Проблеми регулювання інформаційних відносин в Україні: адміністративно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми регулювання інформаційних відносин в Україні: адміністративно-правовий аспект

Тімашов В.О.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Київського національного торговельно-економічного університету

Дмитревич К.С.,

здобувач бакалаврського рівня вищої освіти факультету міжнародної торгівлі та права Київського національного торговельно-економічного університету

Стаття присвячена аналізу та дослідженню доволі актуальних для суспільства проблем, а також знаходженню можливих шляхів їх вирішення, які виникають із суспільних відносин у сфері збирання, одержання, зберігання, використання, поширення та захисту інформації в Україні, а також адміністративно-правові засади інформаційного суспільства в нашій державі.

У роботі досліджено та визначено загальне поняття інформації як об'єкта інформаційних відносин, а також безпосередньо поняття і самих інформаційних відносин, визначено роль та важливість цих понять у реальному житті народу. З'ясовано поняття, зміст і сутність інформаційного суспільства як об'єкта адміністративно-правових відносин, зосереджено увагу на адміністративно-правовому аспекті досліджуваної теми.

Проаналізовано тенденції розвитку суспільства в Україні у сфері інформації. Проведений аналіз чинного законодавства України у сфері інформаційних відносин, а також зв'язок із закріпленими міжнародними нормами права.

Оскільки однією з проблем розвитку України є загальний процес глобалізації, який дуже переплітається зі сферою інформації, звертається увага на проблематику міжнародної та національної безпеки, а також проблеми прийняття управляючих рішень на рівні державному рівні, які, безперечно, в сучасних умовах та відповідній обстановці пов'язані з інформаційними відносинами, забезпеченням безпеки різноманітних державних інформаційних ресурсів, систем та засобів комунікацій, що мають надзвичайно велике значення в житті людей. Тому в цій роботі досліджено адміністративно-правові засади регулювання інформаційних відносин, розглянуто роль основних державних регуляторів інформаційних відносин, а саме: Кабінету Міністрів України, Міністерства інформаційної політики України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, а також громадських об'єднань та ЗМІ.

Визначено адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють захист прав людини в інформаційному суспільстві та які є основним регулятором суспільних інформаційних відносин. Визначено поняття та сформовано зміст механізму адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційного суспільства.

Проаналізовано та досліджено основні проблеми регулювання відносин у сфері інформації та, зрештою, загального розвитку інформаційного суспільства.

Ключові слова: інформація, інформаційні відносини, адміністративно-правові засади, інформаційне суспільство, суб'єкти владних повноважень, нормативна інформаційна база.

Problems of regulation of information relations in Ukraine: the administrative and legal aspect

The article is devoted to the analysis and research of problems that are quite relevant for the society, as well as finding possible ways of solving them arising from public relations in the field of collecting, receiving, storing, using, disseminating and protecting information in Ukraine, as well as the administrative and legal principles of the information society in to our state. The general concept of information as an object of information relations is investigated and defined, as well as the concept and information relations themselves, and the role and importance of these concepts in the real life of the people are determined. The concept, content and essence of the information society as an object of administrative- legal relations are clarified, the attention is paid to the administrative-legal aspect of the topic under study.

The tendencies of the development of society in Ukraine in the sphere of information are analyzed. The current legislation of Ukraine in the sphere of information relations is analyzed, as well as the connection with the fixed international norms of law.

As one of the problems in the development of Ukraine is the overall process of globalization, which is very much intertwined with the sphere of information, attention is paid to the problems of international and national security, as well as the problems of decision-making at the state level, which, undoubtedly, in the current conditions and the appropriate environment related to information relations, security of various state information resources, systems and communications, which are extremely important in people's lives.

Therefore, this paper explores the administrative and legal principles of information relations regulation, examines the role of the main state regulators of information relations, namely: the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Information Policy of Ukraine, the State Committee for Television and Radio Broadcasting of Ukraine, as well as public associations and mass media.

The administrative and legal status of public administration entities that protect human rights in the information society and which are the main regulator of public information relations has been determined. The concept is defined and the content of the mechanism of administrative and legal regulation in the sphere of information society is formed.

The basic problems of regulation of relations in the sphere of information are analyzed and investigated, and as a result - the general development of the information society.

Key words: information, information relations, administrative and legal bases, information society, authorities, regulatory information base.

Постановка проблеми

Поняття інформації, інформаційних відносин в Україні дедалі стає дедалі більш актуальною темою для обговорень та досліджень цієї сфери. Усім нам відомо, що Україна має багату історію, ми знаємо, що наші предки жили в архаїчному, аграрному, індустріальному суспільствах. Нині ж ми поступово та впевнено переходимо до засад постіндустріального, іншими словами, інформаційного суспільства. А це означає, що щодня зростає роль інформації та відносин у цій сфері для кожного окремого громадянина України. Оскільки виникають інформаційні відносини, вони мають регулюватись для того, аби уникнути різноманітних порушень прав та законних інтересів громадян і спрямувати інформацію на розвиток та користь людини. Звичайно, в нашій країні наявна база нормативно-правових актів у сфері інформаційного права, проте значна кількість питань функціонування інформаційної сфери в Україні залишається досі недостатньо врегульованою. Тому варто зачепити адміністративно-правовий аспект цієї теми, тобто безпосереднє регулювання інформаційних відносин суб'єктами владних повноважень.

Стан дослідження. Питання вибраної теми було і залишається дуже актуальним для вивчення різними вченими та науковцями. Тому нині науково-теоретичною базою питань регулювання інформаційних відносин є праці таких вітчизняних вчених: В.В. Галунько, П.В. Діхтієвського, Л.Г. Дротянко, В.К. Конах, Б.А. Кормича, О.В. Кузьменко, М.Ф. Савюк, С.Г Стеценко, Ю.О. Фрицького.

Однак, незважаючи на таку досить змістовну науково-теоретичну базу, у сфері проблематики регулювання інформаційних відносин в Україні залишаються дискусійні питання, ці відносини потребують певного оновлення та змін у законодавстві.

Таким чином, необхідність детальної розробки теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо проблем регулювання інформаційних відносин в адміністративно-правовому аспекті зумовлює актуальність теми дослідження.

Метою статті є вивчення, дослідження та аналіз чинного законодавства України у сфері інформації, адміністративно-правового аспекту та визначення проблематики регулювання інформаційних відносин, що виникають на шляху до становлення досконалого інформаційного суспільства.

Виклад основного матеріалу

Борючись за незалежність та пройшовши безліч етапів розвитку суспільства, Україна впевнено крокує до інформаційного, постіндустріального злету. Нині для того, щоб країна процвітала, необов'язково розвивати, скажемо так, матеріальні ресурси (наприклад, рухомі, нерухомі речі, природні ресурси тощо), а найнеоб- хіднішими є знання та високі технології. Українському суспільству треба розвиватися на засадах інформаційного, створювати новітній інформаційний ресурс [1, с. 7].

Термін «інформація» походить від латинського слова «rnformatio», що означає «відомості, роз'яснення, виклад». Оскільки визначення цього поняття актуальне, а тому і доволі поширене для дослідження науковцями, тобто в науці є безліч різноманітних визначень цього поняття. Наприклад, науковець Н.В. Макарова зазначила, що інформація - це відомості про об'єкти і явища навколишнього середовища, їхні параметри, властивості і стан, які зменшують ступінь невизначеності, неповноти знань [2, с. 6].

Інформаційне суспільство - це історична фаза розвитку цивілізації, яка означає збільшення ролі знань та інформації в житті народу; зростання кількості людей, зайнятих в інформаційній сфері; зростання інформатизації та ролі інформаційних технологій у суспільних та господарських відносинах і так далі [3]. Своєю чергою, О. Маруховський вважає, що інформаційне суспільство в широкому розумінні - це суспільство, в якому інформація, знання й інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя [1, с. 10].

Закріплене Конституцією України (ст. 34) право на інформацію як «право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір» дає підстави стверджувати, що саме з приводу здійснення суб'єктами права цієї нормативно закріпленої можливості мають місце інформаційні правові відносини [4]. Положення Конституції України конкретизуються в понад 200 нормативних актах, які закріплюють правові норми в інформаційній сфері. Базовими є безпосередньо закони України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення та радіомовлення», «Про державну таємницю», «Про Національну програму інформатизації», «Про науково-технічну інформацію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та інші.

Експертиза українського інформаційного законодавства, котра неодноразово здійснювалася протягом останніх років, зокрема представниками ОБСЄ, свідчить про те, що нормативно-правова база регулювання інформаційної сфери України загалом відповідає європейським нормам. Проте, якщо формальний бік справи не викликає значного занепокоєння, то є нагальна проблема недотримання встановлених норм усіма суб'єктами інформаційних відносин, зокрема органами державної влади всіх рівнів [5].

Важливим для інформаційного законодавства є Закон України «Про інформацію» (від 2 жовтня 1992 p.). У ньому закріплюються основні засади прав громадян України на інформацію, а також правові основи інформаційної діяльності. На підставі Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України цей Закон визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації [5, с. 22].

Детальніше розкриваючи сутність цього закону, варто зазначити, що він визначає загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації [6].

Положення Конституції України та інших законодавчих актів корелюються з основоположними міжнародними правовими актами. Так, відповідно до ст. 10 «Свобода вираження поглядів» Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу вираження поглядів. Вагомі міжнародні правові норми також містяться в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р., та особливо актуальною для України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р., з огляду на ратифікований нашою державою Протокол 11, який передбачає можливість захисту прав і свобод, установлених Конвенцією в Європейському суді з прав людини [7].

Серед актів, які більш конкретно та детально регулюють відносини у сфері інформації, найбільш визначними є такі: Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (підписана 28 червня 1998 р. у м. Орхус, Данія), яка закріплює головні засади надання громадськості екологічної інформації органами державної влади та місцевого самоврядування; Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру (підписана в Страсбурзі 28 січня 1981 р.), основними завданнями якої є забезпечення на території кожної держави-учас- ниці для кожної особи поваги її прав і основних свобод, незалежно від її мешкання або національності, зокрема права на недоторканність особистого життя, стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, які її стосуються [8; 9].

Основні адміністративно-правові аспекти прав людини в інформаційному суспільстві полягають у праві громадян мати безперешкодний доступ до архівних, статистичних даних, музейних і бібліотечних фондів, інших інформаційних ресурсів, яке забезпечується публічною адміністрацією та прозорим і чітким законодавчим визначенням обмежень у цій сфері. Зокрема, публічною адміністрацією для фізичних і юридичних осіб в Україні має забезпечуватися право допуску до публічної інформації та її своєчасного оприлюднення [10].

Нині суб'єктами публічної адміністрації в Україні є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян та інші суб'єкти, на які покладається виконання адміністративних функцій, посадові й службові особи всіх вищезазначених суб'єктів [11].

Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Закон України від 27 лютого 2014 р. «Про Кабінет Міністрів України» закріплює зобов'язання цього суб'єкта у сфері інформаційного суспільства, а саме: проводити державну політику у сфері інформатизації, сприяти становленню єдиного інформаційного простору на території України; регулярно інформувати громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність; вживати заходів щодо усунення порушень прав людини та інформувати про це Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [12]. Розділ IV цього Закону - «Компетенція Кабінету Міністрів України» - визначає право здійснювати певні заходи для реалізації її зобов'язань, зокрема: здійснювати постійний контроль за виконанням завдань органами виконавчої влади; розробляти державні цільові програми; утворювати, реорганізовувати і ліквідувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади тощо [12].

Міністерство інформаційної політики України (МІП) є одним із недавно створених центральних органів виконавчої влади, який утворений Кабінетом Міністрів України 14 січня 2015 р. Основними завданнями МІП є: забезпечення інформаційного суверенітету України, зокрема з питань поширення суспільно важливої інформації в Україні та за її межами, а також забезпечення функціонування державних інформаційних ресурсів; забезпечення здійснення реформ засобів масової інформації щодо поширення суспільно важливої інформації; вживання заходів щодо захисту прав громадян на вільний та інші [13].

Головним органом зі спеціальним статусом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, є Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо). Держкомтелерадіо у сфері інформаційного суспільства зобов'язаний розробляти заходи щодо запобігання внутрішньому й зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи, брати участь у формуванні єдиного інформаційного простору, сприянні розвитку інформаційного суспільства тощо.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Це орган державного регулювання у сфері телекому- нікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом і надання послуг поштового зв'язку [1, с. 101].

Однак провідне місце серед суб'єктів публічної адміністрації займають не органи виконавчої влади, а суб'єкти громадянського суспільства, тобто громадські об'єднання і ЗМІ, які намагаються забезпечити захист свободи слова в Україні, контролюють дотримання права на інформацію, права на таємницю кореспонденції, права на звернення, права на свободу творчості. Крім того, Україна налагоджує співпрацю із громадськими об'єднаннями на міжнародному рівні. Наприклад, між ГО «Інститут інформаційної безпеки» (Україна) і ГО «Разом» (США) підписали тристоронній меморандум про співпрацю, основними цілями якого є спільний захист інформаційного простору України та підвищення обізнаності громадян у сфері медіа [11, с. 75].

На жаль, в умовах сьогодення це ще не всі проблеми, які є в нашому суспільстві. Так, наприклад, вирішення потребують такі проблеми у сфері створення, поширення та використання інформації, як формування правових умов для забезпечення плюралізму, прозорості та неупередженості діяльності ЗМІ, недопущення їх монополізації та використання у маніпулятивних цілях, унормування діяльності з поширення інформації в мережі Інтернет, вдосконалення захисту інтелектуальної власності в умовах поширення інтернет-технологій, вдосконалення правових вимог щодо дотримання журналістами професійних та етичних стандартів. Таким чином, для врегулювання певних проблем точаться численні дискусії про необхідність розробки та прийняття Інформаційного кодексу України [14].

Висновки

Держава, державні органи спільно з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та іншими суб'єктами владних повноважень мають чітко дотримуватись напрямів із вдосконалення їхньої роботи, зокрема законодавства загалом. Те, до чого ми прагнемо, - це повноцінне та гармонійне інформаційне суспільство, тому варто вірити, що в подальшому спільними діями наша держава стане могутньою в інформаційному просторі країною.

Отже, основними засадами регулювання інформаційних відносин та загалом розвитку інформаційного суспільства в Україні є розвиток громадянського суспільства і демократичних традицій, що означає подолання інформаційної нерівності й рівноправне входження громадян у створене масштабне інформаційне суспільство за допомогою дотримання прав людини, зокрема права на вільний доступ до інформації, захист персональних даних.

Україна розвивається на шляху до ідеального суспільства - через безліч перешкод. Тому варто зосередити увагу на подоланні таких важливих проблем, як регулювання інформаційних відносин в Україні, безпосередньо шляхом вдосконалення та закриття прогалин у законодавстві в інформаційній сфері.

Список використаних джерел

правовий адміністративний інформація суспільство

1. Адміністративно-правові засади інформаційного суспільства : монографія / М.Ф. Савюк, В.В. Галунько, Ю.О. Фрицький. Київ : Інститут публічного права, 2016. 178 с.

2. Кормич Б.А. Інформаційне право. Підручник. Харків : БУРУН і К., 2011. 334 с.

3. Дротянко Л.Г Концепції інформаційного суспільства та культури постмодерну: компаративний аналіз. Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія : збірник наук. праць. 2006. № 2(4). С. 5-12.

4. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. С. 141. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

5. Кудрявцева С.П., Колос В.В. Навчальний посібник. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2005. 400 с.

6. Про інформацію : Закон України» від 2 жовтня 1992 p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

7. Європейська конвенція з прав людини 1950 р. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_UKR.pdf

8. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015

9. Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру 1981 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_326

10. Адміністративно-правові засади інформаційного суспільства: монографія / М.Ф. Савюк, В.В. Галунько, Ю.О. Фрицький. Херсон : Грінь Д.С., 2016. 176 с.

11. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

12. Про Кабінет Міністрів України : Закон України, прийнятий ВРУ 27 лютого 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18

13. Питання діяльності Міністерства інформаційної політики України :Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2-2015- %D0%BF

14. Проблеми інформаційного законодавства України в сфері створення, поширення та використання інформації та шляхи їх вирішення : анал. зап. / В. Конах. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1189/.

Размещено на Allbest.ru