Правові причини незаконних діянь суддів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВІ ПРИЧИНИ НЕЗАКОННИХ ДІЯНЬ СУДДІВ

Жмихов Є.С., аспірант

Дніпровського національного

університету імені Олеся Гончара

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правових причин незаконних діянь суддів у сфері правосуддя. Курс України на європейську інтеграцію передбачає створення надійної системи правосуддя, протидії злочинним діянням суддів, висуває перед нашою державою високі вимоги щодо відповідності системи вітчизняного законодавства міжнародним принципам і найкращим зразкам демократичної нормотворчості, вироблених у провідних країнах світу. Проте існуючий у суспільстві запит на справедливий суд не задоволений: суспільство активно критикує систему правосуддя. Негативна оцінка суспільством вітчизняного правосуддя пов'язується здебільшого із проблемами корумпованості суддів і їх безвідповідальністю. Тому гостро постає проблема боротьби із протиправними посяганнями суддів у професійній сфері з метою забезпечення реалізації функції правосуддя на основі принципу верховенства права та справедливості.

Вироблення та запровадження ефективних заходів протидії незаконним діянням суддів можливе лише за належного дослідження причин їх вчинення. У зв'язку з цим особливу увагу привертає проблема правових детермінант, які впливають на вчинення суддями протиправних діянь при виконанні професійних обов'язків. суддя правосуддя незаконний діяння

Досліджуючи вказану проблематику, автором було з'ясовано багатоаспектність правових детермінант, які пов'язується із властивістю права проникати в усі сфери суспільного життя. Автором розкрито, що правовими чинниками переважно є недосконалість законодавства країни та недосконалість нормативно-правового регулювання функціонування судової системи. При цьому ці чинники виявляються у багатьох аспектах.

У своїх висновках автор зазначає про необхідність формування концепції системного вдосконалення правового регулювання проблемних питань функціонування судової влади; підкреслюється необхідність проведення подальших системних досліджень вказаних питань із метою розроблення та запровадження в практику національної системи правосуддя європейських стандартів, в основу яких покладено принцип верховенства права та прав людини і громадянина.

Ключові слова: суд, судова влада, система правосуддя, судова реформа, правові причини, незаконні діяння суддів, корупція, довіра до судової влади.

Annotation

LEGAL REASONS FOR ILLEGAL ACTIONS OF JUDGES

The article is devoted to the study the legal causes of illegal actions of judges in the field of justice. The course of Ukraine for European integration involves the creation of a reliable justice system, counteraction to criminal acts of judges, puts high demands on our country regarding the compliance of the national legislation system with international principles and the best models of democratic rulemaking, produced in the leading countries of the world. However, the demand for a fair trial in society is not satisfied: society is actively criticizing the justice system. The negative assessment of domestic justice is mainly related to the problems of the judges' corruption and their irresponsibility. Therefore, the problem of combating the judges' unlawful encroachments in the professional field to a view to ensuring the administration of justice based on the rule of law and justice is extremely urgent.

Effective legal measures to counteract the misconduct of judges can only be developed and put into effect if the causes of such actions will be properly studied. In this regard, particular attention is paid to the legal factors that influence the unlawful acts of judges in the performance of their professional duties.

Studying the above issues, the author has clarified the multidimensionality of legal determinants, which is related to the property of the right to penetrate into all spheres of public life. The author discloses that the diversity of legal factors is manifested, first of all, in such forms as a) imperfection of the legislation of the country as a whole and b) imperfection of the legal regulation of the functioning of the judicial system and the professional activity of an individual judge.

The above testifies to the importance of further thorough systematic studies of the problems of legal regulation of the sphere of functioning of the justice system (including in the aspect of the professional activity of an individual judge) in order to develop and put into practice the functioning of the judiciary of European standards, which are based on the principle of law and the principle of law human and citizen.

Key words: court, judiciary, justice system, judicial reform, legal causes, illegal acts of judges, corruption, trust in the judiciary.

Постановка проблеми

Право на справедливе та незалежне правосуддя є одним із найцінніших надбань суспільства. Процес побудови в Україні правової, демократичної, соціально орієнтованої держави, формування громадянського суспільства передбачає захист прав і законних інтересів людини. Правовою вважається держава, якщо вона не лише визнала природні права людини, але й забезпечила правовий режим неухильного дотримання прав і свобод людини і громадянина. Курс України на європейську інтеграцію передбачає створення надійної системи правосуддя, протидії злочинним діянням суддів, висуває перед державою високі вимоги щодо відповідності системи вітчизняного законодавства міжнародним принципам і найкращим зразкам демократичної нормотворчості, вироблених у провідних країнах світу.

Проголосивши свою незалежність, Україна успадкувала радянську систему судочинства, яка не відповідає заявленому курсу європейської інтеграції. Питання довіри до суду в Україні є питанням національного масштабу і навіть національної безпеки [12]: соціологічні дослідження констатують критично низький рівень довіри громадян до вітчизняного суду (лише 3-4% довіряють судам) [4, с. 63]. Суспільство все більше критикує суд, а попит на справедливе правосуддя не задоволений. Негативна оцінка суспільством вітчизняного правосуддя пов'язується здебільшого із корумпованістю суддів (за результатами опитування Американської торговельної палати в Україні 71% респондентів вважає що суди в Україні є найбільш корумпованими державними органами [НАБУ]), їх безвідповідальності [10]; недосконалості чинного правового поля з питань протидії незаконним діянням суддів при виконанні правових обов'язків та іншими.

Оскільки жодну проблему не можливо розв'язати, не з'ясувавши її сутності і причин, дослідження причин незаконних діянь суддів у професійний сфері звертають на себе найбільший фокус уваги. В рамках юридичної науки особливу увагу привертають правові детермінанти протиправних діянь, яким і присвячується це дослідження.

Стан дослідження

Питання кримінально-правової охорони правосуддя розглядалися у працях Ю.В. Александрова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, І.С. Власова, П.А. Вороб'я, А.В. Галахової, Л.Д. Гаухмана, В.О. Глушкова, М.С. Голоднюка, О.О. Кваші, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, Я.М. Кульберга, О.М. Литвака, Л.В. Лобанової, А.А. Музики, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, В. Наумова, Ш.С. Рашковської, О.Я. Свєтлова, В. Сташиса, С.А. Тарарухіна, В.Я. Тація, З.А. Тростюк, І.М. Тяжкової, В.І. Тютюгіна, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, В.Д. Філімонова, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка та інших вчених. Незважаючи на це, питання причин незаконних діянь суддів потребують підвищеної уваги та більш глибокого дослідження, що свідчить про актуальність дослідження у цьому напрямі.

Мета статті полягає у визначенні, обґрунтуванні та узагальненні правових причин незаконних діянь суддів для здійснення подальших пошуків підвищення якості вітчизняного правосуддя.

Виклад основного матеріалу

З філософії відомо, що кожна проблема має свою причину, а тому наявність низки явищ, які носять факторний характер і перебувають зі злочинністю (зокрема і серед суддів при виконанні службових обов'язків) у причинно-наслідковому зв'язку сумнівів не викликає [8, с. 131]. Питання причин і наслідків не можна пояснити однозначно, передусім через відсутність чіткої межі, не завжди можна визначити, що є первинним, а що - вторинним. Для того, щоб чітко встановити зв'язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища - причину і наслідок [15]. Очевидно, що для визначення шляхів заходів запобігання та протидії злочинності з боку суддів у сфері правосуддя слід насамперед виходити зі специфіки її причинного комплексу.

Розглядаючи це питання, слід зауважити, що проблематика причинності є однією з центральних у кримінологічній науці, проте до цього часу свого однозначного вирішення не знайшла. Під причиною у філософії розуміють явище, дія якого породжує, визначає, змінює, спричиняє інше явище; останнє називають наслідком [8, с. 131].

Беручи до уваги загальновизнану у кримінології класифікацію, чинники злочинності (зокрема і серед суддів під час виконання професійних обов'язків), за змістом (залежно від сфери суспільних відносин, яка спричиняє прояви злочинності) поділяються на: історичні, політичні (політико-ідеологічні); правові; економічні; фінансово-матеріальні; організаційно-інституційні; морально-етичні; соціально-психологічні; фактори, пов'язані з правоохоронною і правозастосовною діяльністю, та інші.

Враховуючи юридичне спрямування цього дослідження та обрану тему, автор пропонує зосередити увагу на висвітленні правових причин протиправних діянь суддів у сфері правосуддя. Досліджуючи підняте питання, необхідно враховувати, що злочини проти правосуддя належать до відносно мало поширених у судовій практиці - кримінальних справ такого виду одиниці. Характеризуючись високим ступенем латентності, вони поширенні в реальному житті, є багато обґрунтованих нарікань на справедливість судових рішень. Поширеність таких посягань проти правосуддя за безкарності більшості із них засвідчує високу суспільну небезпеку цих злочинів і необхідність використання всіх передбачених законом засобів для боротьби з ними [11, с. 523].

Аналіз наукових джерел дозволяє зробити висновки про те, що правові чинники набувають, крім інших, таких форм: а) недосконалостей законодавства країни; б) недосконалостей нормативно-правового регулювання функціонування судової системи та професійної діяльності окремого судді.

Якщо ми говоримо про недосконалість законодавства країни, то вона виявляється таким чином. У висновку КРЄС № 11 (2008) щодо якості судових рішень зазначено, що якість судового рішення залежить не тільки від окремого судді, але й від низки перемінних величин, зокрема якості законодавства. Суддівські рішення в основному ґрунтуються на законах, прийнятих законодавчими органами. Зроблений законодавчими органами вибір впливає на тип та обсяг справ, які надходять до суду, на порядок їх розгляду (останнє автором включено до наступної форми). На якість судових рішень можуть впливати занадто часті зміни в законодавстві, недосконале написання проектів законів або нечіткості у їх змісті, недоліки процесуальних правил [2; 1, с. 327].

Вітчизняному правовому полю властиві такі якісні риси: нестабільність законодавства; прогалини, суперечливості та непослідовності правового регулювання; невідповідність правового регулювання реальним відносинам; високий рівень узагальненості правового регулювання, абстрактності (декларативності) багатьох законів; прийняття нормативно-правових актів у вузько корпоративних інтересах; прийняття підзаконних нормативно-правових актів у випадках, які потребують виключного законодавчого регулювання; можливість різного (вільного) тлумачення тих самих норм; надмірна ускладненість правових актів («зарегульованість», «формалізм»); широкі дискреційні повноваження, передбачення нормами законодавства можливості судді накладати на свій розсуд заходи відповідальності; недосконалість юридичної техніки та інші [7].

Специфічність змісту правового регулювання питань функціонування судової гілки влади дозволяє виділити за цим критерієм окрему форму прояву правових чинників - недосконалість правового регулювання функціонування системи судочинства (спеціально-правовий чинник), яка включає організаційно-інституційний, функціональний та охоронний аспекти.

Перший аспект полягає в тому, що у правовому просторі, крім іншого, фіксуються організаційно-інституціональні правила формування й діяльності судової гілки влади. У звіті канадсько-українського проекту сприяння доброчесності вказано, що однією зі складних форм корупційної поведінки є ситуація під умовною назвою «суддя-садженець». Виникнення цієї ситуації пов'язане із використанням недосконалих процедур призначення суддів на посаду, які дозволяють народним депутатам, бізнесменам та іншим особам сприяти проходженню на посади суддів залежних від них осіб, які в подальшому впливають на прийняття «потрібних рішень». Кар'єра таких суддів може бути достатньо швидкою, а дії із захисту інтересів осіб, які забезпечили їх службову кар'єру - досить активними [7].

У доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо призначення суддів (ухвалена Венеціанською комісією на її 70-ому пленарному засіданні, Венеція, 16-17 березня 2007 року) наголошено на тому, що у новостворених демократичних державах, де часто висловлюється занепокоєння щодо незалежності й політичної безсторонності судівництва, вибір належної системи призначення суддів є одним із основних пріоритетів. Наявність політичного впливу на порядок призначення суддів загрожує незалежності судової влади в таких державах [3].

У постанові пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8, серед іншого, наголошується на тому, що «...останнім часом факти тиску на суддів і втручання в діяльність судів набули системного і відвертого характеру, зокрема при формуванні корпусу суддів і призначенні на адміністративні посади.» [13].

У заяві послів Країн Великої Сімки щодо нового процесу відбору суддів до Верховного Суду України зазначено, що «цей процес був значно більш прозорим і конкурентним, ніж у попередні роки, що є ознакою поступу у здійсненні судової реформи в Україні. У заяві зазначено, що оновлення судової системи лише розпочалося. Результати відбору до Верховного Суду вказують на потребу більш ретельного аналізу процедур для подальшого покращення, а також продовження співпраці з громадянським суспільством для підтримання конструктивного діалогу з усіма зацікавленими сторонами. Діючи таким чином, Україна продовжуватиме розбудову інституцій доброчесності, які заслуговують на довіру та повагу громадян» [5].

Другий аспект відбиває найбільш хитку ланку компетенції суддів - наявність дискреційних повноважень (discretio з латинської - вирішення посадовою особою або державним органом зарахованого до їхньої компетенції питання на власний розсуд у порядку реалізації дискреційної влади) [6, с. 160]. Науковці вказують, що однією з вагомих причин наявності корупції в судах є широке коло повноважень, наданих їм законом, і використання їх не на благо держави та суспільства, а у власних інтересах [6, с. 160]. Об'єктивним складником «дискреційних повноважень» є закріплена в законі можливість у конкретному випадку застосовувати суддею одне з альтернативних дій чи рішень при розгляді та вирішенні справ [6, с. 161]. Така можливість закріплюється, передусім, у процесуальних кодексах.

Застосування судом норм процесуального права полягає у вчиненні визначених законом процесуальних дій та ухваленні рішень, які визначають рух справи (ухвали) та вирішують справу по суті (рішення, постанови, вироки), а також у належному оформлені цих рішень [14, с. 36]. У висновку КРЄС № 11 (2008) щодо якості судових рішень вказано, що зовнішнім чинником, який впливає на якість рішень суду, крім іншого, є джерела права, які визначають процедури прийняття судових рішень [2]. При цьому необхідно зазначити, що у цьому випадку важливим чинником, який впливає на якість судового рішення, як і на вчинення протиправних діянь суддів, є не лише недоліки процесуальної форми, але й наявність у судді «дискреційних повноважень», які можна умовно назвати «зоною ризику» (ці чинники досить часто розуміють як одне й теж).

Створюючи сприятливу правову основу, всі зазначені чинники породжують об'єктивну можливість вчинення будь-яких порушень, зокрема і злочинів. У вітчизняному законодавстві цей аспект знаходить свій прояв у нестабільності та недосконалості процесуального законодавства; нереалізованості правових норм із питань самостійності суду та незалежності судді при відправленні правосуддя; недосконалості (неефективності) правових механізмів мінімізації використання суддями широких дискреційних повноважень за межами, встановленими законом.

Третій аспект виявляється у недосконалості норм, які регулюють питання кримінальної й дисциплінарної відповідальності суддів (зважаючи на необхідність їх розмежування), а також пов'язані із ними елементи стандарту незалежності судді. У цьому випадку йдеться про недосконалість правових норм із питань кримінальної та інших видів відповідальності суддів. Як вказує А.В. Маляренко причиною відхилень від нормальної діяльності суддів є насамперед недосконалість нормативних приписів щодо закріплення підстав юридичної відповідальності [9, с. 1].

Висновки

Серед усього спектру детермінант, які впливають на вчинення суддями незаконних діянь у сфері правосуддя, особливо слід виокремити правові чинники. Національна нормативно-правова база не відповідає запиту суспільства на захист від існуючих кримінальних викликів щодо діянь суддів у сфері правосуддя, відсутність в Україні дієвих превентивних заходів у боротьбі з цими негативними кримінальними явищами, панування в практиці невизначеності та складності. Комплексне дослідження останніх дозволяє зробити висновки про їх багатоаспектний характер: одні пов'язані із недоліками законодавства, інші є наслідком дії недосконалостей правового регулювання різних аспектів функціонування системи правосуддя та роботи кожного окремого судді.

Тому комплексний характер також повинні мати і кроки по усуненню правових проблем. Для усунення правових причин, які впливають на вчинення незаконних діянь суддями у професійній діяльності, слід виробити концепцію з системного удосконалення правового регулювання, в першу чергу тих питань, які стосуються функціонування та діяльності вітчизняної системи судочинства та кожного окремого судді. В основу такої концепції удосконалення правового регулювання слід покласти базовий орієнтир і принцип про необхідність усунення в національній правотворчості розходжень норм позитивного права та суддівської діяльності із принципом верховенства права, побудованим виходячи із пріоритету прав людини, що цілком відповідає проголошеним Конституцією України цінностям демократичної та правової держави.