Методи адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України

Яковлев П.О.,

кандидат юридичних наук, докторант

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Анотація

У статті розкривається зміст і пропонується класифікація методів адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України. На основі аналізу варіацій наукового розуміння категорії "метод адміністративно-правового регулювання" зазначено, що в основі сутності методу адміністративно-правового регулювання лежить владний вплив держави в особі її органів та посадових осіб на певну сферу суспільних відносин або поведінку суб'єктів задля досягнення максимального регулюючого впливу норм адміністративного права в інтересах забезпечення правопорядку, безпеки і захисту прав і свобод особи. З урахуванням сучасних загроз і викликів інформаційній безпеці України сформульовано характерні риси методів адміністративно-правового регулювання зазначеної сфери. Наголошено на тому, що загальною особливістю методів є їх взаємопов'язаність між собою. Знаходячись у системних зв'язках один з одним, методи змінюються із плином часу і є чутливими до змін у сфері державного управління. Цей чинник також визначає і специфіку адміністративно-правового інструментарію реалізації методів адміністративно-правового регулювання відповідної сфери.

Запропоновано авторський варіант групування методів адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки. Залежно від функціонального змісту методи поділяються на загальні і спеціальні. Перша група методів представлена імперативним і диспозитивним методами. У групу спеціальних методів увійшли метод субординаційної координації, метод стимулювання, метод контролю, метод налагодження співробітництва з інститутами громадянського суспільства.

Зроблено висновок про те, що методи адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки держави відображають широкий спектр управлінського впливу на процеси захисту національної інформаційної інфраструктури, відвернення явних та потенційних загроз інформаційному середовищу України, впорядкування інформаційних відносин тощо. Акцентовано увагу на тому, що оскільки динамічний розвиток засобів обробки інформації сприяє постійному удосконаленню інформаційної зброї, питання про оптимізацію і удосконалення нормативної основи здійснення державного регулювання забезпечення інформаційної безпеки залишається актуальним.

Ключові слова: Україна, інформація, методи адміністративно-правового регулювання, функції, державна політика, інформаційна безпека, інформаційний суверенітет, інформаційне середовище.

METHODS OF THE ADMINISTRATIVE LEGAL ADJUSTING OF PROVIDING OF INFORMATIVE SAFETY OF UKRAINE

In the article maintenance opens up and offered classification of methods of the administrative legal adjusting of providing of informative safety of Ukraine. On the basis of analysis of variations of the scientific understanding of category the "method of the administrative legal adjusting" is marked that essence of method of the administrative legal adjusting imperious influence of the state is the basis of in the person of her organs and public servants on the certain sphere of public relations, or behavior of subjects for the sake of achievement of maximal regulative influence of norms of administrative law in interests of providing of law and order, safety and protection of rights and freedoms of person. Taking into account modern threats and calls to informative safety of Ukraine, the personal touches of methods of the administrative legal adjusting of the marked sphere are set forth. It is marked that the general feature of methods is their connection inter se. Being in system copulas from each other, methods change with the flow of time and are perceptible to the changes in the field of state administration. This factor determines the specific of administrative legal tool of realization of methods of the administrative legal adjusting of corresponding sphere also.

The authorial variant of grouping of methods of the administrative legal adjusting of providing of informative safety offers. Depending on functional maintenance on general methods and special methods. The first group of methods is presented by imperative and non-mandatory methods. The group of the special methods was entered by the method of deference to rank co-ordination, method of stimulation, control method, method of adjusting of collaboration with the institutes of civil society. адміністративний правовий безпека інформаційний

Drawn conclusion that the methods of the administrative legal adjusting of providing of informative safety of the state represent the wide spectrum of administrative influence on the processes of defense of national informative infrastructure, distraction of obvious and potential threats to the info media of Ukraine, organization of informative relations and others like that. Attention is accented on that as dynamic development of facilities of treatment of information assists the permanent improvement of informative weapon, question about optimization and improvement of normative basis of realization of government control of providing of informative safety it remains actual.

Key words: Ukraine, information, methods of the administrative legal adjusting, function, public policy, informative safety, informative sovereignty, info media.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку державності України забезпечення її інформаційної безпеки й інформаційного суверенітету є одним із пріоритетних завдань державної політики. Особливо актуалізується це завдання через напружену ситуацію в окремих регіонах держави і недоброзичливі посяганням на національне інформаційне середовище з боку окремих держав та контрольованих ними суб'єктів. Сьогодні, як справедливо зазначає Н.С. Уханова, протиправні дії в інформаційній сфері, а особливо кібератаки, кібертероризм, комп'ютерне шпигунство та використання шкідливого програмного забезпечення, стали серйозними перешкодами для стабільності важливих процесів життєдіяльності суспільства [1, с. 101]. Відповідно, адекватна протидія таким загрозам передбачає вироблення і практичне впровадження заходів державної політики, які спрямовані на виявлення, мінімізацію загроз та оперативне припинення недоброзичливих втручань у національне інформаційне середовище.

У Рішенні Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 29.12.2016р. "Про Доктрину інформаційної безпеки України" (далі - Доктрина інформаційної безпеки) визначено, що забезпечення інформаційної безпеки держави є пріорітетним завданням діяльності всієї системи органів державного управління, що потребує визначення інноваційних підходів до формування системи захисту та розвитку інформаційного простору в умовах глобалізації та вільного обігу інформації [2]. У зазначеному контексті завданням юридичної доктрини є розробка аспектів адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки держави задля всебічного захисту національного інформаційного поля від шкідливих посягань. У звязку з цим метою статті є висвітлення методів адміністративно-правового регулювання владної діяльності у сфері забезпечення інформаційної безпеки України.

Стан дослідження. Узагальнення результатів наукових напрацювань питань забезпечення інформаційної безпеки України дає підстави зауважити, що аспекти, які стосуються методів адміністративно-правового регулювання функціонування органів державної влади у напрямі захисту інформаційного середовища, висвітлені у наукових працях не достатньо і потребують поглибленої розробки. Науково-інформаційною основою статті стали наукові праці таких вчених, як В.Б. Авер'янов, С.М. Алфьоров, Д.Н. Бахарах, С.В. Ващенко, А.Ю. Нашинець-Наумова, З.Р. Кисіль, В.В. Середа, Н.С. Уханова та інші.

Виклад основного матеріалу. У доктрині сучасного адміністративного права є значна кількість варіацій визначення змісту категорії "метод адміністративно-правового регулювання". Якщо узагальнено проаналізувати наукові підходи до визначення цього поняття, то є підстави констатувати, що його зміст здебільшого схожий, але має певні відмінності. Так, Д.Н. Бахрах визначає методи адміністративно-правового регулювання як засоби, прийоми досягнення якої-небудь мети або завдання [3, с. 286]. Своєю чергою В.В. Середа та З.Р. Кісіль методами адміністративно-правового регулювання називають способи дії суб'єктів на підлеглі об'єкти [4, с. 79]. Схоже тлумачать зазначену категорію С.М. Алфьоров та С.В. Ващенко, які методом адміністративно-правового регулювання називають спосіб здійснення розпорядчого владно-організуючого впливу на суспільні відносини [5, с. 86]. Своєю чергою А.Ю. Нашинець-Наумова методом адміністративно-правового регулювання називає спосіб впливу на суспільні відносини за допомогою юридичного дозволу, юридичної заборони, юридичного зобов'язання [6, с. 58]. Так чи інакше, але в основі сутності методу адміністративно-правового регулювання лежить владний вплив держави в особі її органів та посадових осіб на певну сферу суспільних відносин або поведінку суб'єктів задля досягнення максимального регулюючого впливу норм адміністративного права в інтересах забезпечення правопорядку, безпеки і захисту прав і свобод особи.

Методи адміністративно-правового регулювання характеризують систему, організацію самих юридичних способів і засобів упорядкування суспільних відносин у певній сфері, у тому числі й у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Адміністративно-правовий метод регулювання містить ідеї і засади регулювання у певній області виконавчо-розпорядчої діяльності держави [7, с. 12]. Через це уявляється доцільним виокремлення характерних регуляторних рис адміністративно-правових методів правового регулювання у секторі забезпечення інформаційної діяльності держави. Здебільшого такі риси детермінуються специфікою самого об'єкту, що потребує регулювання.

Оскільки така сфера державного управління, як забезпечення інформаційної безпеки, є складною і передбачає не лише застосування широкого спектру організаційно-правових заходів управління, а й урахування тенденцій застосування новітніх досягнень розвитку інформаційно-технічної галузі, методи адміністративно-правового регулювання зазначеної сфери характеризуються особливими властивостями. Зокрема:

— методи адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки передбачають чітку спеціалізацію органів державної влади у зазначеній сфері (так, Доктрина інформаційної безпеки України, яку було введено у дію Указом Президента України від 25.02.2017 р., визначає перелік органів державної влади, які на основі співробітництва розробляють і реалізовують першочергові завдання у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави [8]. Зокрема, це Міністерство інформаційної політики України (до реорганізації у 2019 р.), Міністерство закордонних справ, Міністерство оборони, Міністерство культури, Служба безпеки України, розвідувальні органи, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації тощо);

— методи адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки відповідають тенденціям соціально-технічної модернізації суспільства, впровадження досягнень інформаційно- технічного прогресу (у відповідь на розвиток кіберзлочинності 27.07.2009 р. у складі МВС було створено підрозділи по боротьбі з кіберзлочинами, які провадять специфічну адміністративно-юрисдикційну діяльність [9]);

— реалізація управлінського призначення методів адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки відбувається за умови неухильного дотримання посадовими особами органів влади норм законів і індивідуальних актів управління вищих за субординацією інституцій (органи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ зобов'язані виконувати рішення Ради національної безпеки і оборони України, які вводяться у дію Указами Президента);

— методам адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки притаманний організаційно-розпорядчий характер, що забезпечує планомірність управлінського процесу у межах реалізації державної інформаційної політики (у формі розпоряджень встановлюються правила поведінки, юридичні обов'язки, здійснюється контроль за належною поведінкою [10]. Розпорядчий вплив здійснюється у процесі функціонування системи державних інституцій і має на меті забезпечення злагодженої роботи апарату управління, підтримання заданого режиму);

— у процесі застосування методів адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки відбувається реалізація норм урядових, відомчих актів з питань інформаційної безпеки, приписів індивідуальних актів регулювання (таким чином, створюються умови для реалізації адміністративно-правових норм у сфері інформаційної безпеки, а також передбачаються заходи стимулювання і контролю за виконанням приписів [11, с. 70]);

— методи адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки орієнтовані на задоволення не тільки приватних та особистих, а й публічних інтересів, адже з огляду на положення ст. 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки є "справою всього Українського народу" [12].

Окрім зазначеного, загальною особливістю методів є їх взаємопов'язаність, адже їх формування відбувається у межах загального процесу соціального державного управління. Знаходячись у системних зв'язках один з одним, методи змінюються із плином часу і є відчутними до змін у сфері державного управління. Цей чинник також визначає і специфіку адміністративно-правового інструментарію реалізації методів адміністративно-правового регулювання відповідної сфери [13, с. 38].

Враховуючи особливості об'єкту регулювання, яким є забезпечення інформаційної безпеки держави, пропонуємо методи адміністративно-правового регулювання зазначеної сфери класифікувати залежно від функціонального змісту на загальні методи і спеціальні методи. Перша група методів представлена імперативним і диспозитивним методами. У групу спеціальних методів включимо метод субординаційної координації, метод стимулювання, метод контролю, метод налагодження співробітництва з інститутами громадянського суспільства.

Імперативний метод адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України являє собою систему владних приписів, які обов'язкові для виконання всіма суб'єктами, до компетенції яких входить участь у забезпеченні інформаційної безпеки України. Це як вищі органи державної влади, так і система органів забезпечення правопорядку і національної безпеки. Застосування імперативного методу ґрунтується на підпорядкуванні одних суб'єктів відносин іншим та не припускає варіацій вибору підлеглими суб'єктами варіантів поведінки, які не передбачені нормами законодавства. Також для імперативного методу адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки характерним є заборона вчинення владно-розпорядчих дій за власним розсудом. Для прикладу, відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 р. № 3855-XII винятково Служба безпеки України уповноважена визначати термін дії дозволу на провадження діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, але у межах терміну не більше, ніж 5 років [14]. Інші суб'єкти державного управління не мають права здійснювати аналогічні функції

Диспозитивний метод адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України, на відміну від імперативного, передбачає юридичну рівність учасників адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави. Як приклад регламентації диспозитивного методу можна навести положення Закону України "Про інформацію", який уповноважує суб'єктів владних повноважень, що акредитували журналіста або працівника засобу масової інформації, приймати рішення про припинення акредитації у разі, якщо посадова особа вважає, що відповідний журналіст або засіб масової інформації порушив обов'язки як учасник інформаційних відносин [15].

Спеціальні методи розраховані на досягнення максимального стану ефективності державного регулювання відносин у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави за конкретних умов і забезпечують ефективність відповідного державного регулювання. Так, застосування методу субординаційної координації забезпечує злагодженість діяльності структур державного управління, які належать до різних відомств у напрямі забезпечення інформаційної безпеки. У вже згадуваній нами Доктрині інформаційної безпеки зазначено, що загальну координацію здійснення різними відомствами державної політики в сфері забезпечення інформаційної безпеки здійснюватиме Рада національної безпеки і оборони України як дорадча інституція Президента України та Кабінет Міністрів України як орган, що забезпечує здійснення загальної інформаційної політики у державі. Своєю чергою метод стимулювання має на меті мотивувати, спонукати осіб, які безпосередньо реалізують функції із забезпечення інформаційної безпеки держави, на якомога вищу результативність професійної діяльності. Стимули мають форму заохочення і можуть бути як моральними, так і матеріальними.

Метод контролю дозволяє своєчасно коригувати управлінську діяльність і на основі інформації про фактичні ситуації, явища і зміни вживати заходів щодо усунення недоліків у роботі ланок управління і посадових осіб, "відхилень" від заданих цілей [16, с. 19]. Управлінські заходи із забезпечення інформаційної безпеки здійснюються зазвичай за неординарних умов і мінливої оперативної обстановки. Це підтверджує важливість здійснення як відомчого і громадського контролю, так і загального державного нагляду за дотриманням законності у діяльності компетентних суб'єктів.

Також ми пропонуємо виокремити метод налагодження співробітництва з інститутами громадянського суспільства. У п. 3 Доктрини інформаційної безпеки зазначено, що налагодження ефективної взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства під час формування і реалізації державної політики в інформаційній сфері є життєво важливим інтересом суспільства і держави. Окрім цього, у документі передбачено, що держава й інститути громадянського суспільства мають напрацювати ефективні форми взаємодії у питаннях протидії інформаційній агресії проти України, а також надавати інформаційну підтримку державі у реалізації комерційної, гуманітарної, просвітницької, культурної та іншої діяльності за межами України. Зазначене положення є важливим з огляду на те, що воно спонукає органи державної влади до формування додаткової адміністративно-правової основи регламентації механізмів взаємовідносин держави і громадянського суспільства та реалізації спільних заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки України.

Висновки

Отже, методи адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки держави відображають систему управлінського впливу на процеси захисту національної інформаційної інфраструктури, відвернення явних та потенційних загроз інформаційному середовищу України, впорядкування інформаційних відносин тощо. Особливістю зазначених методів є їх значний функціональний потенціал, адже спектр впорядкованих ними відносин є широким і має вагоме соціальне значення. Оскільки динамічний розвиток засобів обробки інформації сприяє постійному удосконаленню інформаційної зброї, питання про оптимізацію і удосконалення нормативної основи здійснення державного регулювання забезпечення інформаційної безпеки залишається актуальним. Відповідно, перспективним напрямом наукових досліджень є вироблення пропозицій щодо оптимізації адміністративно-правової основи здійснення управлінської діяльності у сфері забезпечення інформаційної безпеки України.

Список використаних джерел