Теоретичні засади дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права

Сумський державний університет, м. Суми, Україна

Кафедра кримінально-правових дисциплін та судочинства

Теоретичні засади дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду за законодавством України

Theoretical fundamentals of the research of criminal liability for smuggling for the legislation of Ukraine

Бондаренко О.С.

кандидат юридичних наук

старший викладач кафедри

Зінченко Г.С.

Студентка

Анотація

кримінальний відповідальність контрабанда

У статті проаналізовано соціальну обумовленість виникнення контрабанди на території України та проведено ретроспективний правовий аналіз законодавчої бази, яка визначає кримінальну відповідальність за контрабанду у певні історичні періоди існування України. Появу контрабанди зумовило встановлення високих ставок ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, а також відмінність цін в середині держави та поза її межами. Питання криміналізації контрабанди постало через негативні наслідки її впливу, а саме: кожного року державний бюджет зазнає значного збитку, відбувається відтік національної валюти, вітчизняний товаровиробник втрачає конкурентоспроможність та можливість реалізувати свою продукцію на внутрішньому ринку, що призводить і до скорочення робочих кадрів, окрім цього, контрабанда шкодить і партнерським відносинам України з іншими державами. Важливо відмітити, що інколи навіть життя та здоров'я громадян країни знаходиться в небезпеці, через нелегальний ввіз зброї.

Зміст кримінально-правової норми, що окреслює відповідальність за контрабанду оновлювався з розвитком суспільних відносин. Спочатку контрабанду було визнано як один із видів злочину проти держави, який передбачав, що будь-які товари, перевезенні без відповідного дозволу, є контрабандними і такі особи, що займалися цим, несуть кримінальну відповідальність. Також існував розподіл контрабанди на просту, що каралася в адміністративному порядку і вважалася як проступок, і кваліфіковану, тобто кримінальне правопорушення. А вже пізніше, контрабанду визнали як злочином у сфері господарської діяльності стали тлумачити як нелегальне переміщення культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї, боєприпасів та спеціальних технічних засобів. З моменту декриміналізації контрабанди окремих товарів, здійснювалося декілька спроб внесення змін до законодавства, які продовжуються і до сьогодні.

Робитися висновок, що історично контрабанда завжди вважалася суспільно небезпечним явищем, за вчинення якого законодавець передбачав різні види юридичної відповідальності. На сучасному етапі розвитку кримінального закону ст. 201 КК України потребує корегування, адже запроваджена у 2011 р. декриміналізація окремих предметів контрабанди негативно впливає на національну економіку, міжнародні відносини.

Ключові слова: контрабанда, кримінальна відповідальність, економіка, боротьба, нелегальне переміщення.

Summary

The article analyses the social conditionality of smuggling in Ukraine and conducted a retrospective legal analysis of the legal framework, which determines the criminal liability for smuggling in certain historical periods of Ukraine. The emergence of smuggling was due to the establishment of high rates of import duties, excise duties and value added tax, as well as differences in prices within the country and abroad. The issue of criminalization of smuggling has arisen due to the negative consequences of its impact, namely: every year the state budget suffers significant losses, there is an outflow of national currency, and domestic producers lose competitiveness and ability to sell their products in the domestic market. Smuggling also harms Ukraine's partnership with other states. It is important to note that sometimes even the lives and health of the country's citizens are in danger due to the illegal import of weapons.

The content of the criminal law, which outlines the responsibility for smuggling, was updated with the development of public relations. Smuggling was initially recognized as a type of crime against the state, which provided that any goods transported without a permit were smuggled and that those involved were criminally liable. There was also a division of smuggling into simple, which was punished administratively and was considered a misdemeanour, and qualified, i.e. a criminal offense. And later, smuggling was recognized as a crime in the field of economic activity began to be interpreted as the illegal movement of cultural property, poisonous, potent, explosives, radioactive materials, weapons, ammunition and special equipment. Since the decriminalization of smuggling of certain goods, several attempts have been made to amend the legislation, which continue to this day.

It can be concluded that historically smuggling has always been considered a socially dangerous phenomenon, for the commission of which the legislator provided for various types of legal liability. At the present stage of development of the criminal law of Art. 201 of the Criminal Code of Ukraine needs to be adjusted, because the decriminalization of certain items of smuggling introduced in 2011 has a negative impact on the national economy and international relations.

Key words: smuggling, criminal liability, economy, struggle, illegal movement.

Актуальність дослідження

Сьогодні економічних явищ стоїть дуже гостро для проблема контрабанди боротьби з контра- всіх держав світу. На жаль, Україна не є ви- бандою як одним з найбільш небезпечних ключенням, адже контрабанда негативно впливає на розвиток національної економіки та її стратегічних галузей. Ми переконані, що для розробки ефективних заходів боротьби з контрабандою важливим є дослідження історичного надбання Саме тому потрібно розглянути історичні передумови виникнення та встановлення кримінальної відповідальності за контрабанду задля уникнення великих масштабів цього явища в подальшому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання боротьби з контрабандою розглядали у своїх наукових роботах такі вчені як Ю.Ю. Турчин, О.М. Омельчук та О.І. Саско та інші. Водночас детального аналізу теоретичних засад дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду за законодавством України здійснено не було. Тому, ця тема, безперечно становить науковий інтерес.

Мета статті полягає у дослідженні у теоретичних засад дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду за законодавством України.

Виклад основного матеріалу

Явище контрабанди існує ще з давніх часів, а точніше від самого початку заснування держави, встановлення її кордонів, розвитку економіки, зовнішньої та внутрішньої торгівлі, митної справи і нині є одним із суспільно-небезпечних явищ.

Зрозуміло, що появу контрабанди зумовило саме встановлення державного контролю за зовнішньоекономічними зв'язками: встановлено високі ставки ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість [1, с. 246]. Таким чином, з'явився такий обов'язок як сплата податку, з появою якого і знайшлося прагнення певних людей ухилитися від нього і перемістити товари нелегальним шляхом, тобто контрабандно [1, с. 246]. Крім цього, ще однією передумовою для виникнення контрабанди є значна різниця цін на окремі товари всередині держави, та поза її межами. Так, з причини єдиної тарифної і цінової політики у європейських країнах, ціни на більшість товарів споживання в Україні в порівнянні з цінами у сусідніх державах - є набагато вищими. Як не дивно, але більшість контрабандних операцій також проводяться із вчиненням корупційних діянь службовими особами державних та місцевих органів влади.

Усі ці та інші чинники впливали на розвиток контрабанди у державі, що призводили до певних наслідків, які сприяли криміналізації контрабанди як кримінального правопорушення.

Особливо відчутний негативний вплив контрабанди на економічних інтересах держави, що є пріоритетною умовою для розвитку країни. Особливих збитків зазнає вітчизняний товаровиробник, у якого немає змоги ефективно реалізувати свій потенціал у межах країни та поза її меж, що призводить до зниження конкурентоспроможності українських товарів на внутрішньому ринку та подальше скорочення персоналу та фонду заробітної плати, а далі і до відтоку робочої сили за кордон.

Від негативних наслідків контрабанди страждає і державний бюджет. Важливим є усвідомлення того, що доходи бюджету від зовнішньої торгівлі формуються не лише з митних зборів, а й імпортного ПДВ, що становить для України більшу частку надходжень до бюджету [2]. Так, в 2019 р з 314 млрд. гривень надходжень податку на додану вартість, - 250,5 млрд. гривень або 80% було сформовано саме за рахунок імпортного ПДВ [2]. Ще одним негативним фактором є відтік валюти за межі України, оскільки деякі угоди дозволяють вивозити товари нібито від виробників, хоча, як правило, це бувають посередники, що надає можливість у подальшому виводити грошові кошти.

За розрахунками Інституту соціально економічної трансформації, прямі збитки від контрабанди становлять 50-80 млрд. на рік, а потенційні - 175-260 млрд. [2]. Так, за підсумками цього року, обсяги контрабанди виростуть до $13,5 млрд., а до 2021 року подолають позначку в $17,2 млрд. гривень [2].

За словами ген-майора податкової міліції України Ю. Атаманюка, від впливу контрабанди страждає не так бюджет країни, як партнерські відносини з Європою [4]. На Україну дивляться як на країну, яка є джерелом контрабанди та бюджетних втрат для Європейського Союзу [3].

Отже, боротьба з контрабандою має бути першочерговим завданням держави для забезпечення як економічної та і національної безпеки країни.

У різні періоди розвитку країни змінювався підхід та заходи боротьби з контрабандою на законодавчому рівні. Вперше в радянський період у Декреті РНК РРФСР «Про дозволи на ввезення та вивезення товарів» від 29 грудня 1917 р. було визнано контрабанду як одним з видів злочину, який передбачав, що товари, перевезенні без відповідного дозволу, є контрабандними і мали конфіскуватися відповідними митними органами [4, с. 208].

У 20-ті роки контрабанда набула особливого поширення, що ставало очевидною небезпекою для розвитку економічної та фінансово-кредитної, та навіть політичної системи радянської держави. Саме тому в цей період приймається низка законодавчих актів, які вперше передбачали певний перелік товарів, в тому числі валютних цінностей, які заборонено переміщувати поза митним контролем, а також чітко була розділено кримінально карану контрабанду та контрабанду, як адміністративне правопорушення.

Важливо відмітити, що саме в 1922 р. було прийнято перший Кримінальний кодекс СРСР, в якому ст. 97 передбачала саме поняття кримінального правопорушення як контрабанда в її загальних рисах, при цьому існувала потреба постійно звертатися до інших нормативно-правових актів для чіткого визначення складу кримінального правопорушення [4, с. 208]. Пізніше, в Кримінальному кодексі Української РСР 1927 р., була закріплена апологічна стаття, але з доповненнями про розподіл контрабанди на просту, тобто яка каралася в адміністративному порядку, і кваліфіковану, тобто злочинну [4, с. 208]. Однак пізніше у законі про кримінальну відповідальність за державні злочини, прийнятого у 1958 р., було відмінено цей поділ: поняття кримінально-караної контрабанди за своїм змістом стало значно вужчим, а адміністративно карана контрабанда включала в себе дії, що полягали лише в незаконному переміщенні вантажів через державний кордон СРСР.

Відповідно до Кримінального Кодексу УРСР 1960 р., кримінальна відповідальність за контрабанду була віднесена до інших злочинів проти держави та встановлювалась ст. 70, яка передбачала, що контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України, поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів, валюти, цінностей та інших предметів у великих розмірах, а так само таке ж незаконне переміщення культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та бойових припасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї) [5]. Покаранням за окресленні діяння було позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією предметів контрабанди та майна.

Протягом наступних років існування СРСР, в тому числі радянської України, було створено потужну законодавчу базу, яка сприяла подальшому удосконаленню роботи відповідних органів та запровадила певні заходи для контролю нелегального перевезення товарів через кордон, у результаті чого було вироблено ефективні засоби боротьби з цим суспільно небезпечним явищем.

Однак після утворення незалежної та суверенної України відбулося пом'якшення державного тиску на різні сфери життя, в тому числі зовнішньої торгівлі, що призвело до масового вивезення товарів та культурних цінностей [6]. Тому у 1995 р. було вирішено внести доповнення про відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів до чинного на той момент Кримінального кодексу 1960 р.

У Кримінальному кодексі України, прийнятим 2001 року, контрабанда була переміщена з глави «Про злочини проти держави» у розділ «Про злочини у сфері господарської діяльності», при цьому було вилучено певні предмети кримінально-караної контрабанди та віднесено їх до стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено інші правила вивезення за межі України [7].

За словами В.Я. Тація та В.В. Сташиса, розділ VI «Злочини у сфері господарської діяльності» посідає особливе місце в структурі особливої частини КК України, через те, що в ньому найбільшою мірою відображені ті негативні явища, що супроводжують процеси економічних реформ в Україні, боротьба з якими потребує рішучого застосування кримінально-правових заходів [8, с. 111].

Важливо зауважити, що в цей період контрабанда віднесена законодавцем до тяжких злочинів, при тому, що те ж саме зґвалтування належало до злочинів середньої тяжкості.

У 2011 р. широко розгорнулася ідея на просування часткової декриміналізації контрабанди, а саме пропонувалося залишити лише кримінальну відповідальність за незаконне переміщення через митний кордон України предметів, вільний обіг яких є обмеженим або забороненим (історичні та культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини, радіоактивні матеріали, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї) і при цьому покарання за такі діяння мало бути позбавлення волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією предметів контрабанди, а в разі повторного вчинення таких дій або за попередньою змовою групою осіб на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна [9, с. 110].

У результаті обговорень 15 листопада 2011 р. Верховна Рада погодилася на декриміналізацію відповідних діянь шляхом ухвалення Закону України № 4025 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», яким, серед іншого, внесла зміни до ст. 201 КК України.

Таким чином, починаючи з 2012 р. незаконне переміщення інших товарів чи предметів, не вказаних у цій статті(крім наркотичних речовин, ст. 305 КК України) не є кримінальним правопорушенням.

Варто зауважити, що сьогодні найпоширеніший вид товару, що є предметом контрабанди, - це тютюнові вироби, через які Європейський Союз (далі - ЄС) тисне на Україну, домагаючись термінових запобіжних заходів масової контрабанди сигарет в країни альянсу.

З моменту декриміналізації контрабанди окремих товарів, здійснювалося декілька спроб внесення змін до законодавства. Наприклад, 7 жовтня 2015 р. до Верховної Ради подали законопроєкт «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо криміналізації контрабанди алкогольних напоїв, тютюнових виробів», який під час голосування не був підтриманий^ парламентом, відповідно до якого, контрабандою вважається переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації [11]. Або у липні 2018 р., у Верховній Раді було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо криміналізації контрабанди товарів», який пропонував внести зміни до частини першої ст. 201 КК України та встановити кримінальну відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, що вчинене в значних розмірах, та доповнити такими кваліфікаційними ознаками злочину, як вчинення його повторно або у великих розмірах [12].

Нині тривають дискусії щодо криміналізації цього діяння, тобто наполягають на необхідності запровадити відповідальність за нелегальне перевезення усіх товарів, або посилити адміністративну відповідальність, або все ж таки криміналізувати незаконне переміщення тільки лише підакцизних товарів (тютюнових та алкогольних виробів, палива) із встановленням мінімальних обсягів. У будь-якому випадку, потрібно внести певні зміни до чинного законодавства, оскільки контрабанда зумовлює великі економічні збитки для країни, несе небезпеку для громадян, а також погіршує її становище на міжнародній арені.

Висновок

Отже, викладене вище дозволяє зробити висновок, що історично контрабанда завжди вважалася суспільно небезпечним явищем, за вчинення якого законодавець передбачав різні види юридичної відповідальності. На сучасному етапі розвитку кримінального закону ст. 201 КК України потребує корегування, адже запроваджена у 2011 р. декриміналізація окремих предметів контрабанди негативно впливає на національну економіку, міжнародні відносини.

Список використаних джерел

1. Турчин Ю.Ю. Історична та соціальна обумовленість виникнення контрабанди на території сучасної України. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права .2010. № 5. С. 245-249.

2. Аналіз обсягів контрабанди в Україні: обсяги, прямі та непрямі втрати бюджету та економіки. Ukraine Economic Outlook: веб-сайт.URL: http://ua-outlook.com.ua/ru/2019/07/06/ smuggling-schemes/ (дата звернення 16.10.2020).

3. У нас триває контрабанда сигарет і лісу в ЄС. Гордон: веб-сайт. URL:https:// gordonua.com/ukr/news/politics/-u-nas-trivaje-kontrabanda-sigaret-i-lisu-v-jes-ekonomist- atamanjuk-1503586.html (дата звернення: 17.10.2020).

4. Омельчук О.М. Історичні аспекти боротьби з контрабандою в Україні. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. 2003. № 3-4 (7-8). С. 207-215.

5. Кримінальниий кодекс України: Закон України від 28.12.1960 р. № 2001-05. Відомості Верховної Ради (ВВР). 1961. № 2. ст. 14.

6. Саско О.І. Генеза кримінальної відповідальності. Історико-правовий часопис. 2014. № 1 (3). С. 107-111.

7. Кримінальний кодекс України: закон України від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. ст. 131.

8. Омельчук О.М. Сучасні проблеми кримінально-правової кваліфікації контрабанди. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2002. № 3. С. 111-116.

9. Бутін А.В. Чи потрібна криміналізація товарної контрабанди? Реанімаційний пакет реформ: веб-сайт. URL: https://rpr.org.ua/news/chy-potribna-krymmalizatsiia-tovamoi-kontrabandy/ (дата звернення: 20.10.2020).

10. Контрабанда сигарет: розмах, наслідки, уроки сусідніх країн та план боротьби. Економічна правда: веб-сайт. URL: https://www.epravda.com.ua/projects/ni-kontrabandi/2020/09/7/664652/ (дата звернення 17.10.2020).

11. Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо криміналізації контрабанди алкогольних напоїв, тютюнових виробів від 07.10.2015. Офіційний веб-портал Верховної Ради України: веб-сайт.URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=56721 (дата звернення: 20.10.2020).

12. Проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо криміналізації контрабанди товарів від 03.07.2018. Офіційний веб-портал Верховної Ради України: веб-сайт.URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=64331 (дата звернення: 20.10.2020).

Размещено на Allbest.ru