Зобов’язання держав щодо захисту прав людини в бізнес-сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зобов'язання держав щодо захисту прав людини в бізнес-сфері

Оніщенко В.В.,

аспірантка кафедри міжнародного і європейського права

юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

У статті проаналізовано положення міжнародно-правових актів універсального і регіонального характеру (Керівні принципи підприємницької діяльності в аспекті прав людини: здійснення рамок Організації Об'єднаних Націй, що стосуються «захисту, дотримання та засобів правового захисту», Рекомендація Комітету Міністрів державам-членам із прав людини і підприємництва тощо) щодо зобов'язань держав захищати права людини від порушень із боку підприємств на їхній території або в межах юрисдикції. Зазначено, що поряд із позивним внеском бізнес-підприємств стосовно дотримання прав і основоположних свобод людини, гарантованих Міжнародною хартією прав людини, який виражається у створенні додаткових робочих місць, сприянні економічному розвитку тощо, їхня діяльність може мати наслідком порушення означених прав. Означене зумовлене низкою причин, серед яких: використання дитячої праці та небезпечних умов праці, порушення недоторканності приватного життя тих, хто користується їхніми послугами, обмеження прав профспілок, здійснення дискримінації стосовно жінок, представників корінних народів, забруднення навколишнього середовища, що, своєю чергою, справляє негативний вплив на здоров'я людей тощо. Вказано, що зобов'язання держав захищати права людини від зловживань із боку підприємств на їхній території або в межах юрисдикції є одним із трьох «стовпів», на яких засновано Керівні принципи підприємницької діяльності в аспекті прав людини: здійснення рамок Організації Об'єднаних Націй, що стосуються «захисту, дотримання та засобів правового захисту». Зазначено, що задля виконання означеного зобов'язання державам варто періодично здійснювати оцінку адекватності відповідних законів й усувати наявні прогалини; забезпечувати, щоб законодавство сприяло дотриманню прав людини підприємствами; вимагати від бізнес-підприємств подання інформації про подолання негативного впливу на права людини тощо. Приділено увагу питанню захисту прав людини в діяльності бізнес-підприємств з урахуванням гендерного фактору, зокрема, акцентовано на недостатньому врахуванні гендерної перспективи в національних планах дій, необхідності розробки національних програм, керівних принципів і передової практики у цій сфері як на національному, так і на міжнародному рівні.

Ключові слова: бізнес, гендерний фактор, міжнародна міжурядова організація, підприємства, права людини.

Obligations of states on human rights protection in the business sphere

Key words: business, gender factor, international intergovernmental organization, enterprises, human rights.

Постановка проблеми

міжнародний право акт

У результаті глобалізації та посилення ролі недержавних учасників важлива увага приділяється питанню зобов'язань держав щодо впливу корпоративного сектора на здійснення прав людини, закріплених міжнародними актами універсального і регіонального рівнів. Функціонування корпоративного сектору в більшості випадків сприяє здійсненню економічних, соціальних і культурних прав, закріплених міжнародними угодами з прав людини, шляхом, зокрема, здійснення внеску до сфери економічного розвитку, створення робочих місць і продуктивних інвестицій. Разом із тим діяльність бізнес-підприємств може справити негативний вплив на дотримання і реалізацію прав людини через використання дитячої праці та небезпечних умов праці, обмеження прав профспілок, здійснення дискримінації стосовно жінок, представників корінних народів тощо. У зв'язку з цим важливого значення набуває обов'язок держав забезпечувати захист і дотримання економічних, соціальних і культурних прав людини в бізнес-сфері. Вищеоз- начене свідчить про актуальність обраної теми дослідження та її значимість для захисту прав людини.

Стан опрацювання. Варто зазначити, що питання зобов'язань держав захищати право людини від порушень із боку бізнес-підприємств досі в українській науці міжнародногопублічного права не досліджувалося. Разом із тим окремі аспекти захисту прав людини були предметом дослідження таких науковців, як: М. Баймуратов, М. Буроменський, О. Київець, М. Микієвич, Т Сироїд, Л. Фоміна та ін. Означені чинники спонукають до дослідження обраної теми.

Мета статті полягає у проведенні аналізу положень міжнародно-правових актів щодо зобов'язань держав захищати права людини в бізнес-сфері.

Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати міжнародно-правові акти універсального і регіонального рівнів щодо зобов'язань держав захищати права людини в бізнес-сфері; приділити увагу питанню дотримання гендерного фактору в аспекті захисту прав людини від порушень із боку бізнес-підприємств.

Виклад основного матеріалу

Сфера бізнесу є важливим джерелом інвестицій та зайнятості, а ринки - ефективним інструментом розподілу дефіцитних ресурсів. Вони представляють собою потужні сили, здатні забезпечити економічне зростання, зменшення бідності та більш суворе дотримання законності, сприяючи тим самим здійсненню низки прав людини [1]. Так, бізнес відіграє важливу роль у сфері реалізації прав людини різними способами, зокрема, шляхом створення можливостей для працевлаштування і розвитку навичок, що можуть допомогти реалізувати право на працю за справедливу винагороду і досягти гідного рівня життя. Внесок бізнесу в державні доходи через оподаткування також підтримує виконання функцій державного управління, наприклад, у галузі охорони здоров'я, освіти і житлового будівництва, які сприяють здійсненню прав людини. Разом із тим у діяльності підприємств можуть порушуватися права людини у зв'язку з використанням примусової праці, здійсненням дискримінації працівників на незаконних підставах, порушенням недоторканності приватного життя тих, хто користується їхніми послугами, або забрудненням навколишнього середовища, що, своєю чергою, завдає шкоду здоров'ю людей [2, с. 11].

Спеціальний представник Генерального секретаря з питання про права людини і транснаціональні корпорації та інші підприємства зазначив у своїй доповіді, що докорінна причина труднощів у відносинах між бізнесом і правами людини криється у викликаних глобалізацією управлінських прогалинах - між розмірами і впливом економічних сил та здатністю суспільства різних країн регулювати створювані ними негативні наслідки. Такі прогалини в управлінні створюють умови, що допускають вчинення протиправних актів компаніями без будь-яких адекватних санкцій або відшкодування шкоди [1].

З огляду на це, скорочення і, зрештою, усунення цих прогалин із метою обмеження негативного впливу на права людини, є глобальним завданням міжнародної спільноти. Важливий крок на шляху до вирішення вищевказаної проблеми було зроблено в 2011 р., коли Рада ООН із прав людини у своїй резолюції 17/4 одноголосно схвалила Керівні принципи підприємницької діяльності в аспекті прав людини: здійснення рамок Організації Об'єднаних Націй, що стосуються «захисту, дотримання та засобів правового захисту» (далі - Керівні принципи). Завдяки підтримці держав-членів, які представляють всі географічні регіони і рівні економічного розвитку, в поєднанні зі схваленням глобальних комерційних структур і професійнихспілок та широкою підтримкою організацій громадянського суспільства Керівні принципи стали авторитетним глобальним орієнтиром на порядку денному щодо підприємницької діяльності і прав людини [3].

Означені Керівні принципи засновані на трьох «стовпах»: всі підприємства зобов'язані дотримуватися прав людини; жертви наділені правом на доступ до ефективних засобів захисту від порушень прав людини, пов'язаних із підприємницькою діяльністю; держави зобов'язані захищати від зловживань із боку підприємств на їхній території або в межах юрисдикції [2, с. 13].

Так, Керівними принципами визначено, що у процесі виконання свого зобов'язання стосовно забезпечення захисту державам варто забезпечувати дотримання законів, мета або наслідки яких полягають у тому, щоб: вимагати від підприємств дотримуватися прав людини і періодично здійснювати оцінку адекватності таких законів й усувати будь-які прогалини; забезпечувати, щоб інші закони і політика, які регулюють заснування та поточну діяльність підприємств, такі як норми корпоративного права, не стримували, а навпаки, сприяли дотриманню прав людини підприємствами; надавати підприємствам ефективні керівні вказівки щодо методів дотримання прав людини в межах їхньої діяльності; заохочувати і, за необхідності, вимагати від підприємств подання інформації про те, яким чином вони усувають спричинений вплив на права людини (принцип 3). При цьому державам рекомендовано вживати «додаткових кроків» у сфері захисту від порушень прав людини з боку підприємств, які перебувають у власності держави або контролюються нею, а також із боку інших суб'єктів, зокрема експортно-кредитнихагентств, які розглядаються як такі, що тісно пов'язані

3 державою (принцип 4) [4].

У коментарі до Керівних принципів зазначено, що згідно з нормами міжнародного права прав людини кожна окрема держава виступає основним носієм зобов'язань, а всі держави в сукупності є гарантами міжнародного режиму дотримання прав людини. Якщо підприємство контролюється державою або коли його дії можна іншим чином приписати державі, порушення прав людини цим підприємством може спричинити порушення міжнародно-правових зобов'язань самої держави. Якщо держави володіють підприємствами або контролюють їх, вони мають у своєму розпорядженні ширші можливості для забезпечення здійснення відповідної політики, законодавства та підзаконних актів, що стосуються дотримання прав людини. З урахуванням цих ризиків державам варто заохочувати, а за необхідності, вимагати забезпечення належного дотримання прав людини як самими установами, так і підприємствами або проектами, які отримують їх підтримку. Вимога забезпечення належної турботи про права людини є доречною в тих випадках, коли характер діяльності підприємства або умови такої діяльності пов'язані з істотним ризиком для прав людини [5, с. 8-9]. Разом із тим варто зазначити, що в положеннях принципу 4 Керівних положень, присвяченого питанню захисту прав людини від порушень із боку державних підприємств, не деталізовано заходи та напрями діяльності держав у цій сфері.

Робоча група з питання про права людини і транснаціональні корпорації та інші підприємства, створена в межах ООН, акцентувала у своїй доповіді на тому, що у своїй практичній діяльності держави та інші суб'єкти загалом приділяють мало уваги наслідкам керівного принципу

4 щодо державних підприємств. Як на національному, так і на міжнародному рівні відчувається брак політичних програм, керівних принципів і передової практики. Існують прогалини в питаннях належного управління та захисту прав. Крім цього, держави значно розходяться в поглядах на те, яких суб'єктів вони вважають державними підприємствами. Робочою групою також було висловлено стурбованість щодо очевидного нерозуміння багатьма державними підприємствами своєї відповідальності за дотримання прав людини та їх недоробок у цій сфері. Дослідження, проведене Інформаційним центром із питань підприємницької діяльності та прав людини щодо право- захисних зобов'язань компаній, показало, що зі 180 компаній, з якими підтримувалися контакти в 2014-2015 рр., державні підприємства виявилися найменш схильними до співпраці. Було документально зафіксовано твердження про порушення прав людини державними підприємствами, що взяли на себе зобов'язання стосовно дотримання прав людини, в державах свого походження або в межах їхньої діяльності за кордоном, включаючи порушення трудового законодавства, спричинення екологічної шкоди, порушення земельних прав, а також залякування правозахисників і наклеп на них [4].

Питанню захисту прав людини в діяльності підприємств із боку держав також приділяється увага на міжнародномурегіональному рівні. Так, Комітетом Міністрів Ради Європи було прийнято Декларацію, яка підтримує Керівні принципи ООН і закликає до їх виконання держави-члени, та Рекомендацію Комітету Міністрів державам-членам із прав людини і підприємництва (CM/Rec(2016)3), спрямовану на сприяння ефективному здійсненню Керівних принципів у регіоні Ради Європи (далі - Рекомендація). Рекомендація та доданий до неї пояснювальний меморандум містять керівні вказівки щодо заходів, які держави мають прийняти для забезпечення ефективності прав людини в діловій сфері і в усіх відповідних сферах державної діяльності, таких як регулювання діяльності компаній, що перебувають у державній власності.

У Рекомендації акцентовано на тому факті, що зобов'язання держав стосовно захисту прав людини від порушень із боку підприємств базуються на положеннях основних міжнародних угод із прав людини, зокрема, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської соціальної хартії, Європейської соціальної хартії (переглянутої), Додатковому протоколі до Європейської соціальної хартії тощо. З огляду на це держави-члени зобов'язані захищати окремих осіб від порушень прав людини третіми сторонами, серед яких і комерційні підприємства, що включає в себе зобов'язання відповідно до Європейської конвенції про права людини і основоположні свободи, які застосовуються і тлумачаться Європейським судом із прав людини. Такі зобов'язання складаються з вимог щодо запобігання порушенням прав людини, якщо компетентні органи знали або мали знати про реальну небезпеку таких порушень, проведення незалежного й неупередженого, адекватного і швидкого офіційного розслідування в тих випадках, коли такі порушення, ймовірно, мали місце, здійснення ефективного судового переслідування і вжиття всіх відповідних заходів для створення доступних та ефективних механізмів, що вимагають, щоб жертви таких порушень отримали швидку й адекватну компенсацію за будь-яку завдану шкоду.

Відповідно до положень означеної Рекомендації державам-членам варто вживати заходи, необхідні для того, щоб вимагати від підприємств, які працюють у межах їхньої територіальної юрисдикції, дотримуватися прав людини, застосовувати заходи, які можуть виявитися необхідними, для того щоб вимагати, за необхідності, від комерційних підприємств, які перебувають під їхньою юрисдикцією, поважати права людини протягом усієї своєї діяльності за кордоном, заохочувати і підтримувати підприємства іншими способами, щоб вони поважали права людини у своїй діяльності, щоб комерційні підприємства, які перебувають під їх юрисдикцією, здійснювали належну перевірку дотримання прав людини протягом усієї своєї діяльності. Крім цього, державам рекомендовано забезпечити особам, які перебувають під їхньою юрисдикцією, доступ до інформації про наявні прав людини в цій сфері [6].

Варто також зазначити, що в положеннях вищевказаних Керівних принципів і Рекомендації приділено окрему увагу питанню захисту прав вразливих категорій осіб із належним урахуванням гендерних ризиків. Означене зумовлено тією обставиною, що права жінок є невід'ємною складовою і неподільною частиною універсальних прав людини. З огляду на це, держави і підприємства мають робити конкретні кроки з виявлення, запобігання і подолання гендерної дискримінації та елементів нерівності в усіх сферах життя.

Робоча група з питання про права людини і транснаціональні корпорації та інші підприємства у своїй доповіді 2019 р. заначила, що держави та бізнес-підпри- ємства, виконуючи свої відповідні зобов'язання згідно з Керівними принципами, не приділяють адекватну увагу проблемі гендерної рівності. Це ілюструється обмеженою інтеграцією гендерної перспективи в національних планах дій із підприємницької діяльності в аспекті прав людини і гендерно нейтральним характером законодавства з сучасного рабства; більшість підприємств зводять тендерну проблематику до «роботи для галочки», не займаючись змістовним подоланням структурних форм нерівності [7].

Разом із тим Керівні принципи містять кілька посилань на гендерний фактор, які можуть бути згруповані за трьома «гендерними рубриками». Перша рубрика окреслена загальним принципом недискримінації:

Керівні принципи мають здійснюватися недискриміна- ційним чином із належним врахуванням різного роду ризиків, з якими можуть стикатися жінки і чоловіки. Рубрика друга обрамлена положеннями, які експлі- цитно виокремлюють необхідність інтеграції гендерної перспективи в певних сферах. Так, згідно з коментарем до Керівного принципу 3, держави мають надавати підприємствам належні настанови щодо ефективного врахування проблеми гендерного фактору, визнаючи специфічні виклики, з якими можуть стикатися жінки.

У Керівному принципі 7 підкреслено, що державам варто надавати адекватну допомогу бізнес-підприєм- ствам, які функціонують у районах, охоплених збройними конфліктами, з метою оцінки і подолання підвищених ризиків порушень, приділяючи особливу увагу гендерному і сексуальному насильству.

У коментарі до Керівного принципу 18 вказано, що в разі виявлення будь-яких несприятливих наслідків для прав людини бізнес-підприємства мають враховувати різні ризики, з якими можуть стикатися жінки і чоловіки.

Зрештою, як передбачено коментарем до Керівного принципу 20, бізнес-підприємства мають докладати особливих зусиль щодо відстеження ефективності своїх заходів реагування на витрати для індивідів із груп, які можуть стикатися з підвищеним ризиком уразливості або маргіналізації, підкреслюючи важливість використання, де доречно, даних у розбивці за гендерною ознакою. Основу для третьої гендерної рубрики закладено коментарем до Керівного принципу 12, який передбачає, що залежно від обставин у діяльності бізнес-підприємств можуть застосовуватися додаткові стандарти. Так, наприклад, підприємства мають поважати права людини осіб, що належать до конкретних груп, які вимагають особливої уваги. Оскільки реалізація гендерної перспективи буде доречною за всіх обставин, до додаткових стандартів, які мають завжди брати до уваги бізнес-підприємства, має входити Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок [7].

У Положеннях Рекомендації Ради Європи наголошено на необхідності консультування державами через їх уповноважені компетентні органи підприємств щодо дотримання прав людини окремих уразливих категорій осіб, з належним урахуванням гендерних ризиків та потенційних наслідків для прав людини в районах збройного конфлікту (п.п. 26, 27) [6].

Висновки

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, доходимо висновку, що на держави як основних носіїв відповідальності за дотримання прав і свобод людини, проголошених Міжнародною хартією прав людини, покладено основні зобов'язання щодо захисту прав людини в аспекті діяльності бізнес-підприємств і корпорацій. Разом із тим відсутність узгодженості національної політики й керівної ролі у сфері підприємницької діяльності і прав людини залишається явищем, поширеним в усіх регіонах. З огляду на це, задля досягнення ефективних змін у галузі захисту державами прав людини в діяльності бізнес-підприємств важливим є дотримання державними органами, які є компетентними у цій сфері узгодженої політики і здійснення послідовних дій. Узгодженість політики сприяє формуванню чіткої та усталеної стратегії й оперативної практики, підвищенню інформованості та зміцненню підзвітності серед державних суб'єктів, які формують підприємницьку практику або взаємодіють із підприємствами, і значно полегшує профілактику порушень прав людини та доступ до засобів правового захисту для жертв таких порушень. Крім цього, державам варто враховувати ген- дерний фактор, шляхом інтегрування до законодавства положень щодо запобігання, розслідування, покарання і подолання всіх форм дискримінації, утисків і насильства в означеній сфері.

Список використаних джерел

1. Доклад Специального представителя Генерального секретаря по вопросу о правах человека и транснациональных корпорациях и других предприятиях Джона Рагги A/HRC/8/5. URL: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G08/128/63/PDF/G0812863. pdf?OpenElement (датазвернення24.02.2020).

2. Claire Methven O'Brien. Business and human rights. A handbook for legal practitioners. Council of Europe, 2018. 200 p. URL: https://edoc.coe.int/en/fundamental-freedoms/7785-business-and-human-rights-a-handbook-for-legal-practitioners.html(датазвернення

24.02.2020) .

3. Доклад Генерального секретаря (Вклад системы Организации Объединенных Наций в целом в продвижение повестки дня, касающейся предпринимательской деятельности и прав человека, и распространение и осуществление Руководящих принципов предпринимательской деятельности в аспекте прав человека) A/HRC/21/21. URL: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G12/148/35/PDF/G1214835.pdf?OpenElement (датазвернення24.02.2020).

4. Доклад Рабочей группы по вопросу о правах человека и транснациональных корпорациях и других предприятиях A/HRC/32/45. URL: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G16/091/73/PDF/G1609173.pdf?OpenElement(дата звернення 24.02.2020).

5. Руководящие принципы предпринимательской деятельности в аспекте прав человека Осуществление рамок Организации Объединенных Наций в отношении «защиты, соблюдения и средств правовой защиты»). URL: https://www.ohchr.org/Documents/Publica- tions/GuidingPrinciplesBusinessHR_ru.pdf(датазвернення24.02.2020).

6. Recommendation CM/REC (2016)3 of the Committee of Ministers to Member States adopted on 2 march 2016. URL: https://edoc.coe.int/en/fundamental-freedoms/7302-human-rights-and-business-recommendation-cmrec20163-of-the-committee-of-ministers- to-member-states.html#(датазвернення24.02.2020).

7.Доклад Рабочей группы по вопросу о правах человека и транснациональных корпорациях и других предприятиях (Гендерные измерения Руководящих принципов предпринимательской деятельности в аспекте прав человека) A/HRC/41/43. URL: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G19/146/10/PDF/G1914610.pdf?OpenElement(дата звернення 24.02.2020).

Размещено на Allbest.ru