Деякі аспекти протидії корупції юридичними особами приватного права: кримінологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru

Деякі аспекти протидії корупції юридичними особами приватного права: кримінологічний аналіз

Трепак В.М., кандидат юридичних наук

У статті аналізуються питання, які стосуються формування ефективної протидії корупції зі сторони ділового середовища в Україні.

Відзначається, що проблема протидії корупції для нашої країни уже впродовж багатьох років залишається центральною, що для держави з перехідною соціально-економічною і політичною системою є хоча й закономірним, проте великим викликом. Зважаючи на це, питання пошуку ефективних засобів запобігання корупції набуває особливої актуальності.

У статті автор зазначає про важливість поділу приватної та публічної корупції, охарактеризовано їх відмінності. Вказано та охарактеризовано законодавчі положення, які регулюють питання антикорупційних заходи в приватному секторі, зокрема Антикорупційна стратегія на 2015-2017 роки та Державна програма щодо її реалізації. Звертається увага, що представники бізнес- середовища почасти не усвідомлюють реальних негативних наслідків толерантного відношення до корупції в своїх лавах, а також того факту, що подолання публічної корупції неможливе без активної протидії їй у приватному секторі.

Відзначається, що питання протидії корупції в приватному середовищі є новими не тільки для України, а й для прогресивних зарубіжних країн. Наводяться приклади зарубіжної практики запобігання корупції в бізнес сфері, зокрема законодавчі положення з регулювання цих питань, а також інші практики доброчесності та прозорості представників приватної сфери (в тому числі використання «комплаєнс-систем»). Охарактеризовано положення антикорупційні програми юридичних осіб, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

В роботі зазначено, що поширення інформації та належна роз'яснювальна робота зі сторони органів державної влади сприятиме ефективності протидії корупції зі сторони приватного сектору, а дотримання верховенства права, передбачуваності та стабільності законодавства, дасть можливість запроваджувати стабільні управлінські практики. Відзначається потреба посилення антикорупційної ролі Ради бізнес-омбудсмана у справі посилання протидії корупції у приватному секторі.

Ключові слова: корупція, корупція в приватній сфері, приватний сектор, протидія корупції, юридичні особи приватного права, кримінологічне дослідження корупції, корупційна злочинність.

CRIMINOLOGICAL ANALYSIS OF SOME ASPECTS OF COMBATING CORRUPTION BY LEGAL ENTITIES OF PRIVATE LAW

This article analyzes the issues relating to the formation of effective counteraction of corruption on the part of the business environment in Ukraine. It is noted that the problem of combating corruption for our country for many years remains central, which for a state with a transitional socio-economic and political system is a great challenge, but although is natural. In view of this, the issue of finding effective means of preventing corruption becomes especially relevant. Therefore, the issue of finding effective means of preventing corruption becomes especially relevant. In the article the author notes the importance of the division of private and public corruption and also describes their differences. It is indicated and characterized legislation that regulates the issues of anti-corruption measures in the private sector, in particular the Anti-Corruption Strategy for 2015-2017 and the State Program for its implementation. It is noted that the business community is partly unaware of the real negative consequences of tolerance of corruption in their ranks, as well as the fact that combating public corruption is impossible without actively counteracting it in the private sector. It is noted that the issues of combating corruption in the private sector are new not only for Ukraine but also for progressive foreign countries. It is given examples of foreign practices for preventing corruption in the business sphere, including legislation to regulate these issues, as well as other practices of integrity and transparency by the private sector (including the use of "compliance systems"). It is described provisions provided by the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" of anticorruption programs of legal entities. It is noted that the distribution of information and proper explanatory work on the part of public authorities will contribute to the effectiveness of the fight against corruption on the part of the private sector. Thus compliance with the rule of law, predictability and stability of legislation will enable stable management practices by business. It is mentioned need to strengthen the anticorruption role of the Business Ombudsman Council in combating against corruption in the private sector.

Key words: corruption, corruption in the private sphere, private sector, combating corruption, legal entities of private law, criminological research of corruption, corruption crime.

1. Постановка проблеми

За даними досліджень, проведених в Інституті Світового банку (WBI), понад 1 трильйон доларів США (1000 мільярдів доларів США) - це приблизна цифра, яка дає лише загальне уявлення про те, скільки хабарів виплачується у всьому світі, як в багатих, так і в країнах, що розвиваються. Вищевказана сума розрахована з використанням економічних даних за 20012002 роки, на той час порівнюється з оціночним розміром світової економіки трохи більше, ніж 30 трильйонів доларів США [6]. Хоча певні експерти в корупційній сфері [3] вказують на доволі оціночні та не підтверджені реальними даними заяви Світового банку щодо сум хабарів. Корупційні дії природно є таємними, а відтак й складними до підрахунку їх розміру, поширеності та наслідків. Однак це не применшує нищівного впливу корупції на життя кожної людини. Особливо це стосується країн, що розвиваються, до яких належить Україна.

Більш сучасні дослідження вказують на все зростаючу суму корупції в світовому масштабі. Всесвітній економічний форум звертає увагу на те, що корупція оцінюється більше ніж у 2.6 трильйонів доларів США в рік, що становить приблизно п'ять відсотків світового валового внутрішнього продукту (ВВП) [5].

Традиційно корупція розуміється як зловживання службовим становищем/довірою для особистої вигоди. Виділяють дві сфери в яких проявляється корупція - публічна та приватна. Корупція в публічному секторі управління та корупція в приватному секторі характеризуються суттєвими відмінностями, які в підсумку виражаються в спричиненні різних за рівнем небезпеки наслідків (корупція в публічному секторі управління є значно небезпечнішою). Головною відмінністю між ними є те, що лише посягання з боку публічних службовців призводять до послаблення державної влади, влади місцевого самоврядування або встановленого законодавством порядку здійснення інших публічних функцій у юридичних особах публічного права [13, с. 161]. Саме тому ризики «приватної корупції» часто недооцінюються. Але той факт, що остання несе непрямі загрози для суспільства, які, до того ж, настають лише в довгостроковій перспективі, не дозволяє ігнорувати існування такого виду корупції та зумовлює потребу у виробленні системних заходів протидії їй.

Крім того, корупція в приватному секторі не знаходить належної уваги в сучасній кримінології, незважаючи на її загрозливі наслідки для українського суспільства та держави. Відтак метою цієї статті є спроба наукового кримінологічного аналізу деяких проблем протидії корупції юридичними особами приватного права.

2. Виклад основного матеріалу

Констатуємо, що, незважаючи на певні суперечливі моменти, в Україні закріплено законодавчі положення з приводу протидії корупції в приватній сфері, ратифіковано міжнародно-правові акти, які стосуються протидії корупції, розроблено спеціальні антикорупційні програми для бізнесу тощо.

Крім того, варто пригадати, що антикорупційні заходи в приватному секторі були передбачені і Засадами державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційній стратегії) на 2014-2017 роки [16]. Тут серед причин корупції в приватному секторі вказувалося: фактичне зрощення бізнесу та влади, що призводить до використання політичного впливу для ведення бізнесу, незаконного лобіювання ухвалення законів та інших нормативно-правових актів тощо; умови ведення бізнесу створюють підґрунтя для існування корупційної практики (нестабільне та недосконале законодавство, незаконне лобіювання певних бізнес-інтересів, ускладнені процедури регулювання підприємницької діяльності, корумповані контролюючі органи та судова система). Постановленою метою Стратегії було усунення корупційних передумов ведення бізнесу, формування сприятливого для відмови від корупційної практики бізнес-клімату та нетолерантного ставлення бізнесу до корупції [16].

Однак варто звернути увагу на кількість та якість пропонованих дій з метою реалізації поставлених цілей Антикорупційної програми в Державній програмі щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. [9]. Згідно із вказаною програмою, заходів запобігання корупції у приватному секторі всього лише п'ять, більшість із яких не відображають глибокого розуміння проблеми корупції в цій сфері та її системного впливу на публічну корупцію, а відтак потенційно не спроможні ефективно протидіяти їй.

Схожа проблема стосується і представників бізнес- середовища. Лише 11 листопада 2016 року відбулась перша в Україні міжнародна конференція про шляхи боротьби з корупцією в приватному секторі: «Антикорупційний комплаєнс в бізнесі: міжнародний досвід та українська практика» [17]. До того часу подібні заходи фактично не проводились. Це пояснюється специфічним відношенням бізнесу до проблем корупції.

З одного боку підприємці розуміють необхідність змін з метою подолання корупції у приватному секторі, вважають запропоновані законодавчі заходи дієвими, а з іншого - високий рівень толерантності до корупції, її функціональне значення для бізнесу. У зв'язку з цим, основними ризиками для впровадження антикорупційних заходів у приватному секторі є ставлення підприємців до корупції і впевненість у тому, що такі заходи позитивно впливають на розвиток їхнього бізнесу - дозволяють виживати у важкій конкурентній боротьбі [11, с. 33].

Причин такого неврахування загроз «приватної корупції» чимало, деякі з них можна віднайти в спотворенні окремих лібертаріанських теорій, яке взагалі веде до протилежних висновків. Досліджуючи корупцію крізь призму відношення держави та суспільства, ці «лібертаріанці» пояснюють її існування як «намагання приватних структур більш ефективно вирішувати свої ділові питання як у відносинах із приватними партнерами, так і з органами державної влади. Оскільки держава подекуди перебільшує свій регуляторний вплив на всі процеси, що відбуваються в суспільстві (економічні, політичні тощо), а відтак сповільнює його розвиток та спотворює конкурентне середовище. Відтак, бізнес змушений використовувати не завжди законні методи з метою відновлення законів «вільного ринку» [4].

Дискусійність такого підходу не викликає сумнівів, особливо враховуючи, що лібертаріанці намагаються обґрунтувати вибіркову необхідність за певних обставин ігнорувати приписи законодавства, вважаючи їх неефективними. Однак аналітичні та соціологічні дослідження експертів, в тому числі й Національного агентства запобігання корупції [11] дещо підтверджують погляди лібертаріанців.

Тобто бізнес подекуди не усвідомлює реальних негативних наслідків толерантного відношення до корупції в своїх лавах, а також того факту, що подолання публічної корупції (що на думку самого ж бізнесу є негативним явищем) неможливе без активної протидії їй у приватному секторі. В тому числі, з ініціативи самого бізнес-середовища. Треба також розуміти, що приведення національного антикорупційного законодавства у приватній сфері до визначених міжнародних стандартів справа складна. Це пов'язано із багатьма чинниками, серед яких - фактичне посилення корупції в приватній сфері лише на початку 21 століття та відсутність досвіду боротьби з нею

Зауважимо, що формування ефективного антикорупційного законодавства у сфері приватного сектору є досить новим завданням і для розвинутих демократій. Навіть прогресивна Швейцарія, яка запровадила загальні антикорупційні приписи про корупційну поведінку в приватному секторі у своєму національному законодавстві ще у 2006 р., не змогла якісно реалізувати їх на практиці. Зважаючи на це, швейцарська влада у 2016 р. змінила свій підхід, запропонувавши більш конкретні та суворі норми про покарання за хабарництво (активне та пасивне) у приватному секторі, які було включено до Кримінального Кодексу Швейцарії (ст. 322) [1]. Це надало правоохоронним органам додаткові можливості для належного реагування на випадки корупційної поведінки у приватній сфері.

Один із підходів до вирішення цього питання є зобов'язання юридичної особи здійснювати заходи щодо запобігання вчиненню її працівниками корупційних діянь, усунення умов, які прямо чи опосередковано стимулюють (провокують) працівників діяти у корупційний спосіб у власних інтересах чи навіть на користь компанії. Саме такий підхід використовує один із найпрогресивніших на сьогодні актів національного антикорупційного законодавства - Закон про боротьбу з хабарництвом, ухвалений у Великобританії у 2010 р. (Bribery Act) [10].

Цим Законом (ст. 7), зокрема, передбачено відповідальність за «нездатність комерційної організації попередити хабарництво»: для притягнення до відповідальності юридичної особи достатньо факту надання будь-якою пов'язаною з організацією особою хабара іншій особі з метою отримати на користь організації право на здійснення або продовження комерційної діяльності чи отримати на користь компанії право на отримання або збереження переваги у комерційній діяльності [10].

Модель, яку обрала Україна, базується на усіченій «ідентифікаційній теорії» - юридична особа несе відповідальність за дії уповноважених юридичною особою фізичних осіб. При цьому, змінами від 13 травня 2014 р. врегульовано питання відповідальності за відсутність належного контролю з боку уповноважених осіб юридичної особи, що призвело до вчинення корупційного правопорушення (частина друга статті 18 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією) [8, c. 8].

Міжнародним співтовариством напрацьовані конкретні засоби протидії корупції саме у приватній сфері. До таких варто віднести «комплаєнс-системи» та запровадження антикорупційних стандартів. Наприклад, Міжнародною організацією за стандартизацію (ISO) було розроблено антикорупційну систему управління (менеджменту) 37001 [2]. Ця система призначена для того, щоб допомогти організаціям запровадити антикорупційну систему управління або посилити антикорупційний контроль. Це вимагає здійснення низки заходів, таких як: прийняття політики боротьби з хабарництвом, призначення особи для нагляду за дотриманням цієї політики, перевірки та підготовки працівників, проведення оцінки ризиків у проектах та бізнес-партнерах, здійснення фінансового і комерційного контролю та запровадження процедур звітування і розслідування. Вказана система управління розроблена на основі інших систем управління ISO, а тому відповідає світовим практикам управління та використовується у таких випадках: для боротьби з корупцією щодо організації, її персоналу або ділових партнерів для вигоди третіх осіб, або для боротьби з корупцією зі сторони організації, її персоналу або ділових партнерів, яка спрямована на отримання вигоди самою організацією [2].

Відповідно до ст. 62 Закону «Про запобігання корупції» антикорупційною програмою юридичної особи є низка правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Антикорупційна програма затверджується після її обговорення з працівниками юридичної особи. Текст антикорупційної програми повинен перебувати у постійному відкритому доступі для працівників юридичної особи. Положення щодо обов'язковості дотримання антикорупційної програми включаються до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою [15].

Типова антикорупційна програма юридичної особи затверджена Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції [18]. У преамбулі Програми вказується, що цією Антикорупційною програмою юридична особа проголошує, що її працівники, посадові особи, керівник і засновники (учасники) у своїй внутрішній діяльності, а також у правовідносинах із діловими партнерами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, керуються принципом «нульової толерантності» до будь-яких проявів корупції і вживатимуть всіх передбачених законодавством заходів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції і пов'язаним з нею діям (практикам).

Незважаючи на те, що закріплена система «комплаєнс» в законі має досить специфічну форму, експерти відзначають, що імплементація Типової антикорупційної програми має удосконалити комплаєнс-політику юридичних осіб, спрямовану на запобігання вчиненню їх працівниками корупційних і пов'язаних з ними правопорушень, на забезпечення відповідності діяльності юридичної особи вимогам антикорупційного законодавства. Ефективне впровадження антикорупційних програм юридичних осіб дасть змогу забезпечити прозорість їхньої діяльності, справедливе і неупереджене виконання працівниками і керівництвом юридичних осіб своїх функціональних обов'язків, що, в свою чергу, дозволить зекономити державні кошти та моніторити їх використання юридичною особою, і стане поштовхом до розвитку економіки держави [7, с. 74].

При цьому особливу увагу варто звернути на те, що інструменти механізму правової протидії корупції, які встановлені для приватного сектору, повинні застосовуватись також до юридичних осіб публічного права, коли вони беруть участь у цивільних відносинах на засадах рівності та не використовують свій публічно-правовий статус і функції. Тому погодимося з тим, що антикорупційне законодавство України потребує вдосконалення в частині нормативного критерію диференціації правового впливу на корупцію [13, с. 165-166].

З огляду на це сподівання покладають на Раду бізнес- омбудсмена, створеній на основі Меморандуму про взаєморозуміння щодо підтримання української антикорупційної ініціативи від 12 травня 2014 р., укладеним між Кабінетом Міністрів України, Європейським банком реконструкції та розвитку, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Американською торгівельною палатою в Україні, Європейською Бізнес Асоціацією, Федерацією роботодавців України, Торгово-промисловою палатою України та Українським союзом промисловців і підприємців [12].

Одним з головних завдань Ради бізнес-омбудсмена є забезпечення прозорості діяльності органів державної влади, сприяння зниженню рівня корупції та запобігання недобросовісній (нечесній) поведінці стосовно суб'єктів підприємництва в Україні, згідно Положення про Раду бізнес-омбудсмена схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 691 [14]. На жаль, норм щодо проведення антикорупційної роботи не затверджено в п. 4 вищевказаного Положення, в якому закріплюються завдання Ради, що спотворює проголошену місію установи із реальними нормативними функціями.

Ще однією проблемою більш ефективної діяльності Ради бізнес-омбудсмена у сфері антикорупційної роботи є її залежність від Кабінету Міністрів України. Так, згідно, п.1 Положення: Рада бізнес-омбудсмена є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України. Натомість необхідність найшвидшого переходу цієї установи в розряд незалежних та діючих на основі саме закону закладена в пп. 1 п. 4 Положення. Так, завданням Ради бізнес-омбудсмана є підготовка під керівництвом сторін Меморандуму пропозицій до законопроекту щодо утворення установи бізнес- омбудсмена та подання його на розгляд Кабінету Міністрів України.

Очевидно, що саме Раду бізнес-омбудсмана варто використати, щоби в сучасних умовах на незалежних засадах допомогти бізнесу зрозуміти важливість протистояння корупції в своїх лавах з метою формування ділової політики, яка відповідає міжнародним стандартам доброчесності та прозорості. Інакше кажучи, Рада мала б стати своєрідним «НАЗК у приватній сфері».

Висновки

Підсумовуючи вищевказане варто зазначити, що зростаючий рівень корупції в світових масштабах вимагає вироблення нових заходів протидії їй як у публічному, так і в приватному секторах. Належна увага зі сторони міжнародних організацій та національних урядів до питань існування корупції в бізнес-середовищі, а також вироблення ефективних засобів боротьби із нею спостерігається лише останні десятиліття. Це пов'язано зокрема із більш гнучкою та ефективною протидією антикорупційним заходам зі сторони бізнесу (ніж зі сторони зацікавлених осіб держави), а також меншою увагою громадськості до приватних структур. Поширеність корупційних практик в ділових стосунках між вітчизняними корпораціями вказує на відсутність розуміння важливості ведення прозорого та доброчесного бізнесу, а також взаємозв'язку і взаємообумовленості корупції в приватній та публічній сферах.

Важливим є поширення інформації серед бізнес- середовища щодо необхідності протидії корупції з відповідною роз'яснювальною роботою - заходи, які Україна має здійснювати відповідно до взятих на себе міжнародних зобов'язань. Це завдання, окрім НАЗК, доцільно покласти на Раду бізнес-омбудсмена, що сприятиме формуванню нової якості ділових відносин та відповідатиме міжнародним стандартам доброчесності та прозорості (транспарентності).

Крім того, одним з головних елементів ефективної протидії корупції в приватному секторі є дотримання верховенства права, передбачуваності та стабільності законодавства, що дає можливість запроваджувати стабільні управлінські практики. Для цього застосування комплаєнс-систем та міжнародних стандартів внутрішнього управління компаніями потребують свого більш активного та широкого запровадження в Україні.

кримінологічний корупція приватний право

Список використаних джерел

1. Criminalizing corruption - New criminal provisions on private bribery. URL: https://www.prager-dreifuss.com/en/newsletter-july- 2016-criminalizing-corruption-new-criminal-provisions-on-private-bribery/.

2. ISO 37001 - Anti-bribery management systems. URL: https://www.iso.org/iso-37001-anti-bribery-management.html/.

3. Matthew Stephenson. Where Does the «$1 Trillion in Annual Bribes» Number Come From? URL: https://globalanticorruptionblog.com/2014/04/22/where-does-the-1-trillion-in-annual-bribes-number-come-from/.

4. Rose-Ackerman S, Palifka B. J. Corruption and Government: Causes, Consequences, and Reform. Cambridge University Press, 2016. 644 p.

5. See Global Agenda Council on Anti-Corruption & Transparency 2012-2014. WORLD ECON. F. URL: http://www.weforum.org/content/global-agenda-council-anti-corruption-2012.

6. The Costs of Corruption. World Bank Institute. URL: http://go.worldbank.org/QNL6544FC0.

7. Альтернативний звіт з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики / М. І. Хавронюк, І. Б. Коліушко, В. П. Тимощук та ін. ; за заг. ред. М. І. Хавронюка. Київ, 2017. 445 с.

8. Відповідальність бізнесу за корупцію. Що варто знати приватному сектору? Методичні рекомендації щодо застосування положень закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання плану дій щодо лібералізації європейським союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» / заг. редакція: Р Рябошапка, О. Хмара. 2014. URL: https://ti-ukraine.org/_publications/vidpovidalnist-biznesu-za-koruptsiyu/.

9. Державна програма щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 20152017 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 265 URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/265-2015- %D0%BF.

10. Закон про боротьбу з хабарництвом, 2010 р. (Великобританія). URL: http://www.legislation.gov.uk/ ukpga/2010/23/contents.

11. Корупція в приватному секторі. Інститут прикладних гуманітарних досліджень, 2012. Офіційний веб-сайт НАЗК. 36 с. URL: https://old.nazk.gov.ua/sites/default/files/docs/nazk_files/doslidzhennya/8.pdf.

12. Меморандум про взаєморозуміння щодо підтримання української антикорупційної ініціативи від 12 травня 2014 року. URL: http://www.ebrd.com/downloads/news/mou-ukraine-aci.pdf.

13. Михайленко Д. Г. Критерії диференціації правового регулювання протидії корупції у публічній та приватній сферах за міжнародними актами. Держава та регіони. Серія: Право. 2018. Вип. 1.(59). С. 161-167.

14. Положення про Раду бізнес-омбудсмена: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 691. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/691-2014-%D0%BF.

15. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/

16. Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки: Закон України від 14.10.2014 № 1699-VII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/314-18.

17. Романська О. Як виглядає боротьба з корупцією у приватному секторі? Національна платформа малого та середнього бізнесу. Листопад 15, 2016. URL: http://platforma-msb.org/yak-vyglyadaye-borotba-z-koruptsiyeyu-u-pryvatnomu-sektori/.

18. Типова антикорупційна програма юридичної особи: Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 2.03.17року № 75. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0326-17.

Размещено на Allbest.ru