Зв’язки судів із громадськістю з особливим наголосом на ролі судів у демократичному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Зв'язки судів із громадськістю з особливим наголосом на ролі судів у демократичному суспільстві

Маложон О.І.,

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Київського інституту інтелектуальної власності і права

Анотація

У статті розглянуто правові аспекти зв'язків судів з громадськістю з особливим наголосом на ролі судів у демократичному суспільстві. Правосуддя має на меті вирішення спорів між сторонами шляхом прийняття рішень, виконання як «нормативної», так і «просвітницької» ролі, надаючи громадянам відповідні настанови, інформацію та запевнення щодо права і його практичного застосування. Повноваження, надані суддям, регулюються не тільки внутрішнім правом - національним волевиявленням, а й принципами міжнародного права та правосуддя, як це прийнято в сучасних демократичних суспільствах. Зазначено, що ефективність судової системи вимагає від суддів високого рівня професійної свідомості. Судді повинні забезпечувати високий рівень професійної компетентності за допомогою базової підготовки та подальшого навчання, що забезпечить їм належну кваліфікацію. Акцентовано, що судді та їхні підлеглі повинні встановити постійний зв'язок із засобами масової інформації, а також із органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Визначено, що судді мають практикувати проведення зустрічей та виступів у школах, запрошення учнів шкіл відвідати суд. Судді повинні підтримувати власну кваліфікацію шляхом проведення та участі у заходах у рамках безперервної освіти суддів. Потрібно залучати громадян як партнерів шляхом проведення опитувань щодо їхнього ставлення до суддів та судів. Проаналізовано незалежність судді, що означає, що під час здійснення своїх повноважень він керується тільки законом, і ніхто не має права давати йому будь-які вказівки або прямими чи непрямими способами впливати на нього. Судді мають бути незалежними у тому числі від впливу урядових чиновників, засобів масової інформації, громадської думки, впливу членів родини. Визначено, що судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності. Також судді, будучи громадянами, мають основоположні права та свободи, які захищені, зокрема, Європейською конвенцією з прав людини (свобода думки, релігійна свобода тощо).

Ключові слова: правосуддя, громадськість, демократичне суспільство, судочинство, європейські держави.

Abstract

The article deals with the legal aspects of public relations of courts with particular emphasis on the role of courts in a democratic society. Justice aims to resolve disputes between the parties and, through decision making, to perform both a «normative» and an «educational» role, providing citizens with relevant guidance, information and assurances of law and its practical application. The powers conferred on judges are governed not only by domestic law - national will, but also by the principles of international law and justice, as is accepted in modern democratic societies. It is noted that the efficiency of the judiciary requires judges to have a high level of professional awareness. Judges should ensure a high level of professional competence through basic training and further training to ensure that they are properly qualified. It is emphasized that judges and their subordinates should establish regular communication with the media, as well as with the legislative and executive authorities, local self-government bodies. It was determined that judges should practice conducting meetings and speeches at schools, inviting school students to attend court. Judges should support their own qualifications through the conduct and participation in continuing education of judges. It is necessary to involve citizens as partners through surveys on their attitude to judges and courts. The independence of the judge is analyzed, which means that in the exercise of his powers he is governed solely by law and no one has the right to give him any instructions or direct or indirect ways to influence him. Judges should be independent of the influence of government officials, the media, public opinion, and the influence of family members. It is determined that judges should not be isolated from the society in which they live, since the judicial system can only function properly when judges do not lose their sense of reality. Also, judges, as citizens, have fundamental rights and freedoms, which are protected, in particular, by the European Convention on Human Rights (freedom of thought, religious freedom, etc.).

Key words: justice, public, democratic society, judiciary, European states.

Основна частина

Постановка проблеми. Судова система України протягом останніх років була об'єктом численних реформ, про що свідчать багато висновків Венеціанської комісії [2] та доповіді, підготовлені Радою Європи. Принцип стабільності та послідовності законів як основного елемента верховенства права вимагає стабільності в судовій системі [8]. Венеціанська комісія заявила, що «згідно з Контрольним Списком Верховенства Права чіткість, передбачуваність, послідовність та узгодженість законодавчої бази, а також стабільність законодавства є надзвичайно важливими для будь-якого правового порядку, заснованого на принципах верховенство права» [5]. Є чіткий зв'язок між стабільністю судової системи та її незалежністю. Довіра до судової влади може зростати лише в рамках стабільної системи. Хоча судові реформи в Україні вважаються необхідними для підвищення довіри громадськості до органів судової системи, стійка інституційна нестабільність, коли реформи слідують за змінами політичної влади, також може бути шкідливою для довіри суспільства до судової влади як незалежної та неупередженої інституції [1].

Принцип стабільності та узгодженості законів має важливе значення для передбачуваності законів для окремих осіб, включаючи суддів та інших осіб, які працюють в уражених інституціях. Часті зміни правил, що стосуються судових установ та призначення, можуть призвести до різних тлумачень, включаючи навіть твердження про недобросовісні наміри цих змін.

Стан дослідження проблеми. У вітчизняній літературі питанням зв'язків судів з громадськістю приділяється достатньо уваги, зокрема у працях Н. Анікіної, М. Аракеляна, В. Бауліна, В. Бринцева, Р. Горобця, Ю. Данієляна, Р. Куйбіди, В. Маляренка та інших. Питання прозорості функціонування судів в Україні завжди були і залишаються актуальними для українського суспільства.

Метою статті є огляд особливостей зв'язків судів з громадськістю, що визначають умови розбудови правової держави та громадянського суспільства.

Виклад основного матеріалу. Розвиток демократії в європейських державах означає, що громадяни повинні отримувати належну інформацію про організацію органів публічної влади та умов, в яких створюються закони. Крім того, для громадян так само важливо знати про те, як функціонують установи судової системи.

Правосуддя є важливим компонентом демократичних суспільств. Воно має на меті вирішення спорів між сторонами і виконання як «нормативної», так і «просвітницької» ролі, надаючи громадянам відповідні настанови, інформацію та запевнення щодо права і його практичного застосування [4].

Суди є та сприймаються такими широким загалом як належний форум для встановлення юридичних прав і обов'язків та вирішення пов'язаних з цим спорів. Суспільство ставиться з повагою та має довіру до спроможності судів здійснювати таку функцію [7]. Однак розуміння ролі судової влади в демократичних країнах (особливо розуміння того, що обов'язком судді є справедливе та безстороннє застосування закону незалежно від можливих соціальних або політичних тисків) значно відрізняється в різних країнах та соціально-економічних умовах Європи. Рівень довіри до діяльності судів є, відповідно, неоднаковим [3]. Адекватна інформація про функції судової влади та її роль у повній незалежності від інших гілок державної влади може, таким чином, ефективно сприяти більшому розумінню судів як наріжного каменю демократичних конституційних систем, а також обмежень у їхній діяльності.

Власний досвід більшості громадян щодо судової системи своїх країн обмежується участю, яку вони могли брати як сторони судових процесів, свідків або присяжних. Важливою є роль ЗМІ у поширенні інформації про роль та діяльність судів. Але, крім спілкування через ЗМІ, обговорення у Консультативній Раді європейських суддів (далі - КРЄС) висвітило важливість створення прямих зв'язків між судами та широкою громадськістю. Інтегрування правосуддя в суспільство вимагає, щоб судова влада відкрилася та вивчила, як зробити себе відомою. Ідея полягає не в перетворенні судів на циркову арену, а в тому, щоб сприяти прозорості судового процесу. Визнаним є те, що повна прозорість неможлива, особливо, коли йдеться про необхідність захисту ефективності розслідувань та інтересів учасників процесу, але розуміння того, як працює судова система, має, безумовно, просвітницьке значення та повинно зміцнити суспільну довіру до функціонування судів.

Першим шляхом до того, щоб зробити суди доступнішими, є вжиття заходів загального характеру, спрямованих на інформування громадськості про діяльність судів.

У зв'язку із цим КРЄС могла б послатися на власні рекомендації щодо просвітницької роботи судів та необхідності організації відвідань судів школярами та студентами або будь-якою іншою групою, яка має інтерес до судової діяльності. Це не змінює той факт, що важливим обов'язком держави залишається надання будь-кому, у школі чи університеті, знань, в яких значна увага приділяється судовій системі.

Така форма спілкування є ефективнішою, коли до неї залучені ті, хто безпосередньо працює в системі. Відповідні шкільні та університетські освітні програми (не лише на юридичних факультетах) повинні включати описання судової системи (у тому числі виступи суддів у навчальних аудиторіях), відвідання судів та активне викладання судових процедур (рольові ігри, відвідання судових слухань тощо) [3]. Суди та асоціації суддів в цьому плані можуть співпрацювати із школами, вищими навчальними закладами та іншими освітніми установами для того, щоб бачення суддів було викладено в навчальних програмах та відкритих обговореннях.

КРЄС уже заявила в загальній формі про те, що самі суди повинні брати участь у поширенні інформації про доступ до правосуддя (через періодичні звіти, друковані пам'ятки для громадян, Інтернет, інформаційні офіси тощо), та рекомендувала розробку освітніх програм, спрямованих на надання конкретної інформації (наприклад, щодо характеру судових проваджень, середньої тривалості процесів у різних судах, судових витрат, альтернативних засобів врегулювання спорів, які пропонуються сторонам, важливих для практики рішень судів).

Суди повинні брати участь у загальних рамкових програмах, які організовуються іншими державними установами (міністерствами юстиції та освіти, вищими навчальними закладами тощо). Однак, на думку КРЄС, суди також мають вдаватися до власних ініціатив у цьому відношенні.

Оскільки відносини з окремими особами, які звертаються по правосуддя, традиційно підтримуються самими судами, хоча й у неструктурований спосіб, суди в минулому неохоче встановлювали прямі відносини з представниками громадськості, не залученими до судових процесів. Публічність розгляду справ у тому сенсі, як це закріплено в статті 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), традиційно розглядалася як єдиний контакт між судами та громадськістю, що робило ЗМІ для судів єдиною ланкою зв'язку [6]. Такий підхід швидко змінюється. Обов'язки безсторонності та незалежності, які є відповідальністю суддів, сьогодні не можуть розглядатися як перешкода на шляху для судів у їхніх спробах відігравати активну роль в інформуванні громадськості, оскільки така роль є справжньою гарантією незалежності судової влади. КРЄС вважає, що держави-члени повинні заохочувати судові установи до такої активної ролі в цих напрямах через розширення та удосконалення «просвітницької ролі». Вона більше не може обмежуватися лише ухваленням судових рішень; суди повинні діяти як «речники» та «посередники». КРЄС вважає, що, хоча суди дотепер просто погоджувалися брати участь в освітніх програмах, коли отримували відповідні запрошення, сьогодні необхідно, щоб суди самі ставали ініціаторами таких програм.

КРЄС розглянула прямі ініціативи судів щодо зв'язків з громадськістю, які не залежать від діяльності ЗМІ та/або дій, відповідальність за які покладена на інші установи. Було розглянуто та рекомендовано такі заходи:

1) створення в судах відділів, відповідальних за прийом та інформування громадян;

2) поширення друкованих матеріалів, відкриття Інтернет-сайтів, за які суди несуть відповідальність;

3) організація судами календаря освітніх форумів та/ або регулярних зустрічей, відкритих, зокрема, для громадян, громадських організацій, політиків, студентів («програми охоплення»).

КРЄС присвятила окреме обговорення таким «програмам охоплення» (outreach programmes). КРЄС із цікавістю відзначає, що в деяких країнах суди відомі тим, що організовують, часто за підтримки інших активних соціальних груп, освітні ініціативи, в межах яких викладачі, студенти, батьки, юристи, лідери місцевих громад та представники ЗМІ збираються в судах для спілкування із суддями та системою правосуддя. Такі програми зазвичай передбачають залучення професіоналів з підготовленими ресурсами та забезпечують мережу для професійного розвитку викладачів.

Деякі заходи розраховані на окремих осіб, які через їхнє соціально-економічне та культурне становище не є достатньо обізнаними із своїми правами та обов'язками і, таким чином, вони не реалізують своїх прав або, що є ще гіршим, стають учасниками судових процесів через невиконання своїх обов'язків. Тому імідж правосуддя в найбільш нужденних соціальних групах підтримується через програми, які міцно пов'язані із заходами розширення «доступу до правосуддя» включно з правовою допомогою (але не обмежуючись), послугами громадського інформування, безоплатних порад юристів, прямого доступу до судді в дрібних справах тощо.

КРЄС рекомендує надання загальної підтримки з боку європейських судових органів та держав на національному та міжнародному рівнях судовим «програмам охоплення», описаним вище; такі програми повинні стати звичайною практикою. КРЄС вважає, що такі програми виходять за межі загальної інформації для громадськості. Вони спрямовані на формування правильного сприйняття ролі судді в суспільстві. У цьому контексті КРЄС вважає, що забезпечувати загальне інформування щодо функціонування системи правосуддя та визначати шкільні й університетські навчальні програми повинні міністерства юстиції та освіти, а самі суди, відповідно до принципів незалежності судової влади, мають визнаватися належною інституцією для запровадження «програм охоплення» та здійснення регулярних ініціатив, які передбачають проведення досліджень, організацію фокус-груп, залучення юристів та науковців до публічних обговорень тощо. Насправді такі програми мають на меті покращення розуміння та довіри суспільства до системи правосуддя і, як наслідок, посилення судової незалежності.

На думку КРЄС, для розроблення вищезазначених програм суддям має бути надана можливість отримати відповідну підготовку щодо зв'язків з громадськістю. Суди також повинні мати можливість залучати штат працівників, які відповідатимуть за зв'язки з освітніми установами (відділи зв'язків з громадськістю, про які йшлося вище, також могли б виконувати це завдання).

КРЄС здається, що роль координування різноманітних місцевих ініціатив, а також сприяння загальнонаціональним «програмам охоплення» повинна бути надана незалежному органу. Цей незалежний орган також може задовольняти складніші інформаційні потреби політиків, науковців, громадських організацій із залученням до роботи професіоналів, наділених ресурсами.

КРЄС уже рекомендувала, що належне фінансування, не пов'язане з політичними коливаннями, повинно надаватися для судової діяльності, та що судові органи повинні залучатися до прийняття рішень щодо бюджетних асигнувань, які здійснюються Парламентом, наприклад, через координаційну роль вищезазначеного незалежного органу. КРЄС рекомендує, щоб адекватне фінансування також забезпечувалося для діяльності, спрямованої на роз'яснення та більшу прозорість судової системи та принципів правосуддя в суспільстві самою судовою системою. Витрати, пов'язані з «програмами охоплення», повинні покриватися із спеціальної бюджетної статті таким чином, щоб вони не зачіпали операційний бюджет судів.

Обговорення КРЄС показало, що для ефективного формування правильного сприйняття правосуддя в суспільстві ті самі принципи, що розроблені для суддів, можуть застосовуватися до прокурорів. Беручи до уваги acquis [доробок] Ради Європи стосовно прокурорів [9], КРЄС вважає важливим, щоб прокурори в процесі тієї частини провадження, яка належать до їхньої юрисдикції, брали участь у наданні інформації громадськості [10].

Висновки. Представники судової влади усвідомлюють, що першочерговим завданням наразі є розробка механізмів і розвиток навичок для підвищення єдності судової практики. Прогрес у цьому напряму уповільнюють брак аналітично-дослідницьких спроможностей судів, нерозвинене законодавство та інструменти пошуку судових рішень, а також недосконала система професійної підготовки суддів.

Для підвищення рівня довіри з боку громадськості необхідні більша прозорість в управлінні судовою системою зокрема та у відправленні правосуддя взагалі. Потрібно оптимізувати обов'язки та повноваження в рамках комплексної структури управління судовою системою. Це дозволить краще сприяти незалежності суддів у рамках управління судовою системою завдяки вдосконаленій системі управління ефективністю, дисциплінарного та етичного нагляду.

Важливо, аби судді зрозуміли, що для того, щоб упорядкувати українське судочинство і наблизити його до європейських стандартів, необхідні значні зміни. Втім, вкрай важливо, щоб інші гілки влади та приватні особи також усвідомили: незалежність судової влади - як інституційна, так і індивідуальна - мають бути не лише задекларовані, а і дотримані на практиці.

Список використаних джерел

суддя право влада самоврядування

1. Бюро Консультативної ради європейських суддів (CCJE). Звіт про незалежність та неупередженість суддів у державах-членах Ради Європи за 2017 рік. Страсбург, 2018. 96 с. UrL: https://rm.coe.int/ccje-bu-2017-11e-07-02-2018-docx-uk-edited-ak/16807bee35 (дата звернення 12.03.2018 р.).

2. Висновок Венеціанської комісії щодо проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, затверджених Конституційною комісією 4 вересня 2015 року. Страсбург, 2015. 13 с. URL: https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/visnovok % 2026.pdf

3. Висновки засідання голів асоціацій суддів на тему «Правосуддя та суспільство», м. Вільнюс, 13-14 грудня 1999 року. URL: http://www.arbitr.gov.ua/files/pages/%D0% 92% D0% B8% D1% 81% D0% BD % D0% BE % D0% B2% D0% BE % D0% BA % 20% E2% 84% 96% 207.pdf.

4. Висновки П'ятого засідання голів європейських верховних судів, м. Любляна, 6-8 жовтня 1999 року. 13 с. URL: http://www.arbitr.gov.ua/files/pages/%D0% 92% D0% B8% D1% 81% D0% BD % D0% BE % D0% B2% D0% BE % D0% BA % 20% E2% 84% 96% 207.pdf.

5. Висновок щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування. Прийнято Венеціанською комісією на її 121-му пленарному засіданні (Венеція, 6-7 грудня 2019 р.). Страсбург, 2019. 23 с.

6. Європейська Конвенція з прав людини. З поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів №11 та 14, з дати набуття ним чинності 1 червня 2010 року. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_UKR.pdf.

7. Європейський суд з прав людини, справа «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (Sunday Times v. The United Kingdom). Рішення від 26 квітня 1979 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_594.

8. Контрольний список верховенства права (Мірило правовладдя). Ухвалено Венеціанською комісією на 106-му пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 р.). Страсбург, 2016. 170 с. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx? pdffile=CDL - AD(2016) 007-ukr (дата звернення 11.11.2016 р.).

9. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2000) 19 щодо ролі прокурора в системі кримінального правосуддя. Ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/ Rec_2000_19_2000_10_6.pdf.

10. Суддівська етика. Практично-методичний посібник викладача. Київ, 2016. 273 с.

Размещено на Allbest.ru