Доброчесність бізнесу і корпоративна етика в умовах пандемії

Размещено на http://www.allbest.ru

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України

Доброчесність бізнесу і корпоративна етика в умовах пандемії

Дзюба А.Ю., кандидат юридичних наук, молодший

науковий співробітник сектору дослідження проблем

злочинності та її причин

Панова С.В., молодший науковий співробітник сектору

дослідження проблем злочинності та її причин

В статті розкривається основна специфіка доброчесності і корпоративної етики. Обґрунтовується доцільність розробки для суб'єктів приватного сектору базових програм із підвищення доброчесності та етичних стандартів як дієвої іманентної складової антикорупційної програми. Досліджується залежність між корупцією і впровадженням етичних бізнес-стандартів в умовах, що склалися під впливом пандемії COVID-19. Доброчесність, як моральна категорія етики, на сьогодні, є одним із дієвих напрямків забезпечення боротьби з явищем корупції в різних сферах суспільного життя, особливо в умовах пандемії. Нові реалії створюють інші умови співіснування і ведення ділової активності: від організації робочого процесу до перерозподілу фінансових ресурсів бізнесу як в держаній так і в приватній сфері. У зв'язку з цим існуючі механізми просування ідей доброчесності та етичності бізнесу повинні теж змінюватися. Адже досягнення результатів від запровадження етичних стандартів потребує певного часу, зусиль та вкладень направлених на впровадження навчальних та контрольних процедур. Разом з тим усвідомлення переваг суб'єктами приватного сектору від їх запровадження дозволить у майбутньому не тільки знизити рівень корупційних проявів, а і досягти інших стратегічних цілей: зміцнити ділову репутацію компанії; забезпечити баланс між інтересами компанії, її власників, працівників та клієнтів; запобігти неприйнятній поведінці та порушенням; розвинути корпоративну культуру серед працівників; встановити контроль за дотриманням принципів доброчесності; отримати переваги при співпраці з міжнародними бізнес-партнерами і фінансовими інституціями. Авторами вказується на необхідність прийняття Антикорупційної стратегії та продуктивної реалізації з боку державних інституцій запланованої політики просунення «ідей» доброчесності та етичних корпоративних стандартів в приватній сфері, таких як розробка для суб'єктів приватного сектору базових програм для підвищення доброчесності, Типових Кодексів з етичної поведінки, правил етичного ведення бізнесу, спеціальних фреймворків управління.

Ключові слова. Корупція, корупція в приватному секторі, доброчесність бізнесу, корпоративна етика, етика бізнесу.

BUSINESS INTEGRITY AND CORPORATE ETHICS IN A PANDEMIC

The article reveals the main specifics of integrity and corporate ethics. The expediency of developing basic programs for improving the integrity and ethical standards for private sector subiects as an effective immanent component of the anti-corruption program is substantiated. The relationship between corruption and the implementation of ethical business standards in the context of the COVID-19 pandemic is researched. Integrity, as a moral category of ethics, today is one of the effective ways to combat corruption in various spheres of public life, especially in a pandemic. New realities create other conditions for coexistence and business activity: from the organization of the work process to the redistribution of financial resources of business in both public and private spheres. As a result, existing mechanisms for promoting business integrity and ethics must also change. After all, achieving results from the introduction of ethical standards requires some time, effort and investment in the implementation of training and control procedures. At the same time, awareness of the benefits of private sector entities from their introduction will allow in the future not only to reduce the level of corruption, but also to achieve other strategic goals: to strengthen the business reputation of the company; ensure a balance between the interests of the company, its owners, employees and customers; prevent unacceptable behavior and violations; to develop corporate culture among employees; to establish control over the observance of the principles of integrity; gain benefits from working with international business partners and financial institutions. The authors point out the need for adoption of the Anti-Corruption Strategy and productive implementation by state institutions of the planned policy of promoting “ideas” of integrity and ethical corporate standards in the private sphere, such as development of basic programs for private sector to improve integrity, Model Codes of Ethics, rules of ethical business conduct, special management frameworks.

Keywords. Corruption, corruption in the private sector, business integrity, corporate ethics, business ethics.

1. Постановка проблеми

Доброчесність як базовий елемент боротьби із корупцією у публічній сфері вже достатньо вивчено і досліджено, більш того маємо спеціальні норми, якими регулюється діяльність окремих державних органів, що регламентують превентивні механізми неналежної поведінки посадовців. Але питання доброчесної поведінки і корпоративної етики, що існують в приватному секторі ще недостатньо досліджені, тим більше в кризових умовах спричинених пандемією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження існуючих етичних принципів та ділової етики у приватній сфері є об'єктом всебічного вивчення різних наук. В рамках кримінологічних досліджень корупції в приватній сфері, звертається увага на світовий досвід превентивної ролі ділової етики, формою якої є кодекси поведінки, у протидії і запобіганні корупційним проявам. Проблеми корупції, зокрема і питання боротьби з корупцією у приватній сфері у своїх роботах розкривали О.В. Багрянець, , О. Ю. Бусол, В.М. Гаращук, Б.М. Головкін, О.М. Костенко, М.О. Маршуба, М.І. Мельник, В.О. Михайленко, Навроцький, Є.В. Невмежицький, А.С. Нерсесян, О.В. Новіков, Д.Г. Михайленко, О.М. Михальченко, О.М. Литвинов, В.Ф. Оболенцев, Н.В. Сметаніна, В.М. Трепак, А.С. Політова, А.С., М.І. Хавронюк, В.І. Шакун та ін.

Невирішені раніше проблеми. Поведінка всередині будь якої галузі, а саме її підвищення є найважливішим елементом відновлення довіри та підтримки сталого розвитку в майбутньому. До останніх років не приділялося достатньо уваги питанням запровадження вітчизняним бізнесом вже давно існуючих у світі культурних складових ведення ділової активності для можливості запобігання появі корупційних ризиків та корупційних правопорушень чи правопорушенням, пов'язаних із корупцією. Мета статті полягає у дослідженні стандартів етичної поведінки бізнесу в умовах пандемії як одного із превентивних елементів боротьби із корупцією в приватному секторі.

Виклад основного матеріалу. Не піддається сумнівам, що злочинність значно «виграє» в період економічних криз або хаотичних ситуацій, пов'язаних із світовими потрясіннями. На сьогодні ми маємо ситуацію епідеміологічної світової загрози, що вплинула на всі процеси функціонування суспільства і «потягнула» за собою нестабільність, в першу чергу, в економічній, а також політичній, соціальній, культурній та інших сферах. За даними Світового банку пандемія COVID-19 поширюється із загрозливою швидкістю, заразивши мільйони людей і практично зупинивши економічну діяльність, оскільки країни ввели жорсткі обмеження на пересування, щоб зупинити поширення вірусу. Від проблем здоров'я і зростання людських жертв економічний збиток вже очевидний і являє собою найбільший економічний шок, який світ зазнав за останні десятиліття [1]. Важкі фінансові умови та пристосування до нових «реалій» ведуть до значних фінансових витрат. Зниження ділової активності, обмеженість потоку капіталів, скорочення грошових переказів створюють умови для зросту економічних злочинів, в тому числі корупційних у приватній сфері. Що в свою чергу негативно позначається на соціальній і культурній політиці підприємств, якою охоплюються програми і заходи спрямовані на вирішення найбільш актуальних питань в цих сферах, поліпшення умов праці, забезпечення соціального захисту, соціального розвитку, відповідальності, доброчесності

Корупція як дія направлена на отримання неправомірної вигоди, спрямованої на отримання прибутку або інших переваг визначається індивідуальною або організаційною поведінкою і цим зводить нанівець важливість культурних аспектів [2, с. 243], особливо в умовах пандемії. Тому наявність культурних складових стає критичним фактором в протидії корупції і спонукає до розробки і впровадження основ корпоративної етики і доброчесності як необхідного елементу корпоративного управління. Зважаючи на невідомість строків закінчення пандемії та зміни умов ведення бізнесу потрібні нові концептуальні етичні стандарти для поліпшення ділового клімату, а також подальші дослідження вже існуючих, практично застосовуваних основ корпоративної етики. Активна популяризація доброчесності, як невід'ємної частини ведення бізнесу. Це сприятиме зниженню у довгостроковій перспективі тиску на державні органи у напрямку боротьби з корупцією у приватному секторі.

Нині люди стикаються з обмеженнями або більш жорсткими умовами соціального дистанціювання, що неминуче призводить до появи «нових» патернів співіснування. Тому при наданні підтримки у виді роз'яснень та рекомендацій в умовах економічної нестабільності у зв'язку із епідеміологічними заходами регулюючими, правоохоронними, наглядовими та іншими органами, а також не урядовими організаціями юридичним особам приватного сектору в питаннях правильного застосування норм антикорупційного міжнародного і національного законодавства треба торкатися і етичних питань.

Визнання проблеми високого показника рівня толерування корупції у приватному секторі на державному рівні спонукає до досягнення певних цілей у сфері їх запобігання і щодо етичних аспектів. Так відповідно до Проекту Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки розробленого НЗК щодо запобігання корупції у приватному секторі очікують такі стратегічні результати: 1) прийняття закону про установу бізнес-омбудсмена, спрямований на посилення ролі цієї інституції в питаннях забезпечення законних інтересів бізнесу у органах державної влади, в тому числі шляхом розширення її повноважень; 2) внесення змін до законодавства, які запроваджують стимулювання приватного сектора для підвищення добропорядності ведення бізнесу; 3) налагодження постійної та ефективної співпраці бізнес-середовища між органами державної влади, Радою бізнес-омбудсмена та Всеукраїнською Мережею Доброчесності та Комплаєнсу з питань забезпечення законних інтересів бізнесу у органах державної влади, просування ідеї етичного та відповідального ведення бізнесу; 4) надання методичної допомоги суб'єктам господарювання приватного права щодо виявлення у своїй діяльності корупційних ризиків, а також розробки та реалізації антикорупційних програм; 5) забезпечення сприяння юридичним особам приватного права у розробці та вдосконаленні кодексів поведінки, що охоплюють питання провідних практик у сфері доброчесного корпоративного управління, за участі бізнес-середовища[3].

Як бачимо, усвідомлення ефективності симбіозу правової та культурної складових у приватній сфері щодо запобігання корупції на сьогодні вже має і певне нормативне закріплення і визнання. Культура ведення бізнесу, в першу чергу, залежить від культурних особливостей^ людей, їх ментальних властивостей і переконань. Бізнес базується на механізмах, здійснюють і управляють якими люди. А люди потрапляють під вплив тих культур, у яких вони працюють, у яких народилися і виросли. Через те, від самого суб'єкта приватної сфери або власника, рівня його ділової культури, методів роботи залежить запровадження певних стандартів ведення бізнесу і, втому числі, ефективність антикорупційного комплаєнсу [2, с. 243]. Слід зазначити, що у західній практиці підприємницької діяльності якщо компанії не дотримуються необхідних етичних та корпоративних правил або дозволяють втягувати себе в корупцію, вони стикаються з негативними правовими і комерційними наслідками, які відображені у одному із базових інструментів у сфері протидії корупційним проявам і формування культури відповідальності і чесності у приватному секторі є система менеджменту протидії корупції (СМПК) ISO 37001:2016, яка складається з міжнародно-визнаних та узгоджених вимог щодо урегулювання питань запобігання корупції і запровадження ефективного комплаєнсу. Зокрема, не запобігання корупції може привести до введення правових санкцій щодо компанії та / або корумпованого співробітника (штраф, ув'язнення), комерційним обмеженням (внесення до чорного списку, заборона на участь у державних торгах), крім того у таких компаній виникають репутаційні втрати, які, в кінцевому підсумку, знижують загальну прибутковість бізнесу[4]. Виходячи з вищесказаного встановлено, що боротьба з корупцією сучасними корпоративними методами має стратегічне значення для бізнесу [5].

Для більш повного розкриття зазначеної проблеми, вважається доцільним навести визначення найважливіших для розкриття даної теми понять, а саме «доброчесність», «етика бізнесу» та «корпоративна етика». Доброчесність це глибока категорія, яка включає всі сторони моральності та, по суті, є трансформацією добра в професійну етичну сферу. І характеризується згідно тлумачному словнику української мови як «висока моральна чистота, чесність» [6, с. 308].

Досліджуючи питання етики та доброчесності суддів, фахівці Громадської ради доброчесності України дійшли висновку, що доброчесність охоплює такі категорії, як «добро» і «чесність». Як етична категорія чеснота (доброчесність) позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості [7]. Розбудова доброчесності має ширше значення за антикорупцію. Це універсальне явище, поєднане з прозорістю, підзвітністю, професіоналізмом, етикою, цінностями, правами людини, гендерною рівністю та ін. Політика системного навчання та успішної практики є необхідним для перетворення антикорупційних інструментів на культуру доброчесності [8, с. 27].

Тому доброчесність, як моральна категорія етики, на сьогодні, є одним із дієвих напрямків забезпечення боротьби з явищем корупції особливо в умовах пандемії у різних сферах суспільного життя, у державних органах, судочинстві, науці і освіті, безпеки і оборони, бізнесі та ін. Що підтверджується низкою нормативно-правових актів, правил і рекомендацій. Поняття етики та доброчесності в Україні перш за все використовується саме у публічних правових відносинах. Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 р. доброчесністю визнається спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень. В освітній сфері використовується термін академічної доброчесності. У ЗУ «Про освіту» № 2145-VIII від 05.09.2017 р. та ЗУ «Про вищу світу» № 1556-VII від 01.07.2014 р. під нею (академічною доброчесністю) розуміють сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. У Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик менеджменту у банках України затверджених Постановою Національного банку України від 02.08.2004 № 361 дається поняття Кодексу етики у банківський сфері, для поширення у банківських установах єдиного розуміння корпоративної культури щодо управління ризиками. Міністерством оборони України було створено Тренувальний та навчальний центр з виховання доброчесності на базі Національного університету оборони України. На сьогодні офіційно затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, Кодекс етичної поведінки працівників Національного агентства з питань запобігання корупції, Кодекс етики працівників підрозділів внутрішнього аудиту Міністерства фінансів України, Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства юстиції України та його територіальних органів, Правил етичної поведінки поліцейських, Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, Правил етичної поведінки працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління та ін. Відтак питання етики суддів регулюється Кодексом суддівської етики, Законом України «Про судоустрій і статус суддів». На практиці вирішення питань, пов'язаних із етичними приписами суддів, охоплюються повноваженнями Громадської ради доброчесності, основним завданням якої відповідно до статті 87 Закону є сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання [9].

Однак питання етики та доброчесності саме в приватному праві в нашій державі досі не врегульовані ані на законодавчому рівні та хіба в практичному вимірі. Звідси постає необхідність у розгляді відповідних питань з урахуванням позитивних міжнародних напрацювань у цій сфері. У міжнародному праві поняття доброчесності використовується як синонім законності у бізнесі. Чисті, ефективні та конкурентоспроможні компанії допомагають забезпечити здоровіші ринкові відносини та підвищити довіру інвесторів. Уряди можуть сприяти підвищенню доброчесності у бізнес-секторі, заохочуючи компанії до посилення внутрішнього контролю, дотримання етики та протидії корупції; створення надійних систем корпоративного управління; забезпечення їх транснаціональних підприємств відповідально та прозоро виконувати свої ділові операції; забезпечення належної ретельності; усвідомлення ризиків; і, працюючи з урядами в країні та за кордоном, конкуруючи справедливо та відкрито [10].

Корупція це глобальна біда, яка покладає витрати на людські страждання, що значно перевищують гроші, втрачені на хабарництві, розкраданні чи шахрайстві. Підроблені медичні препарати в кращому випадку не приносять користі, а в гіршому можуть вбити; мости, побудовані з нестандартних матеріалів, у кращому випадку коштують більше для обслуговування та ремонту, а в гіршому випадку можуть руйнуватися, травмувати та вбивати людей.

«Етика бізнесу в широкому сенсі це сукупність етичних принципів і норм, якими повинна керуватися діяльність організацій та їх членів у сфері управління і підприємництва [11, с. 45]. Етика бізнесу є вивченням відповідності моральних норм людини діяльності і цілям ділової організації. За умов історичних змін в організації сучасного ділового світу етика бізнесу стає важливою складовою культури підприємництва та механізмом дієвого управління ризиками підприємства, у тому числі ризиками порушення законодавства, тобто комплаєнсу.

Відомо, що етика бізнесу як спеціальна етика містить у своєму визначенні описову і нормативну частини. З одного боку, вона відбиває прояв загальних принципів моралі у спеціалізованій сфері людської діяльності, фіксує і описує специфіку цього прояву. З іншого виступає своєрідним зведенням моральних вимог нормативів, за допомогою яких слід вирішувати конкретні проблеми, постійно супроводжуючі професійну діяльність бізнесмена. Бізнес-етика, відтак, виконує як суто теоретичну функцію, так і практичну (праксеологічну) функцію, будучи системою етичних орієнтирів у підприємницькій справі [12]. Корпоративна етика, на відміну від універсальної, обумовлена особливостями діяльності і цілями даної організації, а також стереотипами поведінки, що історично склалися в даній організації. Вона є частиною ширшої, нормативної, системи, так званої корпоративної культури. Вона охоплює явища різних порядків: етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організацій у цілому; моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль; моральний клімат в організації; зразки моральної поведінки; норми ділового етикету [11, с. 46]. Таким чином, корпоративна етика це дотримання етичних норм, а також правил поведінки, встановленими всередині будь-якої компанії для того, щоб не допустити обмеження інших інтересів, правильно організувати колективну діяльність, створити правильний мікроклімат усередині колективу, організації, фірми і т.д. [13, с. 225].

Ділова етика (або корпоративна етика) є формою прикладної або професійної етики, яка розглядає етичні принципи і моральні або етичні проблеми, які можуть виникнути у бізнес-середовищі. Ці норми, цінності, етичні і неетичні практики є принципами, які керують бізнесом. У розрізі юридичної сили етичні принципи поділяються на правові та корпоративні. Перші закріплені в Конституції та законах України і визначають обов'язок неухильного дотримання етичних норм у сфері професійної діяльності. У свою чергу друга група принципів міститься у сукупності правил поведінки так званому Кодексі етики, або Корпоративному кодексі, затвердженому у компанії чи органі державної влади. Цей документ регламентує положення щодо заборони, процедури та ідеалів (стандартів) професійної діяльності [14]. Його завданням (корпоративного кодексу) є не вирішення етичних проблем групи професіоналів, а встановлення пріоритетів розвитку організації та узгодження інтересів різних професійних груп [15, с. 104], що звужує коло виникнення конфліктів інтересів і унеможливлює вчинення сталих корупційних практик.

Корпоративним кодексом компанії називають повний перелік корпоративних правил, загальних цілей і цінностей. Цей документ визначає індивідуальні для кожної компанії місію, цінності та прийнятні для усіх працівників стандарти поведінки. Також в даному документі фіксуються принципи та основні підходи до взаємодії між працівниками, клієнтами, конкурентами, органами державної влади, правоохоронними органами, засобами масової інформації, політичними та громадськими організаціями.

Надзвичайно важливо зафіксувати чітку позицію компанії щодо недопустимості корупційних проявів, запобігання конфліктам інтересів, дискримінації працівників чи клієнтів та інших питань, пов'язаних із забезпеченням контролю за дотриманням встановлених норм (комплаєнс). При визначенні етичних цінностей доцільно врахувати особливості діяльності компанії, ринкові стандарти та наявні ризики. Якщо певні традиційні цінності компанія фактично сповідує впродовж тривалого проміжку часу, важливо їх зафіксувати для надання таким цінностям офіційного статусу.

Надзвичайно важливо періодично доводити до працівників позицію вищого керівництва щодо обов'язкового дотримання вимог Кодексу корпоративної етики для попередження комплаєнс-ризиків в діяльності компанії. Процедури контролю за дотриманням вимог Кодексу етики чи періодичного перегляду таких вимог можуть виконуватись працівником чи підрозділом, які мають високий рівень довіри співробітників, або ж створеним для таких цілей колегіальним органом.

Перед запровадженням процедур контролю за дотриманням Кодексу етики потрібно провести відповідне навчання усіх працівників. Ефективним є колективне вивчення практичних ситуацій, що виникали у взаємовідносинах працівників компанії чи інших учасників ринку. Також може практикуватись залучення до навчання зовнішніх консультантів чи працівників різних підрозділів компанії. Окремі компанії практикують навчання не лише своїх працівників, а й основних контрагентів, висуваючи умовою співпраці прийняття партнерами визначених компанією цінностей та правил поведінки. У цьому контексті становить інтерес і західна практика протидії корупції з використанням неправових засобів, зокрема, йдеться про програми антикорупційного навчання співробітників корпоративних структур [16].

Конкретний зміст і періодичність навчання ґрунтується на оцінці корупційних ризиків, які є індивідуальними для кожної компанії, що дає можливість створювати індивідуальні корпоративні антикорупційні програми навчання. З метою посилення впливу на співробітників компаній навчання може бути організовано в особливих випадках або з особливих приводів, таким як кризові ситуації (в умовах всесвітньої пандемії). Навчальні семінари повинні бути документально зафіксовані з тим, щоб забезпечити можливість оцінки їх ефективності. Належні навчальні документи і записи дозволять компанії найкращим чином захистити себе у випадках звинувачення в корупції, включаючи процедури, пов'язані з відповідальністю за кримінальні правопорушення, вчинені керівниками і працівниками компанії.

Використання принципів доброчесності та норм етики ділових відносин у бізнесі впливає на: регулювання відносин між економічними суб'єктами ринку на підставі виконання договірних зобов'язань та дотримання права (виконання сторонами контрактних зобов'язань, покриття збитків партнеру в разі заподіяння шкоди, запобігання порушень ділової практики й вільної конкуренції та ін.); культуру ділового партнерства, що базується на довірі, добропорядності, чесності, вмінні тримати своє слово, виключенні обману, безвідповідальності, зловживань довірою партнера, а також забезпеченні етичного ставлення підприємця до своїх працівників [17]. Кодекс корпоративної етики має визначати індивідуальні для кожної компанії принципи та підходи до правил і стандартів поведінки усіх її працівників. Ефект від запровадження етичних стандартів наступає тоді, коли працівники усвідомлюють свою особисту відповідальність за успіх компанії та сповідують її цінності. Досягнення такого результати потребує певного часу та зусиль, направлених на впровадження навчальних та контрольних процедур. Позитивні результати від впровадження вимог Кодексу корпоративної етики стануть відчутними не лише для працівників компанії, а й для її клієнтів та партнерів. Кодекс не повинен перетворюватись на формальний набір правил поведінки в межах компанії, а стати зобов'язанням кожного працівника діяти з дотриманням визначених етичних стандартів. Розробка та впровадження цього документа дозволить досягнути таких ключових цілей: зміцнити ділову репутацію компанії; забезпечити баланс між інтересами компанії, її власників, працівників та клієнтів; запобігти неприйнятній поведінці та порушенням; розвинути корпоративну культуру серед працівників; встановити контроль за дотриманням принципів доброчесності; отримати переваги при співпраці з міжнародними бізнес-партнерами і фінансовими інституціями.

Так як з метою уникнення розповсюдження масовим захворюванням населення в умовах пандемії в Україні відбувається перерозподіл фінансування та скорочується бюджет державних послуг, це впливає на якість фінансових розслідувань, що проводяться поліцією, а також здатність регулюючих органів здійснювати ефективний фінансовий нагляд. У такі часи основна увага, природно, приділяється громадській безпеці, що дозволяє процвітати фінансовим злочинам. Що стосується приватного сектора, то скорочення бюджету неминуче позначиться на дотриманні законодавства. Очікується, що фінансові організації будуть зосереджені на підтримці свого бізнесу у короткостроковій перспективі, та ігнорувати репутаційні та інші дострокові ризики [14]. Беручі до уваги триваючі карантинні обмеження, державні органи не можуть повноцінно здійснювати свої функції. Так, у провідному органі державної влади який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику НАБУ визнають, що пандемія ускладнила проведення слідчих дій. За час карантинних обмежень ускладнився та суттєво сповільнився процес проведення експертиз і вилучення документів, оскільки всі підприємства та установи вимушено обмежили кількість працівників на робочому місці [19].

Висновки

Наразі, необхідне прийняття Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки розробленого НЗК та продуктивна реалізація з боку державних інституцій запланованої політики просунення «ідей» доброчесності та етичних корпоративних стандартів в приватній сфері, таких як розробка для суб'єктів приватного сектору базових програм для підвищення доброчесності, Типових Кодексів з етичної поведінки, правил етичного ведення бізнесу, спеціальних фреймворків управління, у тому числі корупційними, ризиками, антикорупційних програм навчання персоналу, створення підприємницьких об'єднань, рекомендацій із запровадження культурних політик, організації заходів для керівників юридичних осіб приватного сектору спрямованих на роз'яснення переваг запровадження етичних правил, необхідності їх оцінки і контролю та ін. Бо якщо в секторі публічності державою у різних сферах декламуються, запроваджуються та регулюються питання доброчесної поведінки, як ефективного інструменту запобігання корупційним проявам, то для бізнес-сектору не має типових рекомендаційних засад, що на нашу думку, є пробілом, адже визначення основ доброчесних відносин в цій сфері тільки сприятиме як викоріненню корупційних проявів та і їх превенції.

доброчесність корпоративний етика пандемія

Список використаних джерел

1. The Global Economic Outlook During the COVID-19 Pandemic: A Changed World. JUNE 8, 2020. The World bank. URL: https://www.worldbank.org/en/news/feature/2020/06/08/ the-global-economic-outlook-during-the-covid-19-pandemic-a-changed-world.

2. Новіков О. В., Панова С. В. Бізнес-культура як захід запобігання корупції у приватному секторі. Актуальні проблеми протидії злочинності : матеріали наук. конф. за результатами роботи фахівців НДІ вивч. проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса НАПрН України за фундаментал. темами у 2019 р. (м. Харків, 23 груд. 2019 р.) / редкол.: В. С. Батиргареєва, В. І. Борисов, Д. П. Євтєєва та ін. Харків : Право, 2019. С. 241244.

3. Антикорупційна стратегія на 2020-2024 роки (Проект для публічного обговорення) Київ 2020. НАЗК.

4. Luda Ixtacuy, Julian Prieto, Monica Wills Anti-corruption revolutions: when civil society steps in. European Research Centre for Anti-Corruption and State-Building. URL: https://www. againstcorruption.eu/wp-content/uploads/2014/12/ERCAS_-WP44.pdf.

5. G. Vermeulen. European Union's measures to combat fraud and corruption in order to break the link between European Union's funding and organized crime.

6. Доброчесність. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с.

7. Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики : Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 388-389. URL: http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/11783/contents.

8. Самооцінка стану виконання програми розбудови доброчесності. Звіт за результатами експертного аналізу в Україні (складова платформи оборонних реформ НАТО, створеної у 2007 році на підтримку Плану дій Партнерства з розбудови оборонних інституцій, затвердженого на Саміті в Стамбулі у 2004 році). Міністерство оборони України.

9. Про Громадську раду доброчесності. Громадська рада доброчесності.

10. Anti-corruption & integrity hub.

11. Шавкун І. Г. Методологічні проблеми концепції етичної компанії в бізнесі / І. Г. Шавкун // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2009. Вип. 39. С. 44-54.

12. Де Джордж Р.Т. Деловая этика. Учебный курс для колледжей и университетов. Пер. с англ. Р.И. Столпера.М.: Прогресс ИД Ринол Классик, 2003. 736 с.

13. Красницька Г.М. Корпоративна етика в сучасній організації. Гілея: науковий вісник. 2015. Вип. 102 С. 223-226.

14. Що розуміти під професійною етикою та доброчесністю в контексті кваліфікаційного оцінювання суддів? URL: https://zib.com.ua/ua/125930-scho_rozumiti_pid_profesiynoyu_ etikoyu_ta_dobrochesnistyu_v_.html.

15. Мартиненко О.А. Корпоративна етика як превентивний фактор правопорушень в ОВС України. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2004. Вип.28. С. 102104.

16. Dzuiba A., Symkina A.. Prevention of corruption in the sphere of private economy: international standards and practice of their implementation/ Social and legal aspects of the development of civil society institutions: collective monograph. Warsaw: BMT Erida Sp.z.o.o., 2019. Part 1. Pp. 264-277.

17. Луков В. Этика бизнеса. Международная жизнь. 2004. Вип. 1. С. 77-85.

18. Shaffer, Y. 2020. COVID-19: New and Old Money Laundering Risks. ACAMS Today. URL: https://www.acamstoday.org/covid-19-new-and-old-money-laundering-risks/

19. Звіт: перше півріччя 2020 року НАБУ Національне антикорупційне бюро України.

Размещено на Allbest.ru