиного офісу обслуговування клієнтів для обробки різноманітних адміністративних вимог до клієнтів у будівлі Френсіс Перкінс (ФПБ); здійснює розпорядження майном для офісів DOL в області Національного офісу; надає послуги з планування, управління й матеріально-технічного забезпечення конференцій і нарад для Національного управління департаменту, а також усіх програм та заходів департаменту. Директор Управління адміністративних послуг контролює розроблення політики, а також управляє та здійснює програми в межах виконання публічно-сервісної діяльності. Крім того, директор виконує функції керівника Департаменту нерухомості та є заступником керівника Департаменту з питань сталого розвитку.

Досліджуючи досвід іншої північноамериканської держави, а саме Канади, зазначимо, що в ній із 1995 р. на всіх адміністративних рівнях було розпочато реформування способів надання урядових послуг [4; 5, с. 388]. Цікавим із погляду аналізу зарубіжних систем надання адміністративних послуг є канадський досвід зі створення «інтегрованих офісів», тобто єдиних офісів, у яких громадяни можуть отримати широке коло публічних послуг (аналоги українських центрів надання адміністративних послуг). Це місце, де надають послуги всіх трьох рівнів влади, тобто міста (наприклад, Оттави), провінції (наприклад, Онтаріо), федерації (Канади). Створення таких офісів у Канаді починали у форматі «пілотних проектів», проте населення країни вважає цей проект досить успішним. Перелік послуг, що надаються в інтегрованому офісі, формували за результатами домовленості між зазначеними вище трьома юрисдикціями. Організація роботи інтегрованого офісу побудована так: працівники різних рівнів влади мають окремі робочі місця (сектори) в його приміщенні, а також відокремлене керівництво. Фактично в цьому офісі є три керівники (менеджери). Решта елементів інтегрованого офісу є типовими для сучасних розвинених країн: рецепція, електронна система керування чергою, зона очікування, місця обслуговування. У Канаді великі міста не обмежуються одним офісом із надання послуг [4; 5, с. 388]. Крім цього, у Канаді на рівні провінції функціонує так званий Сервіс Онтаріо, який є підрозділом Міністерства публічних послуг Онтаріо. Він надає послуги, за які відповідає влада провінції. Цю організацію було утворено у 2000 р. та реорганізовано у 2006 р. Вона надає понад 80 типів послуг, виконуючи 48 мільйонів транзакцій на рік. Видача прав водія та реєстрація транспорту становлять 40% усіх послуг. Іншими найбільш популярними послугами є реєстрація народження, шлюбу і смерті, реєстрація медичних карток, реєстрація підприємницької діяльності та її припинення, отримання ліцензій на риболовлю й полювання, зміна адреси тощо [4; 5, с. 388].

На окрему увагу в межах представленого наукового дослідження заслуговує досвід провідних країн Європи, адже Україна ментально ближча саме до європейських держав. З-поміж європейських країн насамперед розглянемо досвід Великобританії. У цій державі значну роль у підвищенні якості публічних послуг відіграла Громадянська хартія. Варто зауважити, що Громадянська хартія виникла як особиста ініціатива прем'єр-міністра Джона Мейджора після того, як його було обрано в партійне керівництво в 1990 р, і була оголошена громадськості в 1991 р. Мета хартії полягала в тому, щоб забезпечити «революцію в суспільстві». Послуги насамперед мали розширити можливості людей, які стали розглядатися державними службовцями як клієнти. Місія зазначеної хартії полягала в тому, щоб роз'яснити громадськості те, як державні службовці та інші організації виконують державні послуги, а також притягти цивільних службовців і постачальників громадських послуг до відповідальності за послуги, які вони постачають. адміністративний влада законодавство європейський

Хоча Громадянська хартія розглядається як нормативно-правовий акт, який підняв стандарти державної служби до статусу «центральної теми 1990-х рр.», важливо розуміти, що вона також уперше ввела деякі інші функції у британську державну адміністрацію. Ми можемо виділити чотири основні політичні програми, пов'язані із цією хартією: 1) «обмеження порядку денного державної служби», що включає в себе укладення контрактів на надання послуг; 2) «порядок денний держави і громадянина», що має на меті отримати більше інформації, ефективні процедури подачі скарг і більш оперативне реагування на потреби клієнтів; 3) «порядок денний нового керівництва» з опертям на делегування відповідальності; «порядок денний зі скорочення витрат» із турботою про економіку. З того часу ці цілі були продовжені й розширені за допомогою низки більш пізніх політичних ініціатив, таких як Угода про державну службу 1998 р., розроблена Кабінетом Блера (спрямована на підвищення ефективності й контролю витрат у центральному уряді), бізнес-план, представлений коаліційним урядом у 2010 р. (у якому були заплановані цільові показники та більш ефективне використання ресурсів в Уайтхоллі), плани єдиного департаменту, встановлені консервативним урядом у 2015 р. (спрямовані на координацію діяльності департаментів, зв'язок їх із загальним оглядом витрат уряду та поліпшення контролю над витратами й результатами).

Відповідно до Громадянської хартії урядом було визначено, що підвищувати якість послуг необхідно шляхом встановлення стандартів роботи публічних служб щодо надання послуг Із часу запровадження в дію цієї хартії не втратили своєї актуальності шість її ключових принципів, які стосуються таких питань: 1) стандартів (необхідності їх встановлення, оприлюднення й дотримання); 2) інформації та відкритості; 3) консультування; 4) поваги та готовності допомогти; 5) виправлення стану справ (уважного ставлення до скарг і, за можливості, урахування побажань скаржників); 6) ефективного використання коштів [6, с. 19]. На основі Громадянської хартії було прийнято десятки національних (загальнодержавних) і більше ста тисяч місцевих хартій. Тобто окремі органи затверджували власні хартії, де визначали стандарти послуг, які ними надаються, та цілі, яких вони прагнуть досягти.

Реалізація Громадянської хартії передбачала постійне оновлення та підвищення стандартів публічних послуг. Наприклад, з 1 квітня 1997 р. було впроваджено такі шість стандартів роботи для центрального уряду:

1) відповідати на листи швидко та зрозуміло; кожен орган повинен сам встановити стандарти щодо відповіді на листи та оприлюднити цю інформацію;

2) прийняти особу протягом 10 хвилин для будь-якої зустрічі в будь-якому офісі уряду;

3) надавати чітку відповідь про свої послуги та щонайменше один номер для телефонних запитів або зв'язати особу з тим, хто може їй допомогти;

4) регулярно консультувати своїх клієнтів щодо послуг;

5) мати щонайменше одну процедуру опрацювання скарг щодо послуг і надсилати особі за її вимогою інформацію про таку процедуру; 6) робити все можливе, щоб послуги були доступні кожному, у тому числі людям з особливими потребами [6, с. 19-20].

Узагальнюючи все наведене, варто зазначити, що ключове призначення Громадянської хартії полягає в тому, щоб полегшити життя громадян, зробити його кращим, а отже, більш значимим. Громадянська хартія переосмислює особу громадянина з точки зору його здатності володіти та реалізовувати свої права.

Також дієвим методом підвищення ефективності публічного адміністрування у Великій Британії є Біла книга «Модернізація уряду», яка є довгостроковою програмою реформування системи державного управління, що здійснюється за такими п'ятьма пріоритетними напрямами:

1) дотримання комплексного підходу до розроблення державної політики з орієнтацією на загальнонаціональні інтереси та стратегічні цілі (а не лише на кон'юнктурні чинники);

2) підвищення цілеспрямованості й відповідальності за надання та розподіл адміністративно-державних послуг на основі ретельного й повного обліку інтересів і запитів різних соціальних груп населення (а не тільки пріоритетного задоволення інтересів окремих адміністративних структур); використання сучасних технологій; упровадження нових публічних послуг із метою стимулювання розвитку малого бізнесу;

3) підвищення якості публічних послуг, зокрема, шляхом розроблення програми звітів міністерств і відомств із цього питання, функціонування інформаційної мережі для моніторингу дотримання якості послуг та обміну кращим досвідом, застосування в роботі державних установ різних моделей підвищення якості публічного адміністрування (наприклад, загальнонаціональної премії «Знак Хартії», інвестицій в удосконалення управління персоналом тощо);

4) використання новітніх інформаційних технологій для більш якісного й повного задоволення адміністративних потреб громадян та надання послуг державними органами з використанням електронних мереж;

5) модернізації державної служби шляхом удосконалення системи стимулювання персоналу, покращення моніторингу їхньої діяльності, оцінки показників її кінцевих результатів тощо [1, с. 186-187].

Висновки

Таким чином, у розглянутих країнах склалася досить розвинена та якісна система здійснення публічно-сервісної діяльності різних органів державної влади. А тому найбільш доцільним для України є запровадження певного позитивного досвіду. Насамперед необхідно посилити нагляд і контроль за публічними адміністраціями, зокрема, щодо якості здійснення ними публічно-сервісної діяльності. Цього, на нашу думку, можна досягти, по-перше, за допомогою створення окремого структурного підрозділу, до повноважень якого входитиме здійснення нагляду й контролю в цій сфері, а також розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій стосовно вдосконалення публічно-сервісної діяльності; по-друге, шляхом перегляду порядку та змісту громадського контролю в окресленій сфері. Також необхідним є створення загальнодержавної єдиної інформаційної бази.

Список використаних джерел

1. Циганов О.Г. Зарубіжний досвід ініціатив органів публічної влади щодо вдосконалення системи надання адміністративних послуг. Visegrad Journal on Human Rights. 2018. № 1. Vol. 2. С. 185-190.

2. Щербаківська Л.М. Концептуалізація державних послуг. Вісник Академії митної служби України. Серія «Державне управління». Дніпропетровськ: Вид-во АМСУ, 2014. № 2(11). С. 120-125.

3. Лис А.Б. Світовий досвід надання послуг населенню державними і самоврядними органами влади. Аспекти публічного управління. 2015. № 9. С. 43-50.

4. Адміністративні послуги: стан і перспективи реформування: збірник матеріалів / за заг. ред. В.П. Тимощука, О.В. Курінного. Київ, 428 с.

5. Білик Л.Л. Особливості функціонування системи надання адміністративних послуг у зарубіжних країнах. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 2. С. 382-394.

6. Центри надання адміністративних послуг: створення та організація діяльності: практичний посібник / І.І. Бригілевич, С.І. Ванько, В.А. Загайний та ін.; за заг. ред. В.П. Тимощука. 2-ге вид., доп. і доопрац. Київ: СПД Москаленко О.М., 2011. 432 с.

Размещено на Allbest.ru