Основні підходи щодо визначення адміністративного процесу як самостійної галузі права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні підходи щодо визначення адміністративного процесу як самостійної галузі права

Павлович-Сенета Я.П.,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри адміністративно-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ

Нікітіна Ю.Д.,

здобувач вищої освіти 2 курсу юридичного факультету Львівського

державного університету внутрішніх справ

Статтю присвячено аналізу наукових підходів вітчизняних вчених щодо сутності та змісту адміністративного процесу, а також можливості визначення останнього як самостійної галузі права. Здійснено характеристику юрисдикційної, управлінської та судочинної концепцій адміністративного процесу. Розкрито зміст основних понять та категорій, що обґрунтовують формування адміністративного процесу як самостійної галузі права. Розглянуто поняття та зміст адміністративного процесу у різні історичні періоди розвитку правової системи України. Проведено розмежування наукових концепцій щодо сутності адміністративного процесу на вузький та широкий підходи. Зазначено, що вузький підхід зводиться до розуміння адміністративного процесу як провадження у справах про адміністративні правопорушення. Представниками «вузького підходу» виконавчо-розпорядча діяльність суб'єктів влади, спрямована на задоволення публічних інтересів суспільства поняттям адміністративного процесу взагалі не охоплювалася. Прихильники «широкого», або так званого «управлінського» підходу наголошують на необхідності детальної регламентації усіх процедур та дій суб'єктів публічної адміністрації під час реалізації покладених на неї повноважень (прийняття правових актів, наданні адміністративних послуг, здійсненні нагляду та контролю за законністю, застосуванні адміністративного примусу, тощо). Встановлено, що серед сучасних наукових концепцій є і такі, що визначають адміністративний процес, як систему законодавства, що регулює не тільки порядок розгляду суб'єктами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ фізичних та юридичних осіб, а й розгляд справ адміністративної юрисдикції адміністративними судами. Акцентовано увагу на тому, що адміністративний процес в Україні не має повної систематизації. Внаслідок цього, наголошується на необхідності систематизації у відповідних кодифікованих актах окремих базових інститутів адміністративного процесу, таких як адміністративні процедури, адміністративне нормотворення, а також потребі оновлення чинного Кодексу про адміністративні правопорушення.

Ключові слова: адміністративний процес, адміністративне провадження, відносини, влада, галузь права, правопорушення, судочинство, управління, юрисдикція.

MAIN APPROACHES TO THE DEFINITION OF THE ADMINISTRATIVE PROCESS AS AN INDEPENDENT BRANCH OF LAW

The article is devoted to the analysis of scientific approaches of domestic scientists on the essence and content of the administrative process, as well as the possibility of defining the latter as an independent branch of law. The characteristic of jurisdictional, administrative and judicial concepts of administrative process is carried out. The content of the basic concepts and categories that substantiate the formation of the administrative process as an independent branch of law is revealed. The administrative process is considered as a system of legal norms governing the procedure for consideration and resolution of public administrative entities

The development of scientific views on the concept and content of the administrative process is highlighted. It is established that in the Soviet period the administrative process was understood as proceedings in cases of administrative offenses. The next stage in the development of the science of administrative process was the definition of the latter as regulated by administrative procedural norms of the procedure for resolving individual administrative cases in the field of public administration. Along with the narrow (jurisdictional) and broad (managerial-jurisdictional) approaches to understanding the administrative process, the third group of scientific views on the administrative process as the activity of the judiciary deserves attention. Speaking of the set of legal norms of administrative-procedural law, first of all, it should be emphasized that its normative base is only partially systematized. The final determination of the specifics of the subject and the method of its legal regulation requires time and the implementation of many scientific investigations. After all, the administrative process is a complex legal entity. The concept and content of the administrative process in different historical periods of development of the legal system of Ukraine are considered. A distinction is made between scientific concepts on the essence of the administrative process into narrow and broad approaches. It is noted that the narrow approach comes down to understanding the administrative process as proceedings in cases of administrative offenses. Proponents of the “broad” or so-called “management” approach emphasize the need for detailed regulation of all procedures and actions of public administration entities in the exercise of its powers.

Key words: administrative process, administrative proceedings, relations, power, branch of law, offenses, judicial proceedings, management, jurisdiction.

Постановка ирроблеми

адміністративний процес право

Прагнення України набути статусу розвиненої європейської держави соціально-демократичного типуИзумовлює необхідність розроблення якісногоИреханізму здійснення та захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, відповідно до світових і європейських стандартів права. Одним з елементів такого механізму є адміністративний процес, як система правових норм, що регулюють порядок розгляду та вирішення суб'єктами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ фізичних та юридичних осіб, з метою реалізації прав останніх. Наукові дослідження сутності та змісту адміністративного процесу вже давно привертають увагу багатьох вчених. Здебільшого, вони присвячені аналізу окремих інститутів адміністративного процесу, змістовного наповнення цієї галузі, вирішенню проблемних питань зазначеної системи на- ціональногозаконодавства.

Метою статті є аналіз наукових підходів та обґрунтування поглядів щодо характеристики адміністративного процесу як самостійної галузі права та як системи законодавства, а також визначення кола тих суспільних відносин, які має за мету врегу- люватизазначенагалузь.

Аналіз останніхшосліджень «публікацій. Значну частину наукових досліджень, якщэозкриваютьправову природуВадміні- стративного процесу, представлено у працях В.Б. Авер'янова, Н.В. Александрової, Ю.П. Битяка, Е.Ф. Демського, С.В. Ківалова, К.М. Кобилянського І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, А. Комзюка, О.В. Кузьменко, Н.Р Нижник, О.М. Пасенюка, М. Д. Савенка, А.О. Селіванова, С.Г. Стеценка, Ю.С. Педька, В.Г. Перепелюка, В. Ф. Погорілка, Л.Л. Попова, О. П. Рябченко, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, А.О. Ткаченка, О. Ф. Фрицького, В.М.Шаповалатаін.

Разом з тим, незважаючи на множинність наукових розвідок з тематики адміністративного процесу, актуальним залишається визначення поняття цього правового явища, його юридичної природи та змісту. Адже серед науковців відсутнє однозначне уявлення щодо предмета правового регулювання та системи адміністративного процесу.

Виклад основного матеріалу. Розпочинаючи наукове дослідження будь-якого правового явища, слід взяти до уваги висновок С.С. Алексєєва про те, що вітчизняна юридична наука, пройшовши через ряд дискусій про систему права, дійшла до неминучого висновку про те, що галузі права - не просто зони юридичного регулювання, не штучно скомпоновані сукупності норм, а реально існуючі і юридично своєрідні підрозділи в самому змісті права. А ні в чому іншому, окрім як у юридичних особливостях ця юридична специфіка окремих структурних підрозділів прававиражатисяне може[1,с.45].

Загальною теорією права розроблено поняття галузі права й основні критерії зарахування тієї або іншої сукупності інститутів до правової категорії «галузь права». П.М. Рабінович зазначає, що галузь права - це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулюваннях [2, с. 120].

Критеріями розподілу норм за галузями є:

• предмет правового регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом);

• «метод правового регулювання (специфічний спосіб владного впливу держави нЛ суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засо- бів)[1,с.120].

Отже, первинною ознакою галузі права є предмет правового регулювання, який фактично «дає знання про те, що саме регулюється правом», який веде за собою метод - «як регулювання, залежить від того, що слід регулювати» [1,с.107].

У теорії права виділяють чотири основні ознакисамостійноїгалузі:

• по-перше,1гака галузь має мати свій предмет правового регулювання, тобто галузьВправа регулює певну систему суспільних відносин, в чому і полягає відмінність однієї галузі від іншихгалузей права;

• по-друге, така галузь має свій метод правового регулювання, тобто сукупність правових способів, прийомів, засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин;

• по-третє, самостійна галузь права має не просто сукупність певних норм права, а їх систему, з чіткою внутріш- ньоюорганізацією;

• по-четверте, ІІгакаІгалузьИіравЛмає здатність взаємодіяти з різними галузями права, як системами такої самої міри організації.

Проаналізуємо наявність зазначених вище ознак у численної групи адміністра- тивно-процесуальнихнорм.

Окремі науковці вважають,щцо адміністративний процес є самостійною галуззю права. Проте, таке твердження потребує доведення. По-перше, вказана галузьітількинедавноИзазналЛчасткової (систематизації. По-друге, окремі інститути цієї галузі є різноманітними та регулюють доволі широке коло суспільних відносин, починаючи від позитивного правозастосування то притягнення до адміністративної відповідальності.

Для того, щоб зрозуміти, предмет та ме- тоЛправового регулювання потрібно дати дефініцію адміністративно-процесуального права.

Сутність адміністративного процесу, як юридичної категорії досить неоднозначно визначається вітчизняними науковцями, на що вказують численні варіанти його тлумачення, що зустрічаються останнім часом на сторінкахюридичнихвидань.

Перший етап досліджень адміністративного процесу відноситься до 60-х років минулого століття ще в умовах Радянської держави. Цей період характеризується вузьким підходом до визначення адміністративного процесу як системиИадміністративно-про- цесуальних норм, щоИрегулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності та застосування інших заходів адміністративного примусу. Прихильниками вузького або юрисдикційного підходу щодо тлумачення адміністративного процесу були такі радянські вчені, як А.А. Дьомін, М.І. Єропкін, А.П. Клюшніченко, Д.М. Овсянко. Варто зазначити, що розгляд адміністративного процесу в межах провадження у справах про іадміністративні правопорушення був характерним і для перших років незалежності України і розширенняИмеж його правового регулювання відбувалося доволі повільно. Зокрема, С.Г Стеценко пише, що адміністративний процес --Йде по-перше, певний засіб забезпечення загальнообов'язковості реалізації норм матеріального права, а по-друге - максимальний ступінь унормо- ваності застосування державою адміністративного примусу [3,с. 41].

Автори «вузького» визначення адміністративного процесу (зосереджують свою увагу на тому, що юридичний процес існує лише там, де наявний «конфлікт з приводу права», незважаючи на те що у сучасних по- літико-правових умовах існує безліч процесів «позитивного змісту» (бюджетний, нор- мотворчий,законодавчий).

Одним з найвідоміших дослідників адміністративного процесу у його сучасному вимірі був професор В.Б. Авер'янов. На думку вченого адміністративний процес - це вре- гульованаИ адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів виконавчої влади, їх посадових осіб, інших уповноважених суб'єктів, спрямована на реалізацію матеріальних норм адміністративного, а також інших галузей права при здійсненні проваджень щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ [4,с.489]. ЦІІ!

Як зазначає В.О. Тімашов, адміністративно-процесуальне Вправо - це^истемаюридичних норм, якими регламентуються державно-владні, організуючі суспільні відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією адміністративно-процесуальної форми із застосування норм відповідних матеріальних галузей права. Тоді як, адміністративний процес - це урегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених [суб'єктів, [спрямован^Вна реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права під час розгляду і вирішення індивідуально-конкретнихсправ[5,с.172].

Таким чином, наступним етапом у розвитку науки адміністративного процесу, стало визначення останнього, як врегульованого адміністративно-процесуальними нормамиВпорядку вирішення індивідуальних адміністративних справ у сфері публічного адміністрування. Адже, за «вузького підходу» виконавчо-розпорядча! діяльність суб'єктів влади, спрямована на задоволення публічних інтересів суспільства поняттям адміністративного процесу взагалі не охоплювалася. ПрихильникиИкширокого», або так званого »управлінського» підходу наголошують на необхідності детальної регламентації усіхИіроцедур та дій суб'єктів публічної адміністрації під час реалізації покладених на неї повноважень (прийняття правових актів, наданні адміністративних послуг, здійсненні нагляду та контролю за законністю, застосуванні адміністративного примусу,тощо).

Провідні науковці у сфері дослідження адміністративно-процесуальних відносин - Ю.П. Битяк, I.П. Госніченко, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, М.М. Тищенко та інші під адміністративним процесом розуміють діяльність виконавчих органів щодо реалі- заціїїматеріальних норм адміністративного та інших галузей права під час вирішення конкретних управлінських справ. При цьому, до системи адміністративного процесу відносять |нормотворчі,Иустановчі, дисциплінарні, виконавчі, контрольні провадження та провадження з діловодства, а також провадження у справах про адміністративні правопорушення [6, с. 211]. Таким чином, формується підхід за якого адміністративний процес поєднує дві основні групи проваджень - адміністративно-процедурні провадження та адміністративно-юрисдикційні.

В урегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність повно-важених суб'єктів, спрямовану на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ визначають адміністративний процес О.В. Кузьменко та Т.О. Гуржій [7, с.38].т

Спробу визначити адміністративний процес, як самостійну галузь права зробив Е.Ф. Демський, зазначивши що адміністративне процесуальне право як галузь права - становить систему правових норм, інститутів, принципів, методів і форм діяльності, за допомогою яких забезпечується визнання, реалізація та захист прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічних відносин [8, с. 53]. Таким чином, учений поєднав управлінську та юрисдик- ційнуприродуадміністративногопроцесу.

Поряд ізивузьким (юрисдикційним)Вга широким (управлінсько-юрисдикційним) підходами до розуміння адміністративного процесу заслуговує на увагу і третя група наукових поглядів на адміністративний процес, Іик на діяльність судових органів. Первісно термін адміністративний процес був узятий саме для характеристики адміністративного судочинства, яке регламентоване Кодексом адміністративного судочинства від 06.07.2005 року.Вокрема, Т.О. Коломо- єць зазначає, що поштовхом для судочинного розумінні адміністративного ігіроцесу стало прийняття зазначеного Кодексу [9, с. 118]. На включенні адміністративного судочинства [у сферу!правового впливу адміністративного процесу наполягє багато сучасних дослідників (В. Бевзенко, А. Комзюк, Р Мельник,тощо).

Підсумовуючи, слід зазначити, що предметом адміністративно-процесуального права є:

1. адміністративно-процесуальний порядок реалізації відносин, що виникають у зв'язку із здійсненням завдань публічного адміністрування;

2. адміністративно-процесуальний порядок реалізації відносин адміністративної відповідальності та застосування заходів адміністративного примусу;

3. адміністративне судочинство, Іщо забезпечує лЄ справедливе, неупере- джене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Говорячи про сукупність правових норм адміністративно-процесуального права, передусім, потрібно наголосити на тому що, його нормативна база лише частково систематизована. Основними джерелами адміністративного процесу є Конституція України (закріплює спеціалізацію судів), Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс Іадміністративного судочинства України, Закон «Про адміністративні послуги», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та багато інших. Вчені висловлюються про нагальну необхідність кодифікації базових інститутів адміністративного процесу, зокрема прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, Кодексу адміністративногонормотворення, тощо.

Підсумовуючи усе вищевикладене варто висвітлити наступні закономірності, що зумовлюють формування нових галузей права:

а)повторювані суспільні відносини, які здатні бути об'єктом зовнішнього контролю, тобто відповідне коло відносин є своєрідним, широким, однорідним;

б)відповідні відносини зачіпають інтереси значного кола суб'єктів права, єИактуальнимиИв умовах реального часу, що зумовлює соціальну потребу комплексного їх регулювання, а, отже, «передумови для розвитку (форму- вання)законодавства;

в)відповідні відносини цілком логічно «зумовлюють» державний інтерес та підтримку;

г)відбувається процес узагальнення та систематизації (в даному випадку у формі кодифікації) відповідних нор- мативнихприписів [10,с.15-16].

Висновки

Отже, можна говорити про існування передумов для формування нової галузі права, а саме - адміністративно-процесуального права. Однак, остаточне визначенняііспецифіки предмета та метода його правового регулювання потребує часу та здійснення багатьох наукових розвідок. АджеИадміністративнийшіроцес становить складне [юридичне утворення, в якому відображається комплексИрізноспрямованих правових інститутів, що зачіпають [матеріальні й процесуальні, особисті й публічні, ідеологічні й моральні аспекти відносин в публічній сфері.

Список використаних джерел

1. Алексеєв С.С. Теорія права: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. Москва: БЕК, 1995.236 с.

2. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. 5-те вид., зі змінами. Київ: Атіка,2001. 176 с

3. Стеценко С.Г Сутність адміністративного процесу: теоретичний погляд. Право України. 2011.№4.С.39-46.

4. Авер'янов В. Б. »Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. Київ:Юридична думка,2004.584с.

5. Тімашов В.О. Поняття адміністративного процесу, його ознаки, принципи, структу- ра,класифікація. БюлетеньМіністерстваюстиціїУкраїни. 2011. № 11. С. 169-178.

6. Адміністративне право України: підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дья-ченкотаін.;заред.Ю. П. Битяка. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 544 с.

7. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу: навчальний посібник. Київ: Юрін- комІнтер, 2012. 208 с.

8. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч. посіб. Київ: Юрінкомінтер, 2008.496 с.

9. Коломоєць Т.О. Термінологія адміністративного процесу: проблеми визначеності суміжного термінологічного ряду. Вісник Запорізького національного університету. 2011. № 1.С.115-120.

10.Мураховська Т Є. Формування нових галузей в системі права України: автореф. дис. ... на здобуття наук. ступ. к.ю.н.: спец. 12.00.01. Харків, 2011. 19 с.

Размещено на Allbest.ru