Знаряддя та засоби вчинення злочину як ознака об’єктивної сторони складу злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Знаряддя та засоби вчинення злочину як ознака об'єктивної сторони складу злочину

Романівка З.Є.,

викладач кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ

Стаття присвячена дослідженню понять знарядь і засобів учинення злочину як ознак об'єктивної сторони складу злочину. У статті розглядається поняття знарядь і засобів учинення злочину, їх юридична природа й соціальна обумовленість. Досліджуються знаряддя й засоби вчинення злочину як обов'язкові ознаки об'єктивної сторони основного й кваліфікованого складу злочину. Розглядаються знаряддя та засоби як самостійні кримінально-правові категорії, які слід розмежовувати між собою за властивостями, які використовуються для досягнення злочинного результату, і характером використання. Аналізується вплив знарядь і засобів учинення злочину на кримінально- правову кваліфікацію. На підставі аналізу Особливої частини Кримінального кодексу України встановлено, що існує низка складів злочинів, у диспозиціях яких вказані знаряддя та/або засоби як обов'язкові ознаки основного складу злочину або вони визнаються такими, оскільки однозначно випливають зі змісту диспозиції. Встановлено, що знаряддя й засоби завжди були важливими кримінально-правовими характеристиками злочину й використовувалися для конструювання кримінально-правових норм у різних правових системах. Проаналізовано, що знаряддя й засоби вчинення злочину існують не самі по собі, а у взаємозв'язку з іншими елементами й ознаками складу злочину. Звертається увага на те, що відповідні предмети в одних випадках можуть бути предметом злочинів, а в інших засобами або знаряддями вчинення злочину. Проаналізовано окремі види знарядь і засобів вчинення злочину під час конструювання кримінально-правових норм.

Акцентується увага, що засоби вчинення злочину можуть бути ознакою, за якою визначають спеціальний характер кримінально-правової норми. Підтримується твердження, що засоби вчинення злочину можуть значно підвищувати ступінь суспільної небезпеки діяння в цілому. Досліджено позицію законодавця про врахування підвищеної суспільної небезпечності окремих видів знарядь і засобів вчинення злочину під час конструювання кримінально-правових норм.

Ключові слова: об'єктивна сторона складу злочину, знаряддя та засоби вчинення злочину, кримінально-правова кваліфікація.

The instruments and means of the crime as a sign of the objective side of its corpus delicti

The article is devoted to the study of the concepts of tools and means of committing a crime as signs of the objective side of the crime. The article deals with the concept of tools and means of committing a crime, their legal nature and social conditionality. Investigating tools and means of committing a crime as indispensable features of the objective side of the main and qualified crime. Tools and means are considered as separate criminal-law categories, which should be distinguished between the properties used to achieve the criminal result and the nature of their use. The impact of tools and means of committing a crime on criminal qualification is analyzed. Based on the analysis of the Particular part of the Criminal Code of Ukraine, it is established that there are a number of crime scenes in the dispositions of which the tools and / or means are identified as obligatory signs of the main crime, or they are recognized as such, since they are clearly derived from the content of the disposition. It has been established that tools and means have always been important criminal characteristics of crime and have been used to construct criminal rules in different legal systems.

It has been analyzed that the tools and means of committing a crime do not exist by themselves, but are correlated with other elements and features of the crime.

Attention is drawn to the fact that in some cases the relevant items may be the subject of crime and in other means or instruments of crime. Some types of tools and means of committing a crime in the construction of criminal law are analyzed.

Attention is drawn to the fact that the means of committing a crime may be a sign defining the special nature of the criminal law. It is argued that the means of committing a crime can significantly increase the degree of public danger in general. The position of the legislator on taking into account the increased social danger of certain types of tools and means of committing a crime in the construction of criminal law norms was investigated.

Key words: objective side of corpus delicti of a crime, instruments and means of the crime, criminal and legal qualification.

Постановка проблеми

знаряддя злочин кримінальний правовий

Протягом тривалого часу законодавець надає вагомого кримінально-правового значення знаряддям і засобам учинення злочину. Під час скоєння злочинів особи, що їх учиняють, використовують різноманітні знаряддя й засоби. У залежності від опису законом об'єктивної сторони конкретного складу злочину знаряддя й засоби вчинення злочину може виконувати роль обов'язкових або кваліфікувальних (особливо кваліфікаційних) ознак. Кожен конкретний злочин має багато ознак, які його індивідуалізують, у тому числі й об'єктивних, які характеризують діяння суб'єкта (дію або бездіяльність), шкоду, що заподіяна діянням, а також і ті зовнішні умови, в яких учиняється суспільно-небезпечне посягання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У кримінально-правовій науці ґрунтовному теоретичному аналізу знарядь і засобів учинення злочину присвячені дисертації В.І. Гурова, О.С. Денисової, В.І. Сахарова, М.С. Тельпіса. Окремі питання знарядь і засобів учинення злочину досліджені в наукових роботах, присвячених окремим складам злочину, приміром бандитизму [1], терористичному акту [2] тощо. Разом з тим і надалі низка питань залишаються невивченими й водночас принципово важливими як для науки кримінального права, так і для практики застосування КК України. Варто зазначити, що з інтенсивним розвитком науки й техніки різноманітнішими стають такожзнаряддя й засоби вчинення злочину, що потребує наукового переосмислення й відповідних пропозицій щодо вдосконалення відповідних законодавчих кримінально-правових приписів.

Мета статті - дослідження поняття знарядь і засобів учинення злочину як ознаки об'єктивної сторони складу злочину.

Виклад основного матеріалу

Об'єктивну сторону складу злочину утворюють зовнішні його ознаки, установлені законом. Під об'єктивною стороною складу злочину слід розуміти зовнішній прояв злочинної діяльності, який характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечним наслідком, причинним зв'язком між ними, а також місцем, часом, способом, обстановкою, знаряддям і засобами вчинення злочину [3, с. 630].

Видається актуальним і доцільним як з теоретичного, так і з практичного погляду дослідження окремих диспозицій статей Особливої частини КК України, в яких знаряддя та/або засоби вчинення злочину законодавчо передбачені в якості обов'язкових ознак відповідних складів злочинів. Наявні ж кримінально-правові наукові роботи постануть відправним і необхідним підґрунтям для встановлення закономірностей розвитку наукового розуміння знарядь і засобів учинення злочину з метою подальшого вдосконалення кримінально-правового законодавства в частині проблеми, що буде досліджуватися.

Досліджуючи історію розвитку кримінального законодавства з окресленої проблематики В.І. Сахаров констатує, що вже в давніх правових пам'ятках за побудови кримінально-правової заборони знаряддя й засоби вчинення злочину були передбачені як обов'язкові ознаки основного складу, так і як кваліфікувальні ознаки. Таким чином, науковець стверджує, що знаряддя й засоби завжди були важливими кримінально-правовими характеристиками злочину й використовувалися для конструювання кримінально-правових норм у різних правових системах. Юридична природа й соціальна обумовленість знарядь і засобів учинення злочину породжені їхньою основною властивістю впливати на характер і ступінь суспільно небезпечного діяння [4, с. 9-10].

І.М. Даньшин зазначав, що у випадку, коли знаряддя вчинення злочину істотно впливають на характер і ступінь суспільної небезпечності діяння або особи, що його вчинила, законодавець указує на них у нормі Особливої частини КК України як на обов'язкову ознаку об'єктивної сторони складу злочину [5, с. 59].

Варто зауважити, що знаряддя й засоби вчинення злочину існують не самі по собі, а у взаємозв'язку з іншими елементами й ознаками складу злочину. М.І. Панов вважає, що в предметах матеріального світу, які виступають засобами вчинення злочину, міститься відповідна програма (спосіб) можливих дій, що можуть бути здійснені шляхом використання цих предметів. Приміром, вогнепальна зброя передбачає можливість вчинення насильницьких злочинів, тоді як завідомо підроблені документи - різного роду кримінально-караних обманів тощо. Тобто характер засобів, що використовує особа під час здійснення злочинного посягання загалом визначає (детермінує) характер дії і спосіб його вчинення [6, с. 41-42].

A. А. Музика, Є.В. Лащук стверджують, що існування знарядь залежить від наявності у складі злочину предмета або потерпілого від злочину, тому що без предмета посягання або потерпілого від злочину немає й знарядь його вчинення. І навпаки, існування предмета злочину не залежить від наявності у складі конкретного злочину тих чи інших знарядь, а також засобів вчинення злочину [7, с. 151-152].

B. І. Гуров зазначав, що поза злочинною діяльністю будь-який предмет не може визнаватися знаряддям або ж засобом вчинення злочину. Саме суб'єкт злочину наділяє відповідний предмет цією ознакою, коли співвідносить відповідні властивості предмета з метою й злочинним результатом [8, с. 19-20]. На думку О.С. Денисової, між способом, знаряддями й засобами вчинення злочину існує відповідний взаємозв'язок, проте це не дає підстав стверджувати, що знаряддя й засоби є частиною способу вчинення злочину. Місце й обстановка вчинення злочину, мета, мотив та інші обставини вчинення злочину об'єктивно впливають на обрання суб'єктом злочину відповідних знарядь чи засобів [9, с. 9-10].

Враховуючи зазначене, влучною з цього питання буде наукова позиція Я.В. Прудникова, який вважає, що засоби перебувають у нерозривному зв'язку й взаємозалежності з усіма елементами й ознаками складу злочину. У цьому, зокрема, виражається вплив засобів як на фактичні (об'єктивні й суб'єктивні) ознаки, так і на соціальні властивості (суспільну небезпечність) відповідних злочинів. Це обумовлює включення їх як обов'язкову ознаку певних складів злочинів і специфіку конструювання цих складів у норми Особливої частини КК України [10, с. 197].

Не заперечуючи загалом наведені позиції вчених, хотілося б звернути увагу, що деякі науковці використовують поняття «засоби вчинення злочину» як родове щодо поняття «знаряддя вчинення злочину». У кримінально-правовій науці немає єдності думок щодо співвідношення цих понять.

Видається більш вдалим вважати, що знаряддя й засоби є самостійними кримінально-правовими категоріями, які слід розмежовувати між собою за властивостями, що використовуються для досягнення злочинного результату, і характером їх використання. Як вказує М.С. Тель- піс, знаряддя вчинення злочину - це речі матеріального світу, якими може заподіюватись або бути заподіяна певна шкода. За допомогою знарядь суб'єкт здійснює фізичний, типово руйнівний вплив на матеріальні об'єкти. Засоби вчинення злочину - це різноманітні речовини, предмети або інше знаряддя, хімічні, фізичні, біологічні властивості якого використовуються суб'єктом для створення сприятливих умов у процесі вчинення злочину [11, с. 90].

На підставі аналізу Особливої частини КК України слід констатувати, що існує низка складів злочинів, у диспозиціях яких указані знаряддя та/або засоби як обов'язкові ознаки основного складу злочину або вони визнаються такими, оскільки однозначно випливають зі змісту диспозиції.

Варто звернути увагу на те, що відповідні предмети в одних випадках можуть бути предметом злочинів, а в інших засобами або знаряддями вчинення злочину. Наприклад, зброя як знаряддя регламентована як обов'язкова ознака складу бандитизму (ч. 1 ст. 257 (Бандитизм) КК України). Разом з тим у низці статей КК України зброя визнається обов'язковою ознакою як предмет злочину. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 201 (Контрабанда) КК України контрабандою визнається переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодійних, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів (крім гладкостволь- ної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

У зв'язку з цим погоджуємося з ученими, які зазначають, що в КК України не завжди термінами «знаряддя» й «засоби» позначаються власне знаряддя й засоби вчинення злочину. Наприклад, транспортні засоби (ст. 289 (Незаконне заволодіння транспортним засобом) КК України) і наркотичні засоби (ст. 307 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) КК України) є предметами відповідних злочинів, а не їх знаряддями або засобами вчинення [7, с. 140].

Тобто вживання в тексті кримінального закону термінів «знаряддя», «засоби» не є підставою для автоматичного визнання їх у значенні знарядь або засобів як обов'язкових ознак відповідного складу злочину.

Так, одним із видів знарядь вчинення злочину є зброя (ст. 257 (Бандитизм) КК України, ч. 1 ст. 258 (Терористичний акт) КК України, ч. 1 ст. 294 (Масові заворушення) КК України, ч. 1 ст. 439 (Застосування зброї масового знищення) КК України тощо). Разом з тим КК України не містить законодавчої дефініції поняття «зброя». За таких обставин до зброї в широкому розумінні можна віднести доволі широке коло предметів. У зв'язку з цим науковці звернули увагу на те, що поняття зброї та визначення її видів потребує врегулювання шляхом прийняття відповідного закону [1, с. 11].

Згідно зі ст. 257 (Бандитизм) КК України бандитизм полягає в організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

В.П. Тихий зазначає, що під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструктивно призначені й технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, тобто зброю у вузькому, власному значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, у тому числі гладко - ствольною мисливською, холодною, вибуховою тощо. Наприклад, зброя, вражальна сила якої ґрунтується на використанні електричної енергії, енергії радіоактивних випромінювань, біологічних і хімічних чинниках тощо [12, с. 473]. На думку Я.В. Пруднікова, до зброї як знаряддя вчинення злочину слід відносити бойові припаси у вигляді вибухових пристроїв (гранати, міни), які створюють у разі їхнього застосування вибуховий ефект, що суттєво підвищує вражальні властивості, і мають своїм єдиним призначенням ураження людей (не тільки однієї особи, а двох чи більше), заподіяння шкоди їхньому життю і здоров'ю [13, с. 548]. О.С. Денисова зазначає, що боєприпаси не можуть бути зброєю, проте їхні властивості мають важливе значення для кваліфікації. Боєприпаси самі по собі не належать до знарядь чи засобів учинення злочину, вони без допомоги ззовні використовуватися не можуть. Їх включення до переліку небезпечних предметів обумовлено тим, що вони містять вибухові речовини, і це дає підставу відносити їх до засобів вчинення злочину [9, с. 130].

A. А. Вознюк, В.В. Арешонков наголошують, що обмежений перелік предметів, які банди можуть використовувати під час нападів, не відповідає сучасним реаліям злочинної діяльності злочинних формувань. З огляду на широке розмаїття різновидів зброї, а також інших предметів, які банда може використовувати під час нападів, науковцями пропонується доповнити ст. 257 (Бандитизм) КК України приміткою, в якій визначити, що озброєність банди означає наявність у неї не лише зброї, а й «інших предметів, спеціально пристосованих або заздалегідь заготовлених для фізичного чи психічного насильства під час нападу» [14, с. 21].

B. О. Навроцький зазначає, що для визнання банди озброєною вид зброї не має значення, зважаючи на відсутність обмежень стосовно цього в диспозиції відповідної статті. Адже коли законодавець не вважає певні види зброї ознакою відповідного складу злочину, то вказує про це в диспозиції відповідної статті КК України [15, с. 131-132].

Тобто в кримінально-правовій доктрині відсутній єдиний підхід до розв'язання питання про те, що відносити до зброї. Це може негативно впливати на кваліфікацію та розслідування відповідних злочинів.

Засоби вчинення злочину також мають важливе кримінально-правове значення, у тому числі для кваліфікації відповідних злочинів. Так, засоби вчинення злочину передбачені в низці диспозицій статей Особливої частини КК України як обов'язкові ознаки. Наприклад, у ч. 1 ст. 239 (Забруднення або псування земель) КК України це речовини, відходи чи інші матеріали, шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля; у ч. 1 ст. 241 (Забруднення атмосферного повітря) КК України - це шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля речовини, відходи або інші матеріали промислового чи іншого виробництва; у ч. 1 ст. 243 (Забруднення моря) КК України це матеріали чи речовини, шкідливі для життя чи здоров'я людей, або відходи.

Варто звернути увагу, що засоби вчинення злочину можуть бути ознакою, що визначає спеціальний характеркримінально-правової норми. Прикладом конкуренції адміністративно-правової та кримінально-правової норм як загальної й спеціальної, де кримінально-правова норма є спеціальною, є ч. 1 ст. 591 КУпАП України (Порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення) і ч. 1 ст. 243 (Забруднення моря) КК України. Ознакою, що визначає спеціальний характер кримінально-правової норми, є саме засоби вчинення злочину - матеріали чи речовини, шкідливі для життя чи здоров'я людей, відходи [16, с. 195].

До засобів вчинення злочину відносять також документи. Підроблені документи можуть бути засобами вчинення шахрайства (ст. 190 (Шахрайство) КК України), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України), ухилення від сплати податків (ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) КК України), шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222 (Шахрайство з фінансовими ресурсами) КК України та багатьох інших злочинів. О.С. Денисова вважає, що документ визнається засобом вчинення злочину, оскільки вплив на охоронювані законом суспільні відносини чинить інформація, що вказана в документі. Використовуючи інформацію, що передбачена на відповідному матеріальному носії, злочинець досягає своїх цілей [9, с. 140-141].

Висновки

У проведеному дослідженні були проаналізовані знаряддя й засоби лише у випадках їх передбачення законодавцем в якості обов'язкових (конститутивних) ознак основного складу злочину. Також необхідно зазначити, що в низці статей Особливої частини КК України знаряддя й засоби регламентовані як обов'язкові ознаки кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочинів. Специфіка деяких знарядь і засобів учинення злочину дає підставу стверджувати, що вони можуть значно підвищувати ступінь суспільної небезпеки діяння в цілому. У зв'язку з цим, законодавець враховує підвищену суспільну небезпечність окремих видів знарядь та засобів вчинення злочину при конструюванні кримінально-правових норм.

З проведеного аналізу Особливої частини КК України слід констатувати, що законодавець надає важливе кримінально-правове значення знаряддям і засобам злочину. Це підтверджується тим, що знаряддя та/або засоби злочину можуть бути: а) обов'язковими (конститутивними) ознаками основного складу; б) обов'язковими ознаками кваліфікованого складу (особливо кваліфікованого складу). У цих випадках вони підлягають обов'язковому з'ясуванню, оскільки впливають на кримінально-правову кваліфікацію.

Список використаних джерел

1. Радіонов І.І. Кримінальна відповідальність за бандитизм : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2004. 18 с.

2. Шамара О.В. Відповідальність за здійснення терористичної діяльності за кримінальним законодавством України. Київ, 2014. 280 с.

3. Дудоров О.О. Вибрані праці з кримінального права / переднє слово д-ра юрид. наук проф. В.О. Навроцького ; МВС України. Луганський держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2010. 952 с.

4. Сахаров В.И. Средства и орудия совершения преступления и их уголовно-правовое значение : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 ; Московская.высш. школа милиции МВД СССР Москва, 1991. 21 с.

5. ДаньшинІ.М. Поняття і правове значення знарядь учинення злочину. Радянське право. 1982. № 8. С. 58-60.

6. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. Харьков, 1982. 161 с.

7. Музика А.А. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія / А.А. Музика, Є.В. Лащук. Київ : Паливода А.В., 2011. 192 с.

8. Гуров В.И. Орудия и средства совершения преступления в советском уголовном праве : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / В.И. Гуров ; Юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. Свердловск, 1983. 182 с.

9. Денисова А.С. Уголовно-правовое значение орудий и средств совершения преступления : дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2005. 202 с.

10. Прудников Я. В. Поняття та види засобів вчинення злочину. Проблеми законності : зб. наук.пр. М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. 2018. Вип. 142. С. 189-199.

11. Тельпіс М.С. Знаряддя та засоби вчинення злочину: поняття та значення. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 6. Т 3. С. 88-90.

12. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютю- гіна. - 5-те вид., допов. Харків : Право, 2013. Т 1 : Загальна частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. 2013. 376 с.

13. Прудніков Я.В. Зброя, інші предмети, що використовуються в якості зброї, як знаряддя вчинення злочину. Кримінально-правове регулювання та забезпечення його ефективності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 18-19 жовт. 2018 р. Харків, 2018. 552 с.

14. Вознюк А.А., Арешонков В.В. Озброєність банди: кримінально-правові та криміналістичні проблеми. Криміналістичний вісник.

2012. № 1. С. 15-22.

15. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій. Київ, 2000. 771 с.

16. Брич Л.П. Теорія розмежування складів злочинів. Львів, 2013. 712 с.

Размещено на Allbest.ru