Кримінально-правові фактори соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ФАКТОРИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОБУМОВЛЕНОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ

Довбань І.М.,

кандидат юридичних наук

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню кримінально-правових факторів соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями. Зазначено, що проблеми кримінально-правової кваліфікації завжди становили предмет пильного вивчення в силу того, що правильна кваліфікація кримінального правопорушення становить основу реалізації принципів справедливості та законності у кримінальному праві будь-якої держави.

Наголошено, що сьогодні постає потреба щодо: по-перше, визначення оптимального механізму функціонування державної служби й роботи державних службовців, а також інших супутніх процесів, що сприяють зазначеній діяльності (вимоги щодо кандидатів на службу, конкурсного відбору, проходження служби, стимулювання професійної діяльності, соціально-правового захисту тощо); по-друге, необхідності кримінально-правової охорони нормальної діяльності державної служби залежно від факторів соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями.

З'ясовано, що до кримінально-правових факторів належать ті, які вказують на суспільну небезпечність того чи іншого діяння й потребують його криміналізації. Зроблено висновок, що суспільна небезпечність злочинів, що вчиняються державними службовцями, має рівень, цілком достатній для їх криміналізації. Установлено, що ступенем суспільної небезпечності діяння не вичерпуються кримінально-правові фактори соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями. Аналіз спеціальної наукової літератури дав підстави віднести до інших (додатково до ступеня суспільної небезпечності) кримінально-правових факторів такі, як: негативна динаміка росту відповідних суспільно небезпечних діянь; стан нормативно-правового регулювання та необхідність кримінально-правового забезпечення тієї або іншої конституційної гарантії; наявність ознак, що дозволяють визначити однорідність злочинних діянь; можливість впливу на діяння кримінально-правовими заходами; наявність причин та умов вчинення злочину, які неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності; імплементація в національне законодавство міжнародних кримінально-правових норм. кримінальний діяння державний службовець

Ключові слова: державні службовці, злочини, кримінальна відповідальність, кримінально-правові фактори, соціально-правова обумовленість.

Annotation

PENAL FACTORS OF SOCIAL AND LEGAL CONDITIONALITY OF CRIMINAL LIABILITY FOR CRIMES COMMITTING BY PUBLIC SERVANTS

The article is dedicated to substantiation of penal factors of social and legal conditionality of criminal liability for crimes committing by public servants. It is noted that the problems of criminal and legal qualification have always been the subject of close study due to the fact that the correct qualification of a criminal offense is the basis for the implementation of the principles of justice and legality in the criminal law of any state.

It is emphasized that today there is a need to: firstly, determine the optimal mechanism for the functioning of a public service and the work of public servants, as well as other related processes that contribute to these activities (requirements for candidates, competitive selection, service, promotion of professional activities, social and legal protection, etc.); secondly, the need for criminal and legal protection of the normal activities of a public service, depending on the factors of social and legal conditionality of criminal liability for crimes committing by public servants.

It was found that penal factors include those that indicate the social danger of an act and require its criminalization. It is concluded that the social danger of crimes committing by public servants is sufficient to criminalize them. It is established that the degree of social danger of an act does not exhaust penal factors of social and legal conditionality of criminal liability for crimes committing by public servants. The analysis of the special scientific literature gave grounds to attribute to other (in addition to the degree of social danger) penal factors such as: the negative dynamics of growth of relevant socially dangerous acts; the state of normative and legal regulation and the necessity of criminal and legal provision of one or another constitutional guarantee; the presence of signs that allow to determine the homogeneity of criminal acts; the possibility of influencing the act by criminal and legal measures; the existence of causes and conditions of the crime, which cannot be eliminated without the application of criminal liability; the implementation of international criminal law into national legislation.

Key words: public servants, crimes, criminal liability, penal factors, social and legal conditionality.

Постановка проблеми

Вивчаючи кримінально-правову характеристику злочинів, що вчиняються державними службовцями, та співставляючи отримані результати з висновками інших дослідників подібної сфери, варто зазначити, що проблеми кримінально-правової кваліфікації (і досліджувані нами злочини не є винятком) завжди становили предмет пильного вивчення в силу того, що правильна кваліфікація кримінального правопорушення становить основу реалізації принципів справедливості та законності у кримінальному праві будь-якої держави.

Виходячи з теорії юриспруденції, право виступає універсальним регулятором суспільних відносин. Тобто постає потреба щодо:

по-перше, визначення оптимального механізму функціонування державної служби й роботи державних службовців, а також інших супутніх процесів, що сприяють зазначеній діяльності (вимоги щодо кандидатів на службу, конкурсного відбору, проходження служби, стимулювання професійної діяльності, соціально-правового захисту тощо);

по-друге, необхідності кримінально-правової охорони нормальної діяльності державної служби залежно від факторів соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Актуальним проблемам кримінально-правової протидії злочинам, що вчиняються державними службовцями, присвячені наукові доробки таких вітчизняних і зарубіжних учених: П. П. Андрушка, О. Я. Асніса, Л. В. Багрій-Шахматова, В. С. Батиргареєвої, Г Безверхова, І. Г Богатирьова, М. Г Вербенського, Б. В. Волженкіна, П. А. Вороб'я, О. Глушкова, В. В. Голіни, Б. М. Головкіна, К. Гришука, І. М. Даньшина, С. Ф. Денисова, Т А. Денисової, О. М. Джужі, А. І. Долгової, В. М. Дрьоміна, О. О. Дудорова, В. П. Ємельянова, А. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, В. Ізосімова, О. Г Кальмана, І. І. Карпеця, В. В. Коваленка, О. Г. Колба, І. М. Копотуна, М. Костенка, В. М. Кудрявцева, І. П. Лановенка, О. М. Литвака, О. М. Литвинова, В. В. Лунєєва, В. К. Максимова, О. А. Мартиненка, П. П. Матишевського, М. І. Мельника, В. А. Мисливого, П. П. Михайленка, A. А. Музики, В. І. Осадчого, М. В. Ремізова, А. В. Савченка, О. В. Старкова, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, О. В. Тарасової, В. Я. Тація, В. О. Тулякова, П. Л. Фріса, М. І. Хавронюка, В. І. Шакуна, А. В. Шнітєнкова, М. Юзефовича, Н. М. Ярмиш, С. С. Яценка та ін.

Водночас низка теоретико-методологічних і правових питань, пов'язаних із виробленням системного підходу до криміналізації суспільно небезпечних діянь, учинюваних державними службовцями, зважаючи на принципи єдності та диференціації факторів соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються відповідними суб'єктами, на сьогодні розроблені не в повному обсязі. Однією з таких груп факторів (поряд з історичними, загальносоціальними, соціально-економічними, міжнародно-правовими та кримінологічними) є кримінально-правові.

Постановка завдання

Метою статті є обґрунтування кримінально-правових факторів соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями.

Виклад основного матеріалу дослідження

До кримінально-правових факторів належать ті, які вказують на суспільну небезпечність того чи іншого діяння й потребують його криміналізації. У науці кримінального права суспільна небезпечність злочину (кримінального правопорушення. - І. Д.) визначається як об'єктивно існуюча якість злочинних (кримінально протиправних. - І. Д.) діянь, що полягає у їх здатності породжувати шкідливі з точки зору громадян, суспільства та держави зміни в охоронюваних кримінальним правом суспільних відносинах та створювати загрозу майбутніх шкідливих змін у цих відносинах [1, с. 75; 2, с. 63]. Натомість, як наголошується у кримінально-правовій доктрині, для того щоб криміналізувати діяння, необхідно визначити, що ступінь його суспільної небезпечності настільки великий, що воно не може розглядатись як проступок, а повинно тягти за собою застосування кримінально-правових заходів впливу [3, с. 70; 4, с. 57]. Сучасні вчені також схиляються до позиції, що суспільна небезпечність злочину (кримінального правопорушення. - І. Д.) характеризується двома показниками: її характером (це якісний критерій (якісна ознака), що залежить від важливості (суспільної цінності) об'єкта злочину (кримінального правопорушення. - І. Д.); ступенем (кількісний критерій (кількісна ознака) та визначається характеристикою конкретного посягання, зокрема місцем, способом, обстановкою його вчинення, наявністю певного знаряддя, ступенем реалізації злочинного наміру, кількістю потерпілих тощо [5, с. 71].

Для цього законодавець у ч. 1 ст. 11 «Поняття кримінального правопорушення» КК України визначає, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. І за правилом «від зворотного» (проте яке містить вказівку на такі ознаки кримінального правопорушення, як здатність заподіювати істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі) важливим є уточнення у ч. 2 ст. 11, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі [6]. Тобто ідеться про такий критерій розмежування кримінальних правопорушень від інших діянь, як заподіяння (реальне або ймовірне) діянням істотної шкоди.

При цьому важливо звернути увагу, що порядок визнання істотною шкоди, яка заподіяна чи могла бути заподіяна тим чи іншим діянням, у різних випадках різний. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди часто визначається безпосередньо в законі на підставі заздалегідь визначених критеріїв (кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тяжкість тілесних ушкоджень тощо), то визнання чи невизнання істотною нематеріальної шкоди (політичної, моральної, організаційної, психологічної тощо), як правило, здійснюється у межах судової дискреції без урахування вказаних критеріїв. Однак в останньому випадку при визначенні істотності шкоди, яка заподіяна чи могла бути заподіяна, враховуються такі додаткові об'єктивні ознаки, як спосіб, місце, час, засоби, обстановка вчинення кримінального правопорушення, які можуть бути, а можуть і не бути включені до складу конкретного кримінального правопорушення як його обов'язкові ознаки. Створення реальної загрози заподіяння істотної шкоди у випадках, коли йдеться про матеріальну шкоду, визначається за тими самими критеріями, за якими визначається сама матеріальна шкода. Що ж до створення реальної загрози заподіяння нематеріальної шкоди, то у багатьох випадках така загроза сама по собі є істотною шкодою - моральною, психологічною, політичною, організаційною тощо [7, с. 45].

У переважній більшості сконструйованих у КК України складів кримінальних правопорушень (у тому числі тих, які вчиняються державними службовцями) обсяг «істотності» шкоди вже закладено у диспозицію кримінально-правової норми.

Разом із тим, в окремих складах кримінальних правопорушень така «істотність» прямо зазначена в диспозиції, наприклад, «істотна шкода здоров'ю потерпілого» у ч. 1 ст. 137, ч. 1 ст. 143; або загалом «істотна шкода» у ч. 1, 2 ст. 209-1, ст. 231, ст. 232, ч. 1 ст. 244, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 249, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 425, ч. 1, 2 ст. 426-1; «значна шкода» у ч. 1 ст. 188-1, у ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 222-1, ч. 1, 2 ст. 2321, ст. 356, ст. 363; «значна майнова шкода» у ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 258; «значна матеріальна шкода» у ч. 1 ст. 223-1; «шкода у великих розмірах» у ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 412; «велика матеріальна шкода» у ч. 1 ст. 218-1, ст. 219; «матеріальна шкода у значному розмірі» у ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 232-2; «майнова шкода у великих розмірах» у ч. 1 ст. 265-1; «тяжкі наслідки» у ст. 138, ч. 1 ст. 139, ч. 1 ст. 140, ст. 141, ст. 145, ст. 166, ст. 197, ст. 236, ст. 237, ст. 247, ст. 251, ч. 1 ст. 253, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ст. 264, ч. 1 ст. 267, ч. 1 ст. 272, ч. 1 ст. 273, ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 281, ч. 1 ст. 283, ст. 291, ч. 1 ст. 326, ч. 1 ст. 327, ст. 380, ч. 1 ст. 403, ст. 416, ст. 417, ч. 1 ст. 418, ч. 1 ст. 419, ч. 1 ст. 420, ч. 1 ст. 421.

Натомість як кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі ознаки законодавець використовує категорії «значна майнова шкода» (ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 258-5), «значна матеріальна шкода» (ч. 2 ст. 289), «велика матеріальна шкода» (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 276, ч. 2 ст. 277, ч. 2 ст. 281, ч. 2 ст. 282, ч. 3 ст. 289), «особливо велика матеріальна шкода» (ч. 3 ст. 224), «матеріальна шкода у великому розмірі» (ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 229, ч. 2 ст. 239-1), «матеріальна шкода в особливо великому розмірі» (ч. 3 ст. 176, ч. 3 ст. 177, ч. 3 ст. 229), «майнова шкода у великих розмірах» (ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 265, ч. 3 ст. 265, ч. 2, 3 ст. 265-1, ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 270-1), «майнова шкоду в особливо великих розмірах» (ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 270, ч. 3 ст. 270-1), «значна шкода» (ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 363-1), «шкода у великих розмірах» (ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 188-1, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191), «шкода в особливо великих розмірах» (ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 399), «тяжкі наслідки» (ч. 3 ст. 110, ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 133, ч. 5 ст. 134, ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 139, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 151, ч. 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 155, ч. 3 ст. 161, ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст. 169, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 194-1, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 232-1, ч. 2 ст. 238, ч. 2 ст. 239, ч. 3 ст. 239-1, ч. 3 ст. 2392, ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 241, ч. 2 ст. 242, ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 252, ч. 2 ст. 253, ч. 4 ст. 254, ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ч. 3 ст. 265, ч. 3 ст. 265-1, ч. 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267, ч. 4 ст. 267-1, ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270, ч. 3 ст. 2701, ч. 2 ст. 271, ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 273, ч. 2 ст. 274, ч. 2 ст. 275, ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 279, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 281, ч. 2 ст. 283, ч. 3 ст. 292, ч. 2 ст. 294, ч. 4 ст. 297, ч. 4 ст. 303, ч. 3 ст. 321-1, ч. 3 ст. 321-2, ч. 4 ст. 323, ч. 2 ст. 325, ч. 2 ст. 326, ч. 2 ст. 327, ч. 2 ст. 328, ч. 2 ст. 329, ч. 2 ст. 330, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 347-1, ч. 2 ст. 352, ч. 3 ст. 355, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 378, ч. 2 ст. 381, ч. 3 ст. 399, ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 406, ч. 2 ст. 411, ч. 2 ст. 412, ч. 3 ст. 414, ч. 3 ст. 422, ч. 2 ст. 425, ч. 2 ст. 426, ч. 3 ст. 426-1, ч. 2 ст. 439, ч. 2 ст. 446), або ж ту саму «істотну шкоду здоров'ю потерпілого» (ч. 4 ст. 323) чи загалом «істотну шкоду» (ч. 2 ст. 150, ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 254, ч. 3 ст. 359, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 410).

Для роз'яснення відповідних оціночних понять у кримінально-правових нормах законодавець використовує такий прийом юридичної техніки, як подання приміток до тих або інших статей КК України. Натомість проблема для правозастосувача полягає в тому, що не для всіх статей, у яких містяться відповідні оціночні поняття, сконструйовані примітки. Для вирішення таких проблемних питань суди часто звертаються до аналізу судової практики або до керівних роз'яснень вищої судової інстанції, що містяться у відповідних постановах Пленуму Верховного Суду України. Також до недоліків юридичної техніки належить відсутність уніфікованості термінології до визначення однакових за обсягом видів шкоди, наприклад «велика матеріальна шкода», «матеріальна шкода у великому розмірі», «майнова шкода у великих розмірах», «шкода у великих розмірах».

За таких обставин погоджуємося із позицією сучасної кримінально-правової доктрини, що «необхідність підкріплення соціального контролю над девіантною поведінкою жорсткою силою каральних повноважень кримінально-правових санкцій, незважаючи на послідовну демократизацію суспільних процесів, є нагальною потребою буття» [8, с. 354].

Як засвідчують результати нашого дослідження, суспільна небезпечність злочинів, що вчиняються державними службовцями, очевидна і полягає в тому, що вони перешкоджають ефективній реалізації завдань державної служби, що завдає або може завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, або ж посягає на інші родові (видові) й безпосередні об'єкти, де державні службовці не виступають спеціальними суб'єктами злочинів, проте суспільна небезпечність яких обумовлена низкою інших історичних, загальносоціальних, соціально-економічних, міжнародно-правових, кримінально-правових та кримінологічних факторів. Також унаслідок вчинення державними службовцями злочинів порушується нормальна діяльність органів державної влади, підривається їхній авторитет, а в результаті недотримання принципу невідворотності кримінальної відповідальності (часто зумовленого таким суспільно небезпечним явищем, як латентність відповідних злочинів) підвищується ймовірність повторення таких діянь як самими винними, так й іншими особами.

З урахуванням вищевикладеного доходимо висновку, що суспільна небезпечність злочинів, що вчиняються державними службовцями, має рівень, цілком достатній для їх криміналізації. Водночас варто підкреслити, що ступенем суспільної небезпечності діяння не вичерпуються кримінально-правові фактори соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями. Аналіз спеціальної наукової літератури дає підстави віднести до інших (додатково до ступеня суспільної небезпечності) кримінально-правових факторів такі, як:

- негативна динаміка росту відповідних суспільно небезпечних діянь;

- тан нормативно-правового регулювання та необхідність кримінально-правового забезпечення тієї або іншої конституційної гарантії;

- наявність ознак, що дозволяють визначити однорідність злочинних діянь;

- можливість впливу на діяння кримінально-правовими заходами;

- наявність причин та умов вчинення злочину, які неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності;

- імплементація в національне законодавство міжнародних кримінально-правових норм [9, с. 14-15; 10, с. 14; 11, с. 37].

Поряд із таким плюралізмом, окремі вчені відповідні фактори зводять виключно до ступеня суспільної небезпечності діяння [12, с. 9-10; 13, с. 10] й негативних наслідків (соціальної ціни), в яких виявляється така небезпечність [14, с. 11]. Це свідчить про те, що саме суспільна небезпечність діяння, яке завдає або може завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, виступає матеріальною ознакою будь-якого кримінального правопорушення, зокрема й злочинів, що вчиняються державними службовцями, і є ключовим фактором, хоча й інші цілком справедливо застосовувати в контексті обґрунтування соціально-правової обумовленості кримінальної відповідальності за досліджувані суспільно небезпечні діяння.

Висновки

Таким чином, незважаючи на те, що національний законодавець закріпив у ч. 1 ст. 1 КК України одним із завдань цього кодифікованого акта саме запобігання кримінальним правопорушенням, втім основне соціальне призначення кримінально-правових факторів полягає у встановленні кримінальної відповідальності за злочини (кримінальні правопорушення) загалом і ті з них, що вчиняються державними службовцями, зокрема, специфічними, властивими лише цій галузі права способами - формулюванням у диспозиціях статей КК України об'єктивних і суб'єктивних ознак відповідних діянь (дії або бездіяльності), а також формулюванням санкцій як узагальнених видів і розмірів покарань за ці суспільно небезпечні діяння.

Список використаних джерел

1. Мицкевич А. Ф. Уголовное наказание: понятие, цели и механизмы действия: монография. Санкт-Петербург: Юрид. центр Пресс, 2005. 329 с.

2. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / ред. Є. М. Моісеєв, І. Р Романенко, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. Київ: Атіка. 2007. Т. IV. 1132 с.

3. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика. Проблемы криминализации и пенализации. Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. 268 с.

4. Фефелов П. А. Механизм уголовно-правовой охраны. Основные методологические проблемы. Москва: Наука, 1992. 230 с.

5. Катеринчук К. В. Кримінально-правова охорона здоров'я особи: доктринальні, законодавчі та правозастосовчі проблеми: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Ірпінь, 2019. 539 с.

6. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. 3-тє вид., переробл. та доповн. Київ: Атіка, 2004. 1056 с.

8. Туляков О. В., Михайленко Д. Г. Кримінальна відповідальність державного службовця. Державна служба в Україні: теоретико-правова характеристика у контексті реформування законодавства: монографія / за ред. С. В. Ківалова, Л. Р. Білої-Тіунової. Одеса: Фенікс, 2013. С. 354-374.

9. Гороховська О. В. Кримінальна відповідальність за вбивство через необережність: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2003. 18 с.

10. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2005. 36 с.

11. Сухонос В. В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник. Суми, 2016. 375 с.

12. Дудоров О. О. Проблеми кримінально-правової охорони системи оподаткування України: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2007. 34 с.

13. Орлеан А. М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2003. 20 с.

14. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2002. 33 с.

Размещено на Allbest.ru